Податок на додану вартість (на прикладі ДП НДТ "Родниківка" Уманського району Черкаської області)

1.Операції з продажу молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам.

2.Операціі з реалізації молока (крім операцій першої групи), птиці, вовни, молочної продукції і м'ясопродуктів, виготовлених у власних переробних цехах.

3.Операції з продажу продукції власного виробництва (товарів, робіт, послуг, крім операцій, віднесених до інших груп та операцій з продажу продукції, виготовленої на давальницьких умовах виключно власної господарської сировини.)(Схема1.)

Рисунок 3.1.Форми податкової декларації

На сьогоднішній день сільськогосподарські підприємства заповнюють три декларації з податку на додану вартість : спеціальну декларацію №1(за скороченою формою, до якої включаються операції другої групи);спеціальну декларацію№2 (до якої включаються операції третьої групи);Загальну декларацію №3 (за повною формою, операції першої і четвертої групи).

Повна декларація з ПДВ складається із вступної частини та чотирьох розділів, з яких четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції. Різниця в заповненні розділу ІІІ скороченої декларації в порівнянні з повною Декларацією з ПДВ полягає в тому, що від'ємне значення зобов'язань з ПДВ за звітний період не відшкодується з бюджету, а відображується в скороченій Декларації, як сума ПДВ, що зменшує податкові зобов'язання наступних звітних періодів.

Декларація може бути заповнена від руки чорнильною або кульковою ручкою, або надрукована, без виправлення помарок. Дані, наведені в декларації мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується підписами відповідальних посадових осіб та печаткою. Одночасно з Декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки, які передбачені порядком. Декларація, заповнення якої не відповідає вимогам Порядку та яка не підтверджена підписом платника та його печаткою, не реєструється, вважається неприйнятою і повертається платнику для доопрацювання.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за здійснення операцій другої групи, повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва, податок нараховується за ставкою 20% .За операціями, віднесеними до другої групи, на підставі даних бухгалтерського обліку товаровиробники складають окрему декларацію з ПДВ(спец декларація №1).Розрахунки з бюджетом за нею не проводяться. Залишок податкових зобов'язань (тобто різниця між ПДВ, отриманим від покупців, та ПДВ, сплаченим постачальником) перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок №1.Якщо така різниця має від'ємне значення, то вона погашається за рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів. На рахунок №1 зараховуються ще суми дотацій, отримані від переробних підприємств. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окремі податкові декларації :

- з ПДВ із реалізованої продукції, товарів ( робіт, послуг), віднесених до третьої групи (спеціальна декларація №2);

- з ПДВ із реалізованих товарів , включених до четвертої групи (загальна декларація №3).

За обома деклараціями податок обчислюється за ставкою 20%. Залишок податкових зобов'язань, відповідно до декларації №2 перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок №2.Цей платіж здійснюється банком у порядку черговості платежів до бюджету. Кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на цей рахунок , використовуються ними для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення. Залишок податкового кредиту по декларації №2 покривається податковими зобов'язаннями наступних періодів. Декларація подається за скороченою формою, що стосується загальної декларації №3, то залишок з податкових зобов'язань за нею перераховується до бюджету , а з податкового кредиту відшкодовується з бюджет в порядку, встановленому Законом України «Про ПДВ».

Виникають ситуації, коли підприємство - платник ПДВ після кінцевого терміну подання декларації з ПДВ за звітний період отримало накладну від постачальника. Виникає питання. Чи має право підприємство включити ПДВ, до податкового кредиту. Згідно Закону «Про ПДВ» дане підприємство втратило право на отримання податкового кредиту, оскільки суми сплаченого податку не підтверджені податковими накладними, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Звітний період теж залежить від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів(робіт, послуг) і може дорівнювати одному календарному кварталу. Визначення податкового (звітного)періоду для кожного платника податку здійснюється на початку кожного наступного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній календарний рік.

Звітний період

Календарний місяць Календарний квартал

Рисунок 3.2. Структурно- логічна схема форми податкової декларації з ПДВ

Звітний період, який дорівнює кварталу, встановлюється згідно заяви встановленої форми, яка подається до податкових органів не пізніше, ніж за один місяць до початку календарного року. Протягом календарного року дозволяється зміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну подається платником податку до органу ДПС за 1 місяць до початку кварталу .зворотні зміни в календарному році не дозволяються. Строки подання декларації з ПДВ наведені в схемі 3.

Звітний період

Місяць Квартал

Рис.3.3.Структурно - логічна схема форми податкової декларації

3.4 Контроль за правильністю справляння ПДВ

Необхідність стабілізації фінансової системи, забезпечення стійкого надходження коштів до бюджету, дотримання податкової дисципліни, як умови якісного виконання фізичними і юридичними особами зобов'язань перед державою обумовили створення особливого напрямку державного фінансового - податкового контролю. Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи.

Контрольна робота включає в себе :

- Попередню (камеральну) перевірку(звітів та податкових декларацій безпосередньо в момент здачі їх до податкової інспекції);

- Документальну перевірку(з обов'язковим виїздом до платника ПДВ) .

При проведенні документальної(планової, або позапланової ) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі введення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником протягом строку давності , встановленого законом. Платник повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані ДПА України.

За результатами перевірки складається акт, на основі даних якого притягують до відповідальності порушників. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів , додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України. За порушення правильності обчислення та своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів і інших обов'язкових платежів, законодавством передбачено адміністративну, фінансову і кримінальну відповідальність.

Порядок справляння ПДВ.

Із змінами, внесеними ЗУ "Про ПДВ" від 03.04.97 р., введеного в дію з 01.10.97р., механізм справляння ПДВ докорінно змінився і полягає в тому, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації, товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься до витрат виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше).

Загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді згідно із цим законом визначена як податкове зобов'язання [6, С. 1] . Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи численні прохання платників податку Верховною Радою України було внесено зміни, згідно з якими до 01.01.99 р. датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг). [6, С. 11] Це правило не поширюється на продаж або купівлю товару бартерних (товарообмінних) операцій , при яких датою виникнення податкового зобов'язання вважається будь яка із подій, що настала раніше:

· або дата відвантаження платником податку, товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;

· або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Ідучи на такі поступки платникам податків уряд сподівався що до бюджету проступатимуть "живі" гроші. Однак цього не сталося. З введенням податкового обліку застосовується новий різновид бухгалтерських документів під назвою "податкова накладна", яка є обов'язковою при реалізації товарів (робіт, послуг) платниками податку на додану вартість

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначеними окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи зареєстрованої як платник ПДВ;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

ж) повну назву одержувача;

з)ціну продажу без урахування податку;

і) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

й) загальну суму коштів, що підлягає оплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів на його вимогу, який і свою чергу реєструє її в книзі обліку придбання товарів. Податкова накладна зберігається у порядку і протягом строку зазначених для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань зі сплати податків, а також дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту.

Друга копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченому законодавством для зобов'язань зі сплати податку. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову оплату товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначені загальних податкових зобов'язань.

Податкова накладна видається у разі продажу товару (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця покупець має право звернутись до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцем знаходження. До заяви додається копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Податкова накладна не виписується якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше двадцяти гривень у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є чек (інші розрахункові або платіжні документи).

ПДВ сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, кредитуються (тобто відносяться до податкового кредиту).

Платник ПДВ, має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (робіт) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідальність

Адміністративна Фінансова Кримінальна

Схема3.4.1.Види відповідальності за порушення правильності обчислення і сплати ПДВ

Найбільш поширеним злочином за статтею 212 «Ухилення від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів».Під ухиленням від сплати податків розуміють діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату податків, які повинні сплачуватись підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто, невиконанням конституційного обов'язку зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів. Нижній поріг ухилення від податків становить з 17 тисяч до 51 тисячі гривень. За такий злочин, скоєний проти системи оподаткування , винна особа карається штрафом від 885 до 5100 гривень або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років якщо ухилення здійснено повторно, то за цим слідує позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років з по позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років з конфіскацією майна.

Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. В разі, якщо така особа не здійснює реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує такі штрафні санкції:

- якщо така особа не здійснила оподаткування операцій після закінчення граничного строку - штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- виявлення фіктивної накладної, чека, або іншого товарно просувного документа, в якому виокремлюється сума ПДВ, або без такої видачі, без внесення суми податку до бюджету - штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку, але не менше 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до прокурора з поданням про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб такого платника податку у зв'язку з їх ухиленням від оподаткування.

У разі, якщо виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання , прихованого від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції, відповідно до законодавства. Правила податкового обліку встановлюються центральним органом ДПС України.

4. Шляхи удосконалення оподаткування ПДВ

Розділ V «ПДВ» проекту податкового кодексу України розробленого відповідно до концепції реформування податкової системи України, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.02.2006р.№58-р, а також вимог директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006р. про спільну систему оподаткування ПДВ і передбачає такі напрями реформування цього податку:

- Законодавче врегулювання питання подання платниками ПДВ разом із податковою звітністю за відповідний звітний період реєстрів отриманих і виданих податкових накладних з метою автоматизованого звірення податкових накладних у продавця і покупця. Ця норма спрямована на вдосконалення адміністрування ПДВ , чого вимагають Концепція реформування податкової системи України і Укази Президента України від 10.04.2006р. №300/2006р. «Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності» та від 28.12.2006р.№ 1154/2006, яким введено в дію Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15.12.2006р. «Про заходи, щодо попередження і нейтралізації загроз національній безпеці, пов'язаних із нестабільністю правового регулювання відносин у сфері адміністрування ПДВ»;

- Зниження ставки ПДВ до 18%. Більш суттєве зниження ставки вважається передчасним;

- Встановлення різних термінів відшкодування ПДВ щодо операцій, які здійснюються на митній території України та операцій з експорту товарів для платників, які мають значні інвестиційні втрати та проводять діяльність, пов'язану із сезонною закупівлею товарів.

- Урегулювання питань відшкодування ПДВ новоствореними платниками податку. З цією метою передбачається відшкодування сплачених сум податку, накопичених протягом 12 календарних місяців.

- Удосконалення порядку погашення податкових векселів(погашення їх коштами або сумами податку, заявленими до відшкодування).

- Удосконалення механізму оподаткування сільськогосподарських підприємств. Для сільськогосподарських товаровиробників передбачається застосування спеціального режиму оподаткування та ставки податку у розмірі 10 %, що дає можливість компенсувати податковий кредит, щодо придбаних товарів та основних фондів;

- Удосконалення порядку реєстрації платників податку, що передбачає виключення можливості здійснювати таку реєстрацію шляхом подання реєстраційної заяви поштою з метою здійснення до реєстраційного відвідання податковим органом особи, яка виявила бажання зареєструватись, або підлягає обов'язковій реєстрації.

Впровадження ПДВ пояснюється тим, що високі ставки податку з продажу і митних тарифів провокують шахрайство і контрабанду. На відміну від звичайного податку з продажу, який стягується під час кінцевої реалізації споживачеві, ПДВ застосовується для кожного учасника виробничого ланцюжка, незалежно від його становища має такий самий вплив на кінцеві ціни і водночас потребує менших зусиль для перевірки правильності нарахування податку та статусу платників. Крім того, його збиранням займаються переважно підприємства, а не держава.

Наявність проблемних питань, пов'язаних зі сплатою ПДВ, можна вирішити за допомогою таких основних підходів:

1. Необхідно створити умови для виконання законів про податки, адже актуальної стала заборгованість багатьох організацій і підприємств бюджету, а іноді ухиляння від сплати податків.

2. За допомогою комп'ютерів і модемного зв'язку необхідно налагодити доступ податкової служби до бухгалтерії в будь-який момент і це може послужити зниженню навмисних і ненавмисних помилок останньої.

3. Потрібно зобов'язати всіх юридичних осіб відкривати в банках спеціальні рахунки й зараховувати на них суми по сплаті податку на додану вартість.

Пріоритетними напрямками реформування системи адміністрування ПДВ визначена нова модель адміністрування, що базується на автоматизації процесів збору й аналізу інформації про рух сум податку, формуванні електронної бази даних про платників податків, впорядкуванні існуючих пільг по ПДВ, спрощенні звітності суб'єктів господарювання, уніфікації бухгалтерського й податкового обліку.

Закон України "Про податок на додану вартість" потребує удосконалення.

Наприклад, звільнення від податку на додану вартість платників на умовах договору фінансової оренди (п.п. 3.2.2) дає можливість для ухилення від сплати податку шляхом попереднього укладення такого договору з переданого майна на певний строк і наступного його розірвання за згодою сторін, без взаємних претензій, один до одного. Отже у п.п. 3.22.слід врахувати, що у разі розірвання договору фінансової оренди до повної сплати договірної суми вся сплачена за договором сума оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах. Необхідно також змінити дату виникнення податкового зобов'язання, а відповідно і податкового кредиту. На сьогоднішній день датою виникнення податкових зобов'язань є дата будь-якої події, яка відбулася раніше. Така ситуація непосильним тягарем лягає на плечі товаровиробника оскільки повністю впливає на їхні обігові кошти. Адже жодне відвантаження не гарантує, що не буде повернено при рекламації, як і жодна передоплата не гарантує, що клієнт не вимагатиме повернення грошей. До того існує небезпека відвантажити товар, а грошей за нього не отримати. Отже, майже неминучим є виникнення переплати по ПДВ платником податку за певний період, що означає втрату частини власних обігових коштів і ставить під сумнів можливість подальшого виробництва продукції. В той же час роздрібна торгівля в такий ситуації виграє, оскільки купуючи товар, ще не здійснивши оплати вже мають право на податковий кредит. Тобто їхні обігові кошти поновлюються за рахунок отримання бюджетного відшкодування.

Одним із напрямів удосконалення податкової системи є встановлення законодавчо визначеного переліку податків і зборів та спрощення процедур адміністрування. Зокрема, перелік податків та обов'язкових платежів має включати:

Загальнодержавні податки і збори: 1.податок на прибуток юридичних осіб; 2.податок на доходи фізичних осіб; 3.податок на додану вартість; 4.акцизний податок; 5.податок у вигляді державного мита; 6.податок у вигляді імпортного мита; 7.податок на транспортні засоби;

8.рентні збори; 9.єдиний збір за перетин митного кордону; 10.збір за використання природних ресурсів; 11.екологічний збір; 12.єдиний соціальний збір; 13.податок для малого та середнього підприємництва, що сплачується за спрощеною системою оподаткування.

Місцеві податки і збори:

1.готельний збір;

2.ринковий збір;

3.рекламний збір;

4.збір за використання місцевої символіки;

5.збір за паркування автотранспорту;

6.збір за організацію гастрольних заходів нерезидентів;

7.збір за видачу дозволу на первинне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 8.єдиний збір за видачу дозволів на будівництво об'єктів нерухомості виробничого або невиробничого призначення.

Нині назріла нагальна необхідність уточнення та упорядкування визначення категорії “сільськогосподарське підприємство” для цілей застосування спеціальних режимів оподаткування та надання податкових пільг, а також уніфікації його використання у податковому законодавстві, що дозволить об'єктивно і на системних засадах враховувати специфіку діяльності в галузі при оподаткуванні. В роботі запропоновано критерії та особливості відбору сільськогосподарських підприємств для цілей здійснення державної підтримки шляхом застосування специфічного податкового інструментарію та надання податкових пільг, що дозволить унеможливити користування ними осіб, для яких вони не передбачені. Зокрема, наша пропозиція полягає в запровадженні норми, яка б передбачала необхідність підтвердження статусу суб'єкта спец режиму поквартально.

За результатами досліджень обґрунтовано доцільність запровадження та розроблено засади функціонування нового сільськогосподарського податку, який включатиме в себе земельний податок, який виступатиме основою прямого оподаткування і відображатиме платність землекористування та податок на прибуток від сільськогосподарської діяльності, механізм справляння якого базуватиметься на визначенні нормативного прибутку, розрахованого за усередненими оцінками доходності для певного регіону. Виявлено, що достатньо часто наводяться пропозиції щодо необхідності запровадження в Україні пониженої ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію. Проаналізувавши можливі наслідки функціонування пониженої ставки ПДВ в галузі, ми дійшли висновку, що її запровадження на сучасному етапі недоцільне, оскільки виробники будуть більше втрачати від її застосування, ніж отримуватимуть переваг споживачі цієї продукції. Також обґрунтована недоцільність застосування нульової ставки при операціях з продажу окремих видів сільськогосподарської продукції. Така практика в країнах ЄС практично не застосовується, а в Україні не виконує в повній мірі покладені на неї функції.

Запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення механізму бюджетного відшкодування з ПДВ для сільськогосподарських підприємств, що дозволить частково нівелювати його вади в галузі. Зокрема, запропоновано запровадити порядок взаємодії податку на прибуток та ПДВ, відповідно до якого дебетове сальдо з ПДВ зараховувалося б в рахунок сплати податку на прибуток. Для більш повного врахування специфіки галузі при справлянні ПДВ обґрунтовано напрямки вдосконалення режиму виплати дотацій переробними підприємствами та запровадження порядку компенсації дебетового сальдо з ПДВ у першій половині року за рахунок спеціально сформованої цільової програми у межах державної фінансової підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва.

Висновки та пропозиції

Темою даної курсової роботи я обрала саме ПДВ, тому що майже всі підприємства, котрі займаються випуском продукції, чи наданням послуг сплачують податок на додану вартість. В практиці існує велика недосконалість в порядку нарахування та сплати даного податку. Саме в зв'язку з цим і виникає гостра потреба у негайному вирішенні цього питання.

Об'єктом дослідження виступає Сільськогосподарське підприємство

ДП НДТ “Родниківка” розташоване у Уманському районі, Черкаської області. Центральний пункт господарства знаходиться на відстані 5 кілометрів від районного центру- міста Умані. В склад господарства входить один населений пункт - село Родниківка. В господарстві заасфальтовані всі вулиці, проводиться газифікація села. Господарство займається вирощуванням зернових, ріпаку, соняшнику, сої. В галузі тваринництва переважає вирощування великої рогатої худоби. Молоко реалізується. Організаційну структуру складає одна тракторна бригада.

Податок на додану вартість посідає значне місце в податковій системі України та звичайно в господарській діяльності даного підприємства. Він має свої переваги та недоліки, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід - це єдинийправильний шлях.

Основним недоліком податку на додану вартість, як непрямого податку, є те, що він закладається в ціну товарів і тим самим підвищує її, що спричиняє недоступність деяких товарів, які оподатковуються податком на додану вартість малозабезпеченим верствам населення. Аналіз чинного законодавства з податку на додану вартість засвідчив ще один істотний недолік -- подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість - одна із складових бази для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів. Широке застосування податку на додану вартість зумовлене чисельними його перевагами, серед яких найголовнішими є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування.

Широка база оподаткування податком на додану вартість сприяє ваговому зростанню доходів держави від податків на споживання. У загальній системі податків та обов'язкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце і є одним з основних джерел доходної частини Зведеного бюджету України.

Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному

розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо

для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковуються

переважна кількість робіт, послуг, товарів.

Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого експортером за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення експортних операцій. Доцільно неупереджено, з позицій не групових, а державних інтересів, обговорити проблему доцільності запровадження диференційованого підходу до обкладання податком на додану вартість українського експорту. Йдеться про застосування нульової ставки ПДВ до експорту товарів з високою часткою доданої вартості та звільнення іншого експорту від сплати податку.

Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно

новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають податок на додану вартість до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.

А широке коло платників податку на додану вартість, які належать до

різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність.

На мою думку, звільнення від сплати податку на додану вартість повинно стосуватися таких товарів і послуг: продуктів харчування, ліків і медичного обслуговування, витрат на освіту, купівлі та найму житла, книгння, витрат на освіту, купівлі та найму житла, книг і газет, музеїв, державних послуг, фінансових послуг, витрат на мистецтво, спорт, експортних операцій. При цьому механізм пільгового оподаткування має грунтуватися на двох методах: вилученні з оподаткування і встановленні знижених ставок на предмети першої необхідності. Невиконання плану по податку на добавлену вартість пов'язано зі зменшенням виробництва доданої вартості (падіння виробництва), а також з тим, що значна частина юридичних і фізичних осіб - платників податку на додану вартість не працюють. Але не зважаючи на це сума надходжень від податку на додану вартість в номінальному виразі постійно зростає.

Список використаних літературних джерел

1.В.М. Федосов, В.М. Опарін. Податкова система України: підручник. К.:Либідь.1994.

2.В.М. Опарін. Фінанси. - К.: 1999.

3. Златкін Б.І. Економіка України. - 1996.

4.Синельников Б.В., Хорошилова Н.А. Фінанси України, 2001-№2

5.Бабич. Л., Понєдєлкова О. Економіка України. - 1995.

6.Кульбачний С.В.Фінанси України, 2001.

7. Барулін. С.В. Фінанси. 1995.

8. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997

9. Вишенвський В.П. Фінанси України. - 1996.

10.Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. - К. Наукова думка. 1997.

11.Мещерякова О. Справочник - М. Фонд "Правова культура" - 1995.

12.Єпіфанова А.О., Сало. І.В., Дьякова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник - К.: Наукова думка, 1997.

13.Крисоватий А. Фінанси України. 1998.

14. Коцій В. Фінансова Україна. - 1997.

15.Мельник В. Фінанси України. - 1996.

16.Мещерякова О. Справочник - М. Фонд "Правова культура" - 1995.

17.Романенко С Деякі особливості податку на додану вартість (ПДВ) і його застосування в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 1996. -

18.Суторіна В.М., Федосов В.М., Андрушенко В.А. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992.

19.Панасюк В.М., Благун І.Г., Гаврилко П.П. Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Зб. наук. пр. - Ч.1.- Львів: ІРД НАН України .- 1998.

20.Терьохін С. Вісник податкової служби - 1996

21.Федько Вісник податкової служби - 1998.

22.Азаров М.Я., Бондаренко Г.І., Мельник П.В. та інші. Про податки і збори населенню України. - Ірпінь. - 2000.

23.Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. - К. Наукова думка. 1997

24.Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Финансово - кредитная система государства. - К., 1997.

25.Панасюк Б. Економіка України 2002.

26.Жеребних П.В. Вісник податкової служби України 1998р.

27.Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні: Учбовий посібник. - К.: УкрІНТЕЇ,

28.Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь, АДПСУ, 2001.

29.Фінанси підприємств: Підручник/А.М. Поддєрьогін, 3-тє вид., перероб. та доп.-К.:КНЕУ,2000

30.Гритчина М.В., Вдовиченко Н.И., Колина А.В. Налоговая система Украйни: Учеб. пособие. -К.: МАУП, 2000.

31.Златкін Б.І. Економіка України. - 1996.

32.Суторіна В.М., Федосов В.М., Андрушенко В.А. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992.

33.Буряковський В.В. та ін. Податки: Учбовий посібник. - Дніпропетровськ: Пороги, 1998.

34.Синельников Б.В., Хорошилова Н.А. Фінанси України, 2001

35.Бабич. Л., Понєдєлкова О. Економіка України. - 1995.

Размещено на Allbest.ru