Основні проблеми розвитку фінансового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансовий ринок

Зміст

1. ТеоретичнЕ питання

Основні проблеми розвитку фінансового ринку

2. Практичні завдання

Список використаних джерел

1. Теоретичне питання

Основні проблеми розвитку фінансового ринку

Становлення та розвиток фінансового ринку є однією з передумов ефективного функціонування всіх сфер и ланок економіки країни. Пройшовши етапи виникнення, та становлення, фінансовий сектор України знаходиться в стадії жорсткої конкурентної боротьби як з боку українських, так і іноземних фінансових установ. Кожен з учасників ринку вступає в складну боротьбу за ресурси, прибутки та можливості. Окрім того, спостерігається тенденція до універсалізації фінансових установ, що збільшує конкуренцію та вимагає шукати нові напрямки розвитку власного бізнесу.

Ринкове середовище визначає існування різних формувань, які охоплюють ринкові елементи та економічні відносини, що пов'язують їх один з одним з урахуванням економічної природи, правових умов. Найбільш типовим є виокремлення ринків за ознаками суб'єктів та предметів обігу

Сьогодні, на ринку фінансових послуг склався ряд тенденцій та напрямків розвитку, які суттєво впливають на якість та специфіку послуг фін. установ. Зокрема, до них можна віднести домінування банківського сектору над всіма іншими на фінансовому ринку Так, фінансовий ринок України розвивається за європейською моделлю [3]. Глобалізація світових економічних процесів та її вплив на фінансовий сектор також суттєво відзначаються на тенденціях, що панують в фінансовому секторі економіки. Похідними від цього є процеси злиття та поглинання українських фінансових установ іноземними корпораціями, групами компаній, холдингами та ін. [27].

У зв'язку з процесами глобалізації на міждержавному рівні приймаються угоди про універсалізацію вимог до діяльності фінансових інституцій, посилюється вплив транснаціональних фінансових корпорацій, збільшуються обсяги транскордонного переміщення капіталів.

Важливою закономірністю розвитку сучасного фінансового ринку стала тенденція до універсальності та комплексності фінансових послуг клієнтам. Із зростанням фінансової освіченості населення, зростає зацікавлення в послугах небанківських фінансових установ [3].

У сучасних умовах господарювання, поглиблення фінансової та економічної глобалізації роль фінансових механізмів у регулюванні економічних процесів стрімко зростає. Фінансовий ринок є одним із тих секторів економіки, який поєднує роль ринкових механізмів господарювання з акумулюванням капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє перебудові економіки, позитивній динаміці основних макроекономічних показників, стабілізації національної валюти, зосереджує попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби, синтезує в собі певну групу економічних відносин, що взаємопов'язані між собою в рамках єдиної системи.

У країнах зі стабільною економікою фінансовий ринок завжди суттєво впливає на зростання ВВП, на розвиток національної економіки на матеріальний стан різних верств населення. Зокрема, відлагоджений грошово-кредитний механізм дозволяє регулювати масштаби виробництва, скорочуючи виробничий цикл. Несприятлива кон'юнктура фінансового ринку, навпаки, негативно впливає на розвиток виробництва і економіки в цілому.

Динаміка кон'юнктури фінансового ринку характеризується постійними коливаннями окремих її елементів. Ці коливання можуть бути різними за своїм характером. Кон'юнктурні коливання класифікують за такими ознаками [12]: за масштабом коливань, за стадіями кон'юнктурного циклу, за періодом коливань. Коливання кон'юнктури фінансового ринку в цілому доцільно розглядати, по-перше, за певною системою індикаторів, за окремими елементами, видами та фінансовими інструментами; по-друге, динаміку таких коливань досліджувати під впливом факторів мікро- та макросередовища. По-третє, результати досліджень необхідно розглядати у взаємозв'язку з економічними процесами.

Аналіз динаміки кон'юнктури дозволить: виявляти непередбачувані фактори, які провокують зміни на фінансовому ринку у короткостроковому періоді; виявляти спекулятивну позицію окремих учасників ринку, пов'язану із завищенням чи заниженням курсової вартості окремих фінансових інструментів; попереджувати негативні явища на національному фінансовому ринку, пов'язані зі змінами кон'юнктури на світовому фінансовому ринку; визначати вплив сезонних та інших чинників; виявлення змін стадій кон'юнктурного циклу окремих фінансових інструментів. Але основним завданням аналізу, на нашу думку, є відпрацювання системного підходу до регулювання фінансового ринку з елементами моделювання. З цією метою необхідно визначити систему індикаторів фінансового ринку, які є невід'ємною складовою макроекономічних індикаторів, і важливим параметром яких є параметр часу. Дана обставина пов'язана з тим, що на різних інтервалах один і той само індикатор може по-різному впливати на стан фінансового ринку.

На фінансовому ринку характер усіх форм коливань кон'юнктури відображають різні індикатори [13]. Наприклад, індикаторами стану фінансових ринків, що визначають інтерес до руху основних мас капіталу між країнами, є: фондові індекси; поточна прибутковість державних цінних паперів; прибутковість по вкладеннях у банківські депозити; рівень процентних ставок по кредитах; значення форвардних і опціонних валютних курсів тощо.

Для упередження кризових явищ в економіці, розробки ефективної фінансової стратегії розвитку фінансового ринку, його регулювання необхідно досліджувати кон'юнктуру фінансового ринку та його сегментів, зокрема розглядати в комплексі кон'юнктурні коливання основних показників фінансового ринку, які забезпечать вирівнювання попиту і пропозиції на грошово-кредитному ринку та ринку капіталів при врахуванні економічної кон'юнктури споживчого ринку.

Розвиток фінансових ринків та інституцій є важливою та невід'ємною частиною процесу економічного зростання. Ринкова система володіє певними внутрішніми незбалансованостями та невідповідностями. Для того, щоб продати товар по найвищій ціні або здійснити оптимальне інвестиційне рішення, потрібно провести певні операції, які полягають в пошуку інформації, найкращої ціни, а також провести розрахунок оптимального інвестиційного рішення. Відповідно, фінансова система дає змогу мінімізувати операційні та інформаційні витрати, які несе суспільство для оптимального розміщення виробництва і досягнення найвищої продуктивності.

Особливість розвитку вітчизняного фінансового ринку полягає в наступному:

- по-перше, він є ринком фінансових послуг;

- по-друге, має переважно борговий характер;

- по-третє, застосовуються переважно фінансові інструменти з фіксованою дохідністю.

Для ефективного функціонування вітчизняного фінансового та інвестиційного ринків в найближчий час необхідно вирішення таких завдань:

1) підвищення капіталізації суб'єктів фінансового ринку, їх конкурентноздатності, ефективності систем управління ризиками та компенсаційних механізмів ринку;

2) подолання дискретності та фрагментарності вітчизняного фінансового ринку, піднесення цілісності внаслідок врівноваженого розвитку усіх його сегментів;

3) консолідації біржової та депозитарної систем на принципах регульованих ринків ЄС та досвіду інтеграції обліково-розрахункової інфраструктури;

4) захисту прав інвесторів на ринках злиття і поглинань, домінування у сукупному обсязі частки портфельного інвестування;

5) створення нового корпоративного законодавства, систем розкриття інформації для громадян-інвесторів та професійних користувачів, впровадження міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності;

6) розбудови ринків похідних фінансових інструментів (деривативів), впровадження новітніх фінансових інструментів та технологій на грошовому ринку, в системах хеджування фінансових ризиків на ринках енергетичних та товарно-сировинних ресурсів;

7) підвищення ролі інститутів спільного інвестування, довірчого управління майном (траст-фонди) та недержавного пенсійного забезпечення для акумуляції сукупних національних накопичень і спрямування в реальний сектор економіки;

8) реформування системи державного регулювання фінансового ринку на засадах консолідованого пруденційного нагляду за діяльністю універсальних фінансових установ та промислово-фінансових груп.

Основними резервами зростання фінансового ринку є використання збережень населення через різноманітні фінансові інструменти та інститути.

Безпосередньо інвестиційна діяльність банківських установ виявляється в наданні кредитів, здійсненні операцій з цінними паперами, портфельному інвестуванні, залученні іноземних інвестиційних ресурсів, трастовому управління ресурсами, участі в інвестиціях у складі фінансово-промислових груп тощо. Крім того, майже усі операції на інвестиційному ринку здійснюються опосередковано через банки, в тому числі і через системи переказів коштів.

Відмінністю нинішнього фінансового ринку України є зростання ролі небанківських фінансово-кредитних установ (страхових та лізингових компаній, фінансових брокерів, пенсійних та інвестиційних фондів, компаній з випуску кредитних карток, ломбардів та ін.), а також нефінансових організацій (пошта, торгові будинки, підприємства автомобільної промисловості тощо). Це є наступним чинником інвестиційної орієнтації розвитку фінансового ринку. Основні форми діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям та державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, надання іпотечних та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій. Інвестиційні компанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм. Їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовготривалий період і здійснюються в невеликих масштабах на відміну від інвестиційних банків.

Складність регулювання діяльності небанківських фінансових посередників визначається наступними обставинами: система небанківських фінансових організацій розгалужена за напрямами мобілізації фінансових ресурсів та за видами діяльності, що ускладнює розробку єдиних нормативів для контролю та аналізу; відбувається зростання кількості послуг, що надаються небанківськими фінансовими посередниками; має місце диверсифікація діяльності банківських установ, які створюють страхові, лізингові, інвестиційні компанії, що посилює їх взаємозалежність і одночасно зумовлює конкурентну боротьбу на ринку банківських послуг.

Не дивлячись на жорстку конкуренцію, процеси стабілізації економіки, поступової лібералізації фінансового ринку, що відбуваються на сучасному етапі розвитку України, надають додаткові можливості для виявлення причин підвищеного взаємного інтересу між небанківськими фінансовими установами і банками. Розширення спектру фінансових послуг та їх якості викликало зростання попиту на них і сприяло збільшенню кількості установ, що мають визначене законодавством право надавати такі послуги.

2. Практичні завдання

1). Інвестор придбає облігацію за номіналом, який дорівнює 100 тис. грн., купон - 15 % виплачується один раз на рік. До погашення залишається 6 років. Інвестор розраховує реінвестувати протягом перших двох років купони під 14 % річних, а 4 роки, що залишилися, під 12 %. Визначте загальну суму коштів, які вкладник отримає по даному паперу, якщо протримає його до моменту погашення.

Рішення:

За шість років інвестор отримає купонних платежів

тис. грн.

Реінвестуючи протягом перших двох років купони під 14 % річних інвестор отримає

тис. грн.

Реінвестуючи протягом перших двох років купони під 12 % річних інвестор отримає

тис. грн.

Загальна сума коштів, які вкладник отримає по даному паперу, якщо протримає його до моменту погашення, складе

тис. грн.

2). Очікується, що прибуток, дивіденди та ринкова ціна акції підприємства матимуть щорічне зростання на 7 %. В теперішній час акції підприємства продаються по 23 грн. за штуку, її останній дивіденд складає 2 грн. і підприємство виплатить 2,14 грн. в кінці поточного року.

а) використовуючи модель прогнозованого зростання дивідендів, визначте вартість власного капіталу підприємства;

б) показник в для підприємства складає 1,6, величина процентної ставки безризикового вкладення капіталу дорівнює 9 %, а середня на фондовому ринку - 13 %. Оцініть вартість власного капіталу, використовуючи цінову модель капітальних активів;

в) середня прибутковість на ринку позикового капіталу складає 12 %, і підприємство розглядає можливу премію за ризик в обсязі 4 %. Яка буде оцінка вартості капіталу за допомогою моделі премії за ризик?

г) порівняйте отримані результати. Який із них необхідно прийняти при оцінці ефективності інвестицій?

Рішення:

а) використовуючи модель прогнозованого зростання дивідендів, визначте вартість власного капіталу підприємства;

Модель прогнозованого потоку дивідендів передбачає розрахунок вартості власного капіталу на основі річних дивідендів. При цьому робиться припущення, що темпи зростання дивідендів в майбутньому будуть постійною величиною:

де D₁ - дивіденди за перший період;

Р₀ - поточна ціна однієї акції;

g - темп росту дивідендів.

Звідси

або

б) показник в для підприємства складає 1,6, величина процентної ставки безризикового вкладення капіталу дорівнює 9 %, а середня на фондовому ринку - 13 %. Оцініть вартість власного капіталу, використовуючи цінову модель капітальних активів;

Цінова модель капітальних активів (CAPM: Capital Assets Price Model) показує залежність між вартістю власного капіталу (k_s), безризиковою доходністю та премією за ризик:

де k_rf - безризикова ставка відсотка;

k_m - середня прибутковість цінних паперів в цілому на ринку;

b - міра систематичного ризику.

Використання цієї моделі найбільш поширене в умовах стабільної ринкової економіки при наявності достатньої кількості даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства. Крім того, застосування цієї моделі для оцінки вартості власного капіталу рівнозначне допущенню, що ринок є ефективним та не дуже відхиляється від рівноважного стану. Введення в модель коефіцієнта b дозволяє відкоригувати середній рівень премії за ризик таким чином, щоб вона відображала рівень відносної ризикованості конкретної акції. Якщо b = 0, то це свідчить про абсолютну безризиковість активів підприємства, що в реальному житті майже неможливо. Якщо b > 1, то відносний ризик цінного паперу перевищує середньоринковий, а якщо менше 1, то відносний рівень ризику нижче середнього рівня. При використанні бета-коефіцієнта потрібно враховувати методику, згідно з якою він розраховувався (тобто насамперед слід чітко визначити період, за який він розраховується).

в) середня прибутковість на ринку позикового капіталу складає 12 %, і підприємство розглядає можливу премію за ризик в обсязі 4 %. Яка буде оцінка вартості капіталу за допомогою моделі премії за ризик?

Модель прибутку на акцію. Основу даної моделі складає показник прибутку з розрахунку на одну акцію, а не величина дивідендів.

Більшість інвесторів відноситься до консервативного типу, тобто з підвищенням ризику вони вимагають певного за це відшкодування. Це означає, що вони вимагають збільшення ставки доходності на, так звану, премію за ризик. Зрозуміло, що в кожному конкретному випадку премія за ризик індивідуальна і визначається на підставі домовленості між потенційним інвестором та підприємством. В такому разі вартість капіталу, вкладеного в підприємство, визначається з врахуванням цієї премії:

де k_н - рівень віддачі від інвестицій з прийнятним рівнем ризику;

RF - премія за ризик.

г) порівняйте отримані результати. Який із них необхідно прийняти при оцінці ефективності інвестицій?

Таким чином, з точки зору акціонерів підприємства найбільша вартість власного капіталу підприємства за моделлю премії за ризик. Такий підхід, на думку багатьох інвесторів, дає змогу судити про реальний доход, який одержують акціонери, незалежно від того чи отримують вони дивіденди, чи реінвестують їх у вигляді нерозподіленого прибутку, тим самим збільшуючи капітал.

3). Ціноутворення як процес формування цін на ринку здійснюється за певними правилами і базується на відповідних принципах. Назвіть основні принципи формування цін на фінансовому ринку. Розкрийте їх суть.

Рішення:

Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є:

1) відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

2) реалізація конкретних цілей ціноутворення;

3) врахування різноманітних факторів.

До основних принципів ціноутворення відносять такі:

науковий підхід;

цільове спрямування;

можливість зіставлення цін за різні періоди;

врахування рівня цін на аналогічні фінансові інструменти;

відображення реального рівня витрат на фінансові операції.

Принципи ціноутворення реалізуються залежно від стратегії ціноутворення. Стратегії ціноутворення розрізняють залежно від обраної мети:

- швидке отримання прибутку від продажу;

- завоювання частини ринку;

- встановлення високої початкової ціни (стратегія “зняття вершків”);

- встановлення низької початкової ціни;

- проникнення на ринок;

- встановлення ціни на основі калькуляції витрат;

- персональні стосунки з клієнтом;

- антивитратний підхід;

- встановлення ціни на рівні ринкової.

Ціноутворення як процес формування цін на ринку цінних паперів здійснюється за певними правилами з використанням конкретних методів, на основі загальноприйнятих принципів з урахуванням окремих факторів.

фінансовий ринок інвестиційний

Список використаних джерел

1. Алексеев, А.М. К вопросу о регулировании и контроле вексельного обращения/ А.М. Алексеев, Е.А. Баталин, С.Н. Рубцов //Деньги и кредит. - 2011. - N 3. - С. 34-37

2. Басова, Г.В. Саморегулівні організації як суб'єкти підприємницького права [Текст]: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Г.В. Басова. - М., 2008. - С. 13-14.

3. Бєлєнький П., Другов О. Розвиток системи фінансових посередників України в умовах посилення глобалізаційних процесів // Вісник НБУ 2007. № 12. С. 30-33.

4. Буднік, М.М. Фінансовий ринок: навчальний посібник/ М.М. Буднік, Л.С. Мартюшева, Н.В. Сабліна; Мін-во освіти і науки України, Харківський нац. економ. ун-т. - К.: ЦУЛ, 2009. - 334 с.

5. Бурмака М. Саморегулювання на фондовому ринку: суперечливість концепцій та адаптація міжнародних стандартів в Україні / М. Бурмака // Ринок цінних паперів України. - 2007. - № 11-12. - С. 11-18.

6. Васильєва, В.В. Фінансовий ринок: навчальний посібник/ В.В. Васильєва, О.Р. Васильченко. - К.: ЦУЛ, 2008.

7. Галкін, А. Оптимізаційні задачі оцінки надійності вексельних зобов'язань/ А. Галкін //Вісник Національного банку України. - 2010. - N 4. - С. 52-61

8. Демківський, А.В. Вексельна справа: навчальний посібник/ А. В. Демківський. - К.: Либідь, 2003. - 336 с.

9. Долінський, Л. Моделювання надійності та вартості векселів за умов часткового погашення вексельних зобов'язань солідарними боржниками/ Л. Долінський, А. Галкін //Вісник Національного банку України. - 2010. - N 3. - С. 30-34

10. Дорошенко І. Саморегуляція глобальних фінансових ринків - механізм встановлення ринкової рівноваги чи джерело нестабільності та макроекономічних ризиків / І. Дорошенко // Банківська справа. - 2009. - № 1. - С. 14-26.

11. Єрмошенко, М.М. Фінансова складова економічної безпеки: держава і підприємство: наукова монографія/ М.М. Єрмошенко, К.С. Горячева; Нац. академія управління. - К.: НАУ, 2010. - 232 с.

12. Запорожець, М. Сегментарні диспропорції фінансового ринку України/ М. Запорожець //Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2010. - N 3/4. - С. 33-39

13. Івахненко, І.С. Проблеми функціонування фінансового ринку в Україні/ І. С. Івахненко //Проблеми науки. - 2010. - N 8. - С. 17-22

14. Кий О. Саморегулювання на фінансовому ринку: реалії та перспективи / О. Кий // Фінансовий ринок. - 2008. - № 9. - С. 17-18.

15. Коблянська, Г.Ю. Актуальні аспекти обліку вексельних операцій/ Г.Ю. Коблянська, І.С. Реєнтенко //Економіка АПК. - 2010. - N 11. - С. 84-90

16. Кожема, Г. Ретроспектива розвитку інституту векселя в Україні/ Г. Кожема //Підприємництво, господарство і право. - 2009. - N 4. - С. 33-35.

17. Міщенко С. Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку / С. Міщенко // Фінанси України. - 2009. - № 9. - С.43-52.

18. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. - http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/pidsumky

19. Про цінні папери і фондовий ринок [Електронний ресурс]: Закон України вiд 23.02.2006 № 3480-IV // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15

20. Рекуненко, І. І. Особливості правового регулювання інфраструктури фінансового ринку в сучасних умовах [Текст] / І. І. Рекуненко // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - № 2. - С. 13-17.

21. Рекуненко, І.І. Особливості діяльності саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг/ І.І. Рекуненко, Є.П. Бондаренко //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2010. - Вып. 29. - С. 391-404

22. Рудненко, Т. Вексель як антикризовий фінансовий інструмент/ Т. Рудненко //Фінансовий ринок України. - 2009. - N 11. - С. 25-26

23. Саморегулирование в Украине / П. Михайлиди // Концепция (общие положення). - К.: Инициативная группа по развитию саморегулированию в Украине, 2010. - 11 с.

24. Суслова, В. В. Саморегулівні організації за законодавством України: актуалізація проблематики [Текст] / В. В. Суслова // Держава і право: зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - С. 466.

25. Фінансовий ринок: навчально-методичний посібник з організації самостійної роботи студентів: для студентів напряму підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" усіх форм навчання/ Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України", Каф-ра фінансів; уклад. І.І. Рекуненко. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2010. - 90 с.

26. Фінансовий ринок: Метод. вказівки щодо вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи. Для студ. економ. спец. заочної форми навчання/;; сост. І.І. Рекуненко; УАБС НБУ, Каф-ра фінансів. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - 120 с.

27. Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових комапній і банків в Україні // Вісник НБУ. - 2005. - № 4. - С. 20-22.

28. Хьюїт, М. Саморегулівні організації (СРО) [Текст] / М. Хьюїт // Проект ЄС “Посилення сектора фінансових послуг України”. - 2009. - № 7. - С. 10.

29. Шелудько, В.М. Фінансовий ринок: підручник/ В.М. Шелудько. - 2-ге вид., стер.. - К.: Знання, 2008. - 535 с.

30. Школьник, І. Фінансовий ринок України в контексті розвитку світової фінансової системи: монограф./ І. Школьник. - Суми: УАБС, 2007. - 98 с.

Размещено на Allbest.ru