Організація та ефективність збуту продукції рослинництва сільськогосподарським підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Фінансово-економічна характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Агрофірма Зоря» створене на підставі Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво», «Про власність», «Про господарські товариства», Земельного Кодексу України, та інших законів, шляхом добровільного об'єднання фізичних осіб (членів товариства) на засадах членства, об'єднання пайових внесків з обов'язковим укладенням договорів оренди майнових і земельних часток (паїв) з виплатою орендної плати та дивідендів, на засадах підприємництва, участі у спеціальній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу, з метою отримання доходу, та забезпечення процесу розширеного відтворення.

Розташоване СТОВ «Агрофірма Зоря» в селі Чевельча, Оржицького району, Полтавської області.

Товариство має статут, установчий договір та поточний рахунок в банку.

Мета створення товариства - виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а також надання членам товариства та іншим особам послуг щодо ведення сільського господарства та здійснення інших пов'язаних з ними видів діяльності.

Товариство фінансові ресурси формує за рахунок таких джерел:

· виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

· кредитів банку;

· інвестицій інших підприємств;

· інших надходжень.

Правління, Голова товариства використовує фінансові ресурси товариства відповідно до кошторисів або інших документів, затверджених загальними зборами членів товариства.

Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року, з доходу, що залишається у розпорядженні товариства з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку, цей відсоток частки доходу на паї для членів, а також працюючих по договорах, встановлюється загальними зборами товариства в залежності від результатів фінансового року.

Діяльність підприємства характеризується такими показниками, які проаналізуємо в наступних таблицях.

Таблиця 1.1. Аналіз складу, структури та динаміки майна СТОВ «Агрофірма Зоря» за 2007-2009 рр.

Із проведеного аналізу видно, що всього майно збільшилось на 13632 тис. грн. (5,8%).

На його збільшення вплинуло збільшення необоротних активів на 382 тис. грн. (4,0%), та оборотних виробничих фондів на 888 тис. грн. (11,8%).

В структурі переважають на кінець звітного періоду оборотні активи 73,4%, а необоротні - 26,6. Це свідчить про перевагу оборотного капіталу.

В необоротних активах найбільшу частину становлять основні засоби, які окрім того збільшились на 85 тис. грн. (1,1%) а у структурі зменшились на 11,7%.

В оборотних активах переважають фонди обігу - 50,6%, а оборотні виробничі фонди - 22,6%, які зменшились на 888 тис. грн. (11,8%), в структурі на 1,6%. Позитивним є збільшення фондів обігу на 12419 тис. грн. (194,2%), в структурі на 23,4%. Виробничі запаси збільшились на 1085 тис. грн. (132,3%), в структурі на 1,6%. Негативними змінами є збільшення запасів готової продукції на 1163 тис. грн. (124,1%), в структурі на 1,6%, що свідчить про погіршення стану збутової політики та маркетингової діяльності; збільшення дебіторської заборгованості на 11422 тис. грн. (2,2 рази) в структурі на 22,7%, та зменшення високоліквідних активі, грошових коштів, на 0,9%.

Тому підприємству потрібно забезпечити поліпшення стану середньоліквідних та високоліквідних активів.

Важливе значення для кожного підприємства має капітал, який проаналізуємо у наступній таблиці.

Із проведених розрахунків видно, що майно підприємства всього збільшилось на 13632 тис. грн. (58,0%). Позитивними є забезпеченість підприємства власним капіталом, який в структурі становить за всі періоди 73,5; 84,8; 81,5%. Він збільшився на 10424 тис. грн. (52,6%), а у структурі капіталу зменшився на 0,3%.

Таблиця 1.2. Аналіз складу структури та динаміки джерел формування майна СТОВ «Агрофірми Зоря» за 2007-2009 рр.

Що стосується зобов'язань підприємства, то в структурі капіталу вони становлять на кінець звітного періоду 30,6%, збільшились у 2,1 рази, а в питомій вазі на 15%. Негативним є збільшення поточних зобов'язань на 3208 тис. грн. (87,5%) та кредиторські заборгованості на 876 тис. грн. (24,3%). Позитивним є не використання позик банку, а здійснення самофінансування за рахунок власного капіталу. Основними фінансово - економічними показниками діяльності підприємства є фінансові результати.

З даних таблиці 1.3 можна зробити висновок, що виручка від реалізації збільшилась на 148,8%, а чистий дохід на 191,7%.

Відповідно чистий дохід займає 83,3% від виручки. Збільшились і витрати на 166,9%, з них, собівартість на 121,8%, адміністративні витрати на 134,0%, витрати на збут на 5,6%, а інші операційні витрати залишились і становлять 50,6%. Фінансові та інвестиційні витрати збільшились на 26,3%.

Чистий прибуток збільшився на 889,9%, але він становить 32,8% виручки та 126,3% валового прибутку. Чистий прибуток можна підвищити за рахунок зниження всіх витрат діяльності.

Кожне підприємство характеризується своїм фінансовим станом, основні показники якого і проаналізуємо.

Таблиця 1.3. Аналіз формування структури та динаміки фінансових результатів СТОВ «Агрофірма Зоря» за 2007-2009 рр.

Таблиця 1.4. Аналіз ліквідності та платоспроможності СТОВ «Агрофірма Зоря» за 2007-2009 рр.

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що платоспроможним (ліквідним) підприємство є тільки на 7,6, що є нижче нормативу на 2,4%.

Але позитивним є коефіцієнти швидкої ліквідності, що вище нормативу на 88,9% та загальної на 231,8%.

Відповідно критична ліквідність зросла на 137,9% та 94,5% вище нормативу.

Нормальні джерела покривають запаси на 59,8% вище потрібного.

В загалом можна зробити висновок, що показники ліквідності підприємства є задовільними.

Таблиця 1.5. Аналіз фінансової стійкості СТОВ «Агрофірма Зоря» за 2007-2009 рр.

№ з/п	Показники	Норматив	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення (+,-) до
						2007 р.	Норм.
1	2	3	4	5	6	7	8
Показники структури капіталу
1.1	Коефіцієнт автономії	?0,5	0,708	0,735	0,844	0,136	0,344
1.2	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	<0,5	0,292	0,265	0,844	-0,136	-0,344
1.3	Коефіцієнт фінансової залежності	?2	1,413	1,360	0,156	-0,228	-0,815
1.4	Коефіцієнт фінансової стабільності	?1	2,421	2,774.	1,185	2,991	4,412
1.5	Коефіцієнт фінансового ризику	< 1	0,413	0,360	5,412	-0,228	-0,815
1.6	Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу	зниж	0,203	0,186	0,185	-0,203	-
1.7	Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	зниж	0,617	0,633	-	-0,617	-
1.8	Коефіцієнт поточних зобов'язань	підв	0,383	0,367	-	0,617	-
1.9	Коефіцієнт фінансового лівериджу	<	0,255	0,228	1,000	-0,285	-0,1
1.10	Коефіцієнт страхування бізнесу	підв	-	-	-	-	-
1. 11	Коефіцієнт страхування власного капіталу	підв	-	-	-	-	-
1.12	Коефіцієнт страхування статутного (пайового) капіталу	підв	-	-	-	-	-
Показники стану оборотних активів
2.1	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	<	0,274	0,311	0,521	0,247	0,021
2.2	Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами	?	0,398	0,463	0,758	0,340	0,638
2.3	Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами	?	0,416	0,493	1,210	0,794	0,710
2.4	Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	підв	0,044	0,023	0,027	-0,017	-
Показники стану основного капіталу
3.1	Коефіцієнт виробничого потенціалу	підв	0,872	0,780	0,647	-0,225	-
3.2	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні	підв	0,427	0,392	0,324	-0,103
3.3	Коефіцієнт нагромадження амортизації	зниж	0,371	0,339	0,147	-0,224	-
3.4	Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	підв	0,946	0,975	1,472	0,526

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, фінансово незалежним підприємство є на 84,4%, що більше нормативу на 34,4%, та 2006 р. На 13,6%.

Відповідно залежним від кредиторів на 15,6%, а стабільність підприємства 541,2%.

Позитивним є відсутність за звітний рік довгострокових зобов'язань, а поточних зобов'язань зріс до 100%.

Негативним є відсутність показників страхування. Поліпшилися показники стану оборотних активів, так маневреність власного оборотного капіталу зросла на 24,7%, а забезпеченість оборотних активів власними оборотними коштами на 34,0% та запасів на 79,4%.

Зменшилися показники основного капіталу.

Так, коефіцієнт виробничого потенціалу знизився на 22,5%, реальної вартості основних засобів у майні на 10,3%.

Позитивним є низький відсоток амортизації - 14,7% та перевищення оборотних активів над необоротними - на 47,2%.

2. Організація збуту продукції рослинництва сільськогосподарським підприємством

2.1 Організація збуту продукції рослинництва в підприємстві

Ринок зерна в Україні регулюється Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Власник зерна може реалізувати його в інтервенційний фонд, за договором застави, в рахунок оплати праці, реалізувати через власні магазини, видати пайовикам. Вартість реалізації зерна значною мірою залежить від ретельності формування партій. Партія зерна - це відповідна кількість однорідної за якістю зернової маси, призначеної для реалізації чи зберігання. За вологістю формують партії зерна - сухе, середньої сухості, вологе та сире; за засміченістю - чисте, середньої чистоти, засмічене.

Від господарств, в тому числі і СТОВ «Агрофірма Зоря» зерно приймається за обмежувальними нормами (граничні норми, за якими ще можливе приймання зерна), а розрахунки проводять за базисними нормами, які характеризують рівень якості, який забезпечує збережуваність, нормальні харчові та фуражні якості, можливість одержання з зерна високоякісної продукції після переробки. Зерно, яке відповідає базисним нормам, оплачується за встановленими закупівельними цінами. Зерно, прийняте за обмежувальними нормами, оплачується з урахуванням відповідних знижок і надбавок.

Партії зерна формують на току за ступенем стиглості, вологістю і засміченістю. Вологість є визначальним показником збережуваності зерна. При здаванні - прийманні зерна його вологість впливає на залікову масу. На продовольчому ринку особливо цінуються сильні пшениці. Такими пшеницями є пшениці першого, другого, третього підтипів I і IV типів та першого підтипу III і V типів. Пшениці II і VI типів використовують для виготовлення макаронних виробів та крупів. Для зерна ячменю важливим показником якості є вміст білка: підвищений вміст білка призводить до зниження його технологічної цінності як сировини пивоварної промисловості.

У господарстві перед відправкою зерна слід організовувати власну органолептичну оцінку партії. Зерно сильних і твердих пшениць приймають за сортовими документами. Якщо в партії тверда пшениця має до 15% м'якої, розрахунок проводиться за цінами на тверду пшеницю; якщо домішка м'якої пшениці понад 15% - за цінами на м'яку пшеницю. Якщо в партії пшениці чи жита домішки вівса, проса, гороху, гречки становлять понад 15% вона реалізується за ціною ячменю кормового.

Визначаючи залікову масу зерна, за якою проводять розрахунки, враховують, крім показників вологості, сміттєву домішку за середньодобовим зразком. Залікову масу кукурудзи в качанах визначають за фізичною масою качанів, з урахуванням виходу зерна, його вологості та засміченості.

Кожна партія насіння олійних культур повинна супроводжуватись документом про якість з даними про назву селекційного сорту, клас за кислотним числом, ушкодженість хворобами.

Збутова партія хмелю супроводжується разом з накладною, даними лабораторних аналізів на вміст альфа - кислоти, вміст хмельових домішок, насіння. Вологість сировини повинна бути в межах 11-13%.

Пік реалізації зерна врожаю поточного року в СТОВ припадає на липень - вересень. Це можна пояснити потребою товаровиробників у коштах, відсутністю власних сховищ.

На ринку овочів склалась ситуація штучного перенасичення. Значні обсяги овочевої продукції сільськогосподарські підприємства видають своїм працівникам в рахунок оплати праці та плати пайовикам. СТОВ «Агрофірма Зоря» реалізує овочеву продукцію населенню.

Основним постачальником картоплі на продовольчий ринок є господарства населення, які продають її посередникам, здійснюють бартерний обмін або реалізують на міських ринках. Сільськогосподарські підприємства реалізують картоплю за традиційними каналами: заготівельним організаціям (до 11%), для потреб громадського харчування (16%), на ринку та через власні магазини (до 26%), за іншими каналами (до 40%).

Партія картоплі, призначена для реалізації, має бути сформована одним ботанічним сортом або сортотипом і супроводжуватись одним документом про якість. Якщо картопля оцінюється як високоцінна, до накладної необхідно додавати сортовий документ. Нормативними показниками якості картоплі є: зовнішній вигляд; смак; запах; розмір; кількість позеленілих; менших за встановленні розміри; механічно пошкоджених; уражених дротяником бульб; вміст землі. Якщо картоплю здають на спиртові, крохмалепотокові заводи, нормуються показники зовнішнього вигляду, розміри, крохмальність. Спиртозаводи без обмежень приймають позеленілу, прив'ялу, пошкоджену дротяником, оспорозом та паршею картоплю. Розрахунки за картоплю проводять за закупівельними цінами з урахуванням оцінки партії. Якщо картопля реалізується безпосередньо в магазини, заклади громадського харчування, лікувальні заклади, розрахунок проводиться за роздрібними цінами з вирахуванням торгової знижки.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» картопля не вирощується. В досліджуваному підприємстві виробляються такі види продукції рослинництва, що підлягають збуту:

· пшениця;

· жито;

· кукурудза на зерно;

· ячмінь;

· овес;

· соняшник на зерно;

· соя.

Таблиця 2.1. Організація збуту продукції рослинництва в СТОВ «Агрофірма Зоря» за 2008-2009 рр.

Із проведених досліджень видно, що в досліджуваному підприємстві за два роки є основним каналом реалізації переробні підприємства, куди реалізується відповідно 66 та 69% продукції рослинництва. Відповідно і виручка від реалізації найбільша і збільшилась на 1556 тисяч гривень. Потім, ринок, на якому реалізовується 18 та 17% продукції, відсоток зменшився на один відсоток, а виручка збільшилась на 142 тисячі гривень. Наступним каналом реалізації є підприємства АПК. Відсоток реалізації становить 11 та 10%, він зменшився на 1%, а виручка збільшилась на 26,4 тисяч гривень. І незначний обсяг продукції реалізовується населенню 5 і 14%, відсоток збільшився на 9%, і обсяг виручки збільшився на 1480,1 тисяч гривень.

Всього обсяг збуту продукції рослинництва збільшився на 1651,8 тисяч гривень. Звідси, видно, що відповідно попиту на продукцію зростає і її збут.

2.2 Укладання угод на збут продукції

Укладання угод на збут продукції рослинництва у СТОВ «Агрофірма Зоря» здійснюється відділом маркетингу, або комерційним відділом.

Перш, ніж укладати угоду на збут, проводиться дослідження вигідних ринків збуту. З цією метою працівник відділу збуту проводить аналіз попередніх ринків, та ринків, які можуть і мають потребу в продукції рослинництва. Проводиться дослідження покупців та дотримання угод. Якщо у попередньому періоді СТОВ «Агрофірма Зоря» понесла втрати від одного чи іншого покупця, то угода розривається.

Порядок укладення, зміни та розірвання договорів визначені у главі 53 Цивільного кодексу України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладено в усній або письмовій формі Під час укладення договору в письмовій формі може здійснюватись нотаріальне посвідчення. Для деяких видів договорів форма установлюється законам. Наприклад, договір комерційної концесії укладається тільки в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії він є недійсним.

Договір складського зберігання укладається в простій письмовій формі, а договір оренди підлягає обов'язковій державній реєстрації і вступає в дію з моменту такої реєстрації. Договір у письмовій формі може укладатися одним документом, підписаним сторонами, а також шляхом обміну документами через пошту, телеграф, телетайп, факс, електронний зв'язок, тобто такий технічний засіб, який дозволяє достовірно встановити, що документ надходить від сторони по договору.

Процес укладення Договору в письмовій формі можна поділити на етапи. Перший етап - це направлення зацікавленою стороною можливому майбутньому партнеру пропозиції про укладення договору. Така сторона називається оферта.

Оферта повинна бути адресована одній або декільком особам і містити значні умови договору. Якщо в пропозиції адресат не вказаний, то вона вважається публічною офертою, розрахованою на будь-якого майбутнього партнера. Але реклама не є офертою, а розглядається як запрошення робити оферти. Ініціатор укладення договору може направляти іншій стороні не пропозицію, а проект майбутнього договору.

Другий етап процесу укладення договору - це розгляд отриманої оферти другою стороною. Прийняття пропозиції (акцепту) повинна закінчитись відправкою оферту позитивної відповіді.

Акцепт повинен бути повним, відображати згоду на всі умови. Якщо сторона, яка отримала пропозицію, заявляє про інші умови, ніж ті, що відображені в оферті, то гака відповідь не буде акцептом. Її слід розглядати як відмову від акцепту і новою офертою.

Якщо сторона-ініціатор направляє іншій стропі проект договору, а протилежна сторона не погоджується з деякими умовами, то вона направляє протилежній стороні (оферту) протокол розбіжностей.

Сторона, яка отримала протокол розбіжностей зобов'язана не пізніше двадцяти днів з дня отримання розглянути його, включити в договір всі прийняті пропозиції, а суперечливі питання передати на розгляд суду в такий же термін. Якщо такі умови не виконані, то пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.

На третьому етапі відбувається укладення договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про прийняття цієї пропозиції (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним. Коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо в пропозиції укласти договір не вказаний строк для відповіді, то особа, якій зроблено пропозицію в усній формі, повинна негайно заявити про її прийняття, а якщо в письмовій - то протягом необхідного для цього часу. Процедура укладення договору шляхом надсилання проекту договору іншій стороні та терміни дії сторін викладені в «Положенні про поставлення товарів народного споживання». Прогресивною формою укладення договорів на оптову закупівлю товарів є укладення їх на ярмарках, в яких беруть участь підприємства оптової та роздрібної торгівлі, промисловості, сільського господарства, приватні підприємці, тощо.

Перевагою укладення договорів на ярмарках є те, що тут демонструються виробниками, оптовими базами натуральні зразки товарів. При цьому виникає можливість порівнювати якість товарів, що вироблені різними підприємствами. Це дозволяє сторонам при укладенні договорів предметно і по діловому безпосередньо обговорювати умови, знати характеристики товару, який буде поступати.

Значну допомогу в находженні партнерів, оформленні документів, під час консультацій на ярмарку можна отримати у ярмарковому комітеті, до складу якого входять представники всіх зацікавлених в купівлі-продажі сторін. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. З моменту договір вступає в силу і стає обов'язковим для виконання сторонами. В ході виконання сторонами обов'язків з договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін в умови договору або його розірвання. Зміни або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другої сторони та в інших випадках, встановлених договором або законодавством. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що, вона розраховувала піл час укладення договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законодавством, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законодавством. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку істотним порушенням умов договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Уклавши договір, сторони беруть на себе зобов'язання^, передбачені умовами договору. Невиконання обов'язків сторонами призводить до порушення стабільності в ділових відносинах, недовіри партнерів, інших негативних явищ, а в кінцевому результаті до виникнення збитків. Тому зобов'язання сторонами договору повинні виконуватись чітко.

В іншому разі потерпіла сторона (кредитор) може вимагати від сторони, яка порушила зобов'язання (боржника), повернення їй збитків, заподіяних такими діями.

Збитки - це витрати, які особа, чиї права порушені, має право стягнути з особи, що порушила умови договору. Крім того, до суми збитків відноситься також втрачена вигода, тобто неотриманні планові доходи, які особа отримала б, якщо її право не було б порушено.

З метою підвищення дисциплінарності сторін під час виконання договірних зобов'язань передбачається майнова відповідальність сторін.

Майнова відповідальність (санкція) застосовується як засіб впливу на винну сторону з метою спонукати її до належного, тобто повного і своєчасного виконання зобов'язань. Санкції встановлюються у формі штрафу, неустойки, пені, відшкодування збитків.

Штраф встановлюється у відсотковому виразі або визначеній грошовій сумі за невиконання або неналежне виконання того чи іншого договірного зобов'язання (поставку неякісних товарів). Неустойка (одноразовий платіж) стягується з постачальника за прострочення постачання або недопоставку товарів у відсотковому виразі до вартості не поставлених у строк товарів за окремими найменуваннями асортименту.

Особлива відповідальність встановлена за невиконання грошових зобов'язань. За користування чужими грішми внаслідок їх неправомірного утримання, ухилення від повернення, прострочення оплати, безпідставного отримання та зберігання в судовому порядку може бути застосована ставка банківського відсотка або інші розміри відсотків згідно з договором.

Пеня - неустойка, що наростає, нараховується за прострочення виконання зобов'язань (наприклад, пеня в розмірі 0,03% за кожен день прострочення оплати рахунка). Крім стягнень (санкцій), кожна зі сторін у праві вимагати від іншої сторони відшкодувань, заподіяних порушенням договору, збитків у частині, що покривається цими санкціями. Наприклад, збитки понесені покупцем (одержувачем) у зв'язку з постачанням йому товарів неналежної якості або некомплектних товарів.

Сплата пені, неустойки, штрафу і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором. Всі спірні питання, що виникають між сторонами з виконання договірних зобов'язань і відшкодування шкоди, вирішуються в суді, якщо того вимагає хоча б одна зі сторін, і ця сторона оформила позив до суду. Продавець (виробник) товару звільняється від відшкодування збитків, якщо він доведе, що збитки виникли внаслідок не передбачуваних (форс-мажорних) обставин непоборної сили. Майнові збитки оплачуються в повному обсязі юридичною чи фізичною особою, яка їх завдала.

Під час порушення умов договору однією зі сторін необхідно провести розрахунок суми збитків, які заподіяні. ІІринципом цього розрахунку повинно бути повернення всіх втрат, пов'язаних з невиконанням договору, матеріальне стягнення (санкції) за порушення умов договору та компенсації вигоди, втраченої в результаті бездіяльності, з вини партнера по договору.

Наприклад, якщо постачальник поставив неякісний товар, то покупець у суму збитків, які йому завдані, повинен включити: суму оплати за товар, що визнаний під час приймання неякісним (якщо проведена попередня оплата), суму штрафу за поставку неякісного товару, вартість експертизи (якщо така проводилась і підтверджена документально її оплата), вартість дезінфекції транспортних засобів та тари (якщо така проводилась), сума втраченого прибутку віл непроданого товару, який не був прийнятий в зв'язку з невідповідністю якісних показників вимогам стандартів.

Розрахована сума може бути відшкодована шляхом пред'явлення претензії без звернення до суду. Претензія на певну суму, розрахунок суми претензії та документи, що підтверджують витрати, пов'язані з порушенням умов договору, направляються стороні, що допустила порушення договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, майнова шкода може бути відшкодована і в натурі на вимогу особи, якій завдано шкоди, тобто покупець може вимагати від постачальника поставки товару в кількості і якості, передбачених договором. Термін виконання зобов'язань між сторонами передбачається договором. Якщо такий термін не обумовлений в договорі, то цей термін визначений цивільнім законодавством - 7 днів (стаття 530). У липні 2005 року Верховна Рада України внесла зміни законодавство відносно досудового врегулювання спорів. Відтепер в частині 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) записано: «Сторони застосовують міри досудового врегулювання господарського спору за домовленістю». Разом з тим, із статті 5 Господарського процесуального кодексу вилучили норму, згідно з якою спори, що виникають за договорами перевезення, щодо надання послуг зв'язку, заснованих на державному замовленні, можуть бути передані для вирішення господарським судом за умови дотримання сторонами, встановленого для цієї категорії спорів, порядку їх судового врегулювання.

Стаття 9 Господарського процесуального кодексу, в якій була передбачена відповідальність за порушення термінів розгляду претензій, відмінена (Закон України від 23.06.2005 р. №2705 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів». Вступив в силу з 22.07.2005 р.)

В СТОВ «Агрофірма Зоря» у 2009 р. були порушені умови договору із покупцями:

1. ЗАТ НВП «Порцелак-Агро» на поставку ріпаку, який підприємство планувало вирощувати і не вирощувало. Договір був розірваний. Збитків не було.

2. Лубенський насіннєобробний завод - невчасність розрахунків за реалізований соняшник. Згідно умов договору, за кожний день прострочки платежу нараховується пеня в розмірі 0,04%. За січень місяць було реалізовано 1130 ц. На суму 2447,5 тис. грн. Прострочка платежу становить два дні. Отже, 2447,5 • 0,04 • 2 = 195,8 тис. грн.

Інші покупці умов договору дотримувались.

2.3 Порядок розрахунків за реалізовану продукцію

В СТОВ «Агрофірма Зоря» розрахунки за реалізовану продукцію здійснюються в безготівковій формі та готівкою.

В безготівковій формі здійснюються розрахунки в основному із заготівельними організаціями, переробними підприємствами, іншими юридичними особами. Готівкою - із населенням та на ринку.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» розрахунки в безготівковій формі здійснюються:

· платіжними дорученнями;

· платіжними вимогами - дорученнями;

· розрахунки акредитивами;

· розрахунки чеками;

1. Розрахунки дорученнями здійснюються:

· за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

· в порядку попередньої оплати;

· для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємства по реалізації продукції рослинництва;

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію в дорученні в рядку «Призначення платежу» вказується назва відвантаженої продукції, дата, номер товарно-транспортної накладної або іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції.

Попередня оплата здійснюється підприємством у випадках, якщо це обумовлено в договорі. В цьому разі в рядку «Призначення платежу» здійснюється такий запис: «Попередня оплата за (назва товару) по (назва документа, його номер і дата)».

Перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і вміщується в документ для банку платника, а другий видається платнику з відміткою банку про одержання і виконання документа.

2. Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин; і також використовується в СТОВ «Агрофірма Зоря»

· верхня - вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому за договором продукції;

· нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку «Сума до сплати прописом».

Вимога - доручення заповнюється одержувачем коштів і направляється безпосередньо платнику. Доставку вимог - доручень платнику може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Для гарантованої поставки платникам вимог - доручень рекомендується передавати їх в комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію.

Платник заповнює нижню частину вимоги - доручення (тобто доручення) і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу - доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявністю коштів на поточному рахунку.

3. Акредитив - Це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Акредитив застосовується в розрахунках між постачальниками і покупцями. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця.

Коли використовують акредитивну форму розрахунків, оплата документів за відвантажену продукції. Здійснюється або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, там задепонованих для цієї мети, або в банку платника - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунку гарантує платіж постачальнику. Ця форма розрахунків застосовується за наявності угоди між постачальником і платником щодо такої форми розрахунків.

Постачальник подає в банк, що його обслуговує, заяву із зазначенням умов використання задепонованих коштів (власних або залучених). Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Його не можна використовувати для розрахунків з іншими постачальниками чи для виплати грошей готівкою. Чинність акредитива, як правило, не перевищує 15 днів з моменту відкриття. Платнику надано право змінювати умови акредитива, достроково відкликати невикористані кошти. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Існує кілька видів акредитивів.

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк - емітент) списує кошти з розрахункового рахунку платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк - виконавець) на окремий балансовий рахунок «Акредитив». Депонування коштів в установі банку постачальника можна здійснити також і за рахунок кредиту, отриманого платником у банку - емітенті. Проте для кожного конкретного акредитива можна використати тільки одне джерело платежу, тобто виставляти акредитив частково за рахунок власних коштів, а частково за рахунок кредиту не дозволяється.

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк - емітент задовольняє тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієнтом і банком, який відкриває акредитив кореспондентських відносин. Відкриваючи гарантований акредитив, банк - емітент дає банку - виконавцю право списувати платежі на користь постачальника - отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунка.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком - емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником. Але банк - виконавець повинен оплатити документи, які були виставлені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідзивний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Використання акредитивної форми розрахунків обумовлюється в угоді між постачальником і покупцем, в якій указують конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива, спосіб його виконання, банк постачальника і покупця.

Підставою для відкриття акредитива платником є повідомлення постачальника про готовність про відвантаження товару. Для відкриття акредитива платник подає заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами (номер договору, згідно з яким відкривається акредитив; термін чинності акредитива; рахунок платника і банк, який його обслуговує; документи, згідно з якими здійснюються виплати за акредитивом; строк їх подання; вид акредитива та сума акредитива).

Закриття акредитива в банку постачальника здійснюється:

· на заяву постачальника щодо відмови від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його чинності;

· після закінчення терміну чинності акредитива;

· на заяву покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банку - емітента. Невикористана сума акредитива повертається банку платника для зарахування на рахунок з якого депонувалися кошти.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено. Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, тому, що на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств - покупців.

4. Розрахунковий чек містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) обслуговуючому його банку на перерахування вказаної в чеку суми грошей з його рахунку на рахунок одержувача коштів (чекодержателя). Дана форма розрахунків в останні роки все ширше використовується при одногородніх розрахунках (особливо для розрахунків з транспортними організаціями).

Розрізняють чеки з лімітованих і нелімітованих чекових книжок. Лімітовані чекові книжки видаються для розрахунків тільки з одним постачальником або підрядчиком. Сума ліміту і термін дії книжки повинні бути обмежені.

При надходженні товарів (наданні послуг) платник виписує чек з книжки і передає його представнику постачальника або підрядчика, який стає чекодержателем. Чекодержатель пред'являє виписаний чек в свою установу банку, як правило, на наступний день після виписки для зарахування грошей на його розрахунковий рахунок.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» найбільше розрахунків за реалізовану продукцію здійснюється платіжними дорученнями. Розрахунки готівкою забезпечують швидке надходження коштів підприємству.

Для здійснення розрахунків готівкою кожна організація, і тому числі і СТОВ «Агрофірма Зоря» повинна мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. Приймання готівки організаціями при здійсненні розрахунків з населенням проводиться з обов'язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

При готівковій формі розрахунків за реалізовану продукцію рослинництва, розрахунки здійснюються в такому порядку:

1. Продукція підзвіт відпускається матеріально відповідальній особі - продавцю на основі накладної внутрігосподарського призначення;

2. Реалізатор реалізовує продукцію на ринку або в інших місцях реалізації;

3. Реалізатор отримує виручку і здає її в касу;

4. Касир оформляє прибутковий касовий ордер.

Прибуткові касові ордери є підставою для заповнення касової книги.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» на розрахунки готівкою за реалізовану продукцію припадає 25%, а 75% на безготівкові розрахунки, з них:

· 50% - платіжними дорученнями;

· 15% - вимогами - дорученнями;

· 2% - розрахунки акредитивами;

· 8% - розрахунки чеками.

Ці дані взяті із даних обліку розрахунків із покупцями та замовниками.

2.4 Організація поставки продукції

Транспортні операції розглядаються в нерозривному зв'язку з торговими операціями як засобі їх реалізації. У той же час транспортні операції, будучи окремим видом підприємницької діяльності, мають свої специфічні особливості.

Оптова торгівля та рикові відносини між вантажовласниками, як правило, впливають на збільшення рівня нерівномірності перевезень і призводять до невизначеності транспортно-економічних зв'язків порівняно з централізованою системою розподілу.

Свобода вибору постачальника вимагала певної свободи вибору транспорту, способу й умов перевезень. Все це зумовило необхідність нового підходу до планування перевезень з урахуванням ринкових відносин. Ці особливості стосуються і СТОВ «Агрофірма Зоря».

Ціна на транспортні послуги може бути встановлена виходячи з величини середніх витрат і прибутку або на основі рівня поточних цін залежно від виду послуг, що надаються.

Мінімальна ціна послуги визначається витратами транспорту і формується за принципом забезпечення відшкодування витрат. Ціни на транспортні послуги можуть бути знижені в тих випадках, коли виникає потреба у великих обсягах послуг і масових перевезеннях. Тут виникає можливість отримання додаткового прибутку за рахунок зростання продуктивності праці і зниження витрат. Водночас на окремі разові заявки використовуються підвищені тарифи.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» доставка продукції рослинництва споживачам організовується залежно від їх місцезнаходження, а частота доставки вантажів залежить від потреб вантажоодержувачів і може проводитися або щодня, або щотижня, або раз на місяць. Це залежить від наперед узгодженого із споживачем графіка постачань, зумовлених договором. Врахування особливостей поставки вантажів споживачам дозволяє правильніше встановити рівень обслуговування й організувати ритмічну систему доставки продукції рослинництва.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» використовують три методи поставки продукції покупцям:

· перший метод передбачає використання під час доставки вантажів власного транспорту. При цьому обслуговуючий персонал входить до складу посередницької організації;

· другий метод із використанням транспорту покупців, які закуповують продукцію рослинництва;

· третій метод передбачає використання транспорту комерційного транспортного агентства, яке на договірній основі здійснює обслуговування тієї чи іншої посередницької структури. Він використовується зі сторони як покупців так і підприємства в разі невистачання власного транспорту.

Під час організації централізованої доставки продукції власним транспортом оптово-посередницькі підприємства (фірми) укладають із споживачем договори, в яких зазначається:

· кількість вантажів, призначених для перевезення;

· термін доставки;

· спосіб транспортування матеріалів (у контейнерах, на піддонах);

· раціональні маршрути перевезень;

· матеріальна відповідальність і спосіб розрахунку споживачів з посередницькою фірмою за надані послуги.

Для централізації завезення вантажів залученим транспортом посередницькі оптові підприємства укладають договори з автотранспортними підприємствами на обсяги перевезень цих вантажів у тоннажі або на час роботи необхідної кількості автомобілів. Таким чином, автотранспортні підприємства, здійснюючи відповідні обсяги перевезень, безпосередньо беруть участь в організації централізованої доставки вантажів споживачам.

В досліджуваному підприємстві поставка продукції рослинництва здійснюється:

· 60% - власним транспортом;

· 30% - транспортом покупців;

· 10%-транспортними організаціями, які залучає як підприємство, так і покупці.

2.5 Цінова політика підприємства

Реформи в АПК позначилися на динаміці цін сільськогосподарської продукції інших галузей економіки. Потрапивши у вузькі рамки національного ринку, агропромислові виробники на початку 90-х років продовжували за інерцією поставляти продукцію споживачам. При цьому особливо не турбувалися про оптимізацію її обсягів, номенклатуру та якість. Проте незабаром назріла проблема рентабельного збуту продукції, яку неможливо було розв'язати через адміністративні та економічні перепони, що створювалися на шляху товарних потоків. Досить низький внутрішній попит, обмежений природними потребами населення в продуктах харчування, низька платоспроможність переважної більшості громадян, розбалансування системи збуту та переробки продукції, зменшення попиту на продукцію з України задля розвитку вітчизняного виробництва в країнах СНД, закриття ринків далекого зарубіжжя зумовили первинне невиробництво, відносне зниження цін та подальше скорочення обсягів випуску сільськогосподарської продукції.

Протиріччя між потужним виробничим потенціалом агропромислового комплексу країни й низьким ринковим попитом на його продукцію в поєднанні з державною політикою ліберизації продовольчих ринків і ринків сільськогосподарської сировини, відміна бюджетних дотацій виробникам та недосконале управління приватизаційними процесами призвели до виникнення й розвитку диспаритету ринкових цін. Механізм регульованих цін передбачає впровадження системи цільових, заставних, закупівельних і захисних цін. Цільові ціни не відмінюють ринкового механізму ціноутворення. У випадку, якщо ринкові оптові ціни нижчі від цільових, держава здійснює доплати товаровиробникам, які еквівалентні різниці між цільовою та ринковою ціною під час реалізації продукції за встановленими каналами. Цільові ціни необхідно регулярно переглядати відповідно до ситуації на ринку і для визначення компенсаційних надбавок з метою забезпечення рівня доходів, достатніх для розширеного відтворення виробництва продукції сільського господарства.

Закупівельні ціни - це гарантовані державою ціни, за якими заготівельні організації за контрактом закуповують продукцію сільськогосподарських товаровиробників для поповнення державних і регіональних фондів.

Заставні ціни - це ціни гарантованого державою фіксованого рівня, за якими заготівельні організації приймають заставу під кредит сільськогосподарську продукцію. Заставні ціни повинні відшкодовувати середньорегіональні втрати на виробництво одиниці сільськогосподарської продукції.

Захисні ціни - ціни визначають за допомогою зменшення цільової ціни на величину транспортних витрат для доставки товару від пункту перетину ним кордону до пункту проведення торгових операцій. Якщо продукція до перетину кордону матиме значно нижчу ціну ніж захисна, необхідно стягувати мито, компенсаційний збір або податок на імпорт продукції сільського господарства. Він може дорівнювати різниці між пороговою ціною і ціною зовнішнього ринку. Мета стягування збору, мита, податку - збереження високого рівня цін на продукцію аграрної сфери на внутрішньому ринку України.

Механізм дії цінового регулювання - це, з одного боку, підтримка певного паритету цільових, заставних, закупівельних цін, а з іншого - ринкових. Збільшенням рівня цільових і заставних цін держава стимулює ринкові ціни, забезпечуючи збільшення доходів сільськогосподарських товаровиробників за рахунок споживачів. При зниженні цільових і заставних цін рівень ринкових цін також знизиться, що призведе до впровадження бюджетних пільг і надбавок для компенсації збитків товаровиробникам.

В Україні протягом останніх років попит і пропозиція або ступінь їх збалансованості були основними чинниками механізму формування цін на сільськогосподарську продукцію та продукти харчування.

Досвід свідчить, що в умовах ринкової економіки пропозиція товару залежить від рівня ціни на нього, технологій та цін та вхідні ресурси (собівартість продукції), цін на товари - замінники, кількість продавців на ринку, заходів державного регулювання щодо ринку (стимулювання виробника, експорту, розміру імпортних тарифів).

Сільськогосподарські підприємства різних форм власності переважно мають низьку рентабельність. Це зумовлено не лише ціновою кон'юнктурою, а й високою собівартістю виробництва продукції. При зменшенні виплат із заробітної плати та соціальних потреб істотно зростає частка матеріальних витрат, особливо на нафтопродукти та електроенергію. Частка покупних ресурсів у собівартості сільськогосподарської продукції і становить 40-50 відсотків у рослинництві.

Основним чинником такого явища є те, що закупівельні ціни на агропромислову продукцію визначаються під впливом низької платоспроможності населення та різкого зниження цін на зовнішньому ринку на основні види сільськогосподарської продукції, зокрема на зернові, насіння соняшнику. Також однією з причин такої ситуації є відсутність прозорих відносин, недостатня попереджувальна робота з боку уряду щодо прояву монополізму в ціноутворенні.

Кожне підприємство агропромислового комплексу може розробити власну політику та стратегію у ціноутворенні і досягти максимальної ефективності виробництва.

Концепція маркетингу передбачає три базових методи розрахунку первісної ціни на продукцію агропромислового комплексу: на основі сумарних втрат і розрахункового (очікуваного) прибутку.

В ТОВ «Агрофірма Зоря»» із веденням П(с) Бо ЗО «Біологічні активи» створена комісія для врегулювання цін в тому числі на продукцію рослинництва.

Постійно діюча комісія створена наказом керівника підприємства, з числа п'яти осіб: головного бухгалтера, його заступника, бухгалтерів відповідальних за ведення обліку сільськогосподарської продукції, спеціалістів галузей, керівників структурних підрозділів (бригадирів рільничих бригад).

Наказ про створення такої комісії є додатком до наказу про облікову політику підприємства.

В компетенцію комісії входить:

· збір інформації про ціни на сільськогосподарську продукцію на ринку за видами продукції;

· моніторинг ринкових цін на сільськогосподарську продукцію за її видами, узагальнення підтверджувальних документів з цінами (ксерокопії приймальних квитанцій, прайсів, тощо) в окремій бухгалтерській справі;

· визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції при її первісному визнанні відповідно до прийнятої на підприємстві методики;

· оформлення результатів оцінки та передачі їх до бухгалтерії з метою відображення вартості сільськогосподарської продукції в обліку.

Важливим напрямком реалізації облікової політики щодо оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є постійний збір членами комісії інформації щодо цін на сільськогосподарську продукцію на активному ринку.

Згідно з п. 5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених міністерством фінансів України від 29.12.2006 року №1315 підприємство може самостійно визначати методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості сільськогосподарської продукції.

Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців та заготівельних організацій) та ціни підприємств регіону, які продають подібну продукцію. Джерелами інформації при цьому можуть бути:

1. Самостійний збір інформації про ціни на ринку:

· інформація про ціни з попередніх контрактів купівлі - продажу продукції, що укладені підприємством. За умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, базою для визначення справедливої вартості може бути остання ринкова ціна, відображена в останніх угодах укладених підприємством з купівлі - продажу даних видів продукції;

· прайси, рекламні проспекти виробників сільськогосподарської продукції;

· інформаційні бюлетені, сайти, періодичні видання, що розповсюджуються серед сільськогосподарських підприємств.

2. Отримання інформації з органів державного управління:

· Середньозваженні біржові ціни на сільськогосподарську продукцію, які склалися на аграрній біржі;

· Дані цінового моніторингу Міністерства аграрної політики;

· Інформація управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрації;

· Інформація моніторингу цін на сільськогосподарську продукцію, що надається торговими домами, обласними районними дорадчими службами.

3. Інформація про закупівельні ціни на продукцію, що є об'єктом державного цінового регулювання. Варіанти підходів до оцінки сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю передбачають можливість застосування комісією п'яти методів оцінки:

1) Аналізу контрактів;

2) Аналогів;

3) Прийняття цін;

4) Експертної оцінки комісією;

5) Сторонньої професійної оцінки.

В СТОВ «Агрофірма Зоря» застосовують два методи:

1) на пшеницю озиму, жито, кукурудза на зерно, ячмінь ярий - метод аналізу контрактів;

2) на соняшник і сою - метод аналогів.

Метод аналізу контрактів. Сутність застосування даного підходу полягає в тому, що комісія визнає, що ціна на сільськогосподарську продукцію, яка була визначена у попередніх контрактах на їх продаж, або яка пропонується на даний час підприємствами є справедливою. Визначені ціни діють в період до прийняття комісією нових цін.

Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними цінами допускається за обтяжливими контрактами. Обтяжливим є контракт, виконання якого не можна уникнути і витрати, а виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

В усіх інших випадках оцінка має базуватись на цінах активного рику, або експертних заключень, що потребує від комісії застосування інших методичних підходів.

Метод аналогів. Сутність застосування такого підходу передбачає визначення справедливої вартості виходячи з ринкових цін на аналогічну продукцію, що склалися на ринку на певну дату. При цьому аналізу підлягають дані про фактичний продаж продукції, аналогічної до оцінюваної по споживчим та якісним характеристикам.

При використанні даного методу вивчається регіональний ринок відповідної продукції, систематизується інформація про укладені угоди купівлі - продажу на підприємстві. Оцінка на основі аналогів на активному ринку здійснюється виходячи з того, що справедлива вартість продукції яка оцінюється відповідає вартості порівнюваного аналога, і проводиться за формулою: