Проблеми вдосконалення місцевого оподаткування

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї з крайності до іншої. Не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв'язку необхідно проаналізувати формування доходів бюджету та запровадження нової податкової системи.

Введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують провести корекції нині діючих податків. Інші - зовсім змінити модель податків.

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки й інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

Взагалі, реформування податкової системи в Україні має виправити основні викривлення існуючої системи:

1. Має бути здійснено скасування невиправданих пільг в сфері оподаткування.

2. Податкове законодавство та існуючі методики обчислення та нарахування податків мають бути значно спрощені, ніж вони були та є.

Слід відмітити, що реформування податкової системи повинно відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, але й на регіональному рівні, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, яка має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами доходів регіонів. В Україні до довгострокових цілей регіональної

економічної політики слід віднести:

реформування системи господарювання;

впровадження усіх форм власності та роздержавлення виробництва;

наближення до економічної самостійності регіонів у контексті стратегії розвитку країни та зближення рівнів їх економічного розвитку;

забезпечення економічного зростання в регіонах;

раціональне використання інтегрального потенціалу території;

формування вільних економічних зон, технопарків тощо.

Регіональна податкова політика має спрямовуватися на вдосконалення та розв`язання цих складних завдань.

Для створення оптимальних податків потрібно зробити як найменше перешкод для товаровиробника, якомога найбільш сприятливий клімат для їхньої роботи, а тому найбільш важливими є наступні вимоги:

- податкова структура повинна сприяти використанню податкової політики з метою стабілізації, оздоровлення і підйому економіки країни, а не навпаки, затримувати та затягувати процеси щодо роботи виробника;

- податкова система повинна бути справедливої, не допускати довільного тлумачення, як іноді буває, бути зрозумілої платникам податків, щоб останні не відчували ніяких незручностей;

- податки повинні по можливості не впливати на прийняття різними особами економічних рішень - такий вплив повинен бути мінімальним і не повинен заважати процесу праці;

- скорочення витрат податками на зміст адміністрації і дотримання

- податкового законодавства;

- використання податкової політики, для досягнення соціально-економічної мети, необхідно звести до мінімуму;

- ставки податків не повинні перевищувати аналогічні ставки в сусідніх країнах, на це повинна орієнтуватись країна;

- система податків повинна мати мінімум необґрунтованих пільг, бути пов'язаної з загальною політикою ціноутворення і ростом заробітної плати, це важливо як для товаровиробника, так й для держави, обидві сторони зацікавлені у цьому;

- податки повинні надавати більше волі підприємництву, інвестиціям, науково-технічному прогресу, а не сковувати та в'язати "руки” підприємцю.

- Податкова система може переслідувати різні цілі, що не обов'язково можуть узгоджуватися між собою. Виникають протиріччя, тому і необхідно домагатися тимчасового компромісу. Наприклад, принцип рівності оподатковування вимагає ускладнення адміністративної системи і веде до порушення принципу нейтральності, а регулююча функція податків може порушити принцип рівності і справедливості.

Існує два підходи до реалізації принципу рівності і справедливості.

Перший - ґрунтується на принципі вигоди для платників податків.

Справедливою податковою системою вважається та, при якій податки, що сплачуються платниками, відповідають користі, одержуваної від послуг держави, або, прямо говорячи, справедливість податкової системи залежить від структури державних витрат.

Другий підхід заснований на принципі здатності платити, відповідно до якого податкова проблема розглядається сама по собі незалежно від політики державних витрат, тобто при даній потребі в податкових надходженнях кожен платник податків повинний внести свою частку в залежності від здатності платити. Обидва підходи мають як свої переваги, так і недоліки. Кожна з податкових систем містить елементи двох підходів.

При побудові та вдосконаленні податкової системи варто також взяти до уваги наступні спостереження за процесами системи оподаткування, та прийняти такі рішення, які б не викликали суперечок:

універсальний податок на споживання не впливає на вибір товарів, а акцизи впливають (для держави - це плюс, для споживача - мінус, отже потрібно вибрати раціональний шлях);

прибутковий податок впливає на вибір між нинішнім і майбутнім споживанням, а універсальний не робить такого впливу на споживання, теж своєрідні вигоди;

частковий податок на доходи капіталів порушує інвестиційний процес, а нашій країні потрібні інвестиції на даній стадії розвитку, тому потрібно або зменшити цей податок, або застосувати пільги до потенційних інвесторів;

при рості податкових ставок ефективність податкової системи спочатку підвищується і досягає свого максимуму, а потім починає знижуватися, отже треба знайти вихід для постійного ефективного процесу оподаткування;

витрати прогресивного прибуткового оподатковування значно вище пропорційного, до уваги держави.

Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне вираження в загальних елементах податків, що вміщають суб'єкт, об'єкт, джерело, одиницю оподатковування, пільги і податкову ставку.

Суб'єкти податку виступають у виді податкового носія, або кінцевого платника податків, що формально не несе юридичної відповідальності, але фактично є платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.

Об'єктом, предметом оподатковування виступають різні види доходів, товарів і послуг, а також різні форми накопиченого багатства, майна. Окремі форми цього доходу (заробітна плата, прибуток, рента, відсоток) мають самостійне значення і тому предмет оподатковування і джерело податку не завжди збігаються. Принцип рівності і справедливості розподілу податкового тягаря, що складає базу теорії конкретної побудови податків, лежить в основі побудови податкових ставок величини податку на одиницю оподатковування.

Отже, основне в податковій політиці на сучасному етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

1. Зниження загального рівня податкового тягаря.

2. Забезпечення інвестиційної спрямованості податкової системи шляхом запровадження інвестиційних пільг.

3. Реалізації соціальної спрямованості податкової системи.

4. Удосконалення механізмів обчислення і стягнення податків.

5. Удосконалення для виконання вищезазначеного правової бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Податковому кодексі.

Для того щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва вона має поєднуватися з такими заходами:

1. Комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків, через те, що власних коштів підприємств недостатньо для проведення серйозної інвестиційної політики в умовах спрацьованості більшості основних фондів підприємств.

2. Активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності, що дасть можливість власникам і менеджерам отримувати прибутки від виробництва та інвестування і зацікавить їх в інвестуванні коштів.

3. Демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, а розширенням виробництва.

4. Стабілізацією інфляційних процесів, що посилять привабливість інвестицій.

5. Політичною і правовою стабілізацією, які сприятимуть зростанню впевненості підприємців в майбутньому і стимулюватимуть їх до інвестування в економіку.

У залежності від принципу і характеру предмета оподатковування податкові ставки можуть бути твердими (абсолютна сума на одиницю оподатковування) або процентними. Процентні ставки, у свою чергу, можуть бути пропорційними і прогресивними. Податкова політика в Україні повинна сприяти, насамперед, росту обсягів нагромадження, створенню умов, що полегшують підприємствам відновлення основного капіталу.