Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Проблеми забезпечення діяльності підприємства оборотними засобами

Розділ 2. Коротка економічно-фінансова характеристика діяльності підприємства

Розділ 3. Організація фінансового забезпечення поточної діяльності підприємства

3.1 Економічна суть оборотних засобів

3.2 Політика формування власних фінансових ресурсів

3.3 Визначення потреби підприємства в оборотних засобах

3.4 Джерела формування оборотних засобів

Розділ 4. Аналіз ефективності використання оборотних активів

Висновок

Література

Додатки



ВСТУП

В умовах ринкової системи господарювання, підприємство виступає її основною ланкою. Саме воно визначає ділову активність національного господарства, саме тут відбувається створення продукції, безпосередній зв'язок робітника з капіталом. На підприємстві зібрані найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання економного використання ресурсів, використання високопродуктивної техніки і технології. При цьому підприємства, створюючи робочі місця, забезпечують зайнятість населення, шляхом виплати податків беруть участь в реалізації соціальних програм.

ПІДПРИЄМСТВО - це такий господарюючий суб'єкт, який має свій статутний капітал, використовує матеріальні, інформаційні ресурси для виробництва продукції, яка користується попитом, займається виконанням робіт та наданням послуг для населення.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією яку виготовляє та своїми доходами чи прибутком, який залишається після сплати податків, та інших обов'язкових платежів. Тобто підприємство являється самостійним товаровиробником. Але для того, щоб виготовляти товари підприємству необхідні матеріальні грошові, та трудові ресурси.

Матеріальні ресурси підприємства виражаються в забезпеченості підприємством сировиною, основними та оборотними фондами, які безпосередньо беруть участь у виробництві та здійснюють свій вплив на виготовлену продукцію.

Грошовими ресурсами підприємства є його капітал, деякі активи підприємства.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами включає в себе весь кваліфікований робочий і управлінський персонал підприємства.

Саме тоді коли підприємство в достатній мірі є забезпеченим матеріальними, грошовими та трудовими ресурсами воно може рентабельно тобто вигідно для себе і для держави здійснювати свою діяльність.

Актуальність у питанні фінансової забезпеченості поточної діяльності підприємства є важливим, що і обумовило вибір даної курсової роботи.

Курсова робота виконана на прикладі підприємства «Заваллівська філія ТОВ Заваллівський Графітовий Комбінат» в смт Завалля Гайворонського району Кіровоградської області.

Методологічною основою написання курсової роботи є звіти підприємства, інструктивні матеріали по роботі даного підприємства, матеріали економічної літератури тощо.



РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ

Оборотні фонди (засоби) - це частина засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому переносять свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму.

Також оборотними виробничими фондами називають такі предмети праці, що використовуються у виробництві. [5]

Прикладом оборотних фондів у сільському господарстві може бути цукровий буряк, коли його використовують для виготовлення цукру і назад, вже з готової продукції його повернути не можна, також для прикладу на підприємстві Заваллівський Графітовий Комбінат може бути руда, з якої видобувають графіт, адже вона бере участь у виробництві і її повністю переробляють на графіт, таких прикладів можна приводити дуже багато, але потрібно зрозуміти одне, оборотні фонди при переробці вже не можуть повернути назад своєї форми і розмірів. [18]

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню

Оборотні фонди включають такі елементи:

1. Виробничі запаси (предмети праці, які незалучені в процес виробництва і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів) - становлять найбільшу частину оборотних фондів-70%.

2. Малоцінні та швидкозношувані предмети - в основному це засоби праці термін використання яких становить не більше одного року.

3. Незавершене виробництво (продукція,яка не пройшла всіх стадій обробки).

4. Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, але будуть перенесені на собівартість продукції майбутніх періодів) - не є речовим елементом оборотних фондів, вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть винесені окремими частинами в наступних періодах.

5. Готова продукція на складах підприємства.

Розглядаючи поняття оборотних фондів, також, необхідно звернути увагу на поняття основних фондів, які відіграють важливу роль в діяльності підприємства.

Основні фонди підприємства - це засоби праці які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. [1]

Залежно від функцій,що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:

1. Будівлі

2. Споруди

3. Передавальні пристрої

4. Машини і обладнання

5. Транспортні засоби

6. Інструмент

7. Виробничий інвентар

8. Господарський інвентар

Виробнича структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів в їх загальній вартості.

Матеріальним утіленням фінансових відносин на рівні господарських суб'єктів є фінансові ресурси. Під фінансовими ресурсами слід розуміти акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб. До фінансових ресурсів належать усі грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі [12].

Загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства складається з таких елементів: статутний фонд; резервний фонд; амортизаційний фонд; спеціальні фонди; нерозподілений (тимчасово не використаний) прибуток; кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, із відрахувань на соціальне страхування, з оплати праці; короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків; кошти для фінансування капітальних вкладень та інші кошти, відображені в пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на:

- створені за рахунок власних і прирівнених до власних грошових надходжень;

мобілізовані на фінансовому ринку;

ресурси, що надходять у порядку Перерозподілу.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на:

власні кошти підприємницької структури;

залучені кошти;

позикові фінансові ресурси.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається під час створення господарських суб'єктів. На функціонуючих підприємствах фінансові ресурси формуються здебільшого за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності) та амортизаційних відрахувань.

У процесі своєї діяльності підприємство може додатково залучати фінансові ресурси через випуск і розміщення акцій і облігацій, з бюджету чи державних фондів цільового призначення, з централізованих корпоративних фондів, через отримання страхових сум за умови настання відповідного страхового випадку.

Всі ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємства. Разом з тим існують певні обмеження у їх використанні, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

бюджетні інвестиції;

державні дотації;

державні субсидії.

Бюджетні інвестиції являють собою виділення коштів державного або місцевого бюджетів на розвиток виробництва, насамперед у вигляді капітальних вкладень. Вони спрямовуються у пріоритетні галузі й проекти, які визначають, розвиток економіки країни в цілому..

Державні дотації - це виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, як правило, у разі, коли збитковість є наслідком певної політики держави, наприклад цінової.

Державні субсидії - це виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Вони здійснюються у формі державних інвестицій і субсидій. Ці надані ресурси мають цільовий характер, що випливає із сутності даних фондів.

До позикових фінансових ресурсів відносять:

банківський кредит. Його необхідність визначається характером кругообігу основних і оборотних засобів. Наприклад, підприємство виробило якусь готову продукцію, тобто певна частина його виробничих запасів перейшла у товарну форму, але ще до реалізації цієї продукції, тобто до набута нею грошової форми, у підприємства є необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів, що означає авансування в новий кругообіг. З'являється потреба в позикових коштах, які залучаються на певний час і на поворотній основі. Те саме спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових порушень процесу виробництва та реалізації продукції.

бюджетний кредит, який діє на тих самих принципах, що й банківський.

комерційний кредит - це придбання товарів чи отримання послуг з відстроченням оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов'язанням - комерційним векселем.

Кредитування на відміну від бюджетних асигнувань здійснюється з дотриманням принципів повороткості, строковості, платності, забезпеченості.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій, від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позикових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. [4]



РОЗДІЛ 2. КОРОТКА ЕКОНОМІЧНО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Юридичний статус

Заваллівська філія ТОВ «Заваллівський Графіт» код 33456282, це товариство з обмеженою відповідальністю, яке є складовою частиною в відкритого акціонерного товариства ВАТ «Заваллівський Графітовий Комбінат», код 00282056. Місцезнаходження підприємства в Кіровоградській області Гайворонського району смт. Завалля.

Завллівський графітовий комбінат було засновано в 1931 році.

В листопаді місяці 1934 року в с. Завалля Гайворонського району Одеської області почала працювати збагачувальна фабрика з виробництвом 4,5 тисяч тонн графіту в рік. Здача його в експлуатацію позбавила нашу Батьківщину від імпорту граніту, та залежності від інших капіталістичних країн.

В 1935 році завод перевиконав план попереднього року - виготовивши 3064 т. графіту, вітчизняні й зарубіжні графітові збагачувальні фабрики випускали, як правило графітовий концентрат з вмістом вуглецю 97-97,5%.

За роки другої п'ятирічки широкого розмаху на підприємстві отримало соціалістичне змагання, яке відізвалося на призив шахтарів Донбасу, комсомольці підприємства організували комсомольсько-молодіжну бригаду. Комсомольці наслідували приклад Стаханова - виконували змінні норми на 45%. В стаханівський рух увійшли 98 графітчиків. На заводі були організовані курси, де більше 100 підприємців вивчали стаханівські методи роботи.

В Липні 1941 року почалась планова евакуація обладнання в м. Киштим Свердловської області.

31 Липня 1941 року с. Завалля було окуповано німецькими військами.

Технологічне і силове обладнання було знято з фундаментів, повантажено і відправлено подалі від ворогів, з одночасною евакуацією основного персоналу робітників. На території комбінату були розташовані німецькі війська. В нових і неушкоджених будівлях розмістилась польова команда на чолі з офіцерами: комендантом Бруст, та його помічником Літке.

За час евакуації комендатура перетворила обладнання комбінату, в застінки гестапо, а його територію в поле масових розстрілів. В окремих приміщеннях комбінату було створено воєнну в'язницю, і адміністрацію польового суду. Загальна сума збитків, нанесених німецькими військами становила більше, ніж 21 млн. рубл. Відступаючи під натиском радянських військ, фашисти повністю розгромили територію комбінату і житлові будинки.

14 Травня 1944 року 27 інженерна міно-саперна бригада, під керівництвом Давидова Є. П. звільнила село від окупантів.

21 Квітня 1948 року після семирічного перериву комбінат відновив роботу на 2 місяці раніше терміну, встановленого урядом. На повну силу запрацювала шахта «Південна», збагачувальна фабрика, надшахтне спорудження, дизельна електростанція. До кінця року добуто 56.тис т. руди з якої фабрика, виготовила 3045 т. графіту.

З 70-х років комбінат став ведучим підприємством в графітовій галузі народного господарства країни, не лише тому, що випускав більше 80% кристалічного графіту, виготовленого в країні, а й тому, що став центром технічного прогресу в цій галузі.

З 1982 року на комбінаті ефективно діє комплексна система управління якістю продукції. До складу комбінату входять: кар'єр з відкритим добуттям графітової руди, збагачувальна фабрика, цех хімічного збагачення графіту, цех колоїдно-збагачувальних препаратів та змазуюючо-охолоджуючих рідин, також залізобетонних виробів, цех товарів народного господарства.. [3]



Таблиця 2.1

Фінансово-економічні показники діяльності підприємства «ЗГК»за 2005-2007 роки

Показники	2005	2006	2007	2007 у% до 2005 р.
Виручка,від реалізації продукції	17536	19600	20390	116
Витрати на виробництво	17133	19188	19971	117
Прибуток від іншої реалізації	----	----	----	----
Позареалізаційний прибуток	----	----	----	----
Балансовий прибуток	402,1	411,7	417,9	104
Податок на додану вартість	3507	3920	4078	116
Чистий прибуток	301,6	308,8	313,4	104
Рентабельність продукції	2,3	2,2	2,1	91
Прибуток від реалізації продукції	402,1	411,7	417,9	104

Протягом 2005, 2006, 2007 років виручка від реалізації продукції зростає, у% 2007 року до 2005 вона становить 116% це дуже непоганий показник. Витрати на виробництво також зростають протягом трьох років і у відсотках 2007 до 205 року становлять 117%, таким чином можна зробити висновок, що витрати на виробництво = витратам всього, і тому, якщо їх розглядати, то вони не дадуть характеристики всіх фінансово - економічних показників підприємства. Рентабельність продукції протягом трьох років зпадає такий спад пояснюється появою конкурентів з близького сходу. Розраховуючи рентабельність я користувалась формулою (Прибуток / витрати) * 100 = рентабельність.

Таблиця 2.2

Основні техніко - економічні показники діяльності підприємства за звітний рік

№ п/п	Показники	Одиниці виміру	За звітний рік
1.	Реалізація продукції (послуг)	Тис. грн	20500
2.	Основні фонди	Тис. грн	18350
3.	Оборотні фонди	--	19971
4.	Рентабельність	%	1,1
5.	Чисельність працівників	Чол	570

В даній таблиці потрібно було визначити рентабельність діяльності підприємства за звітний рік, рентабельність визначається, як: Прибуток / (основні фонди + витрати) = загальна рентабельність, також, це свідчення того, що підприємство понесло втрати у звітному році. (Додаток А).

Рентабельність - це відносний показник ефективності працеспроможності підприємства. Безперечно показник рентабельності за звітний рік на підприємстві дещо низький, адже він повинен був становити від 1,5 - до 2%, а показник з рентабельністю 1,1 безперечно дуже малий, але підприємство ще може вийти з такої кризової ситуації, шляхом оцінювання основних виробничих фондів. Така оцінка проводиться за допомогою спеціальної комісії яка приїжджає на підприємство, якщо результати оцінки будуть нижче встановленої норми, то підприємство, повністю збанкрутувало і його діяльність є недоцільною, якщо ж вище, то підприємство, точніше керівництво підприємства ще може виправити ситуацію на краще.



РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Деякі відомості про продукт, що випускається:

Основною продукцією, яку випускає «Заваллівський Графіт Комбінат» - є графіт. Випускається також щебень, з порід видобутих попутно для гравійованих основ і покриття автомобільних доріг, широкий асортимент товарів народного вжитку з природного каміння, залізобетону, поліетилену.

Виключно цінні властивості графіту - електропровідність, теплопровідність, висока температура плавлення, жирність, пластичність - обумовили його дуже різноманітне застосування в промисловості і в народному господарстві. [8]

Графіт Заваллівського родовища широко застосовується в металургійній, електротехнічній, хімічній, машинобудівній та інших галузях промисловості. Він застосовується для виготовлення вогнестійких, керамічних, електротехнічних, змазочних, та антифрікціонних матеріалів, та багаточисленних виробів з них. Заваллівський графіт широко використовується також при виготовленні олівців, та фарб.

Процес збагачення графітового концентрату забезпечує отримання високовуглеводних товарних марок графіту, звільняючи його від кварцу, польового шпагата, слюди, амфіболіта, та ін. Товарний, ще більш низькозольний графіт, масова доля золи не менше 1%, отримують методом флотації з послідуючим збагаченням графіту. На основі графіту освоєно і змазочно-охолоджуючі рідини /СОР/. В результаті флотаційного збагачення, графітові концентрати містять бл. 85-92% вуглеводу, а після хімічного збагачення 99,0 - 99,9%.

Загальна характеристика

і важливі властивості графіту

Графіт представляє собою аллотропну форму вуглеводу, що має гексанальну кристалічну структуру. Атоми вуглевода розташовані пошарово, відстаючи одне від одного на відстань 3,5 Ає. За зовнішнім виглядом графіт має металічний свинцево-сірий колір, що змінюється від срібного до чорного, в залежності від розміру частинок, з характерним жирним блиском. На дотик графіт жирний та м'який, має здатність пролипатидотвердих поверхонь, також графіт не прозорий і лише в плівках товщиною менше ніж 0,2 мкм він просвічує.

Електричні властивості. Електропровідність графіту в 2,5 рази більше електропровідності ртуті. Це насамперед обумовлено наявністю в кристалічній решітці графіту легкорухливих електронів, котрі переносять не тільки електрику, але й передають теплові поштовхи від атома до атома. Також з цим пов'язані металічний блиск і його мала прозорість.

Термічні властивості. Графіт володіє великою теплопровідністю, яка залежить від великої кількості факторів. Теплопровідність вимірюється паралельно з електропровідністю.

Температура горіння. В потоці кисню температура горіння складає для кристалічного графіту 700 - 730 єC. При температурі 1000єC графіт повільно горить на повітрі.

Магнітні властивості. Графіт являється діамагнітним матеріалом.

Хімічні властивості і розчинність графіту. Хімічно - графіт інертний і не розчинний ні в яких розчинниках, крім розплавлених металів, особливо тих, у яких висока точка плавлення. При розчиненні утворюються карбіди, найбільш важливими з яких є карбіди заліза, вольфраму, титану, кальцію і бора.

Жирність і пластичність. Жирність і пластичність мають вирішальне значення там, де графітові матеріали піддаються пресуванню і формуванню - в виробництві гальванічних елементів, олівців, електродів і т.д.

Застосування графіту. Застосування кристалічного графіту Заваллівського родовища в промисловості дуже різноманітне. Графіт практично не застосовується у чистому вигляді, а входить в склад складних сумішей, часто в дуже невеликих кількостях, і надає цим сумішам технічно цінні властивості. Заваллівський графіт застосовують в різного роду виробах, в таких як: вогнестійкі вироби, Лиття металу, та машинобудування, металокерамічні вироби, електротехніка, азбестові і резинові вироби, пластмаси, виробництво олівців, змащувальні матеріали - використовують колоїдний графіт. Інші області застосування - лаки і фарби, виготовлені в якості пігмента, мають здатність проводити енергію, також вони термостійкі.

Упакування продукції

Графіт розфасовують в паперові чотирьохшарові,або п'ятишарові мішки вагою 10 - 30 кг.

При відвантаженні на експорт упаковка відтворюється в подвійну тару, що забезпечує збереження товару при транспортуванні. В окремих випадках за проханням споживача відбувається додаткове затарювання в джгутові мішки, або спеціальні м'які контейнери.

Упаковка колоїдно-графітових препаратів відбувається в залежності від марки препаратів.

Сухий колоїдно-графітовий препарат пакують в поліетиленові мішки, вологий - в паперові мішки.

Масляні препарати затарюють в металеві бочки місткістю 100 літрів, банки з білої жесті.

Водні колоїдно-графітові препарати розфасовують в поліетиленові бутилі місткістю 8, або 5 літ.

Таблиця 3.1

Продукція ЗГК (в тис. грн.)

РІК	Графіт ОФ	Експорт	Хім. оброблений графіт	КГП і СОР
1948	3,05
1949	6,43
1950	8,31
1951	10,57
1952	9,88
1953	9,71
1954	9,51
1955	9,74
1956	10,32
1957	11,94
1958	13,59
1959	18,01
1960	22,22
1961	15,52
1962	17,26	1,41
1963	20,46	2,62
1964	22,54	2,85
1965	24,24	2,23
1966	26,45	2,80
1967	28,98	3,90
1968	32,67	5,05
1969	37,20	6,92	0,590	0,010
1970	41,95	12,80	0,790	0,110
1971	47,48	12,26	1,060	0,220
1972	42,90	8,65	0,955	0,350
1973	47,09	13,22	1,223	0,470
1974	51,60	17,13	1,601	1,070
1975	56,21	18,15	2,098	1,220
1976	58,06	15,28	2,307	0,990
1977	58,36	15,53	2,658	1,060
1978	60,15	15,08	3,079	1,180
1979	61,29	12,72	3,332	1,680
1980	59,90	12,35	3,489	2,020
1981	35,59		3,421	1,950
1982	37,49	1,01	3,266	2,150
1983	36,51	0,75	3,594	2,200
1984	38,05	0,76	3,667	2,200
1985	36,00	0,93	3,907	2,430
1986	38,49	1,04	4,012	2,550
1987	39,67	1,80	3,888	2,670
1988	40,39	2,90	4,179	2,850
1989	42,32	5,76	3,936	2,820
1990	42,88	1,97	4,313	2,870
1991	39,38	0,93	3,687	2,900
1992	21,10	1,20	2,465	1,790
1993	5,99	0,80	0,586	0,890
1994	4,42	0,84	0,387	0,200
1995	8,66	2,55	0,252	0,290
1996	4,71	3,91	0,520	0,440
1997	6,05	0,93	0,469	0,230
1998	3,88	1,00	0,258	0,200
1999	5,88	0,43	0,477	0,100
2000	5,70	0,28	0,474	0,050
2001	6,25	0,19	0,454	0,120
2002	9,32		0,540	0,080
2003	10,96		0,660	0,110
2004	10,83		0,290	0,170
2005	10,80		0,653	0,150
2006	10,70		0,671	0,80
2007	10,597		0,653	0,104

За даними поданими в таблиці ми можемо спостерігати, що найбільше графіту було випущено у 1979 році, а саме 61,29 тисяч тонн, порівняно з попередніми і послідуючими роками. Також є багато методів обробки графіту, один із них флуктуаційний, це коли графіт видобувається за допомогою води, далі доочищується і проходить певні етапи обробки, такий, наприклад як хімічний - за допомогою хімічної обробки в результаті якої виводиться очищений графіт з точністю навіть до одної десятої відсотка від ста. Також в поданій таблиці ми можемо спостерігати, що виготовлення графіту в деяких роках від заснування підприємства дещо знижене і навіть немає його експорту, так наприклад у таких роках, як 1948 році видобуток графіту становив - 3,05 млн. тонн, а в 1994 році видобуток становив - 4,42 млн. тонн, і в 1996 видобуток графіту становив - 4,71 млн. тонн, це звісно трішки вище ніж в 1994 році, але зрівнюючи з поданими в таблиці показниками, це дуже мало і я вважаю, що такі стрибки у виробництві пов'язані з деякими кризами і простоями, які відбувалися в тих роках на підприємстві.

оборотний засіб політика джерело



Таблиця 3.2

Порівняння 2005, 2006, 2007 років

Рік	Графіт ОФ	Експорт	Хімічно оброблений графіт	КГП і СОР
2005	10,80		0,653	0,150
2006	10,70		0,671	0,80
2007	10,597		0,653	0,104

За даними поданими в таблиці ми бачимо, що у порівнювальних роках Експорту графіту не було, а впродовж з 2005-2007 років, його виробництво незначно, але скорочувалось у 2006 році, і дещо збільшилось у 2007 році.

Таблиця3.3

Розрахунок собівартості продукції

Показники	2005	2006	2007	2007 у% до 2005
Витрати на реалізацію продукції, тис. грн..	17133	19188	19971	117
Кількість товарної продукції, шт.	9067	10132	10537	116
Собівартість	1889,60	1893,80	1895,21	100

Розглянувши таблицю розрахунок собівартості продукції, і порівнюючи 2005, 2006, 2007 роки я помітила, що собівартість продукції зростає, це пов'язано перш за все з тим, що ціни на продукцію зростають.

Таблиця 3.4

Динаміка і структура витрат виробництва графіту на підприємстві «ЗГК»

Елементи затрат	Роки	2007 в% до 2005р
	2005	2006	2007
	Тис. грн	%	Тис. грн	%	Тис. грн	%
Сировина і матеріали	4126	24,1	4313,6	22,5	4718	23,6	114
Паливо і енергія	7336	42,8	7118	37	7076	35,4	96
Заробітна плата	436	2,6	440	2,3	454	2,27	104
Відрахування на соціальні потреби	167	1	168	1	173	0,9	104
Утримання експлуатація обладнання	1764	10,3	1820	10	1940	10	110
Загально виробничі витрати	1328	7,7	1846	9,6	2010	10,1	151
Загальногосподарські витрати	1969	11,5	3376,4	17,6	3600	18	183
Всього	17133	100	1988	100	19971	100	117

Динаміка і структура витрат на підприємстві ЗГК. протягом трьох років сировина і матеріали зростають, такий зріст пояснюється тим, що зі збільшенням обсягів виробництва підвищується потреба у сировині і матеріалах, які активно використовуються підприємством.

Паливо і енергія, протягом 2005 - 2006 року зростає, а в 2007 році зазнає спаду, такий стрибок пояснюється тим, що не завжди пропорціонально із збільшенням обсягів виробництва, чи перевищення норм виконання плану, кількість енергії, що споживається, збільшується, адже діють чітко встановлені тарифи на енергію, і це не завжди взаємопов'язано з обсягами на виробництва продукції. Заробітна плата протягом трьох років зростає на підприємстві.

Відрахування на соціальні потреби, зростають протягом 3 х років, такий зріст пов'язаний з тим, що підприємство сплачує державі кошти на соціальні потреби, а вона в разі нещасного випадку сплачує їх родині потерпілого, або ж самому потерпілому, що зазнав травми саме на виробництві.

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання зростають протягом трьох років, такий зріст пояснюється тим, що підприємство закуповує різні машини і обладнання, і витрачає кошти на їхнє утримання та експлуатацію купуючи паливо, і мастила, коли машини працюють і в процесі зношення втрачають свою вартість, то початкову вартість машини чи обладнання підприємство вираховує шляхом амортизаційних відрахувань, що встановлюють з моменту покупки і таким чином воно повністю окуповує вартість і витрати, що були пов'язані з ними.

Загально виробничі витрати зростають відносно загально виробничих потреб, які виникають в процесі виробництва, також це можуть бути витрати на купівлю нового обладнання. Загально господарські витрати також зростають протягом трьох років і я вважаю, що це також пов'язано з з загально господарськими потребами.

Елементи затрат у відсотках, ми розраховували шляхом ділення одного елемента на всю вартість і множення його на 100 відсотків.

3.1 Економічна суть оборотних засобів

Оборотні фонди - це частина засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому переносять свою вартість на вартість готової продукції змінюючи свою натуральну форму.

Оборотними виробничими фондами називають такі предмети праці, що використовуються у виробництві безповоротно, тобто повністю.

Потрібно зрозуміти одне, оборотні фонди при переробці вже не можуть повернути назад своєї форми і розмірів.. [11]

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. (Додаток Б).

Прикладом оборотних фондів у сільському господарстві також може бути виробництво соку з яблук, коли сировина, з якої виготовляється сік (яблуко) втрачає свою натуральну форму безповоротно.

3.2 Політика формування власних фінансових ресурсів

Під фінансовими ресурсами розуміють акумульовані грошові кошти з різних джерел, які надходять в господарський обіг і призначені для покриття його потреб. До фінансових ресурсів належать грошові фонди та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Загальна сума фінансових ресурсів кожного підприємства складається з таких елементів:

- Статутний фонд;

- Резервний фонд;

- Амортизаційний фонд;

- Спеціальний фонд;

- Нерозподілений (тимчасовий невикористаний) прибуток;

- Кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів і із відрахувань на соціальне страхування з оплати праці;

- Короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків;

- Кошти для фінансування капіталовкладень, та інші кошти відображені в пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Залежно від джерел формування фінансові ресурси підприємства поділяються на:

· Створені загальні розрахунки власних і прирівняних до власних грошових надходжень;

· Мобілізовані на фінансовому ринку;

· Ресурси, що надходять у порядку перерозподілу.

За правом власності фінансові ресурси поділяються на:

· Власні кошти підприємницької структури;

· Залучені кошти;

· Позикові фінансові ресурси.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається під час створення господарських суб'єктів. На функціонуючих підприємствах, фінансові ресурси формуються здебільшого за рахунок прибутку від основних та інших видів діяльності та амортизаційних відрахувань.

У процесі своєї діяльності підприємство може додатково залучити фінансові ресурси через випуск і розміщення акцій і облігацій бюджету чи державних фондів цільового призначення, централізованих корпоративних фондів, через отримання страхових сум, за умови настання відповідного страхового випадку.

Залучені фінансові ресурси за характером використання подібні власним, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємств. Разом із тим існують певні обмеження у їх використанні, адже такі кошти мають здебільшого цільовий характер.

Бюджетне асигнування - можуть надаватися підприємствам (як правило, державним) у таких формах:

- Бюджетні інвестиції,

- Державні дотації,

- Державні субсидії.

Бюджетні інвестиції - являють собою виділення коштів державних, або місцевих бюджетів на розвиток виробництва насамперед у виплаті капітальних вкладень. Вони спрямовані у пріоритетні галузі й проекти, які визначаються розвитком економіки країни в цілому.

Державні дотації - виділення коштів з бюджету на покриття збитків підприємства, як правило,у разі, коли збитковість є наслідком певної політики державного напрямку.

3.4 Визначення потреби підприємства в оборотних засобах

Організація оборотних активів на підприємстві включає визначення потреби в оборотних активах, їх складу структури джерел формування і регулювання, управління використання оборотних активів.

Принципи організації оборотних активів на підприємстві є наступними:

- Формування оборотних активів в розмірах необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу.

- Раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві.

- Самостійність підприємств щодо управління оборотними активами.

- Контроль за ефективністю використання оборотних активів.

Важливим елементом управління оборотними активами є нормування, або визначення загальної потреби господарюючих суб'єктів в власних оборотних активах. Правильний розрахунок цієї потреби є необхідним для встановлення мінімальної суми активів, що забезпечує стійкий фінансовий стан підприємства.

Нормування оборотних активів на підприємстві здійснюється з урахуванням специфічних факторів господарювання, характерних для кожної виробничої одиниці. Враховуються потреби підприємства в активах як на виробничі так і на невиробничі потреби, перспективи розвитку певного сегменту ринку, цілі і задачі, які поставлені перед суб'єктом господарювання.

Зниження величини оборотних активів призводить до виникнення нестійкого фінансового стану, затримки у виробничому процесі, і як наслідок зниження обсягів виробництва і збуту. В свою чергу завищення норми оборотних активів знижує можливість підприємства здійснювати капітальні вкладення з метою розширення виробництва. Вилучення оборотних активів з кругообігу визначає додаткові витрати на їх обслуговування, що є для підприємства дуже дорогим. [24]

Нормування оборотних активів на кожному підприємстві відбувається відповідно до кошторисів затрат на виробництво, і невиробничих потреб, бізнес плану який відбиває всі сторони комерційної діяльності.

Нормування оборотних активів представляє собою досить трудомістку аналітичну діяльність, в процесі якої розробляються норми і нормативи.

Норма оборотних активів - це відносна величина, що відповідає мінімальному економічно обґрунтованому запасів ТМЦ. Як правило, встановлюється в днях але можуть використовуватися також інші фінансові визначення.

На відміну від норми, норматив оборотних активів встановлюється на певний період, квартал, рік. Розрахунок нормативу здійснюється на підставі кошторису витрат, оскільки останній постійно змінюється виникає необхідність коригування нормативу. При цьому слід враховувати витрати не передбачені кошторисом: матеріали і запчастини для капітального ремонту, що здійснюється господарським способом, паливо для ЖКГ тощо.

Визначаючи норми оборотних активів для кожного підприємства необхідно зважати на:

- Умови постачання і збуту;

- Віддаленість постачальників від споживачів;

- Транспортні умови;

- Час необхідний для підготовки матеріалів для використання у виробництві товарів для реалізації;

- Періодичність введення матеріалів у виробництво;

- Тривалість виробничого циклу;

- Періодичність введення матеріалів у виробництво;

- Тривалість виробничого циклу і розподілу його між структурними підрозділами підприємства.

Таким чином нормування оборотних активів здійснюється у наступному порядку. На першому етапі розраховуються норми запасу в днях, або відсотках. Потім на підставі даних відповідно до планової документації і фінансової звітності визначається норматив оборотних засобів. Додаванням нормативів за окремими елементами основних засобів визначається визначають сукупність нормативів.

Визначенням мінімальної потреби у власних оборотних активах означає встановлення розміру грошових коштів авансованих у виробничі запаси, незавершене виробництво та запаси готової продукції такі розрахунки можуть бути виконані з використанням методів прямого розрахунку, аналітичного, або коефіцієнтного.

Метод прямого розрахунку - найбільш точне визначення потреби в оборотних активах враховує всі організаційно-технічні, технологічні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків обґрунтованих розрахунків здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод визначаються потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва, при цьому здійснюється корегування з врахуванням зайвих необхідних запасів та недоліків, які мали місце у попередньому періоді.(Додаток Г)

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат.

В практиці нормування оборотних активів допустимо використовувати комбінований підхід у використанні вказаних методів. Але при цьому слід пам'ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів, в часових проміжках до чергового розрахунку, із застосуванням методу прямого розрахунку.

3.4 Джерела формування оборотних засобів

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між встановленими та залученими обумовлено специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальником, бюджетом, банками та іншими ланками. [18]

Самостійність підприємств в організації власної виробничо-господарської діяльності стосується і організаційних джерел покриття потреби в оборотних активах. Разом з тим раціональна організація останніх передбачає виділення в загальній сукупності власних і прийнятих до них засобів кредитів банку, коштів кредиторів та інше.

Провідну роль у складі джерел формування призначені відігравати власні оборотні активи. Вони повинні забезпечувати майнову і оперативну самостійність підприємства, яка необхідна для рентабельності підприємницької діяльності. [6] (Додаток В).

Першочергово при створенні підприємства оборотні активи формуються за рахунок його статутного фонду. Вони спрямовуються на придбання виробничих запасів, які надходять у виробництво для виготовлення товарної продукції. Готова продукція надходить на склад і відвантажується споживачу. [18] До моменту виплати виробник відчуває потребу в грошових коштах, величина цієї потреби залежить не лише від обсягу інвестованих коштів, а й від розміру майбутніх розрахунків, вона може коливатись протягом року за різними причинами. Тому підприємство ТОВ «Заваллівський Графітовий комбінат» використовує й їхні джерела формування оборотних активів. В такому випадку джерелом їх поповнення є чистий прибуток підприємства.

Прибуток спрямовується на покриття приросту нормативних оборотних активів в процесі його розподілу. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки використання чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Розвиток конкуренції викликає необхідність спрямовувати чистий прибуток передусім на розвиток виробництва, його модернізацію й удосконалення. В плані цих заходів частина чистого прибутку спрямовується на приріст нормативу власних оборотних активів.

Конкретна величина цього прибутку визначається в процесі фінансового планування і залежить від ряду факторів: розміру приросту, нормативу оборотних матеріальних активів, загального обсягу прибутку в майбутньому періоді можливості залучення позикових коштів, необхідне першочергове спрямування прибутку на інвестиційні процеси тощо.

До засобів привчених до власних належать сталі пасиви ці засоби не можна відносити до власних, однак вони постійно знаходяться в обігу підприємства та в сумі мінімального залишку використовується в якості джерела формування власних оборотних активів.

Кошти, що надходять додатково є джерелом покриття власних оборотних засобів тобто лише в сумі приросту, тобто різниці між їх величиною на початок і на кінець року. [7]

Недостача власних оборотних активів виникає у випадку коли величина діючого нормативу перевищує суму власних оборотних активів, це є як правило результатом недоодержання запланованого прибутку чи нераціонального його використання. Ця недостача покривається за рахунок засобів виключно самого підприємства. Передусім на покриття недостачі спрямовується частина чистого прибутку, що залишилась в розпорядженні підприємства.



РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, так як здійснюється значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних і оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - беруть участь один раз, повністю споживаючись у кожному циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, в той час як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють декілька оборотів.

Отже оборотні активи що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва. В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів.

Ефективність використання оборотних активів не можна виміряти за допомогою одного показника, для цього необхідна система показників.

Важливим показником інтенсивності оборотних активів є швидкість їх обертання.

Обертання оборотних активів характеризується рядом взаємопов'язаних показників тривалістю одного обігу в днях, кількістю обігів за визначений період сумою оборотних активів на підприємстві на одиницю зайнятих продукціє цією (коефіцієнт завантаження). Тривалість основних оборотних активів в днях (0) визначається за формулою:

С-них активів

Т - обсяг реалізації продукції

Д - кількість днів у визначеному періоді

Кількість оборотів за визначений період або коефіцієнт обертання оборотних активів Кo.

Кo=

Чим вищим є при даних умоваКo, тим краще використовуються оборотні активи.

Кз - коефіцієнт завантаження (Кз) обернений до Кo.

Крім зазначених показників також застосовується показник віддачі оборотних засобів який визначається відношенням прибутку від реалізації продукції до залишків оборотних активів.. [4]



ВИСНОВОК

Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечити грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва.

Між фінансовою і виробничо-збутовою сторонами діяльності підприємства існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже часто є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості і асортименту продукції, ритмічне виробництво і відвантаження продукції сприяє своєчасному, а іноді достроковому одержанню коштів на розрахунковий рахунок. Це один напрям впливу. Однак є й інший, що зумовлюється зміною ефективності виробничих процесів. Наприклад, зростання зростання ефективності виробництва завжди зменшує потребу в ресурсах, а отже скорочуються відповідно до витрати фінансових коштів.

В результаті виконання курсової роботи на тему «Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємства» на основі звітів з практики по підприємству Заваллівська філія ТОВ «Заваллівський Графіт» Кіровоградської області Гайворонського району смт Завалля, можна зробити висновок, що підприємство є не досить рентабельним, а шляхом покращення становища підприємства є - прискорення обертання його оборотних активів, а вивільнення в результаті цього їх певної суми дозволяє підприємству спрямовувати їх за своїм бажанням, також, це дозволяє обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Пошук шляхів покращення оборотних активів передбачає перш за все впровадження сучасних технологій та інших досягнень НТП, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції. Важливу роль в цьому відіграє удосконалення умов матеріально-технічного обслуговування, крім того покращення свого становища на ринку передбачає стабільність з покупцями, вибір форм у відносинах розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунок підприємства. Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв'язків, покращення фінансової і платіжної дисципліни.



ЛІТЕРАТУРА

1. Фінанси підприємств навчальний посібник, - Александрова М.М, Виговська Н.Г, Кірейцев Г.Г, та ін.

2. Василюк О.Д - Державні фінанси України - навчальний посібник. - К., Вища школа, 1997 р.

3. Фінанси підприємств СССР учебник для вузов под. ред. Шерменева.

4. Фінанси: ученик для вузов М.В. Романовський, - видавництво «Юрайт»,

5. Ф.П. Підручник за редакцією Поддєрьогіна К. КНЕУ 2001 р.

6. Ф.П. Філімоненко О.С. - Навчальний посібник

7. Алексеенко М. М. Взгляд на развитие учения о налоге у экономистов А. Смита, Ж.-Б. Сея, Рикардо, Сисмонди и Дж.Ст. Милля. - Харьков. - 1870.

8. Алексеенко М.М. Общая теория переложения налогов. - Харьков. - п. 25.

9. Боди Зви, Мертон Роберт. Финансы. Пер. с англ.: Уч. Пособие. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2000.

10. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

11. Василик О.Д. Теорія фінансів; Підручник. - К.: НІОС, 2000.

12. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002.

13. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К: Наукова думка, 1997.

14. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: "А.С.К.", 2000.

15. Кейнс Дж. Мейнард. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. - М.: Прогресс. - 1978.

15. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч.посібник. - К.: знання, 1999.

16. Кулишер И.М. Очерки финансовой науки. Выпуск 1-й. - Петроград: Наука и школа. - 1919.

17. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період.-НАН України, Інститут економічного прогнозування. - К: 2000,

18. Мозговой О.Н. Фондовый рынок Украины. - К.:ФЕНИКС, 1997.

19. Озеров И.X. Основы финансовой науки. - Рига. - 1923.

20. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - К.: КНЕУ. -2001.

21. Пигу А. экономическая теория благосостояния. Т. 1: Пер. с англ. - М.: Прогресс. - 1985.

22. Пушкарёва В.М. История финансовой мысли иполитика налогов: учеб. Пособие. - М.: ИНФРА-М.-1996.

23. Федосов В.М., Опарін В.М, Пятаченко Г.О. та ін. Податкова система України. Підручник / За ред. Федосова В.М. - К.: Либідь, - 1994.

24. Финансы. Учебник. Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ "Финансы", - 3999.

25. Финансы. Учебник. Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. - М. перспектива, Юрайт. - 2001.

26. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посібник / За ред. Юрія С.І. -Тернопіль: - "Карт-бланш". - 2002.

27. Шарль Блашсарт. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М.Федосова. - К.: Либідь, 2000.

28. Рикардо Д. Начала политической экономики и налогового обложения: пер. с англ. - Сочинения. Т. 1. - М.: Госполитиздат. - 1955.

29. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Пер. с англ. - М.: Соцыэкгиз. - 1962.

30. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.А. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992.

31. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1992.

Размещено на Allbest.ru