Розрахунок та оцінка фінансової стійкості ВАТ"Новгород-Сіверська ПМК-86"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб'єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку.

Тема курсової роботи «Аналіз фінансової стійкості підприємства «

є дуже актуальною в наш час, оскільки за існуючих в Україні економічних та політичних умов стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства -- це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості подальшого розвитку підприємства і розширення самого бізнесу. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для забезпечення його діяльності, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинна призвести до зміни обраної ним стратегії.

Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов'язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У скрутному становищі може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника, яку важко або неможливо було передбачити).

Отже, мета курсової роботи - дослідити сутність та необхідність фінансової стійкості підприємства, методичні аспекти її оцінки, тобто розглянути теоретичні аспекти і здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства, вивчаючи практичний аспект досліджуваної тематики, на прикладі ВАТ «Новгород-Сіверська ПМК-86».

Загальна характеристика фінансової стійкості підприємства. Сутність та необхідність аналізу фінансового стану підприємства і його фінансової стійкості

Умовою ефективного функціонування підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є фінансова стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

міцне становище підприємства на ринку;

високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;

налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

ритмічність обігу засобів підприємства;

ефективність господарських і фінансових операцій;

низький рівень ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких був особливо великий у 1998-1999 р.р.

Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і вилучення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема, неплатоспроможності.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими контрагентами, з якими воно взаємодіє, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримки фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто є платоспроможним.

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов'язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найвагомішим критерієм визначення кредитоспроможності є поточний фінансовий стан підприємства, а також спрогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів -- зменшення платоспроможності й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Поняття та види фінансової стійкості

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.

Фінансова стійкість -- це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства -- це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів. Такий стан показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.

нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю «власний оборотний капітал < залучені засоби < джерела формування запасів». Тобто нормальним стійким є такий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами.

Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, шо є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю залучені засоби > джерела формування запасів. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

Аналіз рівня фінансової стійкості господарюючих суб'єктів. Показники оцінки фінансової стійкості та методика їх розрахунку

Забезпечення і підтримка фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

Отже, ці показники включають:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії чи фінансової незалежності), який визначається за формулою:

(2.1)

Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. А також:

– яку частину пасивів профінансовано за рахунок власного капіталу;

– характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів (відношення воасного капіталу до всіх джерел засобів підприємства);

– показує частку власного капіталу в загальній сумі джерел засобів підприєства.

Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Цей показник зважений: для нього рекомендовані межі 0,5 - 1,0.

2) Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в активи підприємства, 25 коп. - позикові.

3) Коефіцієнт фінансування. Він визначається за формулою:

(2. 2)

Цей показник:

показує, скільки грн. залучених коштів припадпє на 1 грн. власного капіталу;

дає найзагальнішу оцінку фінансової стійкості підприємства.

якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених.

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Його ще називають коефіцієнтом фінансового ризику. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він визначається за формулою:

(2. 3)

Показує:

співвідношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування;

яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

Цей показник може значно варіювати в залежності від структури капіталу і галузевих особливостей підприємства. Нормальною вважається ситуація, за якої коефіцієнт маневреності в динаміці помірно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнту не може свідчити про нормальну діяльність підприєства. Це пов'язане з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. В зв'язку з цим різке збільшення даного показника автоматично спровокує зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності потрібно порівняти цей показник у конкретного підприємства із середнім показником по галузі або у конкурентів. Взагалі, нормативним є значення 0,4 - 0,6 і позитивним моментом є його збільшення в динаміці.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, а також:

визначає відношення власних засобів та довгострокових зобов'язань до суми джерел засобів підприємства;

показує загальну частку стабільних джерел фінансування у загальній сумі джерел засобів підприємства, а також забезпечення заборгованості позиковими коштами;

є зваженим і має межі 0,5-0,9.

Визначається за формулою:

(2. 4)

Коефіцієнт маневрування оборотними активами показує, яка частина оборотних активів підприємства профінансована за рахунок довгострокових джерел фінансування. Розраховується за формулою:

(2.5)

Коефіцієнт маневрування довгостроковими джерелами фінансування показує, яка частка довгострокових джерел фінансування йде на фінансування оборотних активів за умови, що всі інші довгострокові джерела фінансування фінансують необоротні активи, і визначається за формулою:

 (2.6)

Коефіцієнт власних інвестицій, який знаходять за формулою:

(2. 7)

Цей коефіцієнт:

визначає відношення власних засобів до необоротних активів;

показує при значенні менше 1 питому вагу необоротних активів у власних коштах, а при значенні менше 1 - у скільки разів сума власних коштів перевищує суму необоротних активів;

є зваженим і залежить від галузі (для промисловості він складає приблизно 1,1.

Коефіцієнт інвестування власних та довгострокових залучень визначається за формулою:

(2. 8)

Коефіцієнт:

визначає відношення необоротних активів до засобів довгострокового користування;

показує частку засобів довгострокового використання, яка вкладена в необоротні активи підприємства;

залежить від галузі, з якою пов'язана діяльність підприємства, і для промисловості знаходиться в межах 0,4 - 0,9.

Коефіцієнт фінансового лівериджу, що знаходиться за формулою:

(2. 9)

Коефіцієнт фінансового лівериджу:

визначає частку власних коштів у довгострокових зобов'язаннях;

характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань (збільшення коефіцієнта свідчить про зростання фінансового ризику);

повинен зменшуватися, його нижня межа - 0,25.

Маневреність робочого (чистого оборотного) капіталу, яка показує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах і розраховується за наступною формулою:

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу визначає, скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел фінансування підприємства:

(2. 11)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вакладень. Логіка розрахунку даного показника базується на припущенні, що довгострокоі позики та займи використовуються для фінансування придбання основних засобів і інших капіталовкладень:

 (2. 12)

Цей коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних акивів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Однак, поряд з цим, фінансування капіталовкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування є ознакою якісно розробленої стратегії підприємства. Даний показник може інтерпретуватися по-різному, і залежить це, перш за все, від суб'єктів аналізу. Для банків і інших інвесторів більш надійною є ситуація, за якої значення даного коефіцієнта нижче. Що ж до підприємства, то з його позиції і більш високе значення даного показника є ознакою нормального функціонування.

Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування. При розрахунку значення даного показника до уваги беруться тільки довгострокові джерела засобів. В цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показника: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які розраховуються за формулами:

(2. 13)

(2. 14)

Сума цих показників дорівнює одиниці. Зростання коефіцієнта Кд.з.п.с. в динаміці є, в певній мірі, негативною тендецією, означаючи, що з позиції довгострокової перспективи підприємсвто все більше і більше залежить від зовнішніх інвесторів. По відношенню до ступеня залучення позикових коштів в зарубіжній практиці існують різні думки, найбільш розповсюджена з яких наполягає на тому, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування повинна бути досить значною, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %). За більш низького рівня цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Водночас, у підприємства з високою часткою власного капіталу інвестори вкладають свої кошти охочіше.

Коефіцієнт структури залученого капіталу

Він визначається за формулою:

(2. 15)

Важливим показником, який також характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерела фінансування матеріальних оборотних засобів.

Матеріальні оборотні засоби підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається у другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних за наступними балансовими статтями: виробничі запаси, поточні біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Формула розрахунку вартості матеріальних оборотних засобів підприємства можна представити наступним чином:

З=р.100 ф.№1+р.110 ф.№1+р.120 ф.№1+р.130 ф.№1+р.140 ф.№1 (2. 16)

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних засобів (запасів) використовуються декілька показників, які і характеризують види джерел:

Власні оборотні кошти:

Кв.об.=(р.260 ф.№1+р.270 ф.№1)-(р.430 ф.№1+р.480 ф.№1+р.620 ф.№1+р.630 ф.№1) (2. 17)

Власні оборотні кошти та довгострокові залучені джерела формування запасів (функціонуюючий капітал):

Кс.дз.=(р.380 ф.№1-р.080 ф.№1)+р.480 ф.№1 (2. 18)

Загальна величина основних джерел формування запасів:

Кз= Кс.дз+Корткострокові кредити=р.380 ф.№1-р.080 ф.№1+р.480 ф.№1+р.500 ф.№1. (2. 19)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

= Кв.об-З (2. 20)

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових залучених джерел формування запасів:

= Кс.дз.-З (2. 21)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

= Ко.-З (2. 22)

За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості підпрємства:

(2. 23)

Після проведення розрахунків наведених вище показників за критерієм фінансової стійкості підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох типів (вже згаданих раніше у розділі 1. 2) :

а) з абсолютною фінансовою стійкістю (трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний виляд: S={1;1;1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більше того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не здатне, не бажає або не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

б) з нормальною фінансовою стійкістю (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S={0;1;1}). В цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім іласних оборотних коштів, також і довгострокові залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбажанішою для підприємства.

в) з нестійким івнансовим становищем (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S={0;0;1}). Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. В такій ситуції існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

г) з кризовим фінансовим станом (показник типу фінансової стійкості має вигляд: S={0;0;0}). Характеризується ситуацією, за якої підприємство має кредити та позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. В цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Забезпечення фінансової стійкості підприємства в ринкових умовах

Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни нагромаджений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділені в дві групи.

До першої групи належать такі несприятливі критерії й показники, внаслідок яких можливі появи в недалекому майбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.

До другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий стан розглядається як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.

Особливості ж кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;

організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;

не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;

їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.

В основі ж забезпечення фінансової стійкості лежить рух його грошових коштів в узгоджених обсягах і в часі, що виступає як безперервний процес. Для кожного напрямку використання грошових фондів має бути відповідне джерело. В широкому розумінні активи фірми -- це чисте використання коштів, а пасиви і власний капітал -- чисті джерела. Цикл руху грошових засобів, здатний забезпечити фінансову стійкість типової промислової компанії, якщо досягнута їх узгодженість у розмірі і в часі, показаний в додатку 2.

Для забезпечення фінансової стійкості суб'єктів господарювання важливе значення має розподіл прибутку на дві частини. Перша - коли у формі податків та інших обов'язкових платежів він перераховується в Державний і місцевий бюджети. Друга -- коли прибуток залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток на його власні потреби розподіляється на капітальні вкладення по технічному переозброєнню й розширенню виробництва, примноженню власних обігових коштів, на матеріальне заохочення працівників, на соціально-культурні заходи й будівництво житла, об'єктів соціально-культурного й комунально-побутового призначення.

Для поглибленого аналізу прибутку з метою визначення його ролі у забезпеченні фінансової стійкості підприємства доцільно згрупувати фактори, що впливають на його розмір.

До групи зовнішніх факторів слід віднести:

– природні (кліматичні) умови, транспортні та інші фактори, що викликають додаткові затрати у одних підприємств і зумовлюють додатковий прибуток в інших;

– зміни, що не передбачені бізнес-планом підприємства, оптових ції на продукцію, сировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, ии при цьому використовуються, торгових скидок, накидок, норм амортиза ційних відрахувань

ставок заробітної плати, нарахувань на неї й ставок податків та інших зборів, що виплачуються підприємствами;

– порушення постачальниками, збутовими, вищестоящими господарствами, фінансовими, банківськими та іншими органами державної дисципліни з господарських питань, що зачіпають інтереси підприємств.

У групу внутрішніх факторів доцільно включити: основні фактори, що визначають результати роботи, і ті з них, що пов'язані з порушенням підприємством державної, фінансової, платіжної дисципліни тощо.

У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування. В основу його доцільно покласти різні ознаки:

– за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

– за важливістю результату -- основних і другорядних;

– за структурою -- простих і складних;

– за часом дії -- постійних й тимчасових.

Відомо, що будь-яка класифікація переслідує певні цілі. Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим, є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Для її підтримання дуже важлива загальна величина затрат, а також співвідношення між постійними і змінними витратами.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов'язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, -- це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості менеджменту поточними активами, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі, тощо.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості -- склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Воднораз зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

І тут велику роль можуть відіграти резерви як одна із форм фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства і необхідності врахування їх при управлінні нею визначальними внутрішніми факторами є:

– галузева належність суб'єкта господарювання;

– структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

– розмір оплаченого статутного капіталу;

– величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

– склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.

Щодо впливу на неї зовнішніх факторів, зазначимо, що термін "зовнішнє середовище" включає в себе різні аспекти: економічні умови господарювання; пануючі в суспільстві техніку й технології; платоспроможний попит споживачів; економічну й фінансово-кредитну політику законодавчої й виконавчої влади України; соціальну й екологічну ситуацію в суспільстві тощо. Зазначені зовнішні фактори справляють вплив на всі аспекти виробничо-фінансової діяльності підприємства і через неї на його фінансову стійкість.

Особливе значення для забезпечення останньої має рівень, динаміка й коливання платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний попит визначає стабільність надходження виручки. В свою чергу, він залежить від макроекономічної кон'юнктури, рівня доходів споживачів - фізичних та юридичних осіб, ціни на продукцію чи послуги підприємства.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Важливе значення в забезпеченні та підтриманні, фінансової стійкості підприємств має також управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення фінансової стійкості важливе значення має фінансове прогнозування, змістом якого є дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фінансового благополуччя підприємства чи його банкрутства.

Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства -- запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Заходи щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Причини, які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи:

поточні

стратегічні.

До поточних причин слід віднести всі ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової сталості: помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової сталості, обгрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою сталістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 3.1.

Рисунок 2.1. - Процес стратегічного управління фінансовою стабільністю підприємства.

фінансовий стан стратегічний стабільність

Особливістю цього процесу є:

– неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;

– високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень (стратегій);

– наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних;

– критерії вирішення завдань завчасно чітко не встановлені и уточнюються керівництвом у процесі їхнього вирішення.

Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізацію структури джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства.

Ефективність стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чому залежить від використання захисних механізмів, серед яких хочемо виділити профілактичні заходи та систему внутрішнього страхування. Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні.

У практиці фінансового менеджменту є три види механізмів фінансової стабілізації:

– оперативний,

– тактичний

– стратегічний.

Усі ці механізми поділяють на захисні й наступальні.

Оперативний механізм належить до захисної реакції підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм -- це щось середнє між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збільшення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни або пошуку нових рингів збуту, вивільнення робочих місць.Усі механізми фінансової стабілізації, розглянуті й проаналізовані вище, іще раз свідчать про те, що коли підприємство прагнутиме позбутися загрози банкрутства, воно знайде кошти й активізує свій внутрішній потенціал для виходу із кризового стану.

Розрахунок та оцінка фінансової стійкості ВАТ «Новгород-Сіверська ПМК-86»

Застосуємо на практиці досліджені теоретичні аспекти, розрахувавши використовувані в фінансовому аналізі показники оцінки фінансової стійкості, на прикладі ВАТ «Новгород-Сіверська ПМК-86» та на основі даних його фінансової звітності, зокрема, на основі показників балансу підприємства.

Отже, розрахуємо показники фінансової стійкості за період 2006-2007 рр. і зробимо відповідні висновки:

1) Коефіцієнт автономії:



Цей показник зважений: для нього рекомендовані межі 0,5 - 1,0. Частка власного капіталу у даного підприємства знаходиться на даному інтервалі, тобто воно незалежне від зовішніх джерел фінансування, і майбутні кредитори вкладатимуть в нього кошти більш охочіше, оскільки воно з більшою ймовірністю зможе погасити борги за рахунок власних коштів.

2) Коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. В нашому випадку: 1,663;1,659.Його значення більше 1, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, що є позитивним.

3) Коефіцієнт фінансування:

Зростання цього показника в даному випадку свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Нормальною вважається ситуація, за якої коефіцієнт маневреності в динаміці помірно збільшується. В нашому ж випадку він дещо зменшується, але така його зміна не досить суттєво вплине на загальну фінансову стійкість підприємства . Взагалі, нормативним є його значення 0,4 - 0,6, що і спостерігаємо .

Коефіцієнт фінансової стійкості, який показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, для нашого підприємства складає:

Даний показник не виходить за визначені рамки 0,5-0,9, що є позитивним для забезпечення заборговансті підприємства за допомогою позикових коштів.

Коефіцієнт маневрування оборотними активами показує, яка частина оборотних активів підприємства профінансована за рахунок довгострокових джерел фінансування. Розраховуємо:

4) Коефіцієнт маневрування довгостроковими джерелами фінансування показує, яка частка довгострокових джерел фінансування йде на фінансування оборотних активів за умови, що всі інші довгострокові джерела фінансування фінансують необоротні активи, визначимо наступним чином:



5) Коефіцієнт власних інвестицій знайдемо таким чином:

Показник визначає відношення власних засобів до необоротних активів і в даному випадку показує у скільки разів сума власних коштів перевищує суму необоротних активів, так як його значення більше одиниці. Він є зваженим і має складти приблизно 1,1. у нас значення більші, що є позитивним..

6) Коефіцієнт інвестування власних та довгострокових залучень визначимо за формулою:

Коефіцієнт показує частку засобів довгострокового використання, яка вкладена в необоротні активи підприємства, для промислових підприємств знаходиться в межах 0,4 - 0,9, що, в принципі, і спостерігається в 2007 році, хоча в 2006 він нижче нижчої межі, але зростання його в динаміці свідчить про позитивні тенденції на майбутні періоди.

Коефіцієнт фінансового лівериджу:

Коефіцієнт фінансового лівериджу для нашого підприємства менший за свою нижню межу 0,25 і рівний 0, так як відсутні довгострокові зобов'язання, що є позитивним.

Маневреність робочого (чистого оборотного) капіталу, яка показує частку запасів у власних обігових коштах,для нашого підприємства складе:

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу для розглядуваного підприємства:

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вакладень дорівнюватиме:

Цей коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших необоротних акивів профінансована зовнішніми інвесторами - в нашого підприємства така залежність від зовнішніх інвесторів взагалі відсутня, бо відсутні довгострокові зобов'язання. .

Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування. В цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показника: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, які будуть наступними у нашого підприємства:

Сума цих показників дорівнює одиниці, що і спостерігається; частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування = 100 %. За більш низького рівня цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням.

Коефіцієнт структури залученого капіталу визначимо за формулою:



Рівний нулю для даного підприємства, так як воно не має довгострокових зобов'язань.

Важливим показником, який також характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерела фінансування матеріальних оборотних засобів.

Розрахуємо вартість матеріальних оборотних засобів підприємства наступним чином:

З2006=340,2 тис.грн.; З2007=498,7 тис.грн.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних засобів (запасів) використаємо формули з розділу 2. 1 для розрахунку декількох показників, які і характеризують види цих джерел:

Власні оборотні кошти:

Кв.об.2006=1597,5-823,4=774,1 тис.грн.

Кв.об.2007=2462,1-1824,4=637,7 тис.грн.

Власні оборотні кошти та довгострокові залучені джерела формування запасів (функціонуюючий капітал):

Кс.дз.2006=1242,8-468,7=774,1тис.грн

Кс.дз.2007=1245,6-607,9=637,7 тис.грн.

Загальна величина основних джерел формування запасів:

Кз.2006= 1242,8-468,7=7741,1 тис. грн.

Кз.2007 =1245,6-607,9=637,7 тис грн.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

2006= 774,1 тис.грн.-340,2 тис.грн.=433,9 тис.грн.

2007 =637,7 тис.грн.-498,7 тис.грн.=139 тис.грн.

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів та довгострокових залучених джерел формування запасів: 2006= 774,1 тис.грн.-340,2 тис.грн.=433,9 тис. грн.

2007 =637,7 тис.грн.-498,7 тис.грн.=139 тис.грн.

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

2006=7741,1 тис.грн.-340,2 тис.грн.=7400,9 тис.грн.

2007 =637,7 тис. грн.-498,7 тис.грн.=139 тис.грн.

За допомогою цих показників визначаємо трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості підпрємства:

Дане підприємство має хорошу фінансову стійкість (про що свідчать відностні коефіцієнти аналізу фінансової стійкості. Після проведення розрахунків наведених вище показників за критерієм фінансової стійкості підприємство може бути віднесене до підприємства з абсолютною фінансовою стійкістю (трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості складає: S={1;1;1}). Тобто всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами,і організація не залежить від зовнішніх кредиторів, що є позитивним. Але ситуація розглядається не як ідеальна, оскільки керівництво компанії з осторогою відноситься до використання зовнішніх джерел коштів для фінансування основної діяльності.

Висновок

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах кризи, яка супровождує перехідний період основними тактичними цілями є:

Усунення неплатоспроможності підприємства;

Відновлення фінансової стійкості підприємства;

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення екомічного зростання.

Усунення неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є:

Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов'язань підприємства;

Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства

Збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов'язань.

Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

Збільшення обсягу позитивного грошового потоку;

Зниження обсягів соживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

Збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;

Перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

На фінансову стійкість впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти.