Практичне використання аналізу прибутковості капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи та сутність прибутковості капіталу підприємства

1.1 Чинники зростання прибутковості та джерела формування і використання прибутку

1.2 Сутність та необхідність аналізу показників прибутковості

Розділ 2. Практичне використання аналізу прибутковості капіталу підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ „Україна”

2.2 Аналіз прибутковості капіталу СТОВ „Україна”

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості капіталу підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Важлива роль у підвищення прибутковості виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, приділяється аналізу прибутковості капіталу. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства.

Прибутковість капіталу підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів підприємства. Основними чинниками, що визначають прибутковість підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів).

Сигнальним показником, у якому виявляється прибутковість капіталу, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз прибутковості капіталу підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасивів і активів, їх структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п.

Аналізом платоспроможності і ліквідності, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства.

Враховуючи це, важко переоцінити значення та актуальність оцінки прибутковості капіталу підприємства, особливо в умовах ринкової економіки. Саме тому метою даної курсової роботи стало дослідження аналізу прибутковості капіталу суб'єкта господарювання.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає сільськогосподарське господарство СТОВ „Україна”.

При написанні курсової роботи було розглянуто такі питання: теоретичні основи прибутковості капіталу та його значення, практичне застосування аналізу прибутковості капіталу на досліджуваному підприємстві, шляхи підвищення прибутковості капіталу підприємств.

Розділ 1. Теоретичні основи та сутність прибутковості капіталу підприємства

1.1 Чинники зростання прибутковості та джерела формування і використання прибутку

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.[6, c.95] в умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів.

А також прибуток - один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом ( після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є [1, с.14]:

- систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;

- визначення впливу, як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на фінансові результати;

- вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;

- оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;

- розробка заходів, що до використання виявлених резервів.

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. [14, c. 256]

Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.

Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання:

- Зміна методу нарахування зносу МБЗ;

- Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;

- Вибір метода оцінки використаних запасів;

- Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;

- Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насам перед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.

Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

- Вироби з низькою рентабельністю;

- Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;

- Вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

- Рентабельність помітно зросла;

- Рентабельність суттєво не змінилась;

- Рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

- Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

- Зміну податку на додану вартість;

- Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.

Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.[6 c.63]

Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об'єднати у декілька груп:

- показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

- показники, що характеризують прибутковість продажів;

- показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

1.2 Сутність та необхідність аналізу показників прибутковості

Основним прибутком є прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг). Тому в основному зростання прибутковості підприємств залежить від окремих чинників, які є базовими в собівартості продукції.

На зростання прибутковості підприємства впливають такі основні чинники [3, 275]:

- економія матеріально-сировинних ресурсів;

- ефективне використання енергоресурсів;

- механізація та автоматизація виробничих процесів, внаслідок чого зростає продуктивність праці і знижується рівень фонду заробітної плати;

- економія витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування;

- кон'юнктура ринкової цінової політики на ті чи інші види товарної продукції. Поряд з тим на зростання прибутковості підприємства впливають і ряд інших внутрішніх і зовнішніх чинників. Наприклад, організація цехової структури виробництва, організація технологічних процесів, спеціалізація і кооперація виробництва, підвищення змінності роботи устаткування, найбільш повне завантаження виробничих потужностей та ін.

Крім наведених вище чинників на прибутковість підприємства впливають і ряд інших чинників, зокрема:

- впровадження безвідходних технологій виробництва (утилізація відходів, їх переробка та ін.);

- ліквідація основних фондів, що не використовуються;

- різні прибутки від позареалізаційних операцій.

У процесі діяльності підприємства на його прибутковість може впливати і ряд зовнішніх чинників, зокрема орендні (лізингові) операції; реалізація (купівля-продаж) цінних паперів; дивіденди на акції; відсотки за коштами, розміщеними на депозитних рахунках банків; купівля-продаж іноземної валюти; інших операції.

Однак у структурі чинників зростання дохідності підприємства головними є фактори зниження собівартості продукції.

Як і всі інші техніко-економічні показники, так і прибуток розділяється на плановий і фактичний. Планування прибутку в основному здійснюється двома методами:

1) прямого розрахунку на рівні підприємства з відповідним асортиментом продукції. Це різниця між оптовою ціною реалізованої продукції і її собівартістю;

2) прибутку від реалізації іншої продукції, робіт і послуг непромислового характеру.

Джерелами формування загального прибутку (доходу) підприємства є: прибуток (дохід) від продажу основної продукції (послуг) підприємства, який є головним складником загального прибутку; прибуток від продажу (реалізації) непотрібного майна і прибуток (дохід) від позареалізаційних операцій.

1. Прибуток від продажу основної продукції (послуг, робіт) підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю.

2. Прибуток від продажу майна. Це прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Він визначається як різниця між ціною продажу і балансовою (залишковою) вартістю об'єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

3. Прибуток (дохід) від позареалізаційних операцій включає: прибуток від пайової участі в спільних підприємствах; прибуток від здавання майна в оренду (лізинг); дивіденди на цінні папери; дохід від володіння борговими зобов'язаннями; роялті -- компенсація, що оплачується в межах обумовленого періоду за використання патентів, авторських прав, природних ресурсів та інших видів власності; надходження від економічних санкцій.

Джерелами доходів можуть бути: економія від зниження собівартості продукції, економія від зниження вартості капітального ремонту, кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позивної давності, пріоритет стійких пасивів (авансова оплата замовників, відрахування на соціальне страхування і т. д.).

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків за рахунок вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самим підприємством і використовується для забезпечення господарської діяльності.

Таким чином отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку виділяють два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство, де кожен з учасників одержує свою частку прибутку.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку, який відповідно до принципових (основних) напрямків використання розподіляють на дві частини:

- прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочення), на соціальну підтримку (розподілений прибуток);

- прибуток, що залишається на підприємстві, є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Цей прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фонду (розширення і розвиток виробництва, соціальний розвиток).

Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Формування резервного фонду є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Розділ 2. Практичне використання аналізу прибутковості капіталу підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ „Україна”

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю СТОВ “Україна”, створене в результаті реорганізації шляхом перетворення колективного господарства “Зоря” і засноване фізичними особами, які підписали установчий договір.

Засновниками товариства є: Куліба Олександр Іванович, Макаревич Борис Юрійович, Потебін Анатолій Васильович.

Місцезнаходження: Вінницька область, Іллінецький район, с. Тягун.

Товариство є юридичною особою, володіє обособленим майном на праві власності, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у національних та іноземних банках, емблему, штампи та печатку зі своїм найменуванням. Товариство може від свого імені укладати договори, набувати майнові та особові права і нести обов"язки.

Товариство здійснює діяльність в галузі сільського господарства. Економічна діяльність товариства складається з рослинництва (переважно зерново-бурякова продукція) та тваринництва (велика рогата худоба та свині).

Майно товариства складають основні фонди, оборотні засоби та інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі товариства.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності, за здійснення взятих на себе обов"язків перед партнерами та трудовим колективом за укладеними договорами та перед банківськими установами згідно діючого законодавства. Товариство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективу розвитку виходячи із попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку Товариства, а також підвищення особистих доходів його працівників.

Предметом діяльності товариства є сукупність господарчих, комерційних, постачальницько-збутових, фінансових і соціальних функцій та послуг в інтересах держави, самого товариства та споживачів продукції.

Комерційна діяльність здійснюється шляхом оптової торгівлі продукцією рослинництва та тваринництва у встановленому порядку. Основною метою діяльності товариства є отримання прибутку.

Відповідно до мети діяльності товариство:

- самостійно здійснює господарську і комерційну діяльність, виходячи із реального попиту;

- проводить оптову торгівлю;

- здійснює угоди та операції, не заборонені чинним законодавством,

- придбає та використовує у своїй діяльності автомобільний та сільськогосподарський транспорт, приміщення різномаштабного призначення, обладнання та інше майно, яке відноситься до основних фондів,

- самостійно визначає фонд оплати праці, самостійно встановлює форми, системи і розмір оплати праці, а також інші види прибутків працівників, реалізує товари по цінам і тарифам, встановленим самостійно чи на договірній основі.

Товариство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих, науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринку товарів та економічної ситуації.

При визначенні економічного становища і перспектив подальшого розвитку конкретного господарства необхідно враховувати не тільки природно-економічні умови, але і його розміри і спеціалізацію.

Розрізняють розмір підприємства і розмір виробництва. Про розмір підприємства судять по наявності в ньому виробничих ресурсів, а про розмір виробництва - по кількості виробленої валової продукції. Розмір сільськогосподарського підприємства визначають по площі наявних земель, тобто площі сільськогосподарських угідь, по поголів'ю продуктивних тварин. Всі інші ресурси як би “прив'язані” до площі землі. В основному визначається площа землі, яку потрібно обробляти, і кількість основних і оборотних коштів, а також кількість праці, необхідне для цього.

Розмір підприємства і його окремих галузей забезпечують концентрацію виробництва, що у свою чергу показує: ступінь зосередження землі, основних і оборотних коштів, трудових ресурсів, відбиває інтенсифікацію виробництва і поділ праці. Основними показниками розміру господарства є обсяг валової продукції в натуральному і вартісному вираженні і розмір сільськогосподарських угідь, у тому числі по їх видах непрямими показниками є: вартість основного й оборотного капіталу, кількість енергетичних потужностей, середньорічна чисельність працівників.

Приведемо аналіз основних економічних показників діяльності підприємства:

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності підприємства

Показники	2008 рік	2009 рік	Зміна (+,-)
1. Дохід (виручка) від реалізації 2. Непрямі податки та інші вирахування з доходу 3. Чистий дохід (виручка) від реалізації 4. Валовий прибуток (збиток) 5. Інші операційні доходи 6. Адміністративні витрати 7. Витрати на збут 8. Результати від операційної діяльності (прибуток, збиток) 9. Фінансові доходи 10. Фінансові витрати 11. Результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток, збиток) 12. Податок на прибуток 13. Результат від звичайної діяльності (прибуток збиток) 14. Чистий прибуток, збиток	28879,0 3408,0 25467,0 5864,0 13623,0 3279,0 1200,0 518,0 399,0 158,0 759,0 401,0 358,0 358,0	29215,0 4527,0 24688,0 6137,0 14635,0 3244,0 1228,0 611,0 382,0 498,0 778,0 464,0 314,0 314,0	+336,0 +1119,0 -779,0 +273,0 +1012,0 -35,0 +28,0 +93,0 -17,0 +340,0 +19,0 +63,0 -44,0 -44,0

За результатами таблиці 2.1 дохід від реалізації у звітному році збільшився на 336,0 тис. грн., із-за збільшення непрямих податків ми маємо зменшення чистого доходу від реалізації на 779,0 тис. грн., валовий прибуток збільшився на 273,0 тис. грн., інші операційні доходи збільшились на 1012,0 тис. грн., адміністративні витрати зменшились на 35,0 тис. грн. витрати на збут навпаки збільшились відповідно на 28,0 тис. грн.

Чистий прибуток зменшився на 44,0 тис. грн.

Керівництву підприємства слід розробити стратегію по зменшенню витрат.

прибутковість конкурентоздатність економічний

2.2 Аналіз прибутковості капіталу СТОВ „Україна”

Проаналізуємо джерела власних та запозичених коштів підприємства.

Таблиця 2.2 - Оцінка власних та запозичених коштів підприємства

Джерела коштів	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за звітній період
	сума, тис. грн.	пит. вага, %	сума, тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	%
1. Власний капітал	46638,0	97,4	46592,0	95,44	-46	-0,09
Статутний капітал	30350,0	63,4	30350,0	62,17	0	0
Інший додатковий капітал	13103,0	27,4	12802,0	26,22	-301	-2,3
Нерозподілений прибуток	3185,0	6,6	3440,0	7,04	+255	+8,0
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-	-	-	-
3. Довгострострокові зобов'язання	234,0	0,48	426,0	0,87	+192	+82,0
4. Поточні зобов'язання	1002,0	2,09	1799,0	3,68	+797	+79,5
4.1 Векселя видані	-	-	-	-	-	-
4.2 Кредиторська заборгованість	140,0	0,29	654,0	1,3	+514	367,1
5. Поточні зобов'язання за розрахунками	862,0	1,8	1145,0	2,3	+283	+32,8
Баланс:	47877,0	100	48817,0	100	+940	+1,9

Сума власного капіталу зменшилась на 46,0 тис. грн., його питома вага скоротилася на 0,09%, відповідно, зросла питома вагу позикових джерел коштів. Однак фінансова незалежність підприємства залишається на високому рівні, тому що власний капітал істотно перевищує позиковий (на кінець року його частка становить 95,44%). Негативний вплив на зменшення суми власного капіталу зробило зменшення іншого додаткового капіталу на 301,0 тис. грн. (можлива причина - уцінка основних коштів).

Позиковий капітал представлений в основному поточними зобов'язаннями, що пов'язаний із труднощами залучення довгострокових кредитів у сучасних умовах господарювання. У звітному році сума поточних зобов'язань виросла на 797,0 тис. грн., і за рахунок зростання загальної суми кредиторської заборгованості збільшення склало 514,0 тис. гри.

Аналізуючи склад кредиторської заборгованості, відзначаємо, що сума кредиторської заборгованості по товарних операціях (розрахунки за товари, роботи, послуги) значно нижче в порівнянні з величиною дебіторської заборгованості. Це означає, що підприємство практично не користується товарним кредитом постачальників, у той час як досить активно кредитує покупців. Найбільш імовірним поясненням сформованої ситуації є те, що аналізоване підприємство, маючи значні суми грошових активів, воліє користуватися знижками за прискорення строків розрахунків з постачальниками, що дозволяє компенсувати упущену вигоду від невикористання безкоштовного кредиту. Однак зростання кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань не говорить про погіршення платоспроможності підприємства й наявності простроченої заборгованості (підтвердженням тому є досить значна сума грошових активів й їх висока питома вага.

Таким чином, проведений аналіз власних і позичкових коштів дозволяє зробити висновок про досить стійкий фінансовий стан підприємства.

Велике значення мають показники структури основних коштів:

- розподіл фондів на виробничі й невиробничі;

- основні виробничі фонди основного виду діяльності й допоміжних виробництв;

- співвідношення активної й пасивної частини основних коштів. При цьому необхідно домагатися росту активної частини основних коштів у вигляді робочих і силових машин.

Аналіз динаміки основних коштів здійснюється за два суміжних роки.

Таблиця 2.3 - Дані для аналізу складу основних фондів

Групи основних фондів	Попередній рік 2008р.	Звітний рік 2009р.	Відхилення у звітному році (+;-) % від:
	сума т.г.	%	сума т.г.	%	базис-ного	попереднього
Виробничі фонди основного виду діяльності-всього	27398,0	100	28441,0	100	+1043	+3,8
В тому числі
Будівлі, споруди, передавальні пристрої	14478,0	52,8	14473,0	50,8	-5	-0,1
Машини та обладнання	7769,0	28,3	8678,0	30,5	+909	+11,7
Транспортні засоби	1770,0	6,4	1760,0	6,2	-10	-0,6
Інструменти, прилади, інвертар (меблі)	476,0	1,73	558,0	1,96	+82	+17,2
Інші основні засоби	2372,0	8,6	2328,0	8,2	-44	-1,9
Бібліотечні фонди	24,0	0,08	25,0	0,08	+1	+4,2
Малоцінні необоротні матеріальні активи	493,0	1,8	619,0	2,2	+126	+25,5

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити такий висновок: частка будівель, споруд та передавальних пристроїв зменшилась у звітному році в порівнянні з попереднім на 0,1%.

Спостерігається ріст частки робочих машин та обладнання у звітному році порівняно із попереднім на 11,7%.

Транспортні засоби у звітному році зменшились на 0,6% по відношенню до попереднього.

Бібліотечні фонди у звітному році в порівнянні з попереднім збільшились на 4,2%. Інструменти, прилади та інвентар збільшились у звітному році в порівнянні з попередніми на 17,2%.

Загалом можна зробити висновок, що у звітному році в порівнянні з попереднім виробничі фонди основного виду діяльності збільшились, це свідчить про те, що у звітному році достатньо уваги приділяють оновленню основних фондів.

Проведемо аналіз руху основних фондів на підприємстві:

Коефіцієнт введення:

Квв = ОФнд / ОФкн(2.1)

Квв пр = 1488,0 / 27398,0 = 0,05

Квв зр = 1900,0 / 28441,0 = 0,06

Коефіцієнт вибуття:

Квиб = ОФвиб / ОФпоч.п(2.2)

Квиб п = 387,0 / 25797,0 = 0,01

Квиб зв = 859,0 / 27398,0 = 0,03

Аналізуючи розрахунки, можна побачити, що на підприємстві відбулось в 2009 році незначне введення основних фондів по відношенню до 2008 року, про це свідчать коефіцієнти ведення в 2008р. - 0,05, та збільшення у 2009р. (0,06).

Коефіцієнт вибуття збільшився у звітному році, пояснення цьому, підприємство збавляється від старого обладнання.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних фондів у першу чергу використовується показник фондовіддачі.

Таблиця 2.4 - Аналіз показників використання основних фондів

Показники	2008 рік	2009 рік	Зміна (+, -)	Темп зростання, %
Обсяг виробництва продукції, тис грн.	21049,5	22426,7	+1377,2	+6,5
Середньорічна вартість основних коштів, тис. грн.	26597,5	27919,5	+1322	+4,9
Фондовіддача, грн.	0,79	0,80	+0,01	+1,3
Фондоємність, грн.	1,26	1,24	-0,02	-1,6

Під дією збільшення обсягу виробництва фондовіддача основних фондів у звітному році зросла на 1,3%. Фондоємність зменшилась це позитивний показник, так як для виробництва одиниці продукції пішло менше вартості основних фондів на 1,6%, що дасть змогу зменшити вартість готової продукції.

На короткострокову й довгострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв'язку розглядаємо такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.

Таблиця 2.5 - Аналіз показників рентабельності

Показники	Минулий рік	Звітній рік	Зміна (+,-)
1. Валовий прибуток, тис. грн. 2. Чистий прибуток, тис. грн. 3. Собівартість реалізованої продукції 4. Чистий дохід від реалізації продукції 5. Середня вартість матеріальних активів, тис. грн. 6. Середня величина власного капіталу, тис. грн. 7. Рентабельність продукції, % 8. Рентабельність продажу, % 9. Рентабельність фондів, % 10. Рентабельність капіталу, %	5864,0 358,0 19603,0 25467,0 28925,0 46374,0 29,9 23,02 1,58 0,76	6137,0 314,0 18551,0 24688,0 29678,0 46615,0 33,08 24,8 1,59 0,67	+273,0 -44,0 -1052,0 -779,0 +753,0 +241,0 +3,18 +1,78 +0,01 -0,09

У звітному періоді спостерігається покращення основних показників рентабельності підприємства крім рентабельності капіталу яка знизилась на 0,09%.

Підприємство має високий рівень рентабельності фондів. Зниження рентабельності власного капіталу викликано негативним фактором (скорочення чистого прибутку), що веде до зниження фінансової автономії підприємства й тому є негативною тенденцією. Рівень рентабельності власного капіталу свідчить про низьку інвестиційну привабливість аналізованого підприємства, тому що він значно нижче прибутковості по інших варіантах капіталовкладень (наприклад, по банківських депозитах).

Рівень валової рентабельності продажів збільшився на 1,78%, що пояснюється покращенням ситуації на ринку.

Проаналізуємо динаміку та структуру активів підприємства за останній рік:

Таблиця 2.6 - Склад, структура та динаміка статей активу підприємства

Актив	На початок року	На кінець року	Зміна (+,-)
	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %
1. Необоротні активи 2. Оборотні активи в т. ч. - запаси - дебіторська заборгованість - грошові кошти - інші 3. Витрати майбутніх періодів	18733,0 29131,0 2091,0 5472,0 4988,0 72,0 13,0	39,1 60,8 4,3 11,4 10,4 0,15 0,03	18591,0 30225,0 2712,0 10702,0 976,0 276,0 1,0	38,0 63,1 5,6 22,3 2,03 0,56 0,002	-142,0 +1094,0 +621,0 +5230,0 -4012,0 +204,0 -12,0	-1,1 +2,3 +1,3 +10,9 -8,37 +0,41 -0,028
Разом:	47877,0	100	48817,0	100	+940,0	-

За результатами аналізу активів підприємства можна побачити що, вартість необоротних активів за звітний рік скоротилась на 142,0 тис. грн. або на 1,1%, що свідчить про зменшення фінансування. Оборотні активи в цілому збільшились на 1094,0 тис. грн. або на 2,3%, зменшення викликали тільки грошові кошти на 4012,0 тис. грн. В цілому активи підприємства за аналізований період збільшились на 940,0 тис. грн. або на 1,9% це позитивний показник.

Проаналізуємо динаміку та структуру пасивів підприємства за останній рік:

Таблиця 2.7 - Склад, структура та динаміка статей пасиву підприємства

Пасив	На початок року	На кінець року	Зміна (+,-)
	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %
1. Власний капітал в т. ч. - статутний капітал - інший додатковий капітал - нерозподілений прибуток 2. Забезпечення наступних витрат і платежів 3. Довгострокові зобов'язання 4. Поточні зобов'язання з них: - кредиторська заборгованість - поточні зобов'язання за розрахунками -інші 5. Доходи майбутніх періодів	46638,0 30350,0 13103,0 3185,0 - 234,0 1002,0 140,0 848,0 14,0 3,0	97,4 63,4 27,4 6,6 0,48 2,09 0,29 1,7 0,03 0,006	46592,0 30350,0 12802,0 3440,0 - 426,0 1799,0 654,0 1143,0 2,0 -	95,4 62,1 26,2 7,04 0,87 3,7 1,3 2,3 0,004 -	-46,0 0 -301,0 +255,0 +192,0 +797,0 +514,0 +295,0 -12,0 -3,0	-2 -1,3 -1,2 +0,44 +0,39 +1,61 +1,01 +0,6 -0,026 -0,006
Разом:	47877,0	100	48817,0	100	+940,0	-

Аналізуючи статті пасиву підприємства за 2009р. можна побачити що, зменшився власний капітал на 46,0 тис. грн., інший додатковий капітал зменшився на 301,0 тис. грн., збільшився нерозподілений прибуток на 255,0 тис. грн. Також збільшились поточні зобов'язання підприємства на 797,0 тис. грн., насамперед із за кредиторської заборгованості на 514,0 тис. грн., та поточні зобов'язання за розрахунками на 295,0 тис. грн.

Проаналізуємо склад та структуру дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.8 - Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість та її види	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за звітній період	Зміна струк-тури, пунктів
	сума, тис. грн.	пит. вага, %	сума, тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	%
Чисто реалізаційна вартість	2642,0	31,7	5331,0	35,7	+2689	+101,7	4
Первісна вартість	2736,0	32,8	5351,0	35,8	+2615	+95,6	3
Резерв сумнівних боргів	94,0	1,13	20,0	0,13	-74	-78,7	-1
Дебіторська заборгованість з: - бюджетом	206,0	2,5	38,0	0,25	-168	-81,6	-2,25
- за виданими авансами	1891,0	22,7	2068,0	13,9	+177	+9,4	-8,8
- інша заборгованість	749,0	9,0	2115,0	14,2	+1366	+182,4	5,2
Усього:	8318,0	100	14923,0	100	+6605	+79,4	-

Збільшення суми дебіторської заборгованості на 6605,0 тис. грн. обумовило зменшення попиту на реалізовану продукцію, у результаті чого підприємство з метою стимулювання збуту змушено надавати своїм клієнтам більш тривалий період відстрочки платежу. За аналізований період зменшилась дебіторська заборгованість з бюджетом на 168,0 тис. грн., зменшився резерв сумнівних боргів на 74,0 тис. грн. За всіма іншими статтями заборгованість зросла. В цілому можна сказати що, за аналізований період попит на продукцію дещо зменшився, про що свідчить збільшення дебіторської заборгованості. Проведемо аналіз кредиторської заборгованості.

Таблиця 2.9 - Аналіз складу та структури кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість та її види	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за звітній період
	сума, тис. грн.	пит. вага, %	сума, тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	%
Векселя видані	-	-	-	-	-	-
За товари, роботи, послуги	140,0	100	654,0	100	+514,0	367,1
Усього:	140,0	100	654,0	100	+514,0	367,1

Сума кредиторської заборгованості по товарних операціях (розрахунки за товари, роботи, послуги) зросла за звітний рік на 514,0 тис. грн. Найбільш імовірним поясненням сформованої ситуації є те, що аналізоване підприємство, маючи значні суми грошових активів, воліє користуватися знижками за прискорення строків розрахунків з постачальниками, що дозволяє компенсувати упущену вигоду від невикористання безкоштовного кредиту. Однак зростання кредиторської заборгованості й інших поточних зобов'язань не говорить про погіршення платоспроможності підприємства підтвердженням тому є досить значна сума грошових активів й їх висока питома вага.

Проведемо аналіз показників рентабельності підприємства.

Таблиця 2.10 - Аналіз рентабельності підприємства

Рентабельність сукупних активів	778,0 / 48817,0 • 100 = 1,6
Рентабельність власного капіталу	314,0 / 46592,0 • 100 = 0,7
Валова рентабельність продажів	6137,0 / 24688,0 • 100 = 24,8
Операційна рентабельність продажів	611,0 / 24688,0 • 100 = 2,5
Чиста рентабельність продажів	314,0 / 24688,0 • 100 = 1,3

Отже, як видно із розрахунків маємо збільшення рентабельності за звітний період по всім показникам окрім рентабельності власного капіталу.

Але власний капітал набагато більший позичкового, тому фінансова незалежність підприємства а отже платоспроможність та ліквідність на досить високому рівні.

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність.

Проведемо аналіз ліквідності й платоспроможності підприємства.

Таблиця 2.11 - Аналіз ліквідності й платоспроможності підприємства

Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл.)	Кшл = 30225,0- 276,0-?ст(100-140) / 1799,0 = 5,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)	Кал = 851,0 + 125,0 / 1799,0 = 0,5
Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)	Кпл = 30225,0 / 1799,0 = 16,8
Коефіцієнт Бівера	314,0+1633,4 / 48817,0-46592,0 = 0,8

За результатами таблиці видно, що всі розрахункові показники перевищують нормативні значення.

Так коефіцієнт швидкої ліквідності значно перевищує 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам.

Інші показники ліквідності теж вищі норми, це свідчить про надвисокий рівень платоспроможності підприємства. Високий рівень абсолютної ліквідності викликаний підтримкою значних залишків коштів, достатніх не тільки для оплати поточних витрат але й для забезпечення страхового резерву на випадок незапланованих витрат.

Проведений аналіз показав про достатньо високий рівень прибутковості капіталу.

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості капіталу підприємства

Управління фінансами є головною складовою частиною системи управління підприємств бізнесу. Процес цей носить суб'єктивний характер, так як за ним стоять люди: спеціалісти - менеджери, фінансисти, економісти, юристи, від дії яких, їх кваліфікації залежить якість управління.

Отже, управління фінансами - це система принципів, методів, способів, прийомів і форм організації грошових відносин, направлених на підвищення ефективності виробництва, реалізації продукції, збільшення доходів, одержання прибутку [18, с. 56].

Головним завданням фінансового управління є досягнення самоокупності підприємства, тобто доведення підприємства до здатності покривати свої затрати результатами виробництва, забезпечуючи повторність виробництва в незмінних межах. В процесі досягнення самоокупності вирішуються дві важливі проблеми: боротьба із збитковістю і підвищення прибутковості капіталу.

При вирішенні першої проблеми вимагається комплекс заходів по фінансовому оздоровленню (санації) підприємства.

Цей комплекс вимагає:

- оновлення випуску продукції (аж до перепрофілювання);

- реалізацію не використовуваних матеріалів, невстановленого і невикористаного обладнання;

- модернізацію виробництва;

- інтенсифікацію праці робітників і завантаження обладнання;

- впровадження прогресивних форм організації праці.

Якщо ж підприємство "невиліковуване", то воно підлягає ліквідації, розпродажу або об'єднанню з іншими підприємствами.

При вирішенні другої проблеми передбачається, що підприємство не тільки повинне покривати свої витрати доходами, але і бути рентабельним, тобто одержувати прибуток. Існують інші шляхи підвищення прибутковості капіталу підприємства. Перерахуємо найбільш важливі з них:

- маркетингові шляхи, зв'язані з коригуванням стратегії і тактики маркетингу;
підвищення якості, випущеної продукції;

- усунення каналів втрат прибутку;

- точне і своєчасне виконання договорів по поставках продукції.

Самоокупність - невід'ємний елемент самофінансування. Самофінан-сування здійснюється за рахунок прибутку і амортизації. Проте, у процесі нагромадження обсяг прибутку підлягає зменшенню за рахунок податків і інших платежів із прибутку. В кінцевому рахунку залишається нерозподілений прибуток. Із нерозподіленого прибутку і амортизації формується фінансовий фонд, або основні джерела самофінансування підприємства. Проте, фінансування може здійснюватись і шляхом залучення засобів ринку позичкових капіталів, до яких відносяться: кредит банку, випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Таким чином весь капітал підприємства можна розділити на дві частини: власний і залучений. Співвідношення між власним і залученим капіталом характеризує ступінь фінансової стійкості фірми.

Платоспроможність фірми визначається її можливістю своєчасно і повністю виконати платіжні зобов'язання, що витікають із торговельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Платоспроможність прямо впливає на форми і умови комерційних угод, в тому числі і на саму можливість одержання кредиту і умови його надання (на який строк, під які проценти, тощо). Нездатність фірми погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами і бюджетом приводить її до банкрутства.

На практиці керівництво фірмою, контроль за її діяльністю, управління фінансами від імені власника здійснюється радою директорів і менеджерів. Більшість акціонерів, пайовиків мало цікавиться діяльністю фірми, їх цікавить лише розмір дивідендів. Тому право управляти фірмою вони надають професіоналам, а не власникам капіталу. І це зрозуміло - в принципі їх інтереси співпадають - всі вони прагнуть одержати як можна більше прибутку. В цих умовах надзвичайно зростає роль не тільки керівників фірм, членів правління, але і фінансових служб, які відігравали другорядну роль в умовах адміністративно-командної системи управління.

При інвестуванні грошових засобів у цінні папери працівники фінансових служб зобов'язані дотримуватись ряда вимог, якщо вони не хочуть нанести шкоду своїй фірмі, і навпаки, сприяти її процвітанню. Ці вимоги такі [15, с.132]:

- купуючи акції (облігації) інших фірм, необхідно інвестувати тільки надлишкові фінансові ресурси, причому у фірми завжди повинна бути готівка на випадок надзвичайних обставин. Готівка фірми може бути в будь- якій формі грошового запасу на банківському рахунку, або у високоліквідних урядових цінних паперах (облігаціях і казначейських зобов'язаннях);

- перш ніж придбати акції (облігації) будь якої фірми, слід всебічно вивчити її діяльність, проаналізувати динаміку фінансових результатів: адже цінність акцій визначається перш за все тими доходами, які очікуються у майбутньому, а зовсім не тими, які обіцяні в указаному на акції рівні дивідендів. Краще не покладатися на власний аналіз, а одержати консультації у двох, трьох надійних експертів або брокерів;

- не рекомендується здійснювати угоду, маючи лише конфіденційну, неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери якого передбачається купити. Непотрібно купувати акції фірм, які не опублікували звітів про свої доходи;

- щоб застрахувати інвестора від фінансового прорахунку, необхідно
інвестувати засоби в цінні папери декількох фірм, причому краще, якщо вони будуть представляти різні галузі економіки. Ще привабливіше купити акції провідних та відомих фірм, але, звичайно, в періоди, коли ціни на ці акції допустимі;

- слід регулярно вивчати фінансові звіти тих фірм, в акції (облігації) яких інвестовані грошові засоби. При розгляді звітних даних не слід обмежуватися лише показниками балансового і чистого прибутку, його розподілом, величиною і рівнем дивідендів, необхідно визначати та вивчати динаміку таких коефіцієнтів, як норма прибутку на акціонерний капітал, рівень рентабельності і коефіцієнт прибутковості, швидкість обороту авансових засобів, співвідношення власних і залучених засобів, коефіцієнт ліквідності тощо. Стан справ на зацікавленому інвестора підприємстві необхідно порівняти з загальною ситуацією в галузі економіки;

- не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) лише із за невисоких дивідендів (відсотків). Інколи краще піти на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується їх незнижуюча стабільність і довгостроковий характер одержання. На західному ринку найбільшою популярністю користуються саме цінні папери з твердо фіксованим доходом. Інвестування засобів вважається доцільним, якщо норма доходності від інвестицій перевищує відсоток, який виплачується кредитною системою за користування тимчасово вільними грошовими засобами.

Висновки

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які відображають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості.

Аналіз прибутку показав, що основне джерело його формування на СТОВ “Україна” - прибуток від реалізації продукції він є кінцевим результатом діяльності підприємства не лише у сфері виробництва, а й у сфері обігу.

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості, підвищення її якості та конкурентноздатності, оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію.

При аналізі прибутковості капіталу на СТОВ „Україна” ми з'ясували що, сума власного капіталу зменшилась на 46,0 тис. грн., його питома вага скоротилася на 0,09%, відповідно, зросла питома вагу позикових джерел коштів. Однак фінансова незалежність підприємства залишається на високому рівні, тому що власний капітал істотно перевищує позиковий (на кінець року його частка становить 95,44%). Негативний вплив на зменшення суми власного капіталу зробило зменшення іншого додаткового капіталу на 301,0 тис. грн. (можлива причина - уцінка основних коштів).

Позиковий капітал представлений в основному поточними зобов'язаннями, що пов'язаний із труднощами залучення довгострокових кредитів у сучасних умовах господарювання. У звітному році сума поточних зобов'язань виросла на 797,0 тис. грн., і за рахунок зростання загальної суми кредиторської заборгованості збільшення склало 514,0 тис. гри.

У звітному році в порівнянні з попереднім виробничі фонди основного виду діяльності збільшились, це свідчить про те, що у звітному році достатньо уваги приділяють оновленню основних фондів.

Під дією збільшення обсягу виробництва фондовіддача основних фондів у звітному році зросла на 1,3%. Фондоємність зменшилась це позитивний показник, так як для виробництва одиниці продукції пішло менше вартості основних фондів на 1,6%, що дасть змогу зменшити вартість готової продукції.

Підприємство має високий рівень рентабельності фондів. Зниження рентабельності власного капіталу викликано негативним фактором (скорочення чистого прибутку), що веде до зниження фінансової автономії підприємства й тому є негативною тенденцією. Рівень рентабельності власного капіталу свідчить про низьку інвестиційну привабливість аналізованого підприємства, тому що він значно нижче прибутковості по інших варіантах капіталовкладень (наприклад, по банківських депозитах). Рівень валової рентабельності продажів збільшився на 1,78%, що пояснюється покращенням ситуації на ринку.

Список використаної літератури

1. Балабанів И.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб'єкта. -- М.: Фінанси й статистика, 2002.-208с.

2. Бандурка А.М., Черв'яків И.М., Посилка О.В. Фінансово-економічний аналіз. -- Харків: З Харківського університету внутрішніх справ, 1999. -- 393 с.

3. Бланк И.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. -- К.: Ніка- Центр, 1999. - 528 с.

4. Болюх М.А., Горбаток М.І. Збірник завдань з курсу "Економічний аналіз". -- К.:КНЕУ, 2002.-232с.

5. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз. -- М.: Фінанси й статистика, 2002.-384с.

6. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навчальний посібник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 196 с.

7. Економічний аналіз / За ред. Ф.Ф. Бутинця. -- Житомир: ПП "Рута", 2003.-680с.

8. Економічний аналіз/ За ред.М.Г. Чумаченка. -- К.:КНЕУ, 2001. -540с.

9. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 1999. - 176 с.

10. Івахнепко В.М. Курс економічного аналізу. К.: Знання Прес, 2002. - 190с.

11. Ковальов А.И. Аналіз фінансового стану підприємства. -- М.: Центр економіки й маркетингу, 2001.-256с.

12. Ковальов О.Н., Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. -- М.: ПРОЮЛ М.П.Захаров, 2001. 424с.

13. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. -- Київ: Цент навчальної літератори, 2003. -- 412 с.

14. Пястолов С.М. Економічний аналіз діяльності підприємств. -- М.: Академічний Проект, 2002.-573с

15. Рижиков В.С, Панків В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. -- К.: Видавничий Дім „слово", 2008. -- 272 с.

16. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ИНФРА-М, 2002.-336с.

17. Хмиль Т., Шишмарева Л. Оптимизация прибыли, объема выпуска продукции и издержек производства // Бизнес - Информ - № 15, 2009г., ст. 118-119.

18. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики. - М., Финансы и статистика, 2001.

Размещено на Allbest.ru