Місцеві бюджети

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

1. Місцеві бюджети в складі бюджетної системи

1.1 Сутність і призначення бюджету

1.2 Бюджетна система та місцеві бюджети

2. Структура місцевих бюджетів

3. Порядок та особливості підготовки, обговорення, прийняття і виконання місцевих бюджетів

3.1 Порядок підготовки місцевих бюджетів

3.2 Обговорення місцевих бюджетів

3.3 Прийняття і виконання місцевих бюджетів

Висновки

Список використаної літератури

місцевий бюджет

ВСТУП

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Бюджет - складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу.

Найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним результатом. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного використання державою своїх функцій.

Стало очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Щодо вирішення цих проблем існують різні підходи:

- зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямків виробництва, стабілізації національної валюти;

- при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних заходів та доходів;

надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

Багато українських і зарубіжних вчених досліджували проблеми місцевих бюджетів.

Вагомий вклад у фінансову науку з питань взаємозв'язку фінансових ресурсів і бюджету внесли зарубіжні вчені: І.Х. Озеров, С.Ю. Вітте, М.І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф.О. Мєшков, М.І. Фрідман та інші.

Значний внесок у розробку бюджетної проблематики також зробили українські вчені. Серед них необхідно відзначити праці М.І. Туган-Барановського, І.І. Янжула, М.П. Яснопольського, М.Х. Бунге, М.М. Олексієнко, І. Мирнікова, Х. Лебедя-Юрчика.

Метою моєї роботи є визначення поняття та характеристика особливостей етапів підготовки, обговорення, прийняття і виконання місцевого бюджету.

Об'єктом дослідження є місцеві бюджети.

Предметом дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на місцевому рівні.

Завдання даного дослідження: розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем місцевих бюджетів та напрямки вирішення цих проблем

Для розгляду даної теми використовувалися Закони України, такі як ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про бюджетну систему України», Бюджетний кодекс України та ін., підручники, юридична практика, періодична література.

По завершенню роботи зроблю відповідні висновки.

1. МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ В СКЛАДІ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ

1.1 Сутність і призначення бюджету

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів [1, cт.1].

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін :

за економічним змістом ;

за формою прояву ;

за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет є сукупністю грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для виконання державою її функції.

Основними джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По - перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По - друге, держава може брати участь в у розподілі ВВП, як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаб участі держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи від суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби [2, с. 96].

Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, всеохоплюючий та законодавчо регламентований характер.

Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Такий перерозподіл, з одного боку, є необхідним, оскільки завжди є особи, які в певний час потребують певний обсяг фінансової допомоги і підтримки. Однак з іншого боку, такий перерозподіл має бути досить обмеженим, щоб не підривати стимулів до продуктивної діяльності у тих суб'єктів, у кого вилучаються доходи, і не створювати утриманських тенденцій у тих, хто отримує асигнування, субсидії і дотації з бюджету.

Всеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх - кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер - платежі по бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства у цілому і кожної юридичної і фізичної особи зокрема. Саме тому, процеси складання, розгляду і затвердження та виконання бюджету перебувають у центрі уваги громадськості та політичних партій.

Оскільки бюджетні відносини мають перерозподільний і всеохоплюючий характер і відображаються на формування доходів юридичних і фізичних осіб та держави, вони регламентуються у законодавчій формі. Регламентування здійснюється на трьох рівнях.

По-перше, відповідними законами про побудову бюджету і бюджетної системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад бюджетної системи і принципи її побудови, розмежування доходів та видатків між бюджетами, загальні засади бюджетного процесу, тобто порядку складання і виконання бюджету.

По-друге, законами, що регламентують формування доходів і фінансування видатків ( податкове законодавство, законодавство про окремі напрями діяльності держави, наприклад про освіту, і засади їх бюджетного фінансування ).

По-третє, на основі прийняття щорічних законів ( чи відповідних рішень місцевої влади ) про бюджет на поточний рік, в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і напрями фінансування, стан бюджету [3, c. 120].

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі : практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером

її фінансової діяльності :

А)		Видатки.
1.	управлінська -	державне управління;
	-	судова влада і прокуратура;
	-	правоохоронні органи і служба безпеки;
	-	фінансові і митні органи;
	-	міжнародні відносини;
2.	оборонна -	національна оборона;
3.	соціальна -	соціальний захист;
	-	соціальне забезпечення;
	-	соціальна сфера;
4.	економічна -	економічна діяльність держави;
	-	фундаментальні дослідження;
Б).	фінансова діяльність -	обслуговування державного боргу.

Основою формування доходів бюджету є податковий метод, а головним джерелом - ВВП. Частка податків у доходах бюджету має становити 90-95 %.

Це пояснюється, по-перше, їх характером - обов'язковість, безповоротність, нееквівалентність, регулярність платежів. Саме вони найбільш відповідають схемі фінансової діяльності держави і ставлять її на стабільну основу. По - друге, інші методи формування бюджету мають суттєві обмеження [4, c.85].

Фінансова політика держави має ґрунтуватися тільки на реальному бюджеті. Оптимізація складу та структури доходів і видатків бюджету відображає збалансованість фінансової політики.

Стан бюджету, як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни загалом і тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру.

Він характеризується трьома показниками :

рівновага доходів і видатків;

перевищення доходів над видатками;

перевищення видатків над доходами.

Структура бюджету, як фінансового плану, відображає склад і питому вагу доходів і видатків. Загалом вона є досить стабільною, хоча щороку можуть відбуватися певні зміни.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин, структура яких така :

між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету ;

між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу ВНП ;

між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [5, cт. 2].

Бюджет являє собою економічну форму перерозподільних відносин, пов'язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави та її використання для суспільних потреб. За допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу ( національного багатства ) між найважливішими сферами суспільного виробництва ( промисловістю, сільським господарством, транспортом, будівництвом і т.д. ), в межах галузей народного господарства, між сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами економіки), між регіонами країни та територіями. Область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних органів, що визначило ключовим положення бюджету у порівнянні з іншими ланками фінансової системи. Як економічна категорія, бюджет відображає складні відносини з приводу руху централізованих грошових ресурсів, призначених для задоволення суспільних потреб [6, c.196].

1.2 Бюджетна система та місцеві бюджети

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Згідно Бюджетного кодексу бюджетна система України включає державний бюджет та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, міст, селищ, сіл, районів у містах. Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення , селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів , що входять до його складу. У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста , селища чи села , зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл [7, с. 54].

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах :

Принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

Принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

Принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

Принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

Принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

Принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

Принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

Принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

Принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [8, c. 134].

Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Об'єктивна необхідність у них виникла в общині, котра з'явилася раніше, ніж держава і відігравала важливу роль в організації суспільного життя.

Окремі, властиві общині функції, викликані особливими місцевими інтересами, зберігаються і нині. Забезпечення цих інтересів - головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед і визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин , а саме відносини:

між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на певній території;

між місцевими бюджетами і населенням певної території, що

складаються при мобілізації і витрачанні їхніх коштів;

між місцевими бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

між державним та бюджетами місцевого рівня.

Надзвичайно велику роль відіграють місцеві бюджети в економічному та соціальному розвитку певного регіону. Саме через державний і місцевий бюджети та інші ланки бюджетної системи держава здійснює свою соціальну політику, впливає на соціально-економічні відносини, забезпечує фінансування таких сфер, як культура, охорона здоров'я, соціальний захист населення, а також житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування найтісніше пов'язані з розв'язанням проблем економічного і соціального розвитку регіону. Вони найгостріше відчувають недоліки фінансової структури, зумовлені кризою в економіці та складностями функціонування фінансової системи країни [9, c. 157].

Фінансовою базою органів місцевого та регіонального самоврядування та органів виконавчої влади для розв'язання проблем економічного і соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які у перехідний період до ринкової економіки залишаються без стабільних власних надходжень.

Встановлення в Україні на початку 90-х років інституту місцевого самоврядування, як носія місцевих інтересів, поява функцій і завдань, котрі виконуються місцевими органами влади, стали об'єктивними чинниками процесу відродження місцевих фінансів у нашій державі.

Після набуття Україною суверенітету почався процес становлення національної фінансової системи та її складової - місцевих фінансів, як об'єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов'язано з радикальною зміною концепції державної влади.

У системі місцевих фінансів з'явилися і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, фінансові ресурси комунальних підприємств, тощо.

Правовий статус територіальної громади й органів місцевого самоврядування як головного суб'єкта фінансових відносин у сфері місцевих фінансів визначено Конституцією України.

Одним із головних фінансових фондів місцевих органів влади, за допомогою якого в основному реалізуються покладені на них функції та завдання в межах власної компетенції, зокрема такі, як соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, дороги місцевого значення, охорона здоров'я, благоустрій, житлово - комунальне господарство, житлове будівництво, а також делеговані повноваження, визначені центральною владою, є місцевий бюджет.

Місцеві бюджети - це система формування розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Водночас місцевий бюджет може розглядатися за трьома аспектами.

По - перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право розпоряджатися певними фондами грошових ресурсів.

По - друге, це план ( кошторис ) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування.

По - третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним елементом будь - якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом [10, c.51].

Оскільки місцевий бюджет серед інститутів місцевих фінансів відіграє основну роль у забезпеченні виконання функцій і завдань місцевими органами, то у продовж останніх років було приділено багато уваги посиленню його впливу на економіку і соціальну сферу, як інструменту перерозподілу валового внутрішнього продукту, фіскальної діяльності, забезпечення громадських послуг і економічного зростання.

Розв'язання цих проблем тісно пов'язане з утворенням системи самостійних бюджетів, удосконаленням між бюджетних відносин та запровадженням нових способів формування доходів та видатків.

Головну роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють їхні доходи та видатки, а також способи, на підставі яких вони формуються.

Основу самостійного місцевого бюджету становлять власні і закріплені доходи.

До власних доходів належать місцеві податки і збори - платежі, що встановлюються місцевими органами влади відповідно до їхньої компетенції, а також доходи комунальних підприємств і доходи від майна, що належить місцевій владі та інші.

Перелік закріплених доходів органів місцевого самоврядування, який також є основою самостійних місцевих бюджетів, неодноразово змінювався в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України.

Останніми роками скорочено перелік і обсяг регулюючих доходів, частка яких у місцевих бюджетах становила раніше 75 - 85 %. Їх замінили дотації, субвенції та трансферти, які використовуються для збалансування місцевих бюджетів.

При визначенні прогнозних показників для формування місцевих бюджетів на 2001 рік було застосовано коефіцієнт податкоспроможності адміністративно - територіальної одиниці та розміри видатків на душу населення.

Однак це ще не дало змоги розв'язати проблему самостійності місцевих бюджетів. Вона поки що багато в чому лише декларована законодавством. Дохідна частина місцевих бюджетів досі ще значною мірою залежить від перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет, отже відповідно обмежуються й видатки. Поки зберігатиметься така ситуація, місцеві фінанси залишатимуться слабкими, не забезпечуватимуть виконання покладених на місцеві органи влади функцій [11, c. 191].

Важливою умовою успішного функціонування бюджетної системи має стати фундаментальне поглиблення реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за розв'язання економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративно - територіальних утворень.

Загалом треба забезпечити ефективніше використання інституту місцевих податків і зборів. Досвід застосування цих податків підтвердив, що у нинішній моделі вони не можуть відігравати суттєвого значення для формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. У місцевих бюджетах вони становлять від 0,3 до 4 %.

Водночас немає сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів дасть змогу тільки удосконалена податкова система, яка забезпечить стабільне і оптимальне оподаткування.

Тільки з вирішенням цих питань на законодавчому рівні можна буде розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи, як на державному так і на місцевому рівнях у створенні фінансового середовища, що у свою чергу, сприятиме прискоренню розвитку ринкових відносин, забезпеченню економічної рівноваги.

2. СТРУКТУРА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування -- це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. «Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції»[12, cт.143].

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

-- кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

-- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

-- кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

-- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

-- запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

-- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

-- погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

-- капітальні вкладення;

-- внески органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів. Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається [13, c. 95].

3. ПОРЯДОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ, ОБГОВОРЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ І ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

3.1 Порядок підготовки місцевих бюджетів

Формування місцевих бюджетів є процесом, який включає складання , розгляд та затвердження місцевих бюджетів. Кожен з цих етапів має певну послідовність дій, завдань та процедуру :

Прогноз доходів та видатків.

Визначення граничних обсягів видатків.

Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам.

Аналіз показників бюджетного запиту.

Включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

Подання на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією та виконавчим органам відповідної ради.

Розгляд та затвердження місцевих бюджетів представницьким органом. [14, c. 104].

Важливим для складання бюджету є економічні, демографічні та фінансові чинники. Пильна увага до економічних тенденцій і вчасне реагування на них є важливою основою складання бюджету .Побудова процесу складання бюджету та управління ним не знаходяться у статичному стані. Кожного року цей процес повинен враховувати вплив економічних чинників на надходження до бюджету та політичні цілі уряду. Складання бюджету непросто реагує на зміну економічних умов. Воно може допомогти уряду сформувати його політичні цілі відповідно до економічного середовища і перетворити їх на практичні дії.

Прогнози надходжень і видатків є фактичним початком процесу складання бюджету.

Важливими економічними змінними величинами є :

- валовий внутрішній продукт номінальний;

- темп економічного росту (валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт );

- рівень цін ( індекс споживчих цін, індекс цін виробників );

- обмінний курс гривні до долара США;

- рівень безробіття;

- відсоткові ставки;

- грошові доходи населення;

- індекс реальної зарплати робітників і службовців.

Прогноз видатків бюджету на макрорівні складається на основі економічних припущень . Зазвичай він робиться для великих існуючих функцій, таких як охорона здоров'я, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення. Часто це робиться з метою прогнозування видатків згідно з діючим законодавством. Рівень витрат є важливим чинником при розробці оцінок видатків.

Оцінки видатків на основні програми часто впливають на політичні рішення уряду, що приймаються на початку бюджетного процесу. Проте, більшість міністерств роблять оцінки витрат того чи іншого виду, коли здійснюють розробку своїх бюджетних запитів.

Встановлення урядом конкретних цілей і завдань поліпшує якість інформації, аналізу та прийняття рішень у бюджетному процесі.

Процес розробки політики повинен починатися раніше процесу складання бюджету.

Політичні рішення щодо формування головного фінансового плану держави знаходять своє відображення у формі Послання Президента, постанови Кабінету Міністрів, Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Політичний процес має однаково важливе значення для визначення як скорочення, так і збільшення видатків [15, c. 34].

Законодавчою базою для побудови на 2011 рік міжбюджетних відносин є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 31 травня 2011 року “ Про основні напрямки бюджетної політики на 2011 рік», інші нормативно - правові акти, що не суперечать базовому бюджетному законодавству.

Відповідно до статті 75 ( частина 8 ) Бюджетного кодексу після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні Міністерство фінансів доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин ( обсяги між бюджетних трансфертів для відповідних бюджетів та текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період ).

Важливим документом, що визначає бюджетну політику на місцевому рівні є програма економічного та соціального розвитку відповідної адміністративно - територіальної одиниці.

Поточна бюджетна політика визначає обсяг бюджету, балансові показники, обсяг резервного фонду і розподіл ролей між різноманітними бюджетними чинниками.

Плануючи бюджет, посадові особи органів влади та місцевого самоврядування обмежені законами, статусами міст, іншими нормативними актами, але й за цих умов є чималий простір для формування процесу, який допоможе у розв'язанні багатьох проблем. Відкритість процесу, залучення громадськості до формування бюджету підвищує відповідальність, рівень підзвітності та громадського контролю.

Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету [16, c. 129].

Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу. Виділяють такі

основні етапи:

- Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Як правило, цей етап завершується перед виданням інструкції до бюджету.

- Видання інструкції до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень.

- Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило мають свої власні детальні процедури розробки бюджетних запитів з урахуванням потреб окремих управлінь і програм. Скільки часу витрачається на цей етап великою мірою залежить від виду та обсягів інформації, включення якої до бюджетних запитів вимагає фінансовий орган. Аналіз бюджету, прийняття рішень і документування є частинами цього процесу.

- Консолідація даних і аналіз бюджету. Консолідацію цифрових даних здійснює бюджетне управління ( відділ ). Пояснення суті програм і примітки кожного розпорядника використовуються при аналізі бюджету разом з фінансовими даними. Бюджетні управління ( відділи ) аналізують точність і повноту поданих даних з метою формування основних бюджетних проблем, що потребують вирішення. Аналіз цього виду може здійснюватись під проводом окремих відділів фінансових органів, що відають основними функціональними сферами бюджету. На цьому етапі складання бюджету часто проводяться засідання за участю різних розпорядників з метою прояснення пропозицій. Пропозиції стосовно капіталовкладень оцінюються і розподіляються за пріоритетами, як правило протягом одного і того ж періоду. Головною причиною цього є необхідність збалансувати видатки і доходи.

- Визначення і вирішення проблем. Цей стан передбачає документування основних бюджетних проблем, що випливли на поверхню завдяки аналізу бюджетних пропозицій і пропозицій стосовно капіталовкладень. Начальник бюджетного управління може зробити резюме проблем для представлення начальнику фінансового управління, який часто приймає попередні рішення і обговорює їх управліннями перед прийняттям рішень.

- Бюджетні рішення. Начальник фінансового управління приймає рішення про включення бюджетного рахунку до пропозицій проекту бюджету.

- Підготовка бюджету та відповідальних документів. Цей етап передбачає складення бюджетного документу, підготовку підтверджуючих документів, зазвичай проекту рішення про бюджет на відповідний рік і пакету пропозицій. Розпорядники бюджетних коштів представляють окремі обґрунтування своїх пропозицій бюджетним комісіям.

- Подання бюджету на розгляд часто супроводжується пояснювальною запискою стосовно змісту бюджету, аргументацією основних показників.

Календарний документ, який містить помісячний виклад одночасного здійснення діяльності з огляду на трирічний термін, допоможе керівникам, адміністраторам і фахівцям на всіх рівнях уряду завжди мати змогу бачити своє місце в бюджетному процесі [17, c. 154].

Порядок складання проектів місцевих бюджетів :

Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов'язані надавати необхідну інформацію : Міністерству фінансів України проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків.

Згідно з типовою формою бюджетних запитів визначеною Міністерством фінансів України, та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам в терміни та порядку встановленими цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органом бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві фінансові органи на будь - якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських ( міст районного значення ) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет ( типова форма рішення).

У двохтижневий термін після ухвалення Закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет міністрів України доводить Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України при прийняті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

На підставі отриманої інформації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради [18, c. 46].

3.2 Обговорення місцевих бюджетів

Терміном розгляд бюджету часто описують серію заходів, які здійснює місцевий фінансовий орган для того, щоб визначити бюджетні питання і надати загальні рекомендації стосовно бюджету.

Процес розгляду бюджету офіційно починається після отримання бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів. Цей процес завершується, коли місцевий фінансовий орган закінчує розробку остаточних рекомендацій місцевій державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету [19, c. 176].

Першим підготовчим кроком бюджетного управління є консолідація даних бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, і перевірка їх точності та повноти.

Цифрові дані повинні існувати у формі баз даних, які можна було б з мінімальними зусиллями змінювати та аналізувати.

Розгляд бюджету - це підхід до питання чи проблеми, в якому бюджетні витрати становлять лише один аспект аналізу. Кінцевим результатом розгляду бюджету є серія рекомендацій начальнику головного бюджетного управління стосовно фінансування галузевого міністерства. Рекомендації часто бувають у формі таблиці, стислого огляду рекомендованих обсягів фінансування та стислого викладу нерозв'язаних завдань. Керівник і працівники бюджетного управління здійснюють більш широкий аналіз сукупних даних бюджетних запитів. Цей аналіз зосереджується на потенційному дефіциті бюджету, актуалізованих оцінках надходжень, поточних результатах виконання бюджету, середньострокових бюджетних прогнозах і на важливих фінансових питаннях, таких як фінансування заборгованості по заробітній платі та вплив інфляції на бюджет.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

Територіальна громада має право проводити громадські слухання, бажано по проекту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

Пропозиції, які вносяться за результати громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Порядок організації громадських слухань визначається у відповідності до статуту територіальної громади [20, c.180].

Громадське слухання - офіційне засідання, яке проводиться органом влади з метою ознайомлення із міркуваннями, думками та зауваженнями представників громадськості. Під час слухань державні службовці ознайомлюються з думками та рекомендаціями мешканців певної громади щодо можливих варіантів вирішення проблем. Громадські слухання також дають можливість адміністрації поінформувати громадян про свої міркування, і, можливо, заручитися підтримкою громадськості.

В України зараз є багато випадків, коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, у результаті чого громадяни краще розуміють і активніше підтримують ініціативи місцевих органів влади.

3.3 Прийняття і виконання місцевих бюджетів

Ступінь деталізації інформації, яка використовується при ухваленні бюджетних рішень, має бути відповідним і відрізнятися на кожному вищому рівні виконавчої влади, що бере участь у даному процесі.

У широкому розумінні процес прийняття рішень стосовно бюджету на відповідний рік має три рівні :

Місцевий фінансовий орган.

Виконавчий орган місцевого самоврядування.

Державна адміністрація [21, c. 37].

Начальник бюджетного управління є першим службовцем, який бачить детальний бюджет у цілому. Це включає зведення актуалізованих економічних припущень і оцінок надходжень, аналіз бюджетних запитів головних розпорядників коштів, рекомендації стосовно складання кошторисів, розподіл надходжень, а також джерела фінансування дефіциту.

Під час цього процесу необхідно координувати дії з іншими службовцями.

Начальник бюджетного управління прагне досягти кількох цілей :

вирішити якомога більше детальних бюджетних питань, що стосуються окремих управлінь і відділів, особливо по відношенню до постійних програм;

пристосуватися до будь - яких оцінених змін надходжень включаючи пробне асигнування будь - яких зарезервованих коштів ( не асигнованих на час встановлення бюджетних лімітів ) для фінансування найбільш вартих запитів щодо додаткового фінансування;

забезпечити відповідність загальної суми запланованих

видатків актуалізованій структурі;

зробити підсумок основних нерозв'язаних питань на які керівник місцевого фінансового органу повинен звернути увагу.

Це може бути складний процес, що включає проведення нарад з відповідальними експертами з бюджетних питань, обговорення з економістами галузевих управлінь, проведення додаткових розрахунків та додаткового обговорення з начальниками відділів, тощо.

Наприкінці цього процесу начальник бюджетного управління подає письмовий висновок керівнику місцевого органу стосовно своїх розрахунків і рекомендацій.

На спільному засіданні, що проводиться керівником місцевого фінансового органу, висвітлюються такі теми:

Загальна бюджетна ситуація.

Фінансові питання, що виникають між різними структурами виконавчої влади.

Розподіл видатків бюджету за пріоритетами та між галузями.

Пропозиції стосовно витрат бюджету розвитку.

Зведення та проблеми окремих відділів та управлінь.

Пропозиції щодо фінансування депутатських запитів.

Після прийняття керівником фінансового органу рішення стосовно бюджету, який він рекомендуватиме виконавчому комітету відповідної ради, бюджетному управлінню доручається коригування бюджетних таблиць і розробка короткого викладу пропозицій [22, c. 68].

Фактичні види діяльності та цілі органу влади повинні мати чіткий зв'язок з бюджетною пропозицією з метою кращого розуміння реальних наслідків змін, здійснених під час процесу виділення асигнувань, полегшення аналізу та визначення підзвітності.

Для участі громадян у демократичному бюджетному процесі необхідно, щоб громадянам була доступна адекватна фінансова інформація у зрозумілій формі [23, c. 6].

Не існує єдиного або правильного способу представлення бюджетної пропозиції відповідній раді та громадськості. Існує проте низка загальних документів, які часто використовуються з цією метою :

бюджет територіальної громади;

економічний і аналітичний додаток до бюджету;

місцеві програми за управліннями та рахунками;

проект рішення про бюджет на відповідний рік;

обґрунтування бюджетів управлінь;

детальний виклад бюджету капіталовкладень;

інформацію з питань бюджету для громадян;

пропозиції та проекти рішень ( про зміни ставок податків, надання пільг );

інші документи.

Відповідно до частин 8 та 9 статті 75 Бюджетного Кодексу, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні враховувати обсяги між бюджетних трансфертів та інші документи, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийняті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні та районні бюджети, міські ( міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, та міст обласного значення ) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

Міські ( міст районного значення ) бюджет, районні у містах ( якщо такі створено ), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського ( міст Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного значення ) бюджету [24, c. 64].

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначні у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період.

При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/ 12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною 4 ст.15 та частиною 4 ст. 23 Бюджетного Кодексу. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється [25, c. 438].

ВИСНОВКИ

Виходячи із викладеного матеріалу слідує, що найважливіше призначення бюджету - це створення матеріальної основи для реалізації державою своїх функцій: економічної, соціальної, політичної та оборонної.

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування -- це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Треба зазначити також, що саме місцеві бюджети відіграють надзвичайно велику роль в економічному та соціальному розвитку певного регіону. Саме через державний і місцевий бюджети та інші ланки бюджетної системи держава здійснює свою соціальну політику, впливає на соціально-економічні відносини, забезпечує фінансування таких сфер, як культура, охорона здоров'я, соціальний захист населення, а також житлово-комунального господарства.

Кожен з етапів підготовки, обговорення, прийняття і виконання місцевих бюджетів має певну послідовність дій, завдань та процедуру.

В той же час всі ці етапи нерозривно пов'язані між собою.

В результаті проведеного дослідження виявлено, що місцеві бюджети - це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про бюджетну систему України” №253/95-ВР від 29.06.95.// Відомості ВРУ. - 1995. - № 26.

Кириленко О.П. Фінанси. - Тернопіль: Економічна думка. - 1998. - 127 c.

Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка. - 1997. - 400 с.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2000. - 167 с.

Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №50-51.

Ширкевич Н.А. Местные бюджеты. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 212с.

Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Тернопіль. - 1996. - 96 c.

Котляревський С.А. Бюджет и местные финансы. - М.: Экономическая жизнь, 1926. - 320с.

Єфремова І.І. Місцеві бюджети та бюджети місцевого самоврядування: проблеми правового визначення // Форум права. - 2009. - №1. - С.157-161.

Близнюк О. Правові засади управління бюджетними коштами // Юридична Україна. - 2006. - №3. - С. 51-55.

Толубяк В. Проблеми місцевих бюджетів та необхідність удосконалення міжбюджетних відносин // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князева. - 2003. - №2. - С. 191-199.

Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2003. - 223 c.

Государственные финансы. Учебник под редакцией д.э.н. Федосова В.М., - К., - Либідь. - 2001. - 258 c.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2000. - 258 c.

Закон України від 21 грудня 1997 р. №280-97-ВР «Про місцеве самоврядування в України» // Закони України. - К., 1997. - Т.12. - С.180-229.

Деревчук О.І. Зміст та особливості програмно-цільового методу бюджетного фінансування // Часопис Київського університету права. - 2010. - №1. - С. 129-134.

Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством. - К.: Атака, 2004. - 189с.

Васильева М.В. Местные бюджеты в современных условиях. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 128с.

Музика О.А. Фінансове право: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і перелоб. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. - 256с.

Паригіна В.А., Тедеєв А.А. Бюджетне право та бюджетний процес: Підручник - М.: Вид-во Ексмо, 2005. - 208с.