Два підходи до фіскальної ролі податків

При цьому питома вага окремих складових видаткової частини Зведеного бюджету України протягом аналізованого періоду змінювалася по-різному.

Так, зміна питомої ваги видатків на оборону не мала системного характеру, хоча показники окремих років різняться на 60 %: - у 1994 році - 3,7 %, 2004 - 6,0 %. Аналогічно змінювалася питома вага видатків на освіту; охорону здоров'я; засоби масової інформації, культуру і спорт, відповідно на 83 % (1994 рік - 11,1 %, 2002 - 20,3 %), 37 (1994 рік - 9,1 %, 2002 - 12,5 %) та 44 % (1994 рік - 1,8 %, 2004 - 2,6 %).

В той же час питома вага витрат на державне управління мала сталу тенденцію до зростання. Якщо з цією метою у 1992 році витрачалося 3,4 % видаткової частини Зведеного бюджету України, то у 2002 - 22,6 %, або у 6,6 раза більше.

Питома вага видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення протягом 1992 - 2000 років постійно зменшувалася, з 25,2 до 12,4 %, або більш ніж у 2 рази. З 2000 до 2005 року цей показник змінювався у бік зростання, з 12,4 % до 28,1 %, і в 2005 році був більшим за показник 1992 року.

Питомі витрат на фінансування галузей народного господарства зменшилися з 37,2 % у 1992 році до 10,1 % - у 1996, або у 3,7 раза. І хоча в наступні роки вони дещо зросли, проте у 2005 році складали тільки 13 % Зведеного бюджету України , або у 2,9 раза менше, ніж у 1992 році.

Із проведеного аналізу можна зробити висновок, що перерозподіл видаткової частини Зведеного бюджету України у 1992 - 2005 роках мав спрямування на збільшення фінансування державного управління та соціальних програм, у тому числі за рахунок значного зменшення видатків на впровадження досягнень науки і техніки в галузях економіки, які забезпечують наповнення доходної частини бюджету.

Іншими словами, бюджетна система України у цей період стимулювала не тих, хто створює національний дохід, а тих, хто його споживає.

Провідні економісти називають такий бюджет - „бюджетом проїдання", який не забезпечує передумови для зростання економіки країни в майбутні роки, або - „популістським бюджетом", оскільки урядовці „ховають" свої постійно зростаючі доходи за соціальними „подачками" населенню.

Оскільки доходну частину Зведеного бюджету України забезпечують все-таки підприємства та підприємці, то потрібно оцінити, які складові видаткової частини бюджету можна зменшити, що буде основою для зменшення податкового навантаження на суб'єктів господарювання.

На нашу думку, зменшити видатки із Зведеного бюджету України можна за рахунок:

- поступового збільшення пенсійного віку чоловіків до 65 років, а жінок - до 60 років. Відомо, що в більшості країн Європи пенсійний вік більший, ніж в Україні. Цю пропозицію пробували в Україні втілити окремі урядовці, проте вони вимушені були відступити перед несхвальною оцінкою в суспільстві даної ідеї. Збільшення пенсійного віку населення дозволить Пенсійному фонду обходитися без дотацій із Державного бюджету;

- зменшення мінімальної тривалості оплачуваної відпустки для всіх категорій населення з 24 до 12 днів, оскільки відомо, що тривалість відпустки у східно-азіатських країнах, які в останні десятиріччя досяглії помітних економічних успіхів, значно менша, ніж в Україні;

- зменшення кількості державних та релігійних свят в році з 10 до 3 днів, оскільки за кількістю офіційних вихідних Україна займає одне з перших місць у світі;

- зменшення кількісного складу Верховної Ради України, місцевих рад та витрат на утримання депутатів усіх рівнів;

- зменшення кількості галузевих міністерств, чисельності їх працівників та витрат на їх утримання;

- зменшення витрат на утримання секретаріату Президента України, обласних та районних державних адміністрацій;

- проголошення нейтрального статусу держави та введення професійної армії, що зменшить витрати на оборону країни;

- обмеження пенсійних виплат десятьма мінімальними пенсіями та вихідних допомог шістьма окладами для всіх категорій пенсіонерів, включаючи колишніх депутатів та високопоставлених чиновників;

- переведення Пенсійного фонду на самоокупність через запровадження капіталізації його активів;

- запровадження обов'язкового медичного страхування, що зменшить витрати держави на охорону здоров'я;

- перехід від різноманітності соціальних пільг до адресних виплат населенню.

Для збільшення доходної частини Зведеного бюджету України необхідно:

- запровадити податок на нерухомість громадян та підприємств;

- запровадити податок з реалізації корпоративних прав;

- розробити заходи із стимулювання експорту та іноземних і вітчизняних інвесторів;

- забезпечити державний контроль та створення державних підприємств у високоприбуткових галузях, наприклад, у виробництві алкоголю та тютюнових виробів.

Оскільки середня тривалість роботи населення в Україні складає 29 років (чоловіків - ЗО, жінок - 28) [8, с. 31, 32], збільшення пенсійного віку чоловіків і жінок на 5 років, при тому, що фактична тривалість роботи населення збільшиться на 50 % від 5 років, або до 31,5 років, дозволить збільшити виробництво продукції і відповідно доходи Зведеного бюджету на 8,6 %.

Одночасно це дозволить Пенсійному та іншим фондам забезпечувати пенсійні та інші соціальні виплати без дотацій з Державного бюджету, або зменшити видатки цього бюджету на 20 % (середній показник 2001 - 2005 років).

Зменшення мінімальної тривалості відпустки на 12 днів, кількості державних та релігійних свят на 7 днів дозволить збільшити розрахункову кількість робочих днів у році з 227 до 246, а також доходи бюджету на 8,4 %.

Зменшення витрат Зведеного бюджету на виконання загальнодержавних функцій (управління та природоохоронні органи) принаймні вдвічі від показника 2005 року (при цьому, все одно, питомі витрати на загальнодержавні функції будуть у 2,7 раза більші від показника 1992 року) дозволить зекономити 9 % видаткової частини Зведеного бюджету України.

Запровадження медичного страхування дозволить принаймні на ЗО % зменшити витрати держави на охорону здоров'я, або зекономити 3,3 % видатків Зведеного бюджету (за показниками 2005 року).

Запропоновані заходи дозволять зекономити більш ніж 40% (8,6 + 20 + 8,4 + 3,3) видатків Зведеного бюджету України.

На нашу думку, половину отриманої економії (20%) слід направити на фінансування інноваційних програм, а половину на зменшення податкового навантаження на підприємства. Це дозволило б зменшити податкове навантаження на 25 %.

Поза всяким сумнівом, з одного боку, зниження податкового навантаження, а з іншого - додаткові інвестиції на впровадження новітніх техніки та технології будуть у сукупності потужним стимулом для розвитку економіки України.

Цього не заперечить ні один економіст, але опоненти зазначать, що запропоновані заходи передбачають додаткове навантаження на всіх працівників підприємств (збільшується пенсійний вік і кількість робочих днів у році) та державних управлінців (необхідність меншою кількістю виконувати покладені на них обов'язки). Як один із аргументів буде зазначено, що середня тривалість життя чоловіків в Україні 62,6 роки [7], що є меншим від запропонованого пенсійного віку (65 років).

Це так. Але, на нашу думку, не можна чекати збільшення тривалості життя населення, а потім збільшувати пенсійний вік. Навпаки, зростання доходів країни, а відповідно і населення через збільшення тривалості робочого часу, буде основою підвищення його добробуту і тривалості життя.

Щодо додаткового навантаження на управлінців, то слід зазначити, що постійний рух України до ринкових механізмів господарювання зумовлює таке ж постійне зменшення потреб економіки країни в управлінських послугах.

Звичайно, збільшення пенсійного віку та кількості робочих днів у році не буде із захопленням зустрінуте населенням, але широка роз'яснювальна робота, поступовий характер впровадження, збереження за населенням права дострокового виходу на пенсію, збільшення особистих доходів та відчутне прискорення економічного розвитку країни переважать.

З покращенням економічної ситуації в країні та наближення за рівнем життя до економічно-розвинутих країн світу тривалість щорічних відпусток можна поступово збільшувати, решта запропонованих показників (пенсійний вік та кількість святкових днів слід залишити без змін і на майбутнє).

Проведений аналіз та запропоновані заходи дозволяють зробити такі висновки:

- в основі економіки зростання лежить бюджет розвитку, або інноваційний бюджет, а не бюджет споживання;

- для стимулювання економіки розвитку необхідно збільшити навантаження на трудові ресурси країни та зменшити податкове навантаження на підприємства;

- впровадження запропонованих заходів вимагає широкої роз'яснювальної роботи, поступового характеру та започатку- вання їх з вищих органів державної влади.

Література

1. Вишневський В. Податкова політика та економічна теорія // Економіка України, 2007. - № 9. - С. 4-20.

2. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки // Економіка України, 2006. - № 7. - С. 4-12. '

3. АмошаО., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // Економіка України, 2002. - № 8. - С. 11-19.

4. Малашонок Б., Владимирський Г. Податкова терапія виробничої кризи // Економіка України, 2006. - № 4. - С. 34-42.

5. Статистичний щорічник України за 1995 рік, К.: Техніка. - 526 с.

6. Статистичний щорічник України за 2002 рік, К.: Консультант. - 556 с.

7. Статистичний щорічник України за 2005 рік, К.: Консультант. - 576 с.

8. Борейко В. Шляхи підвищення ефективності податкового та соціального законодавства // Економіка Україна, 2007. - № 9. - С. 30-37.

Размещено на Allbest.ru