Фінансове забезпечення розширеного відтворення основних засобів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра «Фінанси і кредит»

КУРСОВА РОБОТА

Тема: «Фінансове забезпечення розширеного відтворення основних засобів на підприємстві»

Виконала:

студентка 2-го курсу

групи МСФ 1/09

Панасюк Аліна

Науковий керівник:

Присяжнюк А.Ю.

Київ 2011



Зміст

Вступ

1. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення

1.2. Сутність і склад фінансового забезпечення відтворення основних засобів

1.3. Знос і амортизація основних засобів

1.4. Фінансування ремонту основних засобів

2. Аналіз стану та використання основних засобів підприємства

2.1. Фінансовий аналіз підприємства

2.2. Оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами

3. Організація відтворення основних засобів. Ремонт та модернізація

3.1. Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства

3.2. Шляхи поліпшення ефективності виробництва на базовому підприємстві

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

Економікою охоплюються усі без винятку сторони життя людини, пов'язані з задоволенням її фізіологічних і духовних потреб. Щоб підтримувати необхідний життєвий рівень, мати сім'ю, виховувати дітей, людям необхідні їжа, притулок. Ці предмети життєзабезпечення створюються на підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва та при участі підприємств транспорту і зв'язку.

Безумовно, щоб відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруд, машин, знарядь й інших засобів праці, що приймають участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне використання основних фондів є першочерговою задачею підприємства.

Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі засоби. У умовах ринкової економіки початкове формування основних засобів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється при участі фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, що опосередковують придбання, експлуатацію і відновлення засобів праці.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Предметом дослідження виступають основні засоби підприємства та питання планування потреби в них, а об'єктом дослідження є ТОВ „Пролісок”, яке займається роздрібною торгівлею канцелярських товарів.

Завданням даної курсової роботи являється по-перше - визначення методів фінансового відтворення основних засобів, правильність та своєчасність нарахування амортизаційних відрахувань, що забезпечує стабільну роботу без перевитрат по оновленню основних виробничих та невиробничих фондів; по-друге - повне оновлення, заміна, основних засобів для випуску на ринок цілком нового, конкурентоспроможного товару, або заміна спрацьованих вузлів та устаткування.

Метою курсової роботи стало вивчення питань - ремонту та модернізації основних засобів, аналізу руху, стану та розвитку основних засобів, оцінки ефективності основних засобів.

Для продуктивної роботи ТОВ „Пролісок” амортизації основних засобів буде недостатньо. Вона є лише відновленням балансової вартості основних фондів через прибуток від створеного товару, але в нинішніх умовах жорсткої конкуренції ринку попиту та пропозиції постійно потребує нових товарів, більш високої якості та низької ціни. Нажаль за допомогою застарілих засобів товариство навряд-чи зможе представити на ринок конкурентоспроможну продукцію.

Для випуску на ринок конкурентоспроможних товарів ТОВ „Пролісок” повинне постійно поліпшувати склад своїх основних засобів. Для цього і існують капітальні вкладення.

Капітальні вкладення це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, -- дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління. Підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Якщо товариство не буде виконувати зазначені нижче дії по фінансовому забезпеченню та відтворення основних засобів воно буде не здатне, в нинішній період переходу до ринкових відносин, випустити на ринок конкурентоспроможну продукцію, і прибуток, в кращому випадку, буде дорівнювати «0».



1. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

1.1 Сутність основних засобів та їх відтворення

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи.

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Відтворення основних засобів - процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте і розширене відтворення.

За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення потужності основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії:

1) відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань.

2) відбувається перетворення частин основних засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизації.

3) в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

1.2 Сутність і склад фінансового забезпечення відтворення основних засобів

Капітальні вкладення - це витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

Капітальні вкладення - витрати на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає такі дані:

* первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

* наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

* суму амортизаційних відрахувань, яку буде нараховано протягом планового періоду;

* орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

* орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

* вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Бюджет капітальних витрат включає два розділи: І розділ - «Капітальні витрати», ІІ розділ - «Надходження коштів».

Під час опрацювання розділу «Капітальні витрати» передбачається зробити такі розрахунки як виділення із загального інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік; уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням коректив, які вносяться підрядчиком у технологію робіт; уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв'язку із зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту; уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових ресурсів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі розроблення бюджету капітальних вкладень маж визначатися з урахуванням тільки тих витрат, які відображено в первісній оцінці інвестиційних ризиків.

Процес розробки розділу «Надходження коштів» передбачає, як правило, такі етапи: уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображено в першому розділі бюджету; уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних витрат; забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом виконання робіт.

Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується у розрізі місяців.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

Існує три види капітальних вкладень:

Перший - на заміну й оновлення устаткування з метою підвищення якості продукції або скорочення витрат на її виробництво.

Другий - на розширення виробничих потужностей у зв'язку зі збільшенням попиту на продукцію, що вробляється.

Третій - на створення виробничих потужностей для випуску нових видів продукції.

Рішення щодо об'єктів, їх придбання, вироблення або удосконалення підприємство вирішує самостійно. На підставі такого рішення визначають джерела, за рахунок яких здійснюватимуться ці капітальні вкладення.



Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості. [4. ст..105]

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості. До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів визначається за формулою:

(3. 3.2. 1.)

де М -- мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів;

О -- очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П -- планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 -- наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 -- перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком “+”, -- це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак “-“ -- це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва. [2. ст..25]

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.

До позичених та залучених коштів належать: довгострокові банківські кредити; позики інших підприємств; кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань; кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству; фінансування з благодійних фондів; іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.

1.3 Знос і амортизація основних засобів

Знос об'єкта - сума амортизації з початку його корисного використання.

Розрізняють два види зносу основних засобів - фізичний і моральний.

Фізичний знос - поступова втрата основними засобами споживчої вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. [1. ст..11]

Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці, тощо.

Величин фізичного зносу засобів праці залежить від ряду чинників: якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеня навантаження (кількості змін роботи на добу, тривалості змін, інтенсивності роботи тощо); кваліфікації працівників, своєчасного проведення оглядів і ремонту техніки; захисту від впливу атмосферних умов тощо.

Основні засоби, які не використовуються, також зношуються в результаті дії сил природи.

В Україні ступінь зношення основних засобів у промисловості поступово приближається до критичної межі це свідчить про необхідність посилення заходів щодо оновлення основних засобів.

Фізичний знос визначають обстеженням фактичного технічного стану об'єкта, аналізу строків служби або порівняння вартісних величин за формулою:

(2. 2.2. 1.)

де , - відповідно фактичний строк експлуатації та нормативний строк служби (амортизаційний період), у роках.

Розмір фізичного зносу у вартісному вираженні визначають зіставленням суми амортизації на певне відновлення вартості об'єкта основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну заношених основних засобів через нове капітальне будівництво, або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується за рахунок капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - знос основних засобів у наслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що собівартість зростає, а якість знижується як порівняти з продукцією виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні

Моральний знос зменшує вартість основних засобів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів підприємства. Вирахуванням з первісної вартості основних засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних засобів.

Зв = [ В (100 -І) ] : 100 (2. 2.2. 2.)

Де Зв - залишкова вартість основних засобів;

В - відновлювальна (первісна) вартість основних засобів;

І - рівень зносу основних засобів, %.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація - відповідно до П(с)БО № 7 це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання. Вартість, яка амортизується - це первісна вартість або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості. [5. ст..187]

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються такі витрати:

на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

на здійснення усіх видів ремонту, реконструкції, технологічного переоснащення, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Для обчислення амортизаційних відрахувань з метою визначення оподатковуваного прибутку основні засоби поділяються на такі групи:

Група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електричні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти.

Група 3 - робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулювальні пристрої.

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного обчислення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних швидкозношуваних предметів.

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних засобів на початок звітного періоду у таких відсотках:

Група 1 - 8 %.

Група 2 - 40 %.

Група 3 - 24 %.

Група 4 - 60 %.

Слід зазначити, що чинним законодавством України передбачено, що платник податку має право застосовувати більш низькі, ніж законодавчо встановлені, ставки амортизації об'єктів основних засобів.

Балансова вартість груп основних засобів підприємства на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Бб= Бз + Пб - Вб - Аб (2. 2.2. 3.)

Де Бб - балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду, грн..;

Бз - балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;

Пб - сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, технологічне переоснащення модернізацію та інше поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Вб - вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Аб - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

З наведеної формули видно, що витрати підприємства на придбання основних засобів збільшують балансову вартість відповідної групи з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування ПДВ, коли підприємство зареєстроване як платник такого податку.

Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість об'єкта відносять до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а надалі вартість об'єкта вважається нульовою.

Амортизація основних засобів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Відповідно до П(с)БО №7 амортизацію основних засобів нараховують, застосовуючи такі методи:

- прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості яка амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;

- зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та результатом добування кореня n-го степеня з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість, де n - кількість років корисного використання об'єкта;

- прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкту амортизації, і подвоюється;

- кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму показників кількості років його корисного використання;

- виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, що його Товариство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. [8. ст..34]

Як зазначалося вище, метод амортизації основних засобів підприємство вибирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.

Слід зазначити, що протягом року метод амортизації об'єкта основних засобів підприємство може переглядати вразі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації незалежно від методу її нарахування підприємство проводить щомісячно протягом року, якщо воно не має сезонного характеру виробництва, тоді амортизація проводиться протягом окремого часу роботи підприємства у звітному періоді.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів які обрало підприємство по її нарахуванню.

1.4 Фінансування ремонту основних засобів

Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.

Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів.

Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних засобів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.

Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.

Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.



2. Аналіз стану та використання основних засобів підприємства

2.1 Фінансовий аналіз підприємства

Перед тим, як дати оцінку ступеня забезпеченості підприємства основними засобами, слід проаналізувати основні показники діяльності ТОВ „Фіалка”, щоб детальніше познайомитися із його діяльністю, які наведені в таблиці 2.1.

Дані таблиці 2.1 свідчать про ефективність діяльності підприємства, зокрема, протягом 4-х останніх років спостерігається зростання чистого прибутку підприємства (рис. 2.1). Насамперед, це викликано збільшенням обсягу виробництва продукції на фоні відносного зниження їх собівартості (див. рис. 2.2 - 2.3).

Рис. 2.1. Динаміка чистого прибутку ТОВ „Фіалка” в 2001-2004 рр. (тис. грн.)



Таблиця 2.1. Основні показники діяльності ТОВ „Фіалка” та їх динаміка протягом 2001-2004 рр.

Найменування показника	Період	2002/2001	2003/2002	2004/2003
	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	абс	%, t	абс	%, t	абс	%,t
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)	3869,00	4515,80	6542,00	7724,20	646,80	16,72	2026,20	44,87	1182,20	18,07
Собівартість реалізованої продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)	2410,00	1777,20	3248,00	3767,30	-632,80	-26,26	1470,80	82,76	519,30	15,99
Необоротні активи (тис.грн.)	5026,00	4785,00	4577,00	4513,40	-241,00	-4,80	-208,00	-4,35	-63,60	-1,39
Оборотні активи (тис.грн.)	706,00	508,00	396,00	770,90	-198,00	-28,05	-112,00	-22,05	374,90	94,67
Довгострокові зобов'язання (тис.грн.)	4000,00	3445,00	2854,00	2498,60	-555,00	-13,88	-591,00	-17,16	-355,40	-12,45
Поточні зобов'язання (тис.грн.)	297,00	744,00	623,00	1051,30	447,00	150,51	-121,00	-16,26	428,30	68,75
Чистий прибуток (збиток) (тис.грн.)	216,00	359,20	472,00	623,00	143,20	66,30	112,80	31,40	151,00	31,99

Рис. 2.2. Динаміка виручки від реалізації 2001-2004 рр.



Рис. 2.3. Собівартість продукції ТОВ „Фіалка” (у відсотках до валової виручки) протягом 2001-2004 рр.

В таблиці 2.2 наведені основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка”.

Негативним моментом в діяльності підприємства є незадовільне значення Коефіцієнта забезпечення власними оборотними активами, при нормативному значення >0,1, фактичне значення зазначеного показника мало значення -0,32 в 2002 р, -0,36 в 2003 р. та -027 в 2004-му р.

Позитивним моментом в є постійне збільшення коефіцієнту оборотності активів з 0,68 в 2002 році до 1,26 в 2004, а також постійне збільшення Коефіцієнта оборотності матеріальних запасів з 6,97 в 2002 р. до 16,6 в 2004 р.

Незважаючи на збільшення оборотних активів в 2004 році, підприємству не вистачає чистого оборотного капіталу. Від'ємні показники чистого оборотного капіталу протягом 2002-2004 рр. показують неможливість підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання, а також свідчать про неможливість розширювати подальшу діяльність.



Таблиця 2.2

Основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр. Розраховано на підставі методики, наведеної в Додатку 3.

Показники	Нормативне значення	2002	2003	2004
1. Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт покриття	>1	0,68	0,64	0,73
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6-0,8	0,4	0,29	0,51
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0 збільшення	0,3	0,19	0,07
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	>0 збільшення	-236	-227	-280,4
2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості підприємства)
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	>0,5	0,21	0,3	0,33
Коефіцієнт фінансування	<1 зменшення	3,79	2,32	2,05
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами	> 0,1	-0,32	-0,36	-0,27
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0 збільшення	-0,214	-0,152	-0,162
3. Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності активів	збільшення	0,68	1,06	1,26
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення	8,31	7,98	7,69
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення	22,47	84,53	16,35
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)	зменшення	16,02	4,26	22,02
Строк погашення кредиторської заборгованості {днів)	зменшення	43,32	45,13	46,82
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	збільшення	6,97	15,14	16,6
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	збільшення	0,61	0,86	1
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільшення	2,96	4,19	3,99
4. Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності активів	>0 збільшення	0,07	0,09	0,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	>0 збільшення	0,28	0,36	0,39
Коефіцієнт рентабельності діяльності	>0 збільшення	0,1	0,09	0,1

Тепер перейдемо до аналізу ступеня забезпеченості підприємства основними засобами.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Так, якщо у відповідності до звітних даних випуск товарної продукції за 2003 рік становив 4577 тис. грн., вартість основних виробничих засобів - 7724,2 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,59 грн (4577 тис грн./7724,2 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 59 коп. основних виробничих засобів.

Відповідно у 2004 році цей показник становив: 0,69 грн. (4513,4 тис. грн./ 6542 тис. грн.).

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Вартість основних виробничих засобів на 2003 рік становила 4577 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На 2004 рік - відповідно 4513,4 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на 2003 рік становила - 53,84 тис. грн., на кінець 2004 року - 56,4 тис. грн.

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства. основний засіб амортизація фінансування

Вартість основних виробничих засобів на кінець 2003 року становила 4577 тис. грн., сума зносу основних засобів - 1807 тис. грн., а вартість майна - 4973 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,55 ((4577-1807)/4973).

Відповідно у 2004 році цей показник становив - 4513,4-1952,4/5284,3, що дорівнює - 0,48.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Таким чином, ми бачимо, що підприємство забезпечене основними засобами і аналізовані показники, в цілому, є позитивними.

Інформація про основні засоби ТОВ „Фіалка” наведена в таблицях 2.3-2.4.

Таблиця 2.3

Основні засоби ТОВ „Фіалка” в 2003-2004 рр. (тис. грн.)

Основні засоби	2003 р.	2004 р.
залишкова вартість	4577	4513,4
первісна вартість	6384	6465,8
Знос	1807	1952,4
Усього	4577	4513,4

Склад необоротних активів аналізованого підприємства наведений в таблиці 2.4.



Таблиця 2.4

Склад необоротних активів ТОВ „Фіалка” Орендованих основних засобів підприємство не має в 2003-2004 рр.

Найменування основних засобів	Власні основні засоби (тис.грн.)
	2003 р.	2004 р.
Виробничого призначення:	4 577.0	4 513.4
- будівлі та споруди	3 775.3	3 644.2
- машини та обладнання	230.0	150.0
- транспортні засоби	78.6	48.6
- інші	493.1	670.6
Усього	4 577.0	4 513.4

Найбільшу питому вагу у складі необоротних активів займають будівлі та споруди.

Рис. 2.4. Динаміка необоротних активів ТОВ „Фіалка” протягом 2001-2004 рр. (тис. грн.)

Відновлення необоротних активів підприємства протягом аналізуємого періоду не відбувалось.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

2.2 Оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк (2.1.)

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Відповідно до формули у 2003 році цей коефіцієнт становив - 0,28.

У 2004 році - 0,30.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз (2.2)

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Кп у 2003 становив - 0,72, а у 2004 році - 0,70.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк; (2.3)

Кв = Фв / Фк, (2.4)

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.



3. Організація відтворення основних засобів. Ремонт та модернізація

3.1 Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства

Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.

Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.

Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів.