Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Рейтингова оцінка підприємства на прикладі ВАТ "Конус"

Рейтингова оцінка підприємства на прикладі ВАТ "Конус"

Тенденції банкрутства серед підприємств України. Зміст банкрутства як економічної категорії, його основні причини та ознаки. Методи прогнозування банкрутства підприємства. Визначення типу фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ "Конус".

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.03.2012
Размер файла 71,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Зміст банкрутства як економічної категорії
  • 1.1 Поняття банкрутства
  • 1.2 Причини та ознаки банкрутства
  • 2. Прогнозування банкрутства підприємства
  • 2.1 Як розпізнати банкрутство, що насувається
  • 2.2 Методичні прогнозування банкрутства підприємств
  • 3. Рейтингова оцінка підприємства на прикладі ВАТ "КОНУС"
  • Висновки та рекомендації
  • Література
  • Приложения

Вступ

За роки незалежності в Україні спостерігається процес формування ринкових відносин, який має незворотній характер. Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї ще недостатній. В той же час процес супроводжується окремими негативними явищами, викликаними недосконалістю ринкового механізму, що народжується, зокрема, підприємствами, які багато років працювали стабільно, через цілу низку факторів опинились в передкризовому або навіть кризовому стані.

Як наслідок невирішеної раніше проблеми - неплатоспроможність більшості суб'єктів господарювання, що зумовлює загрозу банкрутства для підприємств.

Ринкова економіка господарювання офіційно визнає банкрутство як економічне явище. Дане явище все більше має місце на практиці у зв'язку з кризовим станом економіки держави.

Поняття банкрутство підприємства, що притаманне сучасним відносинам, я вважаю є досить актуальним.

Банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростанню безробіття, що зрештою може стати одним із чинників економічної нестабільності.

У сучасних умовах діяльність підприємств повинна спрямовуватися на створення конкурентоздатної продукції, отримання нових ринків збуту. Однак не менш важливим завданням для кожної компанії, фірми чи підприємства є можливість уникнення тяжких кризових явищ, котрі є не тільки неминучими супутниками еволюційних явищ, а й наслідками помилок ведення бізнесу.

Актуальність обраної теми випливає з того, що до недавнього часу для більшості суб'єктів господарювання процеси банкрутства були мало відомі. Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство).

1. Зміст банкрутства як економічної категорії

1.1 Поняття банкрутства

На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:

- зміна економічного середовища, в якому вони існують;

- втрата традиційних ринків збуту власної продукції;

- зміна системи планування і, як результат - порушення ритмічності виробничої діяльності;

- нестабільність правового поля.

Крім того, процес приватизації також призвів до корінної зміни принципів управління підприємством, зачепив основи його існування. В ході приватизації держава втратила роль адміністратора, передавши її акціонерам (новим господарям) та виконавчому органу управління - правлінню на чолі з головою. Саме ж підприємство опинилося в агресивному ринковому середовищі. З одного боку, вчорашні дружні колеги по галузі перетворилися на підступних конкурентів, з іншого - на утворений ринок хлинула більш якісна та часто більш дешева продукції іноземних виробників. По суті, у багатьох підприємств, в наслідок приватизації, так і не з'явився реальний господар, зацікавлений в розвитку підприємства і в стабільній його роботі. Це далеко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банкрутства і ліквідації.

Щоб процеси банкрутства господарюючих суб'єктів завдавали найменшої шкоди економіці держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності. А для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу.

Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн. Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців - з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30. І незважаючи на банкрутство частини фірм, економіка європейських країн розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки.

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом “Про підприємства в Україні" (ст. ст.24,34). Порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спеціальний Закон України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство”.

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюється також і законодавством України про організацію та діяльність Арбітражного суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону “Про банки і банківську діяльність”.

Банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення.

фінансова стійкість банкрутство прогнозування

Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії - суб'єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, мова йде насамперед про підприємства всіх форм власності і видів, визначених Статтею 2 Закону "Про підприємства в Україні", а також про господарські об'єднання згідно з Статтею 3 цього Закону, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб'єкти пойменовані Законом "Про банкрутство" боржниками або банкрутами.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом - після того, як Арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

Закон “Про банкрутство" не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно статуту (положенню) систематичною підприємницькою діяльністю.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кола кредиторів не входять ті суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов'язковим. Повноваження цього органу визначають збори. Ці органи - збори, комітет - необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні кредитори, а один спільний, об'єднаний кредитор.

1.2 Причини та ознаки банкрутства

Банкрутство як економічна категорія - це інструмент, що дозволяє підприємству знаходити шляхи відновлення платоспроможності після того, як воно опинилося в ситуації нездатності виконувати свої завдання. Закон України "Про банкрутство" під банкрутством розуміє пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлені для цього термін пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Іншими словами банкрутство - це неможливість для деяких осіб виконати після встановленого терміну взяті на себе зобов'язання перед кредиторами, особливо грошові. Ситуація ускладнюється ще й тим, що неплатоспроможність прогресує на фоні загальної нестабільності

Головною з перших ознак руху до банкрутства є спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Дивіденди та відсотки за кредит, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пропонують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. В цей момент може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан "технічної неплатоспроможності". Це явище вже можна розглядати як банкрутство.

Згідно із зарубіжним досвідом, банкрутство можна спрогнозувати за 1,5-2 роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування "ціни підприємства" на найближчу та довгострокову перспективу.

Збільшення середньої вартості зобов'язань або зниження прибутковості фірми означає зниження її ціни. Ціна фірми - це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу. Ціна фірми може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал "зникає". Ось це і є повне банкрутство - банкрутство акціонерів. Ціна фірми може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. В цьому разі акціонери втрачають свій капітал.

Причини банкрутства підприємств (організацій) є найрізноманітнішими. Їх можна деталізувати, поділивши на два фактори впливу:

1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати;

2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства (рис.1.) Саме неточна, необґрунтована економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результати діяльності підприємств передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов-таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршання кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

Рис.1. Основні причини банкрутства підприємств (організацій)

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи інших показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах середньомісячної величини від середньоквартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану. І навіть коли у фірми справи йдуть дуже добре, банкрутство може наступити внаслідок несвоєчасності розрахунків зі своїми кредиторами.

Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації). Найбільш характерні з них показано на рис.2

Рис.2. Сутність можливих симптомів банкрутства підприємств

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів. Далі наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме:

- труднощі з готівкою та різне зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції);

- збільшення кредиторської заборгованості;

- зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції).

Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

2. Прогнозування банкрутства підприємства

2.1 Як розпізнати банкрутство, що насувається

Близькість підприємства до банкрутства легко виявляється в змінах у статтях балансу з боку пасивів і активів. Для кожної статті балансу існують оптимальні розміри. Різке відхилення їх від оптимального значення є свідченням порушення норм фінансової діяльності.

Неблагополучним сигналом є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, тобто боргів покупців, старіння дебіторських рахунків. Це обумовлено невиправданою затримкою споживачами платежів чи неефективною політикою комерційного кредиту, здійснюваною у відношенні до споживачів продукції.

Стійкість економіки підприємства визначається оптимальним рівнем матеріальних запасів і незавершеного виробництва. Відхилення у бік їхнього збільшення свідчить про "затоварення", а у бік зменшення - початок руйнування, супроводжуваний нестабільною пропасною роботою виробництва.

Пасив балансу є дзеркалом роботи підприємства. Симптомом неблагополуччя є збільшення заборгованості підприємства постачальникам і кредиторам, старіння кредиторських рахунків, перевага кредиторської заборгованості над дебіторською.

Зменшення обсягу реалізації - негативна ознака виробничо-господарської діяльності підприємства. Ріст обсягу реалізації може бути ознакою збільшення боргових зобов'язань, дефіциту готівки.

У комерційній і господарській діяльності підприємства повинні дотримуватися визначених пропорцій і співвідношень. Так, темпи зростання прибутку повинні випереджати темпи росту накладних витрат і темпи росту реалізації продукції. Чітка робота господарського механізму характеризується випередженням темпів росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту його фондоозброєності.

Провісниками банкрутства підприємства є наростаючий підсумок невиконання договірних зобов'язань, порушення графіків постачання, зміни замовлень, втрата основних постачальників і замовників і т.д.

2.2 Методичні прогнозування банкрутства підприємств

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Питанню діагностики банкрутства підприємств в економічній науці приділяється значна увага. Це зумовлене тим, що: банкрутство певного суб'єкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги; від того, наскільки об'єктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави.

Таким чином, аналіз діагностики банкрутства і підтримки платоспроможності підприємства є досить актуальним в Україні.

У вітчизняній і закордонній науковій літературі існують різні підходи до прогнозування неплатоспроможності (банкрутства) підприємств.

Існує чотири основних підходи до оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємств:

1) експертні методи;

2) економіко-математичні методи;

3) штучні інтелектуальні системи;

4) методи оцінки фінансового стану.

Найбільш відомими методиками, що належать до першого підходу, є:

1) метод Аргенти (А-рахунок), або оцінки ймовірності краху;

2) метод Скоуна;

3) методика компанії ERNST&WHINNEY;

4) методика якісного аналізу В.В. Ковальова.

Ці методики засновані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств.

До другого підходу відносяться методи прогнозування ймовірності банкрутства, засновані на побудові економіко-математичних моделей.

До них належать:

1) дискримінантний аналіз;

2) кластерний аналіз;

3) дерева класифікації;

4) імітаційне моделювання.

№23/2, 0З економіко-математичних методів, використовуваних для прогнозування банкрутства підприємств, найбільше часто застосовуваним на практиці є дискримінантний аналіз.

Найбільш відомими дослідниками, що використають для діагностики банкрутства підприємств метод побудови дискримінантної функції, є Э. Альтман (США), Р. Ліс, Таффлер, Тишоу (Великобританія), М. Гольдер, Конан (Франція). Відповідно до даної методики метою дослідження фінансового стану підприємства є використання методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників сукупності підприємств, що перебувають у кризовому стані, і побудові оптимальної дискримінантної функції (моделі), за допомогою якої можна з певним ступенем точності прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства.

У процесі аналізу здійснюється вибір значимих фінансових показників, для кожного з яких визначається ваговий коефіцієнт дискримінантної функції, що визначають значення критерію Z, певного інтегрального показника, що характеризує фінансовий стан підприємства, за допомогою такого рівняння:

Z = a0 + а1x1 + а2x2 +. + anxn,

де Z - інтегральний показник фінансового стану; а1. аn - параметри дискримінантної моделі, що визначають ступінь значимості відповідного фінансового коефіцієнта; х1. хn - показники дискримінантної функції, фінансові коефіцієнти; а0 - вільний член дискримінантної функції, що формалізує значення Z-показника до заздалегідь відомої величини, наприклад, може мати нульове значення.

Далі за допомогою розробленої шкали за значенням розрахованих показників дається якісна характеристика фінансової ситуації на підприємстві.

Найбільш відомими методами, заснованими на побудові дискримінантної функції, є:

1) моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Альтмана;

2) модель Р. Ліса оцінки фінансового стану;

3) метод рейтингового числа;

4) R-модель прогнозу ризику банкрутства;

5) прогнозна модель Таффлера;

6) модель Фулмера;

7) модель Спрінгейта;

8) модель оцінки ймовірності банкрутства малих і середніх підприємств Конана й Гольдера;

9) модель Чессера;

10) узагальнена модель оцінки ймовірності банкрутства;

11) галузеві моделі оцінки ймовірності банкрутства;

12) модель PAS-коефіцієнта.

Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z = - 0.3877 - 1.0736kзл + 0.579 qпк,

де kзл - коефіцієнт загальної ліквідності; qпк - частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою - за Z>1.

Більш обґрунтованою та більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана. Ця модель дає змогу з достатньої вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти и скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана "Z" розраховується за формулою

Z = 3,3 К1 + 0,99 К2 + 0,6 К3 + 1,4 К4 + 1,2 К5,

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4; 1,2 - коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс "Z";

К1 - характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 - відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховуються як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);

К3 - визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко - і довгострокових пасивів);

К4 - відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К5 - характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс "Z" необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 1.

Таблиця 1.

Можливість банкрутства підприємства (організації) за Е. Альтманом

Значення індексу "Z"

Можливість банкрутства

1,8 і нижче

від 1,81 до 2,6

від 2,61 до 2,9

від 2,91 до 3,0 і вище

Дуже висока

Висока

Достатньо ймовірна

Дуже низька

Зрозуміло, що в процесі розподілу підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії К1 - К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання.

По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К3 через недорозвиненість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу "Z" треба обов'язково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємствах (організацій).

/2, 2009Ще одним підходом до прогнозування банкрутства підприємств на підставі економіко-математичних методів є імітаційне моделювання. Методи розрахунку ймовірності банкрутства на основі імітаційного моделювання можуть бути застосовні в умовах вітчизняної економіки.

Аналізована група методів заснована на розрахунку ймовірності банкротства аналізованого підприємства шляхом аналізу результатів, що дозволяє оцінити схильність підприємства до банкрутства в майбутньому. Так, менш фінансово стійкі підприємства мають більшу ймовірність збанкрутувати в найближчий період, чим більше стійкі.

Наступним напрямком оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємства є методи, засновані на застосуванні кластерного аналізу.

Застосування кластерного аналізу при прогнозуванні ймовірності банкрутства базується на визначенні кластерів, що характеризують фінансову стабільність підприємства й схильність його до банкрутства. Кластерний аналіз дозволяє здійснити класифікацію об'єктів, у цьому випадку підприємств, для яких оцінюється фінансовий стан, на основі подання результатів, виражених фінансовими коефіцієнтами - крапками відповідного геометричного простору, з наступним виділенням груп як "згустків" цих крапок (кластерів, таксонів).

До кластерного аналізу відносяться методи автоматичної класифікації без навчання, засновані на визначенні поняття відстані між об'єктами й не потребуючої апріорної інформації про розподіл генеральної сукупності. При здійсненні прогнозування ймовірності банкрутства по кожному з розглянутих підприємств виділяється деяка кількість показників, що характеризують його фінансове становище. Причому, в аналіз можуть бути включені дані за відповідними показниками й за ряд років, що дозволяє оцінити схильність підприємства до банкрутства з урахуванням фактору часу.

Метод дерев класифікації одержав широке поширення в закордонній практиці. Основними перевагами методу побудови дерев класифікацій при прогнозуванні ймовірності банкрутства підприємства є те, що він має високий ступінь наочності (графічне подання), легкістю інтерпретації отриманих результатів, ієрархічністю обчислень у процесі класифікації (питання задаються послідовно, і остаточне рішення залежить від відповіді на всі попередні питання).

Методи, засновані на використанні експертних систем і спрямовані на прогнозування ймовірності банкрутства підприємства, умовно можна підрозділити на дві групи:

1) діагностичні експертні системи;

2) системи нейронно-мережевих обчислень.

Діагностичні експертні системи призначені для виявлення причин, що викликали незадовільний стан підприємства. Крім того, діагностичні експертні системи дозволяють моделювати механізм мислення людини щодо рішення завдань у відповідній предметній області. Крім обчислень, експертні системи формують висновки, ґрунтуючись на наявній у ній інформації, базуючись на евристичних підходах до одержання результатів.

У цілому можна відзначити, що експертні системи діагностичного характеру в економіці стали поширюватися порівняно недавно й ще не знайшли широкого застосування, що не дозволяє говорити про достатній ступінь точності інтерпретації отриманих результатів, тому що вони базуються насамперед на знаннях і досвіді експертів. Таким чином, можна відзначити, що економічні діагностичні експертні системи поки обмежені рівнем знань фахівців (фінансистів, економістів, бухгалтерів), що ще не завжди високий.

Іншим напрямком застосування економічних систем, що радять, є використання систем нейромережевих обчислень із метою виявлення ймовірності банкрутства підприємств.

Нейронні мережі являють собою нову й досить перспективну обчислювальну технологію, що дає нові підходи до дослідження динамічних завдань у фінансовій області. Спочатку нейронні мережі відкрили нові можливості в області розпізнавання образів, потім до цього додалися статистичні й засновані на методах штучного інтелекту кошти підтримки прийняття рішень і рішення завдань у сфері фінансів, у тому числі для діагностики банкрутства підприємства.

Одним з основних напрямків діагностики банкрутства підприємств є підхід, що базується на розрахунку різних фінансових коефіцієнтів на основі фінансової звітності. Вітчизняні й закордонні автори пропонують різні процедури аналізу фінансової звітності, виходячи із цілей і завдань аналізу, інформаційної бази, технічного забезпечення, досвіду й кваліфікації фахівців.

Таким чином, можна зробити висновок, що найбільш прийнятними методами прогнозування ймовірності неплатоспроможності (банкрутства) підприємства є економіко-математичні моделі

Для того щоб прогноз був більше обґрунтованим, рекомендується комплексно використати одночасно кілька методів прогнозування ймовірності неплатоспроможності (банкрутства) підприємства, що дозволить значно підвищити ступінь вірогідності отриманих результатів.

3. Рейтингова оцінка підприємства на прикладі ВАТ "КОНУС"

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та міру ефективності і безризиковості ділових відносин з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів та ін. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Можливі чотири типи фінансової стійкості (відповідно до забезпеченості запасів):

- абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів: З<ВОК, де З - запаси, ВОК - власні обігові кошти (ВОК = власний капітал - необоротні активи);

- нормальна стійкість: З<ВОК+Кд, де Кд - довгострокові кредити та позики;

- нестійкий фінансовий стан: З<ВОК+Кд+Кк, де Кк - короткострокові кредити та позики;

- кризовий фінансовий стан: З>ВОК+Кд+Кк

На основі даних фінансової звітності ВАТ „Конус” визначаємо тип фінансової стійкості даного підприємства.

Визначаємо розмір запасів підпримства:

З = 9354+1180+3626+128 = 14288 тис. грн.

Визначаємо розмір власних обігових коштів підприємства:

ВОК = 46673+23483-57043 = 13113 тис. грн.

За результатами Фрми № 1 (Додаток 1) фінансової звітності ВАТ „Конус” ми бачимо, що довгострокові кредити та позики підприємства відсутні, але мають місце короткострокові позики у сумі 7446.

Так як 14288 < 13113+7446, то можна зробити висновок, що ВАТ „Конус” має нестійкий фінансовий стан.

Для того, щоб зробити висновок про фінансовий стан вищевказаного підприємства, необхідно розрахувати та порівняти показники ліквідності, рентабельності, фінансової стійкості, майнового стану, ринкової активності та ділової активності.

Виконаємо розрахунки вищевказаних показників на основі даних фінансової звітності підприємства (Додатки 1,2).

№ з/п

Показник

Умовне позначення

Формула для розрахунку

На поч. звіт. року

На кінець звіт. року

Напрямок позитивних змін

1. Показники майнового стану

1.1

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

Чо. в. ф.

Оборотні виробничі фонди/оборотні активи

9610

10541

Збільшення особливо в умовах інфляції

1.2

Частка основних засобів в активах

Чо. з.

Залишкова вартість основних засобів/активи

0,716

0,693

Зменшення за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації

1.3

Коефіцієнт зносу основних засобів

Кзн

Знос основних засобів/активи

0,392

0,387

Зменшення

1.4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Кон

Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів/первісна вартість основних засобів

0,092

0,084

Збільшення за умов виключення інфляційного фактора

1.5

Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах

Чд. ф.

Довгострокові фінансові фнвестиції/активи

0

0

Збільшення за умов збільшення доходів від фінансових інвестицій

1.6

Частка оборотних виробничих активів

Чо. в. а

Оборотні виробничі фонди/активи

0,142

0,137

Збільшення

1.7

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

Чо. в. ф

Оборотні виробничі фонди/оборотні активи

0,609

0,522

Збільшення

1.8

Коефіцієнт мобільності активів

Кмоб

Мобільні активи/немобільні активи

0,303

0,355

Збільшення: рекомендований рівень Кмоб=0,5

2. Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів)

2.1

Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації

Кт

Чиста виручка від реазізації продукції (ЧВ) /активи

6,518

4,335

Збільшення

2.2

Фондовіддача

Фо. ф

ЧВ/основні виробничі фонди

9,109

6,259

Збільшення

2.3

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)

Ко

ЧВ/обігові кошти

28,071

16,574

Збільшення

2.4

Період одного обороту обігових коштів (днів)

Чо

360/Ко

12,8

21,7

Зменшення

2.5

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

Ко. з

Собівартість реалізації/середні запаси

23,16

19,35

Збільшення

2.6

Період одного обороту запасів (днів)

Чз

360/ Ко. з

15,54

18,61

Зменшення, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів

2.7

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)

Кд. з

ЧВ/середня дебіторська заборгованість

666,13

196,6

Збільшення

2.8

Період погашення дебіторської заборгованості (днів)

Чд. з

360/ Кд. з

0,54

0,01

Зменшення, особливо в умовах інфляції; збільшення, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації

2.9

Коефіцієнт оборотності готової продукції (оборотів)

Кг. п

ЧВ/готова продукція

155,5

92,34

Збільшення

2.10

Період погашення кредиторської заборгованості (днів)

Чк. з

Середня кредиторська заборгованість х 360/собівартість реалізації

0,013

0,026

Зменшення

2.11

Період операційного циклу (днів)

Чо. ц

Сума періодів запасуі дебіторської заборгованості Чо. ц= Чз+ Чд. з

16,08

18,62

Зменшення

2.12

Період фінансового циклу (днів)

Чф. ц

Чф. ц= Чо. ц - Чк. з

16,07

18,59

Зменшення, але відємне значення свідчить про несиачу коштів (підприємство живе в борг)

2.13

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)

Кв. к

ЧВ/власний капітал

6,95

4,77

Збільшення

3. Показники рентабельності

3.1

Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності

Rзв

Прибуток від звичайної діяльності/активи

0,24

0, 20

Збільшення

3.2

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

Rа

Чистий прибуток/активи

0,24

0, 20

Збільшення

3.3

Рентабельність власного капіталу

Rв. к

Чистий прибуток/власний капітал

0,38

0,34

Збільшення: добуток трьох показників 2.1, 3.7, 4.8

3.4

Рентабельність виробничих фондів

Rв. ф

Чистий прибуток/виробничі фонди

0,28

0,24

Збільшення

3.5

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

RQ

Прибуток від реалізації/виручка

0,08

0,17

Збільшення

3.6

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

RQ

Прибуток від операційної діяльності/виручка

0

0,002

Збільшення

3.7

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

RQ

Чистий прибуток/виручка

0,04

0,05

Збільшення

3.8

Коефіцієнт реінвестування

Кр

Реінвестований прибуток/чистий прибуток

0,010

0,010

Збільшення в межах, що не суперечить бажанню акціонерів отримувати підвищені дивіденди

3.9

Коефіцієнт стійкості економічного зростання

Кс. е. з

Реінвестований прибуток/власний капітал

0

0

Збільшення

3.10

Співвідношення сплачених відсотків і прибутку

К%п

Витрати на оплату відсотків/прибуток від звичайної діяльності

Зменшення свідчить про ефективність використання позик

3.11

Період окупності капіталу

Тк

Активи/чистий прибуток

4,12

4,94

Зменшення

3.12

Період окупності власного капіталу

Тв. к

Власний капітал/чистий прибуток

2,66

2,98

Зменшення

4. Показники фінансової стійкості

4.1

Власні обігові кошти (робочий функціонуючий капітал)

Рk

Вл. капітал+довгострокові зобов'язання-позаоборотні активи або оборотні активи-короткострокові зобов'язання

11538

13113

Збільшення

4.2

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів

Кз. в. к

Власні обігові кошти/оборотні активи

0,73

0,63

Збільшення: рекомендується значення >0,1

4.3

Маневреність робочого капіталу

Мр. к

Запаси / робочий капітал

1,09

1,12

Зменшення. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства

4.4

Маневреність власних обігових коштів

Мв. о. к

Кошти/власні обігові кошти

0,02

0,08

Збільшення

4.5

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

Кзап

Власні обігові кошти/запаси

0,92

0,92

Збільшення

4.6

Коефіцієнт покриття запасів

Кп. з

„Нормальні” джерела покриття запасів/запаси

1,13

1,31

Збільшення

4.7

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономності)

Кавт

Власний капітал/пасиви

0,94

0,91

Збільшення:

Кавт >=0,5

4.8

Коефіцієнт фінансової залежності

Кфз

Пасиви/власний капітал

1,07

1,10

Зменшення; показник, обернений до Кавт; нормативне значення Кфз=2

4.9

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Км

Власні обігові кошти/власний капітал

0,18

0, 19

Збільшення,

Км >0,1

4.10

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Кп. к

Позиковий капітал/пасиви

0,06

0,1

Зменшення, згідно з вимогами до показника Кавт критичне значення

Кп. к < = 0,5

4.11

Коефіцієнт фінансової стабільності (коеф. Фінансування)

Кф. с

Власні кошти/позикові кошти

15,01

9,42

Нормативне значення Кф. с > 1

4.12

Показник фінансового лівериджу

Фл

Довгострокові зобов'язання / власні кошти

0

0

Зменшення

Фл < 0,25

4.13

Коефіцієнт фінансової стійкості

Кф. с

Власний капітал+довгострокові зобовязання/пасиви

0,94

0,91

Кф. с = 0,85-0,9

5. Показники ліквідності (платоспроможності)

5.1

Коефіцієнт ліквідності абсолютної

Кл. а

Кошти / поточні пасиви

0,06

0,14

Збільшення

Кл. а = 0,2-0,35

5.2

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)

Кл. п

Поточні активи / поточні пасиви

3,71

2,71

Збільшення, критичне значення Кл. п = 1, при Кл. п < 1 підприємство має неліквідний баланс. Якщо Кл. п = 1-0,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги

5.3

Коефіцієнт ліквідності швидкої

Кл. ш

Поточні активи-запаси / поточні пасиви

0,76

0,79

Збільшення;

Кл. ш > =1; у міжнародній практиці

Кл. ш = 0,7-0,8

5.4

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості

Кд/к

Дебіторська заборгованість / кредиторська заборгованість

0,25

0,31

Рекомендоване значення Кд/к - 1,0

Висновки та рекомендації

Здійснивши розрахунок відносних аналітичних показників фінансового стану підприємства ВАТ "Конус" та порівнюючи отримані дані з напрямком позитивних змін, можу зробити висновок, що показники майнового стану підприємства за звітний період значних змін в позитивному напрямку не мають. Відбулося незначне збільшення частки оборотних виробничих фондів в обігових коштах, зменшення частки основних засобів в активах, зменшення коефіцієнту зносу основних засобів, що має позитивний результат. Коефіцієнт мобільності активів нижче від рекомендованого рівня, зменшився коефіцієнт оновлення основних засобів, несуттєво зменшилася частка оборотних виробничих активів та частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах, що має негативний результат.

Показники ділової активності такі, як оборотність активів, фондовіддача, коефіцієнт оборотності обігових коштів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності готової продукції, коефіцієнт оборотності власного капіталу мають тенденцію зменшення, хоча за напрямком позитивних змін повинно було відбутися збільшення вищевказаних показників. Значно знизився протягом року коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, що є негативним результатом. Збільшився період операційного циклу та період фінансового циклу. Позитивні зміни відбулися стосовно періоду погашення кредиторської заборгованості, але незначні.

Показники рентабельності підприємства, а саме рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності, рентабельність капіталу за чистим прибутком, рентабельність власного капіталу, період окупності капіталу, період окупності власного капіталу в більшості мають негативні зміни, але незначні. В позитивному напрямку змінилися рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації, рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності, рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком, але також в незначному об'ємі.

Стосовно показників фінансової стійкості можна зробити висновок, що за звітний період відбулися незначні зміни як в позитивному, так і в негативному напрямку. Але основні показники фінансової стійкості підприємства ВАТ "Конус" в межах нормативних значень, а саме такі як коефіцієнт забезпечення оборотних активів, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт фінансової стабільності, показник фінансового лівериджу, коефіцієнт фінансової стійкості. Незначно збільшився коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт концентрації позикового капіталу, що має негативну тенденцію.

Обчисливши показники ліквідності підприємства, можна зробити висновок, що ВАТ "Конус" має ліквідний баланс, своєчасно ліквідовує борги, має коефіцієнт поточної ліквідності достатнього рівня. Але коефіцієнт абсолютної ліквідності нижче нормативного показника, хоча й має тенденцію до збільшення за звітний період. Також на достатньому рівні коефіцієнт швидкої ліквідності. А ось співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості нижче від норми.

Підсумовуючи зроблені розрахунки та аналіз фінансової звітності підприємства ВАТ "Конус" можна зробити висновок, що фінансовий стан даного підприємства не критичний, але має характеристику нестійкого.

Неблагополучним сигналом є підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства.

Стійкість економіки підприємства визначається оптимальним рівнем матеріальних запасів і незавершеного виробництва. За даними балансу ми бачимо, що відбувається відхилення у бік їхнього збільшення, що свідчить про "затоварення" підприємства.

Пасив балансу є дзеркалом роботи підприємства. Симптомом неблагополуччя є збільшення заборгованості підприємства постачальникам і кредиторам. Аналізуючи баланс відмічаємо, що відбувається збільшення дебіторської заборгованості та кредиторської. Кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську, що є тривожним сигналом.

Література

1. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для екон. спец. вищ. навч. закладів/ Терноп. акад. нар. госп-ва. - Тернопіль: Екон. думка, 1999 - 224с.

2. Колесар К.Г. Моделі діагностики банкрутства підприємств України / Економіст, 2002 №10 - с.60.

3. Кизим Н.А., Благун И.С., Копчак Ю.С. Оценка и прогнозирование неплатежеспособности предприятий: Монография. - Х.: Издательский Дом "ИНЖЭК", 2004. - 144 с.

4. Лелюк Ю.М., Загурулько Т.О. Проблеми використання загальновідомих моделей при прогнозуванні банкрутства вітчизняних підприємств // Економіка: практика та проблеми, 2001, вип.116 - с.9-13.

5. Мержа Н.В. Аналіз ймовірності банкрутства підприємств в економіці України // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №9 (51). - С.65-69.

6. Покрапивний С.Ф. Економіка підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 506с.

7. Струков В. Процедура банкрутства як інструмент відновлення платоспроможності підприємств // Економічний часопис - 21ст., 2003 № 3.

8. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. / Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2000. - 409с.

9. Фокіна Н.П. Методика виявлення загрози банкрутства підприємств за оцінкою показників фінансового стану // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №7 (25). - С.56-62.

10. Херченко О.Б. Оцінка банкрутства підприємства // Економіка: практика та проблеми, 2002, вип.136. - с.108-112.

11. Шпак В.А. Пономарьова Н.А. Проблеми діагностики банкрутства підприємства в Україні // Вісник Технологічного ун-ту Поділля, 2000 №5, ч.2. - с.145-148.

Приложения

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"

КОДИ

Дата (рік, місяць, число)

01

Підприємство

за ЄДРПОУ

Територія

за КОАТУУ

Організаційно-правова форма господарювання

за КОПФГ

Орган державного управління

за СПОДУ

Галузь

за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены