Аналіз фінансової звітності, як бази прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз фінансової звітності, як бази прийняття управлінських рішень

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень.

Власники аналізують фінансові звіти з метою підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності положення фірми. Кредитори і інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внескам. Якість прийнятих рішень у значній мірі залежить від якості їхнього аналітичного обґрунтування.

Введення нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерського обліку і звітності до відповідності вимогам міжнародних стандартів викликають необхідність використання нової методики фінансового аналізу, що відповідає умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обґрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стійкості підприємства, оцінки ділової активності і ефективності підприємницької діяльності. Основним (інколи і єдиним) джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера служить бухгалтерська звітність, що стала публічною. Звітність підприємства в умовах ринкової економіки базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про його діяльності.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники коштів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво.

Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу та оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність приміщення в підприємство своїх капіталів і т.д.

Друга група користувачів фінансової інформації - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів. Це - аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки.

У визначених випадках для реалізації цілей фінансового аналізу буває недостатньо використовувати лише бухгалтерську звітність. Окремі групи користувачів, наприклад керівництво і аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку). Проте найчастіше річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.

Методика фінансового аналізу включає три взаємозалежних блоки:

1. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства;

2. Аналіз фінансового стану підприємства;

3. Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Основна мета фінансового аналізу - одержання найбільшого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, зміна в структурі активів і пасивів, у розрахунках із кредиторами і дебіторами. При цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і прогноз на найближчу або віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Зміст конкретних цілей фінансового аналізу істотно залежить від задач суб'єктів фінансового аналізу.

Мета аналізу досягається в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення цього аналізу. Основними факторами є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична фінансова звітність підприємства - це лише «сира» інформація, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Щоб приймати управлінські рішення в області виробництва, збуту фінансів, інвестицій і нововведень, керівництву потрібна постійна поінформованість по відповідних питаннях, можлива лише в результаті добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної «сирої» інформації.

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до частки. Але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється тимчасова і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності.

Фінансовий аналіз є прерогативою вищої ланки управлінських структур підприємства, здатних впливати на формування фінансових ресурсів і на потоки коштів. Ефективність або неефективність приватних управлінських рішень, пов'язаних з визначенням ціни продукту, розміру партії закупівель сировини або постачань продукції, заміною устаткування або технології, повинна пройти оцінку з погляду загального успіху фірми, характеру її економічного росту і росту загальної фінансової ефективності.

Основними функціями фінансового аналізу є:

- об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності і діловій активності об'єкта аналізу;

- виявлення факторів і причин досягнутого стану та отриманих результатів;

- підготовка і обґрунтування прийнятих управлінських рішень в області фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового стану і фінансових результатів, підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

Підприємства та організації представляють бухгалтерську (фінансову) звітність по наступних адресам (користувачам фінансової інформації):

- власникам (учасникам, засновникам) відповідно до установчих документів;

- державної податкової інспекції (відповідно до юридичної адреси підприємства);

- органам державної статистики для узагальнення і публічного використання зовнішніми користувачами інформації;

- іншим державним органам, на які покладена перевірка окремих сторін діяльності підприємства та одержання відповідної звітності. До них відносяться, наприклад, фінансові органи, що здійснюють фінансування витрат підприємства за рахунок асигнацій з бюджету або бюджетних позичок;

- органам Держкоммайна, міністерствам, відомствам представляють звітність підприємства, що знаходяться в державній або муніципальній власності цілком або частково, а також приватизовані підприємства (у тому числі орендні), створені на базі державних підприємств або їхніх структурних підрозділів, до закінчення терміну викупу.

Річну бухгалтерську звітність підприємства представляють не пізніше 1 квітня наступного за звітним роки.

Підприємства, що мають у своєму складі філії або дочірні компанії представляють консолідовану звітність не пізніше 30 червня наступного за звітним роки.

У складі річного бухгалтерського звіту підприємства представляють наступні форми:

- форма №1 «Баланс підприємства». У ньому фіксується вартість (грошове вираження) залишків необоротних і оборотних активів, капіталу, фондів, прибутку, кредитів і позик, кредиторської заборгованості та інших пасивів. Баланс містить узагальнену інформацію про стан господарських засобів підприємства, що входять в актив, джерел їхнього утворення, що складають пасив. Ця інформація представляється «На початок року» і «На кінець року», що і дає можливість аналізу, зіставлення показників, виявлення їхнього росту або зниження. Однак відображення в балансі тільки залишків не дає можливості відповісти на всі питання власників і інших зацікавлених служб. Потрібні додаткові докладні зведення не тільки про залишки, але і про рух господарських коштів і їхніх джерел. Це досягається підготовкою наступних форм звітності:

- форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

- форма №3 «Звіт про рух капіталу»;

- форма №4 «Звіт про рух грошових коштів»;

- форма №5 «Додаток до бухгалтерського балансу»;

- «Пояснювальна записка» з викладом основних факторів, що вплинули в звітному році на підсумкові результати діяльності підприємства, з оцінкою його фінансового стану;

- підсумкова частина аудиторського висновку (для підприємств, що підлягають обов'язковому аудитові), що підтверджує ступінь вірогідність зведень, що включаються в бухгалтерську звітність підприємства.

Звітність - це заключний елемент системи бухгалтерського обліку. Всі елементи бухгалтерського звіту тісно зв'язані між собою і являють собою єдине ціле, тобто систему економічних показників, що характеризують умови і результати роботи підприємства за звітний період. Разом з тим зведення, що утримуються в бухгалтерській звітності, мають комплексний характер, тому що, як правило, вони відбивають різні аспекти тих самих господарських операцій і явищ. Наприклад, дані, представлені в балансі підприємства (Форма №1), доповнюють зведення що утримуються в звіті про фінансові результати (Форма №2), і навпаки.

Системність і комплексність даних, що відображаються в бухгалтерській звітності, є наслідком визначених вимог до її складання:

- повнота відображення в обліку за звітний рік усіх господарських операцій, здійснюваних цього року, та результатах інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів і витрат до звітного періоду відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку і Положенням по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Україні;

- тотожність даних аналітичного обліку обороту і залишкам по рахунках синтетичного обліку на дату проведення річної інвентаризації;

- дотримання протягом звітного року прийнятої облікової політики. Зміна облікової політики в порівнянні з попереднім роком повинне бути пояснене в Пояснювальній записці до річного звіту.

Бухгалтерська звітність підприємства служить основним джерелом інформації про його діяльності. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини досягнутих успіхів, а також недоліків у роботі підприємства допомагає намітити шляхи удосконалювання його діяльності. Повний всебічний аналіз звітності потрібний насамперед власникам і адміністрації підприємства для прийняття рішень про оцінку своєї діяльності.

Найбільш інформативною формою для аналізу фінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс (форма №1). Баланс відображає стан майна, власного капіталу і зобов'язань підприємства на визначену дату.

В актив балансу включаються статті, у яких об'єднані визначені елементи майна підприємства по функціональній ознаці. Актив балансу складається з трьох розділів. У розділі I «Необоротні активи» відображаються земельні ділянки, будинки, спорудження, машини, устаткування, незавершене будівництво; довгострокові фінансові вкладення; нематеріальні активи та інші необоротні активи. Розділ ІІ активу балансу «Оборотні активи» відображає величину матеріальних оборотних коштів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і т.д.; наявність у підприємства вільних коштів, короткострокових фінансових вкладень, величину дебіторської заборгованості та інших оборотних активів. У розділі ІІІ відображають непокриті збитки минулих років і звітного року.

В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності коштів, тобто в порядку зростання швидкості перетворення цих активів у процесі господарського обороту в грошову форму.

У пасиві балансу угруповання статей дано по юридичній ознаці. Уся сукупність зобов'язань підприємства за отримані цінності і ресурси насамперед розділяється по суб'єктах: перед власниками господарства і перед третіми особами (кредиторами, банками та ін.).

Зобов'язання перед власниками (власний капітал) складаються у свою чергу з двох частин:

1. З капіталу, що одержує підприємство від акціонерів і пайовиків у момент установи господарства й у наслідку у виді додаткових внесків ззовні.

2. З капіталу, що підприємство гарантує в процесі своєї діяльності фондується частина отриманого прибутку у виді нагромаджень.

Зовнішні зобов'язання підприємства (позиковий капітал або борги) підрозділяється на довгострокові (терміном понад рік) і короткострокові (до року). Зовнішнє зобов'язання являють собою юридичні права інвесторів, кредиторів на майно підприємства. З економічної точки зору зовнішні зобов'язання - це джерело формування активів підприємства, а з юридичної - це борг підприємства перед третіми особами.

Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості погашення (повернення) зобов'язань у порядку її зростання. Перше місце займає статутний капітал як найбільш постійна (перманентна) частина балансу. За ним випливають інші статті.

Найбільш важливими задачами аналізу балансу є:

- оцінка прибутковості (рентабельності) капіталу;

- оцінка ступеня діловий (господарської) активності підприємства;

- оцінка фінансової стійкості;

- оцінка ліквідності балансу і платоспроможності підприємства.

Баланс дозволяє оцінити ефективність розміщення капіталу підприємства, його достатність для поточної і майбутньої господарської діяльності, оцінити розмір і структуру позикових джерел, а також ефективність їхнього залучення.

На основі вивчення балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення про доцільність і умови ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити кредитоспроможність підприємства як позичальника; оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства і його активів і інші рішення.

Деякі найбільш важливі статті балансу розшифровуються в Додатку до балансу (форма №5), що складається з наступних розділів:

1. Рух позикових коштів (довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик) з виділенням позичок, непогашених у термін.

2. Дебіторська і кредиторська заборгованість (довгострокова і короткострокова), а також забезпечення (отримані і видані).

3. Амортизуєме майно: нематеріальні активи, основні засоби, малоцінні і швидкозношуючі предмети.

4. Рух коштів фінансування довгострокових інвестицій фінансових вкладень.

5. Фінансові вкладення (довгострокові і короткострокові, паї і акції інших організацій, облігації та інші цінні папери, надані позики та ін.).

6. Витрати організації (по елементах).

7. Розшифровка окремих прибутків і збитків.

8. Соціальні показники: середньо забезпечена чисельність персоналу; відрахування на соціальні потреби (у Фонд соціального страхування, у Пенсійний фонд, у Фонд зайнятості, на медичне страхування), грошові виплати і заохочення, доходи по акціях і внескам.

9. Довідка про наявність цінностей, що враховуються на забалансових рахунках:

- орендовані основні засоби;

- товари, прийняті на відповідальне збереження;

- товари, прийняті на комісію;

- знос житлового фонду;

- знос об'єкта зовнішнього благоустрою;

- списана в збиток заборгованість у неплатоспроможних дебіторів.

Дані форми №5 разом з балансом показниками форми №2 «Звіт про фінансові результати» використовуються для оцінки фінансового стану підприємства.

Форма №2 містить відомості про поточні фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Тут показані розмір бухгалтерського (балансового) прибутку або збитку і складових цього показника:

- прибуток (збиток) від реалізації продукції;

- фінансовий результат від іншої реалізації (від реалізації основних засобів і нематеріальних активів) і інших фінансових операцій;

- доходи і витрати від інших позареалізаційних операцій (штрафи, збитки від безнадійних боргів і т.п.).

У формі №2 представлені також виручка нетто від реалізації товару, робіт, послуг, витрати підприємства на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), комерційні витрати, управлінські витрати, сума податку на прибуток, нерозподілений прибуток.

Звіт про фінансові результати є найважливішим джерелом інформації для аналізу показників рентабельності активів підприємства, рентабельності реалізованої продукції, визначення величини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і інших показників.

Форма №3 «Звіт про рух капіталу» показує структуру власного капіталу підприємства представлену в динаміці. По кожному елементу власного капіталу в ній відбиті дані залишків на початок року, поповненні джерела власних засобів, його витрати і залишки на кінець року.

Форма №4 «Звіт про власне майно» відображає залишки коштів на початок року і кінець звітного періоду і потоки коштів (надходження і витрати) у розрізі поточної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Форма №3 і №4 доповнюють бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, дозволяє розкрити фактори, що визначили зміну у фінансовій стійкості і ліквідності підприємства, допомагають побудувати прогнози на майбутній період на основі екстраполяції тенденцій, що діяли, з урахуванням нових умов.

Взаємозв'язок фінансового та управлінського аналізу

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, що складається з двох тісно взаємозалежних розділів:

- фінансовий аналіз;

- управлінський аналіз.

Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік.

Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки публічної бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. При аналізі тільки публічних звітних даних використовується досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, яка не дозволяє розкрити всі сторони його діяльності.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

- множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;

- розмаїтість цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

- наявність типових методик, стандартів обліку і звітності;

- орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- обмеження задач аналізу як наслідок попереднього фактора;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.

фінансовий баланс підприємство управлінський

Размещено на Allbest.ru