Бюджет грошових коштів. Структура. Звітування за сегментами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Бюджет грошових коштів. Структура

2. Звітування за сегментами. Сутність звітів, особливості формування звітів; категорії постійних витрат, доцільний метод калькулювання

3. Гнучкий та статистичний бюджети. Особливості формування

4. Список використаних джерел

1. Бюджет грошових коштів. Структура

Важливим завданням фінансового планування є планування грошових потоків (cash flows). Він дає змогу визначити майбутні грошові надходження корпорації та її витрати. При цьому необхідно передбачити час надходження грошових коштів та їх витрачання. Такий прогноз забезпечить у майбутньому контроль над грошовими потоками. Фінансовий відділ складає бюджет грошових коштів корпорації (cash budget). Він розробляється на різні строки: на місяць, рік тощо. Як правило, складаються місячні бюджети, які дають можливість урахувати сезонні коливання в грошових надходженнях.

Грошові потоки корпорації забезпечують її ліквідність, тобто здатність платити за придбану сировину, матеріали; погашати позики, сплачувати проценти та дивіденди. Тому прогнозування грошових потоків є важливою частиною фінансового планування. У літературі підкреслюється, що прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближче майбутнє, ніж на тривалу перспективу.

Аналіз бюджету грошових коштів дає можливість оцінити якість фінансового планування, скласти загальне уявлення про майбутнє фінансове положення клієнта, а також виявити можливості отримання ним коштів, достатніх для погашення позики. Такий документ як правило сприймається як нереальний прогноз. У більшості випадків клієнт надає банку або бізнес-план, або фінансовий план (розділ бізнес-плану). Однак слід враховувати, що клієнт може отримати прибуток, але не мати коштів на рахунку і, як наслідок, -- можливості погасити кредит.

У зв'язку з постійними змінами економічних умов слід проводити аналіз змінюючого (неперервного) скоригованого бюджету грошових коштів. Перевага змінюючого бюджету полягає в безперервному послідовному фінансовому плануванні: складається бюджет на січень--грудень, у січні -- на лютий--січень і т. д. При цьому клієнт щомісячно вносить корективи в наявний бюджет, враховуючи звітні дані за минулий період. Аналіз скоригованого бюджету фірми дасть можливість банкіру оцінити потенціальні можливості клієнта щодо погашення позики.

Бюджет грошових коштів має віддзеркалювати реальну ситуацію та викликати почуття довіри. Кожен банк може запропонувати свою форму бюджету грошових коштів, обов'язкову для заповнення всіма клієнтами.

Як правило, аналіз грошового потоку передбачає зіставлення притоку та відтоку коштів протягом періоду кредитування, що дає змогу оцінити здатність позичальника повернути позику. Перевищення суми притоку коштів над їх відтоком означає погашення боргових зобов'язань у процесі кругообігу фондів.

Елементами притоку коштів за період є:

-- прибуток, отриманий у даному періоді;

-- амортизація, нарахована за період;

-- вивільнення коштів із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів, інших активів;

-- збільшення кредиторської заборгованості;

-- зростання інших запасів;

-- збільшення акціонерного капіталу;

-- залучення нових позик.

Елементами відтоку коштів за період є:

-- сплата податків, процентів, дивідендів, штрафів і пені;

-- додаткові вкладення коштів у запаси, дебіторську заборгованість, інші активи, основні фонди;

-- скорочення кредиторської заборгованості;

-- зменшення інших пасивів;

-- відтік акціонерного капіталу;

-- погашення позик.

Різниця між притоком і відтоком коштів визначає величину загального грошового потоку. Якщо позичальник має стійке перевищення притоку над відтоком коштів, то це свідчить про його стабільне фінансове становище і платоспроможність.

Коливання величини загального грошового потоку вказує на низьку платоспроможність клієнта. Систематичне ж перевищення відтоку над притоком коштів швидше за все свідчить про неплатоспроможність потенційного позичальника щодо повернення позичених коштів.

Середня додатна величина загального грошового потоку (перевищення притоку над відтоком коштів) показує, в якому розмірі позичальник може погашати боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас платоспроможності позичальника:

.

2. Звітування за сегментами. Сутність звітів, особливості формування звітів; категорії постійних витрат, доцільний метод калькулювання

Звітний сегмент - господарський сегмент, який визначений підприємством за критеріями, наведеними у розділі 4 Рекомендацій, щодо якого має розкриватися у річній фінансовій звітності інформація.

Класифікація звітності та її користувачі

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

1. звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона містить моментні показники);

2. звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її складають інтервальні показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову, податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній і міжформовій ув'язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і використання коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і розробляється підприємством самостійно.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність. Нормативна подається на певну дату, строкова -- у термін до 25 днів після закінчення звітного періоду.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і скорочену звітність.

За періодом часу, за який характеризується діяльність підприємства, тобто за періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну, щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним із них.

З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим зв'язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.

Загальну схему класифікації звітності наведено на рис. 10.2.

Рис. 10.2. Класифікація звітності

звіт фінансовий консолідований витрата

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їхнього складу. Об'єднанням підприємств є з'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Об'єднання підприємств може відбуватися у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об'єднань підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно в державній та комунальній власності.

Зведена фінансова звітність складається за основною діяльністю підприємств промисловості, будівельних та проектних організацій, капітального будівництва, наукових організацій, постачальницько-збутових та підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування, підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, житлово-комунального господарства, організацій з ремонту і утримання автомобільних шляхів, правлінь громадських організацій та їх підрозділів, інших видів діяльності. Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова звітність, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 лютого 2000 р. № 37.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

· придбання, продажу та володіння цінними паперами;

· участі в капіталі підприємства;

· оцінки якості управління;

· оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

· забезпеченості зобов'язань підприємства;

· визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

· регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

· інвестори -- особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій. їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди;

· працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;

· позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені своєчасно;

· постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта;

· клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;

· уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а отже, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт (ВВП) тощо;

· громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства по-різному. Наприклад, підприємства можуть робити істотний внесок у місцеву економіку різними шляхами, у тому числі забезпечуючи зайнятість. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості наданням інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у соціальній сфері підприємства та обсягів його діяльності.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства -- інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб.

3. Гнучкий та статистичний бюджети. Особливості формування

Статичний бюджет -- це бюджет, розрахований на один визначений рівень очікуваних (планових) продажів і виробництва.

Головний бюджет, що включає всі періодичні бюджети (рік, квартал, місяць) звичайно розробляється для фіксованого прогнозованого чи нормативного рівня випуску. Для виконання завдань контролю, перш ніж аналізувати відхилення від бюджетних даних, самі бюджетні дані варто привести до порівнянного виду, тобто скоригувати на відповідний фактичний випуск. Цим цілям служить гнучкий бюджет (перемінний), що забезпечує прогнозні дані для різних рівнів випуску в діапазоні допустимих меж рівнів діяльності.

"Гнучкий бюджет", як було сказано вище (див. табл.4.1), так іменується за методами його розробки. Він, в свою чергу, за іншою ознакою в тій же таблиці (термінами розробки) може виконувати функцію і ковзного бюджету. Ця обставина часто диктується потребами виробництва, особливо у даний період, коли підприємства працюють в умовах великої невизначеності з портфелем замовлень, а значить і з невизначеністю виробничої програми. Інакше кажучи, якщо з неясністю об'єктів (фізичних обсягів) виробничої програми підприємство в нинішній період ще якимсь чином може миритися, то з невизначеністю в бюджету-ванні на запланований період (рік) воно погодитися не може. Підприємство не може працювати "наосліп", коли портфель замовлень відомий на 2-3 місяці, а інші дев'ять знаходяться за щільною завісою.

Звіт про виконання забезпечує можливість контролю лише за умови, що зведений бюджет звичайно є статичним або постійним.

Тому для забезпечення ефективного контролю з допомогою звіту про виконання бюджету треба зіставити фактичні результати з бюджетом, скорегованим з урахуванням фактичного обсягу діяльності.

Такий бюджет називають гнучким, або динамічним, бюджетом. Він може бути складений і в процесі планування, і на стадії контролю.

Гнучкий бюжет, підготований на стадії планування, - це бюджет, складений для кількох можливих обсягів діяльності в межах релевантного діапазону.

Отже, гнучкий бюджет (Flexible Budget) - це бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу діяльності або кількох релевантних рівнів передбачуваної діяльності.

Гнучкий бюджет грунтується на формулі:

Змінні витрати на одиницю * Фактичний обсяг виробництва або продажу + Загальні постійні витрати

Гнучкий бюджет продажу розраховують залежно від тієї ціни, що використовується:

Бюджетна ціна за одиницю * Фактичний обсяг продажу

або

Фактична ціна за одиницю * Фактичний обсяг продажу

Використання гнучкого бюджету дає змогу розподілити загальне відхилення на відхилення від гнучкого бюджету та відхилення за рахунок обсягу діяльності (рис.).

Відхилення від гнучкого бюджету (Flexible Budget Variance) - це різниця між фактичними показниками діяльності й показниками гнучкого бюджету.

Відхилення за рахунок обсягу діяльності (Activity-level Variance) - це різниця між показниками гнучкого бюджету й статичного бюджету.

Такі відхилення дають змогу оцінити діяльність компанії з погляду ефективності й результативності.

Рис. Розщеплювання загального відхилення прибутку від статичного бюджету

Ефективність (Efficiency) характеризує взаємозв'язок між витраченими ресурсами і досягнутими результатами, а результативність (Effectiveness) - це міра досягнення окресленої мети.

Відхилення від гнучкого бюджету відображають ефективність діяльності, а відхилення за рахунок обсягу продажу - її результативність.

4. Список використаної літератури

1. Апчерч А. Управленческий учёт. - М.: Финансы и статистика, 2002.

2. Аткинсон Э.А., Банкер Р.Д., Каплан Р.С., Янг М.С. Управленческий учет. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2005.

3. Атрилл П., Мак Лейни Э. Управленческий учёт для нефинансовых менеджеров. - Дн.: Баланс-клуб, 2003.

4. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К.: Лібра, 2004.

5. Друри К. Управленческий и производственный учёт. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2002.

6. Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш. Управленческий учёт. / Пер.с англ. - 10-е изд. - СПб: Питер, 2005.

7. Хруцкий В.Е., Сизов Т.В., Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование. - М.: Финансы и статистика, 2002.

8. Шим Д.К., Сигел Д.Г. Основы коммерческого бюджетирования / Пер.с англ. - СПб: Пергамент, 1998.

Размещено на Allbest.ru