Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій

ПЛАН

1. Управління джерелами фінансування капітальних інвестицій

2. Задача

Література

1. Управління джерелами фінансування реальних інвестицій

Можливості залучення необхідних для реалізації інвестиційних проектів підприємства коштів є однією з головних передумов прийняття управлінських рішень. Фінансування інвестиційних проектів підприємств, насамперед підприємств виробничого профілю, дістало в останні десятиліття широку міжнародну практику і привело до створення організацій, спеціалізованих саме на такому фінансуванні. Ця практика відома під назвою «проектне фінансування».

Відповідно до теорії проектного фінансування його головною метою є не тільки забезпечення необхідного загального обсягу інвестиційних ресурсів для реалізації проекту, а й оптимізація джерел цього фінансування. Ця оптимізація полягає насамперед у встановленні ефективного співвідношення між власними і позиковими джерелами фінансування інвестиційних проектів, а серед власних -- між внутрішніми і зовнішніми джерелами залучення коштів, а для підприємств державної форми власності певного значення набуває також визначення співвідношення централізованих і децентралізованих коштів, що залучаються до реалізації інвестиційних проектів. Класифікацію основних джерел фінансування інвестиційних проектів за найважливішими ознаками наведено на рис. 1.

На основі рекомендованої класифікації розглянемо формування інвестиційних ресурсів у розрізі окремих джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств на сучасному етапі.

Поділ джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств на централізовані та децентралізовані, відповідно до діючої в Україні практики формування державного бюджету, має певну цільову спрямованість і, як правило, стосується державних підприємств. Так, за рахунок централізованих джерел фінансуються розвиток міжгалузевих і міжрегіональних виробничих програм, будівництво нових капіталомістких підприємств, розв'язання інших особливо важливих завдань згідно з переліком підприємств та об'єктів, включених до програми економічного та соціального розвитку України. Разом з тим за рахунок децентралізованих джерел має здійснюватись фінансування технічного переозброєння і реконструкції підприємств, розширення діючих виробництв, будівництво об'єктів соціального та природоохоронного призначення на діючих державних виробничих підприємствах.

Рис. 1. Класифікація джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств

Серед децентралізованих власних джерел фінансових ресурсів, що формуються безпосередньо на підприємствах як державної, так і недержавної форми власності і спрямовуються на інвестиції, переважати повинні прибуток та амортизаційні відрахування.

Прибуток має бути основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, що забезпечує всі напрями стратегічного розвитку підприємства. За рахунок прибутку підприємство сплачує податок на прибуток та інші платежі, формує резервний фонд і фонд споживання, накопичує інвестиційні ресурси для виробничого розвитку. Ця остання частина прибутку підприємства спрямовується на фінансування його інвестиційних проектів. Обсяг інвестиційних ресурсів, який формується за рахунок прибутку підприємства, визначається в процесі його розподілу. Однак у сучасних умовах розвитку економіки України в цілому і виробничих підприємств зокрема прибуток не відіграє належної ролі у формуванні інвестиційних ресурсів. Більшість прибуткових підприємств державної і колективної форм власності мають занадто низький рівень рентабельності, а значна частина їх працюють збитково. На багатьох виробничих підприємствах прибуток не забезпечує фінансування не тільки проектів їхнього розвитку, а навіть і їх санації. Резерви його зростання криються у зменшенні витрат підприємства, застосуванні системи «директ-констинг», що дає змогу управляти витратами, а значить, і прибутком.

Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються підприємствами, є більш сталим джерелом формування інвестиційних ресурсів, особливо на підприємствах із значним обсягом цих активів. За рахунок використання різних методів амортизації підприємство може регулювати формування амортизаційних потоків. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку»», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємству надано право самостійного вибору методу лінійної або прискореної амортизації основних засобів. Підприємство має вибрати такий метод амортизації основних засобів, що є найефективнішим у конкретному випадку.

Серед зовнішніх власних джерел фінансування інвестиційних проектів підприємств головне місце посідають залучення додаткового акціонерного капіталу та продаж за грошові кошти пакетів акцій.

Залучення додаткового акціонерного капіталу є найбільш поширеною практикою формування власних інвестиційних джерел підприємств, створених у формі акціонерних товариств. При цьому створюються сприятливі умови для повного покриття потреби не тільки у капітальних вкладеннях в основні засоби, а й для фінансування приросту власних оборотних коштів. Механізмом такого залучення власних фінансових ресурсів є додаткова емісія акцій акціонерним товариством, у тому числі державним.

Продаж за грошові кошти пакетів акцій також дає змогу сформувати певний обсяг інвестиційних ресурсів у грошовій формі. Це джерело формування фінансових ресурсів має певні межі: по-перше, воно обмежене загальною сумою акціонерного капіталу акціонерних товариств; по-друге, для державних підприємств продаж частини акцій державою не повинен призводити до втрати важелів реального управління ними з її боку (тобто продаж окремих пакетів акцій, що належать державі, не повинен позначатися на володінні нею контрольним пакетом цих акцій).

Ці джерела зовнішнього залучення власних коштів можуть бути використані для реалізації інвестиційних проектів, які мають високу привабливість для інвесторів і дають змогу мобілізувати достатній обсяг залучення власного капіталу.

Фінансування інвестиційних проектів підприємств може здійснюватися залученням позичкового капіталу. Основними формами залучення позичкових коштів для фінансування інвестиційних проектів підприємств у сучасних умовах є: банківське кредитування, лізинг та залучення іноземних інвестицій на зворотній основі.

Банківське кредитування інвестиційних проектів є найбільш традиційною формою залучення позичкових фінансових ресурсів. Однак у сучасних умовах комерційні банки України надають підприємствам в основному короткострокові кредити, тоді як фінансування інвестиційної діяльності потребує використання довгострокових кредитів, які поки що є незначними через високі процентні ставки.

Перспективи розвитку банківського кредитування інвестиційних проектів пов'язані з істотним зростанням обсягу кредитних ресурсів комерційних банків, правовим урегулюванням багатьох питань іпотечного кредитування. фінансовий інвестиційний прибуток лізинг

Одним із найпоширеніших джерел фінансування інвестиційних проектів реконструкції і модернізації у світовій практиці є лізинг, який уже набув поширення в Україні. Основні правові умови для застосування цієї форми позичкового фінансування інвестиційної діяльності підприємств визначив Закон України «Про лізинг». Відповідно до цього Закону об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке можна віднести до основних засобів (для порівняння слід відзначити, що у світовій практиці об'єкт лізингових відносин значно ширший).

В інвестиційному процесі підприємств можуть використовуватись як фінансовий, так і оперативний види лізингу. Оптимальне їх співвідношення у конкретному випадку визначає фінансовий менеджер. Лізингові форми обслуговування інвестиційного процесу мають набути значного поширення в Україні, бо, як свідчить досвід країн із перехідною економікою, серед позичкових форм фінансування інвестиційних проектів вони найефективніші.

Актуальною проблемою для України на сучасному етапі є залучення іноземних інвестицій. Найпривабливішими для іноземних інвесторів є галузі металообробки, машинобудування, харчової промисловості та ін. Однак загальна частка іноземних інвестицій у фінансуванні в Україні у 5-6 разів нижча, ніж у країнах Східної Європи в цілому, фінансування ж підприємств державної форми власності становить лише 1% від загального їх обсягу.

Розширення обсягу іноземних інвестицій в Україну пов'язане із стабілізацією її політичного й економічного стану, створенням сприятливішого інвестиційного клімату, розширенням системи гарантій повернення інвестованого капіталу, активізацією взаємовідносин із міжнародними інвестиційними інституціями -- Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною асоціацією розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, Європейським банком реконструкції та розвитку. Ефективному використанню іноземних інвестицій для забезпечення розвитку державних виробничих підприємств сприяє створена в 1997 р. за указом Президента Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій.

Джерела фінансових ресурсів, які використовує підприємство для фінансування інвестиційної діяльності, обумовлюють форми фінансування інвестицій: самофінансування; фінансування за рахунок позичкових коштів; змішане фінансування.

Більшість джерел фінансування інвестицій формуються в процесі фінансової діяльності підприємства, яка веде до зміни розміру, складу власного та позичкового капіталу. До такої діяльності, зокрема, відносять одержання грошових коштів від розміщення акцій та від інших операцій, що зумовлює збільшення власного капіталу, одержання грошових коштів у результаті утворення боргових зобов'язань, які збільшують позичковий капітал (отримання кредиту, випуск облігацій, видачу векселів). Водночас складовою цієї діяльності є сплата коштів на погашення раніше отриманих позик, виплата дивідендів у грошовій формі, викуп раніше випущених підприємством акцій.

На вибір джерел фінансування інвестиційної діяльності впливають такі фактори: вартість залученого капіталу; співвідношення власного і позичкового капіталів; рівень ризику. Підприємство мусить це враховувати, а головне -- рівень ризику, на який воно готове піти.

В управлінні джерелами фінансування капітальних інвестицій велике значення має установлення їх оптимальної структури. Загальний розмір джерел фінансування капітальних інвестицій насамперед залежатиме від обсягу і структури інвестиційних витрат, зміни індексу цін та затверджених показників бізнес-плану інвестиційного проекту.

В умовах дефіциту коштів менеджер повинен забезпечити узгодження загального обсягу надходження коштів із загальним обсягом інвестиційних витрат за періодами виконання робіт та рівномірність надходження коштів відповідно до календарного плану здійснення робіт.

З метою оптимізації джерел фінансування інвестиційних проектів у кожному випадку підприємству необхідно визначити вартість залучення інвестиційних ресурсів із різних джерел та розрахувати їх середню вартість (середню вартість капіталу, що залучається). Щодо кожного із джерел фінансування мають бути використані всі резерви мінімізації вартості залучення їх. Ефективною слід вважати таку структуру джерел фінансування інвестиційного проекту, за якої середня вартість капіталу, що залучається, значно нижча за внутрішню норму дохідності за ним. Таке співвідношення слід вважати найважливішим критерієм можливості реалізації інвестиційного проекту за пропонованою схемою його фінансування.

Задача

Фірма планує випустити в 2001 році 1500 одиниць продукції та реалізувати її за ціною 70 грн.

На виготовлення продукції буде потрачено: сировини на 25000 грн.; витрат на заробітну плату - 20000 грн.; електроенергію - 4000 грн.

Вартість основних виробничих фондів фірми складає 32000 грн., норма амортизації - 15%.

На основі цих даних складіть фінансовий план фірми. Врахуйте всі податки. 50% чистого прибутку йде на виплату дивідендів.

Фінансовий план фірми буде наступним:

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції становить:

1500*70 = 105000 грн.

2. Податок на додану вартість

105000*20% = 21000 грн.

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції:

105000 - 21000 = 84000 грн.

4. Собівартість реалізованої продукції:

25000+20000+4000+32000*15% = 53800 грн.

5. Валовий прибуток становить:

84000 - 53800 = 30200 грн.

6. Податок на прибуток:

30200*30% = 9060 грн.

7. Фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування:

30200 - 9060 = 21140 грн.

8. Виплата дивідендів:

21140*50% = 10570 грн.

9. Прибуток, що залишиться у фірми

21140 - 10570 = 10570 грн.

ЛІТЕРАТУРА

1. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

2. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 2004. - 520с.

3. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с.

4. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - К: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

5. Фінансовий менеджмент / За ред. А.М. Поддерьогіна, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2001.

Размещено на Allbest.ru