Сутність основних засобів та ефективність їх використання у ТОВ "Агросервіс" Жашківського району Черкаської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Уманський національний університет садівництва

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

Сутність основних засобів та ефективність їх використання у ТОВ «Агросервіс», Жашківського району Черкаської області

Науковий керівник, Бондаренко Н.В.

Виконала:

студентка 31 -е групи

Табала Олена

м. Умань 2011 р.



Зміст

Вступ

Теоретичні основи відтворення основних засобів та джерела їх формування

Фінансово-економічна характеристика ТОВ «Агросервіс», Жашківського району, Черкаської області

Показники стану і ефективності використання основних засобів

Знос і амортизація основних засобів як джерело їх відтворення

Відтворення основних засобів

Шляхи поліпшення використання основних засобів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

На сучасному етапі розвитку нашої країни одним з найважливіших чинників розвитку економіки, збільшення об'ємів виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами у необхідній кількості і асортименті. Але для вирішення даних задач необхідне не тільки повне забезпечення підприємства технічним потенціалом, тобто основними засобами, але і підвищення ефективності їх використовування.

Основні засоби - це база, без якої не може працювати підприємство в цілому. Основні фонди - це засоби труда, які приймають участь у виробничому процесі на протязі чисельних циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і переносять свою вартість на вироблену продукцію.

До складу виробничих фондів промислових підприємств входять основні й оборотні фонди, котрі є засоби виробництва, що складаються відповідно з засобів труда і предметів праці.

В цієї роботі розглянута економічна сутність основних засобів та шляхи їх відтворення.

Об'єктом дослідження виступає товариство обмеженої відповідальності «Агросервіс» Жашківського району Черкаської області.

Для успішного функціонування промислових підприємств в умовах ринкових відносин вирішальне значення має оновлення та ефективність застосування техніки і технології, обліку запасів. Тільки постійне оновлення основних виробничих фондів дасть змогу підприємствам виробляти конкурентоспроможну продукцію, задовольняти попит, який швидко змінюється, пристосуватися до умов ринкової конкуренції.

Оновлення і вдосконалення обліку може відбуватися шляхом часткового відшкодування зносу основних фондів, заміни морально і фізично спрацьованого виробничого устаткування та застарілих технологій у процесі технічного переозброєння і реконструкції виробництва, створення у необхідних масштабах нових та розширення діючих виробництв на якісно новій основі тощо.

Економічна політика в України на сучасному етапі спрямована в першу чергу на зміцнення економічних і політичних основ нашої незалежної держави, вдосконалення способу життя. Важливим завданням на цьому шляху є здійснення структурної перебудови економіки на засадах прискорення науково-технічного прогресу, докорінного оновлення виробництва за рахунок впровадження досягнень науки і техніки у технологічні процеси виробництва продукції.

Мета курсової роботи - розглянути детальну класифікацію і структуру основних засобів, ефективність їх використання.

Завдання дипломної роботи:

- розкриття питання придбання, зносу і вибуття основних засобів;

- проаналізувати показники стану та ефективності використання основних засобів з метою визначення їх динаміки.



Теоретичні основи відтворення основних засобів та джерела їх формування

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів:

засобів праці,

предметів праці,

праці людини.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. Сутність останніх розглядається окремо.

Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних засобів є визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні засоби визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних засобів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства [3 С.680].

Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів -- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс -- певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Група основних засобів -- сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання;

- його оцінка може бути достовірно визначена.

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

- за галузевою ознакою;

- за функціональним призначенням;

- за використанням;

- за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв'язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також із роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі [1 С.416].

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов'язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку [4 С.380].

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Законом передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних фондів на наступні групи:

група 1 -- будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 -- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 -- будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

група 4 -- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

До групи 4 включають відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) після 1 січня 2003р. (а також витрати на їх покращення).

Оскільки елементи основних засобів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ їх на частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі, і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції, та пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. До активної частини основних засобів відносять переважно робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, що використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами, деякі технічні споруди, гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Склад основних виробничих засобів підприємств

Співвідношення окремих видів (груп) основних засобів, яке виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, визначає видову (технологічну) структуру засобів праці, що використовуються на підприємстві. За інших однакових умов технологічна структура основних засобів є тим прогресивнішою та ефективнішою, чим більшою є питома вага активної частини. Технологічна структура основних засобів змінюється під впливом багатьох факторів, серед яких найсуттєвішими є [5 С.288]:

- виробничо-технологічні особливості підприємства;

- науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень виробництва;

- ступінь розвитку різних форм організації виробництва;

- відтворювальна структура капітальних вкладень;

- вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на технологічне обладнання;

- територіальне розміщення підприємства.

Основні засоби підприємства включають основні виробничі й основні невиробничі засоби.

Невиробничі основні засоби -- це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності та перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва та безпосередньо не впливають на його обсяг. Збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства, це, в кінцевому рахунку, позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці тощо.

Розрізняють наступні види вартості основних засобів: первісна; переоцінена; ліквідаційна; залишкова [6 С.214-219].

Первісна вартість -- історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість -- вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість -- сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів [8 С.12].

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу валових витрат.

Основними засобами визнаються матеріальні активи:

- які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;

- очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.

Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Видова (технологічна) класифікація основних фондів промислових підприємств:

будівлі, в яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будинки та ін.

споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди. споруди для

зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.

передавальні пристрої, де зосереджені електромережі, лінії електропередач, системи зв'язку, водопроводи та газо - теплопроводи промислового призначення.

машини та обладнання, до яких належать підйомні крани, транспортери різного призначення, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка

транспортні засоби, до яких належать локомотиви. вагони, автомобілі, всі види електротранспорту та ін.

виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів, тощо.

інструменти, представлені такими видами, які використовуються більше одного року, а їх вартість законодавчо регулюється відповідною кількістю неоподаткованих мінімумів.

господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп'ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки річних звітних матеріалів.

При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.

По натурально-матеріальному складу основні виробничі засоби підрозділяються на 12 груп (рис.1.2):

1. Будівлі.

2. Споруди.

3. Передавальні пристрої.

4. Машини і устаткування, у тому числі: силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади і устаткування, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини і устаткування, у тому числі автоматизоване.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти.

7. Виробничий інвентар і обладнання.

8. Господарський інвентар.

9. Робоча і продуктивна худоба.

10. Багаторічні насадження.

11. Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

12. Інші основні засоби: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів [7 С.55-66].



Рис.1.2 Класифікація основних засобів

Фінансово-економічна характеристика ТОВ «Агросервіс», Жашківського району, Черкаської області

Повна назва підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс». Юридична адреса: Україна, Черкаська обл., м. Жашків, 19200, вул. Перемоги 2А. товариство засноване у 2000 році.

ТОВ «Агросервіс» є юридичною особою від дня його державної реєстрації, майно підприємства складається з основних засобів та обігових коштів, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку.

Предметом діяльності Товариства є:

- заготівля, збереження, переробка зерна;

- забезпечення споживачів готовою продукцією;

- проведення торгівельно-закупівельної діяльності, пов'язаної з придбанням, накопиченням сільськогосподарської та іншої продукції;

- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Забезпечення господарства підтримується:

електроенергією - від державної електромережі, на підприємстві мається понижуюча підстанція;

вода - із трьох власних артезіанських шпар;

транспортом - на підприємстві є власний автопарк, котрий і забезпечує обробіток земель та збір урожаю.

Підприємство знаходиться в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Ґрунтові води залягають на глибині 10-15 см, тому основним джерелом зволоження рослин є атмосферні опади, які становлять 500-515 мм на рік. Найбільша кількість опадів припадає на весняно-літній період.

Для детальної характеристики досліджуваного господарства розглянемо фінансові результати від реалізації сільськогосподарської продукції у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Фінансові результати реалізації сільськогосподарської продукції ТОВ «Агросервіс» у 2008-2010 роках

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 від 2008рр.(+,-)
Виручка від реалізації, тис.грн.	11657	14537	15517	3860,1
Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	7566,8	8671	9749	2182,2
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	3355,8	4427	5482	2126,2
Рівень рентабельності,%	44,35	51,05	56,23	11,88 в.п

На протязі досліджуваного періоду (як видно із таблиці 2.1) виручка від реалізації зросла на 3860,1 тис.грн., та склала у 2010 році 15517 грн..

Повна собівартість реалізованої продукції також виросла у 2010 році на 2182,2 тис.грн., та склала 9749 тис.грн. Так як рівень росту виручки більший за повну собівартість, то відповідно і чистий прибуток збільшився. Так у 2010 році він становив 5482 тис.грн., що на 2126,2 тис.грн. більше ніж у 2008 році.

Рівень рентабельності реалізованої продукції у 2008 році становив 4435%, у 2009 році 51,05%, а вже у 2010 році 56,23%. Загалом рівень рентабельності на протязі досліджуваного періоду виріс на 11,88 в.п.

Також досить важливим є відображення власного капіталу ТОВ «Агросервіс» у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз капіталу ТОВ «Агросервіс» у 2008-2010 рр.

Показник	2008 р.	2009р.	2010 р.	Відхилення 2010 рік від 2008 року (+,-)
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн.
Капіталу всього	5151,9	100	9570	100	15075	100	9923,1
в тому числі:
1.Власний капітал	7,4	0,14	7	0,07	7	0,05	-0,4
1.1. Статутний капітал	7,4	0,14	7	0,07	7	0,05	-0,4
1.2 Інший капітал	-	-	-	-	-	-	-
2.Нерзподілений прибуток (непокритий збиток)	5144,5	99,86	9563	99,93	15068	99,95	9923,5

Як видно із таблиці наведеної вище вартість капіталу товариства у 2010 році виросла на 9923,1 тис.грн., у порівнянні з 2008 роком та склала 15075 тис.грн.

Вартість статутного капіталу майже не змінилася за три роки та становила 7 тис.грн. Сума ж нерозподіленого прибутку зросла на 9923,5 тис.грн., та у 2010 році склала 15,68 тис.грн.

На сам кінець доцільним було б проаналізувати склад та структуру основних засобів ТОВ «Агросервіс» у 2008-2010 роках у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Склад та структура основних виробничих засобів ТОВ «Агросервіс» у 2008-2010 роках

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
	На кінець року	Питома вага, %	На кінець року	Питома вага, %	На кінець року	Питома вага, %	На кінець року	Питома вага, %
Будинки, споруд та передавальні пристрої	-	-	-	-	84	0,80	84	1,97
Машини та обладнання	5400,8	86,15	5574	85,45	8565	81,39	3164,2	74,38
Транспортні засоби	842,6	13,44	914	14,01	1824	17,33	981,4	23,07
Інструменти, прилади, інвентар	25,6	0,41	35	0,54	50	0,48	24,4	0,57
Усього:	6269	100,00	6523	100,00	10523	100,00	4254	100,00

На протязі трьох останніх років вартість основних виробничих засобів товариства виросла на 4254 тис.грн. та склала 10523 тис.грн. Так вартість будинків і споруд сформувалася лише у 2010 році - 84 тис.грн. Машини і обладнання у 2008 році становили 5400,8 тис.грн., а вже у 2010 році 8565 тис.грн.. Транспортні засоби у 2008 році коштували 842,6 тис.грн., а вже у 2010 році 1824 тис.грн.. Інструменти, прилади та інвентар у 2010 році виросли на 24,4 тис.грн., та склали 50 тис.грн.

Показники стану і ефективності використання основних засобів

ефективність використання основний засіб

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, -- дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача. Фондовіддача дає можливість визначити вартість виробленої продукції на одну гривню основних засобів і характеризує ефективність використання основних засобів. За нормальних умов фондовіддача має тенденцію до збільшення [10 С.79-80].

Фондомісткість є величиною, що обернена до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції. При ефективному використанні основних фондів фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість -- до зменшення.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Рентабельність основних засобів дає можливість оцінити ефективність функціонування основних засобів підприємства. Вона визначає ступінь використання основних виробничих засобів підприємства.

Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів у ТОВ «Агросервіс» в 2008-2010 роках.

Отже, розглянувши таблицю 2.4 можна зробити наступні висновки: показник фондоємності у 2008 році становив 0,45 грн., у 2009 році 0,38 грн., а у 2010 році 0,54 грн., що більше за рівень 2008 року на 0,09 грн. Ми бачимо що вартість основних засобів, які припадають на 1 грн. виробленої продукції зросла, отже є дещо негативний ефект.

Показник фондовіддачі становив у 2010 році 1,86 грн., що менше від рівня 2008 року на,037 грн. - 2,23 грн. Це показує нам, що вихід продукції у розрахунку на 1 грн. основних фондів дещо знизився, що не дає нам позитивного ефекту. Проте не варто забувати, що у 2009 році даний показник був вищий за інші роки та становив 2,62 грн.

Таблиця 2.4 Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів в ТОВ «Агросервіс» в 2008-2010 роках

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
Валова продукція, тис.грн.	13988,3	17096	19539	5550,70
Чистий прибуток, тис.грн.	3355,8	4427	5482	2126,20
Виробничі основні фонди, тис.грн.	6269	6523	10523	4254,00
Виробничі оборотні фонди, тис.грн	2662,8	7094	8748	6085,20
Фондоємність, грн.	0,45	0,38	0,54	0,09
Фондовіддача, грн.	2,23	2,62	1,86	-0,37
Норма прибутку,%	37,57	32,51	28,45	-9,12 в.п.



Норма прибутку також знизилася на 9,12 в.п. у звітному році, та склала 28,45 %. Значення є позитивним, але негативною є тенденція до зниження, котра показує нам постійне зниження прибутку відносно фондів.

Знос і амортизація основних засобів як джерело їх відтворення

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівлі металів і інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У результаті такого зносу суспільству завдаються великі збитки. Що стосується діючих основних фондів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі від якості основних фондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від технічної досконалості конструкцій, від якості будівництва і монтажу), від ступеня навантаження (кількість змін і часів роботи в добу, тривалість роботи в році, інтенсивність використання в кожну одиницю робочого часу), від особливостей технологічного процесу і ступеня захисту основних фондів від впливу зовнішніх умов, у тому числі агресивних серед (температура, вологість і ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування, регулярність і якість ремонту), від кваліфікації робітників і їхнього відношення до основних фондів [11 С.528].

Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичному зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, що перенесена на виготовлену протягом цього року продукцію. Наприклад, при терміні служби машини вісім років після другого року її експлуатації величина зносу складе 25%.

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не тільки фізичному, але і моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає в тому, що з упровадженням нових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і праці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при зберіганні їхніх конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно знижується. Те ж відноситься і до будинків, вартість яких у результаті індустріалізації будівництва знижується. Отже, ця форма морального зносу виражає зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення їхній відтворення. У відповідності зі зниженням вартості виробництва машин, устаткування й інших елементів основних фондів переглядаються відповідно і ціна на них.

Друга форма морального зносу має місце в тому випадку, коли змінюються конструкція й експлуатаційні показники нових машин. Їхнє застосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивність праці, зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильні матеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів, знизити витрати на виробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу якість обробки. Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла і заміняється більш досконалої. У цьому випадку суспільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачає більше робочого часу на виробництво того самого кількості продукції.

Вирішити проблему морального зносу можна за допомогою здійснення ряду господарсько-організаційних заходів. Насамперед машини і механізми повинні використовуватися з максимальним навантаженням, щоб прискорити віддачу їхнього корисного ефекту до наступу моменту старіння. От чому так важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміни експлуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на складах або в монтажі.

Знос і амортизація не є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.

Величина вартості, що включається за допомогою амортизації у витрати виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації, що встановлюються по кожному виді основних фондів. Визначаються вони шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів і виражаються у відсотках [13 С.338-341].

Оскільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, терміна гаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період, а також від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів.

По таких видах основних фондів, як будинки, споруди і передатні пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значно нижче, чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортні засоби, що є більш активною частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних фондів промисловості досить велика питома вага амортизаційних відрахувань, що спрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%). По окремих видах основних фондів (будинку, силові, а також робітники машини й устаткування, транспортні засоби) він досягає 50-54%. Та частина амортизаційних відрахувань, що призначена для капітального ремонту основних фондів, знаходиться в розпорядженні підприємств і витрачається за їхнім розсудом відповідно до прийнятих планів здійснення ремонтних робіт;

Результати роботи підприємств показують, що багато хто з них, використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед яких амортизаційні відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують нову техніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючись значних успіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і поліпшенні якості продукції і рентабельності виробництва.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів);

на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації;

кошти та витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до чинного законодавства суб'єктам підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації застосовувати залишкову вартість основних виробничих фондів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшуються витрати від морального старіння основних виробничих фондів.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки [16 С.2-9].

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду.

(2.1)

де А -- сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Бб -- балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду, грн.;

Н -- норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів, %.

Балансова,вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Бб=БЗ+Пб-Вб-Аб

де Бб -- балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;

БЗ -- балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному;

Пб -- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

Вб -- вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

Aб -- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

З наведеної формули випливає, що витрати на придбання основних фондів збільшують балансову вартість відповідної групи з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, коли підприємство зареєстроване як платник такого податку.

У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи І у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи І зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи І та нематеріальних активів включається до валових доходів, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат підприємства [14 С.178-203].

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу підприємства відповідного періоду.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи І у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією з рішення підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

У разі виведення з експлуатації окремих основних фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією з рішення підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється. Уведення таких основних фондів в експлуатацію після капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує балансову вартість групи основних фондів тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Якщо підприємство приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи І, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел підприємства.

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

У таблиці 2.5 розглянемо динаміку стану основних виробничих фондів у ТОВ «Агросервіс» у 2008-2010 роках.

Таблиця 2.5 Динаміка стану основних виробничих фондів у ТОВ «Агросервіс»

Показник	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення (+,-)
				2009 р. від	2010 р. від
				2 008р.	2 009р.
Первісна вартість основних засобів на кінець року, тис. грн.	6269	6524	10524	255	4000
Знос основних засобів, тис. грн.	1300,7	2455	4028	1154,3	1573
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,207	0,380	0,380	0,169	0,006
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,793	0,624	0,617	-0,169	-0,01

Як видно, у 2008 році коефіцієнт зносу основних засобів становив 0,207, у 2009 році 0,380, та у 2010 році також 0,380. Це може нам показати, що на кінець 2008 році основні засоби були придатними до використання на 79,3%, на кінець 2009 року на 62,4%, а на кінець 2010 року на 61,7%. Зміна значень на протязі років була незначною, тому варто зазначити, що основні засоби вчасно оновлювалися у господарстві, та достатньо забезпечували виробництво.



Відтворення основних засобів

Відтворення основних фондів - процес безперервного відновлення виробничих фондів. В залежності від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширене відтворення основних фондів.

Просте - оновлення основних фондів здійснюється в такому ж обсязі, т.б. відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів, або заміна обладнання в цілому, поновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене - в кожному наступному циклі здійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових основних фондів при умові більш високого рівня розвитку продуктивних сил.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в двох формах:

заміна застарілого обладнання;

капітальний ремонт діючих основних фондів.

Джерелом фінансування заміни старого обладнання є нарахована сума амортизації.

Формою розширеного відтворення основних фондів є технічне переозброєння реконструкція або розширення діючих потужностей, придбання нового обладнання або будівництво нових виробничих об'єктів.

Однією з форм розширеного відтворення основних фондів є модернізація обладнання - його оновлення з ціллю повного або часткового усунення морального зносу і підвищення техніко - економічних показників до рівня аналогічного обладнання більш досконалих конструкцій [15 С.68-74].

Модернізація обладнання економічно ефективна, якщо в результаті її проведення зростає річний обсяг виробництва, збільшується продуктивність праці і зменшується собівартість продукції. Крім того, необхідно, щоб при цьому підвищився рівень рентабельності. Цей показник буде підвищуватись лише у випадку, якщо відносний приріст прибутку буде більш, ніж збільшення вартості виробничих фондів в результаті витрат на модернізацію.

У процесі господарської діяльності основних фондів знаходяться у постійному русі, т.б. здійснюється кругообіг.

Рис. 2.1 Кругообіг основних засобів

1. стадія: на цій стадії основні фонди в процесі експлуатації зношуються і нараховується сума зносу, яка є основною для списання амортизації на затрати виробництва після завершення кожного циклу процесу виробництва, а також в результаті непрацездатності основних фондів. На цій стадії втрачається споживна вартість засобів праці і їх вартість передається на вартість готової продукції.

2. стадія: відбувається перетворення вартості основних фондів, що знаходяться у продуктивній формі, у форму грошових коштів. Формується амортизаційний фонд.

3. стадія: відбувається відновлення споживчої вартості основних фондів шляхом заміни зношених основних фондів новими за рахунок амортизаційного фонду.

ОФ підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан ОФ - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

Відновна вартість основних фондів - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю.

Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основних фондів рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну існуючі їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношування їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів [18 С.485].

Ремонт ОФ є необхідною умовою простого відтворювального процесу. Від своєчасності і якості здійснення ремонтних робіт залежить ефективність використання ОВФ на підприємстві.



Рис. 2.2 Джерела ремонту основних засобів

Поточний - здійснюється для забезпечення підтримки працездатності ОФ шляхом усунення окремих руйнувань або заміни чи поновлення окремих частин.

Середній - із заміною або поновленням деталей і вузлів обмеженої номенклатури, що визначається технічною документацією.

Капітальний - повна розборка машини, контроль технічного стану, регулювання та випробування [20 С.424]. Витрати на всі види ремонтів здійснюються підприємствами самостійно виходячи із технічного рівня, фізичного зносу ОФ і забезпеченості ремонтних робіт матеріально - технічними ресурсами.

На зниження витрат по ремонту ОВФ впливають такі фактори:

підвищення кості та надійності машин та обладнання, що дозволяють збільшити міжремонтні строки їх експлуатації;

скорочення строків служби активної частини ОВФ, в результаті чого зменшується кількість ремонтів;

здійснення заходів по спеціалізації ремонтної справи, проведення ремонтних служб підприємств на комерційний розрахунок.

Рис. 2.3 Джерела фінансування капітальних вкладень

Шляхи поліпшення використання основних засобів

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, -- від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження).

Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша -- збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис. 3.1).

При цьому треба відзначити дві важливі обставини.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними [23 С.384].

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями.

Проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15- 20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу.



Рис. 3.1 Шляхи кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства

Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо [25 С.137-139].

Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше -- всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування. За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість значно підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг.

Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину [24 С.568].

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів Організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно- конвеєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної -- за один рік і навіть швидше.