Складові бюджетного менеджменту. Необхідність і становлення органів Державного казначейства України. Бюджетні трансферти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Складові бюджетного менеджменту. Необхідність і становлення органів Державного казначейства України. Бюджетні трансферти в Україні

1. Складові бюджетного менеджменту

Бюджетний менеджмент - це один із напрямків фінансового менеджменту.

Бюджетний менеджмент - це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання - як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох взаємопов'язаних частин - об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом виступає бюджет, суб'єктом - органи управління бюджетом. На якості управління однаково відображається знання як об'єкта, або як ще він визначається, керованої системи, так і суб'єкта, або керуючої системи. Але певна підпорядкованість між ними існує.

Структура бюджетного процесу включає дві складові: бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження) та виконання бюджету.

Рівень бюджетного планування залежить від декількох чинників:

1. Він визначається чіткістю формулювання цілей і завдань, які вирішує держава.

2. Залежить від достовірності інформації, яка використовується при розрахунках проекту бюджету.

3. Залежить від методів, які використовують в процесі бюджетного планування.

Відомо три методи планування показників бюджету:

* метод прямого рахунку;

* нормативний;

* аналітичний.

Метод прямого рахунку передбачає обчислення показників в бюджеті виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянину.

Нормативний метод заснований на використанні норм та нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і узагальнюючих показників.

Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників.

Бюджетне планування в цілому засновано на балансовому методі. Є три варіанти збалансування бюджету:

¦ зменшення видатків;

¦ збільшення доходів;

¦ встановлення джерел покриття дефіциту бюджету.

Складові бюджетного менеджменту визначаються загальними функціями управлінської діяльності. Наука про управління виділяє такі основні функції менеджменту:

¦ стратегічне планування;

¦ планування реалізації стратегії;

¦ організація виконання розроблених планів;

¦ облік;

¦ контроль.

Виходячи з функцій менеджменту та із структури бюджетного процесу, можна виділити такі складові бюджетного менеджменту:

1. Бюджетне планування.

2. Організація виконання бюджету.

3. Облік виконання бюджету.

4. Контроль за виконанням бюджету.

Необхідно зазначити, що основна і визначальна функція менеджменту - стратегічне планування - практично не реалізується в Україні. За роки самостійності України були спроби розробки окремих стратегічних документів. Прикладом такого документа може бути бюджетна концепція, розробка якої в цілому не була завершеною.

Реалізація функції стратегічного планування покладається на органи законодавчої влади. Першим кроком в цьому напрямі можна вважати бюджетну резолюцію на кожний рік (перша була прийнята 7 липня 1995 року)» яку вищий законодавчий орган України передає виконавчим органам. Функції планування реалізації стратегії - поточне бюджетне планування та організація виконання розроблених планів - виконання бюджету покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом і виконуються ними в рамках бюджетного процесу.

Виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету. Організація виконання бюджету, таким чином, одна з найважливіших складових бюджетного менеджменту.

Облік виконання бюджету є третьою складовою бюджетного менеджменту. Значення обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике. Місце обліку виконання бюджету в бюджетному менеджменті визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Ці рішення можуть бути прийняті тільки на основі проведеного аналізу відповідної інформації, яка характеризує стан об'єкта управління (бюджету) на певну дату чи за певний проміжок часу. Облік вирішує наступне важливе завдання - забезпечити систему управління необхідною інформацією. Тобто, облік виконання бюджету - це забезпечуюча система, на якій базується бюджетний процес. Правильність в прийнятті рішень залежить ще і від кваліфікації бюджетних працівників і від методології бюджетної роботи. Однак головним в управлінні бюджетом є саме інформація. Навіть феноменальні знання не допоможуть досягти результатів, якщо інформаційне забезпечення не відповідає встановленим вимогам.

Контроль за виконанням бюджету є одним, із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контрольна також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи). Поточний контроль здійснюється і в процесі виконання бюджету. Цей контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціалізовані служби фінансового контролю - Податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Аудиторська палата і аудиторські фірми, Рахункова палата. В країнах з розвинутими ринковими відносинами такий контроль здійснюється також і безпосередньо громадянами як в прямій формі, так і в посередній. Пряма форма контролю означає, що проект бюджету, а також дані про його виконання є доступними на всіх рівнях кожному громадянину і він може ознайомитися з ними будь-коли. Посередня форма пов'язана із виборами представників влади. При наявності серйозних порушень в бюджетному процесі шансів на переобрання практично не залишається. Тобто контроль забезпечується, насамперед, гласністю і відкритістю бюджетного процесу, що в свою чергу впливає і на контрольні органи. В таких умовах їх діяльність стає відкритою, а результати можуть бути перевірені. Контроль громадянами як в прямій, так і в опосередкованій формах у нас в країні практично не здійснюється.

2. Необхідність і становлення органів Державного казначейства України

При Міністерстві фінансів України діють організації, які входять до складу фінансових органів України. До них відносяться:

- Державна контрольно-ревізійна служба України;

- Державне казначейство України.

Створення Державного казначейства України було започатковано у квітні 1995 року після виходу Указу Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 року. На підставі даного Указу Державне казначейство утворено з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів. Цим же Указом було затверджено і конкретні завдання Державного казначейства, а також дано доручення Кабінету Міністрів України розробити відповідне положення про Державне казначейство. Таке положення було затверджено 31 липня 1995 року Постановою Кабінету Міністрів №590 «Питання Державного казначейства». У цій постанові і «Положенні про Державне казначейство» визначено правові засади діяльності Держказначейства у контексті його підпорядкованості, структури, прав, обов'язків і відповідальності, граничної чисельності працівників, а також затверджено конкретні функції Державного казначейства України.

Згідно з вищезгаданим положенням Державне казначейство являє собою систему органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів. Державне казначейство складається з Головного управління (вища ланка) та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка) з відділеннями у районах, містах і районах у містах (базова ланка). Головне управління Державного казначейства (з 2000 р. Державне казначейство України) було утворено на базі Управління виконання державного бюджету та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу центрального апарату мінфіну України (вказані управління було ліквідовано у складі центрального апарату Мінфіну). Територіальні органи Державного казначейства (управління, відділи) були утворені на базі секторів виконання Державного бюджету України, які діяли у складі головних бухгалтерій Мінфіну Автономної Республіки Крим і фінансових управлінь, а також груп виконання Державного бюджету України - у складі бухгалтерій районних і міських фінансових відділів.

На вищу ланку органів казначейства покладені функції організації виконання Державного бюджету і здійснення контролю за цим, здійснення фінансування видатків Державного бюджету, ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звітності про стан виконання Державного та зведеного бюджетів, регулювання фінансових взаємовідносин між Державним бюджетом та загальнодержавними (позабюджетними) цільовими фондами, організації та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів, розроблення і затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, організації роботи територіальних органів Державного казначейства.

Основним завданням середньої ланки Державного казначейства є організація роботи відділень Державного казначейства у районах, містах і районах у містах, організація та здійснення виконання Державного бюджету, ведення обліку руху коштів Державного бюджету на рахунок Державного казначейства.

На базову ланку, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах покладені функції, які можна згрупувати за трьома напрямками:

1. Організація та здійснення виконання Державного бюджету за видатками:

* забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань цільове фінансування видатків;

* ведуть облік розпорядників коштів, які знаходяться на даній території;

* розподіляють і перераховують місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і зборів;

* ведуть бухгалтерський облік видатків за рахунками відділень Держказначейства;

* здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим органам казначейства звітності про стан виконання показників Держбюджету відповідним регіоном.

2. Організація та здійснення виконання Державного бюджету за доходами:

* здійснюють за поданням Державних податкових інспекцій повернення за рахунок Держбюджету зайво сплачених або стягнених платежів;

* ведуть бухгалтерський облік доходів за рахунками відділень Держказначейства;

* передають податковим інспекціям документи про стягнення у безспірному порядку до Державного бюджету штрафів за порушення порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах;

* здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим органам казначейства звіту про стан виконання показників Держбюджету відповідним районом.

Рис. 1. Структура Державного казначейства України

бюджет казначейство трансферт дотація

3. Здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства.

Отже, головним завданням органів Державного казначейства є організація виконання та безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. На практиці дане завдання вирішується у формі безпосереднього забезпечення і постійного контролю руху бюджетних коштів від надходження коштів до бюджетів і їх розмежування між ланками бюджетної системи, аж до отримання коштів Державного бюджету конкретними розпорядниками. Структура відповідних ланок органів Державного казначейства представлена на рис. 1, 2, 3.

Рис. 2. Структура управлінь Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі

Рис. 3. Структура відділень Державного казначейства у районах, містах і районах у містах

3. Бюджетні трансферти в Україні

Згідно з міжнародно визнаною термінологією бюджетні дотації, субсидії і субвенції - це три види прямих бюджетних трансфертів. Трансфертні платежі - це передача доходів, які не потребують будь-яких прямих відповідних послуг економічного характеру.

Бюджетні трансферти - це трансфертні платежі, які передаються бюджетам. Згідно з міжнародно визнаною термінологією:

«Бюджетна дотація - незв'язаний, загальний, безумовний, генеральний трансферт.

Бюджетна субсидія - зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, що не вимагає участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетна субвенція - зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається при певній участі у фінансуванні з боку отримувача».

В Україні серед економістів ведеться робота щодо чіткого розмежування цих видів бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів дає можливість дати наступні визначення:

Бюджетна дотація - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому при недостатній кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.

Бюджетна субсидія - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль, тобто Для фінансування конкретної установи або заходу.

Бюджетна субвенція (вид субсидії) - це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну Ціль і на основі пайової участі у фінансуванні.

Перерахування бюджетних трансфертів здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження документів здійснюється аналогічно проходженню документів при перерахуванні бюджетах коштів на видатки.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Бюджетний Кодекс України в редакції від 15.08.03 №2542-14 //ВВР України. - 2001. - №37-38. - С. 189.

3. Закон України "Про Національний банк України" у редакції від 10 січня 2002 р. №679-ХІУ // Офіц. вісн. України. - 1999. - №24. - С. 2.

4. Про Державне казначейство України: Указ Президента України в редакції під 15 лютого 1999 р. №335/95 // www.rada.gov.ua.

5. Положення про Державне казначейство: Затв. постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 17 лютого 1999 р. №590-95п // www.rada.gov.ua.

6. Деркач М. І., Гордеєва Л. П. Бюджет та бюджетний процес в Україні: Навч. посібник. - Дніпропетровськ: Пороги, 1995. - 256 с.

7. Єпіфанов А. О., Сало I. В., Дьяконова I. I. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наукова думка, 1997. - 302 с.

8. Концепція розвитку Державного казначейства за умов функціонування Єдиного казначейського рахунка / Державне казначейство України. - 2000.

9. Опарін В. А., Сафонова Л. Д. Сутність і складові бюджетного менеджменту // Фінанси України. - 1998. - №2. - С. 60-66.

10. Пасічник Ю. В. Бюджетна система: Навч. посібник. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 375 с.

11. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ. - 2001. - 186 с.

12. Тентюк В. П. Українське казначейство: додаткова фінансова інституція чи державна необхідність // Фінанси України. - 1996. - №7. - С. 5-10.

Размещено на Allbest.ru