Сутність, чинники та форми державного кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Сутність, чинники та форми державного кредиту

2. Задача № 15

Список використаної літератури

1. Сутність, чинники та форми державного кредиту

Державний кредит - важлива складова державних фінансів. Призначення державного кредиту полягає у забезпеченні держави грошовими коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

За своїм етимологічним походженням термін кредит (лат. credit) має етичний зміст, означаючи буквально довіру, довір'я, впевненість у чиїй-небудь добросовісності та сумлінності. Тому і в науковому сенсі під кредитом взагалі розуміють такі економічні угоди або відносини, в основі яких лежить довіра, підкріплена взаємними вигодами та гарантіями сторін. У реальній суспільній практиці, крім довіри як етичної складової, кредит опирається на об'єктивну економічну складову - потребу в запозиченні коштів або можливості надати позику.

Під таким кутом зору в ідеалі держава має користуватись абсолютною довірою з боку її кредиторів і мати абсолютну забезпеченість кредиту національним багатством та вічним, у порівнянні з тривалістю людського життя, існуванням держави у часі. Довіра й забезпеченість виступають однаково важливими умовами кредитних угод (відносин).

За своїм економічним і правовим змістом кредит є наданням однією стороною іншій грошових коштів чи матеріальних цінностей на умовах платності та повернення. Кредитні угоди, як правило, є угодами відшкодовуваними, хоч система державного кредиту і припускає безплатне кредитування, коли сторони керуються позафіскальними мотивами, переслідуючи політичні, стратегічні та інші цілі.

Формами кредиту є чисто кредитна фінансова операція - позика, а також купівля-продаж у борг або на виплату як протилежність розрахункам без відстрочки платежу. Предметом (об'єктом) державного кредиту є, як правило, грошові кошти, рідше - матеріальні цінності.

Державний кредит зберігає спільні риси з банківським і комерційним кредитом, маючи, проте, і деякі відмінності. По-перше, відмінність полягає в тому, що державний кредит обслуговує не приватні, а загальнодержавні, національні інтереси незалежно від того, виступає держава в ролі боржника чи кредитора. По-друге, держава як юридична особа може вести по суті безстрокові кредитні операції, оскільки час кредитної дієздатності держави практично необмежений.

Таким чином, необхідність державного кредиту зумовлена тим, що держава в своїй діяльності здебільшого виходить за межі фіскальних можливостей, забезпечуваних податками. Подолати бар'єр між наявними коштами і додатково необхідною потребою в них дає можливість державний кредит, за допомогою якого грошові кошти, запозичені на ринку позичкових капіталів, задіються державою, розширюючи тим самим її фінансові ресурси.

Трактування державного кредиту як економічної категорії залежить від поглядів вчених-економістів щодо ролі та значення держави у загальноекономічних процесах. Сучасні фінансові теорії в Україні формуються, використовуючи вітчизняний науковий доробок та західні концепції. Український вчений-економіст О.Д.Василик зазначає, що державний кредит виражає частку фінансових відносин держави: “За своєю економічною сутністю державний кредит - це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави” [22].

Творчо узагальнивши погляди вітчизняних і зарубіжних учених-фінансистів можна надати таке визначення державного кредиту: державний кредит - це заснована на довір'ї, взаємних інтересах і зобов'язаннях боржників та кредиторів сукупність фінансових угод з надання державою або державі коштів у тимчасове, платне й відшкодовуване користування (а також матеріальних цінностей з відстрочкою платежу).

Державний кредит є іманентною складовою державних фінансів у ринковій економіці. Запозичення коштів на фінансовому ринку дає можливість державі розширювати фінансові ресурси. Забезпечення постійно зростаючих потреб суспільства є одним із основних завдань держави у контексті побудови соціальної економіки.

Державний кредит є невід'ємною складовою економічної і фінансової системи держави. У теорії і на практиці його прийнято поділяти на внутрішній і міжнародний державний кредит, кожен з яких у свою чергу має свої особливості і форми вияву.

При внутрішньому державному кредиті держава зазвичай виступає позичальником грошових коштів, а її кредиторами є банківські установи, підприємства, страхові компанії, населення та ін. Внутрішній державний кредит може виступати у таких формах: державні позики, використання частини вкладів населення в ощадних установах, грошово-речові лотереї, використання коштів державного позикового фонду.

У випадку міжнародного державного кредиту однією зі сторін кредитної угоди виступає держава, яка причому може виступати і як боржник, і як кредитор, а може бути боржником і кредитором одночасно. Найбільш типовими формами такого кредиту є зовнішні державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, позики, що надаються на підставі угод на двосторонній та багатосторонній основі, державна гарантія (рис. 1).

Основною формою державного кредиту є державні позики, які прийнято класифікувати за певними ознаками (табл. 1).

За правовим оформленням розрізняють:

- державні позики, що надаються на підставі угод (безоблігаційні). Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн (міжурядові позики на двосторонній основі), а також кредити від міжнародних організацій (зовнішні позики на багатосторонній основі);

- державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Форми державного кредиту

За місцем розміщення позики поділяються на:

- внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті. У процесі розміщення внутрішніх державних позик можуть брати активну участь і нерезиденти. У такому випадку допуск нерезидентів до ринку державних цінних паперів розширює фінансові можливості останнього;

- зовнішні (облігації, фідуціарні позики), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів. Залежно від статусу позичальника (точніше емітента) позики поділяються на:

- державні, що випускаються центральними органами управління (в Україні Міністерством фінансів за рішенням Кабінету Міністрів України). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;

- місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у відповідні місцеві бюджети.

Таблиця 1

Ознаки класифікації та види державних позик

У розвинутих країнах ринок муніципальних цінних паперів є одним із динамічних і значних за обсягом елементів національного фондового ринку, а місцеві позики є важливою складовою фінансів місцевого самоврядування. Місцеві позики дають змогу мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку конкретних регіонів і є однією з форм залучення інвестицій. Разом з тим, вони мають дивовижну властивість задовольняти фінансові інтереси усіх учасників: емітенти отримують позикові кошти для втілення своїх програм і проектів, у результаті чого у них немає потреби збільшувати місцеві податки для фінансування локальних суспільних потреб; інвестори не мають збитків, бо стають власниками цінних паперів, які приносять хоч і невеликий, але стабільний дохід; населення регіону одержує важливі для нього об'єкти у сферах виробництва, торгівлі й обслуговування, не відчуваючи підвищення податкового тягаря.

В Україні місцеві позики ще не набули поширення, однак у перспективі можуть стати важливим фінансовим інструментом економічного розвитку.

Залежно від строків погашення державою своїх боргових зобов'язань розрізняють: короткострокові (поточні, як правило, до одного року), середньострокові (від одного до п'яти років) і довгострокові позики (понад п'ять років). державний кредит позика єврооблігація

За видами дохідності державні позики поділяються на:

- відсоткові, кола виплата доходу за державними позиками здійснюється у вигляді позикового відсотка. При цьому власники державних цінних паперів можуть отримувати дохід як за фіксованою на весь період позики ставкою, так і плаваючою, яка регулярно переглядається і може змінюватися відповідно до певних чинників. Наприклад, основою визначення відсоткових ставок за єврооблігаціями чи фідуціарними позиками є плаваючі відсоткові ставки, які розраховуються на базі облікової ставки - LIBOR (London Inter Bank Official Rate, або лондонська ставка пропозиції за міжбанківськими депозитами), SIBOR (сінгапурська ставка пропозиції за міжбанківськими депозитами), "праймрейт" - американська. До цих ставок додається спред, що залежить від кредитного рейтингу держави-позичальниці і становить 0,50- 2,60%;

- безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Відсотки за такою облігацією не нараховують, а дохід (інтерес) кредитора виникає внаслідок її погашення за ціною, вищою від ціни придбання;

- виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Власники отримають дохід за умови включення номера їхньої облігації у виграшний тираж погашення, причому дохід отримають лише ті кредитори, чиї облігації виграли.

За характером обігу цінних паперів державні позики поділяють на:

- ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів;

- неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

За формою випуску державних позик розрізняють готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів) і безготівкові позики (шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики поділяються на: ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик); серійні (погашення здійснюється деякими частинами через певні проміжки часу); з достроковим погашенням (до дострокового погашення державних позик держава може вдатися лише за наявності коштів).

Залежно від забезпеченості державні позики поділяються на: заставні (забезпечуються державним майном чи конкретними доходами) і беззаставні (не мають конкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається авторитетом держави).

У практиці країн з ринковою економікою оформлення внутрішніх державних позик здійснюється двома видами цінних паперів - облігаціями і казначейськими зобов'язаннями. Ці боргові цінні папери, символізують боргове зобов'язання держави з одного боку, а з іншого - засвідчують внесення їхніми власниками коштів до бюджету, гарантують повернення основної суми боргу після визначеного строку, а також дають право власникам на отримання доходу.

Одним із перспективних джерел залучення позикового капіталу державою є вихід на світові фінансові ринки. Акумулювати кошти із зовнішніх джерел можна шляхом розміщення єврооблігацій, залучення фідуціарних позик, емісії облігацій державної зовнішньої позики. Єврооблігації - це боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками з метою отримання довгострокових кредитів на євроринку. Єврооблігації мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості:

- розміщуються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї;

- валюта єврооблігації, зазвичай, як для кредитора, так і для боржника є іноземною (за винятком банків США);

- переважно єврооблігації розміщуються емісійним синдикатом, що створюється банками кількох країн, котрий виступає гарантом з позики.

Фідуціарні позики - позики, що випускаються одними суб'єктами (переважно іноземними комерційними банками), а відповідальність за них несе інший суб'єкт (Україна в особі Міністерства фінансів).

Наведена класифікація і, зокрема, визначені в ній критерії ознак, форми і методи випуску та реалізації державних позик, застосовуються у практиці більшості країн і разом з тим дають змогу максимально врахувати різносторонні інтереси юридичних і фізичних осіб та держави. Однак кожна держава залежно від соціально-політичних, економічних та інших обставин обирає найдоцільніший і прийнятний для неї спосіб реалізації специфічного виду фінансових відносин - державного кредиту.

2. Задача № 15

Для визначення числа лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічному закладу на плановий рік маємо такі показники:

Число робочих днів у році, за винятком святкових, вихідних і днів чергової відпустки, за всіма спеціальностями - 271. Необхідно визначити річне навантаження на одну лікарську посаду за спеціальністю і загальне число лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічному закладу.

Рішення:

Розрахунок визначення річного навантаження на одну лікарську посаду за спеціальністю і загальне число лікарських відвідувань по амбулаторно-поліклінічному закладу наведено в таблиці 2

Таблиця 2

Список використаної літератури

1. Бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку України : У 6 т. / [М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Е.М.Лібанова та ін.] за ред М.Я. Азарова. - К.: НДФІ, 2004. Т. 2: Соціальна спрямованість бюджетної політики. - 376 с.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 року, № 2456-VI [Електронний ресурс] - Режим доступу : //www.rada.gov.ua.

3. Бюджетний менеджмент [Текст] : підручник / В. Федоров, В. Опарін, Л. Сафонова та ін. ; за заг. ред. В. Федосова. - К. : КНЕУ, 2004. - 864 с.

4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544 с.

5. Ганущак Ю. Адмінреформа, бюджетний аспект // www.irf.kiev.ua.

6. Демків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні / О.І. Демків // Фінанси України. - 2009. - № 3. - С. 46-55.

7. Дець В.Ф. Проблеми розвитку системи міжбюджетних відносин в Україні / В.Ф. Дець // Наукові праці НДФІ. - 2006. - № 3(36). - С. 81-92.

8. Зайчикова В.В. Місцеві фінанси України та європейських країн / В.В. Зайчикова. - К. : НДФІ, 2007. - 299 с.

9. Кадочников П., Луговой О., Трунин И. Оценка региональных различий в бюджетных потребностях субъектов РФ // www.iet.ru.

10. Карлін М.І. Бюджетна система України: навч. посібник. - К. : Знання, 2008. - 428с.

11. Карлін М.І. Державні фінанси України: навчальний посібник. - К. : Знання, 2008. - 349с.

12. Конституція України від 28 червня 1996 року //http://www.rada.qov.ua.

13. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2006. - 487 с.

14. Луніна, І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин [Текст] : монографія / І. О. Луніна. - К. : Наукова думка, 2006. - 432 с.

15. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія. -- К.: Атіка, 2004. - С 243

16. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: навч. посіб.. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 670с.

17. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року, № 2755-VI [Електронний ресурс] - Режим доступу : //www.sta.gov.ua.

18. Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад, сіл, селищ та їх об'єднань: Закон України від 1 липня 2004 р. № 1953-ІУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1953-15.

19. Прохорова В.В., Кінах А.Р. Місцеві фінанси: конспект лекцій. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2009. - 160с.

20. Старостенко, Г. Г. Бюджетна система [Текст] : навч. посіб. / Г. Г. Старостенко, Ю. Булгаков. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 240 с.

21. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) "Шляхом Європейської інтеграції" / Авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

22. Теорія фінансів: підручник/ О. Д. Василик; КНУ ім.Т.Г.Шевченка. - 4-е вид., доп.. - К.: Ніос, 2003. - 416 с.

23. Христенко В.Б., Ходской Л.В. Межбюджетные отношения и управление региональными финансами: опыт, проблемы, перспективы. - М.: Дело, 2002. - 606 с.

24. Чернадчук В. Щодо особливостей бюджетних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 8. - С. 62-66.

25. Чугунов, І. Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання [Текст] : навч. посіб. / І. Я. Чугунов. - К. : НДФІ, 2005. - 259 с.

26. Шаститко А.Е. Трансакционные издержки и внешние эффекты. - М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 1997. - 47 с.

Размещено на Allbest.ru