Методичні прийоми і способи, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний фінансовий моніторинг

Зміст

1. Методичні прийоми і способи, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі

2. Перевірка організації і стану податкового обліку

3. Основні напрямки контролю фінансових органів місцевих державних адміністрацій

Список використаних джерел

Додаток

1. Методичні прийоми і способи, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі

Для одержання необхідних доказів у контрольно-ревізійному процесі під час проведення ревізій чи тематичних перевірок використовуються різні методичні прийоми і способи. Їх класифікують за двома групами (рис.1):

а) методичні прийоми фактичного контролю;

б) методичні прийоми документального контролю.

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класифікація методичних прийомів контрольно-ревізійного процесу

Інвентаризація - це спосіб контролю фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, стану розрахунків та його відповідності даним бухгалтерського обліку на одну й ту саму дату.

У процесі ревізії виконують, як правило, часткові інвентаризації, передбачені в програмі ревізії, але при виявленні фактів зловживань, значних нестач матеріальних цінностей проводяться ще й позапланові повні інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69 (редакція від 18.11.2011). Особливість проведення інвентаризації під час ревізії полягає в тому, що головою інвентаризаційної комісії є ревізор, який визначає перелік номенклатури об'єктів контролю при часткових інвентаризаціях.

Контрольні заміри - прийоми фактичного контролю, що застосовуються при перевірці достовірності даних про обсяги виконаних робіт, наданих послуг. Наприклад, виконання будівельно-монтажних робіт, капітального ремонту будівель тощо.

Спостереження (обстеження) - прийоми фактичного контролю стану об'єктів, їх якісних характеристик. Наприклад, при контролі дотримання правил безпеки зберігання матеріальних цінностей, умов збереження, порядку видачі матеріальних цінностей у структурні підрозділи підприємства і т. ін.

Експертно-лабораторний аналіз - прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції. Застосовується для перевірки дотримання діючих стандартів і рецептур виготовлення продукції у харчовій, хімічній промисловості при випуску продовольчих і непродовольчих товарів. Для аналізу беруть дві проби, їх пломбують і разом з письмовим запитом ревізора направляють у відповідну лабораторію. На основі проведеного аналізу лабораторія надає висновок, який ревізор ураховує при визначенні результатів контролю.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягів виходу готової продукції в переробній промисловості. При цій формі контролю в присутності ревізора та уповноваженого спеціаліста перевіряється весь технологічний процес, починаючи зі зважування сировини і допоміжних матеріалів, їх обробки і закінчуючи зважуванням готової продукції. Це дає можливість перевірити фактичний вихід продукції та обсяги витрат сировини і допоміжних матеріалів, порівняти з даними обліку до контрольного запуску, установити необліковані надлишки матеріальних цінностей і пов'язані з цим зловживання, що можуть виникнути в подальшому.

Для оцінки здійснених господарських операцій на підприємстві використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку та звітності. Розглянемо основні з них.

Нормативно-правова перевірка належить до основних методичних прийомів здійснення документального контролю під час ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Суть цієї форми контролю полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, установлюється, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам статутів та інших засновницьких документів. При виявленні таких порушень робляться розрахунки, складаються аналітичні таблиці, визначаються наслідки та винні особи, обсяги витрат чи збитків, заподіяних неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб підприємства.

Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання діючих форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів, наявності відповідних підписів у документах.

Арифметична перевірка документів включає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів. Наприклад, арифметична перевірка застосовується при здійсненні контролю загальної суми до сплати по рахунках-фактурах постачальників матеріальних цінностей, обсягів витрат - по матеріальних звітах, визначення залишків грошових коштів - за касовими звітами касирів і т. п.

Експертна перевірка документів - це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак недоброякісних документів. До останніх належать такі, що складені з порушенням вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень. Експертна перевірка документів доповнює формальну та арифметичну перевірки при виявленні в окремих реквізитах документа ознак підробки. Підроблені документи можуть визначатися сукупністю таких ознак: підчищення, дописування тексту, окремих цифр або букв, цифрових записів, закреслення, часткове чи повне видалення та виправлення написаного тексту. Наприклад, виправлення дати здійснення операції, ціни, кількості, вартості, підроблені підписи відповідальних службових осіб. Документи з ознаками підробки попередньо детально вивчаються для встановлення достовірності здійснених господарських операцій, які вони відображають, застосовуючи методи зустрічної перевірки документальних даних, взаємного контролю змісту різних документів, об'єктивної можливості виконання, здійснення. Для виявлення додаткових доказів про підроблені документи ревізор направляє їх у спеціальні лабораторії на криміналістичну експертизу, яка готує експертний висновок. Складання підроблених документів класифікується як кримінальний злочин. При виявленні таких документів ревізор повинен терміново довести це до відома правоохоронних органів та вжити заходів щодо їх збереження як доказів порушень.

Зустрічна перевірка документів - один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення їх і записів у облікових реєстрах, що належать до одних і тих самих або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій ревізованого підприємства та організацій, з якими воно має виробничі (господарські) відносини. Наприклад, документи складаються, як правило, у 2-х, 3-х примірниках, один з яких передається іншим взаємопов'язаним організаціям (постачальник - покупець; клієнт, замовник - виконавець). Порівняння даних різних примірників одного й того ж документа дає можливість установити факти порушень, які завуальовані виправленнями в документах ревізованого підприємства окремих реквізитів чи складанням підставних документів, заміни ними дійсних документів.

Логічна перевірка документів як методичний прийом контролю застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли в ревізора виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу - у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв'язаними показниками інших господарських операцій на предмет того, чи існувала об'єктивна можливість її виникнення. Наприклад, зіставлення даних про обсяги перевезеного вантажу в дорожніх листках водія автомашини і накладних постачальника сировини чи матеріалів; обсяги випуску готової продукції з виробничою потужністю устаткування.

Контрольні порівняння на збалансованість окремих показників, що застосовуються для контролю правильності оприбуткування та списання на витрати, видатки окремих сортів, матеріальних цінностей, достовірності аналітичного обліку, якщо в бухгалтерії ведеться тільки вартісний (сумовий) облік матеріальних цінностей, а також, коли аналітичний облік у запущеному стані. Суть даного прийому полягає в порівнянні залишку на початок ревізованого періоду з документованим надходженням матеріальних цінностей, з однієї сторони, і документованих витрат та залишку на кінець ревізованого періоду, з іншої сторони (залишок на початок + надходження = залишок на кінець + витрати).

Перевірка правильності відображення господарських операцій з даних документів у реєстрах бухгалтерського обліку. При цьому контролюється правильність визначення кореспонденції рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної в документі, повнота наявності та відповідності документів за здійсненими в облікових реєстрах записами на рахунках бухгалтерського обліку. Допущені порушення можуть виражатися в неправильній кореспонденції рахунків, невідповідності сум у реєстрах бухгалтерського обліку і прикладених до них документах, відсутності бухгалтерських записів по окремих прикладених документах, повторі кореспонденції рахунків у однакових сумах за одним і тим самим документом, необґрунтованих документами додаткових чи сторнованих записах на рахунках бухгалтерського обліку. Тільки досконале володіння методикою здійснення бухгалтерського обліку дозволяє ревізору виявити такі приховані зловживання, як крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності і балансів. Суть цього методичного прийому полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності і балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного чи податкового обліку. Він застосовується в поєднанні з іншими методичними прийомами і способами контролю та аналізу для дослідження фінансового стану підприємства, фінансових результатів діяльності та взаємовідносин по платежах до бюджету, цільових спеціальних державних фондів, розрахунків з банками по позичках, а також з іншими підприємствами та організаціями.

До основних прийомів аналізу, які мають широке застосування при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності належать: техніко-економічні розрахунки, порівняння даних, відносні та абсолютні величини, групування даних, тематичні обстеження.

При проведенні ревізій контроль документів та облікових реєстрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом. Суцільний спосіб більш ефективний, але має обмежене застосування через високу трудомісткість контрольного процесу. Він застосовується при ревізії грошових коштів по касових та банківських операціях підприємства, а також на тих ділянках діяльності ревізованих підприємств, де викрито зловживання і необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків, реальний оподаткований оборот за видами податків для визначення повноти нарахування податків до бюджету.

У практичній роботі ревізори використовують різні варіанти вибіркового контролю. Як критерії вибору інформації для контролю, залежно від виду об'єктів, ревізором можуть визначатися:

а) однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибору (наприклад, 100-200 операцій);

б) усі господарські операції підприємства за останній місяць кожного кварталу за різні визначені періоди часу;

в) частина операцій за ревізований період.

Якщо в процесі вибіркового контролю документації буде встановлено факти зловживань, то застосовується суцільний контроль.

Здійснюючи контрольні дії, ревізор повинен мати на увазі, що нерідко зловживання та порушення приховано за зовнішньо правильно оформленими документами. Тому при встановленні найнезначніших ознак зловживань ревізор зобов'язаний зосередити свою увагу на їх повному викритті, застосовуючи комплекс методичних прийомів та способів контролю.

2. Перевірка організації і стану податкового обліку

Податки та збори є складною обліково-економічною категорією, в основі якої лежать інтереси різних користувачів облікової інформації. Найбільш важливими категоріями користувачів, яких цікавить інформація стосовно розмірів нарахованих та перерахованих сум податку, виступають власники підприємства та держава в особі уповноважених податкових органів. Так, власники та держава зацікавлені в максимізації прибутку, оскільки при більшому прибутку держава отримає більші надходження податку на прибуток до бюджету, а для власників більший прибуток - джерело отримання доходів, джерело реінвестування прибутку в діяльність підприємства, а також один із критеріїв привабливості підприємства для інвесторів. Кожен з цих користувачів представляє власні інтереси, які є досить протилежними, так як стосуються прибутку, який є базою оподаткування податком на прибуток. Так, хоча обидві сторони і зацікавлені в максимізації прибутку, проте власники підприємства, зацікавлені в мінімізації податку на прибуток, який підлягає сплаті до державного бюджету. Саме тому на підприємствах часто ведеться подвійний облік: один для власника та інвесторів (фінансовий облік), інший - для держави (податкові розрахунки). У зв'язку з наявністю таких досить суттєвих протиріч, які не відповідають інтересам держави, й існує система податкового контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до Розділу ІІ. “Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) Податкового кодексу України [9], податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Основними контролюючими органами, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та перерахування до бюджету податку на прибуток є органи державної податкової служби.

Сьогодні податкове законодавство визначає, що податковий контроль полягає не лише в перевірці правильності нарахування та перерахунку до бюджету податків, а й у веденні обліку платників податків та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (рис. 2)

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Способи здійснення податкового контролю

В статті 75 Податкового кодексу України зазначається, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки [9].

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, слід відмітити, що на сьогодні вимагається разом з податковими деклараціями до органів податкової служби подавати річну та квартальну фінансову звітність, що значно підвищує імовірність виявлення помилок стосовно нарахування та сплати податку на прибуток.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Податковим законодавством виділяються такі види документальних перевірок: планова перевірка, позапланова перевірка, виїзна перевірка та невиїзна перевірка.

Крім документальної перевірки, визначають також фактичну, якою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Розглянемо методику проведення податкового контролю за нарахуванням та сплатою податку на прибуток підприємства.

Основною метою податкового контролю є забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання та попередження виникнення податкових правопорушень. Відповідно, суб'єктами такого контролю виступають органи державної податкової служби, а об'єктом - всі господарські операції, пов'язані з одержанням доходів та витрат підприємства, які враховуватимуться для визначення об'єкта оподаткування, а також операції з обчислення податку на прибуток.

Як зазначає І. В. Ткаченко, що основною проблемою проведення податкового контролю є те, що чинними нормативно-правовими актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків та, як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій [14, с. 226].

Традиційно в теорії контролю виділяють три етапи проведення перевірки: організаційний, технологічний та результативний етап.

Процес податкової перевірки є досить трудомістким, оскільки у формуванні бази оподаткування податком на прибуток бере участь досить велика кількість об'єктів бухгалтерського обліку, і чим більша за обсягами діяльність підприємства, тим процес перевірки буде складнішим.

Варто відмітити, що податкова перевірка проводиться шляхом використання лише документальних прийомів контролю, оскільки податок на прибуток та його база оподаткування є суто розрахунковою величиною, яка підтверджується лише документально. Крім того, перевіряючи самостійно можуть визначити як проводити перевірку суцільним чи вибірковим способом, проте, для отримання більш достовірних даних краще проводити перевірку суцільним способом, але завжди необхідно пам'ятати про ефективність такої перевірки.

В ході перевірки податкові органи не мають права вимагати всі бухгалтерські документи, а лише ті, які підтверджують операції стосовно податку на прибуток та прибуток, який враховується для обчислення такого податку.

Посадові особи органів державної податкової служби згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII перевіряють:

- своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

- дотримання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи [11].

Під час перевірки працівники податкової служби мають право:

- перевіряти наявність свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгових патентів. Виявивши правопорушення, податкові органи передають матеріали щодо них органам, якими було видано ліцензії (торгові патенти);

- одержувати у платників податків пояснення з питань, що виникають під час перевірок. Надавати перевіряючим пояснення можуть лише посадові особи платника податків - керівник (його заступники) та головний бухгалтер підприємства.

Завершення податкової перевірки працівники податкової служби оформляють:

- Актом, якщо перевіряючими встановлено порушення податкового та валютного законодавства;

- Довідкою, якщо перевіряючими не встановлено порушень податкового та валютного законодавства.

Основні вимоги до актів документальних перевірок наведені у табл. А.1 додатку А.

Порушенням методики складання Акта документальної перевірки вважається включення до його змісту:

- різних висновків та пропозицій;

- непідтверджених даних;

- суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають обґрунтованих доказів, а також юридичної кваліфікації дій посадових осіб підприємства, зокрема «розкрадання», «привласнення», «ухилення від оподаткування», «приховування доходів» тощо;

- виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

Не пізніше 10 днів від дня складання акта перевірки за наслідками розгляду матеріалів перевірки керівник органу державної податкової служби або його заступник приймає рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) за наявності основ для прийняття такого рішення. Перший примірник рішення вручається під розписку керівнику або головному бухгалтеру підприємства, що перевірялося, або надсилається рекомендованим листом.

Податкове зобов'язання, нараховане під час перевірки контролюючими органами, вважається узгодженим після отримання підприємством, що перевірялося, Податкового повідомлення, якщо підприємство не має наміру його оскаржити. Під час ознайомлення з рішенням та Податковим повідомленням доцільно звернути увагу на правильність розрахунку сум штрафних санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до Податкового кодексу України, контролюючі органи за несвоєчасне нарахування і сплату податкового зобов'язання мають право нараховувати штрафи та пеню [9].

Згідно з пп. 126.1 ст. 126 гл. 11 Кодексу, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом встановлених термінів, то він притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем терміну сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем терміну сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу [9].

Відповідно до пп. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету [9].

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, призводять до накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає набуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з Податковим кодексом України, після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

3. Основні напрямки контролю фінансових органів місцевих державних адміністрацій

Державний контроль є необхідною умовою ефективного функціонування економічної системи будь-якої держави. Однією з найважливіших складових державного контролю є фінансовий контроль та його першорядний елемент - бюджетний контроль, або фінансовий контроль у бюджетній сфері, що є державним і муніципальним фінансовим контролем за виконанням відповідних бюджетів (державного і місцевих). Від того, як органи, наділені державою правом здійснювати контроль за надходженням та законним, доцільним і ефективним витрачанням коштів місцевих бюджетів, виконуватимуть свої повноваження, залежатиме ефективність реалізації місцевих бюджетів і, зрештою, - добробут усіх членів територіальних громад.

Фінансовий контроль у бюджетному процесі - це контроль держави на макрорівні, який здійснюється державними органами влади й управління під час складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, а також при затвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетних відносин і за своєю сутністю є комплексом заходів, що вживаються державою з метою забезпечення формування і раціонального використання бюджетних коштів і коштів державних фондів цільового призначення.

Контроль здійснюється з метою спостереження й охоплює собою збір даних і передачу інформації в компетентні органи державної влади про результати контрольних заходів, які спрямовані на те, щоб з'ясувати причини виявлених відхилень і визначити шляхи їх усунення для ефективного функціонування органів державної влади чи місцевого самоврядування. У цьому зв'язку під час здійснення контролю за використанням коштів місцевих бюджетів контролюючими органами має забезпечуватися перевірка дотримання чинних нормативно-правових актів України щодо формування та використання місцевих бюджетів різних рівнів, дотримання фінансово-бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, належний стан економічної та контрольної роботи фінансових органів місцевого самоврядування та органів Державного казначейства в частині здійснення контрольних функцій щодо виконання місцевих бюджетів, здійснення ними заходів з метою забезпечення в умовах світової фінансово-економічної кризи економного й раціонального використання коштів місцевих бюджетів на основі принципів бюджетної системи України.

Як відомо, реалізація економічної стратегії держави потребує підвищення контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким належить ключова роль у здійсненні державного фінансового контролю. У зв'язку з розгалуженістю виконавчої влади в Україні зростає важливість тих її органів, на які покладаються обов'язки, що безпосередньо стосуються проведення фінансового контролю.

Відповідно до статей 109-115 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють Верховна Рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад [1]. Найважливішу роль серед цих органів щодо контролю за місцевими бюджетами по суті відіграють контролюючі органи, що підпорядковуються Міністерству фінансів України. Пріоритетне місце серед них належить Державній контрольно-ревізійній службі України (ДКРС), яку було створено згідно з Законом України від 26 січня 1993 року “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [10]. Головним завданням ДКРС є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. У зв'язку з конституційним розмежуванням державної влади та місцевого самоврядування повноваження ДКРС щодо органів місцевого самоврядування поширюються лише на ту їх частину фінансової діяльності, що пов'язана з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування та їх фінансовою підтримкою.

2006 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна”, яким було внесено зміни і до Закону “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [10]. Згідно із законодавчими змінами органи ДКРС отримали додаткові повноваження зі здійснення контролю над державним і комунальним майном, навіть якщо підприємства не є отримувачами бюджетних коштів.

Після виходу названого вище Закону було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 “Про затвердження порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою”, де за ініціативою ДКРС чітко відпрацьовано порядок проведення інспектування, його тривалість та методику [12]. Також КРУ Законом було надано повноваження зі здійснення державного фінансового аудиту суб'єктів господарювання державного сектора економіки і в діяльності бюджетних установ. Як відомо, державний фінансовий аудит - це дослідження роботи державних підприємств, метою якого є не покарання, а попередження можливих порушень. Це нововведення наближує КРУ до європейських стандартів, і нині КРУ впроваджує його як пілотний проект на окремих державних підприємствах України, тим самим здійснюючи перехід від фіскальних заходів до запобіжних [6].

Контрольно-ревізійні управління мають право самостійно реагувати на депутатські запити і звернення громадян. При проведенні перевірки органів місцевого самоврядування контролюючі органи мають:

- відстежити рівень дотримання порядку проходження бюджетних коштів від поточного рахунку місцевого бюджету основного рівня території (обласного, районного, міського) та рахунків з обліку коштів державного та місцевого бюджетів в органах Державного казначейства через основних розпорядників коштів на фінансування заходів, передбачених показниками видаткової частини відповідного бюджету, а також установити, чи за цільовим призначенням правильно і ефективно витрачалися кошти, виділені з бюджетів усіх рівнів;

- перевірити правильність формування та використання коштів від надходжень, що мають цільове призначення, у тому числі кошти цільових фондів, утворених за рішеннями органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також власних надходжень бюджетних установ;

- оцінити стан збереження та ефективність використання державного і комунального майна, інших матеріальних і нематеріальних активів установами, підприємствами та організаціями, що отримують кошти з бюджетів різних рівнів, а також виконання вимог законодавства щодо операцій із необоротними активами, які складають матеріальну основу місцевого самоврядування та балансоутримувачами яких є підприємства і організації, що не фінансуються з бюджету [3, с.154-155].

Як правило, перевірка місцевих бюджетів проводиться в плановому порядку органами ДКРС центрального та територіального рівня, у разі потреби - спільно з іншими органами державного фінансового контролю залежно від рівня місцевого бюджету. Планові перевірки бюджетів проводяться відповідно до таких документів:

1) “Основні напрями роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на поточний рік”, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) “План контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на відповідний період”;

3) “План перевірок бюджетів та використання бюджетних коштів у районах, містах обласного значення, районах у містах, які складаються контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”.

ГоловКРУ України за погодженням з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та Державною податковою адміністрацією України планує перевірки місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і включає їх до основних напрямів роботи органів державної контрольно-ревізійної служби України на наступний рік, який до першого грудня поточного року подається на затвердження Кабінету Міністрів України. Затверджений Кабінетом Міністрів України план перевірок бюджетів органи державного фінансового контролю включають до своїх планів роботи на відповідний період. Контрольно-ревізійні управління в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі за погодженням з іншими територіальними органами фінансового контролю складають план проведення перевірок місцевих бюджетів на наступний рік та до першого листопада подають його на затвердження Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Затверджені плани перевірок бюджетів у районах, містах обласного значення, районах у містах у визначені строки скеровуються до Управління контролю у сфері органів державної виконавчої влади і оборони ГоловКРУ України для контролю за їх виконанням.

Крім того, контроль за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів здійснює також Державне казначейство України (ДКУ). У територіальних органах ДКУ здійснюється перевірка питань, визначених у Тимчасових методичних рекомендаціях з проведення перевірки законності операцій за рахунками з обліку коштів державного і місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України, затверджених наказом ГоловКРУ від 17 липня 2002 року №155, з урахуванням особливостей, визначених Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який затверджено наказом Держказначейства України від 04 листопада 2002 року №205. При цьому, зокрема, у процесі перевірки дотримання органами Держказначейства України порядку виконання державного бюджетів і місцевих бюджетів за доходами зосереджується увага на перевірці таких питань:

- дотримання порядку відкриття рахунків та зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів; обґрунтованість відкриття реєстраційних спеціальних рахунків бюджетним закладам та правильність зарахування на них коштів;

- правильність ведення бухгалтерського обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року №119, у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

- розподіл, повнота і своєчасність перерахування платежів до державного та місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік та рішення про місцеві бюджети регіону;

- перерахування інших платежів у розмірах, визначених законодавством, що зараховуються на розподільчі рахунки та перераховуються за призначенням;

- повнота надходження коштів до бюджету за рахунок платежів не визначених законодавством як обов'язкові, у тому числі коштів за приватизоване майно, адміністративних штрафів тощо;

- стан обліку заборгованості за бюджетними позичками, повнота вжиття заходів щодо своєчасного їх повернення та правильність зарахування до бюджету;

- правильність повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету;

- організація та стан роботи з проведення взаємоперевірок з надходження платежів й інших надходжень до бюджетів з фінансовими органами та органами податкової служби, дотримання періодичності проведення таких взаємозвірок і правильність регулювання виявлених розбіжностей;

- дотримання черговості під час проведення операцій із обробки платежів [3, с.160].

За підсумками проведених перевірок місцевих бюджетів готуються обов'язкові вимоги керівникам виконавчих органів місцевого самоврядування, установ, організацій та закладів, що фінансуються з місцевих бюджетів, щодо усунення виявлених недоліків і встановлюється контроль за їх виконанням. Матеріали окремих ревізій (перевірок), оформлені в установленому порядку двосторонніми актами за підписами особи, яка здійснювала ревізію, керівника органу місцевого самоврядування і керівника бухгалтерської (фінансової) служби, в окремих випадках передаються для розгляду і прийняття рішення до правоохоронних органів. При цьому слід пам'ятати, що зведені акти перевірок місцевих бюджетів не передаються до правоохоронних органів (за винятком їх офіційного запиту), адже вони є лише носіями інформації, заактованої в окремих двосторонніх актах. У разі потреби матеріали перевірок місцевих бюджетів висвітлюються в пресі та інших засобах масової інформації. Крім того, окремим пунктом в проектах розпоряджень (рішень) за результатами перевірок передбачається надання доручення підрозділу певної державної адміністрації (виконавчого органу ради), що відповідає за зв'язки із засобами масової інформації, забезпечувати висвітлення в ЗМІ інформації про проведену перевірку, її результати, ужиті органами виконавчої влади заходи тощо.

Отже, державний контроль є необхідною й неминучою умовою ефективного функціонування економічної системи будь-якої держави. Однією із складових такого контролю виступає державний фінансовий контроль, тобто встановлена фінансово-правовими нормами система здійснюваних органами публічної влади контрольних заходів, спрямованих на моніторинг і забезпечення дотримання узаконених інтересів держави у фінансовій сфері.

контрольний ревізійний податковий контроль

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI : [Електронний ресурс] / Верховна Рада України - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/page

2. Гетманець О.П. Бюджетний контроль : організаційноправові засади : Монографія / О.П. Гетманець. - Х. : Екограф, 2008. - 308 с.

3. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л.В.Гуцаленко, В.А.Дерій, М.М. Коцупатрий. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 424 с.

4. Дікань Л.В. Контроль і ревізія [навчальний посібник] / Л.В. Дікань. - К.: Знання, 2007. - 320 с.

5. Іванова І.М. Стан та перспективи розвитку муніципального фінансового контролю. //1. М. Іванова//Фінанси України, 11 - 2005. - с.143.

6. Карлін М.І. Бюджетна система України: навчальний посібник /М.І.Карлін. - К.: Знання, 2008. - 428 с.

7. Монаєнко А.О. Бюджетне право України: навчальний посібник / Антон Олексійович Монаєнко. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - 412 с.

8. Монаєнко А.О. Правові основи державного фінансового контролю : навч. посіб. / А.О. Монаєнко. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - 152 с.

9. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VЙ зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. rada.gov.ua.

10. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 23.01.1993 р. № 2939-XII, із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу до нормативного акта: http://zakon.rada.gov.ua/

11. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. № 509-XII із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. rada.gov.ua.

12. Про затвердження порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550. - http: //www.dkrs.gov.ua

13. Риженко І.Є. Розвиток вітчизняного податкового аудиту на сучасному етапі встановлення його системи / І.Є. Риженко // Вісник Харківського національного економічного університету. - 2009/ - № 851. - С. 228-233.

14. Ткаченко І.В., Кашина О.В., Мелешко М.М. Особливості державного податкового контролю в Україні та зарубіжний досвід розвинених європейських країн // Вісник КДПУ імені М. Остроградського. - 2009. - Випуск 6/2009 (59). - Частина 1. - С. 224-228

15. Удачина І.М., Асанов А.О. Чи є сенс по новому контролювати виконання місцевих бюджетів//Фінансовий контроль №1(36). - 2009р. - с 25-27.

16. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: [підручник] / Б.Ф. Усач. - К.: Знання, 2007. - 290 с.

Додаток А

Таблиця А.1 - Основні вимоги до актів документальних перевірок

Продовження таблиці А.1

Размещено на Allbest.ru