Капітальні вкладення та джерела їх фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Проблемифінансування і кредитування підприємства під основні засоби

2. Коротка економічно - фінансова характеристика підприємства

3. Організація капітальних вкладень на підприємстві

3.1 Суть і склад капітальних вкладень

3.2 Порядок фінансування капітальних вкладень

3.3 Джерела фінансування капітальних вкладень

3.4 Джерела фінансування капітального ремонту

4. Шляхи удосконалення ефективності використання капітальних вкладень

Висновки та пропозиції

Вступ

В моїй курсовій роботі на тему “Капітальні вкладення та джерела їх фінансування” я планую розглянути капітальні вкладення та фінансовий стан підприємства ПСП “Перемога”. Обрана саме така тема тому, що взагалі всі підприємства сфери сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економікиздійснюють свою діяльність на засадах постійних капіталовкладень, а здатність підприємства знаходити капітальні фінансові інвестиції, та правильно використовувати їх в умовах сьогоденної фінансової кризи забезпечує йому великий відсоток успіху у його діяльності.

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних фондів.[7]

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення.[10]

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів.Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

- від оподаткування доходів підприємства;

- темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

- структури активів підприємства;

- стану ринку капіталу;

- відсоткової політики комерційних банків;

- рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.[4]

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

Це пов'язано з тим, що підприємства набувають самостійністьта несуть повну відповідальність за результати своєї виробничо-господарчої діяльності перед власниками, робітниками,банком та ін.

Щоб забезпечити виживаємість підприємства в сучасних умовах керівничому персоналу необхідно перш за все вміти реально оцінювати фінансовий стан свого підприємства.[16]

Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства, вона визначає конкурентоспроможність, потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у фінансовому та виробничому відношенні.

У фінансовому стані знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі і роботи з управління фінансовимиресурсами, тобто фінансової роботи.[13]

Сьогодні, у годину світової економічної кризи для пожвавлення економіки країни необхідний значний приплив засобів приватних інвесторів, і насамперед великого сільськогосподарськогокапіталу, які б зуміли найбільш успішно адаптуватися до умов ринку і здатні забезпечити високу віддачу від засобів інвестування.

Виходу українського сільського господарства з інвестиційної кризи в даний час багато в чому перешкоджає відсутність у країні необхідних обсягів внутрішніх фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності та недостатня замученість іноземних інвестицій. Проблема підвищення інвестиційної активності і реконструкції економіки не може бути вирішена тільки за рахунок значного збільшення масштабів державного інвестування, бо нинішній бюджет є збитковим та присутній високий ступінь "зв'язаності" обмежених бюджетних інвестицій невідкладними задачами інвестиційної підтримки життєво необхідних виробництв.[12]

1. Проблеми фінансування і кредитування підприємства під основні

засоби

Кредити, які надаються комерційними банками підприємствам, залежно від термінів кредитування поділяються на короткотермінові, середньо термінові і довготермінові. Кредит складається з елементів, які знаходяться в тісному взаємозв'язку один з одним. Як наочно демонструє рис.1.1. структура кредиту характеризує його цілісність, сутність усіх елементів.

Рис.1.1. Структура кредиту

Короткотермінові кредити видаються банками строком до 12 місяців в основному на збільшення фонду оборотних коштів. В окремих випадках короткотермінові кредити можуть спрямовуватися в основні засоби. Середньотермінові кредити видаються банками строком на 1-- 3 роки, довготермінові кредити -- на строк від 3-х років і більше. Середньотермінові і довготермінові кредити видаються тільки на збільшення фонду основних засобів підприємства, тобто в основні кошти на капітальні вкладення.Цільовий характер кредитування знаходить відображення в об'єктах кредитування. Під об'єктом кредитування треба розуміти конкретні елементи оборотних засобів, засобів обігу, основних засобів, частина вартості яких формується за рахунок банківського кредиту. При визначенні об'єктів кредитування підприємство має враховувати, що правила кредитування містять пряму заборону банкам покривати кредитом збитки від господарської діяльності; не можуть бути об'єктами кредитування також формування і збільшення статутного капіталу, придбання цінних паперів інших юридичних осіб.

Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційними банками підприємствам на капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва та на інші витрати, що призводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо вони відчувають брак власних коштів, призначених на такі цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів.[15]

Банки не мають права видавати кредити на покриття збитків підприємств.

Також не можуть отримати кредити підприємства:

- проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

- під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше виданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють:

- короткотермінові (на термін менший від одного року, як звичайно 30,60,90 днів);

- середньотермінові (на термін від 1 до 5 років);

- довготермінові (на термін понад 5 років) кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фінансовою відсотковою ставкою (переважно за умов стабільної економіки).

Характерною рисою фінансування за допомогою кредитів є необхідність матеріальної гарантії або забезпечення кредиту. Формами забезпечення кредиту можуть бути:

- гарантії третьої сторони,

- товарні запаси підприємства;

- нерухоме майно;

- рухоме майно;

- цінні папери.

Так, умовами надання короткотермінового кредиту можуть бути достатня ліквідність позичальника або забезпечення позики дебіторською заборгованістю чи закладними. Середньотермінові кредити переважно потребують спеціальної застави (товарні запаси, обладнання, нерухоме майно). Довготермінові кредити здебільшого забезпечують нерухомістю, а кредит, наданий під заставу нерухомості, називається іпотечним.

Кредити мають бути використані за призначенням і своєчасно оплачені. У разі порушень термінів оплати кредитів укладають додаткову угоду (пролонгацію), яка встановлює жорсткіші умови кредитування При непогашеній кредиту у визначений термін нові кредити, як звичайно, не надають.

Комерційні байки зацікавлені у здатності позичальника повернути борг і виплатити проценти. Тому, розглядаючи прохання підприємства про надання кредиту, комерційні банки звертають увагу на:

- ділову репутацію підприємства;

- ліквідність активів,

- забезпеченість кредиту;

- співвідношення суми власного і позичкового капіталу. Кредити надають також під боргове зобов'язання.

Боргове зобов'язання - цінний напір, що підтверджує зобов'язання банку надані кредит, а позичальника - повернути кредит і виплатити проценти в певні встановлені терміни. Конкретно в борговому зобов'язанні вказують:

- суму кредиту;

- ставку процента;

- умови і терміни виплати кредиту;

- забезпечення боргу заставою, що підтверджує платоспроможність;

- інші умови, передбачені банком і позичальником.

Крім того, комерційні байки часто вимагають постійно підтримувати на розрахунковому рахунку фірми-позичальника певну суму (як звичайно, 10-20% від суми кредиту). Такий залишок називається компенсаційним залишком.

Вартість кредиту (або реальну процентну ставку) при використанні методу простих процентів обчислюють за формулою:

Реальна процентна ставка = сума процентних платежів / сума кредиту

Законодавство дозволяє комерційним банкам (за умови додержання ними економічних нормативів, установлених НБУ) видавати підприємствам так звані бланкові кредити. Бланковий кредит -- це кредит без застави майна чи інших видів забезпечення. Видається (під зобов'язання підприємства повернути кредит) надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови економічної доцільності та окупності витрат на капітальні вкладення за рахунок збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Для одержання такого кредиту до кредитного договору додаються кошторисно-технічна документація, в разі необхідності -- бізнес-план, який містить розрахунок окупності, договір підряду, якщо роботи планується виконувати підрядним способом, а також календарний графік проведення робіт.[6]

Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, перш за все, розрахунки економічної ефективності свідчать, що за той чи інший термін після введення в дію об'єкта підприємство матиме додаткові фінансові джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на погашення кредиту і процентів за користування ним. Розглянемо, наприклад, таку ситуацію: підприємство пропонує банку скласти кредитну угоду на одержання довготермінового кредиту в сумі 980 тис. грн. на 4 роки на умовах сплати 27 відсотків річних за користування кредитом. При вирішенні питання про видачу кредиту і термін кредитування банк приймає до уваги суму річного прибутку від введення в дію об'єкта, термін виконання робіт і суму процентів за кредит. Передусім треба визначити, скільки коштів підприємство має сплатити банку у вигляді відсотків за весь термін кредитування -- від дня першої видачі позички до дня повного погашення кредиту. Робиться це згідно з календарним планом робіт і, отже, строками одержання кредиту до введення об'єкта в дію, і згідно з графіком погашення кредиту після введення об'єкта в дію за рахунок прибутку.

Водночас окупність конкретного об'єкта кредитування не може бути єдиним критерієм для вирішення питання про банківське кредитування в основні засоби. Банк лише тоді може прийняти позитивне рішення щодо такого кредитування, коли прогнозний аналіз фінансового стану підприємства в цілому свідчить про його платоспроможність на період, що охоплює термін кредитування. Тому при вирішенні питання про видачу кредиту в основні засоби банки аналізують розрахунки формування й використання майбутніх дисконтованих грошових потоків підприємств (грошовий потік -- це сума чистого прибутку підприємства, тобто балансового прибутку від звичайної діяльності мінус податок на прибуток, збільшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відтворення основних засобів). Якщо грошовий потік забезпечує повернення кредиту і процентів за нього, то це вказує на можливість видачі кредиту за умови дотримання й інших вимог щодо кредитування (застава, гарантії, окупність конкретного об'єкта та ін.).[9]

На жаль, темпи інфляції, які склалися в Україні під час економічної кризи, практично звели нанівець довгострокове кредитування підприємств на капітальні вкладення, бо за тим рівнем відсотка, який вимагають банки, окупність витрат на капітальні вкладення досягти найчастіше неможливо.

2. Коротка економічно-фінансова характеристика підприємства

Як уже булозазначено, об'єктом мого спостереження у даній курсовій роботі виступає ПСП “Перемога”. Воно знаходиться та зареєстровано на території Соломіївської міської ради, що в Гайворонському районі Кіровоградської області. Маєприватну форму власності.

Керівник підприємства - Пойда В.С.

Заступник - Кондратюк Ю.І.

Підприємство обслуговує «Ощадний Банк України» в м. Гайворон, Кіровоградської області

Станом на 1 січня 2009 р. статутний капітал ПСП «Перемога» склав 778 тис. грн.

Дане підприємство займається сільськогосподарською діяльністю: вирощуванням таких культур: пшениця озима, ячмінь ярий, соняшник, соя, ріпакозимий та іншою продукцією рослинництва; вирощуванням продукції тваринництва : свиней, курей.

Середньооблікова чисельність працівників на кінець звітного періоду склала 14 чоловік, в тому числі у рослинництві зайнято 11 чоловік, а тваринництві 2 чоловіки.

Загальна площа сільськогосподарських угідьскладає493,67 га, при чому усі угіддя є взятими в оренду. 464 га землі використовуються як рілля. Інша частина землі зайнята у господрстві та для тваринництва.

Доход за 2008 р. склав 1955 тис. грн.

Балансова вартість наявних основних фондів - 1667 тис. грн..

Дебіторська заборгованість - 142 тис. грн.

Загалом на даний момент підприємство знаходиться у не стабільному фінансовому становищі.

Досліджуване підприємство має лише одного партнера. Це ТОВ «Інтер-промсервіс». Дане товариство розташоване в м. Гайворон Кірогоградської обл.. Займається закупівлею та подальшим продажем сільськогосподарської продукції. Досліджуване підприємство має обмежені ринки збуту. Перший, як зазначалось вище, ТОВ «Інтер-промсервіс», а другий - збут продукції населенню.

Юридична адреса підприємства: 26321, Україна, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Соломія, вул. Чапаєва,1.(додаток А)

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників розміру ПСП «Перемога»

Показник	2006 рік	2007 рік
1.Валова продукція, тис.грн.	1143	492	332
в т.ч. рослинництва	592	417	325
тваринництва	215	18	4
2. Товарна продукція, тис.гррн.	918	451	291
3. Загальна земельна площа, га
в т.ч. с.-г. угіддя, га	459,33	466,47	465,5
із них рілля, га	408,28	415,42	354,2
4. Середньорічна чисельність працівників по господарству, чол.	23	10	9
в т.ч. рослинництва	15	8	7
тваринництва	8	2	2
5. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.	508	480,5	486
в т.ч. виробничих фондів с.-г. призначення, тис.грн.	406	407	401
6. Середньорічна вартість оборотних коштів, тис.грн.	724,5	696,5	919
7. Поголів'я тварин, гол.	Х	Х	Х
ВРХ	44	8	-
в т.ч. корови	50	2	-
свині	37	51	82

Проаналізувавши таблицю 2.1 можна зробити висновок, що ПСП „Перемога” є підприємством, що спеціалізується на вирощуванні зернових та зернобобових культур, отже, більшу частину валової продукції становить продукція рослинництва. Валова продукція ПСП „Перемога” у 2006-2008 роках становила 1143, 492 та 332 тис. грн. відповідно. Так як товарна продукція становить 918, 451, 291 тис. грн. відповідно у 2006,2007 та 2008 роках площа сільськогосподарських угідь у 2006 році становила 459,33 га, із них рілля 408,28 га. Площа сільськогосподарських угідь у 2007 році становила 466,47 га, із них рілля 415,42 га. Площа сільськогосподарських угідь у 2008 році становила 465,5 га, із них рілля 354,2 га.

Середньорічна чисельність працівників по господарству у 2006 році становила 23 чол. в тому числі в галузі рослинництва 15 чол., а галузі тваринництва 8 чол. Середньорічна чисельність працівників по господарству у 2007 році становила 10 чол. в тому числі в галузі рослинництва 8 чол., а галузі тваринництва 2 чол. Середньорічна чисельність працівників по господарству у 2008 році становила 9 чол. в тому числі в галузі рослинництва 7 чол., а галузі тваринництва 2 чол.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2006 році становила 508 тис .грн., в тому числі виробничих фондів сільськогосподарського призначення 406 тис .грн.. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2007 році становила 480,5 тис .грн., в тому числі виробничих фондів сільськогосподарського призначення 407 тис .грн.. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у 2008 році становила 486 тис .грн., в тому числі виробничих фондів сільськогосподарського призначення 401 тис .грн..

Середньорічна вартість оборотних коштів у 2006р. становила 724,5тис.грн., у 2007р. - 696,5 тис. грн., у 2008р. - 919 тис. грн.

Поголів'я тварин у 2006р. нараховувало 44гол. ВРХ, 50 корів, 37 свиней; у 2007р. - 8гол. ВРХ, 2 корів та 51 гол. свиней; у 2008р. лише 82гол. свиней. В наслідок нестабільного економічного середовища в країні з процвітаючого підприємства ПСП „Перемога” перетворилось в збиткове. Валова продукція у 2007 році порівняно з 2006 зменшилась у 2,5 рази. А в 2008 році перестали вирощувати ВРХ.

Розглянувшитаб. 2.2 можна зробити висновок, що урожайність зернових та зернобобових у 2006 році становила 24,3 ц/га, у 2007 р. - 24,19ц/га, у 2008р. - 5ц/га. Урожайність цукрових буряків у 2006 році становила 60,1ц/га. у 2007 та 2008 роках цю культуру не вирощували.

Таблиця 2.2 Основні показники забезпеченості та ефективності використання ресурсів ПСП «Перемога»

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Показники ефективності використання землі	Х	Х	Х
Урожайність,ц/га:
зернових та зернобобових	24,3	24,19	5
цукрових буряків	60,1	0	0
Виробництво на 100 га відповідних угідь	Х	Х	Х
зерна	1487,7	1386,07	386,8
молока	109,1	4,07	0
живої ваги ВРХ	7,6	1,29	0
живої ваги свиней	4,4	1,2	4,9
Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.	Х	Х	Х
валової продукції	298,7	126,48	88,3
чистого прибутку	11,3	6,21	6,2
ІІ. Показники ефективності використання основних виробничих фондів	Х	Х	Х
фондовіддача	1,7	0,92	1,4
фондомісткість	0,6	1,1	0,7
фондоозброєність	20,87	48,1	54,6
припадає в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів, грн..	Х	Х	Х
валового доходу	2,9	1,2	0,8
чистого доходу	0,11	0,1	0,1
ІІІ. Показники використання трудових ресурсів	Х	Х	Х
Виробництво валової продукції у розрахунку на 1 середньорічного працівника, грн..	49,7	49,2	36,9
В т.ч. рослинництві	39,5	52,1	46,4
тваринництві	26,9	9	2
Виробництво валової продукції у розрахунку на 1 люд.-год., грн..	24,8	18,92	16,84
В т.ч. рослинництві	17,4	23,17	20,1
тваринництві	17,9	2,25	8,93

Виробництво на 100 га відповідних угідь у 2006 році зерна становило 1487,7ц., молока - 109,1ц., живої ваги ВРХ - 7,6ц., живої ваги свиней - 4,4ц. Виробництво на 100 га відповідних угідь у 2007 році зерна становило 1386,07 ц., молока - 4,07 ц., живої ваги ВРХ - 1,29 ц., живої ваги свиней - 1,2 ц. Виробництво на 100 га відповідних угідь у 2008 році зерна становило 386,8 ц., живої ваги свиней - 4,9 ц. На 100 га сільськогосподарських угідь одержано валової продукції 298,7 тис.грн.(2006р.), 126,48 тис.грн.(2007р.) та 88,3 тис.грн.(2008р.); чистого прибутку - 11,3тис.грн(2006р.), 6,21тис.грн.(2007р.) та 6,2тис.грн.(2008р.). Фондовіддача у 2006р. становила 1,7 грн., у 2007р. - 0,92грн., у 2008 - 1,4грн. Фондомісткість у 2006 році становила 0,6грн., у 2007р. - 1,1грн., у 2008р. - 0,7грн. Фондоозброєність у 2006 році становила 20,86 грн., у 2007р. - 48,1грн., у 2008р. - 54,6 грн. В розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів валового доходу припадає 2,9грн. (2006р.), 1,2грн.(2007р.) та 0,8грн.(2008р.); чистого прибутку 0,11грн.(2006р.) та 0,1грн. у 2007 та 2008 роках.

Виробництво валової продукції у розрахунку на одного середньорічного працівника у 2006 році становило 49,7 грн., у тому числі продукції рослинництва39,5грн. та продукції тваринництва 26,9грн. Виробництво валової продукції у розрахунку на одного середньорічного працівника у 2007 році становило 49,2 грн., у тому числі продукції рослинництва 52,1грн. та продукції тваринництва 9 грн. Виробництво валової продукції у розрахунку на одного середньорічного працівника у 2008 році становило 36,9 грн., у тому числі продукції рослинництва 46,4 грн. та продукції тваринництва 2 грн.

3. Організаціякапітальнихвкладень на підприємстві

3.1 Суть і склад капітальнихвкладень

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних фондів.[3]

Для визначення розміру капітальних вкладень на ПСП “Перемога” складаєтьсябюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат накапітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

* первісну вартість усіх основних фондів на початок планового періоду;

* наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

* суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

* орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

* орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні фонди протягом планового періоду;

* вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань. яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійсненнякапітальних вкладень.За складання бюджету капітальних витрат і здійснення капітальнихвкладень, треба враховувати їхню структуру.

Розрізняють технологічну тавідтворювальну структури капітальних вкладень.

Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких витрат:

* будівельні роботи;

* придбання устаткування, інструментів та інвентарю;

* монтаж устаткування;

* проектно-дослідні роботи;

* інші витрати.

Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшеннятехнологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшенняпитомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничихфондів.

Капітальні вкладення є одним із джерел фінансування підприємств.

Джерела фінансування підприємств.

Рис.3.1.1. Джерела фінансування підприємства

Також у окремих випадках фінансування наПСП “Перемога”можна проводити за рахунок спеціальних фондів та програм.

Спеціальні фонди здійснюють адресну підтримку підприємств для стимулювання розвитку окремих галузей національної економіки.

Так в Україні діють слідуючі спеціальні фонди та програми:

1) Державний інноваційний фонд із регіональними відділеннями;

2) Державний фонд сприяння конверсії;

3) Фонд фундаментальних досліджень при Державному комітеті питань науки та технології;

4) Регіональний фонд підтримки малого бізнесу;

5) Державні програми підтримки та розвитку малого бізнесу в Україні;

6) Сервісні організації у галузі розвитку інфраструктур підприємств малого бізнесу;

7) Міжнародні донорські організації.[5]

У процесі ведення господарської діяльності величина статутних капіталів підприємств змінюється за рахунок:

- збільшення їх унаслідок виділення частини прибутку на поповнення обсягів фінансових ресурсів;

- реалізації інвестиційних проектів;

- переоцінки основних засобів підприємств;

- додаткового випуску акцій;

- різниці у грошових надходженнях між продажною (ринкового) і номінальною вартістю акцій.

Під час приватизації майна державних підприємств передбачені такі джерела коштів, що їх використовують при формуванні статутних фондів:

- придбання акцій підприємства за рахунок приватизаційних сертифікатів, що їх отримують громадяни України;

- особисті заощадження громадян України;

- частина кредитів населення, яка становить проіндексовані вклади в Ощадному банку України;

- кошти вітчизняних юридичних осіб;

- кошти чужоземних юридичних та фізичних осіб.

Зростання обсягу виробництва товарів та послуг викликає потребу постійного нарощування статутних капіталів підприємств.[14]

3.2 Порядок фінансуваннякапітальнихвкладень

З метою ефективного використання коштів бюджетів накапітальні вкладеннявПСП “Перемога” вводиться новий порядок фінансування цих

видатків, за яким:

1. Фінансування капітальних вкладень за рахунок місцевого бюджету здійснюється шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями з основних поточних бюджетних рахунків на поточний бюджетний рахунок головних розпорядників коштів та підприємства. Видаткові розписи - плани фінансуваннякапітальних вкладень (ф.12) не складаються і не подаютьсяустановам банків.Поточний бюджетний рахунок головних розпорядників коштівпідприємства відкривається в установах банків на балансовому рахунку N 182 "Кошти бюджетів для фінансування капітальних вкладень та інших операційних видатків" і рахунку N 740 "Кошти довгострокового кредитування за рахунок бюджету". В аналітичному обліку по рахунку N 740 ведуться окремі особові рахунки по бюджету. [1]

2. Фінансування видатків на капітальні вкладення за рахунок бюджетів здійснюється в межах квартальних асигнувань на цю мету, з урахуванням використання коштів за попередній звітний період.

3. Щомісячно Головні розпорядники коштів, підприємстваподають у встановлені строки відповіднофінансовим органам та вищестоящим організаціям звіти провикористання коштів місцевих бюджетів на капітальні вкладення заформою N 1-мм.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.

Наприклад, за підрядного способу будівництво об'єктів здійснюється відповідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об'єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Відповідальність за об'єкт будівництва покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізовані підрядні організації.

Підприємство-замовник і підрядчик укладають договір на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договірної вартості будівництва; об'єктів будівництва із вказівкою на наявність проекту й кошторису для кожного об'єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівництва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості об'єкта; переліку підрядчиків і підрядних робіт та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.

Господарський спосіб будівництва застосовується за будівництва невеликих об'єктів, реконструкції та розширення діючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.

3.3 Джерелафінансуваннякапітальнихвкладень

Основною передумовою визначенняоптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладеньна ПСП “Перемога”може бути детальний аналіз:

по-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

по-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власнимиі залученими джерелами фінансування капітальних вкладень може призвестидо погіршання фінансового стану підприємства.

Фінансовий менеджер повинен визначити граничний розмір капітальних витрат виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.[8]

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

1) власні фінансові ресурси;

2) позичені фінансові ресурси;

3) кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

4) кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

5) кошти іноземних інвесторів.

Також до джерел фінансування капітальних вкладень можна віднести:

Централізовані фінансові ресурси

Коштидержавного бюджету та місцевих бюджетів

Кошти позадержавних бюджетних фондів

Кошти благодійних фондів

Власні фінансові ресурси

Готівкові кошти засновників підприємства

Фонди нагромадження за рахунок прибутку

Резервні фонди

Залучені та позичені фінансові ресурси

Довгострокові кредити комерційних банків

Кошти від емісії та реалізації цінних паперів

Іноземні інвестиції

Амортизаційні фонди

Кошти від продажу власного майна

Кошти від здавання власного майна підприємства в оренду, заставу

Використання внутрішніх ресурсів у будівництві.[11]

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді фондів, резервів у процесі господарської діяльності. Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальнівкладення, залежить від балансової вартості основних фондів, нормамортизаційних відрахувань, структури основних виробничих фондів.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

Мобілізація внутрішніх ресурсів ПСП “Перемога”у будівництві є джерелом фінансуваннякапітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочуєтьсяпотреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхіднібудовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, длявитрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крімтого, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статисяприріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів на ПСП “Перемога”визначається заформулою:

М=(О-П)-(К1-К2),

де М -- мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів;

О -- очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П -- планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 -- наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 -- перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком “+”, -- це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак “-“ -- це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.[18]

Сьогодні одним із найзручніших способів фінансування для багатьох підприємств є комерційний кредит.

Комерційний кредит - це одна з найперших форм кредитних відносин в економці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу.

Основна мета комерційного кредиту - прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит - це відповідна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником).

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора.

Комерційний кредит належать до короткотермінових кредитів, на вартість якого впливають два фактори:

- знижка при паданні комерційного кредиту,

- термін оплати комерційного кредиту;

Знижку надають покупцеві, якщо вій повертає кредит у певний термін.

Вартість комерційного кредиту розраховують за формулою:

,

де n - кількість разів використання кредиту в рік.

До переваг комерційного кредиту належать:

1) оперативність надання коштів у товарній формі;

2) технічна нескладність оформлення угоди;

3) надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

4) сприяння розвитку кредитного ринку.

Недоліками комерційного кредиту є:

1) обмежені можливості в часі та розмірах;

2) наявність помітного ризику для кредитора;

3) можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Комерційний кредит в Україні набрав певного розвитку з прийняттям постанови Верховної Ради “Про застосування векселів у господарському обігу”. Підприємством і організаціям дозволено здійснювати постачання продукції, виконання робіт та надання послуг у кредит, використовуючи для оформлення таких угод векселі.

Відсоток за комерційний кредит входить в ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

- оплатою векселя;

- передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Конкретний строк комерційного кредиту залежить від:

- виду товарів і послуг;

- вартості угоди;

- фінансового стану покупця і постачальника;

- вартості кредиту;

- якості товару та ін. [17]

3.4 Джерела фінансування капітального ремонту

Основні виробничі фонди в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим виникає потреба у проведенні капітального ремонту основних виробничих фондів, що є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних виробничих фондівна ПСП “Перемога” запобігає передчасному їхзносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужністьта скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничихфондів і полягає в усуненні окремих поломок основних фондів і заміні або поновленню їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних фондів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зчосу основних виробничих фондів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами. Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошториснівитрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей,вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних фондів тощо.

Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат (новий рахунок в обліку 18 «Валові витрати») у сумі. що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.

Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних фондів.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих фондів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних фондів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних фондів.

Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансовоїгруп 2 і 3 або балансовоївартості окремого об'єкта основних фондів групи 1 та підлягаютьамортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, товитрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.

Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих фондів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих фондів.

Ремонт основних невиробничих фондів фінансується з прибутку, Що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних фондів.

4. Шляхи удосконалення ефективності використання капітальних

вкладень

На рівень ефективності використання капітальних вкладень на ПСП “Перемога”, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основнихфондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань[2]:

1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спо­рудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною фор­мою відтворення основних фондів.

Великим і досі мало-використовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу -- від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на під­приємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння -- приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

Найвагомішим організаційно-економічним важелем ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) можна вважати розвиток фондового ринку в Україні до масштабів, що відповідають параметрам достатньо потужної ринкової системи господарювання. При цьому дуже важливо дотри­муватися певних (визнаних у всьому світі) принципів функціонування такого ринку, як-от:

правова впорядкованість (достатній розвиток правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку);

прозорість (надання потенційним інвесторам необхідної інформації щодо умов випуску та обігу цінних паперів, а також щодо фінансово-господарської діяльності їхніх емітентів);

контрольованість (формування надійного механізму обліку та контролю, запобігання зловживанням і злочинності на ринку цінних паперів);

соціальна справедливість (створення однакових можливостей для діяльності інвесторів на ринку цінних паперів, дотримання прав і свобод суб'єктів ринку);

ефективність (максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку для мобілізації та розміщення фінансових інвестицій у пріоритетні галузі національної економіки).

Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку має охоплювати такі організаційні заходи:

1) уточнення функцій системи регулювання фондового ринку, адаптованих до умов розвиненого ринкового середовища;

2) обов'язкове оприлюднення всієї необхідної заінтересованим особам інформації про ринок цінних паперів;

3) обов'язкові ліцензування і нагляд за діяльністю фінансових посередників та організованих систем торгівлі цінними паперами на фондовому ринку;

4) забезпечення в повній мірі прав власників окремих видів цінних паперів;

5) своєчасне внесення назрілих змін до законодавчих актів, що служать правовою базою практичного регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.

Основні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових інвестицій:

· Формування й дальший розвиток фондового ринку, дотримання загальновизнаних принципів його функціонування

· Поліпшення організації державного регулювання фондового ринку України

· Удосконалення системи економічного обґрунтування емітування різних видів та обсягів цінних паперів

· Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств

· Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів

· Здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств

· Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань

· Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які займаються формуванням і використанням фінансових інвестицій

· Оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними та зарубіжними інвесторами

Удосконалення системи обґрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів має бути спрямоване на: детальний кількісний аналіз практики випуску й розміщення різних цінних паперів; виявлення всієї сукупності недоліків системи емітування цінних паперів в Україні; економічне й соціальне обґрунтування пріоритетності (черговості) випуску окремих цінних паперів та обсягу емітування за їхніми видами з урахуванням дохідності, а також міри впливу на розвиток виробничих та інших суб'єктів господарювання та ефективність їхньої економічної діяльності.

Ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств передбачає послідовне здійснення таких організаційно-економічних заходів: по-перше, концентровану в часі аналітичну оцінку виробничо-господарської діяльності всіх підприємств та органі­зацій, що підлягають приватизації, і виявлення всіх реально функціонуючих і потенційно ефективних підприємств з достатньо високим рівнем рентабельності та ліквідності активів; по-друге, активний пошук за допомогою доступних методів (включаючи й залучення засобів масової інформації) потенційно можливих інвесторів і пропонування останнім першочергового придбання акцій чи інших емітованих цінних паперів ефективних суб'єктів господарювання. При цьому бажано застосовувати певну систему стимулювання інвесторів для прискорення процесу реалізації випущених цінних паперів і досягнення поставлених емітентами цілей.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

Максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів через надання додаткових послуг у цій сфері спеціалізованими інституціональними утвореннями, банківськими установами та інвестиційними компаніями також помітно сприятиме підвищенню ефективності формування й використання фінансових інвестицій підприємств (організацій). Зазвичай до таких посередницьких послуг належать: брокерська й дилерська діяльність; управління портфелями цінних паперів; реєстраційні функції та довірчі операції; надання позик, зв'язаних із використанням цінних паперів; поєднання функцій фінансового посередника на ринку цінних паперів та інституціонального інвестора тощо.

Одним з важливих організаційно-економічних важелів більш ефективного формування й використання фінансових інвестицій має стати відмова від малоефективної сертифікатної приватизації і перехід до здійснення виключно грошової приватизації державних підприємств та інших цілісних майнових комплексів. Це пояснюється можливістю формування в такий спосіб реального власника суб'єктів підприємницької діяльності, нагромадження значних фінансових інвестицій від приватизації, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності приватизованих підприємств та інших суб'єктів господарювання.

Посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов'язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна можна досягти через: по-перше, установлення санкцій за порушення обумовлених термінів і форм інвестування об'єктів приватизації; по-друге, розробку і практичне використання економічного механізму деприватизації (націоналізації) пакетів акцій неефективно приватизованих суб'єктів господарювання.

Неодмінною умовою ефективного функціонування фондового ринку, використання всіх видів цінних паперів має бути постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій. Досягнення такої важливої мети можливе з допомогою розширення мережі спеціальних навчальних закладів відповідних рівнів, започаткування в діючих навчальних центрах підго­товки високопрофесіональних фахівців за всіма необхідними спеціальностями та спеціалізаціями.[20]

Важливим організаційно-економічним важелем ефективнішого залучення фінансових інвестицій в економіку України треба вважати оптимізацію обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами. Розроблені науковцями методичні основи оптимізації інвестиційного портфеля учасників фондового ринку (ринку цінних паперів) полягають у тім, що потенційні інвестори: