Основні положення та особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність роботи полягає в тому, що в умовах глобалізацій них та уінтеграційних процесів, які відбуваються в українській та світовій економіці та намагання України посилити свою позицію як конкурентоздатного суб'єкта світових економічних відносин постає нагальна потреба в удосконаленні механізму зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств. Саме тому держава повинна більше уваги приділяти стимулюванню виходу суб'єктів господарських відносин на зовнішні ринки та в той жи час приймати заходи щодо захисту вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку. В цих заходах має простежуватися звадений підхід, перш за все, з економічної точки зору щодо сприяння зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Метою даної роботи є вивчення основних положень та особливостей зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням сучасних теоретичних напрацювань в цій галузі.

Для досягнення цієї мети необхідно виконати такі завдання:

1)розглянути теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

2) проаналізувати фінансову, господарську діяльність підприємства;

3)Проаналізувати особливості та досвід вітчизняної практики налагодження зовнішньоекономічних зя'зків.

Методами аналізу, що застосовуються в роботі є аналіз, синтез, узагальнення, статистичний, порівняльний методи.

Певним чином проблематика формування та реалізації експортного потенціалу висвітлена у працях Т. Мельник, Т. Скорнякової, Л. Піддубної, Ю. Макогона, В. Маштабея, А. Гальчинського, П. Діксона, В. Нордхауса, М. Портера та ін.

I. Теоретичний аналіз законодавчої бази розвитку ЗЕД підприємства

Міжнародні економічні відносини є однією з найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин -- світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, -- приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвинутої системи зовнішньоекономічних зв'язків. Включення національної економіки в систему світових господарських процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів, а відтак і підвищенню рівня життя населення.

Зовнішньоекономічна діяльність -- це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму.

До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать:

ѕ забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;

ѕ стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

ѕ створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;

ѕ наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого -- недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод.

Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на: загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.

Економічні -- діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту).

Важливу роль з-поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів. У галузі зовнішньої торгівлі валютні обмеження вважають опосередкованим фактором стримування імпорту, оскільки використання валюти на закупівлю іноземних товарів дозволяється лише після отримання на це спеціального дозволу. Регулювання залучення та вивозу капіталу в цілому спрямовується на підвищення ефективності іноземного інвестування в економіку країни. Воно має подвійний характер. З одного боку, державне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій та надання пільг, а з іншого -- обмежує вплив іноземного капіталу на економіку країни, яка залучає такі кошти.

1.1 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазначається у ст. 25 Закону України є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., який визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

a) принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

b) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

c) принцип юридичної рівності і недискримінації;

d) принцип верховенства закону;

e) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

f) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні досить широке. До нього входять:

· фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території;

· юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

· об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

· структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

· спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

· інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми власності та інших ознак.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрація цих представництв здійснюється у порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. До видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, належать:

§ експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

§ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;

§ наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

§ навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

§ міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

§ кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;

§ спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

§ підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

§ організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

§ товарообмінні (бартерні) операції;

§ орендні, у тому числі лізингові, операції;

§ операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

§ інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товарних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системи світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

1.2 Суність зовнішньоекономічної діяльності

На думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 p. Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб'єктів.

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД). На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.).

ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях. ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ.

Разом з тим, це самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3. Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта.

ЗЕД -- поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції. Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах.

Наприклад, формами зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої кооперації -- спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Матеріальна основа ЗЕД -- зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД. Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему.

Умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються: зміцнення і нарощування експортного потенціалу; активна участь в різних формах міжнародного спільного підприємництва; підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу; розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

1.3 Зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічна інфраструктура

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання, які, в свою чергу, здійснюються за такими напрямками: зовнішня торгівля; спільне підприємництво на території України; спільне підприємництво за кордоном; іноземне підприємництво на території України; міжнародні об'єднання та організації; консорціуми; підрядна співпраця; концесії; лізинг; співробітництво на компенсаційній основі; співробітництво на умовах розподілу продукції між партнерами; переробка давальницької сировини; залучення іноземної робочої сили; виробниче кооперування; науково-технічна співпраця; торгівля ліцензіями й технологією; прибережна та прикордонна торгівля; торгівля будівельними послугами; торгівля транспортними послугами; співробітництво в банківській сфері; іноземний туризм; співробітництво у вільних економічних зонах; інші форми міжнародного економічного співробітництва.

Зовнішньоекономічну діяльність підприємств ототожнюють, передусім, зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Це і зрозуміло, адже на такі операції припадає майже 80% усіх здійснюваних у зовнішньоекономічній діяльності операцій.

На зовнішньоекономічну діяльність впливає багато зовнішніх факторів, тому її доцільно характеризувати в комплексі системи господарювання.

Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності включає розгляд і обґрунтування співіснування різних форм та видів зовнішньоекономічних операцій, визначення змісту й особливостей укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також виконання зобов'язань, що виникають з фінансово-кредитних відносин на зовнішньому рийку. Неможливо надати детальну характеристику будь-якій зовнішньоекономічній операції без визначення її ефективності для вітчизняного підприємства, яке її здійснює.

Засобами ж, які допомагають визначитися із оцінкою (чи то позитивною, чи то негативною), є маркетингові важелі та прийоми, впровадження яких для аналізу поточної ситуації на зовнішньому ринку дає можливість застосовувати ефективні управлінські рішення й опрацьовувати комплекс заходів, які можуть стати вирішальними при формуванні позитивного іміджу як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому ринку. Отже, саме при дотриманні такої послідовності при характеристиці зовнішньоекономічної діяльності, знаючи аргументи, що свідчать на користь здійснюваних на підприємстві зовнішньоекономічних операцій, та недоліки і вади, з якими підприємству слід боротися, стає можливим звернення саме до тих органів і засобів регулювання, які сприятимуть швидкому та ефективному розв'язанню будь-якої проблеми в зовнішньоекономічній сфері.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних підприємств ототожнюється передусім зі здійсненням експортно-імпортних операцій, які можуть мати різні прояви і тенденції. У цьому зв'язку слід чітко розрізняти поняття виду та форми зовнішньоекономічних зв'язків, які здійснює підприємство.

Вид зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність зв'язків, об'єднаних однією ознакою, наприклад, напрямком товарного потоку і структурною ознакою. Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товару (послуги, роботи) з однієї країни в іншу. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на експортні та імпортні.

Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі та інвестиційні До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо. Значне місце в зовнішньоекономічній діяльності посідають зовнішньоторговельні операції, які характеризуються великим розмаїттям, оскільки воші здійснюються за трьома абсолютно різними напрямками: товарним, наданням послуг та обміном продуктами інтелектуальної власності. Це дає підстави зазначити, що саме цей вид здійснення зовнішньоекономічної діяльності є найбільш перспективним для подальшого розвитку.

1.4 Основи методики аналізу ефектівності зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Аналіз ефектівності зовнішньоекономічної діяльності має Важливе значення для оцінкі поточного економічного стану підпріємства, перспектив його розвитку и Попередження фінансовіх втрат. Він є невід'ємною та визначною частиною загально аналізу зовнішньоекономічної діяльності підпріємства. Комплексний аналіз суб'єкта господарювання, Який здійснює зовнішньоекономічну Діяльність, передбачає таке: а) Дослідження стану зовнішньоекономічної діяльності підпріємства у цілому та йо підрозділів; б) з'ясування рівня міжнародної конкурентоспроможності товарів, Що експортуються; в) Виявлення можливіть резервів підвіщення результатівності зовнішньоекономічної діяльності ; г) постановку проблеми Щодо стратегії и тактики поведінкі на зовнішньому Ринку та розробка заходів з реалізації поставлених Завдання.

Методика аналізу ефектівності зовнішньоекономічніх операцій на сам перед передбачає: а) загальний аналіз дохідності підпріємства за рахунок зовнішньоекономічної діяльності; б) аналіз виконання зобов'язань за зовнішньоекономічнімі операціямі; в) аналіз ефектівності віддачі на кошти, вкладені в експортні Операції; г) аналіз ефектівності імпортних операцій, зокрема, у випадка їх здійснення на умовах Використання кредиту.

Основні положення методики аналізу ефектівності зовнішньоекономічної діяльності на рівні суб'єктів господарювання аналогічні методичним підходам, Що застосовуються для відповідного аналізу на макрорівні. Способом визначення ефектівності зовнішньоекономічної діяльності є обчислення різніх показніків економічної ефектівності на Основі зіставлення досягнень Економічних результатів спектр поліграфічних витратами ресурсів на їх Досягнення.

Система показніків економічної ефектівності зовнішньоекономічної діяльності поділяється на Дві групи:

1) Показники ефективності, які визначаються через абсолютні величини, Що мають вартісній вимір та обчислюють Як різніця Між результатами і витратами;

2) Показники ефектівності, які визначаються на Основі віднесення результатів до витрат і, Як правило, визначаються у відносніх одиниця (відсотках та індексах).

При обчісленні ціх показніків Важливим Забезпечити дотримання таких правил аналітікі:

1) здійснюваті найповнішій облік усіх складових витрат і чітке визначення результатів, Що дозволяє запобігті викривленню відсотків Стосовно оцінкі ефектівності проведення заходів;

2) Проводити порівняння з базовим варіантом - з ситуацією, Яка мала Місце до Прийняття рішень, альтернативним підходом, Який пропонується до Впровадження одночасного з тим, що взяття до розгляду, ринковій ситуації, станом відповідної діяльності конкурента;

3) Приводити витрати и результати до порівняльного стану за обсягах, якістю, часом та іншімі параметрами.

Критерій доступності інформації, Яка застосовується для проведення аналізу ефектівності зовнішньоекономічної діяльності, зумовлює утворення певне під системне (або рівнів обчислення) показніків, а саме:

1) На Основі діючої бухгалтерської звітності визначаються сума прибутку, Рівень прибутку до загально обсягах продажів за кордоном, рентабельність експорту Стосовно витрат на здійснення таких операцій та ін.

2) На Основі додаткової інформації у межах управлінського учьота визначаються а) граничні (маржінальні) Показники обсягів експорту, змінніх витрат та прибутку у розрахунку на одиницю продукції або на одну поставку чи експортно операцію; б) гранична (маржинальних) рентабельність експорту товару (співвідношення граничного прибутку з граничними змінними витратами); в) точка беззбитковості товару, Що експортується (відношення постійніх витрат до маржинального прибутку); г) точка беззбитковості для порівняння обсягів експорту з наявних виробничою потужністю підпріємства та ін.

3. На Основі внутрішньої та зовнішньої інформації підпріємства про стан реалізації конкретних товарів на міжнародному Ринку визначаються показники, які дозволяють обгрунтовувати стратегію зовнішньої діяльності підпріємства, а саме: свідчать про Наявність нових продуктів, Що задовольняють вимоги міжнародного Ринку та про можливості започаткування нового напряму в бізнесі .

Такий аналіз передбачає визначення альтернатив з позіції оцінкі ЯКОСТІ товарів, Що існують на ринку і пропонуються підпріємством, новинка продукції (а отже, ексклюзивні продукти), собівартості виробництва І, зокрема, умов доставки (ЯК одного з найбільш значимих елементів у складі витрат), рівня Задоволення потреб клієнтів, наявності добре організованої ділерської Мережі, вісококваліфікованого персоналу тощо.

II. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „ГРАНІТ”

2.1 Аналіз складу майна та джерел його утворення

Товариство з обмеженою відповідальністю „ ЗОРЯ ” є одним з відомих підприємств Західної України з виробництва будівельних матеріалів.

Предметом основної діяльності ТОВ „ ЗОРЯ ” є виробництво і реалізація випалювальної цегли з використанням сучасної технології та обладнання, що дозволяє одержати високоякісний продукт. У 2007 році підприємство було відзначене дипломом конкурсу „Буковинська якість”.

Підприємство співпрацює з більш ніж сорока суб'єктами господарської діяльності та населенням, продукція реалізується також в Одеську, Київську, Івано-Франківську, Тернопільську області.

В даний час товариство з обмеженою відповідальністю „ ЗОРЯ ” є одним з успішно господарюючих підприємств на ринку виробництва будівельних матеріалів Західної України.

Важливим показником діяльності є стабільність фінансового стану підприємства, яка залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. При цьому, основними напрямками аналізу є вивчення за даними балансу (ф.№1) вартості усього майна підприємства (підсумок активу балансу-валюта балансу) і суми джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Таблиця 2.1

Аналіз складу майна ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008р.-9 міс.2009р.

Показники	На початок 2008 року	На кінець 2008 року - початок 2009 року	На 01.10.2009р.	Зміна (+,-) За 2008р.	Зміна (+,-) за 9 міс. 2009р
1. усього майна(валюта балансу )	2192	2614	2726	+ 422	+112
1.1. основні засоби і необоротні активи	1390	1717	1596	+ 327	-121
у % до майна	63,41	65,68	58,55	+2,27	-7,13
1.2. оборотні активи	768	787	1113	+ 19	+326
у % до майна	35,04	30,11	40,83	- 4,93	+10,72
1.2.1. запаси	534	678	1033	+ 144	+355
у % до оборотного капіталу	69,53	86,15	92,81	+ 16,52	+6,66
1.2.2. дебіторська заборгованість	123	95	64	- 28	-31
у % до оборотного капіталу	16,02	12,07	5,75	- 3,95	-6,32
1.2.3. кошти та їх еквіваленти	96	2	10	- 94	+8
у національній валюті	96	2	10	- 94	+8
у іноземній валюті	-	-	-	-	-
у % до оборотного капіталу	12,50	0,25	0,90	- 12,25	+0,65
у національній валюті	12,50	0,25	0,90	- 12,25	+0,65
у іноземній валюті	-	-	-	-	-

З даних табл. 2.1 можна зробити висновок, що на 01.10.2009 року вартість майна у розпорядженні підприємства становила 2726 тис. грн., тобто порівняно з попереднім 2008 роком збільшилась на 112 тис. грн. за рахунок:

- зменшення необоротних активів на 121 тис. грн. та їх частки до майна на 7,13%

- збільшення оборотних активів на 326 тис. грн. та їх частки до майна на 10,72%.

Тобто, з початку 2008 року і на 01.10.2009 року спостерігається тенденція до збільшення оборотних активів у складі майна підприємства, і на 1 жовтня 2009 року вартість майна збільшилась на 534 тис. грн., що і є позитивним у діяльності ТОВ „ ЗОРЯ ”.

Аналізуючи структуру оборотних активів на 01.10.2009р. порівняно з початком 2008р., їх збільшення відбулося через збільшення запасів на 499 тис. грн., де питома вага їх до оборотного капіталу підприємства збільшилась на 23,18%, а також на структуру оборотних коштів вплинуло зменшення дебіторської заборгованості на 59 тис. грн., та зменшення грошових коштів на 86 тис. грн.

Вивчаючи співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, то на кінець 2008 року оборотні активи збільшилися на 345 тис. грн., а необоротні активи збільшились на 206тис. грн., що і свідчить про прискорення оборотності всього майна підприємства.

Цю тенденцію підтверджує збільшення коефіцієнта мобільності майна, який обчислюється за формулою (1.1) за середньорічними значеннями і становить:

- за 2008 рік = (777,5 / 2403,0)=0,32.

- за 9 міс. 2009р. = (950,0 / 2670,0)=0,36

Також, спостерігається зменшення грошових коштів на кінець 2008 р. порівняно з початком на 94 тис. грн. у національній валюті, та незначне збільшення грошові кошти у національній валюті за 9 місяців 2009 року до 10 тис. грн., що є досить негативним, і це характеризується дуже малою їх часткою в оборотних активах 0,65%.

Наступною важливою оцінкою майна є аналіз стану всього майна, який здійснюють за допомогою показників наведених в табл 2.2.

Таблиця 2.2.

Аналіз майнового стану ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008р. - 9 місяців 2009р.

Показники	2008 рік	9 місяців 2009р.	Зміна (+,-) 2008р. Від 2009р.
коефіцієнт зносу	0,27	0,32	+0,05
коефіцієнт оновлення	0,21	0,01	-0,20
коефіцієнт придатності	0,73	0,68	-0,05
коефіцієнт вибуття	0,0005	0,00	-0,0005

Дані коефіцієнти розраховані на основі формул (1.2 -1.3).

Аналізуючи коефіцієнти майнового стану, то в них спостерігається тенденція до погіршення. А саме, коефіцієнт зносу на 01.10.2009р. збільшується у порівнянні з початком 2009р. на 0,05, що характеризується старінням обладнання. В той же час коли у 2008р. коефіцієнт оновлення становить 0,21, то за 9 місяців 2009 р. він зменшується до 0,01, не відбувається оновлення основних засобів, що не дає можливість підтримувати придатність обладнання на належному рівні.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу. В аналітичній табл. 2.3 наведено перелік джерел власних і позичених коштів, вкладених у майно підприємства.

За даними аналітичної таблиці розраховується коефіцієнт незалежності підприємства (Кн.) з формули (1.4) за середньорічними значеннями і становить:

- за 2008 рік = (2078,5 / 2403,0)=86,50;

- за 9 місяців 2009р. = ( 2298,5 / 2670 ) = 86,09

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що частка власного капіталу за 2008 рік становить 86,50%, за 9 місяців 2009 р. цей коефіцієнт дещо знизився до 86,09%, але загалом підприємство характеризується досить значною незалежністю від зовнішніх кредиторів, хоча і відбулось незначне падіння коефіцієнта.

Таблиця 2.3.

Аналіз джерел коштів, які вкладено в майно підприємства ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008р.-9 міс.2008р. (тис.грн).

Показники	На початок 2008року	На кінець2008 року - початок 2009 року	На 01.10.09р.	Зміна (+,-) За 2008р.	Зміна (+,-) За 2008р.
1.джерела формування майна	2192	2614	2726	+ 422	+ 112
1.1 власний капітал	1931	2226	2371	+ 295	+ 145
у % до майна	88,09	85,16	86,98	-2,93	+1,82
1.1.1 наявність власного оборотного капіталу	615	559	824	-56	+265
у % до власного капіталу	31,85	25,11	34,75	-6,74	+9,64
1.2 забезпечення витрат і платежів	74	50	49	-24	- 1
у % майна	3,38	1,91	1,80	- 1,47	-0,11
1.3.позичені кошти	187	338	306	+ 151	-32
у % майна	8,53	12,93	11,23	+ 4,40	-1,70
1.3.1 довгострокові позики	-	-	-	-	-
у % до позичених коштів	-	-	-	-	-
1.3.2 короткострокові позики	-	-	-	-	-
у % до позичених коштів	-	-	-	-	-
1.3.3 кредиторська заборгованість	187	338	306	+151	-32
у % до позичених коштів	100	100	100	-	-
1.4 доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-

У 2008 році відбувається зростання джерел формування майна ТОВ „ ЗОРЯ ” на 422 тис. грн., одночасно зі збільшенням власного капіталу на 295 тис. грн., хоча частка його зменшилась у відповідності до майна на 2,93% . Таке зростання майна пов'язано також із збільшенням запозичених коштів на 151 тис. грн., а саме кредиторської заборгованості.

З даних таблиці видно, що вартість майна підприємства зросла за 9 місяців 2009р. на 112 тис. грн., у т.ч. за рахунок власних коштів на 145 тис. грн., а в основному таке збільшення відбулося за рахунок збільшення власного оборотного капіталу на 265 тис. грн. при зменшенні запозичених коштів на 32 тис. грн. та, відповідно, їх частки у вартості майна на 1,70%.

Кількість власних оборотних коштів визначається за даними табл.2.4.

У 2008 році відбувається зменшення власних оборотних коштів на 56 тис. грн. внаслідок значного збільшення необоротних матеріальних активів на 327 тис. грн., а також збільшення власного капіталу на 295 тис. грн. за рахунок прибутку та внесків до статутного капіталу.

За 9 місяців 2009р. власні оборотні кошти збільшились на 265 тис. грн. порівняно з початком року за рахунок отримання прибутку від реалізації продукції 145 тис. грн., а також зменшення необоротних активів на 121 тис. грн.

Таблиця 2.4.

Визначення власних оборотних коштів ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008-9 міс.2009р., тис.грн.

Показники	Початок 2008р.	Кінець 2008р. - початок 2009р.	На 01.10.2009р.
1.власний капітал	1931	2226	2371
2.забезпечення майбутніх витрат і платежів	74	50	49
3.довгострокові зобов'язання	-	-	-
4.необоротні активи	1390	1717	1596
наявність власних оборотних коштів ( ряд.1+ряд.2+ряд.3-ряд.4)	615	559	824

Зменшення необоротних активів відбувалось за рахунок збільшення їх зносу, зменшення відстрочених податкових активів, одночасно із зменшенням кредиторської заборгованості порівняно з попереднім періодом на 32 тис. грн.

Для здійснення подальшої оцінки фінансового стану підприємства необхідно визначити його ліквідність і платоспроможність.

2.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу, який дозволяє перевірити здатність підприємства розрахуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. А аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства передбачає два такі етапи:

- складання балансу ліквідності;

- розрахунок і аналіз основних показників ліквідності і платоспроможності.

Для здійснення ліквідності балансу активи і пасиви поділяють на певні групи, залежно від рівня ліквідності (див. розділ 1.2). А для його визначення необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Таблиця 2.5.

Аналіз ліквідності балансу ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008 рік, тис. грн.

Актив	на поч. 2008р.	на кін. 2008р.	Пасив	на поч. 2008р.	на кін. 2008р.	платіжний надлишок або нестача
						на поч. 2008р.	на кін. 2008р.
А1	96	2	П1	160	329	-64	-327
А2	123	95	П2	27	9	+96	+86
А3	583	800	П3	0	0	+583	+800
А4	1390	1717	П4	2005	2276	-615	-559
баланс	2192	2614	баланс	2192	2614	х	х

Виходячи з даних таблиці баланс ТОВ „ ЗОРЯ ” на початок і кінець 2008 року не є абсолютно ліквідним. На початок року найліквідніші активи (А 1) покривають найтерміновіші зобов'язання (П1) лише на 60,0%: ((96 / 160)*100 = 60,0%), швидко реалізовуваних активів (А2) вистачає на 455,55%, щоб погасити короткострокові зобов'язання (П2): ((123 / 27)*100=455,55%). А повільно реалізовувані активи (А3) перевищують довгострокові пасиви (П3) аж на 583 тис. грн., також постійні пасиви (П4) переважають над важко реалізованими активами (А4) на 144,24%: (( 2005 / 1390)*100 = 144,24%).

Отже, виконуються тільки три умови: А2 > П2, А3 > П3 та А4 < П4.

Станом на кінець 2008 року ліквідність балансу підприємства дещо знижується, знову не виконується перша умова А1 перекривають П1 тільки на 0,61%, але швидко реалізовуваних активів (А2) вистачає на 1055,55%, щоб погасити короткострокові зобов'язання (П2), постійні пасиви (П4) переважають над важко реалізованими активами (А4) на 132,56%.

А при здійсненні аналізу ліквідності балансу за 9 місяців 2009 року, то він є ще менш ліквідним, хоча знову не виконується тільки перша умова, тобто А1<П1, що свідчить про нестачу на підприємстві найбільш ліквідних активів (див. табл 2.6.)

Таблиця 2.6.

Аналіз ліквідності балансу ТОВ „ ЗОРЯ ” за 9 місяців 2009 р., тис. грн.

Актив	на поч. 2009р.	на 01.10.09р	Пасив	на поч. 2009р.	на 01.10.09р	платіжний надлишок або нестача
						на поч. 2008р.	на кін. 2008р.
А1	2	10	П1	329	300	-327	-290
А2	95	64	П2	9	6	+86	+58
А3	800	1056	П3	0	0	+800	+1056
А4	1717	1596	П4	2276	2420	-559	-824
баланс	2614	2726	баланс	2614	2726	х	х

В цілому баланс ліквідності на 01.10.2009 року свідчить про незначні зміни фінансового стану підприємства, що виявляються у такій же відсутності високо ліквідних активів, що значно обмежує його мобільність, у зростанні повільно реалізовуваних активів, а також власного капіталу та забезпечення.

Наступним етапом аналізу ліквідності і платоспроможності підприємства є розрахунок і аналіз показників ліквідності і платоспроможності, які наведені в табл.2.7. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання.

Таблиця 2.7

Показники ліквідності і платоспроможності ТОВ «Граніт»

Показники	Нормативне значення	На початок 2008 року	На кінець 2008 р. - Початок 2009р.	На 01.10.09р	Зміна (+,-) За 2008р.	Зміна (+,-) За 9міс.2009р.
1	2	3	4	5	6	7
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7 - 0,8	1,17	0,29	0,19	-0,88	-0,10
Загальний коефіцієнт ліквідності	1 - 1,5	4,29	2,65	3,69	-1,64	+1,04
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2 - 0,35	0,51	0,47	0,03	-0,04	-0,44
Коефіцієнт автономії	> 0,5	0,88	0,85	0,89	-0,03	+0,04
Коефіцієнт фінансування	> 1,0	10,72	6,73	7,91	- 3,99	+1,18
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	---	0,30	0,20	0,34	-010	+0,14

Дані коефіцієнти обчислюють за допомогою формул (1.5-1.10). Аналізуючи дані коефіцієнти ліквідності з таблиці видно, що на кінець 2008р. порівняно з його початком всі вони зменшуються, що негативно характеризує напрямки діяльності підприємства. А конкретніше щодо кожного, то падіння коефіцієнта швидкої ліквідності на 0,88 зумовлено зменшенням найбільш ліквідних активів, зниження загального коефіцієнта ліквідності на 1,64 та коефіцієнта фінансування на 3,99 пов'язано із зростання короткострокових зобов'язань, в той же час високий показник останнього свідчить, що підприємство має значні оборотні кошти сформовані завдяки власним джерелам.

У 2009 році фінансове становище підприємства дещо погіршується, про що свідчить зниження показників швидкої та абсолютної ліквідності: коефіцієнт швидкої ліквідності знижується до 0,19, а коефіцієнт абсолютної ліквідності падає до 0,03, що значно нижче граничного рівня, а це є досить негативним у діяльності ТОВ „ ЗОРЯ ” і свідчить, що підприємство негайно ліквідувати короткострокову заборгованість практично не може.

І хоча коефіцієнт автономії, фінансування знаходяться в межах норм, та погіршення фінансового стану очевидне.

Аналізуючи коефіцієнт фінансування і виходячи з того, що він повинен становити більше 1, то і у 2008, і у 2009 роках він значно перевищує мінімальне нормативне значення, що характеризує незалежність підприємства від залучених коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що на початок 2008р. 30% власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, на кінець 2009 р. - 20%, а на 01.10.2009 р. відсоток збільшується до 34%, це та частка власного капіталу, якою можна вільно маневрувати.

Також однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість, за критерієм стабільності джерел покриття запасів, яка характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Її розрізняють чотири типи:

- абсолютна стійкість

- нормальна стійкість

- нестійкий фінансовий стан

- кризовий фінансовий стан

А для визначення типу фінансової стійкості ТОВ „ ЗОРЯ ” за даними балансу складають агрегований баланс (табл. 2.8.).

Таблиця 2.8

Агрегований баланс ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008-9 міс.2009р. тис. грн.

Актив	На поч. 2008 р.	На кін. 2008 р. - поч. 2009р.	На 01.10. 2009р.	Пасив	На поч. 2008 р.	На кін. 2008 р. - поч. 2009р.	На 01.10. 2009р.
Необоротні активи (НА)	1390	1717	1596	Власний капітал (ВК)	1931	2226	2371
Запаси (З)	534	678	1033	Довгострокові зобов'язання (КД)	-	-	-
Кошти, розрахунки і інші активи (К)	234	109	80	Короткострокові зобов'язання (КК) І т.п. короткострокові кредити і позики	187	338	306
Витрати майбутніх періодів	34	110	17	Забезпечення витрат і платежів	74	50	49
Баланс	2192	2614	2726	Баланс	2192	2614	2726

Аналізуючи агрегований баланс, для ТОВ „ ЗОРЯ ” на початку 2008 р. характерний стійкий фінансовий стан, бо для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів (ВОК) і довгострокових кредитів (КД), тобто :

3 < ВОК + КД

на початок 2008р. : 534 < (1931 + 74 - 1390) + 0 = 615 тис. грн.

на кінець 2008 р.

на початок 2009р. : 678 > (2226 + 50 - 1717) + 0 = 559 тис. грн.

А на кінець 2008 року фінансовий стан ТОВ „ ЗОРЯ ” стає нестійким, тобто:

3 > ВОК + КД.

На 01.10.2009р. різниця між запасами та власними обіговими коштами ще збільшується:

1033 > (2371 + 49 - 1596) + 0 = 824 тис грн., що свідчить про недостатність власних коштів для забезпечення виробництва та функціонування підприємства у нормальному режимі, а приводить до затримки розрахунків з кредиторами та з виплатою зарплати.

Таким чином, за звітній 2008р. - 9 міс.2009 року якісно змінився тип фінансової стійкості підприємства, воно перейшло з стійкого фінансового стану до нестійкого, насамперед через збільшення залишків готової продукції, зменшення прибутку.

2.3 Аналіз оборотних засобів підприємства

Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю, тобто фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства -- прибуток і обсяг реалізованої продукції -- безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообігу коштів змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання.

Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства робиться за допомогою табл. 2.9 , що складається за даними форми 1 та форми 2.

Таблиця 2.9

Аналіз оборотності оборотних коштів ТОВ „ ЗОРЯ ” за 2008- 9 міс. 2009р

Показник	2008 рік	9 міс.2009 р.	Відхил.
1.Виручка від реалізації, тис. грн.	6492	3386
2. Кількість днів періоду, що аналізується	360	270
3.Одноденна виручка, тис. грн.	18,03	12,54	-5,49
4. Середній залишок оборотних коштів, тис. грн.	777,5	950	+172,5
5.Оборотність оборотних коштів, днів (ряд. 4 * ряд. 2 /ряд. 1)	43,11	75,75	+32,64
6. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів (ряд. 1 /ряд. 4)	8,35	3,56	-4,79
7. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп. (ряд. 4 /ряд. 1)	11,98	28,06	+16,08

Вище наведені дані обраховані за формулами (1.11 - 1.14) і виходячи з них, можна сказати, що оборотність оборотних коштів за рік збільшилась на 32,64 дня (75,75 - 43,11 = 32,64). Це привело:

- до зниження коефіцієнта оборотності оборотних коштів на 4,79 (3,56 - 8,35= -4,79),

б) до збільшення коефіцієнта завантаження коштів в обороті на 16,08 коп. (28,06 - 11,98 = 16,08).

На зміну оборотності оборотних коштів впливають два фактори: зміна обсягу виручки від реалізації продукції; зміна середнього залишку оборотних засобів.

Вплив першого фактора визначається так: середній залишок оборотних коштів (минулий рік) / одноденну виручку за звітний рік за мінусом оборотності оборотних коштів за минулий рік.

Щодо оборотності оборотних коштів, то вона знизилась на 32,64 дня, оскільки:

- зростання обсягу виручки від оборотності знизилося на 18,89 дня (777,5 / 12,54 - 43,11 = 18,89);

- натомість збільшення середнього залишку оборотних коштів на 172,5 тис. грн. уповільнило оборотність оборотних коштів на 13,75 дня (172,5 / 12,54 = 13,75). Разом: 18,89 + 13,75 = 32,64 дня.

Метою аналізу оборотності оборотних коштів є також визначення суми грошей, що їх було додатково залучено в оборот унаслідок уповільнення такої оборотності. Для цього проводять такий розрахунок: різницю в оборотності у днях помножують на звітну одноденну виручку. Також, зменшення оборотності оборотних коштів на 32,64 дня спричинило додаткове залучення коштів в сумі 409,3 тис. грн., (32,64 * 12,54 = 409,3 тис. грн.).

Величину зменшення економічного ефекту, отриманого від зменшення оборотності оборотних коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Якщо, у 2008 році для одержання однієї грн. виручки було витрачено 11,98 коп. оборотних коштів, то у 2009 році вже 28,06 коп., тобто більше на 16,08 коп. на кожну гривню виручки.

Отже, загальна сума на яку збільшилися витрати у 2009 році оборотних коштів з усього обсягу виручки становить: (16,08 * 3386) : 100 = 544,5 тис. грн.

Отже, протягом 2008 - 2009 років на ТОВ „ ЗОРЯ ” спостерігається зниження оборотності оборотних коштів в основному через те, що відбулося збільшення середнього залишку оборотних коштів.

Слід наголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи саму тільки оборотність оборотних коштів, не можна дати однозначної відповіді щодо її прискорення або сповільнення.

Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності може свідчити про недостатність товарно-матеріальних запасів, що надалі гальмуватиме розвиток бізнесу, а низький показник оборотності інколи є виправданим, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину й напівфабрикати.

У процесі аналізу цього питання слід обов'язково порівняти збільшення обсягу продажу з збільшенням виробничих запасів. Якщо зростання обсягу продажу будуть вищими за зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про добрий фінансовий стан підприємства. Щодо, такого порівняння на ТОВ „ ЗОРЯ ”, то у 2009 році порівняно з відповідним періодом 2008 року спостерігається зменшення обсягу продажу на 1298 тис. грн., (3386 - 4684 = 1298 тис. грн.), а виробничі запаси збільшуються на 355 тис. грн., (1033 - 678 = 355 тис. грн.). Отже, зменшення оборотності оборотних коштів у 2008 році, та збільшення залишків запасів свідчать про погіршення фінансового стану підприємства.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

зовнішньоекономічний майно оборотний ліквідність

Здійснивши оцінку ролі аналізу фінансового стану та фінансового менеджменту в системі фінансової діяльності підприємства, визначимо, що першочерговим його завданням є розкриття причинно - наслідкових зв'язків між фінансовою і виробничою діяльністю. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство працює ритмічно, випускає рентабельну продукцію, успішно її реалізує, воно як правило має необхідні кошти для платежів.

Фінанси залежать не лише доходів чи наявності засобів, але й від того, наскільки раціонально та ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. Тому важливим об'єктом управління є використання фінансових ресурсів відповідно до їхнього цільового призначення.