Податкова система Туреччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ

II. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТУРЕЧЧИНИ

1. Податок на доходи

2. Непрямі податки

3. Податок на добробут

IV. МЕХАНІЗМ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ

Держава: офіційна назва Турецька Республіка.

Географічне розташування: країна, розташована між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході з Грецією й Егейським морем, на північному заході з Болгарією.

Сучасна Туреччина, чиїм попередником була 600-літня Османська імперія, з'явилася на політичній карті світу після Першої світової війни.

Символіка держави: Прапор країни. Прапор Туреччини являє собою прапор з червоного полотнища та білим півмісяцем і зіркою на ньому. Прапор називають в народі Ай Їлдиз. Червоний колір турецького прапору бере початок від Умара, правителя Арабського халіфату в 634--644 роках і завойовника Палестини, Єгипту та Месопотамії. У XIV столітті червоний колір став кольором Османської імперії. Півмісяць із зіркою -- символ ісламу. До моменту свого розпаду в 1918 році Османська імперія мала прапор, де на червоному полотнищі тричі повторювалося священне зображення білих півмісяця і п'ятикутної зірки. У 1923 році було запропоновано прапор Турецької Республіки, який і існує до цього дня, а 29 травня 1936 року він затверджений офіційно Законом про Прапор.

Гімн країни: Марш Незалежності є національним гімном Туреччини, офіційно прийнятий 12 березня 1921 року - ще на 2 роки раніше до Турецької Республіки. Написаний, як мотиваційна музична сага для війська, що билося в турецькій війні за незалежність, і став гімном Республіки, яку належало створити.

Гімн написав Мехмет Акіф Ерсой (Mehmet Akif Ersoy) і в кінцевому варіанті було доопрацьовано Османом Зекі Юнґуром (Osman Zeki Ьngцr). Темою твору є любов до рідної турецької землі, здобуття свободи і своєї віри, про пожертву заради свободи, та надії і відданості своїй нації.

Мова: Державною й офіційною мовою Туреччини є турецька мова або ще як її називають тюркська мова, відповідно в країні більше 80% населення, вважають її рідну мову, а ще 10-15% сприймають її як другу мову. Урядом та суспільством мова сприймається як важливий чинник турецької ідентичності в сьогоднішній Туреччині. Як свідчить 42 стаття Конституції Туреччини: ніяка мова, крім турецької, не повинна викладатися в якості рідної мови турецьким громадянам у будь-яких освітніх навчальних закладах країни. Іноземні мови, які необхідно викладати в освітніх навчальних закладах, і правила, яких потрібно дотримуватися при проведенні навчання в школах з вивченням іноземних мов, визначаються відповідним законом. Положення міжнародних угод зберігаються.

Адміністративний поділ: Туреччина поділяється на 81 іль (провінція) (раніше вживався термін вілаєт). Кожен іль поділяється на райони -- ільче, тур. ilзe), всього станом на 2007 рік налічується 923 райони. Адміністративний центр іля розташований в його центральному районі. Багато районів, але не всі, поділяються на волості -- буджаки. Неофіційно, в статистичних цілях ілі згруповані в 7 регіонів:

§ Егейський регіон

§ Чорноморський регіон

§ Центральна Анатолія

§ Східна Анатолія

§ Мармуровоморський регіон

§ Середземноморський регіон

§ Південно-Східна Анатолія

Управління іля здійснюється губернатором - валі, якого призначає уряд. Резиденція губернатора називається вілаєт (il), звідси і походило колишній термін, яким найменували провінцію. Муніципалітетами управляє голова муніципалітету - який обирається всенародним голосуванням. Ільче-райони також утворюють свої муніципалітети - беледіє - на чолі з мерами - беледіє баскані. Ільче, як правило, носять ту ж назву, що і їх адміністративні центри, так звані районні центри -- меркез, лише кілька ільче є вийнятками й в назві не відповідають назві свого меркез.

Географія. Природа: Туреччина простягається із заходу на схід приблизно на 1450 км, а з півночі на південь -- на 480 км. Сухопутний кордон має довжину 2628 км, а берегова лінія -- 7168 км. Європейська частина країни, площею 23,764 тис. кв. км, межує на півночі з Болгарією, омивається водами Чорного моря і протоки Босфор на сході і Мармурового моря і протоки Дарданелли на півдні, а на заході межує з Грецією і має вихід до Егейського моря. Азіатська частина Туреччини, площею 755,688 тис. кв. км, на півночі широким фронтом звернена до Чорного моря і межує з Грузією і далі на схід з Вірменією, на малому відтинку з Азербайджаном і з Іраном, а на півдні з Іраком і Сирією. Південні рубежі утворює Середземне море, західні -- Егейське море.

Більша частина території Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір'я (на заході) і Вірменського нагір'я (на сході). Переважають висоти від 800 м на заході до 2000 м на сході. На півночі розташовані Понтійські гори (до 3937 м), на півдні -- хребти системи Тавра (до 3726 м). Найвища вершина Туреччини -- згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м) на Вірменському нагір'ї. Інші вулкани: Сюпхан, Немрут, Ерджіяс. У горах Вірменського нагір'я беруть початок великі ріки Тигр, Євфрат, Кура, Аракс. Основні ріки Анатолійського плоскогір'я -- Кизил-Ірмак, Сакар'я. На внутрішніх плоскогір'ях -- великі безстічні солоні озера Ван і Туз. Переважають степи і напівпустелі.

Населення: становить 72,5 мільйонів осіб, виходячи з переписом 2009 року його темпи зростання становлять 1,45% на рік. Середня щільність населення становить 92 людини на кмІ, частка населення, що проживає в міських районах становить 75,5% від всієї чисельності населення, тоді як, ще століття тому ця цифра була протилежною й країна вважалася селянського типу. Основне населення країни - турки.

II. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

Туреччина - дивовижна країна, що розкинулася на стику континентів, що увібрала в себе соціальні та культурні традиції багатьох світових цивілізацій, постійно вимушена вибирати між декількома варіантами свого розвитку. Ця цивілізаційна строкатість відбилася і продовжує відбиватися на всіх сторонах життя турецького суспільства.

Говорячи про бізнес, завжди слід враховувати природне для будь-якої реальної економіки розбіжність між існуючими нормативними схемами і реальною практикою. Це тим більш значимо в умовах Туреччині при наявності цілого ряду факторів екстремального характеру, що загрожують в будь-яку хвилину непередбаченими наслідками. Серед цих факторів - загроза землетрусів, проблема курдського сепаратизму, конфлікт між прихильниками ісламського і світського шляху розвитку країни. Загрози ці, однак, постійні, а тому дозволяють до них пристосуватися. Та й переваг для бізнесу в Туреччині таки чимало, оскільки і турецька економіка, незважаючи на досить сильний криза останніх років, продовжує динамічно розвиватися.

Існуюче в Туреччині податкове законодавство багато в чому відображає прагнення тамтешньої влади до інтеграції в Європейський Союз. Воно стало інструментом реорганізації управління турецької економікою на принципах лібералізації, відкритої економіки, конвертованості валюти, протекціонізму в галузі експорту, імпорту, окремих секторів національної економіки, що працюють на внутрішній ринок, а також заохочення приватних капіталовкладень, приватизації та всебічного залучення іноземних інвестицій. Однак не все бажане досягається відразу після прийняття відповідних законів, що дає чимало приводів для критики і прихильникам, і супротивникам глобалізації, а також робить інвестиційний клімат в країні достатньо прохолодним.

Валовий національний продукт (далі - ВНП) в основному формується за рахунок сфери послуг, яка становить близько 57 відсотків. Туризм - провідна галузь в даному секторі. Разом з тим приблизно 50% турецької робочої сили зайнято в сільському господарстві.

Турецька економіка має ряд істотних переваг, такі як молоде населення, дуже низька оплата праці.

Головні експортні галузі - текстильна (31.4%), і автомобільна промисловість (7.5%). Туреччина імпортує в основному машини та обладнання (26.9%), і різні види палива (20.8%).

Головні торгові партнери Туреччини - країни ЄС. Інфляція становить близько 54 відсотків. Курс валюти - більш TL / $ 1 млн. Спад ВНП - близько 6 відсотків у рік.

Головними інструментами протекціонізму в Туреччині завжди виступала митна політика і вельми високі митні податки. І сьогодні боротьба з негативними наслідками поступової лібералізації економіки, в результаті якої списки товарів з обмеженням на імпорт будуть зведені до відповідності переліку вимог ЄС, покладена саме на них.

III. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТУРЕЧЧИНИ

Податковий режим в Туреччині є важливою складовою частиною економіки країни і може бути розділений на 3 основні категорії:

? Податки на доходи, такі, як прибутковий податок з фізичних осіб і податок на доходи корпорацій.

? Непрямі податки, такі, як податок на додану вартість (ПДВ), спеціальний податок на споживання (ЦTV), податок на банківські та страхові операції або гербовий збір.

? Податки на добробут, такі, як податок на власність або податок на одержання спадщини і податок на подарунки.

Основними податками в Туреччині є:

- прибутковий;

- податок на корпорації;

- ПДВ;

- податки на майно;

- митні збори та податки.

Надходження від перших трьох складають нині 80% всіх податкових надходжень. Причому ПДВ є відносно новим - він був введений в 1980-ті роки під час реформ Т. Озала, з 1983 року прем'єр-міністра, а згодом - і президента Туреччини.

Прибутковий податок.

Податок поширюється на фізичних осіб, які отримують доходи від усіх видів трудової діяльності: в якості працівників найманої праці, осіб вільних професій, підприємців, ремісників, кустарів, кооператорів і т. д. Наймані працівники сплачують прибутковий податок щомісяця. Інші категорії - протягом календарного року в березні, червні, вересні трьома рівними внесками. Діюча ставка коливається від 25 до 50% річного доходу. Доходи, яке отримує фізична особа протягом календарного року з одного або декількох джерел, підраховуються, підсумовуються і включаються платником податку до річну декларацію. Мова йде про чисті доходи, що отримуються в результаті комерційної, торгової, аграрної діяльності; заробітній платі; чистих доходах від занять вільними професіями, чистої ренті від рухомого або нерухомого майна. При визначенні чистого доходу фізичної особи від комерційної (тобто підприємницької, включаючи промислову) діяльності за основу береться фактично отриманий чистий дохід. При підрахунку чистого доходу з нерухомості береться до уваги дохід як у грошовому, так і в матеріальному вираженні. Окремо в законі виділені доходи, отримані в результаті діяльності за кордоном.

Повному обкладанню прибутковим податком підлягають фізичні особи, які мають постійне місце перебування в країні. Під проживанням в Туреччині маються на увазі також ті, хто знаходився в країні безперервно більше шести місяців протягом календарного року, за винятком тих іноземців, хто перебував у Туреччині більше шести місяців, однак цілями такого перебування були тимчасова служба або справа, або відпустка, відпочинок, лікування, подорож. Особливий розділ закону про прибутковий податок встановлює випадки повного або часткового звільнення від нього. Мова йде про податкові пільги для ремісників, дрібних селян, дрібних торговців і т. д. Як вище зазначалося, платниками податків при сплаті основного податку в країні - прибуткового - є тільки фізичні особи.

ПДВ.

Другий за значимістю податок - на додану вартість - виплачується фізичними або юридичними особами на кожному етапі виробництва товарів і послуг та їх розподілу. При цьому на кожному етапі оподатковується знову частка, що додається до вартості продукту або послуги і на проміжних етапах, як правило, платниками податків опиняються найчастіше юридичні особи, на завершальному етапі при покупці продукту і послуг як споживаного товару платять і фізичні особи.

Податок на корпорації.

Податок на корпорації - третій за значимістю податок в країні - виплачують тільки юридичні особи.

Податок забезпечує 15% податкових надходжень турецького бюджету, їм обкладається чистий прибуток державних і приватних компаній, кооперативів і т. д. Під категорію «приватні фірми» підпадають і змішані компанії з іноземними акціонерами, оскільки майже всі вони зареєстровані як турецькі фірми. У тому випадку, якщо вони зареєстровані як філіал фірми, центр якої знаходиться за межами країни, податок на них обмежується доходами від діяльності в Туреччині. Ставка такого податку досить висока - 46%.

У Туреччині передбачений ретельний контроль за діяльністю іноземних компаній. Законодавство про захист турецької ліри вимагає від іноземних інвесторів в Туреччині постійно інформувати владу про свою комерційну, фінансову діяльність, при придбанні майна, покупках, продажах і т. д. Спеціально обумовлюється, що діють у країні агентства та представництва компаній і особи, що проживають поза Туреччиною, свої доходи, отримані в Туреччині, можуть переводити через банки та спеціалізовані фінансові компанії тільки після виконання своїх податкових зобов'язань, тобто вирахування із зазначених доходів сум податків і зборів.

Представники іноземних осіб в Туреччині, які проживають за кордоном і є платниками податків згідно турецького законодавства, повністю відповідальні за цих осіб у податковому плані перед владою. Відсутність зазначених осіб на території країни не звільняє їх представників в країні від заборгованості.

Митні податки і збори.

Податки і збори передбачені митним законодавством, не стягуються при транзитній торгівлі як при ввезенні товару, так і при його вивезенні з країни. При транзитній торгівлі (при ввезенні товару і його вивозі) ніякі націнки не встановлюються, крім відрахувань у Фонд підтримки експорту і стабілізації цін.

Останнім часом йде постійний процес видозміни турецького митного законодавства в світлі вимог Євросоюзу. Підписана в березні і ратифіковане Європарламентом в грудні 1995 року угода встановило режим митного союзу між Туреччиною і ЄС. У відповідності з ним були, по-перше, до нуля зведені мита у взаємній торгівлі промисловими товарами. По-друге, були повністю ліквідовані кількісні обмеження, зокрема, квоти на турецьку текстильну продукцію, а також контингенти, що обмежували імпорт турецьких продуктів нафтопереробки. По-третє, Туреччина почала застосовувати проти імпорту з третіх країн Єдиний зовнішній тариф Євросоюзу. Таким чином, середній рівень протекціонізму для Туреччини знизився з 23,7% до 6,5% (передбачається, що згодом всі країни ЄС і Туреччина, виходячи з рішень Уругвайського раунду ГАТТ / СОТ, з метою заохочення всесвітнього торгового процесу знизять захисні коефіцієнти до 3 , 5%).

У той же час для країни був встановлений зовнішньоторговельний режим, декілька відрізняється від діючого в Євросоюзі. Перш за все, перераховані вище заходи лібералізації взаємної торгівлі поширюються тільки на промислові товари (для аграрної продукції був встановлений особливий режим). Однак певні особливості має і режим за деякими видами промислових виробів. Також виняток було зроблено для продукції так званих «чутливих галузей», по ряду категорій якій Туреччина досі зберігає більш високі тарифи, ніж передбачено ЕВТ.

Рівень митних протекціоністських коефіцієнтів в Туреччині знизився з 23,7% до 6,5%, що вдвічі перевищує середньоєвропейські

Говорячи про митній політиці Туреччини, слід зазначити, що традиційно вона мала протекціоністський характер, а брак валюти диктувала високі митні податки. В даний час можна говорити про поступову лібералізацію, розрахованої на роки, протягом яких списки товарів з обмеженням на імпорт будуть зведені до мінімуму, (тим більше, що це входить в перелік вимог ЄС).

Імпорт до Турецької Республіки регулюється щорічно оновлюваних «Урядовим рішенням про режим імпорту»,а також відповідною інструкцією, детально визначає порядок імпорту та необхідні формальності: отримання ліцензії, списки товарів «вільного» імпорту, «по вирішенню». У результаті перегляду списків товарів, що ввозяться нині знову став можливий імпорт готового обладнання та машин, раніше заборонений через організації в країні їх промислового складання. Були зняті обмеження на ввезення готових легкових автомобілів, побутової техніки тощо Встановлені при цьому високі так звані фондові націнки помітно впливають на роздрібну ціну товару, але дають можливість владі не лише заохочувати експорт, але і формувати «фонд масового житлового будівництва», призначений для фінансування програм житлового будівництва - важливою складовою державної політики для країни з динамічно зростаючим населенням. Скасовано заборону і на імпорт в країну так званих «предметів розкоші» - сигарет, віскі та деяких інших товарів, у результаті чого спекуляція ними скоротилася. Система фондових націнок дозволяє владі оперативно регулювати імпорт, а разом з ним і ринки відповідних товарів, заохочувати його або гальмувати, контролювати ціни на місцеву продукцію, в необхідних випадках попереджати підвищення цін.

Інструкція по імпорту надає окремі пільги: імпорту в Турецьку Республіку Північного Кіпру, імпорту для виконання лізингових угод, імпорту для підприємств державного сектора, імпорту в рамках угод по лінії НАТО та інших аналогічних угод. Звертаючись за дозволом на ввезення товару, імпортер вносить у відповідний банк гарантійну суму в турецьких лірах, відповідну 7-15% вартості імпортованого товару (в залежності від терміну обігу) в валюті. У деяких спеціально обумовлених випадках гарантійна сума не вноситься. Імпортне дозвіл діє

1. Податки на доходи

Податок на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи зобов'язані сплачувати податок з доходів від роботи за наймом і доходів від підприємницької діяльності. Ті, хто є постійним резидентом, обчислюють податок з доходів, отриманих в Туреччині і поза нею. Іноземні резиденти, які отримують доходи в Туреччині, сплачують податок лише з таких доходів.

Податковим резидентом вважається особа, яка проживає в країні більше 6 місяців протягом календарного податкового року.

Роботодавець зобов'язаний утримувати податок і внески по страхуванню кожен місяць з доходу працівника. Індивідуальні підприємці зобов'язані сплачувати авансові платежі з податку, які зачитуються при поданні податкової декларації. У разі початку здійснення підприємницької діяльності авансові платежі обчислюються згідно з оцінками підприємця. Авансові платежі сплачуються 4 рази на рік.

Стандартна податкова ставка за авансовими платежами становить 15% від чистого прибутку. Податок на доходи з капіталу звичайно сплачується як із звичайного доходу.

Таблиця податкових ставок для фізичних осіб.

Податкова база, млн. TL
0-2800	15%
2801-7000	20%
7001-14000	25%
14001-35000	30%
35001-70000	35%
70001 і більше	40%

Податок стягується з найманих працівників. Також стягується додатковий податок у розмірі 10 відсотків.

Податок на доходи організацій.

Податкова ставка податок на прибуток для організацій становить 30 відсотків. Стягується також додатковий податок у розмірі 10 відсотків. Податок на доходи з капіталу стягуються, як правило, так само як і з звичайних доходів.

Податок на доходи з капіталу.

Як правило, доходи з капіталу обкладаються в загальновстановленому порядку. Доходи фізичних осіб від продажу цінних паперів, які перебували у продавця протягом більше 3 місяців перед продажем, звільняються від оподаткування.

При обчисленні податку організацією ціна продажу зменшується на коефіцієнт збільшення ринкових цін. Податки на доходи з капіталу стягуються тільки з реально отриманого прибутку.

При продажу майна, що амортизується у разі, якщо доходи від продажу направляються протягом 3 років на покупку нового амортизується майна, то такі доходи звільняються від оподаткування.

Податок на операції.

Податок за ставкою 1% -5% стягується зі угод, скоєних банками та страховими компаніями.

Оподаткування міжнародних операцій.

У міру розширення зовнішньоекономічної діяльності зареєстрованих в Туреччині фізичних та юридичних осіб, контроль за їх діяльністю з точки зору оподаткування все більш ускладнюється. Найбільша проблема, що виникла у зв'язку з розширенням участі Туреччини в світових господарських зв'язках - проблема подвійного оподаткування. Одне і те ж фізична або юридична особа може піддатися оподаткуванню більше одного разу за впливу на нього в цьому сенсі влади тих країн, в яких здійснюється його підприємницька діяльність. Все більше виникає потреба в угодах, що попереджають подвійне оподаткування.

У Туреччині передбачений ретельний контроль за діяльністю іноземних компаній. Законодавство про захист турецької ліри вимагає від іноземних інвесторів в Туреччині постійно інформувати владу про свою комерційної, фінансової діяльності, придбанні майна, покупках, продажах і т.д. Спеціально обмовляється, що діють у країні агентства та представництва компаній і осіб, що проживають поза Туреччини, свої доходи, отримані в Туреччині, можуть переводити через банки та спеціалізовані фінансові компанії тільки після виконання своїх податкових зобов'язань, тобто вирахування із зазначених доходів сум податків і зборів.

Представники іноземних осіб в Туреччині, які проживають за кордоном і є платниками податків згідно турецького законодавства повністю відповідальні за цих осіб у податковому плані перед владою. Відсутність зазначених осіб в Туреччині не звільняє їх представників в країні від заборгованості по податках.

Згідно зі ст. 9 "Закону про податок з корпорацій", в тих випадках, коли штаб-квартира, підприємство, офіційне бюро, діловий центр і т.д. не перебувають у Туреччині, проте повинні виплатити владі зазначений податок. Міністерство фінансів, з метою гарантованого забезпечення виплати названого податку, може зобов'язати здійснити оплату тих осіб, які мають відношення до даної виплаті.

Звертаючись до форми письмового повідомлення платника податків, що перебуває поза Туреччини, податкові органи надсилають це повідомлення банку-посереднику, який пересилає документ в МЗС Туреччини. Останнє направляє документ у дипломатичне представництво або консульство Туреччини в країні платника податків. Далі консульство або посольство, погодившись з практикою зазначеної країни, вручає повідомлення відповідним відповідальним інстанціях країни. Якщо платник податків - підданий Туреччини, посольство або консульство вручає повідомлення йому особисто.

З точки зору нерезидентів, безліч платежів, здійснюваних за кордон, включаючи такі, як платежі за надання професійних послуг та технічної допомоги, гонорари та суми орендної плати, є об'єктом справляння податку за ставками, які варіюються від 10% до 25%. У цьому відношенні країни, що мають з Туреччиною угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи, мають значні переваги.

Туреччина підписала такі угоди з 60 країнами, і інвестори з цих країн можуть користуватися перевагою по скороченню стягнутих податків.

2. Непрямі податки

Податок на додану вартість (ПДВ).

Ставки ПДВ (скорочена назва турецькою мовою - KDV, англійською - VAT) варіюються від 1% до 18%, але, в основному, застосовується ставка в 18%. ПДВ, що сплачується місцевими покупцями і по імпорту, розглядається як "придбаний ПДВ" (input VAT), а ПДВ, розрахований і зібраний з продажів, розглядається як "сплачений ПДВ" (output VAT). "Придбаний ПДВ" є податком, що включається продавцем в ціну реалізованих їм товарів та послуг, попередньо зробивши відрахування ПДВ на закуплені товари, і є противагою "сплаченому ПДВ" при поверненні ПДВ до відповідного податкового органу 20 числа наступного місяця. Якщо "сплачений ПДВ" перевищує "придбаний ПДВ", надлишкова сума сплачується до відповідного податкового органу. Повернення готівкових грошей для покриття надлишкового "придбаного ПДВ" не відбувається, за винятком експорту.

Існує ще так званий "протилежний механізм сплати ПДВ з витратного рахунку", який застосовується при розрахунку ПДВ компаніями резидентами за платежами за кордон. У відповідності з цим механізмом ПДВ розраховується та сплачується до відповідного податкового органу турецькою компанією від імені іноземної компанії. Місцева компанія використовує цей ПДВ як "придбаний ПДВ" і відшкодовує його в цьому ж місяці. Сплата такого ПДВ не створює податкового тягаря для турецьких компаній і компаній нерезидентів.

У Туреччині діє прогресивна шкала оподаткування. Податкові ставки варіюють від 15% до 40 відсотків. Додатковий податок у розмірі 10% застосовується по відношенню до доходів фізичних осіб від роботи не за наймом. У цьому зв'язку максимальна податкова ставка становить 44 відсотки.

Стандартна податкова ставка для організацій становить 30 відсотків. Додатковий податок також стягується, так що чинна податкова ставка становить 33 відсотки.

Спеціальний податок на споживання.

Спеціальний податок на споживання (скорочена назва турецькою мовою - "ЦTV") був введений в серпні 2002 року шляхом скасування 16 різних непрямих податків і зборів з метою приведення прямої системи оподаткування у відповідність з директивами Європейського Союзу.

На відміну від ПДВ, що стягується при кожній поставці, податок "ЦTV" нараховується один раз.

Існує, головним чином, 4 різних групи товарів, які підпадають під дію податку "ЦTV". Податкові ставки на ці товари обчислюються в абсолютних величинах.

До таких товарів належать:

- Нафтопродукти, натуральний газ, мастило, розчинники та похідні від них

- Автомобілі та інші транспортні засоби, мотоцикли, літаки, вертольоти, яхти

- Тютюн та тютюнові вироби, алкогольні напої

- Товари, що відносяться до категорії "люкс" (предмети розкоші).

Податок на банківські та страхові операції

Банки і страхові компанії звільнені від сплати ПДВ, але схильні стягуванню податку на банківські та страхові операції у розмірі 5% від прибутку банків за відсотками від позик або, наприклад, банківським операціям. Купівля банками або страховими компаніями товарів і послуг оподатковується ПДВ, але це розглядається як витрата для цілей відшкодування.

Гербовий збір.

Гербовий збір застосовується до широкого спектру документів, включаючи контракти, угоди, боргові розписки, акредитиви, гарантійні листи, фінансові заяви, анкети і т.п. Гербовий збір стягується у відсотках від ціни документа і варіюється від 0,15% до 0,75%. У тому випадку, якщо документ не має вираженої монетарної ціни, гербовий збір буде обчислюватися за єдиною встановленою ставкою.

Гербовий збір сплачується сторонами, які підписують документ Предметом оплати гербового збору є кожна копія підписаного документа або угоди.

3. Податки на добробут

туреччина податок ставка дохід

Податки на нерухомість.

Річним податком на нерухомість у розмірі 0,3% -0,6% обкладається земля та будівлі. Податок у розмірі 4% -8% стягується при продажу нерухомості. Податок сплачується продавцем і покупцем

Податок при купівлі нерухомості в Туреччині становить 3% від вартості, зазначеної у свідоцтві про власність (в середньому 500-1000 євро), який оплачується покупцем при отриманні такого свідоцтва (Тапу).

Податок на отриманий прибуток з продажу нерухомості.

Якщо фізична особа було власником нерухомості менше 5 років, оплачується податок на прибуток (різниця між вартістю об'єкта, зазначеної в Тапу і переоціненою вартістю, затвердженої місцевою владою). Якщо прибуток не більше 6000 турецьких лір, розмір податку складає 20% і збільшується до 45%, якщо прибуток становить більше 140 000 турецьких лір.

Якщо фізична особа було власником нерухомості в Туреччині більше 5 років, даний податок не сплачується.

Якщо власником є юридична особа, податок на отриманий прибуток з продажу нерухомості в Туреччині становить 20% незалежно від розміру отриманого прибутку.

Податок на дохід від здачі нерухомості в оренду.

Турецьке законодавство передбачає оподаткування для фізичних осіб в залежності від суми одержуваного прибутку.

Якщо річний дохід власника від здачі житлової нерухомості в оренду не перевищує 2 300 турецьких лір, даний податок не стягується.

Якщо дохід перевищує 2 300 турецьких лір, розмір податку змінюється від 20% до 45% залежно від доходу. Для комерційної нерухомості неоподатковуваний дохід становить 14 000 турецьких лір.

Для юридичних осіб розмір податку складає 20%.

Щорічний податок на нерухомість. Для розрахунку щорічного податку на нерухомість в Туреччині використовується вартість, зазначена в Тапу.

Щорічний податок з житлової нерухомості становить 0,2%; із комерційної нерухомості 0,4%; із сільськогосподарських ділянок 0,2%; із ділянок землі, які мають дозвіл на будівництво комерційних об'єктів 0,6%.

На сьогоднішній день сума податку в середньому становить: для квартир - 50-60 євро на рік; для вілл - 100 євро в рік.

У перші 4 роки покупець звільняється від сплати щорічного податку на нерухомість.

Податок на одержання спадщини і податок на подарунки.

Предмети, отримані в якості подарунків або шляхом отримання спадщини, є предметом оподаткування за ставками від 1% до 30% від їхньої оцінної вартості. Податок на отримання спадщини, сплачений в іноземній державі, віднімається з оподатковуваних активів. Податок на отримання спадщини сплачується в трирічний період двома платежами на рік.

Податок на охорону навколишнього середовища.

Муніципалітетам дозволено збирати податок на охорону навколишнього середовища як внесок, спрямований на фінансування надання деяких видів послуг, наприклад, збирання сміття. Цей податок стягується за фіксованою шкалою, в залежності від місця розташування будинку або офісу і вказується в рахунку за витрачання води і сплачується тими, хто проживає в цьому будинку або займає цей офіс.

IV. МЕХАНІЗМ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ

Утримання податку у джерела виплати.

У відповідності з системою оподаткування, існуючої в Туреччині, деякі податки збираються шляхом утримання податку у платника податків з метою забезпечити збирання податків. Так, утримується податок з заробітної плати службовців, платежі, вироблені землевласникам за оренду, з оплати за надання індивідуальним резидентам незалежних професійних послуг, а також з гонорарів, оплати ліцензій і послуг, наданих нерезидентам. Компанії в Туреччині несуть відповідальність за утримання таких податків і повинні заявляти про це у своїх податкових деклараціях.

Роботодавець зобов'язаний утримувати податок при виплаті доходів працівникові, а також відраховувати внески на соціальне страхування.

За працівникові, що є громадянином Туреччини, страхові внески роботодавця складають 22.5% відсотків від доходу від роботи за наймом, але не більше певної межі, передбаченої законом.

За працівниками, є іноземним громадянином, внески роботодавця складають 8.5% від доходу від роботи за наймом, а внески самого працівника - 5%, але не більше певної межі, передбаченої законом.

Податок також утримується при здійсненні наступних платежів. У національних відкритих товариств податок утримується з дивідендів у розмірі 5 відсотків, у національних закритих товариств - у розмірі 15 відсотків.

З відсотків по комерційних облігаціях утримується податок у розмірі 12%, за державними облігаціями - у розмірі 4% -19%, по валютних депозитах - 16% -18%, за депозитами в національній валюті - 6% -16 відсотків. При цьому конкретний розмір утримання з відсотків за депозитами залежить від терміну депозиту.

Податок утримується також з сум роялті, визначених відповідно до договору, в розмірі 20 відсотків. При продажу роялті утримується податок у розмірі 25 відсотків.

Звільнення від оподаткування.

Від податку звільняються такі доходи:

- прибуток інвестиційних фондів нерухомості, що відноситься до майна, включеного в інвестиційний портфель;

- прибуток фондів венчурного капіталу;

- прибуток недержавних пенсійних фондів;

- прибуток інвестиційних фондів з цінних паперів при виконанні певних умов, передбачених в законі;

- компенсації, отримані в іноземній валюті громадянами Туреччини, які працюють в іноземних компаніях, за умови, що така компенсація сплачується з прибутку компанії, отриманого за кордоном. Іноземна компанія не має права відносити на витрати суму такої компенсації і зобов'язана розміщувати її в іноземній валюті на депозиті в банку в Туреччині.

Податкові відрахування.

Резиденти Туреччини мають право відняти з доходів від роботи за наймом суму в розмірі 262,8 млн. TL.

Організації можуть зажадати наступні податкові відрахування:

Перенесення збитків - збитки можуть бути перенесені на майбутнє протягом 5 років.

Фінансові витрати - У загальному випадку відсотки по кредитах постачальника або позиками приймаються у витрати. Тим не менш відсотки по власних інвестиціях не враховуються для цілей оподаткування.

Для іноземних компаній - фінансові витрати та комісійну винагороду материнської компанії, здійснені за кордоном, не приймаються у витрати.

Штрафи та пені по податках не включаються до складу витрат.

Податкова декларація та порядок сплати податку.

Податковий рік закінчується 31 грудня. Авансові платежі сплачуються в наступному порядку.

Фізичні особи, які отримують доходи тільки від роботи за наймом, не зобов'язані подавати податкову декларацію. Роботодавець утримує податок і перераховує його до податкового органу щомісяця. Індивідуальні підприємці сплачують авансові платежі щоквартально в розмірі 15% від чистого прибутку.

Податкова декларація подається індивідуальними підприємцями до кінця березня року, наступного за податковим роком.

Організації зобов'язані направляти податкові декларації до 30 квітня. Авансові платежі складають 25% від чистого прибутку за квартал.

Несплачений податок сплачується трьома рівними платежами в квітні, липні та жовтні. За прострочення в наданні декларації накладається штраф.

Роботу виконала Матвійчук В.О.

Размещено на Allbest.ru