Размещено на http://www.allbest.ru/

11

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Вихідні дані для розрахунку фінансових показників

2. Розрахунок розміру інвестицій та вибір джерел інвестування

3. Розрахунок витрат виробництва по роках розрахункового періоду

4. Розрахунок узагальнюючих фінансово-економічних показників

4.1 Розрахунок грошових потоків

4.2 Розрахунок потоків готівки для фінансового планування

4.3 Формування звіту про чисті доходи

5. Розрахунок внутрішньої рентабельності проекту

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Будь-який підприємницький проект і господарське рішення вимагає ретельного вивчення з науково-технічної, економічної, комерційної та соціальної точок зору. Справжньому сучасному підприємцю важливо упевнено володіти прийомами і методами техніко-економічного обґрунтування, методами зіставлення альтернативних варіантів, аналізу чутливості узагальнюючих фінансово-економічних показників проекту. Обов'язковими передумовами ухвалення вірного рішення служать:

- послідовний аналіз ідеї проекту або господарського рішення;

- техніко-економічна оцінка проекту з урахуванням його специфіки;

- постійна увага до власного економічного інтересу поряд ії розумінням інтересів партнерів, інвесторів, споживачів;

- знання можливих альтернатив;

- терпіння і постійне набуття досвіду.

Слід зазначити, що розраховані показники ефективності використання фінансових ресурсів зовсім не гарантують дійсно ефективного їхнього використання, якщо до цього не будуть залучені вміння підприємця, відповідна організація виробництва і фінансового менеджменту в ході поточної діяльності підприємства і здійсненні навіть самого привабливого і багатообіцяючого інвестиційного проекту або господарського рішення.

1. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Як інвестиційний проект розглянемо виробництво й реалізацію електропобутового приладу масового попиту, а саме тостеру.

Вивчення ринку товарів, аналіз тенденції попиту й пропозиції на аналогічні товари дали можливість визначити місткість сегмента ринку в 70 тис. штук виробів на рік (по країнах СНД). Реалізація намічена на 10 років за ціною 310 гривень за один прилад. Передбачається використання закордонної технології.

Аналіз проектно-конструкторської документації й технології виробництва, оцінка трудомісткості робіт і розрахунок потрібної кількості матеріальних і трудових ресурсів дозволили сформувати набір загальних вихідних даних для розрахунку фінансових показників у вигляді зведеної характеристики інвестиційного проекту (табл.1.1). Такі узагальнені показники, як сумарні виробничі витрати і собівартість виробу, були розраховані для року повного освоєння виробничої потужності підприємства (5-й рік реалізації проекту). Передбачають організацію акціонерного товариства закритого типу з виплатою дивідендів у розмірі 5% річних з моменту початку виробництва (при наявності прибутку). Дворічний період будівництва виробничого об'єкта й монтажу устаткування передбачає початок освоєння виробництва з третього року реалізації інвестиційного проекту.

Таблиця 1.1

Зведена характеристика інвестиційного проекту

2. РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ ІНВЕСТИЦШЙ ТА ВИБІР ДЖЕРЕЛ ІНВЕСТУВАННЯ

У ході техніко-економічного обґрунтування доцільності інвестиційного проекту необхідно розрахувати загальну величину інвестицій. відповідно до рекомендацій для проектів, що передбачають розширення випуску продукції, яку вже виготовляють, або освоєння випуску нової продукції на наявних виробничих потужностях, важливою умовою правильної економічної оцінки витрат є недопущення повторного їх зарахування. Одночасні витрати кожного року реалізації проекту знаходять або прямим рахунком, виходячи з норм і розцінок на будівельно-монтажні роботи, витрат на придбання додаткового устаткування, технології, транспортних та інших послуг, або за показниками питомої фондомісткості чи капіталомісткості діючого виробництва.

Якщо передбачається створення нового підприємства, то дуже важливо оцінити вартість землі, відчужуваної під будівництво, тому що витрати на землю в процесі виробництва не амортизуються.

Результати розрахунків складових одночасних витрат по роках зручно представляти у вигляді таблиць, де визначають загальну величину та динаміку інвестицій у підприємницький проекти на етапах будівництва й освоєння виробництва, а також на етапі повного освоєння виробничої потужності.

Необхідна величина інвестицій обов'язково має бути забезпечена фінансовими засобами. Вибір та обґрунтування стратегії фінансування, зовнішніх джерел покриття потреб у фінансових ресурсах - одна з найважливіших задач підприємця для забезпечення успішної реалізації проекту.

У випадку відсутності покриття інвестицій по роках потреби в них переглядають і погоджують із можливостями після аналізу альтернатив і вибору варіантів і джерел фінансування проекту. розрахунки з кредиторами і постачальниками передбачають виплату відсотків за кредит, а також необхідність повернення кредиту на основі кредитного договору. Оскільки сума кредиту може забезпечуватися кількома джерелами, то умови кредитного договору потрібно розглядати окремо по кожному кредитору для подальшого формування й аналізу грошових потоків і касового планування по роках реалізації проекту.

Основна особливість реального процесу виробництва - розбіжність у часі витрат, пов'язаних з виробництвом, і доходу від продажу виготовленої продукції. Навіть якщо виробничі потужності вже створені, то спочатку необхідно купити сировину та комплектуючі, а потім виконати обробку, складання, налагодження і тільки після цього продати товар споживачу. Інакше кажучи, дохід можна одержати лише через деякий час після зроблених витрат. Тому підприємство має потребу в авансуванні коштів, які після реалізації продукції через якийсь час повернуться на підприємство в більшому обсязі, причому цей час тим більше, чим триваліший технологічний цикл виробів, що виготовляються. Саме тому підприємства, що випускають складну продукцію з тривалим технологічним циклом, мають особливо велику потребу у фінансовій підтримці. Звичайно, вони можуть мати свій власний обіговий капітал, але, як правило, їм частіше доводиться звертатися за фінансовою підтримкою до банку. Останній передає йому необхідні кошти у вигляді позички. Природно, що таку позичку дають під відсоток, тобто підприємство змушене ділитися частиною прибутку з банком.

Важливим фактором є те, що підприємство, зацікавлене в одержанні коштів для капітальних вкладень у виробництво, може не тільки звернутися в банк за позичкою, але й використовувати іншу форму залучення капіталу - додатковий випуск акцій. Акціонерне товариство, розповсюджуючи акції, залучає до акціонерного підприємства інших власників як співвласників. Кожна акція - це документ, що засвідчує право на володіння визначеною часткою майна акціонерного товариства. Це право дещо умовне, але кожна акція є документом, за яким акціонер може регулярно (раз в квартал або рік) одержувати деякі грошові виплати з прибутку компанії (дивіденди). Крім того, будь - яка акція може бути передана іншій особі за деяку грошову суму, тобто вона являє собою товар. Ціна акції, як і будь-якого товару на ринку, змінюється в ту чи іншу сторону, про це не слід забувати. Операції з цінними паперами завжди містять елемент ризику.

Згідно з графіком реалізації проекту в таблиці 2.1 показано інвестиції по роках, що здійснюються відповідно до розроблених планів капітального будівництва і кредитних договорів. При заповненні таблиці попередньо були розраховані витрати за всіма видами інвестицій з розбивкою по роках.

З таблиці 2.2 видно, що Статутний фонд (капітал) підприємства формується протягом 2-х років. У той самий час підприємство на основі раніше укладених договорів одержує два види кредиту від банків і постачальників. Річний амортизаційний фонд, залишкову вартість по роках і ліквідаційну вартість основних засобів розраховано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.1

Загальні інвестиції по роках розрахункового періоду, млн. грн.

Таблиця 2.2

Джерела фінансування по роках, млн. грн.

Таблиця 2.3

Залишкова вартість основних засобів по роках реалізації проекту, млн.грн.

3. Розрахунок витрат виробництва по роках розрахункового періоду

інвестиційний проект рентабельність грошовий

Витрати виробництва можна розрахувати на основі відомих правил складання кошторису витрат на виробництво за заводським принципом, тому що загальновиробничі витрати і є витратами згідно з кошторисом.

«Прямі витрати на матеріали» - це загальні матеріальні витрати підприємства за t-й рік, куди входять витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати і покупні вироби за винятком поворотних відходів згідно з усією номенклатурою виробів t-го року.

У ході аналізу проектно-конструкторської і технологічної документації формують відомості про покупні вироби та сировину, придбані напівфабрикати та комплектуючі. Витрати на ці потреби визначають на основі інформації про норми витрати і ціни, що представлені у відповідних відомостях. Поворотні відходи оцінюють за діючими цінами і тарифами. Витрату палива й енергії на технологічні потреби, якщо це передбачено технологічним процесом, також слід відносити до прямих витрат на матеріали.

Для розрахунку витрат на матеріали в t-му році можна скористатися формулою

де - норма витрат і відходів і-го матеріалу (комплектуючих, напівфабрикатів, покупних виробів) на j-й виріб у t-му році;

- ціна одиниці і-го матеріалу (комплектуючих, напівфабрикатів, покупних виробів) у t-му році;

- програма запуску виробу j-го виду у t-му році;

m - кількість використовуваних видів матеріалів, що комплектують, напівфабрикатів, покупних виробів;

- номенклатура виробів t-го року;

- норма витрат палива (енергії) на технологічні потреби по j-му виробу;

- ціна одиниці палива (енергії) на технологічні потреби.

«Прямі витрати на персонал» - це загальна сума фондів оплати праці (ФОП) за всіма категоріями працюючих (крім заводоуправлуння) і відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування і у фонд зайнятості.

Розрахунок можна виконати так:

де ФОПі - річний фонд оплати праці і-ї категорії працівників підприємства (основних робітників, допоміжних робітників, ІТП цехового рівня, лічильно-конторського персоналу цехового рівня і молодшого обслуговуючого персоналу) у t - му році;

Нпс, Нсс, Н3 - нормативи відрахувань на пенсійне і соціальне страхування та у фонд зайнятості.

Для основних робітників фонд оплати праці визначають через трудомісткість планованих для t -го року робіт, а витрати на утримання допоміжних робітників, ІТП і службовців - за відповідними нормативами оплати.

"Накладні витрати" - це витрати на утримання і експлуатацію устаткування цехів (але без амортизаційних фондів і фондів оплати праці допоміжних робітників та інших категорій працюючих цехового рівня), на відшкодування зношення інструментів і пристроїв цільового призначення, підготовку й освоєння виробництва, страхування майна та медичне страхування, а також інші непрямі витрати річного кошторису. Розрахунок накладних витрат t -го року:

,

де Звм - витрати t -го року на допоміжні матеріали, напівфабрикати, запчастини, призначені для утримання й експлуатації устаткування цехів, будов і споруд цехової належності;

Зпє - витрати t -го року на паливо й енергію, для забезпечення виробничої діяльності устаткування, опалення, освітлення, водопостачання будов і споруд цехів;

- вартість послуг інших організацій у t -му році, для забезпечення утримання і ремонту устаткування, переміщення вантажів; відновлення інструментів, пристосувань інвентарю (малоцінних); витрати на поточний ремонт будов і споруд; витрати на випробування, дослідження, раціоналізацію і винахідництво, охорону праці та промислову санітарію; інші витрати на утримання і експлуатацію устаткування та загальноцехових потреб;

Зос - відшкодування зношення інструментів і оснастки цільового призначення в t -му році;

- витрати t -го року на підготовку й освоєння виробництва нових виробів;

- витрати t -го року на страхування майна;

- витрати t -го року на медичне страхування працівників підприємства;

- інші витрати t -го року, куди входять витрати на гарантійне обслуговування та ремонт продукції, на стандартизацію, технічну пропаганду, утримання доріг, відрахування в інноваційний фонд і фонд сприяння конверсії, плата за оренду землі.

Накладні витрати також визначають і через норматив від прямих витрат або від прямої заробітної плати виробничих робітників.

"Адміністративні витрати" - це загальнозаводські витрати, куди входять витрати на такі потреби:

заробітну плату працівників заводоуправління та відрахування на пенсійне і соціальне страхування, у фонд зайнятості;

відрядження, канцелярські та поштові потреби;

утримання будов і споруд заводського рівня, складських і лабораторних
приміщень, що не відносяться до цехів підприємства.

Ці витрати розраховують прямим розрахунком, склавши кошторис адміністративних витрат, чи за нормативами, установленими на підприємстві аналогічного профілю й обсягу виробництва.

"Витрати на збут і розподіл" складаються з річних витрат на маркетингові дослідження, тару й упакування, транспортування готової продукції. При укрупнених розрахунках вони можуть бути визначені як позавиробничі витрати через нормативи, що встановлені на підприємствах аналогічного профілю й обсягу виробництва:

де Нпзв - норматив позавиробничих витрат або дилерська знижка від ціни товару в перерахуванні на весь обсяг реалізації.

Таким чином, "фуккціонально-адміністративні витрати" t -го року знаходять за формулою

"Фінансові витрати" являють собою суму виплат відсотків за банківськими кредитами постачальників, що забезпечують поточну виробничу діяльність підприємства. При використанні простих ставок

де - відсоткова ставка по j-му кредиту;

- сума боргу по j-му кредиту в t-му році;

- термін, на який представлено j-й кредит, дні;

- часова база для розрахунку (360 або 365 днів);

n - кількість кредитів.

При використанні складних відсоткових ставок у довгострокових фінансово-кредитних операціях відсотки не виплачують в міру їхнього нарахування, а приєднують до суми боргу, що відповідним чином відіб'ється на величині фінансових витрат.

Нарощена сума повертається разом із первісною сумою кредиту з урахуванням графіка повернення відповідно до кредитного договору.

В міру освоєння виробництва потреби в кредитах знижуються і можуть бути взагалі ліквідовані.

"Амортизація" - це річний амортизаційний фонд по підприємству, розрахований як сума річних амортизаційних відрахувань за всіма видами основних засобів підприємства:

де - річний амортизаційний фонд t -го року по основних засобах, що належать до групи 1 (будови, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування));

- річний амортизаційний фонд t -го року по основних засобах, що належать до групи 2 (автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, мікрофони і рації, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і приладдя до нього);

- річний амортизаційний фонд t -го року по інших основних засобах, не включених у групи 1 і 2.

Річний амортизаційний фонд t -го року по і-й групі основних засобів визначають відповідно до норми амортизації t -го року і балансової вартості груп основних засобів на початок t -го року :

Балансову вартість відповідної групи основних засобів виробництва на початок t -го року розраховують за формулою:

де - балансова вартість і-ї групи на початок періоду, що передує звітному;

- сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

- сума виведених з експлуатації основних засобів і-ї групи протягом періоду, що передував звітному;

- сума амортизаційних відрахувань по і-й групі основних засобів, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Підприємства усіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів і нематеріальних активів. Коефіцієнт індексації визначається формулою:

де - індекс інфляції року, за результатами якого здійснюють індексацію. Якщо значення не перевищує одиниці, індексацію не проводять.

У випадку, коли платник податку на прибуток застосував коефіцієнт індексації, він зобов'язаний визнати капітальний дохід у сумі, яка дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних засобів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої ж групи основних засобів (нематеріальних активів), що була до індексації.

Зазначений капітальний дохід відноситься до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює 0,25% річної норми амортизації відповідної групи основних засобів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

При використанні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовують.

Окремий об'єкт основних засобів групи 1 амортизується до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта величини ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкову вартість такого об'єкта зараховують до складу валових витрат відповідного періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюють до нуля.

Основні засоби груп 2 і 3 амортизуються до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Норми амортизації встановлюють у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду в такому розмірі (у розрахунку на календарний рік) згідно зі статтею 8 Закону:

група 1-5 відсотків;

група 2-25 відсотків;

група 3-15 відсотків.

Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, придбаних після вступу в силу Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за такими нормами статті 8:

1-й рік експлуатації - 15 відсотків;

2-й рік експлуатації - ЗО відсотків;

3-й рік експлуатації - 20 відсотків;

4-й рік експлуатації - 15 відсотків;

5-й рік експлуатації - 10 відсотків;

6-й рік експлуатації - 5 відсотків;

7-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Слід пам'ятати, що амортизаційні відрахування мають місце тільки після початку експлуатації, тобто в період освоєння виробництва і виробництва продукції з повною потужністю.

У таблиці 3.1 наведено витрати виробництва з моменту початку виробництва, тобто з третього року реалізації проекту.

Таблиця 3.1

Витрати виробництва, млн.грн.

4. Розрахунок узагальнюючих фінансово-економічних показників