Проблеми ефективності бюджетних витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Реферат

З дисципліни: “Національна економіка”

на тему: « Проблеми ефективності бюджетних витрат»

Виконала:

студентка 3 курсу, 5 групи

спеціальності 6504

Звонникова Д.О.

Київ 2012

Змст

Вступ

1. Поняття “Бюджетні витрати”

2. Проблеми бюджетних витрат

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є основою для виділення того чи іншого виду моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування. Для бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником є зростання ВВП. При цьому, за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у т. ч. і держави. Головне ж полягає у тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Правова характеристика бюджету пов'язана із його законодавчим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану. Структура бюджету як фінансового плану характеризується складом і питомою вагою доходів і видатків. У цілому вона є досить стабільною, хоча щороку можуть вноситись певні корективи.

Склад і структура видатків бюджету характеризує фінансову, економічну та соціальну політику держави.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансове забезпеченою.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів і раціонального та ефективного використання його коштів.

При переході на ринкові відносини державний бюджет не може і не повинен поступитися своєю роллю. Однак останніми роками відбувається тільки зміна методів бюджетного впливу на виробництво. Цій зміні покликана служити наявна кардинальна реформа бюджетних відносин.

Така зміна мала б забезпечуватися з допомогою науково обґрунтованої бюджетної стратегії і тактики.

Бюджетна стратегія повинна визначати основні напрямки бюджетної політики України на перспективу, а бюджетна тактика -- методи її реалізації.

1. Поняття “Бюджетні витрати”

Для того, щоб повно розкрити питання проблеми ефективності бюджетних витрат, слід спочатку визначити саме поняття «бюджетні витрати», їх структуру,розподіл та економічну сутність.

Економічна сутність витрат бюджету проявляється в багатьох видах. Кожен вид витрат має якісну і кількісну характеристику. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних витрат, кількісна-їх величину.

Різноманіття конкретних видів бюджетних видатків обумовлено цілою низкою чинників: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, розгалуженістю зв'язків бюджету з народним господарством, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів тощо. Поєднання цих факторів породжує ту чи іншу систему витрат бюджету будь-якої держави на певному етапі соціально-економічного розвитку. Для з'ясування ролі і значення бюджетних витрат в економічному житті суспільства їх класифікують за певними ознаками. У теорії та практиці фінансів існує декілька ознак класифікації видатків бюджету.

У першу чергу видатки бюджету поділяються за їх впливом на процес розширеного відтворення. У цьому випадку виділяються поточні та капітальні бюджетні витрати.

Поточні витрати пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним особам на їх утримання і покриття поточних потреб. Ці витрати включають витрати на державне споживання (зміст економічної та соціальної інфраструктури, державних галузей народного господарства, закупівлі товарів і послуг цивільного і військового характеру, поточні витрати державних установ), поточні субсидії нижчим органам влади, державним і приватним підприємствам, транспортні платежі, виплату відсотків з державного боргу і інші витрати. Як правило, ці витрати в основному відповідають затратам, відбитим у звичайному бюджеті чи бюджеті поточних витрат і доходів.

Капітальні витрати являють собою грошові витрати, пов'язані з вкладенням в основний капітал і приріст запасів. Вони включають в себе капіталовкладення за рахунок бюджету в різні галузі народного господарства, інвестиційні субсидії і довгострокові бюджетні кредити державним і приватним підприємствам місцевим органам влади. Дана група витрат відображається в бюджеті капітальних витрат і доходів держави.

Всі витрати поділяються на кілька великих груп. Як правило, виділяються такі групи витрат:

1. фінансування промислового виробництва;

2. фінансування соціально-культурних заходів;

3. фінансування науки;

4. фінансування оборони;

5. утримання правоохоронних органів та органів державної влади і управління;

6. витрати по зовнішньоекономічній діяльності;

7. створення резервних фондів;

8. витрати з обслуговування державного боргу;

9. інші витрати і виплати.

Тут добре видно роль держави в різних сферах суспільного життя. Додатково до зазначених груп витрат можуть виділятися витрати на виконання пріоритетних загальнодержавних програм. Кожна з названих груп витрат ділиться у свою чергу за відомчою і цільовою ознакою.

Відомча ознака дозволяє виділити в кожній групі витрат відповідне міністерство, інше державна установа чи юридична особа, яка отримує бюджетні асигнування. Ця ознака класифікації видатків бюджету відображає найбільш мобільні зміни в структурі витрат, пов'язані зі зміною системи управління. Цільовий ознака дозволяє розглянути витрати, які підрозділяються на конкретні види витрат. Класифікація витрат за цільовим призначенням створює передумови для раціонального використання бюджетних коштів, є необхідною базою для здійснення ефективного і дієвого контролю за використанням бюджетних асигнувань.

1. заробітна плата;

2. нарахування на заробітну плату;

3. канцелярські та господарські витрати;

4. відрядження і службові роз'їзди;

5. стипендії;

6. витрати на харчування;

7. придбання медикаментів та перев'язувальних засобів;

8. придбання обладнання та інвентарю;

9. придбання м'якого інвентарю та обмундирування;

10. державні капітальні вкладення;

11. капітальний ремонт;

12. утримання споруд благоустрою;

13. геологорозвідувальні роботи;

14. проекуваня;

15. державна дотація;

16. операційні витрати;

17. платежіпозиків;

18. відшкодування різниці в цінах;

19. інші витрати.

2. Проблеми бюджетних витрат

Важливою проблемою здійснення цільових бюджетних витрат є їх захищеність від знецінення в умовах високих темпів інфляції на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни. Принцип захищеності передбачає фінансування ряду статей витрат бюджету в повному обсязі з урахуванням їх інфляційного збільшення. Здійснення фінансування окремих статей видатків бюджету відповідно до їх інфляційного збільшення, з одного боку, забезпечує захист одержувачів бюджетних асигнувань у забезпеченні намічених ними заходів, а з іншого боку, є інфляційним чинником, що збільшує сукупний попит на продукцію і послуги і надалі провокує розвиток інфляції витрат виробництва.

Здійснення видатків бюджету досягається за допомогою бюджетного фінансування. Під ним розуміється система надання грошових коштів підприємствам, організаціям і установам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на певних принципах, характеризується специфічними формами і методами надання коштів. Принцип, форма і методи бюджетного фінансування виступають складовими елементами самої системи, впливають на результативність її функціонування.

Важливу роль в організації раціональної системи бюджетного фінансування грають насамперед принципи фінансування. До числа цих принципів належать:

Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Бюджетні кошти повинні надаватися лише за умови забезпечення найбільшої результативності від їх використання. Цей ефект може виражатися, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку країни, а з іншого - у зворотньому припливі до бюджету грошових коштів за рахунок зростання доходів одержувачів бюджетних асигнувань;

Цільовий характер використання бюджетних асигнувань. Юридичні особи отримують кошти з бюджету тільки на основі затвердженого бюджету, причому на заздалегідь обумовлені цілі. Суворе дотримання цього принципу перешкоджає неефективного використання бюджетних асигнувань;

Надання бюджетних коштів у міру виконання виробничих та інших показників та з урахуванням використання раніше відпущених асигнувань. Залежність бюджетного фінансування від виконання показників дозволяє фінансовим органам здійснювати дієвий і ефективний контроль за діяльністю підприємств, організацій та установ;

Безвозвратність бюджетних асигнувань. Надання коштів без умови їх обов'язкового повернення до державного бюджету.

Однак крім безповоротного бюджетного фінансування на даний час все ширше застосовується кредитування підприємств шляхом видачі бюджетних позичок. Відсотки по таких позиках або не стягуються, або стягуються за низькими ставками.

В області видатків бюджету до цих пір мають місце суттєві недоліки: бюджетні кошти використовуються недостатньо ефективно, широко поширена практика нецільового витрачання бюджетних коштів. Бюджетні витрати не вирішують багатьох проблем соціальної політики. Не організовано на належному рівні відбувається перерозподіл видатків на користь соціально незахищених верств населення. Триває списання боргів в аграрному секторі.

Якщо переходити до самої проблеми ефективності використання бюджету в Україні, то хотілося б виділити, що бюджет як одна з найважливіших фінансових категорій є невід'ємною складовою державних фінансів. Він являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства та засобів їхнього досягнення, визначає вихідні параметри балансу соціальної та економічної політики держави. Через бюджет як головний інструмент державної політики та фінансовий план країни здійснюється реалізація бюджетної політики. бюджетний фінансування витрата борговий

Важливим завданням бюджетної політики на сучасному етапі є вирішення проблеми удосконалення міжбюджетного регулювання з позиції досягнення узгодженості інтересів органів центральної влади та місцевого самоврядування в частині розподілу повноважень і закріпленні фінансових ресурсів на здійснення державних повноважень. Місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування практично позбавлені стимулів до збільшення доходів і раціонального їх використання. Така ситуація обумовлена тим, що значна частина зібраних на певній території коштів надходить до Державного бюджету України, а обсяг коштів, що залишається на місцях, не дає можливості здійснювати перспективне прогнозування і планування розвитку територій. Як відомо, тривалий час окремі області України (наприклад, Донецька, Дніпропетровська, Полтавська, Запорізька, Харківська та інші) передають свої фінансові ресурси іншим областям, не отримуючи при цьому еквівалентних державних послуг.

Протягом усього періоду становлення та розвитку України як незалежної держави стан її Державного бюджету найчастіше характеризувався як "бюджетний дефіцит", що пов'язано з обмеженістю джерел бюджетних ресурсів. Тому проблема збалансування бюджету, тобто досягнення бюджетної рівноваги, також належить до ключових проблем сьогодення. З причин об'єктивного і суб'єктивного характеру держава в процесі свого функціонування витрачає все більше коштів. Це, у свою чергу, викликає необхідність зростання доходної частини бюджету за рахунок додаткових надходжень, зокрема податків. Але збільшення податкового тягаря призводить до зниження ефективності виробництва, скорочення робочих місць, зростання рівня безробіття. Як наслідок, з одного боку, скорочується дохідна частина бюджету (у зв'язку зі зниженням ділової активності), а з іншого боку, - зростає його видаткова частина (у зв'язку зі зростанням соціальних виплат). У такому випадку утворюється зворотня ситуація: бажання уряду підвищити доходи бюджету за рахунок підвищення податкового тиску у середній довгостроковій перспективі призводячи до їх зменшення та зростання витрат. Вищезазначена проблема може бути вирішена за умов розширеного відтворення доходів бюджету, створення ефективної системи контролю за їх використанням, досягнення оптимуму в процесі надання суспільних благ і послуг за рахунок коштів бюджету.

Ще однією з вагомих для України проблем можна назвати проблему зростання державного боргу і витрат з його обслуговування. Державний борг виникає в основному в результаті фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок запозичень, здійснюваних на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринках. Тут також спостерігається взаємовплив: бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує розмір бюджетного дефіциту поточного року. Як свідчать статистичні дані, темпи збільшення витрат з обслуговування і погашення державного боргу значно випереджають темпи зростання економіки країни. Така ситуація свідчить про системні прорахунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок досить дорогих зовнішніх і внутрішніх джерел коштів. Особливо негативні наслідки може викликати загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка перебільшує частку платежів із внутрішніх боргових зобов'язань.

Бюджетним Кодексом України визначено, що величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного обсягу ВВП, однак деякі експерти вважають, що цей показник для України повинен складати 30-35% ВВП. У цілому можна відзначити, що боргова криза в Україні обумовлена такими основними причинами:

- Слабке законодавче та нормативне поле з питань регулювання бюджетних взаємовідносин, низька фінансова дисципліна, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом;

- Недосконалість фіскальної політики в частині регулювання бюджетного дефіциту та політики управління державним боргом;

- Майже повна відсутність аналізу у використанні залучених коштів із зовнішніх джерел.

Основною проблемою є відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства, що викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків, а саме:

- Постійне недовиконання протягом останніх років прибуткової частини бюджету і пов'язане з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

- Недостатній рівень відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

- Неповне відображення в бюджеті доходів, які отримують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та надання платних послуг, що призводить до неконтрольованого використання державних коштів і майна.

Такі значні проблеми потребують пошуку напрямів удосконалення бюджетної політики, яка відображала б конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань. Вона повинна включати досить широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава ефективно буде здійснювати розподільчі і перерозподільні функції такі, як контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, вдосконалення фіскальної та монетарної політики держави тощо.

Таким чином, можна виділити наступні основні завдання бюджетної політики:

- Забезпечення фінансової стабілізації. Для цього потрібно, в першу чергу, здійснити невідкладні заходи щодо зміцнення грошового обігу, як підмога для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв'язки між усіма учасниками і складовими господарського механізму;

- Стимулювання інвестиційної активності, спроба збільшення частки фонду нагромадження в усьому обсязі національного доходу;

- Зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків.

Впровадження зазначених заходів дозволить підвищити ефективність реалізації бюджетної політики в Україні.

Висновок

Проблеми, пов'язані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

Про необхідність здійснення бюджетної реформи, докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як по доходах, так і по видатках, а також міжбюджетних відносин почали говорити вже давно. Дещо вдалося зробити.

Із прийняттям Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", із затвердженням нової структури Класифікації доходів та видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетного закону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систему казначейства.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

-- постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

-- відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

-- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

-- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна.

Бюджетна політика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Слід розширити практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вести лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень в іноземну валюту.

Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитися від його споживчого характеру з метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи.

Список літератури

1.Обшая теорія фінансів Під. ред. Л. А. Дробозиной

2.Фінанси, грошовий обіг, кредит під ред. Л. А. Дробозиной

3. Закон України “Про Державний бюджет”

4. Опарін В.М. Малько В.І., Кондратюк С.І., Коломієць Г.Б.: Бюджетна система: Навч. - метод посібник для сам. вивч. дисц. - 2-е вид. - К.:,2002. с. 31 - 35.

5. Юрій С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -К.:НІОС., 2000.

6. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси України.-2000.-№1.

Размещено на Allbest.ru