Структура попиту на гроші

Md / p = f(y/p) (8)

Із цього рівняння видно, що зміни в індексі цін (Р) за адекватності інших умов не впливають на величину попиту на реальні грошові залишки. Функція попиту на гроші залежить головним чином від реального ВВП.

Попит на гроші і норма процента. Нам вже відомо, що грошові заощадження можуть зберігатися за бажанням власника грошей в альтернативних формах: їх можна помістити у фінансові активи (цінні папери, строкові вклади та депозити тощо), або тримати у ліквідній формі (готівкових або депозитних) грошей. Відомо, що заощадження у формі фінансових активів забезпечують їхнім власникам доход у вигляді певного відсотка, тоді як зберігання активів у формі грошей не приносять жодного доходу. І все таки люди воліють тримати частку своїх активів влесне у грошовій формі, а не в інших альтернативних формах. Величина грошей, що знаходиться на руках у населення залежить від нагальних витрат та вигод. У звязку з цим вирішення питання про зберігання грошей у формі касових залишків чи фінансових активів переважно залежить від норми процента, яка в економічній теорії трактується як показник альтернативної вартості заощадження грошей.

Згідно монетарної теорії, реальний попит на гроші предмставляє функцію від номінальної процентної ставки і реального рівня дохода:

Md

= f (r,y), (9)

P

Md = M1 + M2 = M(y) + M(r).

Крива Md, що похила донизу, показує наскільки попит на портфельні активи чутливий від процентної ставки: за інших незмінних умов, коли зростає ставка процента, попит на гроші знижується. Причому крива Md не пересікає ні ось ординат (частина грошей завжди буде знаходитись у формі готівки в силу трансакційного попиту, якою не була б високою процентна ставка), ні ось абсцис (при низькому рівні процентних ставок спрацьовує ефект “пастки ліквідності” можливості вільної конвертації менш ліквідних активів у більш ліквідні.

Можна виділити три аспект попиту на гроші:

по-перше, зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, викликаючи при цьму пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

по-друге, зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

по-третє, більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Ці три аспекти попиту на гроші вважаються важливим напрямком проведення монетарної політики.

Розділ 3. Перспективи та шляхи удосконалення попиту на гроші в Україні

Для регулювання грошово-кредитного ринку в 2003 році планується використовувати такі монетарні інструменти:

* норматив обов'язкового резервування коштів банківською системою (норма, період та механізм резервування будуть змінюватися за рішенням Правління Національного банку України залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку);

* облікова ставка Національного банку (її рівень повинен бути позитивним щодо рівня інфляції і має визначатися залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку);

* депозитний сертифікат Національного банку (залежно від тенденцій розвитку грошово-кредитного ринку НБУ розміщуватиме депозитні сертифікати серед комерційних банків з метою регулювання грошової маси в обігу);

* операції на відкритому ринку;

* операції на валютному ринку. Передбачається проведення на відкритому ринку постійних прозорих операцій Національного банку з рефінансування комерційних банків, що дасть змогу розширити спектр фінансових інструментів і стимулювати подальший розвиток фондового ринку.

Після затвердження Верховною Радою України Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та погодження макроекономічних показників на 2001 рік Національний банк України у разі необхідності внесе відповідні зміни до "Основних засад грошово-кредитної політики на 2001 рік".

У ході реалізації грошово-кредитної політики Національний банк може змінювати прогнозні монетарні параметри як у бік збільшення, так і в бік зменшення залежно відзагального економічного стану держави.

У 2002 році Національний банк України планує і надалі застосовувати основні методи та інструменти управління грошово-кредитним ринком, апробовані в попередні роки.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2001 рік мають і певні особливості. Вони, зокрема, пов'язані з набуттям чинності Закону "Про Національний банк України", згідно з яким центральний банк держави не працюватиме на первинному ринку державних цінних паперів. Регулюючи обсяг грошової маси та впливаючи на вартість національної валюти лише за допомогою операцій із купівлі-продажу цінних паперів на відкритому ринку, він підтримуватиме подальший розвиток фондового ринку, сприятиме залученню коштів до державного бюджету шляхом внутрішніх запозичень. У зв'язку із цим має дещо змінитися структура спрямування первинної емісії Національного банку, підвищитися ефективність її використання, що позитивно впливатиме на економічне зростання.

Випуск в обіг платіжних засобів передбачається здійснювати шляхом операцій на валютному та відкритому ринках.

Слід зазначити, що операції на відкритому ринку планується здійснювати комбіновано -- шляхом купівлі-продажу державних цінних паперів і рефінансування комерційних банків, що відповідає європейській банківській практиці у сфері операцій з управління ліквідністю банківської системи.

Операції на відкритому ринку з рефінансування комерційних банків передбачається провадити на постійній основі. Вони мають бути прозорими, доступними для всіх комерційних банків, які виконують відповідні вимоги Національного банку, одержуючи кошти з рефінансування.

Усі види операцій із рефінансування на відкритому ринку повинні бути забезпечені фінансовими інструментами (державними цінними паперами, казначейськими та комерційними векселями), що також має сприяти розширенню кола суб'єктів ринку, які застосовуватимуть зазначені інструменти.

У зв'язку із цим передбачається гнучкіша політика щодо нормативу обов'язкового резервування та процентних ставок.

Така спрямованість грошово-кредитної політики за відповідних позитивних тенденцій на макрорівні та у фіскальній політиці має сприяти шляхом розширення доступу до кредитів економічному зростанню, а за умови законодавчого забезпечення гарантій повернення кредитів -- побудові цивілізованого ринкового економічного середовища.

Національний банк постійно, в оперативному режимі аналізуватиме тенденції розвитку економічних процесів та грошово-кредитного ринку з тим, щоб адекватно, за допомогою монетарних інструментів впливати на ситуацію, сприяючи досягненню поставлених цілей.

Табл. 2 Основні орієнтири грошово-кредитної політики на 2001 рік Розвиток платіжної системи України за десятиріччя./ Вісник НБУ. - 2003, №5.- ст.10-13.

Зважаючи на відновлення попиту на гроші (розпочате у 2000 році) та динаміку монетарних параметрів, що відповідає макроекономічним цілям на 2001 рік, передбачається зниження швидкості обігу грошей і відповідне зростання монетизації економіки.

Збереження тенденцій 2000 року щодо скорочення негрошових форм розрахунків і рівня бартерних операцій у 2001 році має сприяти поліпшенню структури грошової маси та розширенню ресурсної бази комерційних банків.

Пріоритетними напрямами активних операцій банків мають стати різні форми фінансування економіки. Відповідно до прогнозних макроекономічних та монетарних параметрів на 2001 рік обсяги кредитування банківською системою суб'єктів господарювання у 2001 році зросли на 12--15% у реальному вимірі.

З метою забезпечення належних умов кредитування комерційними банками суб'єктів підприємницької діяльності виконано:

* запровадження порядку управління ліквідністю банківської системи шляхом постійних прозорих операцій Національного банку на відкритому ринку, що сприяло використанню учасниками ринку ширшого спектра фінансових інструментів та подальшому розвитку фондового ринку державних цінних паперів;

* підвищення довіри суб'єктів економіки до національної валюти в результаті утримання процентних ставок за депозитами на позитивному рівні та створення системи гарантування вкладів фізичних осіб;

* розробка монетарних стимулів для банків, діяльність яких має інвестиційне спрямування;

* сприяння у вирішенні питання про уточнення обсягів заборгованості підприємств за кредитами, наданими комерційними банками під гарантії Кабінету Міністрів України, визнаної внутрішнім державним боргом, та проведення за згодою банків її реструктуризації;

* вирішення питання щодо створення за участю комерційних банків єдиної інформаційної системи обліку позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами (боржників).

Здійснюючи відповідну процентну політику, Національний банк опосередковано впливає на процентні ставки комерційних банків шляхом регулювання облікової ставки та динаміки грошової пропозиції. У 2002 році процентні ставки зберігають за собою роль індикатора грошово-кредитної політики, тому зниження їх реальних рівнів відображатиме адекватність процесу стабілізації національної валюти.

Важливу роль у визначенні загальної кон'юнктури фінансового ринку, в тому числі й привабливості гривневих інструментів, іграє валютний сегмент ринку.

Висновки

Таким чином ми бачимо, що основою валютно-курсової політики в 2003-04році є:

* створення сприятливих умов для вкладення коштів резидентами і нерезидентами в національну економіку;

* сприяння процесу дедоларизації економіки шляхом зростання гривневих активів порівняно із вкладеннями в активи в іноземній валюті;

* стимулювання експорту;

* створення для імпортерів умов, які б сприяли випуску національних імпорто-замінюючих товарів і розвитку відповідних виробництв;

* стимулювання надходження й уповільнення відпливу з країни іноземної валюти;

* забезпечення ефективного функціонування національної валютної системи завдяки збалансованості платіжного балансу;

* створення умов для гармонізації інтересів імпортерів та експортерів;

* удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків, які є ефективними і зручними для учасників зовнішньоторговельних угод.

Банківський сектор є важливою ланкою, через яку Національний банк України може впливати на реальну економіку. Тому основні параметри розвитку банківської системи набувають особливого значення у процесі проведення грошово-кредитної політики з точки зору ефективності передавального (трансмісійного) механізму і подальшої реакції реального сектора на дії Національного банку. Основними напрямами розвитку банківського сектора є забезпечення фінансової сталості банківської системи, стимулювання операцій банків, пов'язаних із реальним сектором економіки, розширення складу банківських послуг.

З метою забезпечення стабільності національної валюти Національний банк спрямовує свої зусилля на забезпечення умов для незалежного функціонування банківської системи.

Згідно з основними напрямами зміцнення банківської системи почато:

* підвищення рівня концентрації банківського капіталу, виведення з ринку послуг нежиттєздатних банків;

* запровадження комплексної системи раннього реагування на проблеми в діяльності банків, проведення аудиту банків згідно з міжнародними стандартами;

* урегулювання в установленому порядку процедур банкрутства комерційних банків;

* створення умов для розвитку спеціалізованих банків, зокрема банків для іпотечного та житлового кредитування.

Питання відновлення фінансового ринку України зберігає свою актуальність в 2001 році, залишаючись необхідною передумовою ефективного проведення грошово-кредитної політики та стабільної роботи банківської системи. Відповідно до заходів щодо зміцнення фінансового стану комерційних банків діяльність Національного банку спрямовуватиметься на підвищення ролі ринкових інструментів в оперативному управлінні ліквідністю комерційних банків.

Список літератури

"Деньги и кредит в рыночной экономике " учебное пособие СПб. Изд-во Университета экономики и финансов, 2000.

"Деньги, кредит, банки". Справочное пособие. Под редакцией Г.И. Кравцовой, 2001.

Автономов В. Введение в экономику, "ВИТА-ПРЕСС", 1998г.

Антонов И. Вексельное обращение: первые шаги//Экономика и жизнь. 2001г. №52

Башнянин Г. та інш. Національна й реальна інфляція: проблеми природи, типологізації та методологічного аналізу // Фінанси України. - 2001. - №10. - с.19.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория. Москва, Манускрипт, 1999.

Бродская Т. Карпухин Н., Луссе А. "Макроэкономика"

Гальчинський А.С Теорія грошей--Київ: Порогі.2001

Грошi i кредит, пiд ред. М.I.Савлука, К., "Либiдь", 2000.

Гуцал І., Чайковський Я. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. - 2000. - № 3. - с.46.

Доллан Э.Дж., Кембелл К.Л. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. / Пер.с англ. Лукашевича М.Д.-Л., 1991.

Достовалов Ю. Денежные системы древней Руси//Бизнес и банки. 1999.№32.

Дробозина Л.М. Фінанси, грошовий обіг, кредит К., 2001

Колесников В.И. Банковское дело -М. : Финансы и статистика, 2000.

Конституція України від 28.06.1996

Курс экономической теории. Под общей ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. Киров, 2001.

Лаврушин О.И. Банковское дело -М. : Финансы и статистика, 2002.

Маневич В.Е. Национальный кризис ликвидности. Вексельный кредит: Бизнес и банки от 28. 07. 1998 г. № 28

Мельник О. Основні параметри грошово-кредитної політики їх регулювання як засіб обмеження інфляції в Німеччини// Вісник НБУ №2, 2000, с.12-15

Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Москва, изд-во МГУ, 2001.

Общая теория денег и кредита. Под редакцией Жукова Е.Ф., Москва, изд-во «ЮНИТИ», 2001.

Основы экономики. Л.Л. Любимов, И.В. Липсиц. М. 2001.

Поляков В.П. , Московина Л.М., Структура и функции Центральных банков: зарубежный опыт -М. : Инфра-М, 2000.

Розвиток платіжної системи України за десятиріччя./ Вісник НБУ. - 2001, №5.- ст.10-13.

Фінансовий стан України на 1.11.2002року. // Вісник НБУ, №12, 2003с.36.

Хейне П. "Экономический образ мышления" М. 2001

Размещено на Allbest.ru