Механізм розрахунку та сплати податку на прибуток

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, які пов'язані, насамперед, із необхідністю усунення багатьох розбіжностей між правилами податкового обліку та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання й оцінки доходів та витрат.

Об'єкт оподаткування

Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.

- доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (фактично визначення цього терміна збігається з визначенням валового доходу в Законі про прибуток);

- витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Як бачимо, визначення цього терміна відрізняється від визначення терміна «валові витрати», оскільки запроваджує «бухгалтерські» критерії визнання витрат як «вибуття активів або збільшення зобов'язань»; [3]

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, прямо пов'язані із виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розд. III ПК.

Термін «господарська діяльність» у ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.

На відміну від норми п. 1.43 Закону про прибуток, у розд. І ПК зазначено, що інші терміни для цілей розд. III «Податок на прибуток підприємств» використовуються у значеннях, визначених не тільки національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, але й Законом від 16.07.99 р. №99б-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності.

Слід зазначити, що відповідно до п. 44.1 розд. II ПК для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПК.

Доходи [1]

Порядок визнання доходів установлено у ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

- дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

- інші доходи, що включають, як і за чинним законодавством, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Витрати [1]

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК. Як і при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на;

- витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ);

- інші витрати

Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

- загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці тощо);

- адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв'язку тощо);

- витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг), передпродажна підготовка товарів), транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо);

- інші операційні витрати (витрати за операціями в іноземній валюті, податки і збори, інформаційне забезпечення, проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) тощо);

- інші витрати звичайної діяльності (добровільно перераховані (передані) активи, безнадійна заборгованість, утримання та експлуатація фондів природоохоронного призначення, придбання ліцензій та спеціальних дозволів тощо).

Податкові різниці [31]

Відповідно до визначення, наведеного в розд. І ПК, податкова різниця - це різниця, яка виникає між оцінкою та критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розд. III ПК. Визначено два види податкових різниць:

- тимчасова - це різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах;

- постійна - це різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Відповідно до розд. II ПК платник податку на прибуток у складі фінансової звітності зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, установленою Мінфіном, а також подає податковому органу разом із відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу, подають разом із річною податковою декларацією річну фінансову звітність [35, с. 7].

Окрему норму щодо податкових різниць містить також розд. XX «Перехідні положення», у якому в підрозд. 4 передбачено, що методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується в порядку, визначеному Законом від 16.07.99 р. N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», публікується до 01.04.11 р. та набуває чинності з 01.01.12 р. Суб'єкти господарювання - платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2012 року.

Порядок перенесення збитків

У ПК збережено чинний на сьогодні порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на майбутні періоди. При цьому збитки переносяться на майбутні періоди без будь-яких обмежень до повного їх погашення. Як і зараз, орган ДПС не може відмовити у прийнятті податкової декларації через відображення в такій декларації збитку.

У разі якщо збиток, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган ДПС має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування.

Разом з тим новацією ПК є те, що збиток, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується в загальній сумі збитків та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності [3].

Відповідно до розд. XX «Перехідні положення» ПК перенесення збитків у 2011 році здійснюється з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платник податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II календарного кварталу 2011 року;

- розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II і III кварталів, II і IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

механізм ставка податок прибуток

2. Порядок розрахунку та сплати податку на прибуток підприємств

Висновки

З 1 квітня 2011 року набирають чинності нові правила оподаткування податком на прибуток, що встановлені у розділі ІІІ Податкового Кодексу України. До цієї дати є чинним Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» і вся звітність з податку на прибуток за 2010 рік та перший квартал 2011 року подаватиметься за «старими» формами.

Кодексом передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток до 16 відсотків (з 01.04.2011 застосовується ставка 23 відсотки; з 01.01.2012 - 21 відсоток; з 01.01.2013 - 19 відсотків; з 01.01.2014 - 16 відсотків).

Слід підкреслити, що прибуток за підсумками діяльності у першому кварталі 2011 року оподатковується за ставкою 25 відсотків.

У Податковому кодексі податок на прибуток підприємств зазнав «революційних» змін, що пов'язані із необхідністю усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між правилами податкового обліку і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат.

Перехід від методу «першої події» на метод «нарахувань та співставлень» при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволить значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.

Окрему увагу слід звернути на те, що для розвитку малого бізнесу Кодексом передбачено застосування нульової ставки податку на прибуток на 5-ть років для підприємств з річним оборотом до 3 млн. грн. та кількістю працюючих до 20 осіб.

Список використаної літератури