Земельна іпотека в аграрному виробництві

Заслуговує уваги досвід організації іпотечного кредитування сільського господарства в Німеччині, де іпотечні інститути мають найдавнішу історію. Іпотечні кредити на сьогодні там надаються переважно спеціалізованими установами - сільськогосподарськими, іпотечними, земельними банками, будівельно-ощадними касами, а також кооперативними кредитними товариствами, універсальними банками, страховими компаніями.

Сутність та суспільне призначення іпотеки розкриваються у перерозподільній, стабілізаційно-стимулюючій функціях.

Перерозподільна функція слугує вираженням процесу перерозподілу за допомогою іпотечного механізму та зосередження нерухомого майна у тих власників, які здатні забезпечити найефективніше його використання. Водночас, за умови впровадження недостатньо обґрунтованої моделі іпотечного ринку, це може сприяти відчуженню землі від власників - селян - за безцінь.

Не менш важливою функцією іпотеки як інструменту економічного і соціального розвитку держави та регіону є стабілізаційно-стимулююча. Спрямування надійно забезпечених інвестиційних потоків у реальний сектор економіки - іпотечний механізм сприяє стимулюванню ділової активності суб'єктів господарювання, забезпеченню населення житлом та подоланню на цій основі економічної та соціальної нестабільності.

Розвиток іпотеки та її видів ґрунтується на наявності певного виду ринків нерухомості - ринок житла (будинки, квартири, гаражі, дачі), ринок землі (сільськогосподарського й несільськогосподарського призначення), ринок виробничих комплексів, ринок комерційної нерухомості.

Найбільш розвиненим в Україні є іпотечний ринок житла, мало розвинутий іпотечний ринок несільськогосподарських угідь, відсутній - ринок сільськогосподарських угідь.

Передумовою виникнення іпотеки землі є приватна власність на землю та наявність ринку землі. Оскільки на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення існує мораторій, то немає і повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення. Ринок землі - це система правових, організаційних та економічних відносин, які встановлюються в процесі товарного обігу земельних ділянок на основі визначення ринкової вартості цих ділянок. Детальніше - це механізм перерозподілу земель у певних економічних формах (купівля, продаж, оренда, застава, дарування й успадкування), які забезпечують перехід права на землю від одного суб'єкта до іншого.

Формування первинного рину земель розглянемо на прикладі Волинської області із населенням більше 1 млн. осіб.

У приватну власність громадян у ході проведення земельної реформи було безплатно передано 3,1 тис. га приватизованих земельних ділянок для індивідуального житлового, дачного та гаражного будівництва та для ведення особистого селянського господарства і садівництва.

Зростає активність суб'єктів господарювання на первинному ринку землі, який дає змогу викупити у приватну власність землі несільськогосподарського призначення. За допомогою цього можна підвищити інвестиційну привабливість бізнесу та відкрити перспективи до його зростання [21, С. 68-73].

Відсутність ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення виключає землю з товарообороту й унеможливлює здійснення іпотечного кредитування під заставу сільськогосподарських угідь. Власники земельних ділянок мають право лише використовувати її в інвестиційному процесі. Створилася ситуація, при якій найперспективнішим для розвитку сільського господарства є запровадження іпотеки земель сільськогосподарського призначення.

Земельні угіддя сільськогосподарських підприємств Черкаської області переважно сформовані, на базі орендованих земель, що гальмує запровадження іпотеки. А, відповідно до чинного законодавства, іпотекодавцями мають право бути лише власники землі, а ті, що землю орендують, такого права не мають.

Власники дрібних земельних ділянок, які, відповідно до чинного законодавства, можуть бути іпотекодавцями як дрібні позичальники, не є привабливими для комерційних банків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Узагальнюючи історичний і зарубіжний досвід іпотечного кредитування в аграрному секторі економіки, можна накреслити схему побудови системи іпотечного кредитування.

У разі іпотечного кредитування у сільській місцевості мають бути враховані особливості аграрного сектора економіки. Серед нерухомості, яка використовується як застава, найбільшу питому вагу займатимуть земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Як активи, цей вид майна ще не введений в економічний обіг, що призводить до суттєвих втрат товаровиробниками сільськогосподарської продукції [19, С. 88-90].

Запровадження у практику іпотечного кредитування під заставу ділянок земель сільськогосподарського призначення має здійснюватися поступово. На першому етапі потрібно сформувати інституційні ланки, які забезпечать введення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в економічний обіг, та надати право комерційним банкам проводити іпотечні операції. На другому етапі, в міру розширення обсягів іпотечних операцій із землею, доцільно буде їх сконцентрувати в спеціалізованому іпотечному земельному (аграрному) банку.

У створенні усіх зарубіжних систем іпотечного кредитування винятково важливу роль відіграє державна підтримка. Основними положеннями за цього є:

- забезпечення стартового капіталу кредитних установ, підтримка їх ліквідності та ресурсної бази видачею довгострокових кредитів за низькими ставками;

- гарантування виконання зобов'язань за цінними паперами емітентів;

- застосування податкових пільг кредиторам, інвесторам, компенсаційного стимулювання позичальникам за певними напрямами використання іпотечних кредитів;

- створення необхідної законодавчої бази, використання інструментів селективної політики та інших адміністративних методів на початковому етапі розвитку;

- жорстке державне регулювання діяльності кредиторів та емітентів іпотечних цінних паперів; сприяння у формуванні необхідної додаткової інфраструктури (інституцій інформаційного забезпечення, мінімізації ризиків, фінансових посередників, інвестиційних установ).

Через різні важелі управління держава повинна впливати на процес виробництва продукції та підтримку доходів сільськогосподарських товаровиробників. У сільському господарстві нерідко виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує ефективного використання наявних ресурсів, що викликає потребу державного втручання у процес виробництва. З метою захисту конкуренції держава здійснює антимонопольну політику, яка реалізується на підставі антимонопольного законодавства. При невідповідності попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції держава «втручається» в економіку, удосконалює механізм регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, встановлює закладні ціни, які гарантують мінімальний дохід сільськогосподарським товаровиробникам, ефективно розподіляє ресурси, створює системи інформаційного забезпечення з питань реалізації продукції. Реалізація економічних функцій держави здійснюється шляхом бюджетного, фіскального, грошово-кредитного, цінового, інвестиційного, зовнішньоекономічного та інших напрямів економічної політики.

Висновки

Іпотека є необхідною ланкою в системі організаційного функціонування аграрного сектора ринкової економіки, яка одночасно виступає обов'язковою умовою здійснення процесу земельного реформування. Тобто, головною особливістю іпотечного механізму є наявність сформованої системи аграрного ринку з розвиненою інфраструктурою в якісному і кількісному аспектах та відповідною правовою базою. Органічний взаємозв'язок кредитування під заставу земель сільськогосподарського призначення з іншими інституційними елементами систем економічних відносин в аграрній сфері зумовлює потребу в комплексному підході до практичної реалізації та широкого запровадження аграрної іпотеки як чинника економічного і соціального розвитку країни.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротера Колос» знаходиться та зареєстроване в селі Коржова Уманського району Черкаської області. Господарство займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Характеризуючи природні умови території, на якій розміщене дане підприємства, потрібно згадати, що Вінницька область розташована в центральній частині України.

Чисельність працівників у господарстві в 2010 році склала 43 чоловіки, що на 26 чоловік більше від рівня 2008 року. Це стало можливим передусім через збільшення чисельності працівників у рослинництві на 28 чоловік, та скороченні у тваринництві на 2 особи. У 2010 році рівень рентабельності склав 66,7%, що на 67,2 в.п. більше за -0,4% у 2008 році. Дане збільшення було спровоковане збільшення суми чистого прибутку у 2010 році на 2959,5 тис. грн. Також варто відмітити, що собівартість реалізованої продукції зросла лише на 2715,7 тис. грн. тоді як сума виручки від реалізації аж на 5334,4 тис. грн., що і стало причиною росту прибутків. Загальна площа земельних угідь у 2010 році скоротилася всього на 1 га та склала 1124 га. Проте варто зазначити, що площа ріллі зменшилася на 9 га та склала 1114 га, а пасовища склали 10 га у 2010 році.

Вартість основних засобів ТОВ «Агротера Колос» збільшилася на 38,3 тис. грн. та склала у 2010 році 510 тис. грн. Дане збільшення відбулося за рахунок збільшення усіх груп основних засобів. Так вартість машин та обладнання збільшилася на 0,2 тис. грн., транспортних засобів на 19,3 тис. грн., інструменту на 6,4 тис. грн., інших основних засобів на 8,1 тис. грн. та інших необоротних матеріальних активів на 4,3 тис. грн.

Пріоритетність надання кредитів визначається зіставленням обсягу очікуваного кредитором прибутку й величиною кредитного ризику. Приймаючи рішення щодо доцільності видачі кредиту, відповідальний працівник банку керується фінансовими показниками позичальника за попередні періоди та визначенням його кредитоспроможності, що характеризує ймовірність своєчасного виконання клієнтом зобов'язань перед банком.

Фінансовий механізм іпотечних відносин в аграрній сфері повинен передбачати комплексну взаємодію фінансових методів, фінансових інструментів і фінансових важелів з відповідним блоком правового, методичного та організаційного забезпечення, за допомогою якого здійснюється ефективне використання земельних ділянок як сільськогосподарського так і несільськогосподарського призначення задля забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

У разі іпотечного кредитування у сільській місцевості мають бути враховані особливості аграрного сектора економіки. Серед нерухомості, яка використовується як застава, найбільшу питому вагу займатимуть земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Як активи, цей вид майна ще не введений в економічний обіг, що призводить до суттєвих втрат товаровиробниками сільськогосподарської продукції. Запровадження у практику іпотечного кредитування під заставу ділянок земель сільськогосподарського призначення має здійснюватися поступово. Через різні важелі управління держава повинна впливати на процес виробництва продукції та підтримку доходів сільськогосподарських товаровиробників.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року №2654-XII // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №47. - Ст. 642.

2. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року №898-IV // Відомості Верховної Ради. - 2003. №38. - Ст. 313.

3. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року №979-IV // Відомості Верховної Ради. - 2004. - №1. Ст. 1.

4. Кручок С.І. Іпотечне кредитування: європейська практика та перспективи розвитку в Україні. - К.: Урожай, 2003. - 208 с.

5. Томсон П. Кому належить земля в Великобританії // Пропозиція. - 1997. - №5. - С. 8.

6. Паламарчук Л.В. Деякі аспекти організації іпотеки землі за кордоном // Землевпорядкування. - 2003. - №1. - С. 54-57.

7. Васильченко З.М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація: Монографія. - К.: Кондор, 2004. - 528 с.

8. Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 183 с.

9. Ковалев П. Моделикредитнойбезопасности // Банковская практика за рубежом. - 2006. - №6. - С. 24-30.

10. Кочетков В.М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монографія. - К.: Вид. Європ. ун-ту, 2003. - 300 с.

11. Коммерческий кредит и контроль. - К., Б/г. - 48 с.

12. Сусіденко В.Т. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційних банків. - К.: КДТЕУ, 1998. - 348 с.

13. Ковалев А. Банковское дело без опасности // Банковская практика за рубежом. - 2006. - №8. - С. 28-43.

Размещено на Allbest.ru