Цінні папери, їх види та характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

На тему:

«Цінні папери, їх види та характеристика»

1. Цінні папери: класифікація, види

Національний ринок цінних паперів відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» охоплює випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик, а також облігацій підприємств, Державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів та векселів.

Всі цінні папери можна поділити на види і типи. У рамках певного виду цінного паперу простежуються її різновиди. Вид - це якісна визначеність будь-якого цінного паперу, що відрізняє його від інших цінних паперів. Наприклад, акція - вид цінного паперу, а звичайна або привілейована (префакція) - різновиди акцій. Різновиди - це цінні папери одного виду, що розрізняються між собою рядом ознак. Різноманіття фінансових інструментів пов'язане з їх місцем і значенням у системі відтворення, із ступенем суспільного розподілу праці, із загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку зокрема та із ступенем участі держави в емісії цінних паперів тощо. Крім найбільш поширеного фінансового інструмента - акцій, існують і такі їх види, як: облігації, векселі, банківські сертифікати, ф'ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варанти, купони, ордери тощо.

Тип формує поєднання різних комбінацій видів (різновидів) цінних паперів, що об'єднуються за певною загальною ознакою. Іншими словами, тип цінних паперів поділяється на їх види, а останні - на різновиди цінних паперів.

Мають місце також готівкові та безготівкові цінні папери, які у відповідній формі фіксують права, пов'язані з володінням тими чи іншими паперами. Безготівкові папери бувають в свою чергу бездокументарними, а також централізовано документарними. Бездокументарні - це цінні папери, що існують у вигляді записів на спеціальних рахунках. Готівкові ж цінні папери - це документарні папери без їх обов'язкового централізованого зберігання. У бездокументарній формі існують в основному акції і облігації (особливо державні боргові зобов'язання). У цій формі можуть бути випущені не всі цінні папери (наприклад, векселі).

За характером відносин, що фіксуються цінним папером, можна виділити боргові і пайові типи цінних паперів. Боргові папери, що випускаються з певною процентною ставкою у вигляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до певної дати. Пайові ж папери свідчать про вкладення певної частки їх власниками в капітал емітента.

Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі). Самостійний тип утворюють емісійні папери. Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав всередині одного випуску незалежно від часу їх придбання. До емісійного типу цінних паперів належать: державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції.

Розвиток інвестицій постійно потребує мобілізації й розподілу фінансових коштів.

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння грошима, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Крім того, вони передбачають можливість виплати доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до законів України можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі тощо.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства,

підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає його власникові право одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів, а також брати участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Облігації засвідчують внесення їх власником коштів і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений строк з виплатою відсотків (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Казначейські зобов'язання - це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету і дають право на одержання встановленого доходу.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника одержувати після встановленого строку депозит і відсотки за ним.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу).

2. Цінні папери як об'єкт операцій на ринку

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Переважним правом акціонера визнається:

право акціонера - власника простих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій;

право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

У сертифікаті акції зазначаються вид цінного паперу, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації:

Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника.

У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного паперу, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента.

Облігації підприємств

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).

Облігації місцевих позик

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Державні облігації України

Державні облігації України можуть бути:

ь довгострокові - понад п'ять років;

ь середньострокові - від одного до п'яти років;

ь короткострокові - до одного року.

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Казначейські зобов'язання України

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

ь довгострокові - понад п'ять років;

ь середньострокові - від одного до п'яти років;

ь короткострокові - до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.

Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Інвестиційні сертифікати

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та пайових інвестиційних фондів не обмежується.

Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.

Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.

Ощадні (депозитні) сертифікати

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Можуть бути іменними або на пред'явника.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Іпотечні сертифікати - іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Іпотечні облігації - облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому Законом. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому цим Законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

Приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду; похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

3. Сучасні тенденції ринку цінних паперів в Україні

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни. Сучасний стан ринку цінних паперів та його структура утворилися внаслідок процесів трансформації економічної системи, які відбулися в Україні під впливом внутрішніх факторів її розвитку, а також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовж останніх років.

Розглянемо один із головних показників розвитку ринку цінних паперів, показник обсягу випуску цінних паперів. У 2010 р. загальний обсяг зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) випусків цінних паперів становив 153,05 млрд. грн., із них:

- акцій - 46,14 млрд. грн.;

- облігацій підприємств - 31,35 млрд. грн.;

- облігацій місцевих позик - 974,00 млн. грн.;

- опціонів - 0,27 млн. грн.;

- інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими інвестиційними фондами - 65,37 млрд. грн.;

- акцій корпоративними інвестиційними фондами - 8,89 млрд. грн.;

- сертифікатів фонду операцій з нерухомістю - 54,5 млн. грн.;

- звичайних іпотечних облігацій - 270,00 млн. грн.

Як зображено на рис. 1, динаміка обсягу випуску цінних паперів є прогресивною. Так, якщо у 2002 р. це значення досягнуло рівня 15,59 млрд. грн., то станом на 2010 р. відбулося зростання майже у 10 разів і він становив 153,05 млрд. грн. Аналізуючи динаміку обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 рр., яку наведено на рис. 1.3, треба зазначити, що спостерігається загальна тенденція до зростання, але вона не має стабільного розвитку. Це зумовлено досить нестабільним економічним розвитком як України загалом, так і фондового ринку зокрема.

папір цінний позика казначейський

Обсяги випуску цінних паперів в Україні у 2002-2010 рр.

Однак варто зауважити, якщо в 2003 р., порівняно з 2002 р., відбувається збільшення цього показника на 45%, то у 2004 р. спостерігаємо зниження цього показника на 75% порівняно з попереднім роком. За наступні два роки (2005 та 2006 рр.) ситуація набуває стабільного характеру і цей показник досягає значення 34, 76 млрд. грн., тобто збільшується, порівняно з 2002 р., більше ніж у два рази. Варто зауважити, що найбільшого розвитку ринок цінних паперів досяг у 2007 р., коли обсяги випуску цінних паперів зросли на 78%, порівняно з 2006 р. Ця ситуація, на наш погляд, склалась внаслідок політичних трансформацій та економічної перебудови в Україні.

Упродовж наступних трьох років спостерігалася позитивна тенденція до зростання обсягів випуску цінних паперів на 91,06 млрд. грн., тобто темп приросту становив 147%. На основі побудованої діаграми, можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів.

Структура випуску цінних паперів у 2002-2010 рр., %

Однак варто зауважити, якщо в 2003 р., порівняно з 2002 р., відбувається збільшення цього показника на 45%, то у 2004 р. спостерігаємо зниження цього показника на 75% порівняно з попереднім роком. За наступні два роки (2005 та 2006 рр.) ситуація набуває стабільного характеру і цей показник досягає значення 34, 76 млрд. грн., тобто збільшується, порівняно з 2002 р., більше ніж у два рази. Варто зауважити, що найбільшого розвитку ринок цінних паперів досяг у 2007 р., коли обсяги випуску цінних паперів зросли на 78%, порівняно з 2006 р. Ця ситуація, на наш погляд, склалась внаслідок політичних трансформацій та економічної перебудови в Україні.

Упродовж наступних трьох років спостерігалася позитивна тенденція до зростання обсягів випуску цінних паперів на 91,06 млрд. грн., тобто темп приросту становив 147%. На основі побудованої діаграми, можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів.

За аналізований період 2002-2010 рр. найбільшу частку в обсягах випуску цінних паперів, займають акції та облігації підприємств, але якщо для акцій характерним є скорочення випуску в 3 рази, то ринок облігацій в Україні демонструє темпи приросту і показує збільшення обсягів випуску у 28 разів. Зазначимо, якщо у 2002 р. у структурі обсягів випуску акції займали 98,36%, а облігації підприємств - 0,72%, то в 2010 р. акції займали 30,15% та облігації - 20,48%.

Скорочення обсягів випуску акцій, як засобу залучення додаткових інвестиційних ресурсів, пояснюється:

- загальним несприятливим інвестиційним кліматом у державі, що зумовлює високий рівень ризику цього виду цінних паперів;

- небажанням нових власників приватизованих підприємств використовувати саме цей фінансовий інструмент через побоювання втратити контроль над підприємством;

- кризою на світових фінансових ринках, що спричинила падіння попиту на вітчизняні цінні папери з високим рівнем ризику.

У 2005 р. спостерігалася тенденція до скорочення обсягу випуску акцій вдвічі, і зростання обсягу випуску облігацій теж вдвічі. Найбільша за величиною кількість запозичень на ринку капіталу спостерігалася у 2005 р., коли обсяги випуску облігацій підприємств збільшились у 72 рази порівняно з попереднім періодом, а облігації місцевих позик - у 1,6 рази, порівняно з 2002 р. Але незважаючи на скорочення в структурі випуску облігацій підприємств, у 2006 р. до 11,82%, ринок позикового капіталу демонструє позитивну динаміку. Водночас, для облігацій місцевих позик характерні коливання наприкінці аналізованого періоду. Що стосується звичайних іпотечних облігацій, то вперше їх випуск було зафіксовано у 2009 р. і становили вони 0,04% у загальній структурі випуску.

Незначними за обсягами випуску були також опціони, сертифікати фонду операцій з нерухомості та акції корпоративних інвестиційних фондів. Якщо опціони характеризувалися тенденцією до падіння обсягів випуску, то сертифікати фонду операцій з нерухомості показали від 2007 р. до 2009 р. зростання у 81 раз, коли вперше Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю ТОВ «Нова фінансова компанія» на суму 21 млн. грн. Але вже в2010 р. спостерігається спад обсягу випуску цінних паперів в Україні.

Проведений аналіз продемонстрував переважання пайових цінних паперів на ринку цінних паперів України. Отож, останніми роками на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу.

Від початку створення ринку цінних паперів в Україні нагально постало питання з його ефективного функціонування. Сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій, не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу. Крім того, потребує вирішення ціла низка проблем, а саме:

- високий ступінь ризиків;

- відсутність відкритого доступу до інформації;

- невеликий обсяг і неліквідність;

- недосконалість нормативно-правового забезпечення;

- нестача кваліфікованого персоналу;

- низький рівень капіталізації;

- порушення прав інвесторів.

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів.

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності.

Основними напрямами розвитку фондового ринку в найближчій перспективі є:

- удосконалення механізмів захисту прав інвесторів;

- розвиток інструментів ринку цінних паперів;

- удосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок;

- удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;

- розвиток інвестиційної інфраструктури.

Ринок державних цінних паперів в 2011 році

У січні - серпні 2011 року Міністерством фінансів України було розміщено облігацій внутрішніх державних позик (далі - ОВДП) на загальну суму 36 159,04 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,16% річних (у серпні - 97,14 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 8,12% річних), із них:

- сума коштів, що надійшла до Державного бюджету України в січні - серпні 2011 року за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 18 805,04 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 8,85% річних (у серпні - 97,14 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 8,12% річних);

- випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу банків протягом січня - серпня 2011 року на загальну суму 8 854,001 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,50% річних (у серпні випуск ОВДП для збільшення формування статутного капіталу не здійснювався);

- випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» в січні - серпні 2011 року на загальну суму 8500,00 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,50% річних (у серпні випуск ОВДП для збільшення формування статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» не здійснювався).

Загальний обсяг ОВДП, що перебувають в обігу, на 01.09.2011 становив 150404,19 млн. грн. (на 01.09.2010 - 127900,78 млн. грн.).

Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень - серпень 2011 року становили 31 564,87 млн. грн., у тому числі основний борг - 21 839,46 млн. грн., сплата доходу - 9 725,41 млн. грн.

На вторинному (організованому) ринку державних цінних паперів обсяг укладених угод за січень - серпень 2011 року становив 66 133,87 млн. грн., проте за відповідний період 2010 року - 31 230,17 млн. грн.

Середньозважений рівень дохідності за цими операціями коливався в січні - серпні 2011 року в діапазоні 8,46% - 9,49%, а в аналогічному періоді 2010 року від 9,27% до 15,66%.

Обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом січня - серпня 2011 року зменшився на 4 487,9 млн. грн. і на 01.09.2011 становив 6 882,1 млн. грн., або 4,58% від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу. Упродовж аналогічного періоду минулого року обсяг ОВДП у власності нерезидентів збільшився на 4 107,1 млн. грн. і на 01.09.2010 становив 4 590,2 млн. грн.

Збільшення обсягів торгів ОВДП на вторинному ринку пов'язано насамперед зі зростанням первинного ринку ОВДП, їх меншою ризиковістю порівняно з цінними паперами приватних емітентів, привабливим рівнем дохідності та стабілізацією валютного курсу гривні. Ще однією причиною активізації вторинного ринку ОВДП стало те, що з 19 лютого 2010 року доступ до участі в аукціонах з їх первинного розміщення мають лише 16 банків - первинних дилерів. Решта бажаючих вкласти кошти в державні цінні папери змушена купувати їх на вторинному ринку.

Висновок

Ринок цінних паперів України перебуває на стадії становлення. На тлі зростання обсягів випуску цінних паперів відбувається певна диверсифікація останніх. Наслідком цього процесу є ускладнення самого ринку. В умовах світових та вітчизняних кризових явищ фінансової системи, це є позитивною тенденцією, яка створює передумови для зниження рівня ризику в діяльності інвестора, але цей фактор є ефективним у розбудові державності тільки в умовах прозорого функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів.

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності.

Література

1. Закон України Про цінні папери та фондовий ринок. Із змінами, внесеними згідно із Законами №3610-VI (3610-17) від 07.07.2011 Електронний ресурс. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=3480-15

2. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2009 рік // Инвест-Газета Нормативна база. - 2010. - №37. - С. 34-37.

3. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008 рік // Цінні папери України. - 2009. - №33.

4. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула // Фінанси України. - 2007. - №5. - С. 37-42.

5. Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. - 2007. - №6. - С. 24-27.

6. Мозковий О.М. Фондовий ринок: навч. посібн. / О.М. Мозковий. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 316 с.

7. Національний банк України Генеральний департамент грошово-кредитної політики Загальний огляд фондового ринку України за січень - серпень 2011 року Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/ с. 2-3

8. Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип. 21.9 4. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні Доц. О.Й. Вівчар, канд. екон. наук; магістрант Л.Б. Колесник с. 178 - 182

9. Пилипко В.С. Розвиток фондового ринку і перспективи зростання інноваційного потенціалу АТ / В.С. Пилипко // Економіка і прогнозування. - 2006. - №4. - С. 64-67.

Размещено на Allbest.ru