Характеристика податкових систем України та Італії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

"Характеристика податкових систем України та Італії"



Вступ

економічний податковий сплата

Розглядаючи вище наведену тему реферату я висвітлюю в ньому такі питання як: загальна сутність податкової системи, податкова система України та податкова система Італії. У висновку розглянуто вже порівняльну характеристику податкових систем України та Італії.

Податкова система -- це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Податки виступають найбільш важливим і впливовим інструментом регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Вони відіграють значну роль у формуванні дохідної частини бюджету. Податки покликані стимулювати розвиток усього прогресивного і ефективного, регулювати суперечності, що виникають у процесі реалізації економічних інтересів.

Кожна країна іде різними економічними шляхами (передусім ринковим або командно-адміністративним), має свої особливості у розвитку економіки, в динаміці розвитку економічних процесів, що впливає і на розвиток окремих складових загальної економічної системи, а також на податкову систему держави, яка належить до фінансової системи і повинна постійно пристосовуватись до змін у суспільстві.

У розвинених країнах світу податкові збори становлять від 25 до 50 % загального валового внутрішнього продукту країни. Більшу питому вагу податкові платежі мають у країнах із командно-адміністративним шляхом розвитку економіки



1. Поняття та основні характеристики податкових систем

Податкова система -- це сукупність податків, зборів, інших платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому, є:

порядок встановлення і введення в дію податків;

види податків;

права та обов'язки платників податків;

порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

відповідальність учасників податкових відносин.

Податки виступають найбільш важливим і впливовим інструментом регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Вони відіграють значну роль у формуванні дохідної частини бюджету. Податки покликані стимулювати розвиток усього прогресивного і ефективного, регулювати суперечності, що виникають у процесі реалізації економічних інтересів.

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов'язкових платежів залежно від того, чи умисно, з необережності, чи навіть за відсутності вини, воно допущено, тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Способи ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можна об'єднати в шість основних груп:

неподання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

приховування об'єктів оподаткування;

заниження об'єктів оподаткування;

неутримання чи неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб громадян, котрим вони виплачувались;

приховування втрати підстав для пільги з оподаткування або неповідомлення про неї.

У матеріалах при вирішенні питання про порушення кримінальної справи мають бути:

акт перевірки;

лист податкової адміністрації, в якому містяться відомості про суть ухилення від сплати податків або приховування валютної виручки, які норми законів порушено, особи, причетні до скоєння цих порушень.

В акті перевірки мають відображатися:

а) місце, дата початку і закінчення перевірки, ким вона проведена, за чиєю вказівкою чи проханням, дата складання акта;

б) досліджувані документи, яким методом (способом) вони досліджувалися;

в) виявлені конкретні факти порушень з посиланням на конкретні закони, нормативні акти, які порушено, яким чином у бухгалтерських документах вони приховувались;

г) особи, причетні до порушень і відповідальні за фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємницької діяльності в період, який підлягає перевірці;

д) висновки за результатами перевірки (суми прихованих податків валютної виручки, види податків та ін.).

До акта необхідно додавати (оригінали):

а) розрахунки з виявлених конкретних фактів приховання, заниження податків, складені за фінансовими звітами та в загальній сумі за перевірюваний період;

б) пояснення причетних осіб з конкретних фактів порушень (у разі незгоди їх до акта необхідно додавати висновок-спростування податкової інспекції);

в) інші необхідні документи, які підтверджують причетність посадових осіб до скоєння виявленого порушення (документи про заснування підприємств, накази про призначення на посади тощо).

Акт перевірки має бути зареєстровано в органах державної податкової служби.

Досить часто при перевірках підприємств щодо повноти сплати податків виникають колізії, коли податковий інспектор і керівник підприємства, відстоюючи кожен свій погляд, керуються різними нормативними актами. Тобто виникає ситуація, в якій кожна сторона вважає, що тільки вона права, посилаючись при цьому на певні закони. І досить часто податковий інспектор, маючи більше повноважень, такі спірні матеріали направляє до правоохоронних органів для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Порушивши кримінальну справу, правоохоронні органи після ретельної перевірки закривають їх за відсутністю в діяннях складу злочину. В основному це трапляється через низьку кваліфікацію суб'єктів правовідносин, недостатню обізнаність в чинному законодавстві.

2. Податкова система України

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону “про систему оподаткування”. Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого удосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 року було ухвалено другий варіант Закону. Третій варіант цього Закону Верховна Рада ухвалила 18 лютого 1997 року. В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення поняття системи оподаткування.

Згідно нього система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів , а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність

соціальна справедливість

економічність оподаткування

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність

рівномірність та зручність сплати

єдиний підхід до встановлення податків та зборів

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

У структурі доходів консолідованого бюджету України найбільшу питому вагу становлять податок на прибуток підприємств та організацій, податок на додану вартість, надходження до Пенсійного фонду і внески до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Всі інші податки, внески та платежі становлять меншу питому вагу.

Недоліки податкової системи в Україні наступні:

податкова система відзначається нестабільністю;

податкова система не стимулює суб'єкти господарювання накопичувати фінансовий капітал та його інвестувати;

значна частина законів держави, сформованих за рахунок податків, покривається непрямими податками;

податкова система не створює умов для зменшення товарообмінних (бартерних) операцій;

наявність розбіжностей, сумнівних тлумачень окремих термінів, положень визначених у законах і підзаконних актах;

високий рівень оподаткування;

авансова сплата податків призводить до вилучення обігових коштів підприємств, що є особливо руйнівним в умовах інфляції.

3. Податкова система Італії

У наш час податкове законодавство Італії містить у собі понад 350 законів. При цьому необхідно мати на увазі, що питання оподатковування регулюються Конституцією Республіки Італія, у якій визначені основні принципи оподатковування, міжнародними угодами, сукупністю законів про податки й збори, а також цілим рядом актів президента, уряду, Міністерства економіки й фінансів, представницьких органів влади на місцевому рівні. Значну роль у регулюванні національної системи оподатковування грають нормативні акти Європейського Союзу, які визначають не тільки основні види податків, які повинні бути встановлені на території конкретної держави, але й загальні принципи їхнього стягнення й розміри податкових ставок.

Найважливіші принципи оподатковування країни закладені в конституції Італійської Республіки. Насамперед, у ній записано, що виконавчі органи влади не мають право встановлювати податки, вносити зміни в порядок їхнього встановлення й стягнення.

Іншим важливим принципом оподатковування є зафіксований у конституції принцип пропорційності й прогресивності відрахувань. Із всіх суб'єктів, які підлягають оподатковуванню, стягуються суми пропорційно розміру їхніх доходів з урахуванням прогресивності, тобто зі збільшенням розміру доходу відбувається прогресивне збільшення відрахувань, що стягуються.

Загальноєвропейські нормативні джерела походять від закону, на якому заснований Установчий договір Європейського Співтовариства, і наділені силою скасування національних законів в області своєї компетенції.

Загальноєвропейськими джерелами є:

положення загального характеру, всі складові яких є обов'язковими й прямо застосовуються в кожній з Держав-членів;

директиви, які, навпаки, зобов'язують національного законодавця привести внутрішній правопорядок у відповідність із загальноєвропейськими нормами. У тому випадку, якщо директиви накладають беззастережне й чітке зобов'язання, навіть якщо воно не визнано Державою-членом, суддя цієї держави зобов'язаний відмовитися від застосування національних нормативних актів, що суперечать загальноєвропейським директивам;

постанови Верховного Суду, які юриспруденція Конституційного Суду визнає складовою частиною загальноєвропейських норм, за умови, що формулювання цих постанов може дозволити їхнє безпосереднє застосування.

В Італії існує 2 типи законодавчих актів:

державні закони, прийняті парламентом;

надзвичайні закони, на підставі яких уряд розробляє окремі заходи щодо застосування положень державних законів.

На регіональному (обласному) і місцевому (муніципальному) рівнях урядом видаються наступні закони:

ексклюзивні (постанови, розпорядження, що стосуються й певних галузей, наприклад, транспорту);

конкурентні (супроводжують республіканські закони; наприклад, республіканське законодавство визначає мінімальний і максимальний рівень податкової ставки по конкретному податку, область (провінція, муніципалітет) вибирає в межах установлених порогів певний розмір податкової ставки);

виконавчі (парламентом видається законодавчий акт, урядом області визначається порядок реалізації цього закону; наприклад, парламент визначає території, на яких буде проводитися утилізація відходів, уряд області, виконуючи закон, ухвалює рішення щодо конкретних заходах утилізації).

Податкова система Італії включає наступні основні види податків:

Національні податки;

Обласні податки;

Комунальні податки.

Для стягнення комунальних податків призначаються податкові збирачі. Податки, збори й інші обов'язкові платежі в Італії обчислюються й сплачуються в євро.

До прямих податків в Італії належать податки на прибуток фізичних та юридичних осіб та місцеві прямі податки.

Прибутковий податок з фізичних осіб резиденти сплачують із усіх видів доходів, одержаних в Італії і за кордоном, нерезиденти - лише з доходів, одержаних в Італії. В залежності від свого походження джерела доходів поділені на п'ять категорій, кожній з яких властиві свої особливості оподаткування: нерухоме майно (земля і будівлі); капітал; підприємництво; трудові доходи від роботи за наймом і в порядку самостійної зайнятості осіб вільних професій; інші джерела.

Податок на трудові доходи осіб працюючих за наймом поширюється на заробітну плату, компенсації, винагороди, доплати та ін.; осіб вільних професій - на гонорари, доходи від оплати послуг, виручку від продажу витворів мистецтва і т. ін.

Соціальною базою податку на підприємців є представники дрібної буржуазії, що ведуть приватну комерційну діяльність або сімейний бізнес. Тому об'єктом даного податку може бути як доход, так і прибуток. До прибуткового податку з фізичних осіб - податку на інші джерела доходів - відноситься оподаткування доходів від спекулятивної перепродажі землі та іншого нерухомого майна; разових продаж витворів мистецтва; від власності, яка знаходиться за кордоном; від винагород за випадкові чи тимчасові послуги. При визначенні величини оподатковуваного доходу загальний доход (прибуток) зменшується на суми витрат на орендну плату; сплату процентів за іпотечний кредит; видатків на лікування й освіту; пожертвування на користь церкви, благодійних організацій, наукових і культурних установ та деякі інші затрати.

Платниками прибуткового податку з юридичних осіб, що справляється за ставкою 36%, є промислові підприємства, комерційні організації, фінансово-кредитні установи, в тому числі їх філіали за кордоном. Об'єкт оподаткування - чистий дохід у формі нерозподіленого прибутку. Останній визначається в такому порядку: валовий дохід мінус затрати виробництва та видатки на комерційну діяльність (заробітна плата, експлуатаційні затрати, амортизаційні відрахування та ін.). До складу валового доходу входять: виручка від основної діяльності та реалізації цінностей (землі, будівель, споруд, зайвого обладнання і т. п.). Не підлягають оподаткуванню резервні фонди.

Податок на додану вартість справляється в Італії за диференційованою шкалою ставок: 2% (пільгова), 9% (основна), 18% і 38% (підвищені), 0,8% (експортна). Пільгова ставка поширюється на продукти харчування першої необхідності (хліб, молоко та ін.), а також газети і журнали, підвищена - на предмети розкоші (ювелірні вироби, спортивні автомобілі, хутра). Акцизи поширюються на звичайне коло товарів: нафтопродукти, тютюнові вироби, сірники, алкогольні напої,

цукор, електроенергію.

Об'єкт податку з спадщини та дарувань - ринкова вартість майна, що змінює власника у випадку смерті або в результаті дарування. Шкала ставок побудована за принципом так званої подвійної прогресії, тобто знаходиться в залежності як від вартості спадщини або дарування, так і від степені спорідненості з тими, у власність яких переходить майно. Так, подружжя, батьків і дітей стосується лише перша частина податку, інші спадкоємці, починаючи з братів і сестер, сплачують обидві частини

податку. Ставки податку з загальної вартості майна знаходяться в діапазоні від 3 до 27%, майно вартістю до 120 млн. лір не оподатковується. Ставки податку для рідні: брати і сестри - від 3 до 25%; родичі 3-ї та 4-ї степені (двоюрідні, племінники) - від 3 до 27%; інші родичі та особи - від 6 до 33%. Максимальні ставки для обох частин податку і для всіх категорій платників установлені для успадкованого майна чи доходу, що перевищує 3 млрд. лір. До групи податків з ділових операцій відносяться гербовий, реєстраційний, концесійний податки. Гербовий податок справляється в формі збору при продажу державними установами гербових видів продукції (бланків, марок, квитанцій, чеків і т. п.). Тому всі нотаріальні операції оподатковуються гербовим збором.

Реєстраційний збір справляється при складанні угоди або реєстраційного акту щодо переходу прав власності в розмірі 0,5 - 0,8%. Концесійний податок справляється воднораз з реєстраційним збором у випадку, коли державний орган дає дозвіл або ліцензію. За рахунок місцевого прибуткового податку формуються доходи місцевих бюджетів, хоч сам податок справляється центральним урядом. Платники даного податку - фізичні та юридичні особи, ставка 16,2%. Доходи від роботи за наймом (тобто заробітна плата) даному податку не підлягають.



Висновок

Порівняння податкових систем України та Італії показує, що на перший погляд, у них немає суттєвих розбіжностей. Так, в Україні використовують основні види прямих і непрямих податків - податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, плата за землю, ПДВ, акцизний збір, мито, тощо. Але при більш ретельному аналізі виявляються особливості, які суттєво відрізняють системи оподаткування в Україні та в країнах з розвинутою ринковою економікою. Це насамперед висока ставка ПДВ та надмірно широке її застосування, а також використання механізму оподаткування прибутку (обкладання засобів, що направлені на інвестиції та розвиток виробництва, вилучення частини амортизаційних відрахувань та інше), в результаті якого частка вилучення прибутку досягає від 65 до 85% (за максимальними оцінками).

Податки в Італії поділяються на прямі та непрямі. Деякі в них, так само як в Україні, мають фіксовану ставку; ставка деяких прогресивна. Окремо варто відзначити наявність пільгових ставок за деякими податками, наприклад, податком на додану вартість.

Податкові системи Італії та України створено за подібними загальними принципами, тому потрібно доцільно докладно дослідити податкову систему Італії та вичленувати з неї окремі моменти, які можна впровадити в Україні.

Так, має сенс знизити ставку податку на додану вартість на продукти широкого вжитку, перш за все на продукти харчування. В той же час, ставка податку на додану вартість, прийнята в Італії, є надто високою для України, яка знаходиться зовсім на іншому рівні економічного благополуччя.

Останнім часом в Україні особливо гостро постають питання про розміри податкових ставок. Підприємці критикують їх за те, що вони дуже великі і тим самим тиснуть на виробника, працівники бюджетної сфери -- за те, що вони низькі і не дають можливості гідно платити за роботу, бухгалтери -- за складність у розрахунках.

Однак слід зазначити, що ідеальних податкових систем, які б одночасно задовольняли населення, підприємства та органи влади, немає і бути не може. В Україні зроблено перші кроки в напрямку спрощення механізму оподаткування і зниження розмірів ставок податків з урахуванням розширення бази для нарахування податків (головним чином завдяки скороченню та скасуванню пільг).

Передбачається введення податку на майно підприємств, щоб забезпечити ефективне використання виробничих фондів, встановлення оптимальних запасів сировини та матеріалів, готових виробів, а також залучення стабільних надходжень до бюджету і податку на нерухоме майно громадян за мінімальною ставкою 0,05 відсотка вартості нерухомого майна.



Список використаної літератури

1.Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України"

2.ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

3.http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17

4.Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. - М.: Бератор-Пресс, 2002. - С. 170-174.

5.Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. -- Т. : Економічна думка, 2001. -- 258с.

6.Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2004. -- 208с.

7.Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. - М.: Дашков и Ко, 2002. - С. 56-65.

Размещено на Allbest.ru