Основна дилема фінансового менеджменту: або рентабельність, або ліквідність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основна дилема фінансового менеджменту: або рентабельність, або ліквідність

1. Основна дилема фінансового менеджменту: або рентабельність, або ліквідність

Відомо, що на короткострокову і довгострокову платоспроможність підприємства впливає його здатність отримувати прибуток. В зв'язку із цим розглянемо такий аспект діяльності підприємства, - як рентабельність, яка є якісним показником ефективності роботи підприємства.

Звичайно при розрахунку рентабельності визначають відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. При розрахунку цих показників використовуються:

- чистий прибуток, що визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 ф. № 2);

- чиста реалізація, що визначається як виручка від реалізації мінус ПДВ, акцизний збір та інші відрахування з доходу (ряд. 035 ф. № 2).

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань короткострокової кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов'язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді вій також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами) та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання фінансових ресурсів, здатність підприємств покрити витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів за мінімального ризику вкладників капіталу. Таке визначення мети отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

Визначена вище мета фінансового менеджменту певною мірою суперечить поширеній думці ряду вчених про те, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Однак максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається за максимізації його прибутку. Так, отриманий прибуток може бути використаний на цілі поточної потреби, унаслідок чого підприємство може залишитися без основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку. Це може призвести до втрати підприємством у перспективі досягнутої конкурентної позиції на ринку, а також скорочує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому підсумку призводить до зниження його ринкової вартості.

Крім того, максимізація прибутку підприємства може бути досягнута за високого рівня фінансового ризику, загрози банкрутства в наступному періоді, а також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку є одним із важливих завдань фінансового менеджменту, але не може розглядатися як головна його мета.

Фінансове управління поточною діяльністю підприємства спрямовується на:

1. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства. Це завдання реалізується через визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, збільшення обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення необхідних обсягів формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових ресурсів, оптимізацію структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення оптимальних пропорцій у їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення дохідності інвестованого капіталу. Процес виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства повинен підпорядковуватися стратегічній меті та має забезпечувати віддачу вкладених коштів.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства (вхідних і вихідних). Це завдання реалізується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів цього є оптимізація залишку вільних грошових активів, яка має забезпечувати зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції.

4. Забезпечення максимізації прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається на основі ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот необхідного обсягу позичкових фінансових ресурсів, вибором найефективніших напрямів операційної та фінансової діяльності. При цьому з метою забезпечення розширеного економічного розвитку підприємство має максимізувати не валовий, а чистий прибуток, який залишається в його розпорядженні. Це забезпечується проведенням ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, за суттєвого зростання рівня фінансових ризиків. Важливо, щоб максимізація прибутку забезпечувалася в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого визначається власниками або менеджерами підприємства на основі фінансових розрахунків.

5. Забезпечення мінімізації фінансового ризику за очікуваного рівня прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження до рівня мінімально можливого фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6. Забезпечення відносної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і забезпечується формуванням раціональної структури майна та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Як бачимо, завдання фінансового менеджменту тісно взаємозв'язані між собою, хоча окремі з них і мають різнонапрямлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку за мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку). Тому основні завдання фінансового менеджменту повинні реалізуватись у взаємозв'язку та взаємообумовленості.

2. Задача 1

Ви працюєте в ательє індивідуального пошиву одягу. Дайте характеристику основних та оборотних фондів підприємства. Які Ви знаєте показники ефективності їх використання.

Наприклад, фірма випускає 650 штук продукції на рік, яку реалізує за ціною 80 грн. Для її виготовлення вона використовує:

- основні виробничі фонди вартістю 8600 грн.;

- норма амортизації 20%;

- матеріали вартістю 22000 грн.;

- електроенергію 900 грн.;

- витрати, пов'язані із заробітною платою 7000 грн.;

- інші витрати становлять 2800 грн.

Розрахуйте всі можливі показники ефективності використання фондів підприємства. Яким чином можна покращити ці показники ефективності?

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками: інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

Основні засоби -- це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік). рентабельність ліквідність оборотний заборгованість

Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні фонди -- це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

І. Основні засоби: 1. Будинки, споруди та передавальні пристрої. 2. Машини та обладнання. 3. Транспортні засоби. 4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі). 5. Інші основні засоби.

ІІ. Інші необоротні матеріальні активи

Для забезпечення відтворення основних засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною, оберненою до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість --- до зменшення.

В нашому прикладі фондомісткість буде: 8600/650*80 = 0,16

Стан основних засобів характеризують через коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

де К₃ -- коефіцієнт зносу основних засобів; Зо -- сума зносу основних засобів; Фк - балансова вартість основних засобів.

В нашому випадку коефіцієнт зносу буде: 8600*20%/8600 = 0,2

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп = 1 - Кз = 1 - 0,2 = 0,8

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найзагальнішим показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.



де Ф_в -- фондовіддача основних засобів; В_п -- вартість виробленої продукції за звітний період; Ф_к -- балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

В нашому прикладі фондовіддача буде:

650*80 /8600 = 6,05

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

де Рф -- рентабельність основних засобів; П₃ -- загальний прибуток за звітний період; Ф_к -- балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

В нашому прикладі рентабельність буде:

(650*80 - 22000 + 900 + 7000 + 2800 + 8600*20%) / 8600 *100% = 17580/8600*100% = 20,44%

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їхній загальній сумі.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв'язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягів виробництва дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1 % приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше 1, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів та збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

3. Задача 2

Приватна фірма вирішила займатися пошиттям верхнього одягу (куртки). Протягом року витрати фірми складуть: обладнання - 20000 грн.; норма амортизації - 22%; оренда приміщення - 5000 грн.; управлінські витрати - 7000 грн.; заробітна плата на 1 шт. при роботі в 1-шу зміну - 18 грн.; 2-гу зміну - 21 грн.; 3-тю зміну - 27 грн.; вартість матеріалів на 1 одиницю продукції - 30 грн. Випуск продукції при однозмінному режимі - 1200 шт., 2-х змінному - 2500 шт., 3-х змінному - 3500 шт.

Розрахувати:

а) сукупні постійні, змінні і валові витрати при кожному обсязі виробництва;

б) середні валові і граничні витрати.

Розрахуємо спочатку постійні затрати фірми, до яких включають амортизацію, оренду та управлінські затрати:

20000*22% + 5000 + 7000 = 16400 грн.

Тепер обчислимо змінні затрати, до яких включають заробітну плату:

- при однозмінному режимі: 1200*18 = 21600 грн.;

- при двозмінному режимі: 2500*27 = 67500 грн.;

- при трьохзмінному режимі: 3500*30 = 105000 грн.

Розрахунок сукупних постійних затрат при кожному обсязі виробництва оформимо в таблиці 1.

Таблиця 1.

Обсяг виробництва	Сукупні постійні затрати, грн.	Постійні затрати на одиницю продукції, грн./шт.
1200	16400	16400/1200=13,67
2500	16400	16400/2500 = 6,56
3500	16400	16400/3500 = 4,69

Розрахунок сукупних змінних затрат при кожному обсязі виробництва оформимо в таблиці 2.

Таблиця 2.

Обсяг виробництва	Змінні затрати на одиницю продукції, грн./шт.	Сукупні змінні затрати, грн.
1200	18	1200*18 = 21600
2500	27	2500*27 = 67500
3500	30	3500*30 = 105000

Розрахунок середніх валових і граничних затрат при кожному обсязі виробництва оформимо в таблиці 3.

Таблиця 3.

Обсяг виробни-цтва, шт.	Валові затрати, грн.	Затрати на одиницю продукції
		Середні затрати	Граничні затрати
1200	16400+21600=38000	38000/1200=31,67
2500	16400+67500=83900	83900/2500=33,56	83900-38000=45900
3500	16400+105000=121400	121400/3500=34,69	121400-83900=37500

4. Задача 3

Ваша фірма вирішила займатись індивідуальним пошивом спортивного одягу. Оренда приміщень, за попередніми підрахунками, становитиме 260 грн., комунальні платежі 180 грн., адміністративні та інші витрати 800 грн. на місяць, у тому числі на заробітну плату 550 грн. Планується найняти 5 робітниць із середньою заробітною платою 200 грн. на місяць та річною продуктивністю - 170 костюмів. Підрахуйте, який чистий прибуток може отримати фірма, якщо роздрібна ціна спортивного костюму буде не нижчою 100 грн. Майте на увазі, що річна амортизація основних фондів становить 800 грн., затрати матеріалів на 1 костюм -- 30 грн., фірма відраховує до соціальних фондів 36% від заробітної плати, фірма сплачує ПДВ 20%, податок на прибуток - 25%.

Виходячи з розрахунків попереднього завдання визначте рівень рентабельності, внесеного у дане підприємство капіталу. Для організації цього виробництва необхідно затратити 10000 грн. на основні фонди та 5000 грн. на оборотні фонди. Зробіть висновок, чи вигідним є для Вас цей проект, якщо середня рентабельність капіталу по галузі становить 15%.

Фінансовий план фірми буде наступним:

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції становить: 1500*70 = 105000 грн.

2. Податок на додану вартість 105000*20% = 21000 грн.

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції: 105000 - 21000 = 84000 грн.

4. Собівартість реалізованої продукції: 25000+20000+4000+32000*15% = 53800 грн.

5. Валовий прибуток становить: 84000 - 53800 = 30200 грн.

6. Виплата дивідендів: 30200*50% = 15100 грн.

7. Прибуток, що залишиться у фірми 30200 - 15100 = 15100 грн.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. -- К.: Молодь, 1997. -- 1000 с.

2. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 2004. - 520 с.

3. Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с.

4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. проф. Г. Г. Кірейцева. - К: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

5. Фінансовий менеджмент / За ред. А. М. Поддерьогіна, Л. Д. Буряк, Н. Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2001.

Размещено на Allbest.ru