1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фонди грошових коштів підприємства

Зміст

• 1. Фонди грошових коштів підприємства, що утворились за рахунок чистого прибутку
• 2. Виплата дивідендів
• 3. Нерезподілений прибуток і його використання
• Список використаної літератури

1. Фонди грошових коштів підприємства, що утворились за рахунок чистого прибутку

Фонди і резерви підприємств, за рахунок яких проводяться певні витрати формуються за рахунок чистого прибутку, який представляє собою суму прибутку після сплати податку на прибуток.

Тобто чистий прибуток визначається:

ЧП = ВП - (Фспож+Фчорн+Фпенс+соц.стр.+Фзайн),

де ЧП - чистий прибуток;

ВП - валовий прибуток;

Фспож - фонди споживання;

Фчорн - Фонд Чорнобиля;

Фпенс - Пенсійний фонд;

Фзайн - Фонд зайнятості

Іншими словами чистий прибуток називають розподіленим прибутком. Саме він є основним узагальнюючим показником результатів даного підприємства.

Частина чистого прибутку може направлятись у централізовані корпоративні фонди, якщо підприємство входить до певного корпоративного об'єднання (внутрішньо-корпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на поповнення статутного фонду -- капіталізація прибутку (внутрішні грошові потоки).

У даному випадку здійснюється фондовий рух грошових потоків. Крім того, може мати місце канальний рух грошових потоків, коли фонди не створюються, а оплата передбачених витрат проводиться безпосередньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може проводитись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки).

Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку через фондову біржу чи фінансових посередників або на основі прямих зв'язків з емітентами (вихідні грошові потоки). За результатами такого розміщення можуть бути отримані доходи від фінансової діяльності (вхідні потоки). Звичайно, представлена схема фінансової діяльності і грошових потоків підприємств, яка відображає умовно виділений початковий виробничий цикл, є певною мірою абстракцією. У реальній дійсності всі фінансові операції-- і формування фінансових ресурсів, і проведення витрат, і отримання доходів здійснюються паралельно, що і визначає складність управління фінансами підприємств. Разом з тим ця схема дає змогу визначити і показати організацію, характер і складові фінансової діяльності підприємств, кругообіг їх фінансових ресурсів, взаємозв'язок з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, сферами і ланками фінансової системи.

Розглянемо детальніше напрямки використання чистого прибутку, це:

Кошти, що йдуть на розвиток виробництва;

На фінансування витрат по капітальних вкладеннях;

На погашення довгострокових кредитів;

Сплата % за користування кредитами;

На проведення науково-дослідницьких робіт;

На проведення оздоровчих заходів;

На проведення культурно-масових заходів;

Грошові виплати робітникам у вигляді заохочення;

Виплати дивідендів;

Утворення фінансових резервів, страхового фонду і фонду ризику на підприємстві;

Витрати на благочинні цілі та ін.

Тому грошові потоки, що йдуть за цими напрямками централізуються в певних фондах грошових коштів таких, як наприклад Фонди економічного стимулювання (що відображається в рахунку №87 підприємства), Фонди спеціального призначення (рахунок №88), Фонди резерву наступних платежів (рахунок №89) та ін.

Фонди спеціального призначення утворюються з чистого прибутку відповідно до чинного законодавства та Статуту підприємства. Питання про види спеціальних фондів, процентне відрахування в них та спрямування витрат вирішується підприємством самостійно, але має бути зафіксовано в установчих документах.

Підприємство може створювати у складі Фондів спеціального призначення як Фонд накопичення, тобто резервувати кошти для виробничого розвитку підприємства (придбання нової техніки, технологій тощо), так і Фонд споживання (соціальний розвиток, матеріальна допомога колективу підприємства).

Використовуються Фонди спеціального призначення:

а) для передачі дочірнім підприємствам;

б) для розрахунку з засновниками підприємства;

в) для виплати премій, винагород працівникам підприємства;

г) для відрахування на соціальне страхування із сум сплачених премій, винагород, тобто оплата праці за рахунок Фондів спеціального призначення;

д) для видачі путівок, акцій та інших грошових документів;

е) на взяття суми зносу на облік підприємства при безкоштовному одержанні основних засобів;

є) для списування сум уцінки товарно-матеріальних цінностей;

ж) для оплати різних витрат, пов'язаних із створенням нового майна, що не включені до первісної вартості цього майна та ін..

Забезпечуючи виробничі, матеріальні і соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно намагатися встановити оптимальне співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і водночас стимулювати і заохочувати результати праці робітників підприємства.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різноманітних штрафів і санкцій. Так, із чистого прибутку сплачуються штрафи при невиконанні вимог по охороні навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил. При завищенні регульованих цін на продукцію (роботи, послуги) із чистого прибутку стягується незаконно отриманий підприємством прибуток.

У випадках приховування прибутку від оподатковування або внесків у позабюджетні фонди також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток.

У умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти в зв'язку з проведенням ризикованих операцій і, як наслідок цього, втратою прибутків від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку підприємства вправі створювати фінансовий резерв, тобто фонд ризику.

Розмір цього резерву повинен складати не менше 15% статутного фонду. Щорічно резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, що складають практично не менше 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати по розширенню виробництва і соціального розвитку, розробку і впровадження нової техніки, приріст власних оборотних коштів і покриття їхнього зменшення, на інші витрати, обумовлені соціально-економічним розвитком колективу.

Отже, наявність чистої прибули, що створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства, і при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності.

2. Виплата дивідендів

Сьогодні у новому механізмі розподілу життєвих засобів України одержали визнання доходи від власності. До них перш за все слід віднести дивіденди від акцій, які отримують учасники господарських товариств та інших структур.

Дана форма розподілу доходу виникла внаслідок необхідності усунення відчуження працівника від засобів виробництва. Зрозуміло, розподіл від власності -- не єдиний спосіб розв'язання цього складного завдання, проте він найдоступніший для розуміння працівника, оскільки органічно пов'язує особистий інтерес з колективним, що проявляється в тому, що працівник може брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку - дивіденди. Право на отримання дивідендів визначається пропорційно частці кожного з учасників, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Цей зв'язок здійснюється в тісному переплетінні особистої власності з розвитком і привласненням акціонерної форми власності на засоби виробництва. Крім цього, розподіл власності сприятиме відродженню малорентабельних і збиткових підприємств на Україні, активізації соціальної та трудової активності населення.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні акції, якщо інше не передбачено Закон “Про цінні папери і Фондову біржу” від 18 червня 1991 року або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за акцією до іншої особи).

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Загалом розмір дивіденду, що виплачується акціонеру, пропорційний величині чистого прибутку, що отримало акціонерне товариство за певний проміжок часу. Крім того розмір дивідендів прямо впливає на курс акцій.

Частіше за все дивіденди виплачуються в грошовій формі, проте в окремих випадках така виплата може здійснюватись або акціями, або ж зобов'язаннями акціонерного товариства. Для залучення грошових коштів на купівлю акцій, виплачуваний дивіденд повинен бути не меншим позикового проценту, який могли б отримати власники капіталу, розмістивши його в банку. Більша частина дивідендів виплачується найбільшим акціонерам, яким належить основна частина привілейованих та звичайних акцій. Дивіденди, отримувані, власниками привілейованих акцій, представляють собою фіксований процент від прибутку акціонерного товариства.

Оподаткування прибутку юридичних осіб від володіння корпоративними правами - дивідендів, здійснюється згідно з Законом України від 28 грудня 1994 року (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оподаткування доходів фізичних осіб від володіння корпоративними правами - дивідендів, здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із внесеними змінами та доповненнями.

Нараховані акціонерам (учасникам) - фізичним особам дивіденди оподатковуються відповідно до пункту 4 статті 7 Декрету за ставкою 15 відсотків у джерела виплати.

Акціонери - фізичні особи включають отримані дивіденди до складу сукупного оподатковуваного річного доходу.

Водночас суми доходів громадян, що направляються у джерела їх одержання, тобто на придбання акцій, не включаються до сукупного оподатковуваного річного доходу. Отже, дивіденди, нараховані акціонерам - фізичним особам, не одержані останніми, а спрямовані на додаткове придбання нових акцій на підставі письмової заяви громадянина в бухгалтерію того підприємства (організації), що виплачує дивіденди, з проханням направити належні йому дивіденди на придбання акцій цього ж підприємства (організації), не включаються до складу сукупного оподатковуваного річного доходу громадянина та не оподатковуються прибутковим податком з громадян.

Для забезпечення соціальної справедливості важливе значення має питання, за які кошти можна придбати акції. Згідно з чинним законодавством в деяких країнах СНД акції трудового колективу та акції акціонерних товариств громадяни можуть придбавати за рахунок їх особистих коштів, причому всі ці акції іменні. Продаж, відчуження таких акцій підлягають обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. Все це створює необхідні умови для здійснення певного контролю за такою формою доходів населення. Ігнорування цього правила може призвести до "відмивання" нечесних доходів, до створення особливого прошарку рантьє, посилення несправедливої майнової нерівності.

Акції можна придбати також за рахунок приватизаційних паперів, які засвідчують право власності на безплатне одержання частки майна державних підприємств, державного житлового, земельного фондів.

У багатьох країнах ринкової економіки є акції на пред'явника, тобто акції, які вільно продаються і купуються на фондових біржах.

3. Нерозподілений прибуток і його використання

грошовий дивіденд прибуток

Як ми вже вияснили вище частина чистого прибутку може розміщуватись на фінансовому ринку через фондову біржу чи фінансових посередників або на основі прямих зв'язків з емітентами. В результаті чого отримуються додаткові прибутки, які мають назву нерозподіленого прибутку. В загальному випадку до нерозподілених прибутків відносять штрафи, неустойки які сплачуються на користь даного підприємства, а також дивіденди, які надходять від операцій з цінними паперами, орендна плата.

Нерозподілені доходи входять до складу валового або балансового прибутку, а саме:

Вал або баланс.приб = приб. від реал.прод+нерозп.прибуток-збитки прідпр.

Тому подальше його використання відбувається відповідно до розподілу валового прибутку, тобто відрахування на сплату податків на прибуток, формування та розширення Статутного, Амортизаційного, та інших перечислених нами вище фондів підприємства.

Проте якщо підприємство отримало певні нерозподілені прибутки за рахунок дивідендів від акцій, то існує зазначений нами варіант не включення даних прибутків до складу валового, а саме придбання нових акцій шляхом отримання дивідендів не в грошовому вигляді, а у вигляді акцій. Такий варіант використання нерозподіленого прибутку має свої плюси, оскільки дозволяє уникнути питання оподаткування даного виду прибутку

Стосовно нерозподіленого прибутку загалом, то тут слід зазначити, що на підприємстві їх облік може здійснюватись шляхом відкриття наступних суб рахунків:

№ 88-6 "Фонд коштів, використаних на фінансові вкладення"

№ 88-9 "Кошти від продажу акцій"

№ 88-16 "Курсові надбавки від продажу акцій"

№ 88-17 "Різниця у вартості компенсаційних сертифікатів"

Список використаної літератури

1. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N1576-XII.

2. Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 року.

3. Закон України “Про цінні папери і Фондову біржу” від 18 червня 1991 року N1201-XIIЛист Головної Державної Податкової Інспекції України N14-212/11-2288 від 24.05.95

4. Коробков М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства.- К.: Знання, 2000,- 378 с.

5. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія.- К., 1999,- 164 с.

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект/ За ред Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.- К.: Вища школа - Знання, 1997,- 743 с.

7. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності.- К.: А.С.К., 1998,- 782 с.

8. Самуельсон П. Економіка.- Львів: Світ, 1993,- 493 с.

Размещено на Allbest.ru