Державний кредит та його розвиток в Україні

Така структура державного боргу є результатом його накопичення в іноземних валютах внаслідок спрямування політики управління державним боргом на зовнішні запозичення. Зазначена політика проводилася після кризи 1998 року, коли вимушене здійснення короткострокових внутрішніх запозичень за високими ставками призвело до необхідності реструктуризації державного боргу. Крім того, причиною здійснення державних запозичень переважно в іноземних валютах була висока вартість запозичень на внутрішньому ринку.

Середньозважена дохідність державних цінних паперів за 2003 - 2008 рр., характеризуються наступними даними, які подані в таблиці 2.1.



Таблиця 2.1 - Середньозважена дохідність державних цінних паперів за 2003 - 2008 рр., %

Рік	Облігації внутрішньої державної позики	Облігації зовнішньої державної позики
1	2	3
2003	9,73	7,65
2004	11,23	6,17
2005	7,23	4,95
2006	9,26	5,07
2007	8,92	6,16
2008	11,51	не випускалися

Причиною високої вартості державних внутрішніх запозичень була низька ліквідність державних цінних паперів. Недостатній попит на них з боку вітчизняних інвесторів та трейдерів, повільна торгівля на вторинному ринку свідчать про незаінтересованість вітчизняних фінансових установ у середньостроковому вкладенні фінансових ресурсів у цінні папери з низьким рівнем поточної ліквідності. Крім того, ємність внутрішнього ринку капіталу не достатня для задоволення потреб у фінансуванні державного бюджету, внаслідок чого план державних внутрішніх запозичень протягом 2004-2008 років не виконувався (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 - Державні внутрішні запозичення на фінансування державного бюджету [28]

Рік	План, млрд. грн.	Факт, млрд. грн.	Різниця, млрд. грн.	Невиконання плану, %
2004	4,5	4,13	-0,37	8,22
2005	6,24	3,97	-2,27	36,38
2006	4,55	1,58	-2,97	65,27
2007	3,83	3,57	-,026	6,79
2008	7,77	3,74	-4,03	51,87

За таких умов Кабінет Міністрів України був змушений здійснювати запозичення в іноземних валютах.

Разом з тим державні зовнішні запозичення супроводжуються значними валютними ризиками. Утримання стабільного курсу національної валюти за відносно низькими відсотковими ставками за запозиченнями в іноземних валютах забезпечує менші сукупні витрати держави. У разі зниження курсу національної валюти відносно валюти запозичень вартість зобов'язань збільшується протягом дії таких зобов'язань. Так, 32 % (близько 1,3 млрд. гривень) усіх платежів за облігаціями зовнішньої державної позики 2000 року (погашення у вересні 2007 р., купон 10 %) були здійснені за рахунок зростання курсу євро за весь період обігу облігацій зовнішньої державної позики.

У другому півріччі 2008 р. валютні ризики державного боргу України досягли недопустимо високого рівня.

Якщо приріст обсягу державних боргових зобов'язань (у гривневому еквіваленті) за рахунок зростання курсів іноземних валют у 2007 році становив 23,13 %, то у 2003 році - 52,98 %, відповідно 1,15 і 31,4 млрд. грн. У таких самих пропорціях збільшилися відсоткові платежі за боргом, номінованим в іноземних валютах.

При цьому витрати Національного банку, пов'язані з обмеженням пропозиції надлишкової грошової маси в економіці, що утворюється у зв'язку з фінансуванням дефіциту бюджету за рахунок іноземних запозичень, та витрати, пов'язані з поповненням валютних резервів, підвищують загальну вартість запозичень в іноземних валютах.

Крім валютних ризиків зростають також відсоткові ризики та ризики рефінансування державного боргу, пов'язані з поточною кризою ліквідності на світових фінансових ринках. Визначальними для прийняття рішень щодо державних запозичень в умовах фінансової кризи є ризики рефінансування, оскільки наслідки їх впливу ставлять під загрозу виконання державою своїх зобов'язань та функцій, стабільність та економічну незалежність держави.

За таких умов розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів має вирішальне значення.

Відповідно до характеру фінансових операцій державні запозичення здійснюються у формі державних позик і прямих кредитів. Також у сфері боргових операцій використовується механізм надання державних гарантій для отримання кредитів.

У міжнародній практиці застосовуються переважно дві форми державних запозичень:

- емісія державних цінних паперів;

- кредити.

Для економічно розвинутих країн характерною формою державних запозичень є емісія боргових цінних паперів. В основі цих запозичень лежить залучення до економіки тимчасово вільних фінансових ресурсів фізичних та юридичних осіб шляхом емісії і продажу державних цінних паперів.

Форма державних запозичень у вигляді кредитів не передбачає випуску цінних паперів і, відповідно, переходу права вимоги. Тому її ще визначають як «необлігаційну» форму боргових зобов'язань. Така форма запозичень характерна для держав із слаборозвинутою та перехідною економікою.

Надання таких кредитів як правило супроводжується певними економічними і навіть політичними умовами, які мають часом досить жорсткий характер.

У структурі державного боргу України, як свідчать дані таблиці 2.3, тривалий час, до 2006 року, домінуючу позицію займали саме такі запозичення.

Так, протягом 2005 - 2009 років структура державних запозичень кардинально змінилася: переважаючою формою запозичень стала облігаційна форма - від 76 % до 96 %, а отримання кредитів від урядів іноземних держав повністю припинено. Зменшення долі кредитів міжнародних фінансових організацій у 2006 - 2008 роках у десятки разів пов'язане із невиконанням Урядом України взятих на себе зобов'язань, а поліпшення стану співробітництва з цими організаціями у 2005 році сприяло суттєвому зростанню отриманих від них позичкових ресурсів [28].



Таблиця 2.3 - Структура державних запозичень у 2005 - 2009 роках, %

№	Форми запозичень	2005	2006	2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6	7
1.	Облігаційна (емісія цінних паперів), у тому числі:	22,9	92,5	91,7	96,5	76,6
	- ОВДП	22,9	57,1	17,0	39,9	50,2
	- ОЗДП	-	35,4	74,7	56,6	26,4
	Необлігаційна (кредити), у тому числі:	77,1	7,5	8,3	3,5	23,4
2.	- Міжнародні фінансові організації	41,0	3,4	8,3	3,4	19,8
	- уряди іноземних держав	27,7	2,95	0,01	0,1	-
	- іноземні банки	8,4	1,15	-	-	3,6
	Всього запозичень:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду України і позики, здійснені при безумовній гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями уряду України. До боргових зобов'язань уряду України належать випущені ними цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також одержані ним кредити [6,С.308-309].

На результати доходності ОВДП впливає великий попит на них з боку іноземних інвесторів, які мали достатньо коштів для купівлі їх та користувалися додатковою курсовою премією при конвертації коштів. Так, в результаті ревальвації гривні у квітні 2005 року доходність облігацій внутрішньої державної позики у період травень-липень зросла з 5,62 % до 7,5 % річних (таблиця 2.4).



Таблиця 2.4 - Структура ОВДП України за типом кредитора за 2005 рік

Тип кредитора	Сума, млн. грн.	Питома вага, %
Нерезиденти	3705,2	51,8
Юридичні особи банки-нерезиденти	237,9	3,3
Зберігачі	3072,2	43,0
Юридичні особи банки-резиденти	138,1	1,9
Всього	7153,4	100,0

Тобто більша частина внутрішніх запозичень здійснена у нерезидентів (51,8 %). При цьому у I кварталі 2005 року ними придбано понад 60 % облігацій внутрішньої державної позики, а у II кварталі - понад 50 % від загальної суми розміщення. Це означає, що в результаті придбання нерезидентами внутрішніх боргових інструментів вони фактично перетворилися у зовнішні зобов'язання перед іноземними кредиторами. У той же час відображення цих боргових зобов'язань у складі державного внутрішнього боргу не дає достовірної інформації про реальний розмір зовнішніх боргових зобов'язань.

Так, у звітних даних Міністерства фінансів України зобов'язання по прямому зовнішньому боргу відображені у сумі 43 956,3 млрд. грн., або 56,3 % загального обсягу державного боргу, а з урахуванням зобов'язань перед нерезидентами, що відображені у складі внутрішнього державного боргу, їх реальний обсяг є більшим на 3943,1 млрд. грн. і складає 47899,4 млрд. грн., або 61,3 %.

Перевіркою також встановлено, що у січні-березні 2005 року Міністерством фінансів України проведено дорозміщення облігацій внутрішньої державної позики з нестандартним терміном обігу, дати купонних платежів і дати погашення, але з розміром купонного платежу на одну облігацію, який співпадав з облігаціями первинного розміщення. В результаті встановлена доходність дорозміщених облігацій була меншою, ніж доходність облігацій первинного розміщення.

Державній внутрішній борг можна поділяти на прямий і гарантований. (додаток Г). До прямого боргу належить заборгованість перед юридичними особами за проданими облігаціями внутрішньої державної позики (різних строків погашення - 3, 6, 9, 12, 18 - місячні та 2, 3, 4, 5 - річні) та заборгованості перед юридичними особами (Національним банком України). До гарантованого боргу належить заборгованість перед юридичними особами (за проданими державними цінними паперами) та заборгованість не віднесена до інших категорій (перед іншими кредиторами) [24,С.153].

Враховуючи, що з часу набуття Україною суверенітету державний бюджет затверджувався і використовувався постійно з дефіцитом (за винятком 2000 року), з 1991 року відбувалося зростання державного боргу. Відсутність необхідного обсягу бюджетних ресурсів для фінансування державних програм, розвиненого національного фондового ринку та можливостей щодо залучення ресурсів із світового ринку визначили специфіку формування та структуру внутрішнього державного боргу. Про динаміку державного внутрішнього боргу свідчить додаток Д [19].

Аналіз таблиці дає підстави зробити висновок, що величина державного внутрішнього боргу протягом 5 останніх років залишалася майже на однаковому рівні. Основну частку у структурі державного внутрішнього боргу посідає прямий внутрішній борг (близько 99 %) і лише 1 % належить гарантованим внутрішнім запозиченням.

Зовнішній державний борг є одним із важливих інструментів економічної та фіскальної політики держави. Зовнішні державні позики пом'якшують вплив змін бюджетно-податкової політики на рівень споживчих витрат, заощадження та інвестиції, але водночас, держава, що залучає іноземний компенсаційний капітал, стає боржником іншої країни. При цьому виникає проблема дотримання державою основних показників фінансової безпеки та боргової безпеки зокрема.

Державній зовнішній борг складається з: позики на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу; позик на підтримку національної валюти; позик на фінансування інвестиційних та інституційних проектів; гарантій іноземним контрагентам щодо виконання конкретних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України [36].

На нашу думку, класифікувати зовнішню державну заборгованість, виходячи із сучасного її стану в Україні, можна таким чином (додаток Е).

Щодо формування та розвиток державного боргу України можна зробити висновок, що деякі показники зовнішньої державної заборгованості найбільш наблизиться до критичних меж на початку 2000 р., але протягом 2000 - 2002 рр. вдалося покращити боргову ситуацію в країні, стабілізувати темпи зростання зовнішнього державного боргу та поліпшити рівень усіх боргових показників порівняно з 1999 р. це було пов'язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації в країні (додаток Ж) [24,С.145].

На кінець 2003 р., за даними Міністерства фінансів України, найвагомішою складовою зовнішнього державного боргу країни виступала заборгованість міжнародним фінансовим організаціям, метою яких є здійснення проектів і програм з ціллю сприяння економічному та соціальному розвитку країн-позичальників. МФО в процесі кредитування виходять не з фінансових інтересів, а надають позики на пільгових умовах з метою збалансування міжнародних платіжних відносин. Так, частка заборгованості України за позиками міжнародним організаціям економічного розвитку в зазначений період склала 42,99 % від зовнішнього державного боргу, з них майже половину (49,3 % від загальної заборгованості за позиками міжнародним організаціям економічного розвитку) Україна заборгувала Світовому банку, 39,8 % - Міжнародному валютному фонду, 6,3 % - Європейському Співробітництву та 4,6 % - ЄБРР.

Іншою вагомою складовою зовнішнього державного боргу України виступає заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління, яка становила 27,3 % від зовнішнього державного боргу України, у тому числі найбільше Україна заборгувала Росії (57,5 % від заборгованості за позиками, наданими закордонними органами управління), Німеччині (15,4 %),

Туркменістану (8,6 %), США (8,6 %). Така значна частка заборгованості органам управління Росії пояснюється відносно великою енергетичною залежністю української економіки від Росії.

Кредитування іноземними комерційними банками інших держав здійснюється тільки на комерційній основі з метою отримання прибутку та в більшості випадків відбувається у формі інвестицій у конкретні проекти. В Україні частка заборгованості перед іноземними комерційними банками в загальному обсязі зовнішнього державного боргу є досить незначною і становила на кінець 2003 року 0,38 %.

До четвертої складової зовнішнього фінансування належить випуск облігацій зовнішньої державної позики. Заборгованість України за цією складовою становить 29,3 % від зовнішнього боргу України, з них 4,8 % від загального обсягу ОЗДП належить ОЗДП 1995 року випуску, 63,4 % - ОЗДП 2000 року, 31,8 % - ОЗДП 2003 року.

Україна також належить до країн, що використовують кошти МФО для стабілізації внутрішнього ринку. Стан світової економічної кон'юнктура 2008 - 2010 рр. також став поштовхом для поглиблення такої співпраці.

Зміни, які відбулися в економічному середовищі України під впливом фінансової кризи зумовили необхідність концентрації ресурсів МФО, в першу чергу, на таких пріоритетах, як оздоровлення фінансового сектору та розвиток інфраструктури.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями розпочалося у червні 1992 року, з прийняттям Закону України № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» [29].

На 01.01.2010 рік в Україні на стадії реалізації знаходиться 21 проект МФО на загальну суму - понад 3 млрд. дол. США. Очікується, що до кінця 2010 року портфель діючих проектів МФО може збільшитись до 5 млрд. дол.

США, передусім за рахунок збільшення фінансування сектору транспорту (до 34 %) та енергетики (до 35 %) [25].

На сучасному етапі МВФ є головним партнером України з питань подолання світової фінансової кризи. Взаємодія України з МВФ базується на головній функції організації, а саме - наданні кредитів країнам, які мають проблеми з дефіцитом платіжного балансу, що дає можливість національним органам грошово-кредитного регулювання реструктуризувати власні міжнародні резерви, стабілізувати грошову одиницю, здійснювати виплати по імпорту та відновити стабільність на грошово-кредитному ринку.

З початку відкриття кредитної лінії stand-by в 2008 р. Україна отримала від МВФ три транші на суму більше 11 млрд. дол. із запланованих 16,4 млрд. дол. Четвертий транш на суму 3,8 млрд. не був отриманий, через порушення Україною статей Меморандуму про економічну й соціальну політику.

6 грудня 2007 р. Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008 - 2011 рр. стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках програми передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років.

Головною проблемою співробітництва з МФО є залежність держави від кредитора через зобов'язання щодо погашення заборгованості, яка призводить до збільшення державного боргу країни.

Протягом 2005 - 2010 рр. спостерігається стале зростання обсягів державного боргу України та збільшення в ньому частки коштів наданих МФО.

За даними додатку И [29] державний борг України протягом 2005 - 2009 рр. збільшився на 153,5 %. Частка позик МФО у державному боргу України збільшилася з 21,11 % до 32,02 %, у гарантованому - з 47,44 % до 57,22 %, що свідчить про збільшення ролі ресурсів МФО в підтримці економіки України та зниження ефективності використання внутрішніх коштів країни для стабілізації економічного становища [27].

Таблиця 2.5 - Державний та гарантований державою борг України щодо МФО за 2008 - 2010 рр., млн. одиниць [27]

Показники	2008	2009	2010	Зміна структури, %
	Сума, дол. США	Питома вага, %	Сума, дол. США	Питома вага, %	Сума, дол. США	Питома вага, %	Сума, дол. США
1	2	3	4	5	6	7	8
Загальна сума боргу	24598,75	100	37759	100	37686,69	100	-
Державний борг	16972,68	69,00	26502	70,2	26512,67	70,3	1,3
Заборгованість за позиками, наданими МФО	3189,09	12,96	8486	22,5	8403,22	22,3	9,34
ЄБРР	265,8	10,8	342	0,9	334,05	0,89	-9,91
Європейський Інвестиційний Банк	-	-	97	0,3	95,19	0,25	-
МВФ	-	-	4899	13,0	4856,85	12,89	-
Світовий Банк	2902,84	11,8	3147	8,3	3117,12	8,27	-3,53
Гарантований борг	7626,06	31,00	11257	29,8	11174,01	29,65	- 1,35
Заборгованість за позиками, наданими МФО	5020,31	20,41	9496	25,1	6397,88	16,98	- 3,43

У 2010 р. найбільшим кредитором України є МВФ, його частка у державному борзі становить 12,89 %, у гарантованому - 15,98 %, частка Світового банку - 8,27 % та 0,33 %. Порівняно з 2008 р. частка заборгованості України перед Світовим банком збільшилась на 214,28 млн. дол., а у гарантованому борзі на 1313,45 млн. дол. Державний борг перед ЄБРР протягом 2008 - 2010 рр. збільшився на 68,25 млн. дол., тоді як гарантований став менше на 81,8 млн. дол. Загальна державна заборгованість України перед МФО за останні 2 роки збільшилась на 9539,99 млн. дол., а гарантована - на 1377,57 млн. дол.

Протягом 2009 р. сума державного та гарантованого боргу України збільшилася на 59,18 % в основному за рахунок отримання другого траншу позики МВФ (на 32,9 %), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на 2,9 %) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на 5,3 %) [29].

З наведених вище даних можна зробити висновок, що збільшення державного боргу призводить до зменшення рівня боргової безпеки. Боргова безпека - це такий рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової системи [35].

Головним показником рівня боргової безпеки є відношення державного боргу країни до ВВП, згідно з МВФ він не повинен перевищувати 60 %.

Значення показника співвідношення державного боргу до ВВП свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу і відповідає критеріям, визначеним Бюджетним кодексом України (критичний рівень показника не повинен перевищувати 60 %). Так, у 2005 році співвідношення державного боргу до ВВП зменшилося до 14,3 %, а у 2009 році становило 32,9 % (рисунок 2.1).



2005 2006 2007 2008 2009

Рис. 2.1 - Відношення державного боргу України до ВВП протягом 2005 - 2009 рр. [27]

Сучасний період можна назвати періодом загрози втрати боргової безпеки. Україна знаходиться у ситуації значного зростання боргових зобов'язань, здатних в найближчому майбутньому істотно підвищити фінансові ризики й посилити депресивний тиск на всі економічні суб'єкти країни. Даний період характеризується економічною кризою, спричиненою політичною нестабільністю. Подальше позичання коштів Україною може призвести до втрати боргової безпеки. В економіці держави протягом 2008 - 2009 рр. відбувся ряд негативних явищ: падіння попиту на внутрішньому і зовнішньому ринках, що призвело до сповільнення темпів зростання вітчизняної економіки; стрімке звуження внутрішнього споживчого попиту через падіння доходів у населення і посилення девальваційних тенденцій; зростання цін через поступове підвищення тарифів на газ та електроенергію, що призвело до зростання боргових зобов'язань.



2010 2012 2014 2016 2018 2020

Рис. 2.2 - Обсяги погашення державного боргу України протягом 20102020 рр. [27]

Україні загрожує непомірне боргове навантаження протягом 2010 - 2020 рр. (рисунок 2.2), коли виплати щодо відшкодування боргу МВФ будуть складати біля 5 млрд. дол., а поточні зобов'язання біля 2 млрд. дол., що дорівнює 20 % доходів бюджету 2009 року. Беручи до уваги той факт, що 5 млрд. дол. кредиту МВФ замість кредитування економіки та підтримки реального сектору, були направлені на покриття дефіциту бюджету, що є порушенням Меморандуму про співпрацю з МВФ, зростання економічного рівня країни буде сповільнене [29].

Отже, з наведених вище даних можна сказати, що формування державного боргу зумовлене використанням державою у своїй діяльності кредитних ресурсів. На сьогоднішній день у розрахунках державного боргу Міністерство фінансів України керується, в першу чергу, Бюджетним кодексом, а Національний банк - стандартами Міжнародного валютного фонду та Системи національних рахунків (СНР).

Використання різних статистичних методів аналізу державного боргу дозволяє оцінити рівень державної заборгованості, її зміни з урахуванням розвитку економіки, а також структуру державного боргу з точки зору її оптимальності.



2.3 Використання державного кредиту

Державний кредит є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами, від його стану залежать найважливіші показники державного бюджету, темпи зростання економіки, місце країни на світовій арені.

Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу.

Але варто зазначити, що державний кредит сприяє економічному розвиткові країни, якщо кошти, мобілізовані в бюджет за його допомогою, спрямовуються на фінансування виробничих програм, будівництво нових підприємств, модернізацію і технічну реконструкцію діючих потужностей. Навпаки, економічний розвиток гальмується, якщо кошти, отримані від випуску облігацій державних позик, спрямовуються на погашення і виплату відсотків за попередніми позиками.

Надмірне збільшення обсягів використання різноманітних форм державного кредиту неоднозначно впливає на економічні процеси. По-перше, це призводить до вилучення з ринку валових заощаджень фізичних осіб та прибутків юридичних осіб і, як наслідок, - до скорочення джерел фінансування потреб інвестиційного циклу. По-друге, посилюється нестійкість фінансової системи, яка і без цього розбалансована. Державні цінні папери стають основним сегментом грошового ринку, який формує кругообіг значного обсягу високодохідного і частково спекулятивного капіталу, не залишаючи можливостей для спрямування його в менш прибуткові, але вкрай необхідні для функціонування економіки України сфери. Крім того, використання державних цінних паперів як інструменту грошового ринку за умов кризи економіки та фінансової системи має суперечливий вплив на бюджет. Адже вивільнення грошової маси юридичних і фізичних осіб вимагає зростання доходності зобов'язань держави, що в свою чергу підвищує витрати бюджету і збільшує суму дефіциту.

Державний кредит за своїм економічним змістом невіддільний від державного боргу. Тому для створення надійних засад збереження фінансової стабільності у довгостроковій перспективі та формування умов для координації політики державних запозичень в законодавстві України доцільно чітко зафіксувати обмеження обсягів державного боргу України і позичкового фінансування дефіциту бюджету. Прикладом ефективної координації через нормативно-правове регулювання граничних обсягів дефіциту бюджету і державного боргу виступає Європейський Союз. Критерії Маастрихтського договору встановлені на рівні 60 % ВВП для державного боргу і 3 % ВВП для дефіциту бюджету [8,С.91].

При розробці Бюджетного кодексу України максимально допустима величина державного боргу, так само як для ЄС, була зафіксована на рівні 60 % ВВП [5,С.18]. При цьому не брався до уваги той факт, що вказана величина боргу є прийнятною для держав із розвиненими внутрішніми фінансовими ринками та високими кредитними рейтингами на міжнародних ринках. В Україні ж орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений у Бюджетному кодексі, не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації.

Для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави у середньостроковій перспективі ліміт державного боргу України має бути знижений до рівня 35 % від ВВП [9,С.470].

Орієнтація боргової політики уряду на вказані обмеження позитивно впливатиме на рівень відсоткових ставок в економіці, динаміку приватного інвестування, створюватиме надійні підвалини для зниження темпів інфляції та перешкоджатиме виникненню ускладнень у галузі платіжного балансу.

В Україні держава значною мірою покладається на зовнішні джерела фінансування дефіциту бюджету, недооцінюючи роль внутрішніх джерел. Але слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансовий потенціал держави, тоді як зовнішній борг має в своїй основі відплив капіталу з держави. Незначний попит суб'єктів внутрішнього фінансового ринку на облігації внутрішньої позики викликаний, передусім, низькою дохідністю облігацій, нерегулярним проведенням аукціонів із розміщення ОВДП, невисокою ліквідністю облігацій на вторинному ринку (що утруднює їх використання як засобу управління ліквідністю) та низьким рівнем розвитку небанківських фінансових інститутів. Підвищення інвестиційної привабливості внутрішніх боргових зобов'язань уряду та вдосконалення організаційно-правової бази функціонування ринку державних облігацій передбачають:

- запровадження інституту первинних дилерів, які здійснюватимуть викуп первинної емісії державних цінних паперів за власні кошти, встановлюватимуть їх котирування на ринку, проводитимуть регулярні торги;

- встановлення ринкових відсоткових ставок за державними цінними паперами і визначення їх дохідності з урахуванням темпів інфляції;

- посилення прозорості політики державних запозичень та її передбачуваності для учасників фінансового ринку через випуск Міністерством фінансів відповідних проспектів емісії державних цінних паперів і календаря аукціонів;

- розширення бази інституційних інвесторів для державних цінних паперів (першочергове значення має стимулювання розвитку ринку страхових послуг і недержавного пенсійного забезпечення, а також встановлення нормативів розміщення резервів страхових компаній, пенсійних фондів тощо у державні цінні папери);

- скорочення операцій з депозитними сертифікатами НБУ з їх подальшою відміною для налагодження повноцінного функціонування ринку внутрішніх боргових зобов'язань уряду [8,С.86-87].

Отже, використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їхня доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Саме тому об'єктивна необхідність використання державного кредиту для задоволення суспільних потреб зумовлена постійною суперечністю між обсягом цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок коштів єдиного централізованого фонду держави - бюджету.

Висновки до розділу 2

Актуальність проблеми фінансування зовнішнього державного боргу України обумовлена необхідністю недопущення зростання боргового навантаження на економіку держави. Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем та аналіз ситуації з державною заборгованістю в Україні засвідчили, що одним з найголовніших шляхів виходу із боргової кризи є укладення угод з кредиторами щодо реструктуризації заборгованості на умовах зниження боргового навантаження та застосування інструментів активного управління державним боргом.

У даній курсовій роботі було досліджено, що у 2010 р. найбільшим кредитором України є МВФ, його частка у державному борзі становить 12,89 %, у гарантованому - 15,98 %, частка Світового банку - 8,27 % та 0,33 %. Порівняно з 2008 р. частка заборгованості України перед Світовим банком збільшилась на 214,28 млн. дол., а у гарантованому борзі на 1313,45 млн. дол. Державний борг перед ЄБРР протягом 2008 - 2010 рр. збільшився на 68,25 млн. дол., тоді як гарантований став менше на 81,8 млн. дол. Загальна державна заборгованість України перед МФО за останні 2 роки збільшилась на 9539,99 млн. дол., а гарантована - на 1377,57 млн. дол. Протягом 2009 р. сума державного та гарантованого боргу України збільшилася на 59,18 % в основному за рахунок отримання другого траншу позики МВФ (на 32,9 %), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на 2,9 %) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на 5,3 %) В результаті курсової роботи було досліджено теоретичні аспекти державного кредиту, а також його роль у формування фінансових ресурсів держави, можна зробити наступні висновки:

По-перше, з'ясовано, що державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

- збалансованість бюджету;

- фінансова підтримка сфери виробництва;

- розвиток соціальної сфери.

По-друге, визначено ставлення до необхідності використання державного кредиту є предметом дискусій серед різних вчених. Не зважаючи на це, державний кредит є важливою складовою фінансової системи держави. У роботі проведене теоретичне дослідження місця державного кредиту. Відповідно до цього визначено, що державний кредит є дієвим інструментом впливу на соціально-економічне життя держави.

По-третє, було встановлено, що державний кредит може бути як внутрішнім, тобто він виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики, а також може бути і зовнішнім, представляє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

По-четверте, було проаналізовано особливості формування та сучасний стан зовнішнього державного боргу України, що дозволило прийти до висновку про динамічне зростання зовнішнього державного боргу в перші роки незалежності України, що було зумовлено складною фінансово-економічною ситуацією в державі, політичною нестабільністю, суперечливостями процесу економічних перетворень.

По-п'яте, у курсовій роботі розкрито механізм управління та обслуговування зовнішнього державного боргу України. Під управлінням зовнішнім державним боргом запропоновано розуміти сукупність принципів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави в особі уповноважених нею органів на об'єкти управління (стадії боргового процесу) з метою досягнення визначених економічних, політичних та соціальних цілей, забезпечення національної безпеки та гармонізації інтересів позичальників і закордонних кредиторів. Механізм управління зовнішнім державним боргом досліджено в розрізі трьох основних етапів: мобілізація зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу. Встановлено, що ефективне управління зовнішнім державним боргом на всіх етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та досягнення економічного зростання в країні.

По-шосте, було обґрунтовано наявність державного боргу, який не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Можна сказати, що державний борг зумовлений низкою факторів, які в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення негативного фінансового явища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позик, а в кінцевому результаті - розраховуватися з боргами за рахунок збільшення податків. На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич, В. Д. Державні фінанси [Текст] : навчальний посібник / В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик. - К. : АТІКА, 2002. - 368 с. - ISBN 966-807412-2.

2. Банківська енциклопедія [Текст] / за ред. А. М. Мороза. -- К. : Ельтон, 1993. --328 с. - ISBN 5-87272.013-0.

3. Бібліографічні дані [Електронний ресурс] / Форми державного кредиту та класифікація державних позик. - Режим доступу : http://pidruchniki.com.ua/12120124/finansi/formi_derzhavnogo_kreditu_klasifikatsiy a_derzhavnih_pozik. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

4. Благун, І. Г. Фінанси : навчальний посібник [Текст] / І. Г. Благун, Р. С. Сорока, І. В. Єлейко - Львів : Магнолія, 2007. - 325 с. - ISBN 966-2025-154.

5. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III // Відомості верховної ради України. - 2001. - № 37-38. - С.189.

6. Василик, О. Д. Державні фінанси України: підручник [Текст] / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : НІОС, 2002. - 608 с. - ISBN 966-8474-30-9

7. Василик, О. Д. Теорія фінансів [Текст] : підручник / О. Д. Василик. - К. : НІОС. - 2000. - 416 с. - ISBN 966-95321-5-9.

8. Вахненко Т. П. Взаємодія політики державних запозичень і грошово- кредитної політики у забезпеченні розвитку фінансової системи України [Текст] / Т. Вахненко // Банківська справа. - 2008. - № 2. - С. 83-94.

9. Вахненко Т. П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин [Текст] / Т. П. Вахненко. - К. : Фенікс, 2006. - 496 с. - ISBN 966-651-396-Х

10. Воронова, Л. К. Финансовое право: учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов [Текст] / Л. К. Воронова, И. Е. Криницкий, Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Право, 2006. - 448 с. - ISBN 966-8467-88-4.

11. Грідчін, М. В. Фінанси (теоретичні основи) [Текст] : підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін. - К. : МАУП, 2004. - 312 с.: іл. - Бібліогр. : С. 299-303. - ISBN 966-608-448-1.

12. Державний кредит в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://readbookz.com/book/109/2587.html. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

13. Державний кредит в Україні. Кредитування [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://100pudov.com.Ua/manual/ukr/9/87/4529/. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

14. Драчук, Ю. В. Державний кредит в Україні [Текст] / Ю. В. Драчук // Фінанси України. - 2000. - № 11. - С. 141-143.

15. Дробозина, Л. А. Финансы. Денежное обращение. Кредит : учебник для вузов [Текст] / Л. А. Дробозина, Л. П. Окунева, Л. Д. Андросова и др., под ред. проф. Л. А. Дробозиной. - М. : ЮНИТИ, 2000. - 479 с. - ISBN 5-85173-0501.

16. Івасів, Б. С. Гроші та кредит [Текст] : підручник / Б. С. Івасіва. - К. : КНЕУ, 1999. - 404 с. - ISBN 966-574-042-3.

17. Зайцева, Н. А. Кредитування державне та банківське : порівняльно- правовий аспект [Текст] / Н. А. Зайцева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Том 21 (60). - 2008. - №1. - С. 281 - 285.

18. Карлін, М. І. Бюджетна система України [Текст] : навч. посібник / М. І. Карлін. - К. : Знання, 2008. - 428 с. - (Вища освіта ХХІ століття). - ISBN 978- 966-346-489-3.

19. Кузьменко, О. А. Організаційно-правові проблеми управління державним боргом України [Текст] / О. А. Кузьменко // Право України, 2005. - № 4. - С. 56-58

20. Ковальчук, С. В. Фінанси : навчальний посібник [Текст] / С. В. Ковальчук І. В., Форкун. І. В. - Львів : Новий світ - 2000, 2006. - 568 с. - ISBN 978- 966-7827-77-1.

21. Кудряшов, В. П. Фінанси : навчальний посібник / В. П. Кудряшов. - Херсон : Олді-плюс, 2002. - 352 с. - ISBN 966-364-164-9.

22. Лагутін В. Д. Кредитування : теорія і практика : навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. -- К. : Знання, КОО, 2002. - 215 с. - ISBN 966-620-011-2.

23. Луніна, І. О. Державні фінанси України у перехідний період [Текст] / І. О. Луніна. - Харків. - 2000. - 296 с. - ISBN 978-5-392-00353-2.

24. Лютий, І. О. Державний кредит та боргова політика України [Текст] : монографія / І. О Лютий, Н. В. Зражевська, О. Д. Рожко. - К. : Центр учбової літератури. - 2008. - 352 с. - ISBN 978-966-364-543-8.

25. Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua/. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

26. Михайленко, В. С. Гроші та кредит [Текст] : навчальний посібник для дистанційного навчання / за наук. ред. А. А. Чухна. - 2-е вид., стер. - К. : Університет, 2006. - 372 с. - ISBN 966-388-031-7.

27. Національний банк України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://bank.gov.ua/. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

28. Про результати аналізу внутрішніх і зовнішніх запозичень на фінансування Державного бюджету України на 2006 рік [Електронний ресурс] : / Колегія рахункової палати України. - Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.16922.0. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

29. Рахункова палата України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/index. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.

30. Розпорядження Кабінету Міністрів України [Текст] : від 25 березня 2009 р. № 316-р // Урядовий кур'єр, 2009. - 14 квітня. - С. 9.

31. Рожко, О. Д. Економічна природа та значення державного кредиту в економіці України [Текст] / О. Д. Рожко // Банківська справа. - 2005.- № 4. - C. 81-89.

32. Рожко, О. Д. Оцінка ефективності надання державних кредитів під гарантію уряду України [Текст] / О. Д. Рожко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 6. - C. 17-21.

33. Романенко, О. Р. Фінанси [Текст] : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С Зязюн. - К. : КНЕУ, 1999. - 108 с. - ISBN 966-574-052-0.

34. Савлук, А. М. Гроші та кредит : підручник [Текст] / М. І. Савлук,

A. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М. І. Савлука. - К. : КНЕУ, 2001. - 602 с. - ISBN 966-574-199-3.

35. Сборник статей по экономике Игоря Аверина [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.economics.kiev.ua/indexphp?id=720&view=article. - Загл. с экрана.

36. Ушакова, Н. М. Державні фінанси : інтегрований навч.-атестаційний комплкс [Текст] / Н. М. Ушакова, Г. В. Кучер. - К. : АВТ, 2004. - 357 с. - ISBN 978-966-364-788-3.

37. Шелюдько, В. М. Фінансовий ринок [Текст] : навчальний посібник /

B. М. Шелудько. - К. : Знання-Прес, 2002. - 535 с. (Вища освіта ХХІ ст.). - ISBN 966-7767-29-9.

38. Юрій, С. І. Бюджетна система України : навчальний посібник [Текст] / С. І. Юрій, Й. М. Бескид. - К. : НІОС, 2000. - 400 с. - ISBN 966-95321-32.

39. Юрій, С. І. Фінанси : підручник [Текст] / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. - К. : Знання, 2008. - 611 с. - ISBN 978-966-346-477-0.

40. Экономико-правовая библиотека [Электронный ресурс]. - Державный кредит. - Режим доступа : http://www.vuzlib.net/fin_K/4-7.htm. - Загл. с экрана.



ДОДАТОК

Рис. А - Класифікація державного кредиту



Рис. Б - Форми державного кредиту

Таблиця В - Ознаки класифікації та види державних позик

Ознака класифікації	Види позик
За правилом оформлення	- на підставі угод (безоблігаційні); - забезпечені випуском цінних паперів
Залежно від статусу позичальника (емітента)	- державні; - місцеві
Залежно від терміну погашення	- короткострокові; - середньострокові; - довгострокові
За методом визначення доходу	- з твердим доходом; - з плаваючим доходом
За характером використання цінних паперів	- ринкові; - неринкові
За видами забезпеченості	- заставні; - беззаставні
За формою випуску	- готівкові; - безготівкові
За видами дохідності	- відсоткові позики; - безвідсоткові (дисконтні) позики; - виграшні позики
За місцем розміщення	- внутрішні; - зовнішні
За способом погашення	- ординарні; - серійні; - з довгостроковим погашенням

Рис. Г - Структура державного внутрішнього боргу України58

Додаток Ж

59

Додаток Ж

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця Д - Державний внутрішній борг України за 2000-2005 роки, тис. грн.

Показник	2000	2001	2002	2003	2004	2005
Загальна сума державного боргу України	77020449,37	74629740,51	75729102,93	77533476,67	85401136,20	78145757,47
Внутрішній державний борг	20781598,68	21019399,82	21387033,32	2052478,41	20954273,37	19189257,15
1. Прямий внутрішній державний борг	20780632,43	21018433,57	21386067,07	20523782,16	20953307,12	19188290,90
- заборгованість перед юридичними особами	10184172,40	10601102,00	10924085,10	10062985,60	11233615,36	10023470,23
- заборгованість перед банківськими установами (НБУ)	10596460,03	10417331,57	10461981,97	10460796,56	9719691,76	9164820,67
2. Гарантований внутрішній державний борг	966,25	966,25	966,25	966,25	966,25	966,25
- заборгованість перед юридичними особами (державні цінні папери)	11,60	11,60	11,60	11,60	11,60	11,60
- заборгованість, не віднесена до інших категорій (інші кредитори)	954,65	954,65	954,65	954,65	954,65	954,65

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Е - Структура державного зовнішнього боргу в Україні



Таблиця Ж - Структура зовнішнього державного боргу України за типом кредитора станом на 2003 рік

Показники	Сума, млрд. дол. США	Загальна структура, %	Структура за групами, %
1	2	3	4
Загальна сума зовнішнього державного боргу	10,70	100	-
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями економічного розвитку:	4,60	42,99	100
Європейське співтовариство	0,29		6,3
ЄБРР	0,21		4,6
Світовий банк	2,27		49,3
МВФ	1,83		39,8
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління:	2,92	27,29	100
Італія	0,09		3,1
Німеччина	0,45		15,4
Росія	1,68		57,5
США	0,25		8,6
Туркменістан	0,25		8,6
Франція	0,04		1,4
Японія	0,16		5,5
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками:	0,041	0,33	100
Bankers Trust Luxembourg S.A.	0,0008		1,9
Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.	0,0001		0,1
E.M. Sovereign Investments B.V.	0,0003		0,7
Баварський об'єднаний банк	0,0400		97,2
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій:	3,14	29,34	100,0
ОЗДП 1995 р.	0,15		4,8
ОЗДП 2000 р.	1,99		63,4
ОЗДП 2003 р.	1,00		31,8

Таблиця И - Державний та гарантований борг України протягом 2005 -2009 рр., млн. дол.

Показники	2005	2006	2007	2008	2009	Темпи приросту, %
Загальна сума державного та гарантованого боргу	15474,56	15950,20	17573,21	24598,75	37759,89	153,5
Державний борг	12504,04	13091,83	14117,67	16972,68	26502,71	156,1
Зовнішній борг	8704,38	9803,18	10591,66	11171,83	15097,57	135,1
Часта позик МФО у державному боргу України, %	21,11	19,39	17,59	18,79	32,02	-
Гарантований борг	2970,52	2858,36	3455,53	3455,53	11257,17	325,8
Зовнішній борг	2970,33	2852,17	3257,32	7366,2	9496,01	128,9
Заборгованість за позиками, наданими МФО	1409,36	1010,98	665,09	5020,31	6441,08	128,3
Частка позик МФО у гарантованому боргу України, %	47,44	35,37	19,25	65,83	57,22	-

Размещено на Allbest.ru