Фінансовий лізинг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота з теми:

Фінансовий лізинг

Аналіз грошових потоків підприємства

Однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства с надходження грошових коштів, то забезпечує покриття його поточних зобов'язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства. В той же час надмірна величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збитки, пов'язані з інфляцією і знеціненням грошей. В зв'язку з цим виникає необхідність оцінити раціональність управління грошовими коштами па підприємстві.

Аналіз грошових потоків пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули па збільшення (зменшення) припливу грошових коштів ти збільшення (зменшення) їх відпливу. Це можна робити як за довгостроковий період (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік). Такий аналіз мас безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап в діяльності підприємства, наприклад, з моменту створення, випуску пової продукції, закінчення реконструкції тощо.

Аналіз потоків грошових коштів повинен здійснюватись як па основі звітних, гак і планових показників (платіжного календаря). При цьому останні виступають одночасно інструментом управління грошовими потоками. Це досягається шляхом контролю за відповідність їх реального руху до планових показників за прийняттям необхідних коригуючи заходів.

Першим показником виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів в складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може падати точну інформацію про надлишок (недостачу) грошових коштів па підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією мстою використовується співвідношення:

Для розрахунку використовуються внутрішні облікові дані про величину залишків па початок і кінець періоду (наприклад, місяця) па рахунках грошових коштів. З цією метою використовується:

(3.4)

де СЗГК - середні залишки грошових коштів, тис. грн.;

ЗГп - залишки па початок n-го місяця, тис. грн.;

n кількість місяців в періоді.

Для розрахунку величини середнього обороту потрібно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" беручи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видача грошових коштів через касу (наприклад, заробітна плата працівників або оплата господарських втрат) передбачає їх попереднє одержання в байку. Відкриття спеціальних рахунків в банку та їх використання (чекові книжки, акредитиви) за рахунок власних коштів також пов'язане з перерахуванням коштів з поточного рахунку па відповідні спеціальні рахунки. В цих випадках використання для розрахунку величини оборогу суми кредитових обороіів по рахунках 30 "Каса", 31 "Поточні рахунки в банку в національній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" призвело б до подвійного рахунку і, як наслідок до значного викривлення показника оборотності грошових коштів па підприємстві. Але якщо на підприємстві значна частина розрахунків проходить через касу і / або формування спеціальних рахунків здійснюється па позиковій основі, тобто суми, що проводяться по кредиту рахунків 30 "Каса", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" не знаходять свого попереднього відображення па рахунку 311 "Поточні рахунки в банку в національній валюті", вказані витрати грошових коштів повинні бути додані до суми кредитового обороту рахунку 31 "Рахунки в банку".

Для чого, щоб зрозуміти реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність надходження і витрачання і ротових коштів, а також поєднати величину одержаного фінансового результату зі етапом грошових коштів па підприємстві, необхідно виділити і проаналізувати всі напрямки надходження (припливу) грошових коштів, а також їх вибуття (відпливу).

Таким чином, складання "Звіту про рух грошових коштів" з відповідними аналітичними висновками фактично і с аналізом руху грошових потоків на підприємстві.

Вказані напрямки руху грошових коштів прийнято розглядати в розрізі наступних основних видів діяльності. Як вже зазначалось, аналіз руху грошових коштів проводиться прямим і непрямим методами. Відмінність у використанні прямого та непрямого методів стосується лише розділу операційної діяльності. Аналіз грошових коштів прямим методом дозволяє оцінити ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів па рахунках, що дає можливість робити оперативні висновки відносно достатності коштів для сплати по рахунках поточних зобов'язань, а також про можливість здійснення інвестиційної діяльності.

В той же час цей метод мас суттєвий недолік, оскільки він не розкриває взаємозв'язок одержаного фінансового результату і зміни величини грошових коштів па рахунках підприємства. Тому необхідно з'ясувати причину можливих розбіжностей.

Фінансовий лізинг, як форма фінансування необоротних активів

Лізинг за своєю сутністю є синтезом різних форм фінансування капіталовкладень, важливим інструментом активізації інвестиційного процесу країни. Це універсальна та ефективна форма угод здатних використовувати пільги в оподаткування страхуванні фінансових операцій; завдяки чому поширена майже в усіх промислово-розвинених країнах.

Передові лізингові компанії світу вбачають у лізингу найбільш застраховану від сучасних економічних потрясінь альтернативну форму кредитування підприємств.

Перші документи про лізинг датуються 2000 роком до н. е., коли в оперативний лізинг здавали сільськогосподарських тварин і знаряддя праці. Лізингові угоди дуже добре показані в працях Арістотеля. ”Богатство закключается чаще всего в рентабельном использованни собственности, а не в обладании ею как таковой [...] В даному вислові показано те, що лізинг базується на розмежуванні поняття власності на володіння і на право користування.

Нашій державі необхідно вивчити передовий світовий досвід впровадження лізингу. Цікаво, що в Японії вперше виникла система державної підтримки лізингових відносин. Уряд і громадські організації побачили в лізингу систему, яка дозволяє вижити малим і середнім компаніям, котрі більш за все потерпають від підвищення курсу ієни. Лізинг використовується, як засіб проведення політики сприяння технічного розвитку країни. Наприклад, “Банк розвитку Японії” з дозволу уряду надав компанії “Робот лізинг” кредит розміром 2,5 млрд. ієн із розрахунку 7,6% річних, тобто на 0,6% нижче діючої в країні ставки за довгостроковими кредитами [Основи лізингу с.57]

Таким чином лізинг надає як ряд переваг, так і має ряд недоліків.

До переваг лізингу слід віднести:

можливість використання сучасної дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів;

дозволяє підприємству запобігти витратам пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, що підвищує конкурентно-спроможність лізинотримувача;

платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) і відповідно знижують оподаткування (оподаткований прибуток);

майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс (при оперативному) лізингодержувача, що не збільшує його актив і звільняє від сплати податку на майно, його вартість не включає в залишок кредитної заборгованості;

порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами, платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д.;

лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківського кредиту на сприйнятливих умовах для них проблематичний;

можливість придбання лізинго-одержувачам устаткування за залишковою вартістю (фінансовий лізинг) після завершення лізингової угоди;

при укладання лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг.

Сприяє розвитку маркетингу продукції, розширює його привабливість і реалізацію.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк то він має такі вигоди:

розширюється коло банківських операцій, а звідси й росте число клієнтів;

знижується ризик витрат від неплатоспроможності клієнтів;

банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелами засобів для придбання нового майна;

банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом.

Як бачимо, лізингові операції мають значні переваги. В той же час слід вказати і ряд недоліків, що притаманні лізингу:

кількість учасників при лізинговій угоді більша, ніж при купівлі майна чи устаткування за рахунок позики, носить триваліший характер, тому операції відрізняються досить складною організацією;

на підготовку лізингової угоди може знадобитися більше часу ніж на підготовку контракту купівлі - продажу;

вищі можуть бути адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Вища міра ризику, оскільки не виключено фактор шахрайства одного з учасників угоди.

Методи запобігання банкрутства

Основною метою антикризового фінансового управління є швидке оновлення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства для запобігання його банкрутства. З цією метою на підприємстві розробляються принципи політики антикризового управління, реалізація якої передбачає:

1. Періодичне дослідження фінансового стану підприємства задля раннього виявлення ознак кризового розвитку його діяльності.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3. Вивчення основних чинників, що зумовили кризовий розвиток.

4. Формування цілей та обрання основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства.

5. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства.

7. Фінансове забезпечення ліквідаційних процедур при банкрутстві підприємства.

Основна роль в системі антикризового управління належить використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, досягнення якої передбачає наступні етапи:

1. Усунення неплатоспроможності.

2. Відновлення фінансової стійкості.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту.

Для цього можуть бути зроблені насамперед наступні кроки:

позбавлення від збиткової продукції та нерентабельних підрозділів;

розробка і здійснення програми скорочення затрат;

покращення управління активами.

Другим напрямком роботи по запобіганню банкрутства є проведення правильної маркетингової політики.

І, нарешті, третій напрямок - це забезпечення швидкого обертання капіталу. Одною з найпоширеніших причин невисокого прибутку у підприємств є нерухомість значної суми засобів. Багато обладнання не використовується, великі запаси сировини і т.ін. Це бездіяльний капітал. Оскільки суть бізнесу - це обмін, то норма прибутку більше залежить від швидкості продаж ніж від високої ціни. Тому завищення ціни - прямий шлях до банкрутства, а більш висока швидкість обороту капіталу дозволяє уникнути його.

Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своєї мети, а результати діагностики підтвердили висновок про безперспективність виходу з кризового стану тільки за рахунок власних можливостей, постає питання про реорганізацію чи ліквідацію підприємства.

Власними джерелами фінансування санації підприємства є кошти, отримані внаслідок таких заходів:

а) реструктуризація його активів (продаж окремих об'єктів основних засобів, зайвих матеріальних запасів, пакетів цінних паперів, індексація балансової вартості майна; використання зворотного лізингу; здавання в лізинг основних засобів; зменшення частини низьколіквідних оборотних активів; продаж окремих структурних підрозділів підприємства; рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші форми через факторинг, урахування векселів, форфейтинг тощо);

б) зменшення операційних, фінансових та інвестиційних витрат підприємства (економія матеріальних витрат, скорочення витрат на оплату праці персоналу, запровадження неповного робочого дня, неоплачуваних відпусток, звільнення персоналу, скорочення невиробничих витрат тощо);

в) збільшення виторгу від реалізації продукції через активізацію маркетингових досліджень ринку збуту, рекламування товарів, використання гнучкої системи знижок тощо.

Санація із залученням коштів власників здійснюється шляхом збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок додаткових внесків засновників та реінвестування прибутку, а також надання підприємству позик, цільових внесків на безповоротній основі тощо від їх власників.

У разі здійснення санації підприємства за участю кредиторів можливе проведення пролонгації та реструктуризації поточної заборгованості підприємства, застосування повної або часткової відмови кредиторів від своїх вимог шляхом підписання мирової угоди, надання підприємству додаткових кредитних ресурсів та кредитного забезпечення (поручительств, гарантій), трансформування боргу у власність кредиторів.

Фінансова участь персоналу в санації реалізується у формі надання працівниками позики підприємству, їх повної або часткової відмови від винагороди за свою працю на підприємстві, купівлі працівниками акцій підприємства тощо.

Державна підтримка санації підприємств здійснюється шляхом: прямого бюджетного фінансування (бюджетні позики, субсидії, дотації, частковий викуп державою акцій); надання державних гарантій на

отримання кредиту; надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства; списання і реструктуризації податкових зобов'язань; надання податкових пільг; проведення протекціоністських заходів тощо.

фінансовий лізинг банкрутство підприємство

Задача

Визначити чисту приведену вартість інвестиційного проекту NPV, якщо доходи будуть поступати в сумі 10,30,35 тис. грн, відповідно через 3, 4, 5 років. Початкові інвестиції 50 тис. дисконтна ставка 15%

NPV = 10/(1+0,15)3 + 30/(1+0.15)4 + 35/(1+0.15)5 -50 = 6.57 + 17.15 + 17.40 - 50 = - 8.88

Література

1. Аналіз вигід і витрат : Практичний посібник. Соколик С. 1999 р.

2. Бандура А.М. Черняков І.М. «Фінансово-економічний аналіз» Харків. 1999 р.

3. Бутинець Ф.Ф. Олійник О.В. «Економічний аналіз» 2000 р.

4. Бланк І.А. «Управління прибутками» м. Київ. 1998 р.

5. Рахова Г.Ф. «Аналіз фінансових результатів підприємств в нових положеннях по бухгалтерських розрахунках» Фінанси 2000 р. №10.

6. Грачова Р. «Аналіз фінансового стану» Галицькі Контракти 2000 р. №4 січень.

7. Єфимова О.В. «Аналіз оборотних активів організацій» 2000 р. №10.

10. Ізмаїлова К.В. «Фінансовий аналіз» Навчальний посібник, Київ 2000 р.

11. «Фінансові підприємства» Підручник за редакцією А.М. Поддерьогіна, Київ 2000 р.

Размещено на Allbest.ru