Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Бюджетна система як сукупність бюджетів країни може мати двохланкову або трьохланкову побудову залежно від особливостей державного устрою. В єдиних (унітарних) країнах бюджетна система об'єднує дві ланки: бюджет центрального уряду та місцеві бюджети. У федеративних країнах окрім зазначених двох ланок існує третя - бюджети членів федерації.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Законом було закріплено принцип включення місцевих бюджетів нижчого до місцевих бюджетів вищого рівня, який використовувався в умовах командної економіки. Так, бюджет області відповідно до Закону "Про бюджетну систему України" об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Законом також визначено, що селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні міські ради визначають доходи відповідних селищних та сільських бюджетів.

Згідно з Конституцією України та Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" принципово змінюються місце та роль районних і обласних бюджетів у складі бюджетної системи України. Цими бюджетами, згідно з чинним законодавством, повинні акумулюватися кошти, які спрямовуються з державного бюджету для відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів.

Крім того, до районних та обласних бюджетів спрямовуються кошти, залучені на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм. Отже, обласні та районні бюджети, згідно з зазначеними нормативними актами, не віднесені до місцевих.

Бюджетна система України як унітарної держави складається з чітко визначених двох ланок - державного та місцевих бюджетів.

Склад місцевих бюджетів України, як і в інших країнах, відображає особливості адміністративно-територіального поділу та специфіку функціонування місцевого самоврядування.

До місцевих бюджетів в Україні належать республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські бюджети міст Києва та Севастополя, районні, міські, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Особливий статус двох міст республіканського підпорядкування Києва та Севастополя дає підставу для виокремлення їх із сукупності місцевих бюджетів України.

Характерною ознакою сучасної побудови бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів.

Місцеві бюджети одного рівня не можуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та законодавче закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів.

Із коштів місцевих бюджетів фінансуються найзначніші заходи держави в галузі економіки та соціальної політики.

За рахунок місцевих бюджетів утримуються заклади освіти, охорони здоров'я, проводяться виплати з соціального захисту та соціального забезпечення сім'ям з дітьми, ветеранам війни та праці, іншим незахищеним верствам населення, утримуються будинки-інтернати, притулки, фінансуються молодіжні програми.

Місцеві бюджети відіграють значну роль у забезпеченні функціонування житлово-комунального господарства, закладів культури та спорту, засобів масової інформації, транспорту, дорожнього господарства тощо.

1. Джерела формування позабюджетних коштів і валютних доходів місцевих рад

Одним з інститутів у системі місцевих фінансів є різні позабюджетні фонди грошових ресурсів. Вони, як правило, акумулюються на окремих рахунках і використовуються за цільовим призначенням для фінансування конкретних програм і заходів. Створення і функціонування таких фондів здійснюється на основі законодавства, що затверджується представницькими органами влади.

До початку 1990 року подібних фондів в Україні не існувало. Вони були створені лише в 1990 році після прийняття закону про місцеве самоврядування і закону про бюджетну систему.

По суті, позабюджетні фонди місцевих рад до 1995 р. були єдиним джерелом коштів органів місцевого самоврядування, яке не передбачалося і не контролювалося владою.

У статті 15 Закону "Про місцеві ради народних депутатів і місцевого самоврядування" чітко визначені можливість і джерела формування місцевими радами позабюджетних фондів, а саме: додаткових доходів і залучених коштів,отриманих за рахунок мір, розроблених органами місцевої влади: а це добровільні внески в ці фонди як громадян, так і підприємств, організацій і установ, доходи від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, аукціонів і від прибутку за результатами проведених суботників.

До позабюджетних доходів включаються також доходи від розпродажу власності від ліквідованих державних підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також і інші кошти.

Крім того, до єдиного позабюджетного фонду місцевих рад базового рівня додатково залучаються і такі доходи, як орендна плата за землю, екологічний податок,штрафи за забруднення навколишнього середовища і нераціональне використання природних ресурсів, інші порушення природоохоронного законодавства, а саме санітарних норм і правил, а також платежі, що компенсують збиток. Ради базового рівня до єдиного позабюджетного фонду включають також штрафи за адміністративні правопорушення, здійснені на їхній території, доходи від реалізації конфіскованого або вилученого майна, доходи від продажу населенню квартир,будинків, що знаходяться у власності ради.

Крім цього законодавством установлюється, що з фондів соціального розвитку підприємств можна виділяти кошти на розвиток тих житлових масивів, сіл і селищ,у яких проживає велика частина працівників цих підприємств. Ці кошти також відносять до позабюджетних фондів, і витрачаються вони як правило за розсудом відповідної ради. Зберігаються ці кошти на спеціальних рахунках, що відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.

Наймолодший за всю історію мер міста Солсбері (Великобританія) вирішив розширити штатний розклад муніципалітету на 1 одиницю та узаконив посаду шута, котра, як здавалось, назавжди залишилась у середньовічній історії. Новий співробітник покликаний збирати кошти до благодійного фонду, що збирає кошти для хворих і престарілих.

Один із інститутів у системі місцевих фінансів - це різноманітні позабюджетні фонди грошових ресурсів. Вони, як правило, акумулюються на окремих рахунках, використовуються за цільовим призначенням для фінансування конкретних програм чи заходів. Утворення та функціонування таких фондів здійснюється на основі законодавства й положень про ці інститути, що затверджуються представницькими органами місцевої влади.

Джерела формування місцевими радами єдиного позабюджетного фонду:

* додаткові доходи та заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів із розв'язання економічних і соціальних проблем;

* добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств (об'єднань), організацій та установ;

* доходи від місцевих позик та грошово-речових лотерей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників;

* доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

* орендна плата за землю;

* штрафи за забруднення навколишнього середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також платежі, які компенсують завдану шкоду;

* штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на їхній території;

* доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна;

* доходи від продажу населенню квартир і будинків;

* інші доходи.

Витрачаються вони на розсуд відповідної місцевої ради і перебувають на спеціальних рахунках, що відкриваються в установах банків, і вилученню не підлягають.

Місцеві ради отримали право в межах єдиного позабюджетного фонду створювати цільові фонди. Кожна рада затверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфера його діяльності, мета і завдання, структура та методи формування коштів.

Складовою позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування є цільові фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства України цільові фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних проблем на підвідомчій території. На місцевому рівні створюються також відділення загальнодержавних цільових фондів.

На місцевому рівні також функціонують регіональні відділення Державного інноваційного фонду та місцеві підрозділи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, інших державних цільових позабюджетних фондів.

Досвід формування позабюджетних фондів та цільових фондів місцевих органів влади в Україні показує наявність багатьох нерозв'язаних проблем як у законодавстві, так і у сфері його реалізації. Численними стали факти, коли органи місцевого самоврядування спрямовують до позабюджетних фондів кошти, що мають надходити до бюджету або не передбачені законодавством. Дуже слабким поки що є контроль за законністю використання цих коштів. На загальнодержавному рівні слід розробити типове положення про ці фонди. Водночас не можна погодитися з пропозиціями щодо ліквідації їх, бо це суттєво обмежило б фінансові можливості органів місцевого самоврядування.

Правова база, що регламентує діяльність численних позабюджетних цільових фондів, потребує систематизації та уточнення. Слід також чітко визначити й розмежувати компетенцію місцевих рад різних рівнів і держави у сфері управління територіальними відділеннями державних позабюджетних фондів та місцевими позабюджетними фондами.

Ухвалення у 1995 році нової редакції Закону "Про бюджетну систему України" і встановлення ним порядку, згідно з яким позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, зумовлює необхідність нового визначення джерел формування їх у законодавстві про місцеве самоврядування.

Законодавство колишнього СРСР забороняло місцевим органам влади мати власні валютні фонди і встановлювало державну валютну монополію. Після запровадження в Україні права на валютні фонди місцевих рад у 1990 р. порядок формування їх досить часто змінювався.

Джерелами, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди, є:

· доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;

· добровільні внески й пожертвування юридичних осіб і громадян;

· надходження від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним особам і громадянам тощо.

Валютні фонди зберігаються на спеціальних рахунках, в установах банків і витрачаються за рішенням відповідної місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.

Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами.

Ухвалений у 1992 р. Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" у ст. 14 підтвердив повноваження органів місцевого самоврядування у справі формування валютних фондів. Джерела формування їх залишилися незмінними.

Спеціальним законодавством України визначено порядок формування валютних фондів органів місцевого самоврядування. Закон УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий у квітні 1991 р., у ст. 12 проголосив, що на території України запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих рад.

Установлено обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів, які мають постійне місце перебування або місце проживання на території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі стабільних п'ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою УРСР за поданням тодішньої Ради Міністрів УРСР.

Визначено також, що в разі підпорядкування кільком місцевим радам території постійного місцеперебування або проживання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності він передає 2/3 суми, призначеної для валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 - раді вищого рівня.

Базовими, згідно із законодавством, вважалися міські, сільські й "селищні ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію в прийнятій на території України валюті за спеціальним курсом, встановленим Національним банком. В Україні було заборонено створення без відповідного дозволу, крім Державного та валютних фондів місцевих рад, інших валютних фондів, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають частину своєї виручки. Функції обов'язкового розподілу валюти покладалися на відповідні банківські установи, в яких розміщено валютні рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Актами, що визначили новий порядок формування валютних фондів місцевих рад, стали постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р. "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 12 травня 1992 р.

Встановлювалося, що суб'єкти зовнішньо-економічної діяльності сплачують податок на валютну виручку як до Державного валютного фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Ставка цього податку для рад становила 5% від валютної виручки. Розподіл його між різними рівнями рад здійснювався за ст. 12 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Тобто 2/3 цієї суми надходило до валютних фондів базового рівня, а решта - до валютних фондів обласних і районних рад.

Черговий раз новий порядок формування валютних фондів місцевих рад передбачено Декретом Кабінету Міністрів № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Було скасовано порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися на основі валютного податку. Також зупинено дію ст. 14 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" в частині формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань), організацій і установ, розміщених на відповідній території.

Замість цього ст. 14 зазначеного декрету запроваджує порядок, згідно з яким уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені законодавством України.

Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", які передбачали затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки між державою та місцевими радами.

Використана література

місцевий самоврядування позабюджетний валютний україна

1. Бюджетний кодекс України від 20.12.2010, ВВР, 2006

2. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О., Державні фінанси. Навчальний посібник. Київ. Атака. 2008р.

3. Батура О.В., Огданський К.М.. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюжету// Фінанси України. - 2006р.

4. Бюджетний процес і між бюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів. Навчальний посібник. Київ. Міленіум. 2007.

5. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Підручник. Київ.2006р.

6. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.

Размещено на Allbest.ru