Размещено на http://www.allbest.ru/

• Бюджетний процес та його учасники
• Бюджетний процес та його учасники

Законодавчо компетенція місцевих органів влади в галузі бюджетного процесу визначається Конституцією України, Законом України “Про бюджетну систему України” та іншими законодавчими і нормативними актами.

Відповідно до Закону України “Про бюджетну систему” бюджетний процес - це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх виконання. Це також організація контролю за виконанням бюджетів та затвердження звітів про їх виконання.

Від початку складання бюджету до затвердження звітів про їх виконання весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та місцевим органів самоврядування. Це дає можливість дисциплінувати роботу всіх органів управління, які пов'язані з бюджетним процесом.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить і якість його виконання.

У відповідності із цим перед бюджетним плануванням ставляться наступні завдання:

найбільш повно виявити резерви у галузях народного господарства і спрямувати їх на виконання плану економічного та соціального розвитку;

забезпечити виконання плану економічного і соціального розвитку необхідними бюджетними коштами з дотриманням оптимальних фінансових пропозицій;

визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;

визначити видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації і загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного і раціонального використання бюджетних коштів;

раціонально розподілити видатки державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи і забезпечувати бюджети нижчого рівня;

утворити державні матеріальні та бюджетні резерви.

Виконання визначених завдань можна забезпечити шляхом дотримання таких основних принципів, як:

тісний взаємозв'язок бюджету з програмою економічного та соціального розвитку;

центральне місце бюджетного планування;

директивний і цільовий характер бюджетних призначень;

повнота бюджету;

демократичність;

збалансованість доходів і видатків;

наявність резервів у кожній ланці бюджетної системи.

Згідно Закону України “Про бюджетну систему України” розрізняють такі етапи бюджетного процесу:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

На початку 90 - х років було встановлено, що порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у 1990 році Законом УРСР “Про бюджетну систему УРСР”.

Відповідно до цього закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої бюджети. було також встановлено, що втручання Рад вищих рівнів та їх виконавчих органів в зазначені процеси неприпустиме. Згідно із законом правила складання і виконання місцевих бюджетів визначала тодішня Рада Міністрів УРСР. Протягом 1990-1995 рр. ці правила Урядом України не були затверджені, що спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими і представницькими владами на ґрунті поділу повноважень щодо складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

Законодавство України з питань місцевого самоврядування дещо інакше визначили компетенцію місцевих органів влади щодо складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів. Ст.10 Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” встановлює, що сільські , міські (крім Київської і Севастопольської) Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляють, затверджують і виконують свої бюджети.

Ухвалена у 1996 р. Конституція України ст. 143 встановила, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Згідно Закону України “Про бюджетну систему України” Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад та їх виконавчих органів інструктивні листи про порядок складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік. Виконавчі органи Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя надають інструкції щодо розробки проектів бюджетів виконавчими органами рад нижчого рівня.

У разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів сільських, селищних Рад народних депутатів, бюджетів районів та міст виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів подають необхідні розрахунки для обґрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходів, розмірів дотацій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.

Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними і фінансовими нормами та нормативами, встановленими вищими органами виконавчої влади на основі діючих законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансової забезпеченості автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів субвенцій.

Кабінет Міністрів України організовує доведення до виконавчих органів влади автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя таких показників:

проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулярних доходів та сум контингентів цих доходів;

розмір дотацій і субвенцій, які передбачається надати з державного бюджету України, та їх цільового призначення;

переліку видатків, які передбачається надати з Державного бюджету України на фінансування з бюджетів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Аналогічні показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо Радам народних депутатів та їх виконавчим органам влади нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного рівня.

Складання проектів бюджетів передує розробка Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники розробляють до1 червня року, що передує плановому, Міністерством економіки України за участю Міністерства фінансів України, Національного банку України, інших міністерств і відомств.

На підставі Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік Уряд Автономної республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київської і севастопольської міських Рад народних депутатів розробляють прогнозні показники економічного та соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Згідно статті 29 Закону України “Про бюджетну систему України” забезпечується складання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських, районних Рад народних депутатів організовують складання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.

Згідно з порядком і термінами складання бюджету, які встановлюються виконавчими органами місцевих рад народних депутатів, фінансові управління (відділи) виконавчих органів місцевих рад народних депутатів з участю інших органів виконавчої влади на підставі прогнозних показників економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць та показників, доведених до виконавчих органів влади, відповідно до статті 25 Закону розробляють проекти бюджетів і подають їх на розгляд виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів.

Виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають схвалені ними проекти бюджетів на розгляд місцевим Радам народних депутатів до 10 грудня.

Виконавчі органи міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад народних депутатів на основі прогнозу економічного і соціального розвитку міста, селища, села та проектів фінансових планів підприємств і господарських організації, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ та нормативів відрахувань від загальновиробничих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, установлених місцевою Радою народних депутатів вищого рівня, складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних Рад народних депутатів до 25 грудня.

Розгляд цих проектів регламентовано статтею 30 цього закону.

Проекти республіканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідно постійними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями місцевих Рад народних депутатів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим ,місцеві Ради народних депутатів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів розглядають проект бюджету за доповіддю Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів, висновками і співдоповідями їх постійних комісій.

Затвердження республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів визначено статтею 31 Закону України ”Про бюджетну систему”.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районні Ради народних депутатів затверджують відповідно республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласний, міський, районний бюджет - у загальній сумі доходів, з виділенням окремих доходних джерел в загальній сумі видатків, з виділенням усіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства, соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська Рада народних депутатів затверджують бюджет у загальній сумі доходів, з виділенням усіх дохідних джерел, і в загальній сумі видатків, з виділенням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення, утримання відповідної Ради народних депутатів та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки бюджетів.

У разі коли Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів не затверджують бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, чинності набирають показники бюджету, поданого на затвердження Урядом Автономної Республіки Крим, виконавчих органів Рад народних депутатів.

Рішення місцевих Рад народних депутатів про затвердження республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного, міського, районного бюджету публікується для загального відома.

Найбільш тривалий по часу є четвертий етап бюджетного процесу - виконання бюджету, який охоплює бюджетний рік (з 1 січня по 31 грудня). організовують виконання бюджету Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих Рад народних депутатів через органи оперативного управління фінансами: Міністерство фінансів України та його органи на місцях, органи Державного казначейства, Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби України. У виконанні бюджету беруть участь підприємства, організації, установи всіх форм власності, а також населення.

П'ятий етап бюджетного процесу забезпечують органи виконавчої влади в процесі складання звіту про виконання бюджету та органи законодавчої влади і місцевого самоврядування у процесі розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету.

Технічне забезпечення здійснення платежів

Важливим елементом платіжної системи є технічне забезпечення здійснення платежів. Адже впровадження казначейської форми касового виконання Державного бюджету України можливе за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплексне використання комп'ютерної техніки та програмних продуктів.

Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження програми їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

З моменту входження в Систему електронних платежів Національного банку України органи Державного казначейства використовували у своїй роботі різні програмні продукти: "ТАСК", "ІСАОД", "УНІТІ БАРС" та АС "Казна". Такий стан справ призводив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного казначейства України. У процесі випробовування та тестування цих програмних продуктів виявились їх недоліки та неможливість адаптувати для розв'язання назрілих проблем та нових функцій щодо казначейського виконання державного бюджету. Це не давало очікуваного позитивного результату згідно з баченням їх функціонування у нових умовах роботи казначейства.

Оскільки програмний продукт АС "Казна" найповнішою мірою забезпечував функціональність системи, було прийнято рішення про використання єдиного прикладного програмного забезпечення, розробленого Дніпропетровським управлінням ДКУ, по всі й країні. На сьогодні розроблено "Типову схему КТЗ УДК областей, АР Крим, мм. Києва та Севастополя і центрального апарату Державного казначейства України", яка забезпечує підконтрольний вихід в Інтернет, захист комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу, викривлення і знищення інформації, а також зараження комп'ютерів вірусами. Це дозволить запровадити АС "Казна" в регіонах і WЕВ-сайті Державного казначейства України, на якому буде розміщена вся інформація за доходами як державного, так і місцевих бюджетів.

Листом Державного казначейства України від 17.05.2002 08-06/142 до управлінь доведено "План робіт по впровадженню АС "КАЗНА" в Державному казначействі України для обслуговування державного бюджету за видатками". Ним передбачено календарний план підготовчих робіт, що включає системно-технічне, фінансове та організаційне забезпечення, а також етапи переходу управлінь на застосування АС "КАЗНА".

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Держказначейства залежить від низки факторів: характеру виконуваних функцій та завдань, інструктивно-нормативної бази, внутрішньої організаційної структури тощо. Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі Державного казначейства.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процесів.

Державне казначейство України та його регіональні органи функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматизації, що є хорошим підґрунтям для створення єдиної державної системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною системою захисту інформації. Система захисту - це сукупність правових і морально-технічних норм, організаційних (адміністративних) заходів та програмно-технічних засобів, які спрямовані на протидію загрозам для платіжної системи і метою яких є мінімізація можливих збитків користувачів і власників платіжної системи.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чотири основних етапи: аналіз можливих загроз, розробка (планування) системи захисту; реалізація системи захисту; супроводження системи захисту під час експлуатації платіжної системи. Усі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впровадження та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізувати достатність системи захисту та можливість виникнення загроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безперервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

У структурі органів Держказначейства створені Відділи захисту інформації, об'єктом діяльності яких є інформаційно-обчислювальна система центрального апарату та регіональних органів Державного казначейства, а також її користувачі. Основним завданням цих відділів є забезпечення захисту від несанкціонованого доступу до інформаційно-обчислювальної мережі та платіжних систем, шляхом налагодження та впровадження відповідних систем захисту інформації, проведення постійного аналізу стану їх безпеки, обігу електронної банківської інформації, формування політики безпечної електронної банківської інформації і дотримання правил захисту працівниками казначейства на всіх рівнях.

Спільно з Управлінням інформаційних технологій та Управлінням внутрісистемних та міжбанківських розрахунків Відділи захисту інформації організовують роботу щодо впровадження засобів захисту в обчислювальній мережі Державного казначейства, координують розробки програмно-технічних комплексів та нової банківської техніки, програм обробки електронної інформації з метою впровадження політики безпечної обробки банківської електронної інформації. Вони також проводять аналіз стану захищеності локальних мереж Державного казначейства України в цілому, захист від комп'ютерних вірусів.

Управління інформаційних технологій у свою чергу забезпечує розробку та впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизованого опрацювання інформації в системі Держказначейства на підставі діючої інструктивно-нормативної бази виконання бюджетів, бухгалтерського обліку та звітності, а також здійснення контролю за ефективним функціонуванням програмно-технічних комплексів. Воно організовує роботу по вдосконаленню системи управління органами Державного казначейства на основі застосування сучасних економіко-математичних методів, технічних засобів і новітніх інформаційних технологій.

Загальна характеристика доходів. Принципи побудови системи оподаткування в Україні

Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов'язкових платежів, платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів, тобто обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

-- обов'язковість;

-- рівнозначність і пропорційність;

-- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

-- соціальна справедливість;

-- стабільність;

-- економічна обґрунтованість;

-- рівномірність сплати;

-- компетентність;

-- єдиний підхід;

--доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб, суб'єкти господарювання сплачують загально державні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні по датки і збори включають:

-- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

-- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

-- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);

-- відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

Звіти про виконання державного бюджету

Звітність про виконання Державного бюджету готують органи Державного казначейства.

А) Місячна звітність. Місячний звіт складається з двох частин:

1. Доходи.

2. Видатки.

Звіт по доходах складається в розрізі наступних груп, або складових: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти, державні цільові фонди. Звіт складається відповідно до кодів бюджетної класифікації на підставі аналітичного обліку доходів (ф. № 5ф). Проставляється сума “Виконано з початку року”.

Звіт по видатках Державного бюджету органи Державного казначейства складають на підставі:

- аналітичного обліку фінансування Головного розпорядника коштів, який ведеться в книзі 3-ф;

- звітів Головного розпорядника коштів;

- даних установ банку про залишки коштів Державного бюджету на рахунках розпорядника коштів та органів Державного казначейства.

У формі вказані коди бюджетної класифікації (3 знаки - відомча; 4 - економічна; 6 - функціональна); найменування видатків; залишок бюджетних коштів на початок року; надійшло коштів за звітний період; касові видатки; залишок бюджетних коштів на кінець звітного періоду.

Зведені місячні звіти про виконання Державного бюджету управління Державного казначейства в АРК., областях, містах подають центральному апарату Державного казначейства засобами телекомунікаційного зв'язку в термін до 12 числа місяця, наступного за звітним. Звіти складаються в тис. грн. за наростаючим підсумком з початку року.

Місячні звіти підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.

Б) Квартальна звітність органів казначейства про виконання Державного бюджету складається із наступних документів:

Ф. № 1 “Баланс виконання Державного бюджету”;

Ф. № 2 “Звіт про виконання Державного бюджету”;

Ф. № 4 “Звіт про депозитні суми”;

Ф. № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”.

Квартальні звіти підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.

Термін подання: до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом (для територіальних управлінь казначейства). В межах визначеного терміну територіальні управління казначейства самостійно встановлюють строки подання квартальних звітів відділенням Державного казначейства таким чином, щоб забезпечити своєчасне їх подання до Державного казначейства України.

В) Річна звітність органів казначейства про виконання Державного бюджету. До форм річної звітності розпорядників коштів відносять форми №№ 1, 2, і 7 квартальної звітності і до них додається ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”. Дані про залишки коштів на початок та кінець року повинні відповідати аналогічним даним форми № 1.

Річний звіт підписують керівник і головний бухгалтер відповідного органу казначейства.

Термін подання: до 1 березня року, наступного за звітним (для територіальних управлінь казначейства).

Економічна сутність виникнення державного боргу країни

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації).

Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

* позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

* позик на підтримку національної валюти;

* позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

* гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

* державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.

Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом. Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день. Згідно зі Законом України "Про Державний бюджет на 2002 рік" граничний розмір державного внутрішнього боргу України станом на 31 грудня 2002 року встановлено в сумі 12.790.158,1 тис. гривень та в сумі 1.317.121,1 тис. доларів США, граничний розмір державного зовнішнього боргу України -- в сумі, еквівалентній 7.993.079,7 тис. доларів США.

Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською угодою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які перевищують 60% від ВВП.

Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прийнятої Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового зобов'язання (класифікація державного боргу розглядається у темі "Бюджетна класифікація").

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення - залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Розрізняють: державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:

* фінансування дефіциту державного бюджету;

* підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;

* на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку. Державна гарантія - зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим німе Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

* випуск (емісія) державних цінних паперів;

* укладення угод про позику та гарантійних угод;

* інші способи, передбачені законодавством України.

При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти років), довгостроковий (від п'яти років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

- капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;

- поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.

Основними причинами виникнення та зростання державного боргу в Україні є дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.

бюджет державний казначейський платіж

Використана література

1. Булгакова С.О., Базанова Н.В., Єрмошенко Л.В та ін. Казначейська система виконання бюджету: Підручник.-К.:КДТЕУ,2000.- 250 с.

2. Вступ до бюджетного кодексу(модуль 1). Навчальний курс// Проект підтримки економічної та фіскальної реформи . - К. - 2001. - 96с.

3. Жибер Т.В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи// Фінанси України.-2001.- №1.- С.40-46.

4. Про бюджетну класифікацію та її запровадження: Наказ Міністерство фінансів України від 27 грудня 2001 року N 604// Казна, 2002. - №3. - С. 5-19.

5. Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій: Навчальний посібник. - К.:КНЕУ, 2000. - 216с.

6. Чечуліна О. Державне казначейство - правовий статус та напрямки діяльності// Економіка. Фінанси. Право. - 2000.-№ 12.- С.18.

Размещено на Allbest.ru