Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства

10

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місцеві фінанси

Зміст

1. Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства

2. Особливості формування власних коштів у бюджетних установах

3. Задача №30

Список використаних джерел

1. Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства

Ефективне функціонування підприємств житлово-комунального господарства є важливою складовою життєдіяльності міст, що забезпечує зростання їх економічного потенціалу та підвищення якості життя населення. В сучасних економічних умовах підприємства ЖКГ опинилися в скрутному фінансовому та технічному становищі. Така ситуація склалась переважно через недостатнє фінансове забезпечення, нераціональне використання наявних фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, низький рівень впровадження у виробництво нового обладнання, а також проведення неефективної політики з боку державних та місцевих органів влади стосовно управління сферою комунального господарства. Саме тому особливу увагу слід приділити вирішенню проблеми управління фінансовою забезпеченістю підприємств ЖКГ.

Процеси управління фінансами підприємств житлово-комунального господарства мають певну специфіку через галузеві особливості їх функціонування. Зокрема діяльність цих підприємств чітко контролюється та регулюється з боку місцевих органів влади. За схемою самофінансування працюють лише ті підприємства, що реалізують продукцію та надають послуги конкретному споживачу на платній основі. В свою чергу видатки підприємств на придбання основного капіталу, капітальне будівництво, покриття різниці у тарифах, надання пільг та субсидій мають покриватися за рахунок бюджетних коштів [7].

Сьогодні розмір коштів, закладених у державному бюджеті на покриття заборгованості комунальним підприємствам за надання пільг та покриття різниці у тарифах, є недостатнім. Така ситуація сприяє зростанню у підприємств кредиторської заборгованості, обмежує їх можливості у фінансуванні таких необхідних заходів, як реконструкція, модернізація існуючих виробничих потужностей підприємств, придбання нового сучасного виробничого обладнання, що ще більше поглиблює технічні проблеми і негативно вливає на якість наданих послуг споживачам, і як результат погіршує фінансовий стан комунальних підприємств.

Саме тому в умовах сучасної економіки перед підприємствами ЖКГ постає завдання визначити найбільш прийнятні джерела фінансування та забезпечити їх ефективне використання.

Однією із головних причин кризового стану житлово-комунального господарства України є відсутність дієвої нормативно-правової бази, яка б могла не просто регулювати відносини в житлово-комунальній сфері, а й сприяти приходу в цю галузь інвестора шляхом встановлення нормальних механізмів вкладення коштів і їх повернення з прибутками. Та в цій ситуації варто врахувати, що формування тарифів на ринковій основі може призвести до обмеження інтересів споживачів.

Однією із найактуальніших проблем, які постають перед підприємствами житлово-комунального господарства України, на сьогодні є проблема неплатежів. Результати наших досліджень показали, що заборгованість населення - основного споживача житлово-комунальних послуг - становить понад 80 %. З загальної суми боргу за житлово-комунальні послуги несплата комунальникам найбільша, виражена значними сумами, що може стати приводом відлякування не тільки тих власників, які хочуть заробляти на наданні комунальних послуг, але й інвесторів. Отож, враховуючи рівень і зношеність основних фондів і великі борги в цьому сегменті, вирішення проблеми під силу тільки компанії, яка володіє фінансово сильними ресурсами, і здатна погашати неминучі збитки за рахунок інших, прибуткових видів бізнесу. Тому на наш погляд, саме заможні компанії можуть отримати довгострокові кредити, без яких неможливо уявити інвестиції, а, отже, і реформу житлово-комунального господарства.

Для приходу власника комунальний сектор економіки повинен бути інвестиційно привабливим. Оскільки влада навряд чи наважиться перевести питання повністю в компетенцію приватного власника, тоді інвестиційну привабливість має забезпечити оновлення основних фондів комунального господарства. Тільки тоді, на наш погляд, і з'являться інвестори. Але їхні цілі можуть бути різними. Тому, враховуючи соціальне значення цієї сфери, держава, повинна залишити за собою регулювання житлово-комунального господарства. Це, насамперед, має проявитися в регулюванні тарифів, а також у наданні бюджетних коштів на ремонт систем життєзабезпечення.

Для вирішення проблеми фінансування підприємств ЖКГ перш за все необхідно забезпечити своєчасне надходження коштів за надані комунальні послуги. Адже зростання величини дебіторської заборгованості загрожує погіршенням фінансового стану, а також зниженням показників результативності діяльності підприємств комунального господарства.

Згідно зі статистичними даними Міністерства з питань житлово-комунального господарства величина дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги станом на 1 січня 2012 р. становить 11061, 7 млн. грн. Найбільша сума заборгованості спостерігається за спожиті послуги підприємств теплоенергетики - 5110, 3 млн. грн., за послуги підприємств водопровідно-каналізаційного господарства заборгованість становить 3137,1 млн. грн., за послуги підприємств житлового господарства - 2387,2 млн. грн. Відповідно категоріям споживачів населення заборгувало комунальним підприємствам 7718,506 млн. грн., місцеві бюджетні установи - 348, 6 млн. грн., інші споживачі - 2422 млн. грн.

Такий стан справ пов'язаний перш за все з умовами оплати за спожиті комунальні послуги, незадовільною платіжною дисципліною споживачів, зниженням рівня доходів населення, скрутним фінансовим становищем підприємств - споживачів комунальних послуг в умовах економічної кризи [19].

Вирішення цієї проблеми потребує впровадження низки заходів, зокрема:

- організація на підприємствах спеціального підрозділу по роботі з дебіторами;

- проведення аналізу дебіторської заборгованості відповідно строкам її виникнення;

- проведення аналізу дебіторів, тобто визначення рівня їх платоспроможності, джерел фінансування їх діяльності для розробки у подальшому умов роботи з даними споживачами;

- розробка реєстру боржників залежно від категорії споживачів, суми їх заборгованості, строків заборгованості;

- розробка відповідної політики роботи з кожною групою дебіторів [17].

Зниження рівня дебіторської заборгованості дозволить підприємствам ЖКГ певною мірою розрахуватися за своїми зобов'язаннями, спрямувати отримані кошти на оновлення основних засобів, а отже, й підвищити якість наданих послуг.

Сьогодні підприємства комунального господарства не можуть здійснити повну модернізацію та реконструкцію основних засобів за рахунок власних коштів, саме тому необхідно залучати кошти інвесторів та кредити .

Однак, через скрутне фінансове становище комунальні підприємства не є привабливими для кредиторів. Для вирішення цієї проблеми держава через законодавчі акти та ефективну тарифну та податкову політику має створити сприятливі умови для інвесторів і забезпечити захист позикових коштів.

Так, слід зазначити, що удосконалення тарифної політики має базуватися на поступовому встановленні економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням в них інвестиційної складової, в свою чергу ці тарифи мають відповідати якості наданих послуг.

Держава в разі значного підвищення тарифів має забезпечити підтримку малозабезпечених верств населення через надання адресної цільової допомоги.

Для покращення фінансового стану підприємств житлово-комунального господарства державою має бути розроблена чітка нормативна база, в якій будуть чітко визначені:

- основні напрямки розвитку галузі;

- межі державної підтримки галузі;

- сфера, ступінь та умови участі приватного бізнесу в розвитку житлово-комунального комплексу;

- особливості проведення тарифної політики.

В свою чергу підприємства житлово-комунального господарства керуючись загальнодержавними програмами реформування галузі, регіональними особливостями розвитку, своїми можливостями та потенціалом мають розробити стратегічні плани свого розвитку.

Реалізація цих планів за рахунок залучених інвестицій потребує від підприємств організації оптимального розподілення та раціонального використання позикових коштів [18]. Це можливо лише за умови побудови ефективного менеджменту управління фінансовими ресурсами, який включатиме:

- планування залежно від обсягів робіт і строків їх виконання необхідної величини ресурсів для їх реалізації;

- аналіз виконання проектів розвитку, виявлення відхилень фактичних показників від запланованих та встановлення їх причини;

- постійний контроль за строками виконання проектів, цільовим і ефективним використання залучених коштів, а також їх достатністю.

Впровадження запропонованих заходів має забезпечити:

- перехід до фінансової самостійності підприємств галузі;

- фінансове оздоровлення галузі;

- ефективне використання фінансових ресурсів підприємствами;

- підвищення інвестиційної привабливості підприємств;

- надання якісних послуг населенню.

Потреба реформування економічних відносин підприємств житлово-комунального господарства України актуалізується уже протягом багатьох років. Реформування місцевої інфраструктури, зокрема природних монополій необхідно розпочинати із змінам законів України, що мають норми конституційного характеру, які повинні надати більше повноважень в тому числі економічних і фінансових місцевим органам самоврядування. Запровадження муніципальної власності як власності корпоративної, недержавної дає змогу визначити економічні та фінансові параметри місцевого самоврядування, які збігаються з потребами ринкової економіки, - якісно нові економічні основи місцевого самоврядування і фінансово-економічної бази вітчизняної моделі природних монополій, які на цей час збиткові.

Підсумувавши викладене, вважаємо, що з метою підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів та приведення у відповідність обліку державного майна підприємств житлово-комунальної галузі, необхідно здійснити низку заходів, які сприятимуть раціональному використанню державних коштів.

Так, по-перше, стосовно замовників необхідно прийняти відповідні управлінські рішення, спрямовані на посилення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів та за якістю складання підрядними організаціями актів виконаних робіт.

По-друге, з метою упередження зростання боргів комунальних підприємств перед підприємствами паливно-енергетичного комплексу, з метою запобігання накопиченню штрафних санкцій за несвоєчасну оплату енергоносіїв, що призводить до збитків бюджету, забезпечення якості та повноти контролю за використанням бюджетних коштів, та, враховуючи законодавчо визначені унормовані терміни зберігання бухгалтерських документів, необхідно, на рівні уряду, розглянути можливість розробки механізму узгодження комунальними підприємствами з місцевими фінансовими органами сум заборгованостей місцевих бюджетів із різниці у тарифах з тим, аби накопичувати дані про суми заборгованості для їх щорічного врахування при формуванні місцевих бюджетів.

Розробка зазначеного механізму забезпечить постійне накопичення даних про суми заборгованості місцевих бюджетів, у тому числі і для прийняття рішення щодо централізованого погашення такої заборгованості за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

По-третє, з метою забезпечення достовірності обліку підприємствами житлово-комунальної сфери кількості відпущених послуг та упередження зайвого отримання коштів за відшкодування різниці у тарифах через відсутність приладів обліку, рекомендувати органам місцевого самоврядування провести інвентаризацію обладнання зазначених підприємств на предмет можливості встановлення приладів обліку на існуюче обладнання, із наступним проведенням узагальнення та аналізу результатів інвентаризації на рівні міністерства для розгляду питання формування відповідної загальнодержавної програми.

Виняткова важливість завдання, яке надзвичайно гостро постало сьогодні на черзі дня, полягає, насамперед, в ефективному розподілі та використанні обмежених фінансових ресурсів. Такий принцип надасть змогу відійти від розпорошення коштів, сконцентруватися на ключових напрямках і досягти конкретних результатів у визначені терміни.

Отже, для виведення підприємств ЖКГ з кризового стану необхідно забезпечити оптимальне фінансування галузі. Адже нестача коштів унеможливлює технічне переозброєння підприємств, негативно впливає на показники їх фінансової стійкості, платоспроможності, що робить галузь непривабливою для потенційних інвесторів. Джерелами фінансування діяльності житлово-комунального комплексу у більшій мірі мають стати власні доходи підприємств та кошти інвесторів. Перед державою постає завдання щодо створення сприятливого середовища для залучення інвестицій в розвиток галузі, а підприємства в свою чергу мають забезпечити оптимальне розподілення та раціональне використання фінансових ресурсів завдяки побудові ефективного фінансового менеджменту.

2. Особливості формування власних коштів у бюджетних установах

Спеціальний фонд або так звані довгий час «позабюджетні кошти» як особлива фінансова категорія завжди привертала увагу своєю специфікою і важливістю. При чому сьогодні, коли тривалість і глибина соціально - економічної кризи в Україні вимагає вирішення проблеми покриття дефіциту бюджету, його роль безсумнівно зростає.

Спеціальний фонд - це кошти, що надходять з конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Адже під поняттям «фонд» розуміють кошти, акумульовані на спеціальному рахунку і призначені на конкретні цілі.

Вперше так звані позабюджетні кошти установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджету, були включені до проекту бюджету на 2000 рік. Це було необхідною умовою забезпечення прозорості бюджету, визначено Бюджетною резолюцією Верховної Ради України. Внаслідок цього доходи і видатки всіх рівнів збільшилися на 2,1 млрд. грн. Необхідно зазначити, що включення до бюджету усіх доходів, що отримуються бюджетними установами і організаціями, ні в якому разі не супроводжувалися їх вилученням. Зазначені доходи залишаються в установах чи організаціях, але видатки здійснюються через бюджет та відображаються у бюджетній звітності. Проте поділ бюджету на загальний і спеціальний фонди спочатку не був призначений для того, щоб запровадити схему закріплення джерела доходів за статтею видатків у бюджетній системі України. Спеціальні фонди були введені з метою поліпшення звітності про використання державних коштів, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів. Таким чином, спеціальний фонд був створений як важливий крок до підвищення прозорості у використанні державних коштів.

Як передбачено статтею 13 Бюджетного кодексу спеціальний фонд не повинен формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей [2]. З огляду на це, важливим моментом, який варто брати до уваги, є тільки та частина коштів, має первісно адресний характер, оскільки є фактичним або потенційним результатом певних господарських дій бюджетних установ чи надходить у результаті відповідних рішень інших юридичних та фізичних осіб. Останні позиції впливають і на визначення поняття «доходи бюджетних установ» [16, с. 89].

Під доходами спеціального фонду розуміють власні надходження бюджетних установ, які виконують доповнювальну функцію по відношенню до бюджетних асигнувань і забезпечують виконання основних завдань бюджетних установ в частині не покритій доходами загального фонду [15, с. 229]. Вони відіграють роль додаткового фінансового забезпечення на виконання загальнодержавних, соціальних та інших функцій, покладених на бюджетні установи. Видатки спеціального фонду - державні платежі, що не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Поняття "видатки" у кодексі розкривається за допомогою витрат, а витрати - за допомогою видатків. Зокрема наголошується що витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. А отже вони є один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів [2].

У наш час фінансування бюджетних установ відбувається в обмежених обсягах. Фінансування бюджетних установ здебільшого здійснюється за рахунок коштів, які виділяються з бюджету держави, але таке фінансування є обмеженим, і тому бюджетним установам для нормального функціонування потрібні додаткові кошти.

Для повного і нормального функціонування бюджетні установи можуть отримувати кошти від сторонніх організацій або фізичних осіб у вигляді плати за надані послуги, за оренду або від реалізації майна установ, благодійної допомоги, грантів та дарунків тощо.

С 1 січня 2010 року бюджетні установи, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, відкривають нові рахунки для зарахування власних надходжень у спеціальний фонд держбюджету.

Складовими спеціального фонду бюджетних установ є доходи за всіма джерелами власних надходжень, а також інші надходження спеціального фонду. Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання підготовлено виходячи з необхідності забезпечення належного складання державного та місцевих бюджетів, їх виконання і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу України в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету, та статті 13 цього кодексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи. Перша - плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.

Перша група поділяється на такі підгрупи:

плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів;

надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо.

У разі створення для провадження господарської діяльності госпрозрахункових підрозділів, які мають статус юридичної особи, їх доходи та видатки не є власними надходженнями бюджетної установи і не включаються до спеціального фонду бюджету. Дія цього підпункту не поширюється на навчально- і науково-дослідні господарства аграрних вищих навчальних закладів, що належать до сфери управління Мінагрополітики;

плата за оренду майна бюджетних установ. Бюджетні установи отримують у повному обсязі плату за оренду майна, що їм належить, якщо інше не передбачено законом; надходження бюджетних установ від реалізації майна. До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, у тому числі списаних, за здані як брухт і відходи чорних, кольорових, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи, а також кошти, отримані Національною академією наук та бюджетними установами, що належать до її відання, від реалізації нерухомого майна.

Надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затверджувану Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг. Відповідальними за складання переліків визначаються центральні органи виконавчої влади, що є провідними у відповідній галузі.

Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.

Друга група поділяється на такі підгрупи:

благодійні внески, гранти та дарунки. До цієї підгрупи відносяться всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передача будь-яких видів майна, благодійні внески, гранти та дарунки, у тому числі внески від спонсорів та меценатів. Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою їх надання, проектом міжнародної технічної допомоги тощо;

кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ. До цієї підгрупи відносяться також інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, у тому числі на спорудження житлових будинків.

Схематично джерела власних надходжень бюджетних установ зображені на рис. 1.

Планування спеціального фонду кошторису бюджетної установи є досить складним процесом; воно здійснюється в одному і тому ж кошторисі, що й загального фонду, а їх облік ведеться за єдиним планом рахунків і на одному й тому ж балансі. Порядок планування доходів та видатків спеціального фонду відповідно до законодавства містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

10

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема джерел власних надходжень бюджетних установ

При складанні проектів кошторису зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із спеціальних фондів проектів відповідних бюджетів, включаючи планові обсяги запозичень, що надійдуть до спеціального фонду кошторису. У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються, проте проект кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання [15, с. 232]. Операції з коштами спеціального фонду оформляються тими ж первинними документами, що й за загальним фондом, відносно їх видатків діє та ж сама класифікація видатків за кодами економічної класифікації.

Планування доходів спеціального фонду здійснюється за допомогою таких методів: прямого розрахунку, нормативного, аналітичного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них. Розрахункові показники щодо доходів планового періоду мають формуватися на підставі аналізу фактичного виконання дохідної частини кошторису стосовно доходів спеціального фонду за останній звітний період, з урахуванням очікуваного виконання за період, що передує плановому. За основу цих розрахунків беруться такі показники, як обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який повинен встановлюватися відповідно до законодавства. На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Під час планування враховують те, що доходи бюджетних установ не є однорідними, зокрема, доходи спеціального фонду.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік, а також здійснюється за видами доходів та їх джерелами, які визначаються розробленою класифікацією доходів кожної установи відповідного галузевого профілю згідно із затвердженим галузевим переліком. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному в розрахунку, і повністю відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди. Вони поділяються на власні надходження бюджетних установ та доходи за іншими надходженнями спеціального фонду. Для формалізації результатів планування власних доходів призначено другу складову кошторису - спеціальний фонд [15, с. 231].

Особливістю при формуванні дохідної части є те, що даний процес здійснюється на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів. При складанні цих розрахунків враховуються такі показники:

- обсяг наданих тих чи інших платних послуг;

- розмір плати у розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися згідно із законодавством;

- прогнозний обсяг повернення коштів до бюджету, що мають цільове призначення; інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо); прогнозні надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету [12].

На підставі зазначених показників визначається сума доходів на наступний рік щодо кожного джерела надходження з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планових надходжень зі спеціального фонду наводиться у “Зведенні показників спеціального фонду кошторису”, що додається до кошторису. Крім розрахункових показників, об'єктом планування щодо власних доходів установи є термін надходження доходів за видами. Враховуючи зазначені показники розраховують сума доходів на наступний рік за кожним джерелом надходжень з урахуванням конкретних умов роботи установи: для вищих навчальних закладів більшість власних доходів очікуються до середини І та III кварталів; для закладів охорони здоров'я лікувально-профілактичного характеру - в зимовий, осінній, весняний періоди, санаторно-курортного типу - переважно в літній період тощо [15, с. 232].

Формування доходів, формування видатків розпочинається на етапі їх планування. За основу береться прогнозоване і очікуване виконання кошторису за попередній період; звітні дані про виконання кошторису в частині видатків, як правило за півріччя, доповнюючи оцінкою очікуваного виконання показників видатків за період, що залишився до кінця року. Аналіз звітних показників й оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання показників виконання кошторису в розрізі видаткової частини. З одержаної суми видатків виключаються ті, які не будуть проведені у плановому році. Найважливішим принципом планування видатків спеціального фонду є дотримання пропозицій розподілу коштів з урахуванням реальної необхідності їх. Видатки спеціального фонду на наступний рік плануються з урахуванням результатів виконання кошторису бюджетної установи за попередні періоди, коефіцієнтів зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення видатків спеціального фонду і правильно спланувати їх на майбутнє.

Зазначені інформаційні дані мають бути сформовані до початку процесу планування у вигляді зручних таблиць, графіків порівняння планових і фактичних показників звітних періодів, з відпрацюванням аналітичних висновків що до кожного факту і фактора відхилення [15, с. 233]. Отже, при плануванні та використанні коштів спеціального фонду необхідно додержуватися встановлених законодавством регламентів, у тому числі щодо напрямів використання власних надходжень бюджетних установ відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Тому у сучасних умовах господарювання для бюджетних установ важливим є формування та використання різноманітних надходжень власних коштів. Вони виступають джерелом зростання їхніх фінансових можливостей, збільшення обсягу послуг, підвищення якості обслуговування виробництва і населення, а також дієвості матеріального стимулювання працівників. Проте варто зазначити, що чинне законодавство, що регламентує роботу бюджетної установи, включно із сферою управління доходами і видатками спеціального фонду, залишається декларативним і практично не застосовується. Це спричинено тим, що сьогодні стан бюджетного законодавства залишається в ненайкращому стані, бо знаходиться на стадії формування. Часто одне й те саме питання трактується по різному.

Опрацювання викладеного матеріалу дає змогу зробити висновок: створення спеціального фонду державного бюджету дало можливість вивести з "тіні" численні позабюджетні фонди та власні надходження (спеціальні кошти) бюджетних установ. Крім того, створення дієвого механізму інформаційного забезпечення щодо коштів спеціального фонду передбачає удосконалення підсистеми бухгалтерського обліку доходів та видатків спеціального фонду, особливістю якого буде визначення належного рівня обґрунтування доходів і видатків. Зокрема, необхідне вдосконалення законодавчої бази як однієї з гарантій успішної роботи бюджетної установи; розробка помісячної розбивки у бюджетному розписі доходів спеціального фонду державного бюджету, що зменшить прорахунки у плануванні видатків спеціального фонду бюджетних установ; удосконалення механізму руху коштів у процесі виділення запланованих бюджетних асигнувань; удосконалення механізму управління «Спеціального фонду» бюджетних установ.

3. Задача №30

На основі вихідних даних необхідно визначити прогнозний обсяг закріплених доходів бюджету міста, що враховуються при визначенні трансфертів (D_іzak) на поточний рік:

Рішення:

Прогнозний обсяг закріплених доходів бюджету міста, що враховуються при визначенні трансфертів (D_іzak) на поточний рік, визначається у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 1149 «Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів».

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами проводиться із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.

Прогнозний показник обсягу доходів знаходиться як частка населення адміністративно-територіальної одиниці у населенні України в середньому за три роки помножена на прогнозний обсяг доходів, закріплених за усіма місцевими бюджетами на планований бюджетний період і на індекс відносної податкоспроможності. Якщо припустити, що показники населення і прогнозний обсяг доходів, закріплених за усіма місцевими бюджетами не залежать від дій місцевих органів влади, то вирішальним у формулі розрахунку прогнозного показника обсягу доходів є показник індексу відносної податкоспроможності. Для територій-реципієнтів чим більше прогнозний показник обсягу доходів, тим менше дотацій вирівнювання надійде. Для територій-донорів більше його значення буде означати більший обсяг вилучення коштів.

Звідси

тис. грн.

Прогнозний обсяг закріплених доходів бюджету міста, що враховуються при визначенні трансфертів (D_іzak) на поточний рік дорівнює 55756,4 тис. грн.

Список використаних джерел

1. Балацький, Є. О. Бюджет міста у системі фінансів території: монографія [Текст] / Є. О. Балацький. - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. - 302 с. - ISBN 978-966-8958-71-7

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. №2456-VI // Електронний ресурс

3. Василенко, О. В. Основні підходи до формування ефективних механізмів фінансового забезпечення інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів житловий комунальний господарство бюджетна установа

4. Василик, О. Д. Бюджетна система України: підруч. [Текст] / О. Д. Василик, К.В.Павлюк - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544 с.

5. Величко, В. О. Бюджетна політика та особливості її формування в умовах нестабільності соціально-економічного розвитку [Текст] / В. О. Величко // Економічний вісник Донбасу. - 2010. - № 1 (19). - С. 83-87.

6. Зайчикова, В. В. Місцеві фінанси України та європейських країн [Текст] / В. В. Зайчикова. - К. : НДФІ, 2007. - 299 с.

7. Зерова О.М. Сутність фінансового управління та його особливості в житлово-комунальному господарстві // Економіка будівництва і міського господарства. - 2009. - №4. - С.209-214.

8. Карлін, М. І. Бюджетна система України: навчальний посібник [Текст] / М.І. Карлін. - К.: Знання, 2008. - 428 с. - (Вища освіта ХХI століття). - ISBN 978-966-346-489-3:

9. Карлін, М. І. Державні фінанси України: навчальний посібник [Текст] / М. І. Карлін. - К.: Знання, 2008. - 348 с. - (Вища освіта ХХI століття). - ISBN 978-966-346-344-5:

10. Кравченко, В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. [Текст] - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2006. - 487 с.

11. Пасічник, Ю. В. Бюджетна система: навчальний посібник [Текст] / Ю.В.Пасічник. - 2-ге вид., перероб. та доп.. - К.: Знання, 2008. - 670 с. - (Вища освіта ХХI століття). - ISBN 978-966-346-373-5:

12. Про затвердження Методичних рекомендацій по інспектуванню повноти надходження та правильності використання коштів спеціального фонду [Електронний ресурс] : наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 31.03.2006 №115. - Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua/cgі.

13. Рева, Т. М. Місцеві фінанси : [навч. посібник] / Рева Т. М., Ковальчук К. Ф., Кучкова Н. В. - К. : Центр учбової літератури. 2007. - 208 с.

14. Сазонець, І. Л. Управління місцевими фінансами : навч. посіб. [Текст] / І.Л.Сазонець, Т. В. Гринько, Г. Ю. Придатко. - К. : Центр навч. літ-ри, 2006. - 264 с.

15. Свірко, С. В. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: методологія та організація [Текст] / С. В. Свірко. - К. : КНЕУ, 2006. - 243 с.

16. Свірко, С. В. Доходи спеціального фонду бюджетних установ в вітчізняній та міжнародній обліковій практиці: характеристика та порівняльний аналіз [Текст] / С. В. Свірко // Вчені записки : науковий збірник. -К. : КНЕУ, 2009. - Вип. 11. - С. 89-95.

17. Сліпачук О. Управління дебіторською заборгованістю // Справочник экономиста - 2006. - №3. - С.50-55

18. Суходоев Д.В. Управление финансами предприятия // Экономика и финансы. Вестник Нижегородского унта им. Н.И.Лобачевского. - 2007. - №4. - С.136-139.

19. Юрій, С. I., Бюджетна система України / С. I. Юрій, И. М. Бескид. - К. : НЮС, 2000. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru