Податок на додану вартість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Актуальність теми. Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. ПДВ на сучасному етапі розвитку податкової системи нашої країни відіграє дуже велику роль, адже він є одним із головних джерел наповнення Держбюджету України. І саме велику увагу треба приділити його впливу на економічну і соціальну сферу нашої держави.

Ще однією глобальною проблемою стосовно ПДВ є його ставка. В сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, постійної затримки її виплати, тяжкої економічної ситуації ставка ПДВ все-таки завищена. Я вважаю, що доцільно було б знизити ставку до 10-15% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.

При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.

Метою курсової роботи є дослідження ролі податку на додану вартість, як основного джерела доходу бюджету. Його роль в держаній податковій політиці. Визначається суть, механізм нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету. Обґрунтовано шляхи вдосконалення податку на додану вартість, які дали б можливість досягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.

Основні завдання дослідження:

- Визначити суть податку та методи і особливості його нарахування;

- Розглянути функції ПДВ;

- Проаналізувати суми надходжень ПДВ;

- Дослідити методів справляння ПДВ в інших країнах світу;

- Шляхи удосконалення податку на додану вартість;

Однією з найважливіших функцій держави є перерозподіл доходів громадян шляхом справляння податків з подальшим спрямуванням коштів на громадські потреби. Для виконання цієї та інших функцій державі необхідно мати достатні фінансові ресурси, які акумулюються в бюджетній системі країни. саме цю проблему ставить перед собою Державна податкова служба, завдання якої забезпечувати поповнення бюджетів.

1. Суть податку на додану вартість та особливості його нарахування

доданий вартість податок фіскальний

Вперше описав механізм дії податку на додану вартість фрацузький спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги ПДВ перед іншими універсальними акцизами - податком з обороту і податком з продаж. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. - у Франції та Німеччині, у 1969 - у Нідерландах та Швеції.

Податок на додану вартість відноситься до податків на споживання оскільки ним підлягає оподаткуванню споживання товарів, робіт і послуг.

Податок на додану вартість є одним з найодіозніших податків в податковій системі України. Його попередниками за часів СРСР та у 1991 р. були інші непрямі податки - податок з обороту та податок з продажів. Податок на додану вартість був започаткований Законом УРСР «Про систему оподаткування» ще в 1991 р. Наступні роки існування податку на додану вартість в самостійній Україні позначені змінами та доповненнями.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами. [1]

В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року - і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. Цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

Платниками податку є:

- особа, яка визначається платником податку на додану вартість по обсягах оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися яка платник податку.

- особа яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платник податку, у разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством;

- особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в умовах сплати ринкового збору в порядку, установленому законодавством;

- особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;

- особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспортні, визначена в порядку, визначеним Кабінетом Міністрів Україні;

- особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи… [1]

Обовя'зковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 за 12 попередніх календарних місяців. [2, стаття 2]. В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вище вказану суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий метод сплати ПДВ - сплачувати цей податок вже після отримання виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). [3, стор. 180].

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- увезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення (пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України… [1]

Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.

Існує також перелік видів операцій, які не належать до об'єкта оподаткування.

Серед них:

- надання послуг зі страхування;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

Існують також операції, які не оподатковуються ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров'я, послуги освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з транзитних перевезень територією України та ін.

Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам - які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.

Слід мати на увазі, що до бази оподаткування включені всі податки - в тому числі і акцизні і митні збори.

Існує дві можливих ставки оподаткування - звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків). Встановлено податковим кодексом України, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 
2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року ? 17 відсотків. [1]

Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

- експортованих товарів та супутніх експорту послуг;

- поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

- поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

- поставок для заправки або постачання космічних кораблів;

- поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);

- послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

Також в податковому кодексі є така стаття, як «Звільнені від оподаткування», до них належить:

- постачання продуктів дитячого харчування, товарів для немовлят;

- освітні послуги, навчання в аспірантурі;

- виховання дітей в дошкільних закладах;

- постачання засобів реабілітації, товарів для інвалідів та інших пільгових категорій населення;

- постачання послуг з охорони здоров'я;

- поставка путівок на саніторно-курортне лікування;

- перевезення пасажирів міським транспортом крім таксі;

- постачання релігійними організаціями послуг;

- та ін. згідно з податковим кодексом України.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори.

База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати

Термін сплати ПДВ - 12 або 40 днів.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, ? продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи ? продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, ? покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 Кодексу. [1]

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість ? продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень ? з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень ? з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень ? з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень ? з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. [1]

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:

* не спотворює поведінку платників як учасників господарсько - комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;

* дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;

* ліквідує «зайві» ланки господарського управління;

* дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;

* завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких та неконкурентноздатних виробників;

* через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.

Розглянемо деякі моменти:

* податок на додану вартість - це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;

* застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва;

* є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення мас досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;

* важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

2. Аналіз фіскальної та регулюючої ролі ПДВ в Україні

Світова історія формування системи оподаткування свідчить про поступову зміну її фіскальної функції в країнах з розвинутої ринкової економікою на регулюючу та стимулюючу. Причому після війн в деяких країнах ставки за податками знижувалися чи взагалі скасовувалася у випадку перемоги (замінювалися на контрибуції). Податкова система у її теперішньому вигляді почала свій розвиток з часів Римської імперії, коли фіскальна функція почала доповнюватися регулюючою, яка в свою чергу отримала додаткові властивості: стимулююча (заохочувальна), дестимулююча (обмежувальна або стримувальна), перерозподільча (для інвестицій або соціального ефекту). Наразі властивості податків які використовують уряди країн відрізняються, але в країнах з розвитою ринковою економікою майже всі податки поряд з фіскальною виконують регулюючу функцію.

Регулююча функція.

Державне регулювання здійснюється в двох основних напрямках:

- регулювання ринкових, товарно-грошових відношень. Воно складається головним чином у визначенні «правил гри», тобто розробці законів, нормативних актів, що визначають взаємовідносини працюючих на ринку осіб, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. До них відносяться закони, постанови, інструкції державних органів, що регулюють взаємовідносини товаровиробників, продавців і покупців, діяльність банків, товарних і фондових бірж, а також бірж праці, торгових домів, що встановлюють порядок проведення аукціонів, ярмарків, правила обігу цінних паперів і т. п.;

- регулювання розвитку народного господарства, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут мова йде головним чином про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців із метою напрямку їхньої діяльності в потрібному, вигідному суспільству напрямку.

Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами - шляхом застосування налагодженої системи оподатковування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділення з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель і здійснення народногосподарських програм і т. п. Центральне місце в цьому комплексі економічних методів займають податки.

Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподатковування, вводячи одні й скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку визначених галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

Стимулююча функція.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва й ін. Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування і ряду інших звільняється від оподатковування.

Розподільна функція, або, вірніше, перерозподільна. За допомогою податків у державному бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування важливих міжгалузевих, комплексних цільових програм - науково-технічних, економічних і ін.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, прибутків громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції і капіталомісткі і фондмісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці й автостради, електростанції й ін.

Перерозподільна функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Відповідним чином побудована податкова система дозволяє додати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається шляхом установлення прогресивних ставок оподатковування, напрямку значної частини бюджету коштів на соціальні потреби населення, повного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціального захисту.

Нарешті, остання функція податків - фіскальна, вилучення частини прибутків підприємств і громадян для утримання державного апарату, оборони країни і тої частини невиробничої сфери, що не має власних джерел прибутків (багато установ культури - бібліотеки, архіви й ін.), або вони недостатні для забезпечення належного рівня розвитку - фундаментальна наука, театри, музеї, багато навчальних закладів і т. п.

В Україні, як і в будь-якій іншій країні з ринковою економікою, податкові надходження складають значну частку бюджетів усіх рівнів. Відомо, що прийняття державного бюджету Верховною Радою - надзвичайно складний процес, що виникає внаслідок розходження оцінок потенційних доходів бюджету, зроблених відповідно до різних методик. Це надзвичайно збільшує ризик прийняття планових показників, які не будуть виконані в майбутньому. Податком, наділеним найбільшим ризиком, є податок на додану вартість, його планові показники не виконуються, виконання плану спостерігалося лише у 1999 році - 101,3% та 2002 році - 104,3% [4].

Проведемо аналіз податку на додану вартість. Протягом останніх років велося багато дискусій про доцільність застосування та методи адміністрування податку на додану вартість. [8] Але відомо, що податок на додану вартість є одним з основних податків, які формують доходи державного бюджету.

Податок на додану вартість є найбільш надійним і постійним джерелом надходження доходів до Державного бюджету України. Про це переконливо свідчать дані наведеної нижче таблиці.

Таблиця 1. Аналіз податкових надходжень за 2010-2012 рр.

Показники	2010 тис. грн.	Питома вага, %	2011 тис. грн.	Питома вага, %	2012 тис. грн.	Питома вага, %
Доходи	267 451 994,9	100,00	299 119 703,7	100,00	332 821 347,3	100,00
Податкові надходження, в т.ч.	202 957 498,0	75,89	252 651 151,9	84,46	286 071 764,1	85,95
Податок на прибуток підприємств	40 485 011,9	15,14	46 306 800,0	15,48	53 008 700	15,93
Податок на додану вартість	119 034 191,3	44,51	125 523 400,0	41,96	145 528 400	43,73
акцизний збір із вироблених в Україні товарів	25 342 000,0	9,48	30 784 900,0	10,29	32 639 000	9,82
акцизний збір із ввезених на територію України товарів	4 359 000,0	0,16	5 863 900,0	1,96	9 084 000	2,73
ввізне мито	8 290 000,0	3,1	10 243 000,0	3,42	11 550 000	3,47

За даними Таблиці 1. можемо сказати, що протягом 2010-2012 років основну частину доходу державного бюджету України, становить податок на додану вартість. Як бачимо в 2011 році надходження ПДВ до бюджету становили 125 523 400,0 тис. грн., або 41,96% від всіх податкових надходжень. Податок на додану вартість залишається одним з основних доходів до державного бюджету України.

З діаграми 1. ми бачимо, що протягом 2010-2012 рр. сума податку на додану вартість збільшувалася. Як бачимо з даних Таблиці 1. питома вага ПДВ в 2011 році становила 41,96%, а в 2012 році - 43,73% це на 1,77% більше.

Діаграма 1.

Щоб переконатися в тому, що ПДВ є одним з головних податків, завдяки якому до державного бюджету України надходять найбіліші суми коштів, розглянемо Таблицю 2. доходів бюджету за 2004-2009 рр.

Таблиця 2. Динаміка доходів Державного бюджету України 2004-2009 рр. млрд. грн.

Роки	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Доходи	68,74	103,87	131,95	165,94	231,69	209,70
Податкові надходження	44,85	74,48	94,81	116,67	067,48	148,9
ПДВ	16,73	33,8	50,4	59,38	92,08	79,89
Частка ПДВ у доходах бюджету, %	24,3	32,5	38,2	35,8	39,7	37,5
Частка ПДВ у податкових надходженнях, %	37,3	45,4	53,2	50,9	54,8	56,8

Отже, з даних таблиці бачимо, що протягом 2004-2009 рр. ПДВ підтверджує статус головного бюджетотворного податку України. Як бачимо, податок на додану вартість протягом всіх років є головним податком, фіскальна функція якого забезпечує формування бюджету. Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. При цьому питома вага в податкових надходженнях має тенденцію до зростання. зменшилася. Також тенденцію до зростання має питома вага податку на додану вартість в загальних доходах Державного бюджету. Проаналізую це за допомогою Діаграм 2,3.

Діаграма 2.

Діаграма 3.

Щоб побачити рух податку на додану вартість протягом 2004-2012 років розглянемо Графік 1.

Графік 1.

З графіка бачимо що сума податку на додану вартість з 2004 по 2012 роки зростала, лише в 2009 році в порівнянні з 2008 вона зменшилася. Збільшення суми податку відбувалося поступово проте з 2009 на 2010 рік сума податку значно зросла. Це можна пояснити тим, що спочатку в 2009 році сума податку зменшилася і в державному бюджеті був дефіцит коштів, тому на наступний рік відбулося значне її збільшення.

Отже, податок на додану вартість є важливим джерелом надходження коштів до державного бюджету України. Саме він є головним бюджетотворним податком.

3. Зарубіжний досвід справляння податку на додану вартість

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р. [10] Часто ПДВ називають «європейським» податком, віддаючи належне його ролі в становленні і розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу. За рахунок цього податку передбачалось фінансувати загальний бюджет ЄС. Тому в подальшому введення його стало головною вимогою для всіх країн, які мали бажання вступити в ЄС (наприклад, Фінляндія для вступу в ЄС повинна була ввести цей податок в 1994 році). Кожна країна сама встановлює ставки оподаткування. [9]

Зараз ознайомимося з таблицею відсоткових ставок ПДВ, які встановлені в зарубіжних країнах, а пізніше більш детально опишу їх.

Таблиця 1. Ставки податку на додану вартість в окремих країнах

Країна	Основна ставка ПДВ	Знижена ставка ПДВ
Австрія	20%	12% або 10%
Бельгія	21%	12% або 6%
Болгарія	20%	7%
Велика Британія	17,5%	5% або 0%
Данія	25%	-
Ізраїль	15,5%	-
Ірландія	21%	13,5%, 4,8% або0%
Іспанія	16%	7% або 4%
Італія	20%	10%, 6% або 4%
Латвія	18%	5%
Люксембург	15%	12%, 9%, 6% або 3%
Молдова	20%	5%
Нідерланди	19%	6%
Німеччина	17,5%	7%
Норвегія	25%	14% або 8%
Польща	22%	7%, 3% або 0%
Росія	18%	10% або 0%
Сербія	18%	8% або 0%
Україна	20%	-
Фінляндія	22%	17% або 8%
Франція	19,6%	5,5% або 2,1%
Швеція	25%	12% або 6%
Швейцарія	7,6%	3,6% або 2,4%
Штат Джерсі (США)	3%	-
Японія	5%	-

3.1 Особливості справляння ПДВ у Росії

Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У визначенні доданої вартості за російським законодавством немає нічого незвичного: додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва та обігу; визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт та послуг і вартістю матеріальних затрат, віднесених на витрати виробництва і обігу[8].

Законодавством РФ встановлено перелік оборотів, які не оподатковуються податком на додану вартість, а також перелік продукції (товарів, робіт, послуг) звільнених від оподаткування ПДВ.

При ввезені товарів на територію РФ податок на додану вартість розраховується виходячи з митної вартості товарів, митних зборів, а також для підакцизних товарів - сум акцизних зборів.

ПДВ справляється за такими ставками:

10% - для продовольчих товарів (крім підакцизних) і товарів для дітей за переліком, установленим урядом РФ; при реалізації для промислової переробки і промислових потреб продукції борошномельної, круп'яної та харчової галузей (за виключенням підакцизних товарів). 18% (з 1.01. 2004 р.) - по інших товарах, роботах, послугах, у тому числі і по підакцизних товарах[8].

Підприємства, котрі випускають і реалізують товари, оподатковувані різними ставками, ведуть окремий бухгалтерський облік.

3.2 Система ПДВ у Скандинавських державах

Датське королівство. Данія - країна із достатньо високим рівнем податків. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Згідно із законодавством Данії підприємство, що оперує матеріальними запасами, що підлягають оподатковуванню податком на додану вартість, і мають річний оборот більше 20 тис. датських крон, зобов'язані зареєструватися як платники такого податку.

Ставку ПДВ встановлено у розмірі 25%. Експортні поставки товарів та надання окремих послуг, як наприклад, медицина, освіта, пасажирський транспорт, фінанси, страхування і т.д., звільнені від сплати ПДВ. Проте з імпортних товарів ПДВ справляється за базовою ставкою 25%.

Норвегія. У іншій Скандинавській країні - Норвегії, як і в більшості країн із розвиненою ринковою економікою, пріоритетне значення у доходах бюджету займає податок на прибуток. Підприємство, котре займається діяльністю, яка за законами Норвегії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, зобов'язане зареєструватися у Державному Реєстрі платників ПДВ, якщо реалізаційні обороти товарів та послуг, що підлягають обкладанню ПДВ, перевищують 30 тис. норвезьких крон на прояві 12-ти місячного періоду. Ставкою податку на додану вартість у розмірі 23% оподатковуються обороти по реалізації товарів і послуг, а також експортні товари. Деякі операції звільнені від сплати ПДВ, наприклад, фінансова діяльність, страхові послуги, окремі професійні послуги та експортні операції.

Королівство Швеція. Через специфіку фінансово-економічної політики держави основу її доходів складає податок на прибуток корпорацій. Система податку на додану вартість у Швеції перекликається із системою оподаткування Європейського Союзу. Підприємство із оборотами, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно бути зареєстроване в місцевих податкових органах у якості платника ПДВ. Якщо обороти - менше 1 млн. шведських крон, то реєстрація необов'язкова. Базова ставка ПДВ - 25%. Занижена ставка - 12% надається по продуктам харчування та туризму. Низька ставка - 6% по газетним виданням. Звіти з ПДВ надаються щомісячно разом із документами, що підтверджують сплату ПДВ[13].

Фінська Республіка. Подібно до Швеції, у ще одній Скандинавській країні, Фінляндії, встановлено значні пільги для відкриття бізнесу резидентам країн-учасниць Європейського Союзу чи Організації Економічного Розвитку та Співпраці. Стандартна ставка ПДВ - 22%, хоч існують і занижені ставки податку на окремі товари та послуги, що мають важливе соціальне значення.

3.3 Податок на додану вартість в країнах Бенілюксу

Як відомо, Бенілюкс - це скорочена назва митно-економічного союзу Бельгії, Нідерландів та Люксембургу. Угода про створення союзу підписана у 1958 році, почала діяти - у1960-ому. Місце знаходження керівних органів - м. Брюссель. Податкові системи окремих держав Бенілюксу мають багатовікову історію. У сучасних умовах економіка цих країн являє собою практично єдиний господарський комплекс. В той же час податкова система кожної із країн має ряд специфічних рис. Як і інших розвинених країнах, механізми оподаткування Бельгії, Нідерландів а Люксембургу мають комплексний характер[13].

У Нідерландах стандартна ставка податку на додану вартість складає 17,5%. Встановлено також занижені ставки у розмірі 6% на продукти харчування, безалкогольні напої, готельні послуги, послуги пасажирського транспорту. Звільнені від сплати ПДВ окремі види комерційної діяльності, а також банківські, страхові та фінансові послуги, освіта та охорона здоров'я.

У Бельгії податок на додану вартість встановлено у розмірі 21%. Занижені ставки діють при будівництві жилих будинків - 12%, для речей першої необхідності та медикаментів - 6%. Не оподатковуються ПДВ банківські, страхові, фінансові послуги, освіта та медичні послуги, державні податкові послуги.

У Люксембурзі стандартна ставка податку на додану вартість встановлена у розмірі 15%. Занижена ставка на професійні послуги складає 12%, на газо - та електропостачання - 6%, на продукти харчування, газети, книги, готельні номера та послуги пасажирського транспорту - 3%. Звільнені від сплати ПДВ банківські, страхові та фінансові послуги, освіта, охорона здоров'я, окремі види некомерційної діяльності[14].

3.4 Податок на додану вартість в країнах Євросоюзу

Французька Республіка. Податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено i в 1954 р. запроваджено податок на додану вартість.

Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Об'єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об'єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Із загальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировини i напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% - нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% - на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок - 18,6% i 5,5%[10].

Від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.

Підприємства, які мають товарообіг менше ніж 300 000 євро сплачують ПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такі підприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро.

Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

Велика Британія. У світовій практиці справляння податків Великобританія займає чільне місце - саме там вперше виникла наукова теорія оподаткування. Це ж підтверджує її нинішню значимість у світовому промисловому розвитку.

Головне місце у розряді непрямих податків Великобританії займає податок на додану вартість. З точки зору доходів до державного бюджету він знаходиться на другому місці після прибуткового податку і формує приблизно 17% бюджету країни.

Ставки податку: 0%, 8%, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров'я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (трейд-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру.

Федеративна Республіка Німеччина. Основними видами податків у Німеччині, як і в більшості країн Євросоюзу, є такі: податок на прибуток (фізичних осіб), податок на корпорації та податок на додану вартість.

Серед податків на юридичних осіб найбільш високі доходи державі приносить саме податок на додану вартість. Його вагомий вклад в доходи бюджету складає приблизно 28% - друге місце після податку на прибуток. Загальна ставка цього податку на даний час складає 15%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальна продукція оподатковуються за зниженою ставкою - 7%. Ця ставка не поширюється на обороти кав'ярень та ресторанів.

ПДВ в Німеччині має деякі особливості. Так, підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тис. марок, а в поточному році - не перевищує 100 тис. марок, звільняються від його сплати. При цьому вони втрачають право відшкодування сум податку по пред'явлених на нього рахунках. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Він має право відмовитися від наданого йому звільнення від сплати ПДВ та вести податкові розрахунки на загальних засадах.

Якщо підприємець отримує в календарному році дохід не вище 60 тис. марок, то він має право на регресивне оподаткування і вносити до бюджету лише 80% від розрахункової суми ПДВ.

Підприємства сільського та лісового господарства звільнені від сплати податку на додану вартість. Звільненими є також товари, що ідуть на експорт.

Австрійська Республіка. Австрія, як і більшість країн Західної Європи, має досить складну, багаторівневу систему оподаткування. Податок на додану вартість справляється з реалізації товарів та послуг, а також із власного споживання платника податків та імпорту.

У Австрії функціонують три основні ставки ПДВ. Стандартна ставка складає 20%. Ставка 10% застосовується при здачі під найм нерухомості, за винятком гаражів та паркінгів, при деяких угодах у сфері культури, науці, при реалізації продуктів харчування. Ставка у 32% діє при продажу транспортних засобів. Окремі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість, наприклад, фінансові операції, експортні угоди та угоди з продажу землі.

Італійська Республіка. Як і в більшості країн-членів Євросоюзу в Італії основним джерелом надходжень до бюджету є прибутковий податок та податок із корпорацій. Звичайна ставка податку на додану вартість складає 19%. Але діють податкові ставки зі знижками - 13%, 9%, та 4%. Вони поширюються на продовольчі товари, газети, журнали. Окремі види діяльності, що здійснюються на території Італії, також звільняються від сплати ПДВ: операції по страхуванню та видачі кредитів, продаж акцій та облігацій, витрати щодо медичного обслуговування, народної освіти, культури, некомерційні види оренди, поштові послуги, операції, пов'язані із золотом та національною валютою.

Іспанія. Податкова система Іспанії включає три рівні: державний, регіональний та місцевий (муніципальний). Податкові надходження до державного бюджету від прямих податків складають 47,2%, від непрямих - 40,3%, у тому числі ПДВ - 25%[10].

Податок на додану вартість був введений з 1986 року, у зв'язку зі вступом Іспанії до Європейської Економічної Спільноти (тепер Євросоюз). У 1987 році - юридично оформлений. У 1993 році в Закон про податок на додану вартість було внесено зміни.

Ставки ПДВ в Іспанії становили 4%, 7%, 16%. Вони міняються щорічно в залежності від економічної кон'юнктури ПДВ, при експорті - відшкодовується, з акцизу - не справляється. Ставка 4% охоплює продукцію першої необхідності (хліб, зерно, молоко, яйця, фрукти, овочі, книги, газети, ліки, муніципальне житло, машини для інвалідів і т. п.); 7% - продукти харчування, крім 1-ої групи, домашні тварини (для харчування), житло для малозабезпечених, окремі послуги (готельні, транспортні), перекладацькі, театр, цирк, кіно, музеї, виставки, спортивні заходи і т. п.; 16% - все інше.

Звільняються від сплати ПДВ освіта, експорт, медичні послуги в лікарнях, фінансові та банківські операції, страхова справа, окремі операції з нерухомістю (оренда житла, наприклад).

Відшкодування ПДВ проводиться за останньою річною декларацією на протязі 6 місяців. Усі спірні питання розглядає спочатку податковий суд (носить адміністративний характер), потім - звичайний [16].

Найбільш поширеними типами махінацій з ПДВ є фальшиві рахунки (відсутність реального факту купівлі-продажу), прихований продаж, фальсифікація бухгалтерських документів. За що передбачено кримінальна відповідальність - максимально 6 років, а також 600% штрафних санкцій.

4. Шляхи удосконалення та сплати ПДВ

У кожній окремій країні система оподаткування формувалась під впливом специфічних, конкретно-історичних, політичних та релігійних умов, які визначають її довгостроковий розвиток. Тому податкові системи різних країн, навіть у рамках західноєвропейського регіону, розрізняються між собою.

Питання, пов'язані з використанням ПДВ, його роллю у системі оподаткування, а також проблеми застосування цього податку та механізму його справляння виступають предметом дослідження цілої низки вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущенка, В. Буряковського, О. Василика, Т. Єфименко, В. Опаріна, А. Соколовської, В. Федосова та ін. Вагомий внесок у дослідження механізму справляння податку на додану вартість також зробили відомі західні фахівці: Ш. Бланкарт, Ж.-П. Боден, К.Р. Макконелл, А.Дж. Райте, В. Саммерс. Предметом уваги європейських колег традиційно є імплементація податку на додану вартість. Незважаючи на широкий спектр фахових досліджень, деякі питання щодо механізму справляння ПДВ залишаються актуальними і остаточно не вирішеними.

Протягом останніх років в Україні докладалося чимало зусиль для створення та вдосконалення податкової системи, перетворення податків на дієві важелі економічної політики. При цьому стратегічною метою є створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави та справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків.

Оцінка місця і ролі ПДВ в українській податковій системі неоднозначна. Практики вважають, що цей податок як не можна краще забезпечує потреби, а аналітики критикують цей податок за зайву фіскальність, невідпрацьованість податкової бази і надмірно високі ставки. Вчені вважають, що ПДВ не адаптований до вітчизняної економіки на етапі її переходу до ринку, що пояснює існування недоліків у формуванні бази оподаткування і в техніці числення ПДВ.

В останні роки в Україні докладалося чимало зусиль для створення та вдосконалення податкової системи, перетворення податків на дієві важелі економічної політики. При цьому стратегічною метою є створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

ПДВ є одним з основних бюджетоформуючих податків в Україні та приносить скарбниці 42-44% усіх податкових надходжень. Дійсно, будучи, з одного боку, найбільш збираним, з другого боку, ПДВ відрізняється масою недоліків. Крім того, фіскальні міркування розповсюдили ПДВ не тільки на всі стадії виробництва і обіг, але і на операції, які за рубежем не вважаються об'єктом оподаткування (грошові операції і т. п.). Багато підприємств зіткнулися з такою ситуацією, що цей податок «вимиває» у них всі оборотні кошти. Вони виявилися не в змозі фінансувати своє виробництво. Тому для врегулювання цих проблем і стабільності законодавчих норм в грудні 2010 року був прийнятий Податковий кодекс, яки почав діяти з 01.01.2011 року.

Практика відшкодування податку на додану вартість, поведінка платників податків та податкова позиція судочинства диктує прийняття таких норм, які є пріоритетними і, зокрема, введення в обов'язки платника звітуватись перед державою не тільки декларацією, а й подавати разом з нею реєстр виданих і отриманих податкових накладних. Підприємствам доводиться дуже довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а головне - й дотепер спрацьовує «вибірковий» принцип повернення цього податку, що завдає істотної шкоди конкурентоспроможності економіки України [17, с. 11].

Висновки і перспективи подальших розробок. Крім приведення національного законодавства у відповідність із законодавством Європейського Союзу, зазначене стало передумовою для поетапного зниження ставки податку на додану вартість з 20% до 17%. Доречно зазначити, що відповідно до Директиви Ради2006/112/ЄС у країнах Європейського Союзу до 31 грудня 2010 р. стандартна ставка цього податку не може бути меншою від 17-15%.

Вважаю доцільними наступні напрями реформування податку на додану вартість в Україні:

1. Створення сприятливих умов для формування інституту оподаткування:

- забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

- забезпечення остаточного переліку прав контролюючих органів, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню прав другої сторони.

2. Удосконалення законодавства в частині справляння податку на додану вартість відповідно до таких принципів:

- визначення податкових зобов'язань здійснюється за принципом «країни призначення», що передбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання, включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються на експорт;

- послуги, що надаються на території України будь-яким юридичним чи фізичним особам, підлягають оподаткуванню;

- визначення податкових зобов'язань з операцій продажу товарів чи послуг здійснюється за принципом «першої події» та із застосуванням «методу податкового кредиту»;

- право на отримання податкового кредиту з ПДВ виникає лише на підставі подання податкової накладної на придбані товари або послуги, підтвердженого поданням до податкових органів реєстру податкових накладних в електронному вигляді;

- застосування ставки податку «0» не допускається при здійсненні продажу на внутрішньому ринку.

3. Відшкодування з бюджету ПДВ протягом бюджетного року допускається для платників податку, що:

- здійснюють систематичні поставки товарів на експорт;

- проводять діяльність у сферах, пов'язаних із сезонними закупками товарів, витрати на які не покриваються надходженнями від їх продажу у звітних періодах;

- мають значні інвестиційні витрати.

- при здійсненні інших господарських операцій, які призвели у звітному періоді до від'ємного значення, ПДВ відшкодовується з бюджету, якщо впродовж наступних шести місячних звітних періодів ці суми не погашені податковими зобов'язаннями.

4. Забезпечення демократизації податкової служби України:

- ставка податку має бути єдина та оптимальна за розміром;

- поетапне зниження ставки ПДВ до розміру 17 відсотків;

- надання платникам податків послуг вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також належне і справедливе відносно до всіх платників застосування податкових законів;

- перенесення акцентів у роботі податкових органів на роз'яснювальну роботу з посиленням відповідних підрозділів податкової служби та їх комплектуванням висококваліфікованими кадрами;

- застосування нових підходів до здійснення контрольно-перевірювальної роботи.

Висновки

Отже, проаналізувавши дану роботу, зробили висновки, що податок на додану вартість є дуже важливим джерелом надходжень коштів до державного бюджету України. Багато людей вважають, що ставка ПДВ є завищеною, тому не всі сплачують даний податок, а це дає змогу розвиватися тіньовій економіці. З прийняттям Податкового Кодексу України (02.12.2010 року) були внесені зміни по ставці ПДВ: до 2013 року ставка ПДВ становитиме - 20%, а з 2014 - 17%. Як відомо це не перший Податковий кодекс, в 2006 році був розроблюний проект Податкового кодексу на основі якого передбачалося поетапне зниження ставки податку на додану вартість, у 2008 році була передбачена ставка податку у розмірі 19%, у 2009 році - 18%, а починаючи з 2010 року - 17%, нажаль його не прийняли. Зі зниженням ставки податку очікується збільшення сум до бюджету за рахунок того, що менші проценти будуть стимулювати платників податків не приховувати своїх доходів, а чесно сплачувати всі податки. За таких умов надіються зменшити обсяги тіньової економіки та збільшити доходи до бюджету.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

Регулювання стягнень, строків та суми податків регулює державна податкова адміністрація України. Саме податкова адміністрація регулює суми надходжень податків і строки їх оплати, здійснює повернення переплаченої суми податку за певний період часу. Документи які регулюють податки видаються Верховною радою України і Президентом України.

Фіскальна функція податку на додану вартість полягає в регулярному надходженні певної суми коштів до Державного бюджету України. Податок на додану вартість є найбільш надійним і постійним джерелом надходження доходів до Державного бюджету України. Саме ПДВ є головним бюджетотворним податком, його сума становить значну частину від загальних доходів бюджету. ПДВ - найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить 43,73% від загальних доходів держбюджету за 2012 рік - це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

Щодо справляння податку на додану вартість в інших країнах світу в порівнянні з Україною, то це залежить від економіки країни і її правління. Зарубіжний досвід потрібно враховувати, але не має гарантій що в нас все буде все так само. Кожна країна встановлює і справляє ПДВ відповідно до своєї економіки, законодавства, розвитку та ін. факторів. Встановлюючи податок на додану вартість необхідно враховувати досвід інших країн, але також потрібно і не забувати що це зовсім інша країна з своїми людьми, законами і економікою. Враховуючи і вивчаючи досвід інших країн ми бачимо всі позитивні і негативні наслідки, також можемо уникнути багатьох помилок, які допустили закордоном.

З прийняттям Податкового кодексу розроблено поетапне зниження ставки ПДВ до розміру 17%. Неможливо сказати, що з прийняттям нового Податкового кодексу всі проблеми з врегулюванням податку на додану вартість вирішилися, але в загальному їх стало менше.

Список використаних джерел літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами і доповненнями).

2. Закон України «Про податок на додану вартість» - стаття 2.