Оцінка рентабельності діяльності підприємства

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

1. Теоретичні основи прибутку та рентабельності підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства

1.2 Система показників рентабельності

2. Оцінка рентабельності діяльності підприємства ПЧЛ - 3 Жмеринка

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз рентабельності підприємства та факторів, що на неї впливають

3. Шляхи підвищення прибутковості і рентабельності підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу фінансового стану та рентабельності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства.

На короткострокову й довгострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв'язку розглядається такий аспект діяльності як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.

Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Актуальність даної теми полягає в тому, що у процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

Мета курсової роботи є дослідження прибутковості і рентабельності підприємства.

Об'єктом дослідждення є підприємство ПЧЛ - 3 Жмеринка.

Курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

При написанні курсової роботи розглянуто такі основні питання: теоретичні основи прибутку та рентабельності підприємства; оцінка рентабельності діяльності підприємства; шляхи підвищення прибутковості і рентабельності підприємства.

1. Теоретичні основи прибутку та рентабельності підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства

рентабельність прибуток управлінський економічний

При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж.

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Пояснення терміну "рентабельність" не визичає різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу (активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості (витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від реалізації) [4, с.135].

При розрахунках показників рентабельності також виходять з різними величинами, складаючих прибуток, - балансовий прибуток, прибуток від реалізації, чистий прибуток.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Необхідний і додатковий продукт - це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати.

Додатковий продукт - чистина чистого продукту, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми [4, с.144].

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає встановлений державою порядок

формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки, свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвиток ринкових відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 2000 рік. Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітній період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числу продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій .

Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Проте окремі законодавчі акти по різному трактують настання моменту реалізації. Так, згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, реалізацією визнається подія, що відбулася раніше: дата зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів або дата відвантаження товарів. Згідно із Законом "Про додаток на додану вартість" від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами до нього), реалізацією вважається зарахування коштів від покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів, що підлягають реалізації.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізованої продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається на справді. Тобто, коли кошти від покупця надходять на розрахунковий рахунок постачальника.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

1.2 Система показників рентабельності

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи [11, с.202]:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Підприємство на сам перед звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

- Рентабельність продукції;

- Рентабельність продаж;

- Рентабельність активів;

- Рентабельність текучих активів;

- Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (С):

(1.1)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну продукції (В):

(1.2)

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку (балансової чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

(1.3)

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного.

Рентабельність активів також можна представити як ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і оборачуваємості активів (Оа):

(1.4)

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

 (1.5)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу підприємства (Кс) за якийсь період:

(1.6)

ей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.

В ринковій економіці придається велике значення порівнянням прибутку з прибуткоутворюючими факторами і базами її формування.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується західними методиками:

- По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

- По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;

- По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

2. Оцінка рентабельності діяльності підприємства ПЧЛ - 3 Жмеринка

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень являється відокремленим структурним підрозділом Південно-Західної залізниці, яка відноситься до загальнодержавної власності.

Дистанція захисних лісонасаджень створена згідно з наказом № 34-Н від 11.04.94р. для захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих природнокліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту та ведення для цього необхідного лісового і лісозахисного господарства в захисних лісонасадженнях залізниць.

Місце знаходження дистанції захисних лісонасаджень м. Жмеринка, вул. Одеська,91.

Дистанція захисних лісонасаджень входить до складу залізниці, що являється по відношенню до дистанції захисних лісонасаджень, органом управління, дистанція захисних лісонасаджень не є юридичною особою.

Дистанція захисних лісонасаджень може укладати господарські договори, пред'являти майнові та немайнові права для залізниці, виступати позивачем і відповідачем у судових органах на основі доручення, виданого начальником залізниці.

Дистанція захисних лісонасаджень має свій субрахунок у банку та печатку із найменуванням залізниці.

Дистанція захисних лісонасаджень виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту, шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів і робіт,

Для організації діяльності дистанції захисних лісонасаджень залізниця наділяє її необхідними основними засобами, обіговими грошовими коштами.

Усе майно дистанції захисних лісонасаджень являється складовою частиною майна залізниці і знаходиться на самостійному балансі.

Основними задачами дистанції захисних лісонасаджень являються:

- створення нових, збереження, експлуатація та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, ґрунтозахисних, загороджувальних, озеленювальних та інших лісонасаджень в смузі відведення залізниць, а також на інших землях залізничного транспорту, що є одночасно лісами першої групи лісового фонду України;

- виконання всіх планово-попереджувальних заходів по збереженню захисних функцій лісонасаджень, у тому числі: ремонтів, реконструкції рубок догляду, санітарних, лісовідновлюючих та інших рубок;

- заготівля лісового насіння, вирощування посадкового матеріалу цінних порід для захисного лісорозведення та озеленення по договорах залізничних станцій;

- проведення силами відомчої лісової охорони дистанції захисних лісонасаджень збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень;

- проведення захисту лісонасаджень від хвороб та шкідників;

- боротьба з карантинними бур'янами, зайвою деревно-чагарниковою рослинністю в технічній смузі. під лініями електрозабезнечення, зв'язку сигналізації та в кутах огляду переїздів по договорах;

- закладка дослідних ділянок і проведення в них спостережень на предмет покращення захисних функцій лісонасаджень, впровадження нових технологій;

- проведення спостережень за нагромадженням снігу в смузі відведення і на колії;

- облік земель смуги відведення, їх раціональне використання, облік лісонасаджень;

- додержання вимог екологічної безпеки, охорони природи, земельного та лісового законодавства на землях смуги відведення;

- проведення ефективної економічної політики, розвиток підсобно-допоміжної діяльності.

Проведемо аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства, для цього складемо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства ПЧЛ - 3 Жмеринка

Показники	Форма, рядок	2008 рік	2009 рік	Відхилення, (+,-)	Темп росту, %
1	2	3	4	5	6
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	Ф.2, р.35	3585	4436	+851	+23,7
2. Середньоспискова чисельність працівників, чол.	Ф.3-ПВ, р.3170	171	170	-1	-0,6
3. Фонд оплати праці по основній діяльності, тис. грн.	Ф.1-ПВ, р.4010	1693,0	1920,1	+227,1	+13,4
4. Продуктивність праці на 1 працівника, тис. грн./особу	(1 / 2)	21	26,1	+5,1	+24,3
5. Середня заробітна плата персоналу, тис. грн./особу	(3 / 2)	9,9	11,3	+1,4	+14,1
6. Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	Ф.1, р.30 на поч. + р.30 на кін. / 2	1865	1682	-183	-9,8
7. Фондовіддача, тис. грн.	(1 / 6)	1,92	2,64	+0,72	+37,5
8. Середньорічні залишки обігових коштів, тис. грн.	Ф.1,р.260 на поч. + р.260 на кін. / 2	488,5	623	+134,5	+27,5
9. Коефіцієнт оборотності обігових коштів	(1 / 8)	7,33	7,12	-0,21	-2,8
10. Середньорічна вартість активів, тис. грн. (валюта балансу)	Ф.1,р.280	2353,5	2305	-48,5	-2,1
11. Власний капітал, тис. грн.	Ф.1,р.380	2024	2228	+204	+10,1
12. Експлуатаційні витрати, тис. грн.	Ф.2,р.40	3176	3505	+329	+10,3
13. Операційні витрати, тис. грн.	Ф.2, р.280	4019	4386	+367	+9,1
14. Операційні витрати на 1 грн. чистого доходу, грн.	(13 / 1)	1,12	0,98	-0,14	-12,5
15. Валовий прибуток, тис. грн.	Ф.2,р.50	409	931	+522	+127,6
16. Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис. грн.	Ф.2, р.100 або р.105	-440	51	+491	+111,6
17. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	Ф.2,р.220 або р.225	-303	209	+512	+168,9
18. Рентабельність продукції, %	(15 / 12) * 100%	12,8	26,5	+13,7	+107
19. Рентабельність капіталу, %	(17 / 11) * 100%	-15	9,4	+24,4	+163
20. Рентабельність активів, %	(17 / 10) * 100%	-13	9,1	+22,1	+170

Отже, проаналізувавши результати таблиці 2.1, можна зробити висновок: за аналізований період з 2008 по 2009 рр. чистий дохід від реалізації збільшився на 851 тис. грн., або на 23,7%, незважаючи на зменшення чисельності працівників на одного чоловіка, продуктивність праці зросла на 24,3%, фонд оплати праці також зріс на 227,1 тис. грн.

Середньорічна вартість основних фондів за аналізований період зменшилась на 183 тис. грн., або на 9,8%, це свідчить про погане фінансування щодо оновленості основних фондів, але незважаючи на це фондовіддача збільшилась на 37,5%, це означає що зросло навантаження на наявні основні фонди.

Обігові кошти також зросли на 134,5 тис. грн., а коефіцієнт оборотності зменшився на 2,8%, це свідчить про погіршення попиту на продукцію і послуги підприємства.

Чистий прибуток підприємства за аналізований період збільшився на 512 тис. грн., або на 168,9%. Всі показники рентабельності також збільшились.

В цілому можна сказати, що підприємство працює прибутково і ефективно.

2.2 Аналіз рентабельності підприємства та факторів, що на неї впливають

На рентабельність підприємства впливають такі показники як ліквідність та платоспроможність. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства -- це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Платоспроможність відображає можливість підприємства відповідати (платити) за своїми обов'язками в конкретний період часу. У міжнародній практиці вважається, якщо підприємство не може відповідати за своїми обов'язками на конкретний термін, то воно неплатоспроможне. У цьому зв'язку виконується оцінка його потенційної платоспроможності, тобто погашення зобов'язань. У противному випадку підприємство визнається в судовому порядку банкрутом. Під платоспроможністю прийнято розуміти наявність і достатність коштів й їхніх еквівалентів для своєчасного погашення зобов'язань у міру настання строку їхньої оплати. Оцінка платоспроможності проводиться на конкретну дату.

Поняття ліквідності більш широке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. У той же час, ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але й перспективний.

Отже, проаналізуємо показники ліквідності й платоспроможності на досліджуємому підприємстві.

Таблиця 2.2 - Показники ліквідності й платоспроможності

Показники	Рекомендоване значення	2008р.	2009р.	Відхилення
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,3	0,02	0,01	-0,01
2. Коефіцієнт термінової (швидкої) ліквідності	0,7-1	1,8	6,6	+4,8
3. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності	1,5-2,5	2,3	7,2	+4,9

За аналізований період коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідає рекомендованому значенню і має тенденцію до зменшення, він свідчить про низький рівень платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт термінової ліквідності має більше значення від рекомендованого і має тенденцію до збільшення, це означає, що прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами доволі високі.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує багаторазовий запас даного показника в порівнянні із рекомендованим, що свідчить про зайве нагромадження запасів і відволіканні коштів у дебіторську заборгованість. Така ситуація викликана зниженням обсягів продажів.

Проведемо оцінку фінансової стабільності підприємства.

Таблиця 2.3 - Показники фінансової стабільності

Найменування показника	2008р.	2009р.	Відхилення
1. Власні оборотні кошти	279	609	+330
2. Власний капітал	2024	2228	+204
3. Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,14	0,27	+0,13
4. Індекс постійного активу	0,8	0,7	-0,1
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,57	0,80	+0,23
6. Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотними коштами	0,07	0,14	+0,07
7. Коефіцієнт автономії	0,90	0,94	+0,04
8. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	0,10	0,06	-0,04
9. Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	1	1	0

Власні оборотні кошти = ф1,р.380 / ф1,р.80

За результатами таблиці видно, що в 2009р. власні оборотні кошти збільшились по відношенню до 2008р. на 330 тис. грн. це позитивний показник. За аналізовані роки також збільшилась сума власного капіталу в порівнянні із 2008р 204 тис. грн.

Коефіцієнт маневреності власних коштів повинен бути не менше 0,2, що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу, на аналізованому підприємстві він збільшився і досяг рекомендованого значення. Показник забезпеченості власними оборотними коштами на підприємстві збільшився на 23 пункту. Коефіцієнт автономії за аналізовані роки зростає, це позитивний момент, так як він свідчить, що на кінець 2009р. активи на 94% сформовані із власних джерел, фінансова стабільність підприємства зростає. Таким чином наведені показники, свідчать, що підприємство є фінансово стійким. Проаналізуємо показники ділової активності.

Таблиця 2.4 - Показники ділової активності

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
1. Коефіцієнт загальної оборотності активів	1,52	1,92	+0,4
2. Коефіцієнт оборотності запасів	16,4	42	+25,6
3. Строк обороту запасів	22	8	-14
4. Коефіцієнт оборотності загальної суми дебіторської заборгованості	12,3	8,3	-4
5. Строк обороту загальної суми дебіторської заборгованості	29	43	+14
6. Коефіцієнт оборотності загальної суми кредиторської заборгованості	26,4	37	+10,6
7. Строк обороту загальної суми кредиторської заборгованості	14	9	-5
8. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості по товарних операціях	1434	2957	+1523
11. Строк обороту кредиторської заборгованості по товарних операціях	0,25	0,12	-0,13

У звітному періоді відбулося збільшення оборотності коштів підприємства по відношенню до попереднього року, що викликано, насамперед, збільшенням виторгу від реалізації продукції, а також покращення ефективності управління активами.

Термін обороту товароматеріальних запасів збільшився на 14 днів.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості збільшився на 14 днів. Це може бути пов'язане з тим, що підприємство в умовах погіршення кон'юнктури ринку було змушено трохи пом'якшити умови розрахунків з покупцями й збільшити тривалість кредитного періоду.

Термін погашення кредиторської заборгованості зменшився й основною причиною було зменшення суми заборгованості товари, роботу, послуги.

Таким чином, у звітному році рівень ділової активності підприємства дещо збільшився, ці зміни мають місце завдяки збільшенню обсягу продажів.

Проаналізуємо показники рентабельності.

Таблиця 2.5 - Показники рентабельності

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
1. Рентабельність сукупних активів	-13,5	8,8	+22,3
2. Рентабельність власного капіталу	-15	9,4	+24,4
3. Валова рентабельність продажів	11,4	21	+9,6
4. Операційна рентабельність продажів	-12,3	1,15	+13,45
5. Чиста рентабельність продажів	-8,4	4,7	+13,1

Отже, у звітному періоді спостерігається покращення всіх показників рентабельності підприємства, що свідчить про підвищення ефективності його діяльності й викликано, в основному збільшенням фінансових результатів та зменшенням витрат, підприємство працює рентабельно.

3. Шляхи підвищення прибутковості і рентабельності підприємства

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

ВИСНОВКИ

Отже, рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки.

Під терміном "рентабельність" розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток. Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу (активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості (витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від реалізації).

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів.

Щодо досліджуваного підприємства, то можна зробити висновок: за аналізований період з 2008 по 2009 рр. чистий дохід від реалізації збільшився на 851 тис. грн., або на 23,7%, незважаючи на зменшення чисельності працівників на одного чоловіка, продуктивність праці зросла на 24,3%, фонд оплати праці також зріс на 227,1 тис. грн.

Середньорічна вартість основних фондів за аналізований період зменшилась на 183 тис. грн., або на 9,8%, це свідчить про погане фінансування щодо оновленості основних фондів, але незважаючи на це фондовіддача збільшилась на 37,5%, це означає що зросло навантаження на наявні основні фонди.

Обігові кошти також зросли на 134,5 тис. грн., а коефіцієнт оборотності зменшився на 2,8%, це свідчить про погіршення попиту на продукцію і послуги підприємства.

Чистий прибуток підприємства за аналізований період збільшився на 512 тис. грн., або на 168,9%. Всі показники рентабельності також збільшились.

У звітному періоді відбулося збільшення оборотності коштів підприємства по відношенню до попереднього року, що викликано, насамперед, збільшенням виторгу від реалізації продукції, а також покращення ефективності управління активами.

У звітному періоді спостерігається покращення всіх показників рентабельності підприємства, що свідчить про підвищення ефективності його діяльності й викликано, в основному збільшенням фінансових результатів та зменшенням витрат, підприємство працює рентабельно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості ВРУ, 1991, № 24, С. 611-629.

2. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2 изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2001.- 340 с.

3. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. К., Знання, 1999. - 280 с.

4. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, 1999. - 358 с.

5. Будищева И.А. Регулирование затрат на обеспечение качества продукции. М., Изд-во стандартов, 1989. - 270 с.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 1995. - 452 с.

7. Глущенко В.В., Глущенко И.И. Разработка управленческого решения. Прогнозирование - планирование. Теория проектирования экспериментов. - г. Железнодорожный, Моск. обл.: ООО НПЦ «Крылья», 2000. - 400 с.

8. Економіка підприємства: Підручник в 2-х т. За ред. С.Ф. Покропивного. К., Хвиля-Пресс, 1995.

9. Економічна теорія. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К., Заповіт, 1997. - 450 с.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник/ Під.ред. Чумаченка М. Г. - К., 2003 - 556с.

11. Киперман Г.Я., Шевляков А.В. Хозрасчет и показатели прибыли и дохода. М., Финансы и статистика, 1991. - 368 с.

12. Кожанова Є.П., Коюда О.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України, № 4, 1999, С. 33--40.

13. Лыкова Л.Н. От нормативов к налогообложению (распределение доходов предприятий). М., Наука, 1991. - 140 с.

14. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч.посіб. - К.: Знання, 2008. - 580 с.

15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.4-тое изд., перераб.и доп. - Минск: ООО “Новое знание”, 2001. - 230 с.

16. Тарасюк Г.М. Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.: „Каравела”, 2003. - 432с.

17. Хмиль Т., Шишмарева Л. Оптимизация прибыли, объема выпуска продукции и издержек производства // Бизнес - Информ - № 15, - 2000. - С. 118-119.

18. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики. - М., Финансы и статистика, 2001. - С.28-31.

19. Яковлев В.Б, Корнев Г.Н. Анализ эффективности производства - М.; Росагропромиздат, 1990 - 220 с.

Размещено на Allbest.ru