На основі аналізу ділової активності та ефективності господарювання ДАХК «ЧСЗ» можна зробити висновок, що господарство нерентабельне, збиткове, має низьку фінансову стійкість. В роботі господарства намітились тенденції до зниження ділової активності та ефективності господарювання. З метою підвищення ділової активності та ефективності господарювання можна рекомендувати.

1. Знижувати собівартість продукції. Оскільки ціни на природний та зріджений газ регулюються державою і залишаються фіксованими потрібно звести до мінімуму витрати на їх транспортування, зменшити технічні втрати за рахунок запобігання експлуатації несправного обладнання, попередження проривів газових труб та викидів газу в атмосферу.

2. Розширювати мережу надання інших послуг (ремонт кораблів, можливо здача в оренду, виготовлення окремих деталей або обладнання, надання консультацій) так як ця ланка дає в господарство значні прибутки.

3. Підвищувати ефективність використання майна. З цією метою потрібно підвищувати частку оборотних виробничих фондів в обігових коштах, проводити роботу на зменшеннях зносу основних засобів.

4. Для підвищення ділової активності та ефективності господарювання проводити швидшу реалізацію продукції, не затримувати її на складі.

5. Проводити аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей. Контролювати своєчасне розрахування за надані послуги та реалізовану продукцію. На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідної періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати - нормальне явище у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість заводу за 2007 рік становить 196310,67 тис. грн. Тому необхідно проаналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта і при цьому врахувати:

- який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості.

6. З метою зменшення та недопущення виникнення простроченої кредиторської заборгованості не допускати замороження оборотних коштів в дебіторській заборгованості та наднормативних, не прокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів повинен бути достатнім і покривати необхідні мінімальні потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності. Для цього на підприємстві необхідно вести конкретний платіжний календар, який конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. Ведення платіжного календаря дає змогу постійно контролювати платоспроможність підприємства.

7. Підвищувати оборотність обігових коштів, що дає можливість покращувати ефективність господарювання. Раціональне і ефективне використання оборотних коштів - основа фінансової стійкості підприємства.

Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотній капітал лише у високоліквідні активи, щоб зменшити імовірність ризику та отримати найвищий прибуток. Підприємство повинно створювати конкурентноспроможну продукцію з високими споживчими якостями. В нашому випадку це може бути якісне та своєчасне виконання робіт по ремонту, швидке виконання замовлень. По можливості оборотні кошти бажано вкладати в найбільш ліквідні активи (цінні папери, банківські рахунки). Кошти, вкладені в незавершене виробництво, готову, але не відвантажену продукцію - низько ліквідні, тому що ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів.

8.Зменшувати період операційного циклу, тобто не затримувати матеріальні ресурси на складі, а перетворювати їх в грошові кошти. [13]

Для вивчення і розробки можливих шляхів розвитку підприємства в умовах ринкової економіки необхідний фінансовий прогноз. Основні його завдання - встановити обсяг фінансових ресурсів у майбутньому періоді, джерела їх формування і шляхи найбільш ефективного використання. Прогноз дозволяє розглянути тенденції, що складаються у ведення фінансової політики, із врахуванням впливу на неї внутрішніх і зовнішніх умов і на основі аналізу визначити перспективи фінансової стратегії, яка забезпечує підприємству стабільне фінансове і ринкове положення. Розроблення прогнозу дає можливість відповісти на життєво важливе питання: що очікує підприємство в майбутньому - зміцнення чи втрати платоспроможності(банкрутство).

У фінансовому прогнозуванні можуть бути використані економіко-математичне моделювання і метод експертних оцінок. Економіко-математичне моделювання дозволяє з певним ступенем ймовірності визначити динаміку показників залежно від впливу чинників на розвиток фінансових процесів у майбутньому. Для отримання більш надійного фінансового прогнозу економіко-математичне моделювання доповнюється методом експертних оцінок, який дозволяє коректувати знайдені в ході моделювання кількісні значення фінансових процесів.

У світовій практиці для прогнозування стійкості підприємства, виробу його фінансової стратегії, а також визначення ризику банкрутства використовуються різні економіко-математичні моделі.

Сьогодні дуже багато говориться й дискутується на тему ефективності фінансового управління. Особливо гостро це питання стосується великих промислових підприємств. В умовах адміністративно-командної системи, коли всі підприємства належали до державної форми власності, фінансове управління здійснювалося не на рівні підприємства, а на рівні галузевих міністерств і відомств. Фінансові негаразди одного підприємства компенсувалися ефективною роботою інших підприємств тієї ж галузі. Але ефективна робота підприємства, що працювало добре, не поліпшувала стану всієї галузі і не давала можливості скористатися результатами своєї праці внаслідок перерозподілу створюваних фондів на рівні галузі, об'єднань.

Ринковий нігілізм призводив до незацікавленості господарюючих суб'єктів у результатах своєї праці і був основною причиною кризи командно-адміністративної системи. Закони ринку, які примушують берегти кожну зароблену копійку, обмежуючи апетити як окремих компаній, так і держави в цілому, були підмінені “плановими методами господарювання”. Через масштабність своїх розмірів і неможливість оперативного до перевиробництва одних товарів і водночас недовиробництва інших. Метою виробництва було не отримання прибутку, а виробництво для повної зайнятості населення.

Основними керуючими принципами при використанні стартового капіталу підприємства є його цільове призначення та необхідність витрачення коштів, тобто обґрунтованість прийнятих рішень та їх доцільність. Так перш за все його витрачання на покриття понесених витрат в процесі здійснення господарської діяльності. Одним із основних напрямків витрачання коштів - це покриття довгострокових зобов'язань, сплата податків. Якщо ж підприємство бере майно та технології в оренду, то слід розраховувати видатки, щоб поступово перейти на власне майно. Якщо ж підприємство набирає все більше обертів в здійсненні своєї господарської діяльності видатки потрібно спрямовувати на закупівлю нових технологій, сировини та матеріалів.

Оцінка бізнесу може залежати від підсумків реалізації, до того ж передбачає багато аспектів. Ці аспекти акумулюються, серед іншого, у базі даних аналізу - балансі, достовірність якого не остання справа. Звітність, що оприлюднюється, не є комерційною таємницею. Тому аналітики іноді зазирають до чужої оприлюдненої звітності, щоб пограти цифрами на злість ворогам, на радість підприємцям. Але не завжди на звітність можна спиратися, починаючи аналіз фінансового стану. У випадках підготовки перерозподілу власності зацікавлені особи сприяють непрозорості показників. Але теоретично такі випадки є винятком і не беруться до уваги. [17, c.100]

ВИСНОВКИ

На основі проведеного фінансового аналізу ГАХК „ЧСЗ” за 2005 - 2007 роки можна зробити наступні висновки.

1. На основі загальної оцінки майна підприємства і джерел його формування можна зробити висновок, що валюта балансу збільшується, але структура активу і пасиву балансу незадовільна. Підприємство має „тяжку” структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати і високу чуттєвість підприємства до зміни виручки.

Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах зменшується, це можна оцінювати як негативне явище для майнового стану підприємства. Частка основних засобів в активах зменшується, це можна розцінювати як позитивний результат. Спостерігається збільшення коефіцієнту зносу основних засобів, це негативний результат роботи підприємства. Основні засоби майже не відновлюються. Частка оборотних виробничих фондів в активах підприємства збільшується (на відміну від частки оборотних виробничих фондів в оборотних активах), це можна оцінювати як позитивне явище для майнового стану підприємства. Отже, загальний стан активів підприємства незадовільний.

У структурі пасивів переважає власний капітал.

Але майно підприємства у звітному році у порівнянні з попереднім стало використовуватися ефективніше. Підприємство збільшує чистий дохід від реалізації головним чином за рахунок поліпшення використання майна, а не за рахунок його збільшення, і це можна віднести до позитивного результату роботи підприємства.

Необоротні активи на початок і кінець року були сформовані за рахунок власних коштів. З оборотних активів на початок року тільки запаси були сформовані за рахунок власних коштів.

Загальний стан пасиву характеризується тим, що переважає власний капітал, і хоча майно підприємства стало використовуватися ефективніше, такий стан не можна вважати задовільним. Досвід інших підприємств свідчить про те, що ефективність використання позикового капіталу більше ефективності використання власного капіталу. Підприємство майже не звертається до зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, і це можна віднести до негативного результату, тому що керівництво підприємства не вміє, не хоче або не має можливості використовувати зовнішні джерела фінансування своєї діяльності.

2. На основі аналізу активу було виявлене наступне.

На основі аналізу необоротних активів можна зробити висновок, що у підприємстві більша частина засобів сконцентрована в основних засобах, і підприємство не приділяє уваги ні інноваціям, ні інвестиціям. З іншого боку, підприємство не відволікає коштів з виробництва, і це дає результати для сьогодення, але керівництво не замислюється над довгостроковими перспективами розвитку.

На основі аналізу оборотних активів можна зробити висновок, що їх стан незадовільний. На підприємстві склалася структура оборотних активів із значною часткою дебіторської заборгованості і малою часткою грошових коштів. Така структура свідчить про проблеми у маркетинговій політиці підприємства і про переважно негрошовий характер розрахунків. Структура запасів не відповідає рекомендованим вимогам і на кінець звітного року ситуація ще більше погіршується. Накопиченість запасів у 3 рази більше рекомендованої для промислових підприємств. Щодо дебіторської заборгованості, її обсяг на кінець року ще більше збільшився. Це може призвести до виникнення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання запасів і виплати заробітної плати.

3. На основі аналізу пасиву підприємства можна зробити висновок, що структура пасиву характеризується значною стійкістю, переважну більшість у ній займає власний капітал, який на кінець року збільшується. Це не ідеальна ситуація для підприємства, тому що підприємство завжди зацікавлене у притягненні позикових коштів. У структурі власного капіталу збільшуються нерозподілений прибуток і резервний капітал, це задовільний результат роботи.

У позиковому капіталі найбільшу питому вагу займає кредиторська заборгованість. Її більш детальний аналіз показує, що кредиторська заборгованість підприємства збільшилась, а зміни в структурі кредиторської заборгованості можна охарактеризувати як такі, що не можуть суттєво вплинути на фінансовий стан підприємства, до того ж загальна вартість кредиторської заборгованості, як і всього позикового капіталу, у пасивах підприємства незначна.