Економічна сутність кризи. Класифікація кризових факторів

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання з дисципліни антикризовий менеджмент

Зміст

Завдання 1

Завдання 2

Завдання 3

Завдання 4

Список використаної літератури

Додаток

Завдання 1

Економічна сутність кризи. Класифікація кризових факторів

У період розбалансованості економічної системи, жорсткої конкуренції, динамічності та постійної непередбачуваності змін у середовищі функціонування суб'єктів господарювання питання економічної стабільності підприємства є як ніколи актуальним. Економічну стабільність підприємства доцільно розглядати як здатність останнього в умовах дестабілізуючих чинників бізнес-середовища ефективно здійснювати виробничо-господарську діяльність, формувати якісний стратегічний потенціал, підтримувати заданий рівень конкурентоспроможності та результативності у довгостроковій перспективі з економічною вигодою та фінансовою незалежністю для підприємства. У широкому розумінні, це надійність цілісної відкритої системи, спроможність навіть у разі зміни внутрішніх та зовнішніх умов ефективно адаптуватись, підтримувати існуючий рівень основних параметрів та забезпечувати постійний розвиток. Інакше кажучи, це своєрідний “імунітет” підприємства від різного роду криз та невизначеностей. Відтак, оскільки одну із основних загроз економічній стабільності підприємства становлять фінансові кризи та кризові явища.

Необхідність захисту підприємства від наслідків кризи пояснюється її сутністю та інтенсивністю впливу. Це поняття є відносним і має здатність окреслювати різноманітні ситуації, що виникають на підприємстві. Діапазон переліку явищ, що ідентифікуються як кризові, доволі широкий: від перешкод у функціонуванні суб'єкта господарювання через банальні конфлікти і до його ліквідації.

З практичного погляду криза, як правило, прирівнюється до загроз неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльності його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування. Розбалансована діяльність підприємства та обмежені можливості впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві, описується терміном “фінансова криза”.

Фінансову кризу підприємства розцінюють як одну з найбільш серйозних форм порушення його фінансової рівноваги, що відображає циклічно виникаючі протягом його життєвого циклу під впливом різноманітних факторів протиріччя між фактичним станом його фінансового потенціалу й необхідним обсягом фінансових потреб, що несе найнебезпечніші потенційні загрози його функціонуванню.

Всі кризові ситуації мають схожі характеристики. Вони проявляються у виникненні проблем великої важливості або наявності небезпеки серйозних наслідків для бізнесу, різкому зростанні ризику для організації, швидкому і непередбачуваному розвитку ситуації, хаотичному характері подій та потребі в застосуванні нестандартних методів менеджменту. Крім того, усі фінансові кризи на підприємстві характеризують такими параметрами, як джерела виникнення, види криз та стадії їх розвитку, ідентифікація яких дає змогу влучно діагностувати фінансову неспроможність підприємства і надійно обрати найефективнішу комбінацію санаційних заходів.

Передусім криза рано чи пізно забезпечує появу переломного моменту у зміні подій, загрожуючи цілям і цінностям організації. Результат кризи наносить удар для перспектив задіяних у ньому учасників. Криза складається з подій, які створюють нові умови для досягнення успіху, вносить невизначеність в оцінку ситуації і в розроблення необхідних альтернатив для її подолання та знижує контроль над подіями та їх впливом. Крім того, криза спричинює нестачу часового та інформаційного ресурсів, що є у розпорядженні учасників, змінюючи відносини між ними, та підвищує напругу під час діяльності. Це супроводжується зменшенням часу на реакцію до мінімуму, що вимагає оперативності дій, спричинюючи появу стресу та страху в її учасників.

Збої у перебігу більшості подій виробничо-господарського процесу, що відбуваються на підприємстві, а також виробництво, управління, збут тощо, можна розглядати як симптоми виникнення кризи, тобто перші зовнішні прояви кризових явищ, що не завжди характеризують істинні причини кризи, але на основі яких деякі причини можна встановити. Найочевиднішими з них є звільнення чи відставка працівників, нестійкий моральний та соціально-психологічний стан працівників, негативна критика в засобах масової інформації, очікування процесу злиття чи продажу компанії, недостатні обсяги виробництва продукції чи проблеми з рівнем її якості, технічні дефекти, втрата постійних клієнтів, урядові розслідування, участь у судових процесах, спади в економіці, маніфести чи страйки тощо. Перелічені події є характерними та найбільш популярними сигналами, наявність яких свідчить про існування потенційної кризи на підприємстві.

В економічній літературі достатньо уваги приділяється дослідженню факторів, що призводять до появи криз та кризових явищ, оскільки правильна ідентифікація передумов виникнення криз дає змогу підприємству ефективно протидіяти їхнім, здебільшого негативним та руйнівним, наслідкам.

Існує комплекс факторів, що здатні спричинити кризу - природні, екологічні, політичні, виробничо-технічні та соціальні. До вищенаведеного переліку зараховують також фактори невизначеності та глобалізації. Щодо останнього, то автори стверджують, що здебільшого промислово розвинені країни (за рахунок інвестицій, руху капіталу та робочої сили тощо) отримують позитивні економічні наслідки від глобалізації, тоді як нестабільні та слабкі держави стикаються із проявами криз, спричиненими вже іншими - економічними, політичними, технологічними факторами.

Причини виникнення криз (з погляду підприємства як суб'єкта економічної діяльності) ділять на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). Зовнішні фактори не пов'язані з діяльністю підприємства і залежать від тенденцій в економіці, політичній ситуації, траєкторії розвитку глобального ринку тощо. Внутрішні фактори безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства і виникають переважно внаслідок неефективності апарату управління, “пасивної” політики стосовно інновацій, виробничо-технологічних проблем, недосконалості маркетингової політики тощо.

До ендогенних факторів зараховують: неефективний процес управління (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання), нераціональну організаційну структуру, малоефективний апарат управління, недостатність ресурсів належної якості (фінансових, матеріальних, трудових тощо), недостатню кваліфікацію працівників, збої у виробничо-технологічних процесах, слабку орієнтованість на інвестиції, недостатнє інформаційне забезпечення, низький рівень корпоративної культури, збої в процесах постачання і збуту, неякісні маркетингові дослідження, слабку інноваційну орієнтованість, незадовільну планово-аналітичну діяльність, зменшення частки ринку, погіршення фінансово-економічних результатів (збільшення собівартості, зниження показників ліквідності, рентабельності тощо) та ін.

До екзогенних факторів зараховують: збільшення інфляції, недосконалість нормативно-правової бази, коливання на валютних ринках, політичну нестабільність в державі або в країнах контрагентів, зниження купівельної спроможності споживачів, монополізацію ринку, загострення конкуренції, появу кризи в галузі чи суміжних галузях, податковий тиск та тиск зі сторони органів управління, загрозу рейдерства, спади в економіці, слабку банківську систему, спади чи коливання в ринковій кон'юнктурі, недостатній розвиток науки і техніки, слабкорозвинену інфраструктуру, несприятливі міжнародні події, погіршення демографічної картини, природно-екологічні проблеми тощо.

Внутрішні фактори появи кризових явищ поділяються на операційні, інвестиційні та фінансові, тоді як зовнішні - на загальноекономічні, ринкові та інші фактори.

На основі аналізування літературних джерел щодо факторів, які обумовлюють появу криз та кризових явищ, наводимо класифікацію цих факторів (рис. 1).

Наслідки кризи можуть бути як позитивні для підприємства, так і негативні. Крім того, вони здатні спричинити якісні ті кількісні зміни в організації, зворотні та незворотні, довгострокові та короткострокові. Відтак, наслідки кризи можуть ініціювати оновлення організації чи її ліквідацію, послаблювати кризовий стан чи загострювати його. Наслідки фінансових криз та кризових явищ для підприємства доцільно ділити на: фінансово-економічні, адміністративно-організаційні, виробничо-технологічні, ресурсні, ринкові та соціально-психологічні (див. таблицю 1).

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Узагальнена класифікація факторів, що обумовлюють появу фінансових криз та кризових явищ

Узагальнюючи підходи щодо сутності та видів фінансових криз і кризових явищ, причин їх виникнення та наслідків для підприємства, можна зробити висновок, наскільки складним, руйнівним, непередбачуваним та комплексним може бути їхній вплив на суб'єкт господарювання і економіку загалом. Відтак підприємствам, з метою забезпечення власної економічної стабільності, як запоруки подальшого успішного функціонування, доцільно приділяти достатньо уваги прогнозуванню можливих загроз, діагностиці криз і кризових явищ та застосуванню системи раннього попереджування та реагування.

Таблиця 1

Характеристика наслідків кризи для підприємства

№ з/п	Наслідки	Зміст та характеристика наслідків
1	Фінансово-економічні	- зниження показників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, майнового стану та рентабельності; - зменшення інвестиційного потенціалу; - загроза ліквідації підприємства; - зміни в процесах руху готівки, виплати дивідендів, емісії акцій; - незбалансованість інших фінансово-економічних показників діяльності підприємства тощо;
2	Адміністративно-організаційні	- централізація чи децентралізація управління; - зміна організаційної структури підприємства; - вимушене посилення контролю; - зниження ефективності апарату управління; - вимушені корективи в стратегічному плануванні; - необхідність приймати нестандартні управлінські рішення тощо;
3	Виробничо-технологічні	- збої у виробничому циклі; - вимушеність оперативних нововведень та технічного оновлення; - необхідність переорієнтації на іншу технологію виробництва (наприклад, з великосерійного виробництва на малосерійне); - нагальна потреба закупівлі патентів та ліцензій; - збільшення обсягів браку виготовленої продукції тощо;
4	Ресурсні	- збої в процесах постачання та сировинно-матеріальному забезпеченні; - вимушена інформаційна “перевантаженість” або навпаки - нестача необ- хідних даних; - зміни у комунікаційних процесах; - плинність кадрів тощо;
5	Ринкові	- збої в процесах “постачання - збут”; - зменшення ринкової частки та зміна кон'юнктури ринку; - послаблення рівня конкурентоспроможності; - зміни у рекламно-маркетинговій політиці; - зменшення кількості закордонних контрагентів тощо;
6	Соціально-психологічні	- зміни у політиці мотивування працівників; - “пригнічення” або навпаки - активізація соціальної відповідальності; - несистемність характеру корпоративної культури; - нестабільність соціально-психологічного клімату тощо.

Враховуючи те, що економічна стабільність підприємства покликана захищати суб'єкт господарювання від негативних наслідків фінансових криз та кризових явищ, що в основному є руйнівними для підприємства.

Завдання 2

На основі запропонованих антикризових заходів вибрати 5-7 та запропонувати 3-5 своїх власних найбільш ефективних рішень виходу з кризового стану на рівні держави та на рівні підприємства. Обґрунтувати доцільність вибраних заходів.

Відповідь

Перелік антикризових заходів на рівні держави:

- субсидії виробникам сільськогосподарської продукції.

- стимулювання підвищення заробітної плати.

- збільшення відсотка обов'язкових резервних засобів, що поміщаються в Центральний банк.

- міри оподатковування, спрямовані на заохочення капіталовкладень.

- заохочення конкуренції.

Перелік антикризових заходів на рівні підприємства:

- фінансуєте власні капіталовкладення шляхом випуску облігацій, що приносять покупцю високий відсоток;

- скорочуєте розподіл дивідендів, щоб вкласти прибуток у виробництво;

- організуєте рекламну кампанію, щоб запобігти спаду попиту на продукцію через збільшення її вартості;

- запитуєте в банку кредит;

- намагаєтеся завоювати закордонні ринки.

1. Пропозиції антикризових заходів виходу з кризового стану на рівні держави

До функцій антикризового регулювання держави відносяться: передкризове регулювання, регулювання в умовах кризи, регулювання процесів виходу із кризи, стабілізація нестійких ситуацій (забезпечення керованості), мінімізація втрат й втрачених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Кожна із перелічених функцій має свої особливості, але у своїй сукупності вони характеризують антикризове регулювання в цілому як безперервний процес, що потребує наукового підходу до формування всіх його етапів з огляду на властивості економічної системи та на необхідність забезпечення сталого розвитку економіки.

Антикризова політика держави реалізується на трьох рівнях:

- підтримка конкурентоздатності основних галузей економіки;

- попередження й недопущення криз в економічно- і соціально- значимих сферах, таких як банківський бізнес або сфера суспільного транспорту;

- зменшення негативних наслідків банкрутства підприємств, максимально повне задоволення інтересів їх співробітників і кредиторів.

В антикризовому регулюванні економіки в умовах світової економічної кризи вирішальне значення має побудова ретельно продуманої стратегії економічного розвитку. Необхідний початковий етап у розробці такої стратегії - комплексна й своєчасна діагностика стану економіки.

Одна з найбільш значимих рис системи стратегічного управління, якій на сьогоднішній день також не приділяється достатньої уваги, є її здатність до самонавчання, заснована на вивченні й обробці попереднього досвіду. Не викликає сумнівів, наприклад, те, що глибокий і всебічний аналіз результатів проведення ринкових перетворень у світовій та вітчизняній економіці міг би істотно підвищити якість і результативність заходів державного регулювання в умовах світової економічної кризи, яка розпочалася у 2008 р.

Стабільний економічний розвиток, економічне зростання повинні бути основною метою антикризового регулювання. З огляду на це, антикризове регулювання повинне здійснюватись з врахуванням стратегії економічного розвитку країни. Базуючись на цьому, на нашу думку, підходи до антикризового регулювання економіки мають бути орієнтовані не лише на подолання наслідків кризи, але, в першу чергу, на забезпечення трансформаційних змін в економіці як наслідок ефективної поведінки держави до та під час економічної кризи. В першу чергу це стосується світової економічної кризи, зважаючи на неможливість в умовах глобалізації уникнути її впливу для конкретної держави.

Державна політика регулювання кризових ситуацій полягає в мінімізації економічного й соціального збитку, викликаного дією світової економічної кризи. При цьому важливо відзначити, що руйнування неефективних підприємств є найважливішим чинником ринкової економіки, що забезпечує її зростання і розвиток.

2. Пропозиції антикризових заходів виходу з кризового стану на рівні підприємства

Оздоровлення фінансового становища підприємств як складова частина управління кризовими станами передбачає цільової вибір найефективніших коштів, стратегії і тактики, необхідних для конкретного випадку. Вивчення досвіду подолання кризових ситуацій багатьох підприємств дозволяє сформулювати деякі загальні, обов'язкові для кожного підприємства процедури. Найбільш «популярні» антикризові заходи, які ми пропонуємо:

1) відмова від виробництва продукції, що не користується попитом та є неперспективною і збільшення виробництва конкурентоздатної продукції та зменшення її собівартості за рахунок закупівлі матеріалів та комплектуючих на основі проведення тендеру. Процес оцінки тендерних пропозицій передбачає аналіз витрат/цін. Запропоновані витрати/ціни можуть бути скореговані з метою проведення оцінки, відповідно до результатів аналізу витрат/цін та аналізу раціональності, повноти та достовірності. Враховується не тільки ціна, а й транспортні витрати, митні послуги, % скидки (якщо такий існує);

2) реорганізація управлінських структур: скоротити чисельність працюючих, чисельність управлінців, ліквідуючи непотрібні відділи і створюючи нові, «ринкові» служби, змінюючи команду менеджерів тощо.

3) агресивна політика збуту. Стійкий асортимент продукції, що випускається, формується завдяки рекламі у вигляді каталогів, переліків, проспектів. Правильно вибрана асортиментна політика характеризується показником, що визначається як відношення кількості виготовленої продукції до кількості продукції по каталогу, у відсотках. Це співвідношення повинно максимально наближувати ся до 100% для дефіцитної продукції та складати, у крайньому разі, не менше 80% - для іншої. Часто підприємства, які знаходяться у кризовому стані, не мають коштів на реалізацію антикризових програм, але вимушені зазнавати затоварювання продукцією. В такій ситуації необхідно реалізувати ефективну програму збуту випущеної продукції. Зокрема непогано себе зарекомендувала у подібних ситуаціях структура збуту MLM, де вироблена продукція реалізується із застосуванням агресивної політики збуту (проштовхування) та охоплення всього ринку збуту, а не тільки конкретного його сегменту.

4) бенчмаркінг. Використання бенчмаркінгу (з англ. “benchmark” - “початок відліку”) має на меті освоєння як механізму порівняльного аналізу ефективної роботи однієї компанії з показником іншої, більш успішної технології вивчення та впровадження найкращих досягнень світового бізнесу;

5) використання інструментів паблік рилейшнз - організація суспільної думки, щодо створення і збереження іміджу підприємства. Для вирішення цього завдання використовуються наступні елементи: пропаганда, відгуки преси, використання редакційного, а не платного місця і часу у всіх засобах поширення інформації, організація інтерв'ю з керівниками підприємства, проведення днів відкритих дверей, прес-конференцій, видання фірмової літератури, опублікування річних звітів підприємства. Для досягнення і закріплення іміджу підприємства велике значення має розробка і підтримка фірмового стилю.

Завдання 3

кризовий банкрутство рентабельність ліквідність

Необхідно провести аналіз ліквідності (визначити коефіцієнт поточної, швидкої та абсолютної ліквідності) та аналіз рентабельності (визначити коефіцієнти: рентабельності продажів, рентабельності активів, рентабельності капіталу). Зробити висновки

Рішення:

Проаналізуємо показники ліквідності балансу підприємства.

Аналіз ліквідності вказує на спроможність підприємства перетворити активи на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості.

При оцінці ліквідності розраховують такі показники:

1) Коефіцієнт покриття

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) () дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи на те, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Він розраховується за формулою:

та

Теоретично виправдана оцінка коефіцієнта поточної ліквідності - 0,7-0,8, світова практика допускає значення 1,0.

 та

Як на початок, так і на кінець року підприємство підійшло з коефіцієнтом поточної ліквідності, який не перевищує його теоретичне значення, тобто за рахунок мобілізації оборотних коштів підприємство може погашати зобов`язань в декілька разів більше, ніж було фактичних зобов`язань на початок та кінець року відповідно, що негативно впливало на фінансовий стан підприємства, адже не витримувались загально прийняті пропорцій між високоліквідними та ліквідними засобами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (так званий коефіцієнт «лакмус») (), на відміну від коефіцієнта покриття, вказує на якість використання оборотних активів. Він розраховується за формулою:

Бажано, щоб коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнював одиниці, задовольняє його значення 0,8 - 0,9.

В досліджуваному періоді коефіцієнт швидкої ліквідності не перевищував нормативне значення, тобто підприємство мало можливість своєчасно погашати поточні зобов`язання. В той же час значення коефіцієнту суттєво відрізнялось від одиниці, тому у підприємства були зайві оборотні кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності () показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашеною негайно. Цей показник найточніше відтворює мобільність грошових коштів підприємства. Він розраховується за формулою:

та

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3.

та

Коефіцієнт абсолютної ліквідності в базовому та звітному роках був значно вищим від його теоретичного значення. Тому підприємство мало можливість негайно погасити короткострокові зобов'язання, що оцінювалось позитивно.

Таким чином, в досліджуваному періоді на звітну дату, мобілізувавши всі оборотні кошти, підприємство мало можливість погашати поточні зобов'язання за кредитами та розрахунками.

Проаналізуємо рівень рентабельності діяльності підприємства.

Показник рентабельності продажів () характеризує, який прибуток з однієї гривні продажів отримує підприємство. Він розраховується за формулою:

та

 та

Підприємство з кожної гривні реалізованої продукції отримало прибутку в базовому році 54 копійки, в звітному році - 50 копійок. Отже, відбулось зменшення рентабельності продажів, що оцінювалося негативно і свідчило про погіршення просування продукції підприємства на товарні ринки.

Показник рентабельності активів () характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує наявні активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Він обчислюється за формулою:

В досліджуваному періоді рентабельність активів була високою, адже кожна гривня, вкладена в активи підприємства, приносила прибутку 75 копійок, що оцінювалося позитивно і свідчило про прибутковість підприємства.

Показник рентабельності капіталу () характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Він визначається як співвідношення чистого прибутку та середньорічної вартості власного капіталу і розраховується за формулою:

Рівень рентабельності власного капіталу на підприємстві був високий і з точки зору акціонерів свідчив про підвищення ефективності діяльності підприємства.

Таким чином, проаналізовані показники рентабельності засвідчили, що в досліджуваному періоді підприємство працювало ефективно, забезпечувало отримання прибутків та нарощувало виробництво.

Завдання 4

Провести діагностику банкрутства за моделлю Тафлера. Зробити висновки.

Рішення:

Прогнозна модель Таффлера.

Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, має вигляд:

,

де - операційний прибуток / короткострокові зобов'язання;

- оборотні активи / сума зобов'язань;

- короткострокові зобов'язання / сума активів;

- виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менше 0,2, то банкрутство більш, ніж ймовірно.

Розрахуємо значення аргументів формули, що описує модель Таффлера

,

,

,

,

звідси

Оскільки величина Z-рахунку значно більше 0,3 і в базовому, і в звітному році, то у фірми довгострокові перспективи розвитку стабільні.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=234312 . - Назва з екрана.

2. Багацька К.В. Фінансовий механізм санації підприємства: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / К.В. Багацька. - Запоріжжя, 2005. - 215 с.

3. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз : теорія та практика : [навч. посіб.] / О.Я. Базілінська. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 328 с.

4. Благодєтелєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств: навч. посібник / Благодєтелєва-Вовк С.Л. - К.: Ніка-Центр, 2006. - 248 с.

5. Возний С.В., Тюріна Н.М. Сутнісна характеристика кризи підприємств та причини їх виникнення // Наука й економіка. - 2007. - № 3 (7). - С. 66-69.

6. Гальчинський А.С. Криза і цикли світового розвитку / Гальчинський А.С. - К. : «АДЕФ - Україна», 2009. - 392 с.

7. Зятковський І.В. Фінансове оздоровлення підприємств: теорія і практика: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка. - 2003. - 344 с.

8. Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

9. Карпунь І.Н. Фінансова санація та банкрутство підприємств (в модулях): навч. посібник / Карпунь І.Н. -Львів: “Магнолія-2006”, 2008. - 432 с.

10. Колісник М.К. Антикризове управління виробничо-господарськими структурами у машинобудуванні: Монографія. - Л.: Нац. унт «Львів. політехніка», 2009. - 206 с.

11. Масенко Б.П. Антикризове управління: навч. посіб. / Б.П. Масенко, Т. М. Афонченкова. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - 264 с.

12. Подольська В.О. Фінансовий аналіз : [навч. посібник] / Подольська В.О. - К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

13. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / Терещенко О.О. - К.: КНЕУ, 2004. - 412 с.

14. Фінанси підприємства: Підручник / Л.О. Лігоненко, Н.М. Гуляєва, Н.А. Гриню та ін. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - 491 с.

15. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - С. 509.

16. Чернявский А.Д. Антикризисное управление : [учеб. Пособие] / Чернявский А.Д. - К. : МАУП, 2000. - 204 с.

17. Штангерт А.М. Антикризове управління підприємством: Підручник. - Львів: Українська академія друкарства, 2008. - 396 с.

18. Янковский Н.А., Макогон Ю.В., Рябчин А.М. Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов: Монография / Под ред. Ю.В. Макогона. - Донецк: ДонНУ, 2009. - 331 с.

Додаток А

Вихідні дані для розрахункової роботи (варіант 1)

Показники	Значення показників,тис. грн.
	На початок періоду	На кінець періоду
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	17000	19000
Податок на додану вартість	26000:120х20=4333	37000:120х20=6167
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг)	26000-4333=21667	37000-6167=30833
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	5900	7000
Інші операційні доходи	1500	1000
Адміністративні витрати	392	480
Витрати на збут	196	240
Інші операційні витрати	98	54
Інші фінансові доходи	0,5	0,23
Запаси - виробничі запаси - незавершене виробництво - готова продукція - товари	2000 500 110 75	2500 600 320 45
Дебіторська заборгованість за рахунками - за бюджетом - за виданими авансами	900 50	950 60
Грошові кошти та їх еквіваленти - в національній валюті - в іноземній валюті	230 150	250 60
Необоротні активи	8450	9800
Власний капітал підприємства	6600	5600
Довгострокові зобов'язання	8500	7800
Короткострокові зобов'язання	500	540

Размещено на Allbest.ru