Державне казначейство України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Казначейська справа

Зміст

1. Основні етапи створення Державного казначейства України

2. Поняття та особливості організації казначейського виконання державного бюджету за доходами

Список використаних джерел

1. Основні етапи створення Державного казначейства України

Поглиблення процесів подальшого розвитку фінансової системи України та їх взаємозалежність із світовими економічними тенденціями посилює роль і значення ключових фінансових структур держави, зокрема казначейства, у підтримці та розвитку позитивних проявів цих процесів і уникненню та нейтралізації негативних наслідків.

Роль казначейства держави визначається, виходячи із мети його створення - забезпечення ефективного управління коштами бюджету держави, підвищення оперативності фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів у державному і місцевих бюджетах, тобто управління фінансовими потоками на макрорівні.

Історія зародження, становлення i розвитку казначейства надзвичайно багата i тривала. Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб, цінність.

Процес створення казначейства почався у ті часи управління казною, коли не існувало чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави. Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який покликаний відповідати за здійснення та формування державної фінансової політики, - це закономірність для всіх епох і країн [18].

Казначейство як структура для нашої держави не нова. Казначейство як спеціальний державний фінансовий орган, що здійснює касове виконання державного бюджету, було засновано 1822 року, коли у складі Міністерства фінансів Росії було створено Департамент державного казначейства. З жовтня 1917 року було розпочато численні перетворення фінансового апарату, якому було визначено роль виконавця загального обліку народного господарства. Декретом Ради народних комісарів від 4 травня 1919 року Департамент державного казначейства було скасовано і злито з Народним банком РРФСР.

До середини 1993 року в Україні діяла банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою. Тогочасна практика касового виконання державного бюджету була розрахована на систему єдиного банку і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в Україні наприкінці 80-х років. Дворівнева система передбачала, з одного боку, відповідальність Центрального банку за розмір емісії, а з іншого - економічну самостійність комерційних банків, що здійснювали операції у межах залучених коштів і банківського капіталу.

Бюджетні кошти зосереджувались у недержавних банківських установах, для яких виконання бюджету не було пріоритетним напрямком діяльності. Разом з тим, відповідно до діючого на той час законодавства комерційні банки отримали економічну самостійність щодо розпорядження як банківським капіталом, так і залученими кошами. Це призвело до послаблення обліку бюджетних коштів, у усунення комерційних банків від контролю за їх використанням. Кошти на здійснення запланованих витрат виділялись незалежно від їх фактичної мобілізації у бюджеті.

Ситуація змінилася із запровадженням з 1 липня 1993 року єдиної системи касового виконання бюджету. Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1993 року №219/93 «Про порядок виконання Державного бюджету України» фінансування витрат здійснювалося в межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком України Міністерству фінансів України.

Усі кошти державного бюджету, які надходили до установ комерційних банків, почали акумулюватися на централізованому рахунку Міністерства фінансів України, відкритому в Національному банку України на балансовому рахунку №100 «Кошти Державного бюджету України». Аналогічні рахунки відкривалися також в установах комерційних банків на ім'я місцевих фінансових органів. Суми доходів, що надходили на ці рахунки, комерційні банки щоденно перераховували відповідним обласним управлінням Національного банку на транзитний балансовий рахунок №100 обласного управління НБУ, звідки кошти зараховувались на централізований рахунок, відкритий в НБУ на ім'я Міністерства фінансів [8].

По мірі надходжень суми доходів, акумульовані на рахунку №100 перераховувались на рахунок №124 “Видатки Державного бюджету України”, відкритий на ім'я Міністерства фінансів України. З цього рахунку здійснювалось фінансування витрат з державного бюджету в межах асигнувань, передбачених у бюджеті відповідним міністерствам, відомствам (головним розпорядникам коштів) і залишку коштів на рахунку №124.

Перерахування коштів державного бюджету здійснювалося Міністерством фінансів України на поточні рахунки головних розпорядників коштів. Суми бюджетних коштів, що надходили на рахунки розпорядників коштів вищого рівня, підлягали перерозподілу між їхніми підвідомчими структурами у дводенний термін.

Таким чином, забезпечувалось розмежування функцій банківської та фінансової систем, а, отже, мала місце змішана система касового виконання бюджету за видатками. При такій системі касового виконання бюджету, коли кошти концентрувалися на централізованому рахунку МФУ, проходячи довгий шлях по вертикалі, і здійснювали зворотній шлях надходження коштів на рахунки розпорядників, значно знижувалась оперативність в управліннями бюджетними коштами.

За таких умов постало питання оперативного управління бюджетними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби, що можливо було здійснити лише через створення нової структури з налагодженим прозорим механізмом виконання державного бюджету. Тому 27 квітня 1995 року Указом Президента України за № 335/95 було створено Державне казначейство України.

На Державне казначейство України було покладено виконання всього комплексу завдань, пов'язаних з касовим виконанням бюджетів усіх рівнів та ефективним управлінням бюджетними коштами. Воно покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства.

Як дієвий інструмент державної та регіональної фінансової політики казначейська система касового виконання бюджетів сприяє реалізації повною мірою норм Бюджетного кодексу України та закону про державний бюджет України на відповідний рік щодо застосування єдиних підходів і вимог до виконання бюджетів і складання звітності. Це в свою чергу дозволило створити прозору й доступну для органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування базу даних про виконання бюджетів, що діє у режимі реального часу і дає змогу приймати виважені управлінські рішення.

З утворенням Державного казначейства відбувся перерозподіл функціональних повноважень щодо касового виконання бюджету між головними учасниками бюджетного процесу: органами казначейства, банківськими установами і фінансовими органами з подальшим їх зосередженням у казначейській системі. Ще деякий час має місце змішана система касового виконання бюджету за доходами та видатками. І лише з входженням Державного казначейства в систему електронних платежів Національного банку України починає повнофункціонально працювати казначейська система касового виконання бюджету [18].

Переведення на казначейське обслуговування державного бюджету мало без сумніву позитивний ефект, тому що така форма роботи забезпечує ощадливе обов'язково цільове використання бюджетних коштів.

Етапи становлення та розвитку системи Державного казначейства України наведено у таблиці 1.

Завдяки переходу від відомчого фінансування до оплати рахунків інформація про виконання державного бюджету сконцентрована в системі Державного казначейства в принципово більш широкому та прозорому вигляді, доступ до неї став незрівнянно простіший. Це, у свою чергу, дало можливість контролювати бюджетні видатки на всіх стадіях виконання державного бюджету.

Таблиця 1. Становлення та розвиток системи Державного казначейства України [8]

Казначейське виконання бюджетів шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих підтвердних документів дозволило запровадити процедури контролю, який здійснюється органами Державного казначейства на стадії здійснення платежу. До запровадження казначейського обслуговування державного бюджету фактично існував лише один вид фінансового контролю - аудит, який здійснювався шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях органами Контрольно-ревізійної служби та внутрішнього аудиту 1 раз на два роки.

Запровадження обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства сприяло посиленню контролю за дотриманням розпорядниками коштів взяття бюджетних зобов'язань в межах бюджетних асигнувань та удосконаленню механізму використання бюджетних коштів. Зрозуміло, що в основі ефективного використання бюджетних ресурсів має бути своєчасний та якісний аналіз результативних показників, які характеризують виконання державного бюджету, чого можна було досягнути запровадивши ефективну систему обліку.

Ще одним позитивним моментом у казначейському обслуговування державного бюджету є запровадження Державним казначейством України системи управління Єдиним казначейським рахунком, що дозволило в значній мірі зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткової частини бюджету.

Розвиток органів Державного казначейства супроводжувався стрімким розвитком казначейських інформаційних технологій. Держказначейство має розвинену регіональну мережу підвідомчих структур, взаємодіє із великою кількістю учасників бюджетного процесу. Прагнення до єдиної системи інформації є одним із перспективних напрямів діяльності Держказначейства, що потребує сучасного розвитку телекомунікацій та їхнього середовища, який дасть змогу включатися в електронний документообіг з Національним банком України, кредитними організаціями, податковими органами, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Цей процес передбачає системний підхід до вибору апаратних і програмних рішень щодо реалізації казначейських технологій і на територіальному, і на центральному рівні.

Проведений аналіз етапів і механізмів впровадження казначейської системи виконання бюджету засвідчує, що:

1. Система Державного казначейства поступово розширювалася і охопила всі операції державного бюджету, що, у свою чергу, розширювало об'єкти бухгалтерського обліку.

2. Казначейство почало поширювати свою діяльність на місцеві бюджети, і це дає змогу застосовувати єдині правила ведення бухгалтерського обліку і звітності, контролю за доходами і видатками як державного, так і місцевих бюджетів.

3. Державне казначейство по суті стало централізованою бухгалтерією держави за всіма операціями, здійсненими у системі Єдиного казначейського рахунка, а також відповідальним за складання звітності.

4. Кожний новий етап розширення системи бухгалтерського обліку виконання бюджетів сприяє виявленню як позитивних, так і негативних тенденцій розвитку системи Державного казначейства та механізмів, що ним застосовуються.

Досвід роботи з казначейського обслуговування державного бюджету переконливо свідчить про його перевагу в порівнянні з попередньою системою. Позитивними факторами казначейського обслуговування бюджетів є:

- отримання щоденної інформації про суми доходів, що надійшли бюджету за кожним джерелом надходження та суми здійснених видатків кожним розпорядником коштів відповідного бюджету. Виконання державного бюджету стало прозорим як для органів управління, так і для суспільства;

- можливість на центральному рівні володіти оперативною інформацією про надходження коштів по кожній окремій території;

- концентрація бюджетних ресурсів в установах Національного банку України, що дозволяє уникнути ризику втрати бюджетних коштів;

- можливість, у разі необхідності, відслідковувати стан дохідних рахунків в режимі реального часу, що дозволяє оперативно управляти фінансовими ресурсами;

- застосування органами Державного казначейства процедур попереднього та поточного контролю до розпорядників коштів бюджетів дозволяє уникати нецільового спрямування бюджетних коштів;

- дотримання єдиних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів на сучасному етапі бюджетної реформи в Україні виступає одним з головних елементів забезпечення і підвищення стабільності та захищеності бюджетної системи.

Застосування казначейської форми обслуговування Державного та місцевих бюджетів України покладає велику відповідальність на органи Державного казначейства та безпосередньо або опосередковано впливає на процес взаємовідносин органів казначейства з розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Про це свідчить те, що в сучасних умовах органи Державного казначейства являються одним із найактивніших учасників в процесі управлінні бюджетними коштами через реалізацію законодавчо прийнятих механізмів та процедур виконання бюджетів відповідно до вимог бюджетного законодавства [13].

Тому подальший розвиток казначейської системи виконання бюджетів в Україні потребує зміни ситуації, яка не дає змоги повною мірою використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів, що пов'язано з тим, що функції і повноваження органів казначейства, встановлені в період їхнього створення, змінилися з огляду на нові соціально-економічні реалії [9].

Зазначені зміни відбиті в спробах реформування як бюджетного так і податкового законодавства. В підтвердження проведення реформи різних складових сектору державних фінансів варто відмітити, що ефективність економічної політики визначається не лише тим, скільки коштів було мобілізовано до бюджету, а й тим, наскільки ефективно вони перерозподілені і освоєні.

Україна має досить об'ємний сектор державних фінансів як за абсолютними показниками, такі відносно ВВП, але тим не менш, суттєвою проблемою, без локалізації якої добитися відчутних позитивних зрушень буде неможливо, є критичні масштаби нецільового та неефективного використання бюджетних коштів. Тому, в контексті запланованих системних економічних реформ реформа бюджетної системи повинна стати однією з ключових.

Із розвитком казначейської системи в Україні відбулася реформа бюджетного законодавства в частині прийняття та введення в дію з 01.01.2011 р. Закону України «Бюджетний кодекс Україні» від 08.07.2010 р. № 2456-VI [1], що в сучасних соціально-економічних реаліях вимагає переоцінки повноважень органів казначейства, встановлені в період їх створення, та відповідно обґрунтування основних засад підвищення стабільності та захищеності бюджетної системи шляхом удосконалення організації казначейського обслуговування бюджетних коштів та впливу на процес взаємовідносин органів казначейства з розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.

Більшість положень, внесених до нової редакції Бюджетного Кодексу України не є новими, адже вони вже тривалий час регламентовані та виконуються у відповідності до Законів про Державний бюджет України, Постанов Кабінету міністрів України (КМУ), Порядків та Наказів, розроблених та затверджених як Міністерством фінансів України (МФУ) так і Державним казначейством (ДКУ). Але закріплення таких положень на постійній основі нормами Бюджетного Кодексу держави має призвести до суттєвого підвищення стабільності та захищеності бюджетної системи. Звичайно зміна редакції Бюджетного кодексу України має своє відображення і на деяких аспектах казначейського обслуговування бюджетів за видатками.

Перехід на казначейську форму обслуговування бюджетних коштів здійснюється відповідно до вимог статті 43 Бюджетного кодексу України (БКУ) та передбачає [1]:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Окремими статтями БКУ регламентовано основні позиції процесів встановлення бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів, а також відокремлено функції розпорядників коштів та органів державного казначейства при їх реалізації (табл.2).

Таблиця 2. Характеристика та функції розпорядників коштів та органів ДКУ

На сучасному етапі органи казначейства залучені тільки до процесу виконання бюджету і не беруть участі в інших етапах бюджетного процесу. Враховуючи, що органи ДКУ володіють широкою інформацією з усього спектра показників виконання державного бюджету, детально аналізують дані про виконання бюджету, доцільно передбачити участь ДКУ, поряд з іншими виконавчими органами, на етапах планування доходів і видатків бюджету, оцінки ефективності державних цільових програм, фінансового аудиту.

Ефективним шляхом розвитку казначейської системи виконання бюджетів є удосконалення казначейського обслуговування бюджетних коштів, що дає можливість: запровадження єдиного механізму управління коштами державного та місцевих бюджетів; підвищення ефективності управління видатками місцевих бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу; посилення поточного контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, дотриманням штатної, фінансової і касової дисципліни [9; 16].

Казначейська система обслуговування бюджетних коштів має забезпечити: прозорість руху бюджетних коштів за бюджетними призначеннями; акумуляцію бюджетних ресурсів розпорядників коштів місцевих бюджетів на єдиному казначейському рахунку управлінь ДКУ; оперативність в управлінні коштами (можливість мати щоденні дані про залишки коштів на рахунках усіх рівнів бюджетів та на рахунках бюджетних установ; єдиний підхід до бухгалтерського обліку й складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Таким чином, підсумовуючи варто відмітити, що з огляду на нові соціально-економічні реалії розвиток казначейської системи обслуговування бюджетних коштів безпосередньо пов'язаний із зміною функцій і повноважень органів казначейства, встановлені в період їхнього створення. Наприклад, залучення органів Державного казначейства України не тільки до процесу виконання бюджету, але і до участі в інших етапах бюджетного процесу.

Важливим напрямом підвищення стабільності та захищеності бюджетної системи є удосконалення організації казначейського обслуговування бюджетних коштів, що відображено в Бюджетному кодексі. Структура та зміст нового Бюджетного кодексу свідчать про те, що уряд намагався уникнути революційних змін, і в більшій мірі зосередився на удосконаленні попереднього варіанту документу. Тим не менш, він вносить відчутні зміни до бюджетної системи України, які відкривають нові можливості для підвищення ефективності функціонування бюджетного механізму, хоча окремі новації створюють серйозні ризики.

2. Поняття та особливості організації казначейського виконання державного бюджету за доходами

Доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Склад доходів Державного бюджету України встановлюється у главі 5 (стаття 29) Бюджетного кодексу 08.07.2010 № 2456-VI [1]. Відповідно до статті 9 Загальних положень Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти, гранти та дарунки.

Податкові надходження - це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов`язкові платежі. У Бюджетному кодексі закріплено, що податкові надходження державного бюджету справляються відповідно до чинного податкового законодавства.

Бюджетний кодекс окреслює функції бюджетного законодавства в частині закріплення за різними ланками бюджетної системи конкретних джерел надходжень, що утворюються за рахунок податків, зборів та інших обов`язкових платежів, і зарахування цих платежів до бюджетів.

Згідно ст. 45 Бюджетного кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань платників податків чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) [1].

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Порядок зарахування до державного бюджету коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника СЕП НБУ і розгортанням роботи розрахункових палат Держказначейства змінилися функції органів Державного казначейства в частині виконання державного бюджету за доходами і порядок відкриття рахунків для обліку доходів бюджету.

У процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органи Державного казначейства України здійснюють такі функції:

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі);

- здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами відповідно до нормативів відрахувань, визначених законодавством, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету;

- формують розрахункові документи і проводять відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів Державної податкової служби або судових рішень;

- здійснюють відрахування дотацій відповідним місцевим бюджетам;

- ведуть бухгалтерський облік платежів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, у розрізі кодів бюджетної класифікації;

- установлюють порядок складання та складають оперативну, місячну, квартальну та річну звітність про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями відповідно до кодів бюджетної класифікації та подають її відповідним органам, визначеним законодавством, у встановлені терміни за формами, затвердженими в установленому порядку;

- надають інформацію про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органам стягнення.

Рахунки для зарахування платежів до державного бюджету відкриваються на балансі головних управлінь Державного казначейства України та Державного казначейства України (центральний апарат).

Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Перерахування на бюджетні рахунки грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через СЕП НБУ.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Зарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів здійснюється щоденно. На кінець операційного дня залишки коштів, що склалися на відповідних дохідних рахунках, перераховуються на котлові рахунки. Акумульовані суми коштів, зараховані на котлові рахунки, розподіляються за встановленими нормативами. У цей самий день суми дотацій місцевим бюджетам перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, кошти, що підлягають перерахуванню до державного бюджету зараховуються на відповідні рахунки, відкриті у Державному казначействі (центральний рівень). Таким чином, забезпечується консолідація всіх надходжень до бюджету на єдиному казначейському рахунку.

Усі кошти, які надійшли на рахунки для акумулювання коштів, в установленому порядку спрямовуються на відповідні рахунки для здійснення видатків державного бюджету.

На підставі даних про рух грошових коштів на аналітичних рахунках з обліку доходів бюджету щоденно в кінці операційного дня територіальними органами казначейства формуються звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами у розрізі кожного з місцевих бюджетів відповідного регіону, а також зведених бюджетів районів та областей. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання місячної звітності про виконання бюджетів у частині доходів.

Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних Державного казначейства України.

На основі показників виконання бюджетів за доходами фінансовим органами та органами податкової служби складається прогноз надходжень на наступний місяць, квартал, до кінця року. Наявність інформації про очікувані надходження доходів до бюджетів дозволяє прогнозувати обсяг фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов'язань поточного періоду та проводити ефективну податкову політику у наступні періоди.

Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI // Урядовий кур'єр. - 2010. - № 151. - С. 9-24.

Галушка, Є.О. Казначейська справа: навчальний посібник/ Є. О. Галушка, О. В. Охрімовський, Й. С. Хижняк. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2004. - 247 с.

Дроздов, О.И. Функционирование единого казначейского счета в государственном казначействе Украины/ О. И. Дроздов //Финансы. - 2011. - N 2. - С. 30-33

Іванський, А.Й. Нормативне регулювання казначейської справи в Україні: коментований довідник/ А. Й. Іванський. - Одеса: Фенікс, 2010. - 782 с.

Калитчук, В. М. Управління коштами єдиного казначейського рахунку і ризик розриву між ставками активів і пасивів держави/ В. М. Калитчук //Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - N 4. - С. 22-25

Котова, С. С. Історичні передумови становлення і розвитку системи державного казначейства України/ С. С. Котова //Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - N 8. - С. 23-28 казначейство бюджет

Осипчук, Л.Л.. Основи казначейської справи: навчальний посібник/ Л. Л. Осипчук; МАУП. - К.: МАУП, 2003. - 152 с.

Офіційний сайт Державної казначейської служби України: режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish/article/92669

Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України. Монографія / К.В. Павлюк - К.: НДФІ, 2006. - 584 с.

Павлюк, К.В. Розвиток казначейської системи виконання державного бюджету/ К. В. Павлюк //Фінанси України. - 2006. - N 2. - C.78-91

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України [Електронний ресурс]: Наказ Державного казначейства України від 02.12.2002 N 221 (в редакції від 25.11.2010 N 436) / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0976-02

Прутська О.О., Данилюк О.О. Удосконалення казначейської системи виконання бюджету //Вісник КНТУ. - 2007. - №3. С.33-36.

Сізова М.В. Механізми оптимізації управління фінансовими ресурсами регіону через казначейську систему / М.В. Сізова // Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів: ІV Всеукр.наук.-практ.конф. - Донецьк: ДонДУУ, 2006. - С. 161-164.

Сушко Н. Казначейський контроль за дотриманням бюджетного законодавства / Наталія Сушко - “Баланс”, 2010. - № 39 - С. 23-24.

Форкун, І. В.. Основи казначейської справи: навчальний посібник/ І. В. Форкун, Н. Л. Фролова. - Львів: Новий Світ-2000, 2011. - 477 с. +

Чечуліна О.О. Повноваження Державного казначейства України при виконанні Державного бюджету / О.О. Чечуліна // Вісник КНТУ. - 2007. - № 3. - С. 53-59.

Штригель Л.І. Розвиток казначейської системи виконання державного бюджету в Україні / Л.І. Штригель // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології - ХНТУ, 2010 - № 1(2) - С. 64-68.

Юрій С.І., Стоян В.І., Даневіч О.С. Казначейська система: Підручник. - 2-ге вид. змін й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.- 818 с.

Размещено на Allbest.ru