Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Особливості організації фінансів автотранспортних підприємств споживчої кооперації
• Зміст

Необхідність і роль короткострокового банківського кредиту у формуванні оборотних коштів організацій і підприємств споживчої кооперації в сучасних умовах

Особливості організації фінансів автотранспортних підприємств споживчої кооперації

Завдання 66

Завдання 77

Використана література

Необхідність і роль короткострокового банківського кредиту у формуванні оборотних коштів організацій і підприємств споживчої кооперації в сучасних умовах

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших. Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні відповідні економіко-правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов'язань. З іншого, обов'язкова умова виникнення кредитних відносин -- це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кредитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються перерозподільча функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

Очевидно, що ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів мас цілу низку переваг перед іншими способами розміщення грошових коштів. По-перше, обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, які розподіляються через бюджетну сферу. По-друге, повернепість кредиту дозволяє надавати ресурси в позику багатократно, що також розширює можливості функції перерозподілу. Нарешті, не можна не виділити перевагу оперативності ринкового розподілу кредитних ресурсів порівняно з тією ж бюджетною сферою.

Багато спеціалістів визнають важливу роль функції заміщення. На сьогодні функціонування кредитних засобів обігу вже не носить характеру тимчасового заміщення реальних грошей: перманентні процесії кредитування в результаті приводять до істотної економії суспільних витрат грошового обігу в цілому.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

-- акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

-- розподілення залучених коштів між позичальниками;

-- емісійну;

-- контрольну та ін.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища, в яких він об'єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. У протилежному разі надлишкове кредитування, як і недостатність кредитних вкладень (тобто порушення економічно обґрунтованих меж) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких факторів:

-- рівня розвитку виробництва;

-- обсягу і структури кредитних ресурсів;

-- соціально-економічної політики;

-- системи ціноутворення і рівня цін;

-- форми кредитних відносин;

-- структури кредитної системи;

-- фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту виділяються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перша є не що інше, як об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв'язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа визначає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідношення між попитом суспільства на додаткові платіжні засоби та можливостями банківської системи щодо випуску кредитних грошей в обіг.

Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

-- строки користування;

-- забезпечення;

-- ступінь ризику;

-- методи надання кредиту;

-- строки погашення.

Відповідно до строків користування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються терміном до З років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) та незабезпечсні (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання -- кредити, що надаються у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення -- кредити, що погашають водночас; у розстрочку; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Основними умовами надання банками кредитів суб'єктам господарювання є забезпеченість, Строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип поверненості, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником б'анку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Юридичні особи -- резиденти України можуть одержувати кредити як в національній, так і в іноземній валюті для здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом безпосередньої оплати платіжних документів або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів здійснюється позичальником з поточного рахунка.

Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку визначає завдання й пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основу організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.

Кредитна політика розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку в галузі управління активними операціями та визначає основні напрямки кредитної діяльності:

-- стандарти і критерії діяльності банківських працівників, що відповідають за видачу кредитів;

-- основні дії менеджерів, що приймають стратегічні рішення щодо кредитування;

-- принципи оцінки та контролю за якістю управління кредитною діяльністю у банку.

Оцінка вартості кредиту -- основна функція керування кредитним портфелем, правильне виконання якої забезпечує максимізацію доходів банку. Найчастіше оцінка вартості кредиту не відображає реальну вартість кредитних ресурсів. Звичайно помилки виникають, коли не враховуються:

* непрямі витрати;

* витрати, обумовлені різним рівнем ризику;

* накладні (загольнобанківські) витрати, наприклад, витрати на маркетинг і зміст апарата керування. У ряді випадків банки встановлюють процентні ставки по кредитах на основі середньої вартості залучення позикових коштів, а не на основі того, який ринковий відсоток у момент висновку кредитного договору. Такий підхід може швидко знизити прибутковість, як тільки можливості залучення дешевих внесків населення і використання інших подібних джерел кредитних ресурсів будуть цілком вичерпані. Представлена модель відображає основні елементи ціноутворення на основі базової ставки, що враховує додаткові витрати.

Кредитний механізм - сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

1. Суб'єкти кредитування.

2. Об'єкти кредитування.

3. Форми кредитування.

4. Механізм надання чи погашення позик.

5. Система формування кредитних ресурсів та їх резервування.

6. Система формування та використання резервів із відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності.

7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами кредитної діяльності.

Суб'єкти кредитування - особи, які беруть участь у процесі кредитування.

для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи

· заяву

· фінансово-економічну інформацію

· форми бухгалтерської звітності;

· показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

· розрахунок економічної окупності об'єкта;

· відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:

· обсяг реалізації продукції;

· прибутки і збитки;

· рентабельність;

· ліквідність активів;

· рух грошових коштів, стан рахунків;

· собівартість продукції;

· ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

Об'єкти кредитування - певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

До основних об'єктів кредитування можна віднести:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потребу в додаткових коштах в зв'язку з тимчасовим їх замороженням.

4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує по суб'єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника. -

Форми кредитування та сфера їх застосування

Під формою кредитування розуміють вид банківського рахунка, який відкривається клієнтові при кредитуванні, де відображається рух кредитної заборгованості, що здійснюється за певними правилами, відповідно до нормативно-правової бази банку.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів:

-- облікова ставка центрального банку;

-- рівень інфляції;

-- строк позички;

-- ціна сформованих ресурсів;

-- ризик;

-- розмір позички;

-- попит на банківські позички;

-- якість застави;

-- зміст заходів, що кредитуються;

-- витрати на оформлення позички і контроль;

-- ставка банку-конкурента;

-- характер відносин між банком і клієнтом;

-- норма прибутку від інших активних операцій. Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв'язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Базовою процентною ставкою за кредитами комерційних банків є облікова ставка центрального банку, за якою останній здійснює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ставка може бути або вищою, або нижчою облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

Облікова ставка центрального банку залежить від характеру його грошово-кредитної політики, процентних ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни і курсу національної валюти.

Грошово-кредитна політика центрального банку може бути спрямованою або на експансію, або на рестрикцію кредиту. Проводячи політику експансії, центральний банк зменшує облікову ставку, а при політиці рестрикції-- підвищує її.

Якщо на міжнародному ринку позичкових капіталів норма процента змінюється, то відповідно змінюється й облікова ставка центрального банку.

Якщо в країні складається пасивний платіжний баланс і уряд не хоче допустити падіння курсу національної валюти нижче певного рівня, облікова ставка центрального банку звичайно підвищується для стимулювання залучення іноземного капіталу.

Рівень інфляції впливає як на облікову ставку Центрального банку, так і на ставки процента за позичками комерційних банків. Незважаючи на те, що Центральний банк встановлює позитивну процентну ставку (тобто з урахуванням інфляції), комерційні банки також враховують інфляційний фактор. Річ утім, що облікова ставка Центрального банку не змінюється часто, тому в періоди між її змінами і при інфляційній активності у комерційних банків виникає потреба враховувати ту інфляцію, яка не покрита обліковою ставкою.

Фактор терміну кредиту прямо пропорційно впливає на рівень процентної ставки за позичками банку. Чим триваліший термін користування, тим дорожчим для позичальника є кредит. Така залежність обумовлена двома причинами. По-перше, при тривалішому терміні позички більшим є ризик втрат від неповернення боргу і від знецінення коштів, переданих у позичку у зв'язку з інфляцією, що неминуча в ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довготривалого характеру, як правило, забезпечують відносно вищу віддачу.

Ціна сформованих банком ресурсів безпосередньо впливає на рівень процентної ставки за кредитами. Вона складається з депозитного процента й інших видів плати за куплені кредитні ресурси. Чим дорожче обходяться банку ресурси, тим, за інших рівних умов, вища норма позичкового процента.

Особливості організації фінансів автотранспортних підприємств споживчої кооперації

В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації:

І. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);

- прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

- прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);

- прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.

II. Залежно від порядку визначення розрізняють:

- балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку 80 "Прибутки та збитки";

- оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань.

Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується, фіксується в Декларації про при-5уток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових - зобов'язань підприємства;

чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що запишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що оплачуються за рахунок прибутку.

Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд.

Права окремих керівників та виконавчих органів підприємства, його посадових осіб з прийняття рішень стосовно використання отриманого чистого прибутку фіксуються в Статуті підприємства.

III. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

ІV. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди, що "втрачена" через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Альтернативні витрати підприємства відповідають розміру втраченої вигоди в результаті використання даного ресурсу замість найкращого, альтернативного. Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних .(які уже маємо) ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

Економічний прибуток менший від бухгалтерського на величину неявних витрат підприємства.

V. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибуткуй пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.

Підприємство може мати обсяги діяльності, при яких доходи від реалізації менші за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

Завдання 66

Розрахувати суму і рівень валового прибутку підприємства ресторанного господарства громадського харчування за квартал на основі таких даних:

Показники	Одиниця виміру
1. Роздрібний товарооборот	тис. грн.	864,0
1.1 з реалізації продукції власного виробництва	тис. грн.	438,0
2. Націнка громадського харчування
2.1 на продукцію власного виробництва	%	35
2.2 на куповані товари	%	60

Вказати:

· джерела формування валового прибутку на підприємствах ресторанного господарства;

· призначення валового прибутку;

· шляхи збільшення валового прибутку;

· як диференціюється націнка на підприємствах ресторанного господарства.

Валовий прибуток різниця між чистим доходом (вирочкою) та собівартістю реалізованої продукцією

Підприємство отримує прибуток за рахунок націнки - ПДВ.

Прибуток від реалізації продукції власного виробництва = 438 * 0,35 = 153,3 тис. грн. ПДВ = 438 * 0,2 = 87,6

153,3 - 87,6 = 65,7 тис.грн

Прибуток від реалізації купованих товарів (864,0 - 438,0) * 0,60 = 255,6

ПДВ = 51,12

255,6 - 51,12 = 204,48

Валовий прибуток ресторанного підприємства 65,7 + 204,48= 270,18

Торговий прибуток - перетворена форма частини додаткової вартості , яку отримують підприємства торгівлі в процесі їх господарської діяльності при здійсненні функції товарного обігу. Джерелом торгового прибутку є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій. Які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується у торгівлі за допомогою механізму цін. Кількість торговельного прибутку становить собою різницю між купівельною і продажною ціною товарів, які реалізує торговий капітал. Величина прибутку від реалізації товарів і послуг визначається як різниця від реалізації товарів і послуг визначається як різниця між сумою доходу і сумою витрат обігу.

Прибуток - одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку.

призначення прибутку:

Оцінювальна - ефект використання основних ресурсів підприємства

Стимулююча

Господарського розрахунку - доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв

Шляхами збільшення валового прибутку ресторанного господарства є збільшення виручки, зниження закупівельних цін, зменшення витрат на реалізацію продукції.

Вартість сировини та товарів розраховується в роздрібних цінах, до неї слід додати суму націнки ресторанного господарства. Націнки встановлюються у відсотках до роздрібної ціни та диференціюються п'ятьма категоріями підприємств ресторанного господарства, а також видами сировини, за власною продукцією та купівельними товарами.

Завдання 77

оборотний кошти прибуток валовий

Розрахувати потребу в оборотних коштах заготівельного підприємства на основі таких даних

Показники	Одиниця виміру
сукупний оборот реалізації продукції	тис. грн.	1240
План товарообороту на 4 квартал	тис. грн.	1280
Середні запаси планових оборотних засобів	Тис.грн	515
Завдання щодо зниження (-) збільшення (+) завантаженості обороту оборотними засобами	%	+6

Одноденний ТО

1280 / 90 = 14,2 тис.грн

Коефіцієнт оборотності 1280 / 515 = 2,5 об

Тривалість одного обороту 90 / 2,5 = 41 день

Потреба в оборотних коштах 14,2 * 41 = 582,2 тис.грн

Коефіцієнт завантаження К = 515 / 1280 = 0,4

Збільшення завантаження га 6%

0,4*06% / 100 = 0,02

Коефіцієнт завантаження показує скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції і впливає на суму обігових коштів.

Планові обігові кошти розраховують як добуток одноденної реалізації на норму запасу продукції в днях

До планових оборотних засобів відносяться матеріали, товарні запаси.

Використана література

1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. Чумаченка М.Г. - К.: КНЕУ, 2001р.

2. Зелль А. Бизнес-план: Инвестиции и финансирование, планирование и оценка поэктов/ Пер. С нем. А.В. Игнатов, Е.Н. Станиславчик.- М.:Ось-98, 2001.- 283с.

3. Основы економической теории: Учебное пособие/ Под ред. Мочерного С.В. -К.: Знание, 2000. -264с.

4. Фінансове право: Хрестоматія: Посібник.- К.:Вілбор, 1998р.- 640с.

5. Фінансовий менеджмент/ Под ред. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1998г.

6. Финансовый менеджмент: Учебник/ Под ред. Н.Ф.Самсонова.- М.: Финансы, 1999г.

7. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 2000р.

8. Экономика: Учебник/ Под ред. Булатова А.С. -М.: Юрист, 2001. -250с.

9. Алексеенко М. Структура капіталу акціонерного банку// Фінанси України.- 2001р.- №4.

Размещено на Allbest.ru