Управління витратами
Предмет, завдання і методи курсу "Управління витратами". Специфіка управління витратами в системі управління підприємства. Структура та класифікація витрат підприємства. Планування витрат. Система загальнодержавного управління підприємствами в Україні.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.09.2012 |
| Размер файла | 118,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.
Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто
Сг = ДС / ДN
де Сг -- граничні витрати;
ДС -- приріст загальних витрат;
ДN -- приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.
Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва.
При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікуються за певними ознаками.
1. За ступенем однорідності
Ш Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.
Ш Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та інші.
2. За способом обчислення на окремі різновиди продукції
Ш Прямі (основні) витрати безпосередньо зв'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати -- прямі. На практиці основні витрати поділяють на: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.
Ш Непрямі (загальновиробничі) витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.
Ш Конверсійні витрати - це витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт. Вони обраховуються як сума прямих витрат на оплату праці та непрямих витрат.
Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування та обліку. Зростання части прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції.
На підставі зв'язку з обсягом виробництва
Ш Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібне міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.
Ш Змінні витрати -- це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. В свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.
o Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності kп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.
o Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, kп>1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших, витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва, kп<1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.
Динаміка витрат на одиницю продукції є іншою і легко може бути побудована виходячи з наведеної закономірності. Так змінні пропорційні витрати на одиницю продукції залишаються на одному рівні незалежно від обсягу виробництва. На графіку їх лінія буде паралельна осі абсцис. Постійні витрати понижуються на одиницю продукції зі зростанням її обсягу по параболічній кривій. Для дегресуючих витрат залишається та ж динаміка. Це значно спрощує аналіз і прогнозування витрат.
Динаміку загальних постійних та змінних витрат графічно можна зобразити так:
В практичних обчисленнях
За календарними періодами
Ш Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.
Ш Довгострокові витрати -- це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).
Ш Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
За доцільністю витрачання
Ш Продуктивні -- передбачені технологією та організацією виробництва.
Ш Непродуктивні -- не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.
За визначенням відношення до собівартості продукції
Ш Витрати на продукцію -- це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).
Ш Витрати періоду -- це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.
3. Залежність витрат і прибутку підприємства від обсягу виробництва
Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їх загальної суми за певний період за формулою:
С = Сзв* N+ Спв,
де С -- загальні (сукупні) витрати; Сзв-- змінні витрати на одиницю продукції; N -- обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; Спв-- постійні витрати за даний період.
Згідно з цією формулою загальні витрати на одиницю продукції (Соп) становитимуть:
З даної формули видно, що зі зростанням обсягу виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок постійних витрат. Тому збільшення обсягу виробництва є важливим чинником зниження собівартості продукції.
Размещено на http://www.allbest.ru
53
Размещено на http://www.allbest.ru
На рис. 1 показано лінійні функції динаміки витрат і виручки від продажу продукції.
Внаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного, критичного обсягу (Nкр) є збитковим -- заштрихована площа 1. Критичний обсяг виробництва інакше називається точкою беззбитковості. За зростання обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній (сукупній) величині знижується, зменшуються збитки, і після досягнення критичного обсягу Nкр виробництво продукції стає рентабельним -- заштрихована площа 2.
Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітично:
Сзв* Nкр+Спв=Ц*Nкр
Звідси
де Ц -- ціна одиниці продукції.
Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі
де Вк - критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі;
Сзм -- загальна (сукупна) величина змінних витрат.
Змінну величину Сзм зобразимо як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку kм, який визначається за формулою:
Отже,
а звідси
Що більшим є обсяг виробництва над критичну його величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (k6), обчислюваним за допомогою формули
де k6 -- коефіцієнт безпеки виробництва; N -- фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі.
Тема 4. Планування витрат
Суть та задачі планування витрат
Планування - один з елементів управління, що включає в себе вибір мети підприємства і засобів для її досягнення.
Планування створює зв'язок між існуючим положенням і тим, якого ми хочемо досягти в майбутньому. Основна задача планування - зведення до мінімуму ризику підприємництва.
Планування може бути короткостроковим (місяць, квартал, рік) довгостроковим. (3-5 років або більш тривалий період).
Задача довгострокового планування - на підставі аналізу вибрати адекватний варіант діяльності підприємства. Для цього необхідно скласти прогноз очікуваної кон'юнктури і зміни зовнішньоекономічного середовища (прорахувати ймовірність спаду виробництва, посилення конкуренції, підвищення рівня інфляції і т.п.). Цілі та завдання, при довгостроковому плануванні, розробляються на перспективу, але їх конкретизація відбувається протягом певного періоду часу у вигляді корегування і розробки короткострокових планів для досягнення поставлених цілей.
Приймаючи те чи інше рішення щодо подальшого розвитку підприємства, його керівництво повинно мати чітке уявлення про величину витрат. Рівень витрат необхідно розрахувати на стадії планування.
Планування витрат - це визначення цілей підприємства і його підрозділів у формі постановки виробничих задач і вибору засобів для їхнього виконання. Плани конкретизуються в кошторисах. Таким чином, планування витрат полягає у виявленні складу витрат і їх кількісній оцінці.
Планування витрат здійснюється для визначення загальної вартості споживаних у процесі виробництва ресурсів (матеріальних, трудових, грошових) і розрахунку передбачуваного прибутку. Воно служить базою для контролю за раціональним використанням ресурсів.
При плануванні вирішуються наступні задачі:
Ш розрахунок вартості ресурсів, необхідних для виробництва продукції;
Ш визначення загального обсягу витрат на виробництво;
Ш розрахунок собівартості виробництва кожного виду продукції.
Плановий обсяг витрат розраховують виходячи зі структури (номенклатури й асортименту) продукції й обсягу її виробництва.
Вищезгадані задачі вирішуються шляхом техніко-економічних розрахунків. При цьому використовують матеріальні технічні норми, нормативи праці й інші параметри виробничого процесу, а також беруть до уваги економічні умови виробничої діяльності: систему оплати праці, ціни ресурсів, нормативи платежів і іншими, установлюваними законами і нормативними актами.
Принципи планування
Планування є важливою складовою управління підприємством. За допомогою планування можливо:
Ш передбачити перспективи розвитку підприємства на майбутнє;
Ш раціональне використання матеріальних ресурсів;
Ш своєчасне оновлення і модернізація даного виробництва;
Ш уникнення ризику банкрутства.
Основні принципами планування є:
Ш повнота (потрібно врахувати все);
Ш безперервність (формування і періодична зміна горизонту планування, взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів, своєчасне коригування перспективних і поточних планів згідно зовнішніх та внутрішніх змін умов господарювання);
Ш точність, простота та ясність;
Ш цільова направленість (вибір та обґрунтування цілей, кінцевої мети, результатів діяльності підприємства);
Ш наукова обґрунтованість і реальність планів;
Ш еластичність та гнучкість (використання планових резервів, врахування багатоваріантності можливих альтернатив);
Ш збалансованість (планування ресурсного забезпечення можливості швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання);
Ш економічність (використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу тощо);
Ш забезпечення пропорційності виробництва для усіх підрозділів;
Ш системний підхід до планування (планування охоплює усі сфери діяльності підприємства).
Таким чином, планування - процес розробки й прийняття рішень, який дозволяє забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в цілому та ефективне використання матеріальних як основи виробництва зокрема.
Методи планування витрат
Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Вибираючи ці методи, необхідно виходити з певних вимог до них. Методи планування мають:
по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;
по-друге, як найповніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети -- збільшення прибутку;
по-третє, відповідати видовим ознакам плану, що розробляється.
Класифікацію найвідоміших методів планування наведено в табл. 1.
Таблиця 1 Класифікація методів планування діяльності та розвитку підприємства
|
Класифікаційні ознаки |
Методи планування |
|
|
Вихідна позиція для розробки плану |
* Ресурсний (за можливостями) * Цільовий (за потребами) |
|
|
Принципи визначення планових показників |
* Екстраполяційний * Інтерполяційний |
|
|
Спосіб розрахунку планових показників |
* Експериментально-статистичний (середніх показників) * Факторний * Нормативний |
|
|
Узгодженість ресурсів та потреб |
* Балансовий * Матричний |
|
|
Варіантність планів |
* Одноваріантний (інтуїтивний) * Поліваріантний * Економіко-математичної оптимізації |
|
|
Спосіб виконання розрахункових операцій |
* Ручний * Механізований * Автоматизований |
|
|
Форма подання планових показників |
* Табличний * Лінійно-графічний * Логіко-структурний (сітьовий) |
Ресурсний метод планування може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції. З посиленням конкурентної боротьби вихідною позицією планування стають потреби ринку, попит на продукцію (послуги), в цьому випадку застосовується цільовий метод. Підприємство самостійно виконує цілепокладання, визначає мету (цілі) діяльності і для її (їх) досягнення формує відповідні плани.
Залежно від позиції підприємства на ринку застосовуються й різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. За монопольного становища, підприємство може сподіватися, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням тих самих тенденцій. Відтак проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначають методом екстраполяції -- на підставі динаміки цих показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому.
Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на відміну від екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух -- від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.
Для визначення ступеня обґрунтованості показників важливим є виокремлення методів планування за способом розрахунку планових завдань.
Дослідно-статистичний метод (метод середніх показників) передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин.
Більш обґрунтованим є факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Факторні розрахунки (за окремими факторами) застосовуються передовсім за планування ефективності виробництва (визначення можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).
Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві потребує створення відповідної нормативної бази.
Ув'язування потреб із необхідними ресурсами для їх задоволення найліпше забезпечується за допомогою балансового методу. Його суть полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій -- джерела надходження цих ресурсів. Під час опрацювання балансу треба домогтися рівності між цими двома його частинами. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).
Матричний метод планування є дальшим розвитком балансового методу і полягає в побудові моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами та показниками.
За сучасних умов господарювання на підприємствах треба розробляти не один, а кілька варіантів плану. Показники окремих розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.
На зміну традиційному ручному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів прийшли сучасніші -- механізовані й автоматизовані з використанням настільних електронних обчислювачів, персональних комп'ютерів та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів).
Форма подання планових показників (у вигляді таблиць, рисунків, схем, сітьових графіків тощо) відбиває культуру планової діяльності підприємства.
Показники ефективності використання ресурсів
Для оцінки ефективності використання ресурсів у виробництві використовують спеціальні показники, які умовно поділяють на дві групи: загальні та конкретні.
Загальні показники - матеріалоємність та матеріаловіддача. Ці показники в даному випадку вимірюються у вартісних та натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються цілому по підприємству або в цілому по галузі.
Матеріаловіддача - у вартісному виразі визначається тільки на рівні галузі як відношення продукції в грошовому виразі до затрачених на її виробництво матеріальних ресурсів.
Матеріалоємність - показує величину витрат на виробництво одиниці продукції визначається як загальна і конкретна матеріалоємність.
Загальна матеріалоємність визначається тільки на рівні підприємства або в цілому по підприємству як витрати матеріальних ресурсів у вартісному виразі на вироблену одиницю продукції у вартісному виразі.
З метою визначення кількості випускаємих виробів і чи належать вони до стандарти початку потрібно визначити конструкторську, технологічну та технічну матеріалоємність.
Конструкторська матеріалоємність - вага виробу. Використовується для порівняльного аналізу даного виробу з зарубіжними аналогами.
Технологічна матеріалоємність - характеризує стан технічних процесів для порівняння величини відходів та витрат сировини і матеріалів під час зміни технологічного процесу на різних підприємствах.
Технічна матеріалоємність - визначає витрати матеріальних ресурсів, які пов'язані обслуговуванням обладнання на весь час його використання та визначає обсяг матеріальних витрат в розрахунку на одиницю виробництва продукції і характеризує один із головних елементів ефективності виробництва (рівень використання матеріальних ресурсів).
В залежності від поставленого завдання та специфіки підприємства розраховують показники конкретної матеріалоємності у натуральному вимірі (витрати сировини, витрати палива, витрати енергії) та у вартісно-натуральному вимірі (кількість витрат матеріальних ресурсів на одиницю готової продукції).
Конкретні показники:
Коефіцієнт використання сировини та матеріалів - характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції визначається як відношення корисних витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції;
Коефіцієнт розкрою - відношення загальної площі, одержаної при розкрої певної заготовки даного товару до об'єму використаних матеріалів;
Коефіцієнт вилучення - процес виходу продукції із сировини означає скільки одержано чистого прибутку і який рівень відходів;
Витратний коефіцієнт - є оберненою величиною коефіцієнту використання (перевищення норми витрат матеріальних ресурсів спричиняє підвищення собівартості продукції).
Ці коефіцієнти характеризують рівень технологічних та організаційних процесів по випуску даного виду товару.
Використання матеріальних ресурсів як оборотних фондів характеризується двома показниками:
Коефіцієнт оборотності, який визначається як відношення грошової виручки до середньої вартості оборотних фондів;
Середня тривалість виробничого процесу (дня) визначається як відношення кількості днів до коефіцієнту оборотності.
Матеріальний баланс
Матеріальний баланс - система показників, яка дає змогу співставити дані про ресурси певної продукції та потреби в ній підприємства і кількості витрат на них.
Розрізняють матеріальні баланси:
Ш предметів праці (сировина, паливо, матеріали, електроенергія, які повністю споживаються в кожному циклі кругоообігу і їх вартість переноситься на готовий продукт відразу і повертається підприємству після кожного кругообігу);
Ш засоби праці (обладнання, транспортні засоби, приміщення, які функціонують на протязі декількох циклів та зберігають свою натуральну форму, а вартість на створений продукт переносять по частинам (основні виробничі фонди);
Ш предметів споживання (продукти харчування, одежа, взуття).
Баланс підприємства складається з двох розділів, в яких відображається потреба в матеріальних ресурсах і джерела їх забезпечення.
І розділ. Визначається потреба в матеріальних ресурсах для виконання виробничих програм, а також на проведення ремонтних послуг, на поповнення основних фондів та на утворення перехідних запасів.
II розділ. Визначаються джерела забезпечення (купівля вторинних ресурсів, економія запасів та ін. джерел).
Матеріальні баланси застосовуються при аналізі сучасного стану підприємства і для визначення напрямів розвитку матеріально-речових елементів суспільного виробництва на перспективу.
Органи планування витрат на підприємстві
Потребу в матеріальних витратах враховує відділ матеріально-технічного призначення разом з відділом головного механіка та з планово-економічним відділом.
Склад відділу матеріально-технічного призначення:
Ш Начальник відділу;
Ш Планова група;
Ш Група по заготовці матеріалів;
Ш Склади матеріалів.
Склад планово-економічного відділу:
Ш Начальник відділу;
Ш Бюро зведеного техніко-економічного планування;
Ш Бюро калькуляції та цін;
Ш Група статистики;
Ш Бюро цехового планування;
Ш Бюро замовлень;
Ш Лабораторія економічного аналізу.
Вихідними даними для розробки планів матеріально - технічного призначення є:
Ш план капітального будівництва;
Ш план технічного розвитку;
Ш нормативи і норми витрат матеріалів.
Планування матеріальних витрат передбачає визначення потреб підприємства в закупівельному асортименті даного товару, його номенклатурі; розрахунок планових цін та складання номенклатурного цінника; встановлення прогресивних та технічних планів, які обґрунтовують норми витрат сировини та матеріалів.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Економічне значення собівартості. Управління витратами та калькулювання собівартості продукції - інструменти управління підприємством та розділом управлінського обліку. Складові витрат в процесі господарювання на підприємстві. Методи управління витратами.
контрольная работа [590,8 K], добавлен 01.05.2014Сутність витрат та класифікація за економічними елементами і статтями калькуляції. Організація управління витратами, їх зв'язок із собівартістю продукції та прибутком. Оцінка фінансової діяльності підприємства, напрямки раціоналізації та зниження витрат.
курсовая работа [198,8 K], добавлен 29.07.2011Теоретичні аспекти витрат підприємства, їх структура та класифікація. Фінансові результати діяльності підприємства та фактори, що на них впливають. Аналіз витрат та фінансових результатів, динаміки доходів. Проблеми управління витратами підприємств.
курсовая работа [94,3 K], добавлен 08.02.2010Сутність, види, структура та методи оптимізації надлишкових та дефіцитних грошових потоків підприємства як категорії фінансового менеджменту. Принципи, зміст та завдання управління грошовими потоками організації. Розробка плану надходжень і витрат коштів.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 17.12.2010Організація формування фінансів підприємства. Поняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства. Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства. Прогнозна модель оцінки ефективності управління фінансами на підприємстві.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2011Економічна сутність та основні завдання управління оборотними активами. Особливості управління дебіторською заборгованістю підприємства. Аналіз системи управління оборотними активами ВАТ "Київпромстройсервіс". Характеристка управління грошовими коштами.
дипломная работа [639,1 K], добавлен 07.09.2010Роль управлінського обліку. Упраління витратами. Вичерпані та невичерпані витрати. Оцінка діяльності центрів витрат. Центри відповідальності в системі управлінського контролю. Концепція та типи центрів відповідальності. Елементи підприємницької діяльності
реферат [84,5 K], добавлен 03.07.2007Теоретичні аспекти процесу управління прибутком підприємства. Аналіз управління прибутком на ДП "Арго". Організація процесу управління прибутком на підприємстві. Шляхи та напрямки удосконалення процесу управління прибутком на ДП "Арго".
дипломная работа [118,5 K], добавлен 18.09.2007Економічна сутність та класифікація активів та пасивів підприємства, принципи їх формування. Сутність і завдання управління оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом. Фінансово–коефіцієнтний аналіз діяльності підприємства.
курсовая работа [5,4 M], добавлен 27.01.2011Структура витрат підприємства, прибуток як основний результат його фінансово-господарської діяльності. Аналіз процесу управління формуванням прибутку ФГ "Еколан" та доцільності управлінських рішень щодо використання чистого прибутку підприємства.
дипломная работа [579,7 K], добавлен 07.09.2010
