Класифікація фінансових інструментів. Ціноутворення форвардних контрактів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Класифікація фінансових інструментів

Фінансові продукти на світових ринках прийнято називати фінансовими інструментами. Фінансовий інструмент - це будь-який договір, унаслідок якого одночасно виникає фінансовий актив у одної компанії та фінансові зобов'язання в іншої [14, с. 7]. Фінансові інструменти - це товари та послуги фінансових інститутів, що стають доступними для клієнтів завдяки супутнім та підтримуючим товарам. У 90-х роках ХХ ст. фінансові інструменти стали об'єктами біржової торгівлі. Причому настільки широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані біржі [11, с. 65].

Отже, фінансовий інструмент - це інструмент, по-перше, вартість якого змінюється внаслідок зміни відсоткової ставки, ціни товару чи цінного паперу, обмінного курсу, індексу цін чи ставок, кредитного рейтингу чи кредитного індексу та інших змінних; по-друге, для придбання якого необхідні невеликі початкові інвестиції порівняно з іншими інструментами, ціни на які аналогічним чином реагують на зміни ринкової кон'юнктури; по-третє, розрахунки за якими відбуваються у майбутньому.

Як похідні інструменти у зарубіжних джерелах використовують термін "деривативи" (з англ. derivatives, з нім. derivate) та "похідні цінні папери" (з англ. derivate securities). Зазвичай, ці поняття вживають як синоніми. Звідси і походять україномовні "деривативи" та переклад цього терміна "похідні цінні папери". Дериватив чи похідний цінний папір - це фінансовий інструмент, вартість якого залежить від вартості інших, більш первісних базових змінних.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Деривативи - це похідні фінансові інструменти (далі - ПФІ).

Фінансові інструменти можна класифікувати, беручи ціноутворення на фінансовий інструмент і термін виконання контрактів. Виходячи із першої ознаки, фінансові інструменти класифікують на реальні (основні, базові) ціни або курси, на які визначаються на ринку через взаємодію попиту й пропозиції, та похідні, ціни на які є похідними від цін базового активу.

За формою реалізації розрізняють поставку (derivery) та розрахунок грошовими засобами (cash settlement). У першому випадку йдеться про похідні інструменти поставки, а у другому - розрахункові. Під поставкою розуміють зміну власника базового активу шляхом передачі чи виконання процедури перереєстрації прав власності. У випадку розрахункових похідних інструментів виконання зводиться до перерахунку однією стороною грошової суми іншій. Отже, за способом виконання контракту розрізняють такі ПФІ:

- з фізичним постачанням базового активу (physical delivery);

- розрахункові інструменти (cash settlement).

ПФІ залежно від базового активу поділяють на [12]: товарні - ПФІ на сільськогосподарську і лісову продукцію, електрику, нафту і нафтопродукти, натуральний газ, метали й інші товарні активи; фондові - ПФІ на акції, облігації, інші цінні папери, а також на фондові індекси; валютні - ПФІ на валютні цінності; процентні - ПФІ, що мають у своїй основі відсоткові ставки за корпоративними або державними борговими зобов'язаннями, депозитами, міжбанківськими кредитам.

Наведемо класифікацію, яку більшість фахівців та науковців вважають основною:

- фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право про дати та/або купити цінний папір на обумовлених засадах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлює державний орган, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

- валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право про дати та/або купити валютну цінність на обумовлених засадах у майбутньому;

- товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право про дати, та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних засадах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлює орган, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

Залежно від ринків функціонування ПФІ, розрізняють: біржові інструменти (exchange traded instruments) - переважно ф'ючерси і біржові опціони; позабіржові (overthecounter instruments) - форварди, позабіржова частина опціонів, свопи. Підсумовуючи викладене, зведемо види ПФІ у таблицю 1.

Таблиця 1 Класифікація похідних фінансових інструментів

Ознака класифікації	Похідні фінансові інструменти
За формою	форварди, ф'ючерси, свопи, опціони
За базовим активом	товарні, фондові, валютні, відсоткові
За способом виконання контракту	з фізичним постачанням базового активу, розрахункові інструменти
За сферою функціонування	біржові, позабіржові

Фельдман А. звертає увагу на дві важливих характеристики, на основі яких можна здійснити змістовну класифікацію інструментів цього ринку. До них належать строковість та похідність [13, с. 46]. Обидві ці характеристики є самостійними. Строковість ґрунтується на зсуві строків укладання угоди та розрахунків за нею. Саме ця характеристика, як вже зазначалося, є основою поділу ринку на ринок з негайною поставкою (spot, cash) та строковий (future) ринок [12, с. 23].

Похідність, вторинність ґрунтується на залежності цін цих інструментів безпосередньо або опосередковано від ціни або зміни ціни базового активу, який лежить в основі похідного.

Основною класифікаційною ознакою, яка дає змогу виділити ПФІ із строкових, є наявність в умовах угоди факту фіксації вартості активу, за якою в певний момент у майбутньому вона буде виконуватися. Понад це, не всі строкові фінансові інструменти є похідними, але, своєю чергою, є ПФІ, які не належать до строкових [12, с. 27].

Більшість ПФІ, або деривативів є строковими контрактами, але не кожна строкова угода є деривативом (наприклад, продаж товарів у кредит, строкова угода без фіксації ціни, відзивні та конвертовані облігації тощо), водночас депозитарна розписка ADR є похідним інструментом, але не належить до строкових угод [12, с. 27].

Для уточнення цих понять правильно вживати термін "строкові ПФІ" стосовно тих інструментів, які характеризуються двома визначеними вище ознаками, а саме - строковістю та похідністю. Для інструментів, які характеризуються однією з названих ознак, потрібно застосовувати відповідний термін: "строкові фінансові інструменти", або "ПФІ" [12, с. 28]. Отже, строковий ПФІ - це строкова угода, за якою вартісна оцінка величини зобов'язання одного контрагента зафіксована, а іншого визначається залежно від величини базового активу [12, с. 28].

2. Форвардні угоди, їх відмінності від ф'ючерсних угод. Ціноутворення форвардних контрактів

Протягом останніх 15-20 років широкого розвитку набув терміновий сегмент валютного fогех-ринку, представлений форвардними угодами, ф'ючерсами, свопами, валютними опціонами та їх різновидами і комбінаціями.

Форвардними операціями називають угоди з обміну валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, проте дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на визначений термін у майбутньому.

Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною складовою світового валютного ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами. У серпні 1985 р. Асоціація британських банків (ВВА) вже видала правила щодо, регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRАВВА terms), якими дотепер керуються банки при укладенні форвардних контрактів [7].

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення угоди. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані та, як правило, не перевищують 12 міс.; найбільш поширеними є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. На практиці ці періоди позначаються 1М, 2М, 3М та ін.

Останнім часом форвардні операції широко використовуються для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріації прибутків тощо.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Умови форвардного контракту полягають у тому, що:

- валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;

- реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений стандартний проміжок часу;

- під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються;

- обсяги контрактів не стандартизовані.

Фінансовий зміст форвардної операції полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одержання прибутку чи запобігання збиткам.

Так, форвардні контракти визначають зобов'язання між учасниками ринку, що підписали угоду з купівлі/продажу базового активу в майбутньому. Аналогічні дії щодо економічних відносин між учасниками ринку, які підписали угоду з приводу придбання базового активу, мають і ф'ючерсні контракти. При цьому відмінністю форвардних і ф'ючерсних контрактів є те, що форвардні контракти - це інструмент позабіржового ринку, а ф'ючерсні контракти - інструмент біржового ринку, а відтак вони більш стандартизовані. У цілому валютні ф'ючерси мають багато спільного з форвардними контрактами, і при хеджуванні валютних ризиків велика частина суб'єктів валютного ринку надає перевагу саме останнім. Але, як свідчить аналіз наведених у таблиці 2 порівняльних даних, ф'ючерсні угоди теж мають певні переваги, особливо високу ліквідність, що надає можливість клієнту закрити позицію на строковому ринку будь-коли до моменту виконання угоди.

Таблиця 2 Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних валютних угод [15]

№пор	Валютні ф'ючерси	Валютні операції "форвард"
1	Укладення відбувається тільки на біржах, які відповідно до своїх положень запроваджують відповідні специфікації	Укладаються тільки на міжбанківському ринку
2	На контракти однієї серії або типу встановлюється єдина ціна	Ціни можуть визначатися за домовленістю сторін
3	Обсяги одного контракту (лота) стандартизовані відповідно до специфікації	Обсяги контракту визначаються за домовленістю сторін
4	Обов'язковою є попередня сплата комісійних брокеру та внесок на депозит початкової маржі у фіксованому розмірі за один контракт відповідно до кількості укладених контрактів	Жодні авансові платежі не здійснюються
5	Набір валют фіксований	Набір валют довільний (значно ширший)
6	Терміни виконання угод стандартні, а терміни закриття позиції-довільні	В основному стандартні терміни (але можуть використовуватися і нестандартні)
7	Гарантія виконання умов угоди завдяки участі розрахункової палати як посередника	Ризик розподіляється між банками, або між банком і клієнтом

Форвардні валютні курси на відміну від інших видів угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Показники курсів "спот" і "форвард" називають форвардною маржею (спред, пункти, піпи) і на практиці здійснюються котирування не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або знижки (дисконту).

На практиці з метою розрізнення премії або знижки їх часто записують відповідно із знаком "плюс" чи "мінус", однак дилер завжди безпомилково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюється тим, що курс покупця завжди нижчий за курс продавця. Тому якщо показники форвардної маржі (спред) наведені в порядку збільшення, наприклад 150-200 або (-100)-(-20), то йдеться про форвардну премію. У разі, якщо спред наведено в порядку зниження, наприклад 220-100 або (-50)-(-180), то дилер має враховувати цей спред як форвардну знижку (дисконт).

Крім того, слід мати на увазі, що курси "форвард" відрізняються від курсів "спот" значно більшим абсолютним значенням показника маржі - різниці між курсом продажу та курсом купівлі. Це пояснюється специфікою банківської операції "форвард", яка одночасно є також формою страхування валютних ризиків. Чим триваліший форвардний період, тим вищим буде рівень валютного ризику, а отже, більшим буде і розмір форвардної маржі.

Головним чинником, який формує динаміку та рівень форвардного курсу, є, як було показано в наведеному вище прикладі, різниця відсоткових ставок за міжбанківськими кредитами й депозитами у відповідних валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки з валюти, котирування якої здійснюється, нижчі, ніж із контрагентної валюти.

Валюта з вищою відсотковою ставкою на форвардному ринку продаватиметься з дисконтом відносно валюти з нижчою відсотковою ставкою, а з нижчою - з премією відносно валюти з вищою відсотковою ставкою.

Отже, форвардний курс відрізняється від поточного на величину форвардної маржі (премія чи дисконт). У професійній термінології для визначення форвардного курсу використовують курс "аутрайт". Це означає, що покупець хоче у майбутньому купити певну суму валюти (або продавець - продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін застосовують з метою уникнення плутанини в розумінні умов форвардної операції, якщо йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням строкової та поточної операцій (операції "своп").

Показник розміру форвардної премії (П) чи дисконту (Д) можна подати у вигляді формули. Для розрахунку премії чи дисконту за визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти вона буде такою:

(1)

де П(Д)куп - премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти;

Кс.куп - спот-курс купівлі певної валюти;

С Д.в. - відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

С кр.б. - відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т - термін у днях, на який розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за формулою

(2)

де П(Д)пр. - премія (дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

Кс.пр. - спот-курс продажу валюти;

С кр.в. - відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти;

СД.б. - відсоткова ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти.

Тоді курс "аутрайт" на купівлю чи продаж валюти можна визначити так:

Кф.куп. = Кс.куп + П(-Д), (3)

Кс.куп - спот-курс на купівлю валюти;

П - премія;

Д - дисконт;

Кф.прод. = Кс.прод. + П(-Д), (4)

Кс.прод. - спот-курс на продаж валюти.

Інформація про форвардні курси регулярно публікується у фінансових виданнях.

Останнім часом з'явилися нові форми та модифікації форвардних угод, зокрема:

- продовження терміну форвардної угоди;

- використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

- використання форвардних опціонів із перехресними датами;

- використання валютних контокорентів;

- укладення непрямих форвардних угод;

- забезпечення валютного покриття;

- самостійне створення "форварду";

- використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FОХ);

- використання угод про форвардну відсоткову ставку та ін.

Форвардні угоди є найбільш поширеним методом хеджування валютних ризиків, який дозволяє здійснити обмінну валютну операцію на даний момент часу з постачанням валюти в майбутньому.

Оскільки форвардний ринок є міжбанківським, останнім часом банки, крім стандартних термінів, самостійно використовують так звані короткі дати - short dates (до одного місяця) та ламані дати - broken dates (понад місяць), що не збігаються зі стандартними термінами. Одначе ринок таких дат вважається менш ліквідним, ніж ринок зі стандартизованими термінами, а тому угоди мають разовий характер за домовленістю сторін.

Основне призначення форвардних валютних угод - забезпечити надійне страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами.

Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління НБУ «Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів» № 216 від 07.07.1997 р. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні [9].

Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і відсоткових ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення угоди).

Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют, визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (ІLIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.

Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.

Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.

фінансовий інструмент форвардний угода

3. Практичне завдання

Задача 1

Вексель на суму N = 50000 гр од. обліковується банком за три місяці до терміну його погашення. Облікова ставка банку - 15% річних. Визначити суму Р, сплачену банком власнику векселя та суму D дисконту банку. Визначити доходність, для банку операції з обліку векселя. Розрахувати скориговану облікову ставку kg1, яка компенсуватиме банку втрати від інфляції, якщо рівень інфляції за період від дати обліку до дати погашення векселя становив 4%.

Відповідь

Спочатку визначимо місячну процентну облікову ставку:

Rм.обл. = r / 12,

rм.об - місячна облікова ставка;

rоб - річна відсоткова ставка.

Rм.об = 15% / 12 = 1,25%.

Визначимо чисту приведену вартість векселя, тобто суму яку банк сплатить власнику векселя:

,

де N - сума векселя;

n - кількість місяців до погашення.

(гр. од.)

Сума дисконту становитиме:

D = N - P = 50 000 - 48 170,92 = 1829,08 (гр. од.)

Інфляція теж справляє дисконтуючий вплив на теперішню вартіть векселя, але для розрахунку скоригованої облікової ставки її потрібно множник підставляється в чисельник, тому теперішня вартість векселя розраховується як:

,

де rм.і - місячна відсоткова ставка інфляції (rм.і = 4%/12міс = 0,33%);

r - скоригована відсоткова ставка.

Тоді:

(гр. од.)

Звідси:

Скоригована облікова ставка банку, яка компенсуватиме банку втрати від інфляції, становитиме:

Задача 2

Фірма, що має намір купити на ринку через місяць 2000 унцій металу Х, хоче прохеджувати свою позицію з допомогою ф'ючерсних контрактів.

Оскільки ф'ючерси на метал Х на біржі відсутні, фірма приймає рішення використати ф'ючерси на золото, оскільки співвідношення цін q (q=ціна золота/ціна металу Х) останнім часом практично стале і дорівнює в даний момент 2.

Обсяг золота в одному ф'ючерсному контракті - 100 унцій. На початок хеджування ціна спот золота становить S1 = 360 дол/унція, ціна спот металу ХS1 = 180, ф'ючерсна ціна золота F1 = 400 дол/унція

а) яке хеджування (довге чи коротке) в цьому випадку проводиться і в чому воно полягає?

б) навести приклад ціни спот металу ХS2 і ф'ючерсної ціни золота F2, при яких мало б місце ідеальне хеджування, якщо ціна спот золота S2 = 370 дол/унція;

в) навести приклад ціни спот металу ХS2 і ф'ючерсної ціни золота F2, при яких мав би місце базисний ризик, якщо ціна спот золота S2 = 362 дол/унція;

г) навести приклад ціни спот металу ХS2 і ф'ючерсної ціни золота F2, при яких мали б місце базисний та крос-хеджинг ризики, а результат хеджування був би додатним (ціна спот золота S2 = 366 дол/унція).

Відповідь

Ф'ючерсні валютні операції - це строкові біржові угоди купівлі - продажу валюти, золота, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладення контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу ( більше від трьох днів і до двох - трьох років).

а) має місце довге хеджування, тобто хеджування підвищення ціни на метал у майбутньому. При цьому паралельно з договором купівлі фірма укладає договір продажу золота по фіксованій (фьючерсній) ціні.

Ціна спот (теперішня ціна) золота становить

РС1 = 360 дол./унція, ціна спот металу, відповідно,

рС1х = 360*2 = 720 дол./унція.

При укладанні ф'ючерсного контракту по продажу 100 унцій золота по ціні 400 дол./унція при спотовій ціні 360 дол./унця прибуток фірми складе:

П = (400 - 360)*100 = 4 000 (дол.)

Тобто на цю суму можуть бути перекриті ризики.

б) Якщо ціна спот золота Рс2 = 370 дол./унція, то ціна спот металу становитиме Рс2х = 370*2 = 740 дол./унція. При підвищенні ціни золота до 400 дол./унція, прбуток фірми складе (400 - 370)*100 = 3 000 (дол.).

Ця сума повинна покривати збитки, що настануть при можливому подорожчання металу:

(Рфорв. метал - Рс2х)*2000 унцій = 3 000 (дол.)

(Рфорв. метал. - 740)*2000 = 3000

Рфорв. метал. - 740 = 3000 / 2000 = 1,5

Рфорв. метал. = 740 + 1,5 = 745,5 (дол.)

При ідеальному хеджуванні Рфорв. метал. повинна бути більше 745,5 дол.

в) Якщо ціна спот золота Рс2 = 362 дол./унція, то ціна спот металу становитиме Рс2х = 362*2 = 724 дол./унція. При підвищенні ціни золота до 400 дол./унція, прбуток фірми складе (400 - 362)*100 = 3800 (дол.).

Ця сума повинна покривати збитки, що настануть при можливому подорожчання металу:

(Рфорв. метал - Рс2х)*2000 унцій = 4 000 (дол.)

(Рфорв. метал. - 724)*2000 = 4 000

Рфорв. метал. - 724 = 4000 / 2000 = 2,0

Рфорв. метал. = 724 + 2,0 = 726,0(дол.)

г) Кросс-хеджинг та базисний ризик матиме місце, коли вигода від хеджування перективатиме можливі збитки, тобто при Рфорв. метал. < 724,0 дол.

Список використаних джерел

Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 328 с.

Валютный рынок и валютные операции коммерческих банков: Учебное пособие / А.П. Вожжов, Ю. А. Блащук, В.В. Хохлов и др. - Севастополь, 2005. - 278 с.

Галанов В.А. Производные инструменты срочного рынка: фьючерсы, опционы, свопы : учебник / В.А. Галанов. - М. : Издво "Финансы и статистика", 2002. - 464 с.

Гоффе В. В. Ринок деривативів: зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. к. е. н. : спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / В. В. Гоффе. - К. : Київ. екон. ун., 2005. - 24 с.

Дзюблюк О.В. Валютна політика: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 422 с.

Едвардес У. Ключові фінансові інструменти. Орієнтування та інновації у світі деривативів / У. Едвардес ; пер. Р. А. Семків. - К. : Наук. думка, 2003. - 255 с.

Журавка Ф. О. Валютно-курсова політика Національного банку України в умовах трансформації економік: Монографія / Ф. О. Журавка. - Суми : Ділові перспективи; УАСБ НБУ, 2007. - 70 с.

П(с)БО «Фінансові інструменти». - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів: Постанова Правління НБУ № 216 від 07.07.1997 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0393-97

Сохацька О. М. Ф'ючерсні ринки: глобальні тенденції та становлення в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. е. н. : спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / О. М. Сохацька. - Тернопіль : Тернопільська академія народного господарства, 2003. - 38 с.

Сохацька О.М. Біржова справа : підручник / О.М. Сохацька. - Тернопіль : Видво "Картбланш", 2003. - 602 с.

Сохацька О.М. Міжнародні ф'ючерсні ринки: теоретикометодологічні аспекти : монографія / О.М. Сохацька. - Тернопіль : Видво "Картбланш", 2002. - 454 с.

Фельдман А.Б. О производных финансовых инструментах / А.Б. Фельдман // Финансы. - 1998. - № 11. - С. 45-48.

Фельдман А.Б. Производные финансовые и товарные инструменты: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 304 с.

Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / В.А. Ющенко, В.І. Міщенко. - К.: Знання, 1999.- 359 с

Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками [Текст]: навчальний посібник / В.А. Ющенко, В.І. Міщенко. - К.: Знання, 1998.-444 с.

Размещено на Allbest.ru