Фінансова наука
Місце фінансової науки в системі економічних дисциплін. Складові фінансової системи держави. Відтворення фінансів, фінансові відносини. Організаційно-правовий механізм обчислення та стягнення податку на додану вартість. Фонд сприяння зайнятості.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.10.2012 |
| Размер файла | 29,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Фінансова наука
Зміст
- 1. Фінансова наука, та її місце в системі економічних дисциплін
- 2. Організаційно-правовий механізм обчислення та стягнення податку на додану вартість
- 3. Фонд сприяння зайнятості
- Використана література
1. Фінансова наука, та її місце в системі економічних дисциплін
Фінансова система держави охоплює: державні фінанси; місцеві фінанси, фінанси підприємств, фінанси некомерційного сектора, фінанси домашніх господарств. Визначальне місце в структурі фінансових відносин суспільства займають фінанси підприємств. Результатом діяльності ``fddsу своїй сукупності формують валовий внутрішній продукт - основне джерело фінансових ресурсів держави.
Фінанси підприємств за своєю сутністю - це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі заведено вважати, що фінанси підприємств - це економічні (грошові) відносини, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів і доходів підприємств. Проте останнім часом окремі сучасні вітчизняні і більшість зарубіжних економістів вважають, що фінанси підприємств - це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки, а також для фінансування інших видів діяльності підприємств.
Фінансові відносини підприємств охоплюють обмінні і розподільчі відносини, що відображаються в різноманітних грошових потоках. Із
руху грошей розпочинається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот усього капіталу.
До фінансових належать такі економічні відносини підприємства:
а) зовнішні фінансові відносини:
зі засновниками (формування статутного капіталу, зміна статутного капіталу, виплата дивідендів на акції та процентів на паї);
з іншими суб'єктами підприємництва щодо розрахунків із позичальниками, підрядниками, покупцями, замовниками;
із бюджетом (платежі та асигнування);
із цільовими фондами (внески і надходження);
із банками (відкриття та ведення рахунків, відкриття депозитів, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата відсотків);
зі страховими компаніями (страхові платежі, страхове відшкодування);
з учасниками фондового ринку (розміщення власних цінних паперів, купівля, продаж цінних паперів інших емітентів);
із галузевими і корпоративними органами управління (внески в централізовані фонди, надходження з них);
б) внутрішні фінансові відносини щодо:
формування і розподілу грошових доходів підприємства (виторгу, чистого доходу від продажу продукції, робіт, послуг, іншого операційного доходу, доходу від фінансової діяльності, інших доходів, доходів від звичайної діяльності);
формування, розподілу і використання чистого прибутку;
формування та використання амортизаційних відрахувань;
утворення та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів, інших цільових фондів підприємства тощо.
Матеріальною основою фінансів підприємств є грошовий обіг. У зв'язку з цим поняття "фінанси підприємств" часто помилково ототожнюють із грошовими коштами. Фінансами гроші стають тоді, коли їх власник створює відповідний грошовий фонд і використовує його для фінансування господарських операцій (внесення коштів у статутний капітал, придбання акцій, облігацій, надання кредиту тощо) з метою отримання певного доходу.
Підприємства, як і фізичні особи та держава загалом, формують грошові фонди. Грошові фонди підприємства - це частина його грошових коштів, які мають цільове призначення. До грошових фондів належать статутний фонд, пайовий фонд, фонд оплати праці, резервний фонд, амортизаційний фонд та інші. Підприємства формують грошові фонди для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, виконання зобов'язань перед державою і діловими партнерами (контрагентами) тощо. Правильна організація процесу формування грошових фондів забезпечує можливість ефективного управління грошовими потоками підприємств, прийняття оптимальних фінансових рішень, підвищення прибутковості підприємницької діяльності. Необхідною умовою при цьому є аналіз фінансової інформації, що міститься у бухгалтерській і статистичній звітності, у комерційних угодах, розрахункових, платіжних та інших документах.
Як одна з основних підсистем фінансової системи держави, фінанси підприємницьких структур мають свою специфіку організації та реалізації притаманних їм функцій. Специфіка фінансів підприємств полягає в тому, що за їх допомогою мобілізуються кошти і створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого розподілу, яку підсистемі державних фінансів, а, насамперед, для обслуговування процесу виробництва і реалізації продукції. Тобто фінанси підприємств обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, здійснюючи первинний його розподіл на фонди нагромадження, споживання і відновлення матеріальних елементів процесу виробництва.
У процесі відтворення фінанси підприємств виконують такі ж функції, що й загальнодержавні фінанси, а саме:
розподільчу - розподіл фінансових ресурсів підприємств за їх цільовим призначенням: на покриття витрат, формування фондів тощо. Завдяки розподільчій функції фінансів підприємств забезпечується послідовність і пропорційність розподілу національного доходу на макро- і мікрорівні економіки;
контрольну - контроль за дотриманням пропорцій у первинних розподільчих і перерозподільчих процесах. Контрольна функція фінансів підприємств зумовлена їх здатністю об'єктивно відбивати кількісні і вартісні пропорції виробництва і реалізації продукції. Контролюючи грошові розрахунки, аналізуючи фінансові показники, можна оцінити фінансовий стан і перспективи розвитку підприємства. Фінансовий контроль у формі перевірки видів фінансових відносин підприємства, порядку ведення його фінансово-господарської діяльності здійснюють спеціальні уповноважені органи - державні та відомчі контрольні органи, незалежні аудиторські фірми, відділи контролінгу тощо. Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяють на попередній, поточний і наступний. Попередній проводять до здійснення фінансово-господарських операцій; поточний - під час фінансових і господарських операцій; наступний - після здійснення операцій, він призначений для встановлення відхилень, які не були виявлені підчас попереднього і поточного контролю.
Слід зазначити, що розподільча функція фінансів підприємств може бути реалізована тільки за наявності сформованих фінансових ресурсів. Тому для фінансів підприємств виділяють такі основні функції:
формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиціійної діяльності, для соціального розвитку підприємства;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі його операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Фінансові ресурси підприємств формуються під час формування статутного капіталу, а також у процесі розподілу грошових надходжень від продажу продукції, товарів, робіт і послуг та надходжень від інших видів операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Формування фінансових ресурсів здійснюють з метою фінансування оборотних і необоротних активів, формування резервного капіталу, забезпечень, фондів цільового призначення тощо.
Умовами ефективної реалізації функцій фінансів підприємств є:
різноманітність форм власності;
наявність ринків товарів, праці, капіталу;
фінансова наука відтворення вартість
свобода підприємництва, самостійності у прийнятті підприємницьких рішень;
вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
самофінансування підприємницьких структур;
правове забезпечення підприємницької діяльності;
обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
2. Організаційно-правовий механізм обчислення та стягнення податку на додану вартість
Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. підприємство одночасно з бухгалтерським обліком організовує податковий облік, який відрізняється визначенням сум валових доходів та валових витрат, датою збільшення доходів і витрат для здійснення цілей оподаткування, яка не збігається з моментом отримання прибутку від реалізації в бухгалтерському обліку; сума витрат на виробництво не відповідає сумі валових витрат.
Об'єктом оподаткування стала величина, що не збігається з одержаним фінансовим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства. Об'єктом оподаткування є валовий прибуток, визначений у податковому обліку. Ведення податкового обліку підтверджується Рекомендаціями № 168 з використанням рахунків № 18 "Валові витрати" і № 48 "Валові доходи" (у новому Плані рахунків ці рахунки не передбачені).
Відповідно до Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857/98 від 07.07.88 p., який набув чинності з 01.10.98 p., реалізація продукції (робіт, послуг) відбувається з попередньою оплатою та без оплати. Згідно з цим Указом термін дати визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту з дати одержання (сплати) коштів переноситься на дату відвантаження (одержання) продукції, товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань визначається пунктом 7.3, а дата виникнення податкового кредиту - п.7.4 та п.7.5 Закону України про податок на додану вартість.
Нульова ставка у країнах ЄЕС встановлена на всі експортні товари. Це дає право експортерові на компенсацію ПДВ і дає змогу не включати його до ціни, що значно підвищує конкурентоспроможність товарів.
В Україні ставка податку на додану вартість станом на 1 січня 1995 р. становила 28% оподатковуваного обороту.
Згідно з рішенням Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 р. вилучення та нарахування до бюджетів окремих податків і платежів здійснюється в такому порядку:
податок на додану вартість нараховувався за ставкою 20% до оподатковуваного обороту, який не включав ПДВ. По імпортних товарах податок на додану вартість нараховувався у розмірі 20% до митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум мита, митних зборів та інших платежів і стягувався митними органами України;
по товарах (роботах, послугах), що експортуються за межі митних кордонів України, застосовувалася ставка податку у розмірі 0%.
Податок на додану вартість підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, підприємств, що здійснюють посередницьку діяльність, становив 21,875% (до 1 січня 1995 p.), а з 1 січня 1995 р.
16,667%. Ця ставка використовувалася для нарахування ПДВ при аукціонній та комісійній торгівлі, при продажу товарів на біржах.
Податок на додану вартість становить основну частину доходів держбюджету України. Так, на 1996 р. ПДВ становив 21% (303862,6 млрд крб.) дохідної частини держбюджету; в інших країнах надходження до бюджетів від загальної суми податкових платежів становили: у Данії - 20,6%, Франції - 19,9%, ФРН - 16,8%, Нідерландах - 15,7%, Люксембурзі - 13,0%, Бельгії - 16,0%, Великобританії - 14,7%.
Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, прийнятий Верховною Радою 3 квітня 1997 p., містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
За період від дати прийняття Закону про ПДВ (З квітня 1997 р.) внесено 34 зміни і доповнення (газета "Все про бухгалтерський облік" № 98 від 18 жовтня 1999 p.). Згідно із Законом України № 942-XIV від 14 липня 1999 р. до Закону України "Про податок на додану вартість" з 1 січня 2000 року буде внесено зміни.
Об'єкти оподаткування, визначені ст. З цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із Законом України "Про ПДВ", оподатковуються за ставкою 20%.
Податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, а також з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій;
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) тощо.
3. Фонд сприяння зайнятості
Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (націонаьного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення - найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об”єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.
Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах.
Важливим є об'єднання річного та довгострокового підходів до програмування зайнятості населення, як це передбачено статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення”.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" створено Державний фонд сприяння зайнятості населення (ДФСЗН), який формується та використовувається на державному і місцевому рівнях.
Основні джерела коштів фонду:
1. кошти державного і місцевого бюджетів;
2. обов”язкові відрахування підприємств, організацій та установ;
3. добровільні внески громадських організацій, громадян, зарубіжних фірм;
4. кошти служби зайнятості;
5. цільові фінансові відрахування підприємств;
6. інші надходження.
Серед названих джерел надходження коштів основним джерелом повинні бути обов'язкові відрахування підприємств, організацій та установ.
На відрахування коштів до ДФСЗН впливають:
демографічне навантаження на зайняте економічно активне населення, що визначає обсяги різних соціальних фондів;
рівень зайнятості та ефективність праці економічно активного населення, від яких залежить обсяги валового внутрішнього продукту та фонду споживання;
чисельність і склад незайнятого економічно активного населення, що визначає обсяги витрат на реалізацію програм зайнятості безробітних;
розміри допомоги у зв'язку з безробіттям.
Досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що інвестиції в людські ресурси зростають, оскільки є необхідною умовою модернізації виробничих систем.
Така політика проводиться на рівні як держави, так і окремих господарських об'єктів. У Франції, наприклад, з державного бюджету на зайнятість виділяють 6,8% коштів, а відрахування підприємств, соціальних установ, різні внески за обсягом майже в 1,5 рази перевищують надходження з бюджету.
В Україні частка фонду зайнятості у валовому внутрішньому продукту становить приблизно 0,3%, що в багато разів менше, ніж у країнах з розвиненою економікою.
Звідси можна зробити висновок, що в нашій країні фінансова база для розв'язання проблем зайнятості недостатня і не відповідає ситуації на ринку праці, яка різко загострюється через величезний потенціал безробіття.
За рахунок коштів зайнятості фінансуються заходи активної і пасивної політики. Співвідношення витрат на ці заходи залежить від стану ринку праці та безробіття, рівня законодавчих гарантій, досягнутого рівня розвитку служби зайнятості.
Зарубіжний досвід свідчить про різні підходи окремих країн щодо розподілу коштів на активні і пасивні заходи політики зайнятості. У таких країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад, частка витрат на активні і пасивні заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1% і 55,9%.
Зворотну картину щодо витрат на активні й пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%.
Стратегія зайнятості населення в Україні має пов”язуватися з подальшим розвитком і розширенням активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці.
Щодо розміру допомоги у зв'язку з безробіттям, то рекомендаціями МОП передбачено, що вона має становити 60%середньої заробітної плати. У скандинавських країнах така допомога досягає 50-70% середньої заробітної плати за рівня безробіття 0,5-1%. Враховуючи дуже низький рівень середньої заробітної плати в Україні, можна стверджувати, що розмір допомоги у зв”язку з безробіттям не може бути меншим за 50% середньої заробітної плати (що має місце зараз в Україні), оскільки не забезпечуватиме мінімальних фізіологічних потреб людини. Інша річ, що при цьому слід обмежити термін надання допомоги і зробити все можливе для працевлаштування безробітного. Однак ситуація складається таким чином, що вартість соціального захисту населення зростає, а виробництво зменшується, що не дає можливості фінансувати систему соціального захисту за встановленими нормами.
Доцільно запровадити порядок централізованого управління ДФСЗН з метою забезпечення перерозподілу коштів між регіонами залежно від їх економічного розвитку та стану ринку праці.
Фонд зайнятості має формуватися як страховий на принципах соціального страхування. При цьому внески до фонду зайнятості мусять робити всі без винятку підприємства незалежно від форм власності, господарювання і фінансування. Має бути особисте страхування працівників від безробіття. Реалізація конституційних прав України щодо вільного вибору зайнятості і захисту від безробіття незалежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних і релігійних переконань потребує створення та діяльності державного органу з питань зайнятості населення.
Служба зайнятості в Україні відразу формувалася як централізована державна система на правовій основі Закону про зайнятість населення і на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально-технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з урахуванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми. Державна служба зайнятості була створена у 1990 року. Її обов'язки й права були визнані статтею 19 Закону України "Про зайнятість населення”.
Головними функціями служби зайнятості є:
аналіз ринку праці та інформування про його стан;
трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадян - в одержанні роботи;
регулювання ринку праці, яке здійснюється через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості;
допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття;
безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості тощо.
В Україні функціонують державний, Кримський республіканський, обласні, районні та районні у містах центри зайнятості.
Використана література
1. Т.П. Макаровська, Н.М. Бондар Економіка підприємства. Навч. Посібник. - К.: МАУП, 2003. - 304 с.
2. Й.М. Петрович Економіка виробничого підприємства. - К.: Знання, 2001
3. В.О. Мец. Економічний аналіз фінансових результатів. - К.: Вища школа, 2003. - 278 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Фінанси підприємств - складова частина фінансової системи. Грошові фонди, фінансові ресурси. Основи організації фінансів підприємств. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи. Зміст та завдання управління фінансами підприємств. Фінансовий механізм.
лекция [85,9 K], добавлен 15.11.2008Аналіз механізму функціонування фінансової системи України. Роль та місце фінансів у господарській структурі держави. Особливості процесу фінансової глобалізації та необхідність реорганізації фінансової системи України на сучасному етапі її розвитку.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 16.11.2013Необхідність державних фінансів. Предмет фінансової науки, історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки. Державні фінанси за економічною сутністю. Розподіл фінансів за рівнями. Державний бюджет як центральна ланка системи фінансів України.
курс лекций [98,5 K], добавлен 05.07.2010Розгляд історії зародження фінансової науки. Вивчення принципів структурування фінансової системи держави. Визначення економічної суті страхування, фінансів підприємства, державного бюджету, податкової системи України, фондів цільового призначення.
книга [1,0 M], добавлен 13.04.2010Організаційно-правові засади реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності як платника податку на додану вартість, порядок його обчислення и сплати. Вимоги, щодо реєстрації платників податку та її анулювання. Правила оформлення податкової накладної.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 17.11.2014Основи сучасної моделі фінансової системи. Поняття фінансової системи, її місце в системі права, напрямки трансформації, основні підходи до структури. Аналіз стану фінансової системи України, країн світу, шляхи реформування, перспективи розвитку.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 23.03.2010Світова фінансова криза: сутність та причини виникнення. Загрози економічної безпеки держави в умовах фінансової кризи. Механізм та система забезпечення фінансової безпеки держави. Шляхи мінімізації негативних наслідків після світової фінансової кризи.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 25.11.2013Сутність та роль податку на додану вартість у вітчизняній системі оподаткування, принципові підходи до справляння, нормативне забезпечення обліку. Фінансово-економічна характеристика суб’єкта підприємництва, розрахунок податку на додану вартість.
дипломная работа [681,5 K], добавлен 17.01.2014Фінансова політика держави як предмет фінансового права. Склад фінансової системи України. Правове положення органів влади, здійснюючих фінансову діяльність держави. Повноваження Державної податкової адміністрації України у сфері фінансової діяльності.
реферат [415,1 K], добавлен 11.05.2010Сутність і функції фінансів. Фінансові ресурси. Фінансові ресурси та чинники їх росту. Фінансові резерви. Фондовий ринок. Фінансова система. Склад фінансової системи України. Найважливішими проблемами її розвитку.
курсовая работа [189,1 K], добавлен 17.09.2007
