Методика опрацювання регіональних бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Інститут економіки, менеджменту і права в будівництві

Кафедра менеджменту організацій

РЕФЕРАТ

з дисціплини «Регіонально-адміністративний менеджмент»

Тема роботи «Методика опрацювання регіональних бюджетів»

Виконала студентка МО-15а

Проценко О.Ю.

Перевірила: Пушкарьова Н.О.

Макіївка, 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Бюджетна система України

2. Місцеві бюджети у складі бюджетної системи

3. Бюджет Донецької області

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Основним завданням будь-якої демократичної держави є створення найбільш сприятливих умов для реалізації прав і свобод громадян. Реалізація поставленої мети, забезпечення певного рівня життя населення здійснюється не в державі взагалі, а в конкретних територіальних утворень компактного проживання громадян, іншими словами - муніципальних утвореннях. Виходячи з цього, найважливішим питанням в даний час є поліпшення формування і виконання коштів місцевих бюджетів, так як вони є фундаментом всієї бюджетної системи країни, кошти місцевих бюджетів більшою мірою спрямовані на вирішення завдань соціальної спрямованості і безумовне дотримання соціальних норм і гарантій. До компетенції місцевих органів влади належить вирішення багатьох питань в області охорони здоров'я, освіти, культури та житлово-комунального господарства. Здійснення соціальної політики вимагає великих матеріальних і фінансових ресурсів.

Головною роллю місцевих бюджетів є створення фінансової бази для органів місцевого самоврядування. Нині діючий механізм формування доходів місцевих бюджетів не забезпечує повною мірою реалізацію принципу їх самостійності, так як істотні обмеження повноважень податкових органів місцевого самоврядування, і як наслідок зберігається проблема з незбалансованості місцевих бюджетів в частині забезпечення дохідними повноваженнями їх витратних зобов'язань. Місцеві бюджети повинні володіти широким впливом, що охоплює усі складові цикли відтворювального процесу на даній території, високим ступенем ефективності та гнучкості, служити економічним важелем управління на муніципальному рівні.

1. Бюджетна система України

Бюджет - це основний фінансовий план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (року).

Бюджетна система України, яка складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, базується на основі самостійності. Кожна адміністративно-територіальна одиниця всіх рівнів має свій бюджет з правом самостійного формування і використання його. Причому держава не несе відповідальності коштами державного бюджету за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Останні, у свою чергу, не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання держави.

Правовою базою регулювання бюджетних відносин в Україні є:

1. Конституція України;

2. Бюджетний кодекс України, прийнятий 21 червня 2001 року;

3. Щорічні законів України про Державний бюджет України;

4. Нормативні акти, що регулюють бюджетний процес і акти, прийняті на основі норм Бюджетного кодексу.

Управління бюджетної діяльністю здійснюється органами і посадовими особами, наділеними бюджетними повноваженнями.

Сукупність державного та місцевих бюджетів представлені зведеним бюджетом України, дані якого використовуються при оцінці економічного стану країни, при розробці макроекономічних показників, необхідних для складання проектів бюджетів усіх рівнів та розмежування бюджетних повноважень між державою та органами місцевого самоврядування.

Єдність бюджетної системи України забезпечується єдиної правовою базою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною грошовою системою, єдиної бюджетної класифікації, єдиним порядком виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване групування доходів, витрат (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічного змісту, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками згідно із законодавством України та міжнародними стандартами.

Бюджетна класифікація складається з:

- класифікації доходів бюджету;

- класифікації витрат (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

- класифікації фінансування бюджету;

- класифікації боргу.

Бюджетна класифікація обслуговує весь процес планування, розподілу, контролю виконання бюджетів, організацію бухгалтерського обліку і звітності, забезпечуючи аналіз інформації для прийняття відповідних рішень в процесі управління фінансовою діяльністю.

У процесі управління бюджетної діяльністю встановлюється бюджетний пристрій і здійснюється бюджетний процес складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання та контроль за їх виконанням, розгляд звітів про виконання бюджетів, складових бюджетну систему.

До початку складання проекту Державного бюджету на наступний рік запланований уряд розробляє основні напрями бюджетної політики, з якими не пізніше 1 червня виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням міністр фінансів України на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Проект основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів:

- граничного розміру дефіциту (профіцит) Державного бюджету України в процентному співвідношенні до прогнозованого валового внутрішнього продукту;

- частини прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що розподіляється через зведений бюджет;

- граничного розміру державного боргу та його структури;

- питомій вазі міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету та коефіцієнту вирівнювання для місцевих бюджетів;

- питомій вазі капітальних вкладень у видатках державного бюджету України та пріоритетні напрями їх використання і ряду інших показників.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або прийняття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік. Зазначена постанова може включати пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики в межах винесених на слухання напрямків. Основні напрями бюджетної політики з пропозиціями Верховної Ради України беруться за основу при складанні проекту Державного бюджету на наступний рік.

Бюджетним кодексом України встановлено організаційні основи складання проекту Державного бюджету України (ст. 32). Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України; визначає організаційно-методичні основи бюджетного планування, які використовуються при підготовці бюджетних запитів і розробці пропозицій до проекту Державного бюджету України. На основі головних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на наступний рік та аналізу виконання бюджету в поточному році міністр фінансів визначає загальний рівень доходів і витрат бюджету і дає оцінку фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розробку бюджетних запитів на необхідні бюджетні асигнування для забезпечення діяльності органів очолюваних ними міністерств і відомств та подають їх Міністерству фінансів України у строки і в порядку, встановлених цим міністерством.

Вони відповідають за своєчасність, достовірність та зміст представлених бюджетних запитів, які повинні містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України. Складений Міністерством фінансів України проект закону про Державний бюджет на основі проекту Державного бюджету подається на розгляд Кабінету Міністрів України. Схвалений Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови проект закону про Державний бюджет України разом з відповідними матеріалами подається Верховній Раді України не пізніше 15 вересня що передує плановому року.

Не пізніше ніж через 5 днів після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет у Верховну Раду україни, міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу України, Основних напрямів бюджетної політики і пропозицій Верховної Ради України щодо цих напрямків.

У разі невідповідності за будь-яких положень, проект закону повертається Кабінету Міністрів України, який у тижневий строк зобов'язаний подати його Верховній Раді України. Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України з обґрунтуванням внесених змін.

У процесі підготовки до першого читання проект закону про Державний бюджет, прийнятий до розгляду не пізніше 1 жовтня (а при повторному поданні - 6 жовтня), розглядається депутатами в комітетах і депутатських фракціях для підготовки пропозицій і передачі їх Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (при повторної подачі - 20 жовтня) спільно з представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і готує висновки і пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати або відхилити.

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету за висновків і пропозицій до проекту закону. В обговоренні їх беруть участь представники комітетів, депутатських фракцій, народні депутати, представники Кабінету Міністрів і Рахункової палати Верховної Ради України. Прийняття рішення щодо висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається ухваленням проекту закону в першому читанні. Висновки і пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, схвалені Верховною Радою України, набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України. У першому читанні проект закону приймається Верховною Радою україни не пізніше 20 жовтня, (при повторної подачі - 25 жовтня) попереднього року.

У процесі підготовки проекту закону про Державний бюджет України до другого читання, Кабінет Міністрів України у двотижневий строк готує і не пізніше 3 листопада (8 листопада при повторної подачі) подає проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований згідно з Бюджетними висновками Верховної Ради України, і порівняльну таблицю з обліку їх або не обліку з мотивованими поясненнями.

Підготовлений проект Закону про Державний бюджет з порушеннями вимог Бюджетних висновків або з відхиленнями від первісного варіанта (представленого до 15 вересня) більш ніж на 2 відсотки, повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання, і подається на повторне друге читання у тижневий термін з дня ухвалення рішення Верховною Радою України.

Протягом трьох днів після внесення проекту закону про Державний бюджет України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, Комітет Верховної Ради з питань бюджету готує висновки для розгляду проекту закону у другому читанні.

На пленарному засіданні Верховної Ради України друге читання починається з доповіді міністра фінансів України за доробленого, з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про висновки Комітету щодо обліку Кабінетом Міністрів України бюджетних висновків Верховної Ради при підготовці проекту Закону до другого читання.

У другому читанні проекту Закону про Державний бюджет України передбачається, в першу чергу, затвердження загального обсягу дефіциту (профіцит), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 лютого року, що передує плановому. При цьому загальний обсяг дефіциту (профіцит) доходів і видатків Державного бюджету України на наступний рік, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті в другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду в третьому читанні.

Не прийняті у другому читанні статті проекту Закону про Державний бюджет України переносяться на розгляд у третьому читанні. На третє читання проект закону про Державний бюджет України допрацьовує Комітет Верховної Ради України з питань бюджету і виносить його не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, на розгляд Верховної Ради України.

Починається третє читання проекту закону про Державний бюджет з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді міністра фінансів України. Після цього проводиться голосування за пропозиціями Комітету за статтями проекту закону про Державний бюджет України, які не були прийняті в другому читанні і щодо проекту закону в цілому.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

У тих випадках, якщо до початку нового бюджетного періоду не набув чинності закон про Державний бюджет України, відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету з низкою обмежень.

У процесі організації виконання Державного бюджету України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання бюджету; Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію і управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Спеціальним органом по обслуговуванню Державного бюджету є система Державного казначейства та його органів на місцях.

Казначейська форма обслуговування Державного бюджету здійснюється шляхом:

- операцій з коштами Державного бюджету;

- розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

- контролю бюджетних йолномочий при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

- ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету.

Виконання Державного бюджету здійснюється за розпису, що затверджується Міністром фінансів України згідно з бюджетними призначеннями в місячний термін після вступу в силу закону про Державний бюджет України.

Розпис Державного бюджету України будується відповідно до бюджетної класифікації з вказівкою термінів виконання (за кварталами протягом бюджетного періоду). За відповідність її бюджетних призначень відповідає Міністр фінансів України.

Один примірник бюджетного розпису видається Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Виконання Державного бюджету України за доходами здійснюється Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та органами стягнення (Державна податкова служба, Митна служба). Для цього в казначействі відкривається єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України.

Виконання Державного бюджету за видатками здійснюється Державним казначейством, уповноваженими банками та Головними розпорядниками бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів, отримуючи бюджетні асигнування відповідно до затвердженої бюджетним розписом, мають підставу для затвердження кошторисів (фінансових планів бюджетних установ).

Державне казначейство України за погодженням з Міністерством фінансів України встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку фінансових активів, всіх фінансових операцій і фінансових зобов'язань як з обліку виконання доходної та видаткової частини Державного бюджету України, так і за розпорядженням бюджетними коштами.

Про виконання Державного бюджету України встановлено місячна, квартальна, річна звітність за встановленими формами. Не пізніше 1 червня наступного за звітним року Кабінет Міністрів України пропонує Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету України. Протягом двох тижнів з дня подання звіту у Верховну Раду України Рахункова палата готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету України. У двотижневий термін після отримання висновків від Рахункової палати про використання коштів Державного бюджету України Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Державного бюджету України. Звіт представляє Міністр фінансів України, а з співдоповідями виступають голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету і голова Рахункової палати.

За результатами розгляду Верховна Рада України приймає відповідне рішення.

Порядок складання проектів місцевих бюджетів відрізняється від порядку складання і розгляд Державного бюджету України. Особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Міністерством фінансів України доводяться Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим Державним адміністраціям та виконавчих органів відповідних рад. Зазначені органи зобов'язані подати Міністерству фінансів України необхідну інформацію для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників.

Головні розпорядники бюджетних коштів організовують розробку бюджетних запитів за встановленою формою і передають їх місцевим фінансовим органам для складання проектів місцевих бюджетів. Фінансові органи аналізують представлені бюджетні запити на дієздатність і ефективність використання бюджетних коштів і тільки після цього дані їх включаються в проекти місцевих бюджетів.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України доводить до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування розрахунки прогнозованих обсягів міжбюджетних трансфертів та методику їх нарахування та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів.

На підставі закріплених Бюджетним кодексом України джерел формування доходів і напрямків витрат по всіх рівнях місцевих бюджетів, бюджетних запитів Головних розпорядників бюджетних коштів, розрахунків обсягів межбюджентых трансфертів та інших показників, складаються проекти місцевих бюджетів.

Проекти рішень про місцевих бюджетах разом з необхідною інформацією попередньо розглядаються і схвалюються радах. Після цього вони розглядаються на засіданнях відповідних рад та затверджуються [1].

2. Місцеві бюджети у складі бюджетної системи

Місцеві бюджети є фінансовою базою діяльності органів місцевого самоврядування. Бюджетні та майнові права, надані цим органам, дають можливість складати, розглядати, затверджувати і виконувати свої бюджети, розпоряджатися переданими до їх ведення підприємствами і отримувати від них доходи. В Україні бюджетні права місцевих органів влади затверджені у Бюджетному кодексі (2001 р.), законах України "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.) та "Про місцеві державні адміністрації" (1999 р.).

Місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, в основі якої знаходяться фінансові відносини, що виникають у процесі розподілу ВВП шляхом формування і використання місцевих бюджетів, а саме:

- відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, які функціонують на даній території;

- відносини між місцевими бюджетами і населенням даній території, які складаються в процесі мобілізації та витрачання коштів місцевих бюджетів;

- відносини між місцевими бюджетами різних рівнів у процесі перерозподілу фінансових ресурсів;

- відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.

Особливість місцевих бюджетів в тому, що вони:

- відображають певну чітко окреслену частина грошових відносин, що складаються на даній території.

- забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування і безпосередньо підпорядковані їм;

- всі ланки місцевих бюджетів взаємопов'язані не тільки між собою, але і з підприємствами всіх форм власності, які функціонують на території регіону. Ці відносини складаються в процесі перерозподілу новоствореної вартості шляхом надходження до бюджету і фінансування з нього [6].

Економічна суть місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні. Ці бюджети виконують наступні функції: формування грошових фондів по фінансовому забезпеченню діяльності місцевих органів влади; розподіл цих фондів між галузями господарства і їх використання, контроль за фінансово-господарською діяльністю" під приємств, організацій та установ, підвідомчих цим органам влади. Місцеві бюджети є одним із головних фінансових русел доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва.

Через ці бюджети суспільні фонди споживання розподіляються між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, з таких бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої та харчової промисловості, комунального господарства, обсяг продукції та послуги яких також є важливим компонентом програми підвищення добробуту населення [5].

Організація та здійснення бюджетного процесу органами влади адміністративно-територіальних одиниць, повноваження його учасників визначено в главі 12 Бюджетного кодексу (ст. 75-80).

Місцеві бюджети формуються відповідно:

- з основними напрямами бюджетної політики на наступний бюджетний рік;

- з основними напрямками соціально-економічного розвитку відповідної території;

- з прогнозними показниками зведеного балансу фінансових ресурсів відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- з планами розвитку відповідної території;

- аналізом виконання відповідного місцевого бюджету у поточному бюджетному періоді.

Складання проекту бюджету відбувається наступним чином. Бюджетним кодексом передбачено, що місцеві фінансові органи розробляють проекти відповідних місцевих бюджетів і подають їх на розгляд зазначеним органам влади.

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять головним розпорядникам бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, а також граничні обсяги видатків бюджетних коштів для кожного розпорядника.

Головні розпорядники розробляють бюджетні запити і надають їх місцевим фінансовим органам у строки, встановлені ними.

Місцеві фінансові органи проводять аналіз бюджетного запиту з точки зору ефективного витрачання бюджетних коштів, після чого приймають рішення про включення бюджетного запиту до проекту місцевого бюджету.

Кабінет Міністрів України у двотижневий строк після затвердження в другому читанні ЗУ "ПРО Державний бюджет" доводить місцевим органам виконавчої влади показники міжбюджетних трансфертів. На підставі цих показників місцеві органи виконавчої влади готують проект рішення про відповідному місцевому бюджеті.

Разом з проектом подається:

а) пояснювальна записка до проекту рішення, в якій відображені:

- інформація про соціально-економічний стан адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний рік,

- оцінка надходжень, обсяг витрат, особливості міжбюджетних взаємовідносин, розмір державного боргу та ін.;

б) прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків і фінансування на три бюджетних періоду;

в) проект зведеного бюджету району, міста міста з районним поділом;

г) показники витрат;

д) перелік інвестиційних програм на бюджетний рік та на наступні 3 бюджетних періоду;

е) інформація про виконання відповідного бюджету у поточному році.

При складанні проекту рішенням про місцевий бюджет визначаються:

- загальна сума доходів і витрат з поділом на загальний і спеціальний фонди і на поточні та капітальні витрати;

- граничний обсяг річного дефіциту (профіцит);

- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів відповідно до бюджетної класифікації;

- обсяги міжбюджетних трансфертів;

- додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету [7].

Ці показники повинні бути обов'язково затверджені рішенням про місцевий бюджет.

Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається відповідно до Закону України "Про державний бюджет на поточний рік.

Затвердження централізованих місцевих бюджетів здійснюється відповідною радою не пізніше, ніж в 2-х тижневий термін після офіційного опублікування Закону України "Про Державний бюджет". Бюджетів міст районного підпорядкування, сільські, селищні бюджети затверджуються в 2-х тижневий термін після затвердження районного або міського бюджету. Виконання відповідних місцевих бюджетів забезпечують місцеві державні адміністрації. Місцеві фінансові органи здійснюють спільну організацію і управління виконанням відповідного місцевого бюджету, а також координують діяльність учасників бюджетного процесу.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюють територіальні органи Державного казначейства, що сприяє вирішенню проблем тимчасових касових розривів при здійсненні соціальних витрат.

Місцевий бюджет виконується по розпису, яка затверджується керівником місцевого фінансового органу у місячний строк після затвердження відповідного бюджету.

Податки, збори та інші доходи місцевого бюджету зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства.

Виконання місцевих бюджетів здійснюється через виконання кошторисів бюджетних організацій і установ, які отримують асигнування з відповідного бюджету. Основним документом, що надає повноваження бюджетній установі на отримання доходів і здійснення видатків, є кошторис.

Місцеві фінансові органи доводять головним розпорядникам коштів витяги з річного розпису асигнувань і місячної розпису асигнувань загального фонду бюджету. Ці уривки є підставою для затвердження кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів одержувачів.

Якщо за підсумками 3-х кварталів фактичне виконання бюджету буде на 15% більше або менше планових показників, відповідна місцева рада може вносити зміни в місцевий бюджет.

Бухгалтерський облік всіх операцій з виконання місцевих бюджетів здійснюють територіальні органи Державного казначейства.

Територіальні органи Державного казначейства складають і передають відповідним фінансовим органам баланси і звіти про виконання місцевих бюджетів. Зведені звітні показники про виконання бюджетів територіальні органи Державного казначейства надають Міністерству фінансів АР Крим і фінансовим органам місцевих державних адміністрацій.

Місцеві фінансові органи на основі інформації, отриманої від головних розпорядників бюджетних коштів, відповідних територіальних органів Державного казначейства, вилучення органів, формують і складають звіт про виконання відповідного місцевого бюджету [6].

3. Бюджет Донецької області

бюджет проект казначейство самоврядування

За січень-березень 2012 року до зведеного бюджету області надійшло 4 118,5 млн. грн. доходів або 22,7 відс. до плану на 2012 рік, що на 422,0 млн. грн. або на 11,4 відс. більше відповідного показника 2011 року.

До загального фонду місцевих бюджетів надійшло 3 748,1 млн. грн. або 22,1 відс. до річного плану, що на 367,2 млн. грн. або на 10,9 відс. більше ніж за відповідний період 2011 року [4].

Надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів склали 370,4 млн. грн., що на 54,8 млн. грн. більше ніж за січень-березень 2011 року. Збільшення надходжень обумовлено переважно переглядом місцевими органами влади ставок єдиного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України, а також підвищенням розмірів ставок екологічного податку відносно нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища.

До загального фонду надійшло 2 205,7 млн. грн. власних і закріплених податків і зборів, що становить 22,7 відс. до затвердженого плану на 2012 рік. У порівнянні з січнем-березнем 2011 року надходження власних та закріплених доходів збільшилися на 305,6 млн. грн. або на 16,1 відс.

Показники доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, виконані на рівні 104,9 відс. до розрахункових показників Міністерства фінансів України на січень-березень 2012 року. Проти відповідного періоду минулого року зазначені надходження збільшилися на 276,0 млн. грн. або на 17,5 відс.

За січень-березень 2012 року до місцевих бюджетів області надійшло 1 749,7 млн. грн. податку на доходи фізичних осіб, що становить 21,9 відс. до затвердженого плану. Проти січня-березня 2011 року надходження цього податку збільшилися на 233,3 млн. грн. або на 15,4 відс.

Надходження до місцевих бюджетів плати за землю склали 292,4 млн. грн. або 25,2 відс. до плану на 2012 рік. У порівнянні з відповідними показниками минулого року надходження від цього податку зросли на 26,8 млн. грн. або на 10,1 відс.

За січень-березень 2012 року надходження трансфертів з держбюджету до місцевих бюджетів області склали 1 575,8 млн. грн., що становить 21,2 відс. до розрахункових показників Міністерства фінансів України на 2012 рік, в тому числі: дотація вирівнювання - 574,0 млн. грн. або 23,6 відс. відповідно, субвенції на виконання окремих програм соціального захисту громадян - 954,0 млн. грн. або 26,1 відс [2].

У 2011 році в розвиток економіки Донецької області за рахунок всіх джерел фінансування вкладено капітальних інвестицій на суму 27,3 млрд. грн. (без ПДВ).

З цього обсягу 21,6 млрд. грн., або 79%, склали інвестиції в основний капітал. Інші кошти витрачені на капітальний ремонт, інвестиції в нематеріальні активи та інші капітальні витрати. За обсягом і всіх капітальних інвестицій, і інвестицій в основний капітал регіон посів в Україні друге місце після Києва.

Порівняно з 2010 роком інвестиції в основний капітал економіки області в цілому і в тому числі промисловості, на інвестування якої припадала майже половина обласного обсягу інвестицій, зросли в 1,7 рази (у порівнянних цінах).

При цьому в 1,5 рази зросли інвестиції у вугільну галузь, що стало важливим чинником нарощування вуглевидобутку. Серед джерел інвестування вугільної промисловості області 18% забезпечено за рахунок бюджетних асигнувань, а 82% становили кошти самих підприємств. Інвестування металургійного комплексу, який гостро потребує модернізації та зниження енергоємності виробництва, зросла за 2011 рік в порівнянні з попереднім роком в 1,8 рази. Однак порівняно з докризовим 2007 роком обсяг інвестицій, спрямованих на металургію регіону в минулому році, був менше в 2,2 рази.

За рахунок фінансування в значних обсягах будівництва об'єктів вітроенергетики в 5,4 рази збільшилися порівняно з 2010 роком інвестиції у виробництво і розподіл електроенергії. Меншою мірою зросли за 2011 рік інвестиції в машинобудування - на 13,8% і в харчову промисловість - на чверть.

Серед непромислових видів діяльності майже на третину більше, ніж в 2010 році, вкладено коштів в сільське господарство і роздрібну торгівлю, в 2,2 рази - в охорону здоров'я, в 2,4 рази - в освіту. В той же час скоротилися річні обсяги інвестицій в зв'язок - на 40,8%, в рибне господарство - на 4,2%, до сфери науки - на 2,9%.

Інвестиції в житлове будівництво зросли порівняно з 2010 роком на 13,9%, а їх питома вага склав 5,3% обласного обсягу всіх інвестицій в основний капітал.

Значні обсяги інвестицій були направлені на спорудження об'єктів, пов'язаних з проведенням Євро-2012. Так, обсяг інвестицій в авіаційний транспорт, включаючи його інфраструктуру (це, зокрема, аеровокзальний комплекс Донецька), зріс за 2011 рік в порівнянні з попереднім роком у порівнянних цінах в 2,4 рази і досяг 1,5 млрд.грн. (включаючи ПДВ). Крім того, 800 млн. грн. склали річні інвестиції в будівництво взлетно-посадочної смуги Міжнародного аеропорту "Донецьк". Інвестиції в залізничний транспорт області збільшилися в 2,2 рази і склали 1,2 млрд.грн., які використані, насамперед, для масштабної реконструкції залізничного вокзального комплексу обласного центру. Для оновлення рухомого складу автомобільного та міського електричного транспорту та розвитку інфраструктури автотранспорту використано інвестицій на суму 394 млн.грн., що порівняно з 2010 роком більше в 2,5 рази. Інвестиції в будівництво, реконструкція і розширення готелів області, склавши за 2011 рік 497млн.грн., зросли порівняно з попереднім роком в 4,9 рази. У спортивні споруди вкладено коштів на 306 млн.грн., що більше 2010 року в 1,5 рази.

Інвестування будівельного комплексу регіону збільшилася за 2011 рік в порівнянні з попереднім роком в 2,2 рази, транспортної інфраструктури - вдвічі. У будівництво і транспорт було інвестовано понад половини (53%) всіх бюджетних коштів, використаних в області в якості інвестицій.

В цілому по економіці області основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності залишаються власні кошти підприємств і організацій, хоча їх питома вага скоротився з 72,6% в 2010 році до 61% в 2011 році, при збільшенні частки банківських кредитів і бюджетних асигнувань. Питома вага банківських кредитів та інших позик склав 18,4% проти 10,1% в 2010 році. На фінансування інвестицій за рахунок коштів державного бюджету в 2010 році доводилося 8,4%, в 2011 році - 12,2%, за рахунок місцевого бюджету - відповідно 3% і 4,6%. В той же час для житлового будівництва бюджетні кошти виділяються у недостатніх обсягах. Питома вага коштів місцевих бюджетів в 2011 році склав в загальному обсязі інвестицій, використаних в області для спорудження житла, 3,3%, а коштів держбюджету - лише 0,1% [3].

ВИСНОВКИ

Місцевим бюджетам як фінансовій основі місцевого самоврядування належить особливе місце, а збільшення надходжень до місцевих бюджетів і водночас зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, є досить актуальним. Місцевий бюджет повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного та соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства, в ідеальному випадку, він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та потребами соціального розвитку.

Проаналізувавши існуючу систему формування доходної бази місцевих бюджетів, можна відмітити низку проблем, невирішення яких стримує загальний процес формування місцевих бюджетів. Обсяги коштів, які спрямовуються до Державного бюджету України, сягають 74,4% зведеного бюджету та лише 25,6% припадає на близько 12 тисяч місцевих бюджетів, що свідчить про мізерність дохідної бази адміністративно-територіальних формувань відсутність реальних механізмів забезпечення зростання фінансової незалежності регіонів та розвитку демократії.

Серед місцевих бюджетів, які залежать від Державного бюджету, більше ніж 90% є дотаційними. Такий стан перерозподілу фінансових ресурсів через бюджетну систему свідчить про орієнтацію органів місцевого самоврядування на виконання в основному делегованих державою повноважень. Крім того збереглася успадкована ще з радянських часів практика нівелювання інтересів малих сіл і міст. За роки незалежності ситуація погіршилася: 93,7% сільських бюджетів є дотаційними, 78,9% з них - глибоко дотаційні або зовсім бідні.

Слід зазначити, що сьогодні складається ситуація штучної дотаційності бюджетів, фінансова допомога надається регіонам зі значним економічним потенціалом. Для ліквідації таких неузгодженостей можна встановити вищі нормативи відрахувань від загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування. Доцільно закріпити за місцевими бюджетами нормативи відрахувань від таких загальнодержавних податків, як ПДВ та податок на прибуток підприємств, які становлять близько 60% податкових надходжень зведеного бюджету. Доцільність цієї пропозиції підтверджується міжнародним досвідом. Так, у США основним дохідним джерелом бюджетів штатів і муніципалітетів є податок з продажу, податок на нерухомість та податок з доходів фізичних осіб. У Німеччині 44% ПДВ та 50% податку на прибуток корпорацій надходять до бюджетів земель та общин. У Росії в 2000 р. 15% ПДВ і податкова надбавка до податку на прибуток підприємств надходили до місцевих бюджетів.

Економічне зростання багатьох країн відбувається разом зі зростанням значення регіонального фактора, фінансів місцевих органів влади в розв'язанні стратегічних завдань розвитку територій. Як наслідок, в сучасному світі місцеве оподаткування набуває дедалі більшого значення, зокрема за переліком видів податків та розмірами надходжень. Адже за європейськими стандартами частка місцевих фінансових ресурсів у консолідованому (зведеному) бюджеті країни має становити 40-60%.

Громадяни мають усвідомлювати значимість своєї діяльності і бачити її результати. Тобто, у свідомість мешканців кожної територіальної одиниці має прийти розуміння того, що саме від роботи на місцях залежить добробут кожного громадянина і стабільний розвиток виробничого, соціального та фінансового комплексу територіальної одиниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України Вид. друге, перероб. і доп. -- Одеса:, 2002. -- 312 с

2. Сайт Донецької облдержадміністрації

3. Сайт КИД

4. Сайт Державної казначейської служби України

5. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів / К.В. Павлюк // Фінанси України. - 2006. - №4. - С. 24 - 37.

6. Місцеві фінанси: Навч. - метод. посібник для самост. вивчення дисц. / М.А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова . - К.: КНЕУ, 2002.- 184 с.

7. Бюджетній кодекс України

Размещено на Allbest.ru