Основи фінансової діяльності суб’єктів підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ТЕМА: Основи фінансової діяльності суб'єктів підприємництва

Дніпропетровськ 2012

1. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів підприємництва

фінансовий діяльність суб'єкт підприємництво

Ринкова економіка і організація виробництва з різними формами власності і організаційно-правовим статусом господарювання вимагають більш ретельного і системного підходу до розуміння процесу підприємництва і оцінки фінансової діяльності підприємств. Необхідність такої оцінки визначається потребою виявлення сильних і слабких сторін фінансово-господарської діяльності підприємств, що зумовлено зміною фундаментальних атрибутів господарювання в Україні, переходом підприємств до самоокупності, самофінансування та пошуком можливостей зміцнення свого фінансового стану.

В цілому фінансова діяльність суб'єктів підприємництва спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення, тобто генерацію фінансових ресурсів підприємницької діяльності в обсязі, достатньому для фінансування (забезпечення фінансовими ресурсами) своїх поточних виробничих і соціальних програм, а також нагромадження ресурсів для подальшого соціально-економічного розвитку в обсягах, передбачених фінансовою стратегією та перспективними планами підприємства. Джерелами надходжень у розпорядження суб'єкта господарювання потрібних коштів є власні накопичення (прибуток, амортизаційні відрахування), а також залучені та запозичені кошти (інвестиції партнерів, кредити).

У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємство вирішує такі основні фінансові завдання:

постійно підтримує платоспроможність на належному рівні, що дозволяє йому забезпечити виконання фінансових зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими і не фінансовими організаціями;

знаходить і реалізує резерви збільшення доходів, прибутку, підвищення рівня рентабельності для розширення масштабності своєї підприємницької діяльності і підвищення її фінансово-економічної ефективності;

здійснює самоконтроль за формуванням, розподілом та ефективним використанням фінансових ресурсів;

підтримує достатній для реалізації стратегічних і тактичних цілей підприємства фінансовий стан його як суб'єкта фінансово-господарської діяльності. Фінансовий стан підприємства є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансово-економічних відносин його за певний період. Він характеризується комплексом аналітично-оціночних показників (передовсім фінансових коефіцієнтів), які найбільш повно відображають наявність, розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів у функціонуючий системі підприємництва та показують реальні і потенційні його можливості.

В практичній діяльності розуміння терміну “ фінансова діяльність ” має два аспекти: загальна (розширена) та вузька (функціональна змістовність).

Фінансова діяльність у широкому (загальному) розумінні включає всі заходи, пов'язані з мобілізацією підприємством фінансових ресурсів їх використанням, примноженням (прирощуванням їх розміру, величини, збільшенням вартості) та витратами-платежами. Тобто згідно із загальним розумінням фінансової діяльності підприємства як суб'єкта господарювання це всяка діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позиченого капіталу, використання фінансових ресурсів, генерування вартості підприємства. Тобто вона охоплює увесь комплекс функціональних процесів, пов'язаних з фінансуванням (наданням платно-витратних коштів), інвестиційною діяльністю, фінансовими операціями на фондовому ринку та іншими операціями господарського значення. У такому розумінні фінансова діяльність підприємства становить сферу його фінансового менеджменту.

Основні цілі фінансової діяльності підприємства в межах його фінансового менеджменту полягають в наступному:

зростання вартості підприємства та доходів його власників;

забезпечення стабільної ліквідності (платоспроможності);

максимізація рівня ефективності фінансово-господарської діяльності (виробництва, використання основного і оборотного та сукупного капіталу як власного та залученого);

мінімізація ризиків.

Фінансова діяльність у вузькому (функціональному) розумінні виокремлюється із загального комплексу фінансової діяльності підприємства (у її широкому розумінні) як специфічна сфера, що включає переважно фінансові операції на фондовому ринку.

Кожний суб'єкт підприємництва здійснює свою фінансово-господарську діяльність в конкретному бізнесовому середовищі, де фактори виробництва (природні, трудові, капітал) знаходяться в постійному русі кровообігу створюючи складну систему фінансово-економічних і соціальних відносин суспільства. Окремі фактори виробництва виступають об'єктом власності підприємства, другі - знаходяться у його користуванні (наприклад - трудові ресурси, праця), а інші - створюють умови, в яких відбуваються господарські операції, що створює складну соціально-економічну систему суспільства, яка і виступає генератором об'єктивних та суб'єктивних чинників підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та сферою її регламентації та управління.

Підприємство, як відкрита економічна система, постійно взаємодіє з навколишнім середовищем господарювання. Це зумовлює виникнення різноманітних чинників, в умовах яких формуються певні види фінансової діяльності підприємств.

Згідно із існуючими нормативними актами та досвідом організації фінансової діяльності вся її сукупність за специфікою функціональних завдань фінансових служб підприємства в межах фінансового менеджменту розмежована на три виокремленні сфери: операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Змістовність кожної із трьох сфер діяльності визначена чинними стандартами обліку та фінансової звітності.

Операційна сфера - сфера основної виробничої (а відтак і фінансової) діяльності підприємства. Змістовно вона виключає фінансове супроводження всього виробничого циклу операцій виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), визначених статусом підприємства. В цій сфері діяльності генерується основна частка доходу підприємства.

Головними грошовими потоками операційної сфери є такі:

виплати постачальникам за товари, послуги, виконані роботи;

виплати заробітної плати працівникам виробництва;

надходження коштів від реалізації продукції, робіт, послуг;

сплата податків.

Таким чином до фінансових видатків в сфері операційної діяльності відносять усі виробничі витрати, які включаються у калькуляцію собівартості виробленої продукції, послуг, робіт та надходження від їх реалізації як основного джерела доходів. Позитивне сальдо між вхідними та вихідними грошовими потоками операційної сфери діяльності є основою формування платоспроможності підприємства. Інвестиційна сфера - сфера фінансової діяльності, пов'язаної з придбанням та реалізацією тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не являються складовою частиною грошових коштів. В основному фінансова діяльність цієї сфери пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу в фінансовий оборот підприємства у вигляді інвестицій. Загалом під інвестиціями розуміють сі види цінностей (майнових та інтелектуальних), які збільшують і вдосконалюють виробничий потенціал підприємства в результаті чого зростає його доход, тобто вкладення довгострокові та короткострокові - поточного характеру.

Рух грошових коштів в інвестиційній сфері проявляється у зміні (збільшені чи зменшені) ресурсів таких статей балансу підприємства “ необоротні активи ” та “ поточні фінансові інвестиції ” в частині тих інвестицій, що обмежуються терміном в один рік, що можуть бути реалізовані в будь-який момент. Типовими видами руху коштів в інвестиційній сфері є такі:

придбання необоротних активів (основних засобів виробництва, майнових комплексів, нерухомості) та фінансових інвестицій;

продаж, списання і всякі види вибуття необоротних активів;

отримання коштів у виді дивідендів, банківських, депозитних і страхових відсотків та різного роду відшкодувань.

Таким чином до фінансової діяльності відносяться всі операції, які відображають збільшення або зменшення наявного ресурсного потенціалу підприємства, його матеріально-технічної бази.

Фінансова сфера - сфера фінансових операцій підприємства на фондовому ринку (купівля-продаж цінних паперів) та у фінансуванні інших грошових операцій підприємства. Операції фінансової сфери представляють собою фінансову діяльність у так званому “ вузькому ” функціональному виразі. У цьому випадку фінансова сфера обмежена фінансовою діяльністю (операціями), яка веде до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу, тобто розглядається як фінансування підприємства. Рух грошових коштів у фінансовій сфері призводить до змін у статтях балансу за розділами “ власний капітал ”, “ довгострокові зобов'язання ”, “ поточні зобов'язання ”.

Типовими видами руху коштів у фінансовій сфері, що відображає фінансову діяльність у “ вузькому ” розумінні є такі:

збільшення та зменшення власного капіталу;

отримання та погашення позичок;

сплата дивідендів.

Усі три зазначені сфери діяльності підприємства просякнуті рухом фінансових ресурсів і є різновидами фінансово-господарської діяльності у широкому її розумінні. Кількісна розмірність руху фінансових ресурсів має грошовий вимірник і тому сам рух фінансових ресурсів проявляється як рух грошових потоків. Відносно окремого суб'єкта господарювання як первинної цілісної ланки економічної системи грошові потоки представляють собою форми обміну економічною енергією всі ланки господарського організму підприємства. Грошові кошти підприємства з грошовими потоками виокремлених сфер фінансово-господарської діяльності показують цілісність системи обороту коштів, що забезпечується вхідними і вихідними потоками окремих операцій, завдяки чому відбувається перелив коштів між сферами та операціями. Таким чином фінансова діяльність підприємств спрямована на мобілізацію капіталу для фінансування його операційної та інвестиційної діяльності. В цілому вона полягає у виконанні таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення ліквідності і платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Регулювання фінансової діяльності підприємства в частині внутрігосподарських операцій здійснюється згідно із внутрішніми нормативними актами, які розробляються адміністрацією та функціональними службами, а в частині взаємовідносин з державними органами та міжгосподарськими відносинами регламентується відповідним законодавством та державними нормативними актами.

2. Законодавча база фінансової діяльності підприємств

При вивченні правових норм, які регулюють фінансову діяльність підприємств, треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового режиму, створеного в державі, найконцентрованіший вираз якого зафіксовано в Конституції України. Конституція регулює бюджетні права органів державної влади та управління і права, пов'язані з забезпеченням фінансової політики держави стосовно регламентації діяльності підприємств.

Державою регулюються наступні напрямки діяльності:

фінансові аспекти створення підприємств різних організаційно-правових форм;

порядок формування інформаційної бази управління фінансовою діяльністю підприємств;

оподаткування;

порядок та форми амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

режим кредитних операцій;

порядок грошового обігу та форм розрахунків;

валютне регулювання;

регламентація інвестиційних операцій;

функціонування ринку цінних паперів;

порядок операцій страхування на фінансовому ринку;

порядок та форми санації підприємств;

процедури банкрутства та ліквідації підприємств.

Основними законодавчими актами, що встановлюють організаційно-правові форми підприємницької діяльності є Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року (ст.53,63,70,73,74,76,94,111-117,120,125) та конкретні Закони України: „ Про власність ” від 7 лютого 1991 р. (ст.3, 4, 5, 6), „ Про господарські товариства ” від 19 вересня 1991 р. (ст. 1, 9, 24, 25, 50, 65, 66, 75), „ Про селянське (фермерське) господарство ” від 20 грудня 1991 р. (ст. 2), „ Про споживчу кооперацію ” від 20 квітня 1992 р. (ст. 5, 8), „ Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16 квітня 1991 р. (ст. 1), „ Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон ” від 13 жовтня 1992 р. (ст. 1), „ Про оренду державного та комунального майна ” від 10 квітня 1992 р. (ст. 6), „ Про промислово-фінансові групи в Україні ” від 21 листопада 1995 р. (ст. 1, 2), „ Про режим іноземного інвестування ” від 19 березня 1996 р. (ст. 1), „ Про сільськогосподарську кооперацію ” від 18 липня 1997 р. (ст. 1.), „ Про угоди про розподіл продукції ” від 14 вересня 1999 р. (ст. 5) „ Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р. (ст. 3), „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ” від 12 липня 2001 р. (ст. 1), а також спеціальний нормативний акт - Класифікатор „ Класифікація форм власності ”(КФВ) (затверджений наказом Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації від 28 травня 2004 року, № 97) вимоги якого відповідно до Закону України ” Про стандартизацію ” є обов'язковими до виконання і діють до прийняття інших нормативно-правових актів, що регулюватимуть ці питання.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання згідно з Господарського кодексом є такі: державне замовлення, державне завдання; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація і стандартизація; застосування нормативів і лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсаційних, цільових інновацій та субсидій.

Фінансово-правові відносини - це врегульовані фінансово-правовими нормами специфічні відносини між державою, з одного боку, і фізичними та юридичними особами, з другого, а також між юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Сфера фінансових відносин у суспільстві є зоною підвищеної криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, що являють собою адміністративні правопорушення і злочини у цій сфері знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення (КпАП) та у Кримінальному кодексі (КК) України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад за незаконні операції з валютою і платіжними документами, приховування від обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат, збитків, ведення бухгалтерського обліку з порушеннями встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності й за деякі інші порушення законодавства з фінансових питань.

У КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, за шахрайство з фінансовими ресурсами, за порушення порядку випуску цінних паперів, зговір про фіксування цін, приховування банкрутства, фіктивне банкрутство тощо.

Боротьба з адміністративними правопорушеннями і кримінальними злочинами у сфері фінансової діяльності підприємств - важлива функція державних фінансових і податкових органів, органів внутрішніх справ. У цій роботі вони тісно взаємодіють із фінансовими службами підприємств, міністерств і відомств.

Фінансова діяльність підприємства базується на підприємницькій діяльності та опосередковує її. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми своєї діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи - суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових. Згідно з Цивільним кодексом України до специфічних ознак юридичної особи належать: «Наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями, придбання і реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем в суді… Має бути певним чином організована як єдине ціле, мати організаційну структуру і органи, які здійснюють правоздатність особи.»

3. Організація фінансової діяльності підприємств

Ефективність діяльності господарюючих суб'єктів, а особливо за ринкових умов, багато в чому залежить від правильної організації фінансової роботи, яка здійснюється відповідними функціональними службами підприємства.

Фінансова робота являє собою систему економічних заходів з визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням .

Фінансова робота складається з таких чинників:

фінансове планування та прогнозування;

оперативна фінансова робота;

аналіз і контроль за фінансовою діяльністю підприємницької структури.

Конкурентоспроможність господарюючого суб'єкту та його фінансову стійкість можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами, що є предметом діяльності фінансового структурного підрозділу в адміністративній службі підприємства і формалізується як фінансовий менеджмент.

Фінансовий менеджмент - це система принципів, засобів та форма організації фінансових та грошових відносин підприємства, яка спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю. Фінансовий стан підприємства є основою його благополуччя, тому головною метою фінансового менеджменту є знаходження розумного компромісу між завданнями, що їх ставить перед собою підприємство, і фінансовими можливостями реалізації цих завдань.

Фінансова діяльність суб'єкта господарювання здійснюється за допомогою методів і інструментів фінансового механізму підприємницької діяльності.

Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою системою за видами фінансів.

Складовими фінансового механізму є:

методи планування і прогнозування фінансів різних рівнів;

фінансові важелі (показники величини фінансів і ефективності їх використання);

нормативне забезпечення (встановлення нормативів, лімітів, резервів тощо);

законодавча основа функціонування фінансів;

інформаційна основа фінансового механізму, яка включає економічну, комерційну, фінансову та іншу інформацію.

Важливу роль в житті кожного підприємства відіграє ефективна організація фінансової роботи. В зв'язку з цим підвищується роль фінансової служби на підприємстві, на яку покладено обов'язки забезпечувати ефективну фінансову діяльність. Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною мірою залежить від форми організації бізнесу, галузі та обсягів господарської діяльності.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у т.ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником). На середніх за величиною підприємствах відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на головного бухгалтера або фінансового менеджера, які підбираються таким чином, щоб їх рівень кваліфікації дозволяв крім організації бухгалтерського обліку також виконувати функції фінансового менеджера, або - відокремлення цих функціональних служб. Принципові рішення щодо управління фінансами на таких підприємствах приймаються за узгодженням між директором і головним бухгалтером.

На великих підприємствах прийняття рішень у галузі управління фінансами є компетенцією фінансового директора, якому підпорядковані всі фінансово-економічні служби підприємства. Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функціональні компетенції залежать від типу організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві.

4. Форми фінансування підприємств

Фінансування - “ мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів ”

В процесі вибору найбільш прийнятної форми фінансування доцільно користуватися відповідними критеріями, серед яких найбільш важливими є такі:

співвідношення прибутку і рентабельності;

збереження і підвищення ліквідності (платоспроможності);

оптимізація структури капіталу (фінансова незалежність);

накладні витрати, пов'язані із залученням коштів;

мінімізація оподаткування; об'єктивні обмеження;

особливості законодавства про банкрутство;

максимізація доходів власників (дивідендна політика).

Основні форми фінансування класифікують за такими критеріями:

залежно від цілей фінансування:

фінансування при заснуванні підприємства;

на розширення діяльності;

рефінансування;

санаційне фінансування;

за джерелами мобілізації фінансових ресурсів:

зовнішнє фінансування;

внутрішнє фінансування.

за правовим статусом інвесторів:

власний капітал;

позичковий капітал.

Бібліографічний список

1. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV

2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2009.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь,2010.

4. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч.посібник.-2-ге вид., випр.і доповн.-К.:Знання-прес,2009.

5. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. пос. -К.:Алерта, 2009. - 199с.

6. Гриньова В.М. , Коюда В.О.Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- 3-є вид.,перероб. І доповн.-Х.: ВД”ІНЖЕК”,2008.

7. Зятковський І.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. пос. - Тернопіль: Економічна думка, 2008. - 356 с.

8. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2009.

Размещено на Allbest.ru