Банківське кредитування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Уманський державний аграрний університет

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

Банківське кредитування підприємств на прикладі ВАТ “Цибулівсільмаш”

м. Умань 2010 р.

Реферат

Темою курсової роботи я обрала саме банківське кредитування підприємств, тому, що вона є досить актуальною в даний проміжок часу.

Курсова робота складається з вступу, розділу 1 “Теоретичні основи банківського кредитування ”, розділу 2 “Банківське кредитування приватних підприємств”, розділу 3 “Потреба даного підприємства в банківському кредитуванні” та висновків.

Мета цієї роботи - вивчити методи при аналізуванні кредитної діяльності підприємства, що може бути корисним для визначення фінансового стану досліджуваного господарства і напрямки покращання його функціонування.

Завданням роботи є оцінка фінансово-кредитної діяльності підприємства та формування шляхів її покращення.

Об'єктом дослідження є ВАТ “Цибулівсільмаш”.

Робота містить 67 сторінок друкованого тексту, 5 рисунків, 4 таблиці та 25 літературних посилань. Інформаційною базою дослідження є дані звітності ВАТ “Цибулівсільмаш”.

Відповідно до плану курсової роботи, було сформовано ряд головних питань, котрі по порядку висвітлені у даній роботі:

теоретичні аспекти банківського кредитування та його коротка характеристика;

аналіз банківського кредитування досліджуваного підприємства;

виведення висновку на рахунок потреби у наданні кредиту.

Вступ

Темою курсової роботи я обрала саме банківське кредитування підприємств, тому, що вона є досить актуальною в даний проміжок часу.

Дослідження проводилося на основі ВАТ “Цибулівсьльмаш”, котре потребує отримання банківського кредиту для збільшення обсягів свого виробництва, та досягнення кращих господарсько-фінансових результатів.

В цілому ж для економіки сучасної України велике значення має банківське кредитування приватних підприємств. Воно у свою чергу безпосередньо пов'язане з проблемою управління кредитним ризиком.

Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Вивчення напрямів підвищення ефективності управління кредитним ризиком є актуальним завданням. Цінність даних досліджень визначається тим, що вони дозволять підвищити кредитоспроможність підприємств, понизити рівень кредитної риски, що сприятиме розширенню сфери банківського кредитування реального сектора і тим самим стабільності економіки і банківської системи країни.

Таким чином, з розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. За останні роки в Україні відбулись і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. В умовах ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування капітальних вкладень належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним чином прибуток та інші кошти підприємств, які мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод між підприємствами і комерційними банками.

Довгострокові кредити банки надають тим підприємствам, у котрих немає або недостатньо власних коштів на розвиток виробництва (розширення, реконструкцію, технічне переоснащення), інфраструктури (житлове, соціально-культурне й інше будівництво). Розмір кредиту визначається як різниця між вартістю будівництва і сумою власних коштів, що спрямовуються на це будівництво.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлює той факт, що у наш час все більше зростає роль цивільно-правового регулювання кредитних відносин. Дане питання має бути належним чином врегульоване між сторонами при укладені кредитної угоди.

Для досягнення мети та вирішення задач були використані такі методи як: діалектичний метод, що визначає вивчення економічних явищ в їх постійному та взаємопов'язаному розвитку; візуально-графічний метод, для наочності використаних даних; аналіз; синтез; статистичний метод та системний підхід.

1. Теоретичні основи банківського кредитування

Ринкові умови господарювання породжують об'єктивну необхідність використання суб'єктами підприємницької діяльності позикових фінансових ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутним капіталом та іншими складовими власного капіталу. За питомою вагою перше місце серед позикових ресурсів у більшості підприємств посідаєбанківський кредит.

Крім банківського кредиту, у складі позикових фінансових ресурсів підприємств усіх галузей народного господарства велике значення має кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає в розрахунках з іншими юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, позабюджетними фондами, а також у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" кваліфікує частину кредиторської заборгованості, залученої до складу позикових фінансових ресурсів, як товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Вони являють собою дві форми позабанківського кредиту[1].

Серед літературних джерел, звернення до яких робилося найчастіше можна відзначити праці: Бандурка О.М., Коробова М.Я., Орлова П.І., Петрова К.Я. “Фінансова діяльність підприємства”, Савлука М.І. “Гроші та кредит”, Івасіва Б.С. “Гроші та кредит”, Кірейцева Г.Г. “Фінанси підприємств”, та інші.

Аналізу економічної природи кредиту та кредитних відносин між банками і підприємствами значну увагу приділяли вітчизняні та зарубіжні вчені: В.М. Алексійчук, О.В. Васюренко, З.В. Гуцайлюк, М.Я. Дем'яненко, Е.Дж. Долан, В.С. Загорський, К.Д. Кемпбел, М.В. Кужельний, П.А. Лайко, А.М. Мороз, Є.В. Мних, П.Т. Саблук, М.І. Савлук та інші вчені.

Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості (кредит -- у процесі перерозподілу), рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. І навіть у тих випадках, коли фінанси і кредит використовуються на одному й тому ж самому економічному сегменті, вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

Для конкретизації сутності кредиту потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту -- це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Структура кредитних відносин

Підфінансовим кредитом розуміють надання коштів банком-резидентом, іноземним банком (банківською установою), небанківською фінансовою установою в позику на певний термін для цільового використання та під відсотки. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно кредитів, що надаються комерційними банками, тобто банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Якщо кредиторська заборгованість усіх видів, особливо її перманентне зростання, найчастіше є показником негараздів у фінансовому господарстві підприємства, то банківський кредит -- це закономірне явище ринкової економіки, притаманне нормальному та ефективному функціонуванню господарюючих суб'єктів. Це, природно, аж ніяк не свідчить про те, що господарська практика не знає випадків використання банківських кредитів як джерела покриття збитків та інших прорахунків у діяльності підприємств. Проте для нормально функціонуючої ринкової економіки такі явища не характерні, вони трапляються, як правило, у разі порушення підприємствами і банками чинного банківського законодавства.

Основна функція комерційних банків -- здійснення на договірних засадах кредитного, розрахункового й касового обслуговування підприємств та організацій. Усі напрями партнерських відносин між підприємством і комерційним банком, у тому числі в галузі кредитування, регулюються двосторонніми договорами. В них фіксуються умови, за яких банк здійснює ведення рахунків клієнтів, кредитування, безготівкові розрахунки за їх дорученнями, касове обслуговування, в тому числі проведення інкасації та перевезення грошових знаків, довірчі операції, консультативні послуги, які пов'язані з банківською діяльністю, тощо.

Законодавством України встановлено, що кожне підприємство має право відкривати поточний рахунок в одному або кількох комерційних банках за власним вибором. Поточний рахунок використовується для проведення всіх розрахунково-касових операцій (платежі підприємства своїм постачальникам, до державного бюджету, зарахування коштів, які надходять підприємству від покупців, видача готівки для виплати заробітної плати робітникам і службовцям підприємства тощо). Що ж до інших банківських операцій, у тому числі відкриття депозитних рахунків, одержання й погашення кредитів, то підприємство має право вступати в партнерські відносини не тільки з банками, у яких відкриті його поточні рахунки, а й з іншими банками. Цим створюються умови для конкуренції банків між собою, для боротьби за клієнтуру, що сприяє впровадженню ринкових відносин і поліпшенню банківської справи в країні.

Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, залежно від термінів кредитування поділяються на короткотермінові, середньотермінові і довготермінові[3].

Короткотермінові кредити видаються банками строком до 12 місяців в основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби.

Середньотермінові кредити видаються банками строком на 1-3 роки,довготермінові кредити -- на строк від 3-х років і більше. Середньотермінові і довготермінові кредити видаються тільки на збільшення фонду основних засобів підприємства, тобто в основні кошти на капітальні вкладення.

Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах кредитування. Підоб'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту. При визначенні об'єктів кредитування підприємство має враховувати, що правила кредитування містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської діяльності; не можуть бути об'єктами кредитування також формування і збільшення статутного капіталу, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.

Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційними банками підприємствам на капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва та на інші витрати, що призводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо вони відчувають брак власних коштів, призначених на такі цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів.

Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови економічної доцільності та окупності витрат на капітальні вкладення за рахунок збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Для одержання такого кредиту до кредитного договору додаються кошторисно-технічна документація, в разі необхідності -- бізнес-план, який містить розрахунок окупності, договір підряду, якщо роботи планується виконувати підрядним способом, а також календарний графік проведення робіт[3 с.50].

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми кредиту -- вартісної. Вони між собою внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності'.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же -- процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу [7 с.1-8].

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Як уже зазначалось, грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті -- держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті -- резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному господарству може належати до банківського кредиту і до особистого (приватного)[8 с.54-58].

Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій як менш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважно до сфер і обсягів застосування -- грошова форма застосовується значно ширше, ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом, здійснюється переважно в грошовій формі.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

--виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

-- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

На перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредит відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення позиченої вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позичена вартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови для її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит, здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання, «знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає усім закономірностям руху кредиту.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років) кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість[16 с.31-44].

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

-- кредити в промисловість;

-- кредити в сільське господарство;

-- кредити в торгівлю;

-- кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

-- кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

-- кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

-- кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи;

на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва -- житлових будинків, літаків, кораблів тощо);

-- кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

-- кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо)[14 с.]..

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

-- забезпечений і незабезпечений;

-- прямий і опосередкований;

-- строковий і прострочений, пролонгований;

-- реальний, сумнівний, безнадійний;

-- платний, безплатний.

2. Банківське кредитування приватних підприємств

2.1 Фінансова характеристика підприємства

ВАТ«Цибулівсільмаш» розташоване на території Монастерищинського району Черкаської області. У склад господарства входить один населений пункт - с.м.т. Цибулів.

Юридична адреса господарства Черкаська область, Манастирищенський район, с.м.т. Цибулів, вул. Гагаріна 30,а.

ВАТ «Цибулівсільмаш» має форму господарювання відкритого акціонерного товариства, та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України“ Про акціонерні товариства ” N 514-VI, від 17.09.2008 року [Додаток А].

Кредитні відносини між банками та ВАТ«Цибулівсільмаш» регулюються статтею 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від07.12.2000 року, та усіх змін та доповнень [Додаток Б].

Підприємство знаходиться в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Ґрунтові води залягають на глибині 10-15 см, тому основним джерелом зволоження рослин є атмосферні опади, які становлять 500-515 мм на рік. Найбільша кількість опадів припадає на весняно-літній період.

Предметом діяльності товариства є виробництво машин для сільського та лісового господарства.

Розглянемо склад власного капіталу ВАТ«Цибулівсільмаш» на протязі 2007-2009 років у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Склад власного капіталу ВАТ«Цибулівсільмаш»

Роки	2007	2008	2009	Відхилення 2009 до 2007рр. (+,-)
Статутний капітал, тис.грн.	32,0	32,0	32,0	0
Додатковий капітал, тис.грн.	2149,0	2064,0	2053,0	-96

Аналізуючи наведені у таблиці дані про склад власного капіталу ВАТ«Цибулівсільмаш», можна зробити висновок, що статутний капітал підприємства не змінювався на протязі трьох років, та становив 32 тис.грн., а додатковий капітал навпаки. Так у 2007 році він становив 2149 тис.грн., а у 2009 році уже 2053 тис.грн. Важливим було б підкреслити, що його сума на протязі трьох років знизилася на 96 тис.грн.

Основою будь-якого виробництва є людський фактор, а саме його трудові ресурси.

Так досить важливим було б проаналізувати склад трудових ресурсів ВАТ«Цибулівсільмаш» у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Склад трудових ресурсів ВАТ«Цибулівсільмаш»

Роки Категорії працівників	2007	2008	2009	Відхилення 2009 до 2007рр. (+,-)
Чисельність працівників,чол.	29	26	19	-10
В тому числі, адмінперсонал	4	4	4	0
технічні працівники	14	14	9	-3
охорона	6	4	4	-2
допоміжні працівники	5	4	2	-3

Проаналізувавши склад трудових ресурсів ВАТ «Цибулівсільмаш», можна зробити висновок, що за останні 3 роки кількість працівників зменшилася на 10 чоловік.

В організаційній роботі ВАТ «Цибулівсільмаш» фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, фондами, іншими підприємствами та організаціями.

На підприємстві фінансова робота складається із фінансового планування, оперативної фінансової роботи, контролю за фінансовою діяльністю. У зв'язку із нестачею грошових коштів ускладнюється і фінансова робота підприємства.

Але спеціалісти підприємства вишукують шляхи подолання такого становища, розробляють стратегію розвитку підприємства, налагоджують контакти по реалізації продукції, що повинно покращити фінансовий стан.

Важливим також було б проаналізувати загальні фінансові результати ВАТ «Цибулівсільмаш» у 2007-2009 роках.

Як видно з таблиці 2.3 на протязі 2007-2009 років наВАТ «Цибулівсільмаш» виручка від реалізації збільшилася на 74,83%, інші операційні доходи знизилися майже на 7%, інші звичайні доходи більше як на 50%, проте в загальному чистий дохід підприємства зріс на 9,49%.

Таблиця 2.3 Загальні фінансові результати ВАТ «Цибулівсільмаш» у 2007-2009 роках.

Роки Показники	2007	2008	2009	Відхилення 2009 рік до 2007 року (%)
Чистий дохід (виручка від реалізації), тис.грн.	302	481	528	174,83
Інші операційні доходи, тис.грн.	151	206	141	93,37
Інші звичайні доходи, тис.грн	274	187	127	46,35
Разом чисті доходи	727	874	796	109,49

Роботу будь-якого підприємства неможливо уявити без основних засобів.

Для цього потрібно провести аналіз зміни складу основних засобів у ВАТ «Цибулівсільмаш» на протязі 2007 - 2009 років. Відповідні дані відображені у таблиці 2.4 Склад та динаміка основних засобів.

Як видно із даних наведених у таблиці 2.4 вартість основних засобів у ВАТ «Цибулівсільмаш» на протязі 2007 - 2009 років поступово знизилась. Так залишкова вартість у 2007 році складала 2134 тис.грн., а уже у 2009 році її вартість знизилася на 34,59% і склала 1396 тис.грн.

Первісна вартість також знизилася на 30,9%, та склала у 2009 році лише 2581 тис.грн. Сума зносу у 2007 та 2009 роках змінилася на 25,99%, та склало лише 1185 тис.грн.

Таблиця 2.4 Основні засоби у ВАТ «Цибулівсільмаш» у 2007-2009 роках

Роки Основні засоби	2007	2008	2009	Відхилення 2009 рік до 2007 року (%)
Залишкова вартість, тис.грн.	2134,0	1852,0	1396,0	65,41
Первісна вартість, тис.грн	3735,0	3471,0	2581,0	69,10
Знос, тис.грн.	1601,0	1619,0	1185,0	74,01

Для ефективної організації кредитних відносин між банками і ВАТ «Цибулівсільмаш» важливе значення має дотримання останніми принципів банківського кредитування. Принципи кредитування становлять головний елемент системи кредитування, оскільки вони відбивають сутність і зміст кредиту та вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, стосовно сфери кредитних відносин.

Під системою банківського кредитування розуміють узгоджену сукупність елементів, які визначають організацію (техніку й технологію) кредитного процесу та його регулювання відповідно до принципів кредитування.

Складовими елементами системи банківського кредитування є:

* частка власних коштів позичальника в операції, що потребує додаткового залучення коштів;

* цільове призначення кредиту;

* методи кредитування;

* способи врегулювання можливої кредиторської заборгованості;

* форми й доступний порядок контролю за цільовим та ефективним використанням отриманих у позику коштів і своєчасним їх поверненням.

Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

Центральне місце в системі принципів банківського кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту. До таких принципів кредитування відносять: поверненість, терміновість, диференційованість, забезпеченість і платність (рис. 2.1.).

У запропонованій нище системі принципів банківського кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам,умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо[6].

Рис. 2.1 Принципи кредитування

Принцип раціональності та ефективностібанківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників -- господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк.

Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції.

Принцип розвиткубанківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборгованості тощо.

Поверненість є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Поверненість є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом, тому що кредит має бути повернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Фінансова діяльність підприємства повинна бути направлена на створення фінансових ресурсів для виробничого та соціального розвитку підприємства, забезпечення росту прибутку за рахунок збільшення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і підвищення її якості.

Основними завданнями фінансової роботи є мобілізація фінансових ресурсів у розмірах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів в об'ємах, встановлених планами і програмами, знаходження шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва, своєчасне виконання своїх обов'язків перед різними ланками фінансово-кредитної системи: перед бюджетом - по податках і зборах, перед банком - по поверненню кредитів і відсотків за користування ними, перед органами страхування - по оплаті товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками - по оплаті праці. Не менш важливим завданням фінансової роботи є сприяння більш ефективному використанню виробничих фондів, контроль за збереженням і використанням оборотних засобів, прискоренням їх обігу, контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

2.2 Аналіз банківського кредитування ВАТ “Цибулівсільмаш”

Щоб розвивати й підтримувати ВАТ “Цибулівсільмаш”, необхідно мати допуск до фінансових ресурсів. Найпоширеніший шлях фінансової підтримки - одержання банківського кредиту.

Кредитна операція - це договір про видачу кредиту, супроводжуваний записами по банківських рахунках, з відповідним відбиттям у балансах кредитора й позичальника.

Визначаються такі види кредитних операцій:

Товарний кредит - господарська операція, що передбачає реалізацію продукції на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки банківських рахунків або перевищує 30 календарних днів з дати реалізації.

Комерційний кредит - господарська операція, що передбачає авансування продукції з відстрочкою дати реалізації, якщо така відстрочка є більшої, ніж звичайні строки поставки.

Фінансовий кредит - господарська операція, що передбачає видачу засобів у борг на певний строк і під певні відсотки з поверненням основної суми заборгованості й нарахованих відсотків.

Кредитування властиво підприємницької діяльності здійснюється методом видачі банками фінансових кредитів.

Для кредитування підприємницької діяльності банки можуть використати наступні форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Комерційні банки можуть видавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форми власності у випадку наявності в них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту й сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Кредити видаються суб'єктам підприємницької діяльності в безготівковій формі як у національної, так і в іноземній валюті[7]..

Кредитні взаємини між банками та ВАТ “Цибулівсільмаш”регламентуються на підставі кредитних договорів, що містяться між кредитором і позичальником тільки в писемній формі, які визначають взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не можуть змінюватися в однобічному порядку.

Кредитнийдоговір між ВАТ “Цибулівсільмаш” та банком може бути укладений як методом складання одного документа, підписаного кредитором і позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, що їх посилає.

Розмір процентних ставок і порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, поданого забезпечення, попиту та пропозицій, що зложилися на кредитному ринку, строку користування кредитом, дисконтної ставки й інших факторів. У випадку зміни дисконтної ставки умови договори можуть переглядатися й з лише на підставі взаємної згоди кредитора й позичальника[8 с.251].

Банк здійснює контроль за виконанням ВАТ “Цибулівсільмаш” умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з підприємством, робить перевірки стану зберігання закладеного майна, що повинне бути передбачене кредитним договором. У випадку виявлення фактів використання кредиту не по цільовому призначенню банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх засобів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

Спірні питання, що виникають при укладанні договору, підвідомчі арбітражним судам.

Що стосується забезпечення, то заставоутримувач здобуває право стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань, забезпечених заставою, вони не будуть виконані, якщо інше не передбачено договором. У відповідності зі статтею 76 Цивільного кодексу України плин строку позовної давності для позову банку про стягнення на предмет застави починається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань по поверненню кредиту.

У кредитній угоді передбачається:

- мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;

- форма забезпечення зобов'язань позичальника;

- відсоткова ставка;

- порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;

-права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо Надання і погашення кредитів;

- перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

- періодичність надання їх банку;

- можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, перш за все, розрахунки економічної ефективності свідчать, що за той чи інший термін після введення в дію об'єкта ВАТ “Цибулівсільмаш” матиме додаткові фінансові джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються комерційними банками на договірних засадах з підприємствами-позичальниками. Їх рівень залежить від загальної економічної кон'юнктури і факторів, які формують попит та пропозицію на ринку позичкових коштів, а також регулюючих дій держави на цьому ринку. В Україні на рівень відсотків за кредити комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що встановлює Національний банк при наданні кредитів комерційним банкам (ставки рефінансування або облікові ставки НБУ)[9 с.215].

При вирішенні питання про залучення банківського кредиту на умовах запропонованої банком відсоткової ставки ВАТ “Цибулівсільмаш” має насамперед оцінити ймовірний рівень інфляції у період користування позичкою. Якщо запропонований відсоток за кредит не перевищує відсотка інфляції або перевищує його в межах, які відповідають нормальному рівню банківського відсотка, то таку позичку слід вважати вигідною для підприємства.

Банк здійснює контроль за виконанням ВАТ “Цибулівсільмаш” умов кредитної угоди, за цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. В разі виникнення певних порушень умов кредитної угоди з боку позичальника банк має право вживати економічні й правові санкції.

Якщо банк виявив факти використання кредиту не за цільовим призначенням, він має право достроково розірвати кредитну угоду, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як уступка права вимоги та переказування боргу.

Згідно з Господарським кодексом України в період дії зобов'язань може здійснюватись заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може переказати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою про уступку права вимоги. Уступка права вимоги оформляється письмово угодою з повідомленням про це боржника[10 с.240].

Переказування боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником і новим боржником. Укладення угоди про переказ боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

3. Потреба даного підприємства в банківському кредитуванні

Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних субєктів. Вона охоплює принципи, обєкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський контроль в процесі кредитування.

Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів[11 с.288].

Сучасна система кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобовязання за виконання умов договору. В умовах ринкових відносин змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні субєкти на паритетних засадах в межах правового поля діяльності кредитора і позичальника.

В процесі визначення потреби у кредитних ресурсах на ВАТ «Цибулівсільмаш» послідовність дій здійснюється наступним шляхом:

1. Розраховується сума необхідних фінансових ресурсів.

2. Визначення частки яка буде профінансована за рахунок власних коштів.

3. Визначення обсягу який буде покрито за рахунок кредиту (шляхом віднімання від необхідних коштів суми наявних власних ).

Виходячи зі світового та вітчизняного досвіду можна визначити, що фінансові ресурси можуть бути спрямовані на збільшення оборотних коштів (поточні фінансові потреби) та на інвестиції в основний капітал (довгострокові фінансові вкладення).

Функція оборотних коштів - здійснення платежів, розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Такимчином, оборотні кошти не “витрачаються“, а лише послідовно переходять відоднієї стадії обороту до іншої, кожен раз повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді, поняття “оборотні кошти” ототожнюють з “грошовимикоштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти - це грошовий виразавансованої вартості продукції. Для фінансового планування звіту таконтролю за правильністю використання оборотних коштів прийнято укрупненеїх групування відповідно до балансових статей.

Поточні фінансові потреби (ОБОРОТНІ КОШТИ) можна визначитинаступним чином:

1. Різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю.

2. Різниця між коштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а також дебіторської заборгованості і сумою кредиторськоїзаборгованості.

3. Частина оборотних активів що не покрита власними коштами, довгостроковими кредитами та кредиторською заборгованістю.

4. Нестача власних оборотних коштів.

5. Потреба в короткостроковому кредиті.

6. Поточні фінансові потреби = запаси сировини та готової продукції + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість.

На поточні фінансові потреби здійснюють вплив:

1. Тривалість експлуатаційного та збутового циклів (чим скоріше сировина перетворюється в готову продукцію, а готова продукція в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в залишках сировини та готової продукції.

2. Темпи зростання виробництва (оскільки поточні фінансові потреби витікають з величини обороту так їх величина змінюється паралельновеличині обороту; великий обсяг випуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін. Крім того, в умовах інфляції, підприємства надають перевагу створенню солідних запасів сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового піднесення цін.).

3. Сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також забезпеченість сировиною і матеріалами. Розбіжність у строках надходжень та платежів може привести підприємство до відсутності коштів для здійснення розрахунків по виконанню своїх зобов'язань - так званої технічної неплатоспроможності ( розрив ліквідності ).

4. Стан кон'юнктури ( при високо конкурентному ринку найнебезпечнішою є ситуація, коли продавець залишається без товару і не може задовольнити потребу покупця. Щоб випередити конкурентів, необхідно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо, що нарощування оборотів призводить до зростання дебіторської заборгованості підприємства бо конкуренція змушує продавця пропонувати покупцю все більш вигідні умови комерційного кредиту.

Як правило, більшість фірм в нашій країні для розрахунку суми кредиту, який необхідний для поповнення оборотних коштів складають техніко-економічне обґрунтування проекту. Цей документ є обов'язковим для подання вбанк при отриманні короткотермінового кредиту на поповнення оборотнихкоштів. Фактично він може складається з таких частин:

1. Калькуляція собівартості продукції.

2. Джерела фінансування витрат.

3. Схема повернення залучених коштів.

Особливих проблем у розрахунку поточних фінансових потреб не виникає. Це пов'язано з тим, що планування здійснюється на період в декількамісяців шляхом переносу аналогічних даних минулих періодів враховуючипрогнозований рівень інфляції. Визначення потреби у залучені кредитнихресурсах здійснюється шляхом віднімання від суми поточних фінансовихпотреб, суми наявних коштів та суми, яка може бути додатково залучена черезвипуск цінних паперів. Треба зазначити, що останнім часом все більшакількість підприємств при розрахунку потреби в оборотних коштах надаєперевагу складанню Фінансового плану замість техніко-економічного обґрунтування[12 с.468].

Наступним об'єктом вкладання коштів на підприємстві є довгострокові інвестиції. При розрахунку потреби у кредитних ресурсах для цих цілейіснують певні особливості, вони пов'язані з тим що:

1. Для реалізації необхідні значні ресурси.

2. Термін реалізації проектів даного типу, як правило є відносно великим ( від 1 року і більше ) - це породжує збільшення кількості факторів, що формують різноманітні ризики та силу їх впливу.

3. Існує значний розрив між вкладанням капіталу та отриманням прибутку, що приводить до різниці у вартості грошей, які вкладені і які отримані у вигляді прибутку.

4. В більшості випадків, для реалізації проекту необхідна велика номенклатура ресурсів, що ускладнює керівництво.

Розрахунок необхідних фінансових ресурсів для забезпечення довгострокового фінансування здійснюється в бізнес-плані підприємства у розділі Фінансовийплан.

Даний розділ має наступну структуру:

1. Нормативи для фінансово економічних розрахунків.

2. Витрати на персонал.

3. Прямі витрати на виробництво продукції.

4. Постійні витрати на виробництво продукції.

5. Калькуляція собівартості продукції.

6. Кошторис витрат на проект.

7. Звіт про прибутки та збитки.

8. Потік реальних грошей ( потік готівки).

9. Прогнозний баланс.

10. Джерела фінансування і виплат.

Умови та порядок укладення кредитної угоди

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству[13 с.104-105].

Порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних інструкціях, визначає конкретні етапи процесу банківського кредитування і забезпечує його здійснення відповідно до вимог кредитної політики банку.

На практиці ВАТ «Цибулівсільмаш» процес отримання кредиту являєсобою сім взаємопов'язаних етапів кредитування, що подані на рисунку 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Процедура отримання позики

На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди. Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому..

Чим більше позичальник обізнаний у кредитуванні, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до позичальника. За позитивних наслідків банк готовий прийняти документи позичальника до розгляду і надати заключення за певну плату.

На цьому етапі позичальник для одержання позики звертається в банк з клопотанням (заявою) на ім'я керівника установи банку. У заяві зазначається: цільове призначення позики, її сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення позики, запропоноване забезпечення, а також характеристики проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності[14 с.11-18].

Для вирішення питання про надання позички ВАТ «Цибулівсільмаш» надає необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:

1. Нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні позички.

2. Техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутню позику.

3. Річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення позичок, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану.

4. Копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу.

5. Виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку.

6. Перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).

Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підписів на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

У разі необхідності банк може вимагати пред'явити інші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення позички та надійність фінансового стану позичальника.

Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного ( пакета документів[15 с.65-72].

До укладення кредитного договору, на другому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника і лише після позитивної оцінки показників діяльності підприємства-позичальника йде мова про подальше кредитування.

Схему оцінки кредитоспроможності показано на рис. 3.2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2 Схема оцінки кредитоспроможності

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляд можливості і доцільності надання йому позики і визначає ймовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.

Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачити здатність і готовність клієнта повернути взяті їм у борг засоби у відповідності з умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.

Завдання аналізу: 1) виявити фінансовий стан клієнта, 2) попередити втрати кредитних ресурсів внаслідок неефективної господарської діяльності позичальника, 3) стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності, 4) підвищити ефективність кредитування, 5) оцінити рівень ризику кредитування для банку.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:

загальне уявлення про клієнта;

аналіз фінансового стану клієнта;

аналіз ефективності угоди, що кредитується.

Чим точніше банк на цьому етапі кредитного процесу зуміє визначити кредитоспроможність клієнта, тим більше можливість у банку для зниження кредитного ризику.

Третім етапом кредитного процесу є банк прийняття банком рішення про можливість, умови та форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування повернення позики.

В більшості випадків, після отримання позитивної відповіді банку на запит щодо взяття кредиту, на ВАТ «Цибулівсільмаш» користуються договором котрий включає наступні пункти:

1. Опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор, при цьому визначаються юридичні права сторін, що підписують договір.

2. Опис умов кредитування - вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Банк перевіряє обґрунтованість замовленої суми кредиту і вносить поправки до неї з урахуванням залучення власних коштів позичальника. Конкретний строк користування кредитом встановлюється на основі оборотності цінностей, що кредитуються, та окупності понесених витрат. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку.