Перспективи розвитку правового регулювання іноземного інвестування в Україні

· Закони України:

- від 10 вересня 1991 р. «Про захист іноземних інвестицій на Україні» - вперше закріпив такі гарантії захисту прав іноземних інвесторів, як: а) заборона державним органам застосовувати примусове вилучення іноземних інвестицій (крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України і за умови адекватної та ефективної компенсації іноземному інвесторові втрат від такого заходу); б) гарантування іноземним інвесторам перерахування за кордон отриманих ними на законних підставах прибутків та інших сум (у національній валюті України або іноземній валюті). Таким чином, даний закон детальніше врегульовує відносини іноземного інвестування, ніж попередні закони, що існували до цього часу [10].

- від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон), що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України від 18.09.1991 р. «Про іноземні інвестиції», дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування», що діяв до набуття чинності однойменним Законом від 19.03.1996 р.). Цей закон уже безпосередньо встановлює національний режим, тобто надаються рівні умови діяльності іноземним інвесторам поряд із вітчизняними.

- від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності і визначає особливості, принципи та форми здійснення останньої [41, с. 327].

- від 04.02.1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [18], що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в т. ч. іноземних інвесторів - фізичних осіб. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України [65]. Тобто даний закон не суперечить попереднім, надаючи право іноземним інвесторам здійснювати відповідну діяльність на території України поряд з її громадянами.

- від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (передбачає можливість використання такого суду для розв'язання спорів за участю іноземного інвестора у разі наявності в договорі, укладеному між учасниками іноземного інвестування, відповідного арбітражного застереження) [15].

- від 16.07.1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг», які регулюють концесійні відносини - одну з основних договірних форм іноземного інвестування, якими визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна [65].

- від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»: скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподаткування, в результаті чого виникла колізія відповідних положень цього Закону та Закону «Про режим іноземного інвестування», яка була розв'язана Конституційним судом України на користь першого з названих законів (Рішення Конституційного суду України від 29.01.2002 р. у справі №1-17/2002 - справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) [19].

- від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом)»: встановлює обов'язковість фінансового моніторингу низки фінансових операцій, у т. ч. за участю іноземного інвестора (ст. 11) [9].

· Декрети Уряду:

а) Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який передбачає необхідність дачі галузевим міністерством (відомством) згоди Фонду державного майна України на створення спільних підприємств (за участю іноземного інвестора) будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю [23];

б) Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», що забороняє державним підприємствам створювати та брати участь у підприємницьких структурах і передбачає, що правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності зі змішаною формою власності (в т. ч. спільних підприємств за участю іноземних інвесторів) є державні органи приватизації [21];

в) Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито», що встановлює ставки державного мита;

г) Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

· Укази Президента України:

- від 11.04.1997 р. №323 «Про консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні»;

- від 07.07.1998 р. №748 «Про деякі питання іноземного інвестування». Указом врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України [65];

- від 07.07 2003 р. №580/2003 «Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України» та ін.;

· Постанови Кабінету Міністрів України:

1) від 07.08.1996 р. №928 Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затверджене постановою Кабінету Міністрів України;

2) від 07.08.1996 р. №937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

3) від 05.09.1996 р. №1061 «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями»;

4) від 30.01.1997 р. №112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора;

5) від 12.12.2002 р. №1864 «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»;

6) від 12.12.2002 р. №1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»;

· Відомчі нормативно-правові акти:

- Положення про валютний контроль: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49;

- Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курс банківських металів: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №496 [41, с. 329];

- Наказ Міністерства Фінансів України від 19.01.2004 р. №17 «Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик та ін.

· Міжнародні договори:

А) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, в т. ч.:

- між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне заохочення та захист інвестицій від 12 січня 1993 р., у ст. 4 якої зазначено: кожна з Договірних Сторін забезпечить справедливий і рівний режим на території своєї держави інвестицій інвесторів держави іншої Договірної Сторони. Цей режим буде не менш сприятливим ніж той, що застосовується кожною Договірною Стороною до інвестицій, зроблених на території її держави інвесторами

найбільш привілегійованої держави [37];

- між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р.;

- між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 р., у якій звертається увага на те, що жодна Договірна Сторона на своїй території ніяким чином не буде перешкоджати шляхом вжиття безпідставних або дискримінаційних заходів в управлінні чи розпорядженні інвестиціями громадян або товариств іншої Договірної Сторони, а також в їх застосуванні та використанні [38];

- між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та захист інвестицій від 02.05.1995 р., у ст. 2 якої вказано: кожна Договірна Сторона створюватиме та підтримуватиме на своїй території сприятливі економічні та юридичні умови з метою дозволів інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони згідно з її законодавством, включаючи сумлінне погодження на всі зобов'язання, взяті стосовно кожного специфічного інвестора [36] та ін.;

Б) з міжнародними організаціями, в т. ч. Угода про партнерство та співробітництво між Україною, Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р., що передбачає наступне: режим, що надається кожною Стороною іншій Стороні, згідно з цією Угодою в подальшому не буде, від дня за один місяць до дати набуття чинності відповідних зобов'язань Генеральної Угоди з торгівлі послугами (ГАТС) стосовно секторів або заходів, що передбачені ГАТС, жодною мірою більш сприятливим, ніж той, що наданий такою першою Стороною згідно з положеннями ГАТС, і це стосується кожного сектора послуг, підсектора і способу надання [39];

В) універсальні договори (конвенції), в т. ч. Вашингтонська конвенція 1965 р. «Про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» [35]. Ця конвенція заснувала Центр із вирішення міжнародних спорів, розташований у Вашингтоні. Якщо інвестор з країни - учасниці Конвенції і будь-яка держава-учасниця Конвенції про неї домовляться, Центр із вирішення міжнародних спорів може виступати в ролі органу з вирішення спорів між ними. Укладення угоди про вирішення спору в Центрі позбавляє сторони права надалі відмовитися від вирішення спору в цьому Центрі. Усі країни-члени Конвенції зобов'язані визнавати і виконувати рішення цього органу, якщо вони раніше погодилися передати спір, що виник між ними, на розгляд цього органу. Рішення Центру не може бути оскаржене в суді [67].

Слід приділити увагу також офіційним роз'ясненням Конституційного Суду України відносно тлумачення деяких інвестиційних законів, а також скеровуючим роз'ясненням вищих судових інстанцій, наприклад, Вищого господарчого суду України, відомчим роз'ясненням Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Адміністрації Президента України та інших.

Також дуже важливим правовим джерелом є міжнародні договори, заключені Україною з багатьма країнами, передусім це двосторонні договори про сприяння та захист інвестицій, чи про усунення подвійного оподаткування. Менше багатосторонніх договорів за участю України. (Слід мати на увазі також, що деякі договори заключені Українською РСР та СРСР, продовжують діяти шляхом правонаступництва України).

Деяку роль відіграють рекомендаційні акти міжнародних організацій, особливо економічних.

Також значним є м'яке право - міжнародні торгівельні звичаї та інші правила, які застосовуються в міжнародній правовій практиці, що не закріпленні у вигляді зобов'язуючих норм.

Отже, в Україні існує чимало нормативно-правових актів, які у більшій чи меншій мірі регулюють відносини іноземного інвестування. Проте поряд з цим виникає й дуже багато проблем, оскільки вище перелічені акти не дають повного розуміння як саме іноземні інвестори повинні здійснювати свою діяльність на території України, а лише дають можливість ознайомитися з незначною частиною інформації, що є не достатньою для розуміння і ведення відповідної діяльності.

Ці акти не можуть об'єктивно виступати регуляторами суспільних відносин у сфері іноземного інвестування. Тому необхідно провести кодифікацію всіх норм, що стосуються саме іноземного інвестування і у новому Інвестиційному кодексі врегулювати дані правовідносини. Таким чином, будуть усунені всі колізії та конкуренція норм, які існують на сьогоднішній день. Тому що, наприклад, Закон України від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподаткування, які передбачалися Законом «Про режим іноземного інвестування». У зв'язку з цим для врегулювання даної колізії необхідно було втрутитися Конституційному суду.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях, на жаль, і зараз набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причин такого становища чимало. Значну роль у залученні іноземних інвестицій в Україні відіграє якість правового регулювання іноземних інвестицій та його стабільність, що, на жаль, поки що не відповідає цим вимогам, хоч попри все об'єм інвестицій зростає, особливо це помітно в останній час.

Отже, для гармонізації суспільних відносин, що складають предмет дослідження пункту 1.3 дипломної роботи та з метою залучення більшої кількості інвестицій на територію України, варто здійснити наступні зміни:

1. Кодифікувати законодавство, що регулює іноземне інвестування шляхом прийняття Інвестиційного кодексу України.

2. Прийняти нову редакцію закону «Про іноземні інвестиції», який діятиме до впровадження відповідного кодексу і передбачатиме детальніше врегулювання цих правовідносин, зокрема, тих, які зараз містяться у численних нормативно-правових актах (щодо пільг для іноземних інвесторів та часу протягом якого вони діятимуть, пріоритетних галузей господарства, вкладення грошей у які приноситиме більші можливості для інвесторів та ін.).

3. Організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами, щоб дати іноземним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу.

Висновки

інвестиція іноземний законодавство цінний

Сьогодні не існує єдиного нормативно-правового акту, який би містив регулювання сукупності суспільних відносин щодо іноземного інвестування. Це, у свою чергу, призводить до виникнення колізій норм, що не сприяє авторитету України на міжнародному рівні та відповідному надходженні інвестицій.

Таким чином, для вирішення проблем, які існують у сфері іноземного інвестування та котрі були описані в розділі 1 дипломної роботи, необхідно:

1. Для більш ефективного здійснення інвестиційної діяльності дати визначення іноземних інвестицій, яке б містилося у конкретному законі (наприклад, «Про іноземні інвестиції») і не суперечило б іншим нормативно-правовим актам, наступним чином: іноземні інвестиції - це цінності (речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності), вкладені іноземним інвестором (у передбачених законом формах) в об'єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

2. Провести кодифікацію законодавства, що регулює іноземне інвестування шляхом прийняття Інвестиційного кодексу України.

3. Оскільки сутність інвестицій полягає в тому, щоб сприяти покращенню економічного становища держави з однієї сторони, та отримання прибутків - з іншої, то необхідно проводити інформаційну політику у цій сфері з метою інформування зарубіжних інвесторів про можливості здійснення певної діяльності на території саме України, яка приноситиме користь обом сторонам.

Размещено на Allbest.ru