Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Фінансовий аналіз»

за темою

ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

ВСТУП

Стабільність фінансового положення підприємства в умовах ринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою активністю.

Головними якісними і кількісними критеріями ділової активності підприємства є : широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт, репутацію підприємства, ступінь плану основних показників господарської діяльності, забезпечення заданих темпів їхнього росту, рівень ефективності використання ресурсів (капіталу), стійкість економічного росту.

Господарська діяльність підприємства може бути охарактеризована різними показниками, основними з яких є обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства (авансованого капіталу).

Ділова активність акціонерних підприємств характеризується у світовій практиці ступенем стійкості економічного розвитку чи росту.

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства". Однак якщо діяльність підприємства вимагає значного вкладення засобів (капіталу), що можуть окупитися, і принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, то ймовірні відхилення від цього "золотого правила". Тоді ці відхилення не слід розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень відносяться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва, переробки, збереження продукції, модернізації і реконструкції діючих підприємств. При цьому варто враховувати наявність впливу інфляції.

Стійкість економічного росту дозволяє припустити, що підприємству не грозить банкрутство. Цілком очевидно, що хитливий розвиток припускає імовірність банкрутства. Тому перед керівництвом підприємства і менеджерами стоїть дуже серйозна задача -- забезпечити стійкі темпи його економічного розвитку.

1. Сутність, основні показники ділової активності підприємства

Сутність ділової активності (оборотності) підприємства та її значення для оцінки результатів і ефективності його діяльності. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності - система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.

Основні показники ділової активності

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

·коефіцієнта оборотності активів;

·коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

·коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

·тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей;

·коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

·коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

·періоду обороту чистого робочого капіталу;

·коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).

Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Період обороту чистого робочого капіталу - розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності чистого робочого капіталу. Коефіцієнт оборотності чистого робочого капіталу дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації до розміру чистого робочого капіталу середнього за період.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Оцінка показників ділової активності. Ефективність управління підприємством визначається темпами прискорення обертання ресурсів, що повинно знаходити своє відображення у зростанні відповіднихпоказників. Нормативного значення показників не має, але чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим краще. Підвищення обертання ресурсів є, поряд з високою прибутковістю другим важелем підвищення фінансового благополуччя підприємства. Низький рівень коефіцієнтів обертання активів може свідчити про недостатню завантаженість та низьку ефективність експлуатації виробничих потужностей, зростання дебіторської заборгованості та запасів.

Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставити темпи їхньої зміни. Оптимальним є наступне співвідношення, що базується на їхньому взаємо- зв'язку:

ТРБ > ТQР > TB > 100%

де ТРБ >ТQР >TB - відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (капіталу).

Дане співвідношення означає:

по-перше, прибуток збільшується більш високими темпами, чим обсяг продажів продукції, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва і обігу;

по-друге, обсяг продажів зростає більш високими темпами, чим активи (капітал) підприємства, тобто ресурси підприємства використовуються більш
ефективно;

по-третє, економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім періодом.

Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. Ріст даного показника говорить про підвищення ефективності їхнього використання.

Ще одним параметром, що оцінює інтенсивність використання активів є показник періоду обороту в днях, що розраховується як відношення тривалості обраного періоду до оборотності активів за даний період.

Оборотність чистих активів є узагальнюючим показником, що характеризує інтенсивність використання активів. Крім того, цей коефіцієнт використовується в оцінці фінансової діяльності компанії.

Період обороту чистого робочого капіталу - характеризує час, протягом якого здійснюють оборот оборотні кошти підприємства (цикл від оплати сировини і матеріалів, знаходження їх у вигляді виробничих до отримання платежу за реалізовану продукцію).

Від'ємне значення показника говорить про відсутність оборотних коштів, а його розмір характеризує мінімальну суму на поповнення оборотних коштів. Високе значення показує, що ресурси заморожені в оборотних коштах (розміри запасів надмірні, або підприємство відпускає значну частину продукції у кредит). При раціональному управлінні період обороту позитивний але близький до нуля, тобто структура дебіторської і кредиторської заборгованостей збалансована. Близька до нуля від'ємна величина періоду обороту говорить про роботу підприємства на кредитах постачальників і відсутності власних оборотних коштів. Ріст тривалості обороту говорить або про збитковість, або про відтягнення коштів. І в тому, і в іншому випадку кредитування не вирішить проблем підприємства

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного і фінансового циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим вони коротші, тим краще працює підприємство. Для різних галузей тривалість операційного циклу є різною. Базою для порівняння є різні періоди діяльності одного підприємства і середньогалузеві показники.

Використання результатів аналізу для підвищення ефективності діяльності підприємства. Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу.

Скорочення періоду виробництва потребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва.

Скорочення періоду обігу потребує більш ефективного і раціонального використання ресурсів, прискорення документооброту і розрахунків.

Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефективніше діяльність підприємства.

показник діловий активність підприємство

2. Аналіз ділової активності підприємства

Як відомо, збільшення обсягів діяльності підприємства (випуску і продажів продукції) залежить від росту його майна, тобто активів. Для цього треба мати фінансові ресурси. Приплив цих ресурсів може бути забезпечений за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел відноситься насамперед прибуток, що направляється на розвиток виробництва (реінвестований прибуток) і нарахована амортизація. Вони поповнюють власний капітал підприємства. Але він може бути збільшений і ззовні, шляхом емісії акцій. Однак їхній випуск і реалізація загрожують самостійності керівництва підприємства в прийнятті управлінських рішень (дивідендної політики, фінансової стратегії й ін.). Крім того, додатковий приплив фінансових ресурсів можна забезпечити завдяки залученню таких джерел, як банківські кредити, позики, кошти кредиторів. У той же час ріст позикових коштів повинний бути обмежений розумною (оптимальною) межею, тому що зі збільшенням частки позикового капіталу посилюються умови кредитування, підприємство несе додаткові витрати, отже, збільшується імовірність банкрутства.

У зв'язку з цим темпи економічного розвитку підприємства в першу чергу визначаються темпами збільшення реінвестованих власних засобів. Вони залежать від багатьох факторів, що відбивають ефективність поточної (рентабельність реалізованої продукції, оборотність власних засобів) і фінансової (дивідендна політика, фінансова стратегія, вибір структури капіталу) діяльності.

В обліково-аналітичній практиці можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок реінвестування власних засобів визначається за допомогою коефіцієнта стійкості росту (Курей), що виражається у відсотках і обчислюється по формулі

Кур = ( PR - Д ) / ИС * 100% = РПР / ИС * 100%

де PR - чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства;

Д - дивіденди, виплачувані акціонерам;

РПР - прибуток, спрямований на розвиток виробництва (реінвестований прибуток);

ИС - власний капітал (капітал і резерв).

Коефіцієнт стійкості економічного росту показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.

Досліджуються основні аспекти аналізу ділової активності підприємств. У взаємозв'язку та взаємозалежності визначаються ті аспекти діяльності підприємств, що характеризують ділову активність. Акцентується увага на основних моментах методики ділової активності. Аналіз ділової активності підприємств, разом з оцінкою фінансового стану та результатів діяльності, є важливою складовою фінансового аналізу. Фінансовий стан підприємств оцінюють за допомогою системи коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Про результати діяльності підприємств судять за допомогою аналізу прибутковості та рентабельності. У той час як підходи до оцінки ділової активності підприємств у літературі досить різноманітні. Дослідженням цієї проблеми займались, зокрема, М.Г. Чумаченко, М.Я. Коробов, Н.В. Тарасенко, Л.А. Лахтіонова та ін. Аспекти які характеризують діяльності підприємства як ділову активність пов'язана, насамперед, з ефективністю формування та використання фінансових ресурсів, що перебувають в його розпорядженні.

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

?? аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;

?? аналізу використання власного і залученого капіталу;

?? аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;

?? аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних досліджень ділової активності підприємств дає змогу оцінити, наскільки ефективно сформована структура їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками. Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану підприємств з таких причин:

?? швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;

?? прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;

?? прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається оцінка окремих статей оборотних активів із врахуванням галузевої специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Ефективність капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Для оцінки використання капіталу підприємства доцільно використовувати метод подовження факторних систем, за яким рентабельність капіталу визначається двома чинниками: чистою рентабельністю реалізації продукції та оборотністю капіталу. Факторний аналіз дає змогу виявити резерви підвищення рентабельності капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

?? достатності, динаміки та структури власного капіталу;

?? причин змін окремих його складових.

З метою факторного аналізу власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох величин:

?? чистої рентабельності реалізації продукції;

?? коефіцієнта оборотності капіталу;

?? коефіцієнта фінансової залежності.

Рівень прибутковості власного капіталу можна підвищити шляхом залучення в оборот позикового капіталу, відсоткова ставка за який буде меншою, ніж прибутковість підприємства. Це поняття у фінансовій літературі отримало назву "ефект фінансового важеля". Цей інструмент доцільно використовувати для формування оптимальної структури капіталу.

Він дає змогу розрахувати "плече" фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу, яка забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.

Результати аналізу капіталу мають показати, наскільки ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для інвесторів, чи є підприємство фінансово стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних відносин підприємства з банками включає три основні етапи:

?? І етап - визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

?? ІІ етап - визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періодів (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

?? ІІІ етап - обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Водночас, банк оцінює кредитоспроможність підприємства на основі:

?? загального уявлення про клієнта;

?? аналізу фінансового стану клієнта;

?? аналізу ефективності кредитної угоди чи інвестиційного проекту.

Причому оцінка фінансового стану підприємства банком включає не лише обчислення певної системи коефіцієнтів, але й визначення класу надійності позичальника.

Важливою складовою оцінки ділової активності підприємств є аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованостей. Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами.

Послаблення вказаних умов має як переваги, так і недоліки. Перевагами є зростання обсягу реалізації та прибутку, а недоліками - нестача оборотних коштів, уповільнення оборотності капіталу, можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Тому кожне підприємство має бути зацікавленим у скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків. У процесі аналізу поточних активів підприємства вивчається динаміка, склад, структура, причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості.

Контроль за станом дебіторської заборгованості становить:

?? вживання термінових заходів для стягнення прострочених платежів;

?? орієнтацію якщо можливо на більшу кількість покупців для диверсифікації ризику неповернення коштів;

?? надання знижок під час дострокової оплати.

Методика аналізу кредиторської заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прострочення платежів.

Оскільки кредиторська заборгованість є, як правило, джерелом покриття дебіторської, то з аналітичною метою проводять їх порівняння за величиною шляхом складання розрахункового балансу. Значне перевищення кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською може бути наслідком неплатоспроможності підприємства, його нездатності вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями або прагненням затягнути виплату коштів, використавши їх як джерело фінансування.

В економічній літературі пропонується проводити аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей шляхом порівняння темпів їх зростання з темпами зростання виручки від реалізації. Перевищення темпів зростання останньої - позитивна тенденція. Таким чином, оцінка ділової активності полягає у дослідженні можливості підприємства мобілізувати з різних джерел фінансові ресурси, а також ефективно їх використовувати, забезпечуючи зростання прибутку та капіталу.

3. Порядок розрахунку показників ділової активності

Під діловою активністю розуміють якість використання підприємством своїх ресурсів. Існують два види показників ділової активності:

-- коефіцієнти оборотності (кількість оборотів, здійснених окремим видом активів або пасивів для виробництва продукції за період);

-- тривалість одного обороту в днях.

Для покращення ефективності використання активів, а значить поліпшення ділової активності підприємства, коефіцієнти оборотності повинні зростати, а тривалість одного обороту -- зменшуватись. Це свідчить про прискорення оборотності активів (пасивів) певного виду.

На базі тривалості оборотів деякіх показників визначають:

операційний цикл - загальний час обороту запасів і дебіторської заборгованості (час між придбанням запасів і отриманням грошей за продукцію, з них виготовлену);

фінансовий цикл - операційний цикл за вирахуванням часу обороту кредиторської заборгованості (час між сплатою вартості придбаних запасів і отримання грошей за продукцію, з них виготовлену).

З точки зору ділової активності ці показники повинні не збільшуватись в часі, а фінансовий цикл -- мати від'ємне значення.

4. Факторний аналіз показників ділової активності підприємства

Для оцінки впливу факторів, що відбивають ефективність фінансово господарської діяльності, на ступінь стійкого розвитку підприємства звичайно використовують наступну модель:

РРП PR QP У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * 100%

PR QP B ИС

або

Кур = КПР * КQ * f * КФЗ

де КПР - характеризує дивідендну політику на підприємстві, що виражається у виборі економічно доцільного співвідношення між виплачуваними дивідендами і прибутком, реінвестованим у розвиток виробництва;

КQ - характеризує рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг);

f - характеризує ресурсовіддачу чи фондовіддачу;

КФЗ - коефіцієнт фінансової залежності, що характеризує співвідношення між позиковими і власними джерелами засобів.

Модель відбиває вплив як виробничої (другий і третій фактори), так і фінансової (перший і четвертий фактори) діяльності підприємства на коефіцієнт стійкості економічного росту. При цьому, як випливає з моделі, підприємство має можливість використовувати визначені економічні важелі впливу на ріст цього коефіцієнта: зниження частки виплачуваних дивідендів, підвищення ресурсовіддачи, підвищення рентабельності продукції, вишукування можливості одержання виправданих кредитів і позик.

Приведена факторна модель може бути розширена за рахунок включення в неї таких важливих показників фінансового стану підприємства, як: забезпеченість власними оборотними коштами, ліквідність поточних активів, оборотність оборотних коштів, співвідношення короткострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства. Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного росту виглядає в такий спосіб:

РРП PR QP Ес Ra RP У

Кур = ------ * ----- * ----- * ----- * ----- * ----- * ------

PR QP B Ra RP B ИС

або

Кур = КПР * КQ * КОБ * КС * КП * КК * КФЗ

КРП = РРП / РR - частка прибутку реінвестована у виробництво, обумовлена відношенням прибутку, спрямованого на розвиток підприємства, до суми чистого прибутку;

КQ = РR / QP - рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг), обумовлена відношенням чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг);

КОБ = QP / Ес - оборотність власних оборотних коштів, обумовлена відношенням виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) до суми власних оборотних коштів;

КС = Ес / Ra - забезпеченість власними оборотними коштами, обумовлена відношенням власних оборотних коштів до суми поточних активів (оборотних коштів);

КП = Ra / RP - коефіцієнт поточної ліквідності (покриття), обумовлений відношенням поточних активів (оборотних коштів) до суми пасивів (короткострокових зобов'язань);

КК = RP / У - частка короткострокових зобов'язань у капіталі підприємства, обумовлена відношенням поточних пасивів (короткострокових зобов'язань) до валюти (підсумку) балансу;

КФЗ = У / ИС - коефіцієнт фінансової залежності, обумовлений відношенням валюти (підсумку) балансу до власних засобів підприємства.

Факторний аналіз динаміки коефіцієнта стійкості економічного росту виробляється на підставі даних форм № 1 і № 2 бухгалтерські звітності. Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного росту в учбово-аналітичній практиці складається в прогнозуванні темпів розвитку підприємства з урахуванням ризику банкрутства.

Література

1. Економічний аналіз: Навч. посібн./ За ред. М.Г. Чумаченька. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

2. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібн. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 378 с.

3. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2000. - 485 с.

4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. К.: КНЕУ, 2001 - 387 с.

Размещено на Allbest.ru