Нормативні матеріали державних органів влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативні матеріали державних органів влади

1. Нормативні матеріали державних органів влади, що визначають склад і структуру витрат, які включаються в собівартість продукції і відносяться на прибуток

При встановленні цін за угодами (договорами) самими суб'єктами господарювання держава, не регулюючи безпосередньо величину ціни або рівень рентабельності, впливає на ціноутворення шляхом встановлення цін на енергоносії, решту послуг (комунального характеру, послуг перевезення вантажів тощо), що в кінцевому рахунку виступає як право регулювання в певних межах цін на промислову продукцію.

Відзначається виняткова важливість визначення на правовому рівні загальних правил формування собівартості для багатьох аспектів господарської діяльності. Собівартість є величиною, що закладається в основу ціни; планування діяльності підприємства передбачає використання собівартості як одного з ключових показників; собівартість - відправна точка для визначення розміру прибутку, в тому числі й оподатковуваного. Оцінка кінцевих результатів діяльності підприємства також безпосередньо пов'язана із собівартістю.

Правове регулювання порядку формування собівартості в ході адаптації національного законодавства до законодавства ЄС зазнало істотних змін. Однак впровадженню Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в правове поле України не передував системний аналіз діючого законодавства, що стало причиною окремих неузгодженостей. Мова йде про різну кваліфікацію витрат, які відносяться на собівартість, у бухгалтерському і податковому обліках. Зокрема, податковим обліком не розцінюються як валові витрати витрати на реконструкцію, модернізацію, ремонт і інші поліпшення основних фондів, придбання нематеріальних активів, що підлягають амортизації, якщо сума цих поліпшень перевищує 10% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року; сум збитків, понесених підприємством від продажу товару за цінами нижче звичайних. Бухгалтерським обліком ці витрати, навпаки, розцінюються як витрати поточного періоду і підлягають віднесенню на собівартість. У результаті собівартість податкова виявляється вище собівартості бухгалтерської, що негативно позначається на розмірі прибутку підприємств. Таким чином, мета проведеного реформування бухгалтерського законодавства не завжди може бути досягнута через неузгодженість правил двох обліків. Таке становище не дає підприємству стимулу для зниження витрат, особливо тієї їхньої частини, що відноситься на собівартість.

Серед недоліків порядку формування собівартості відзначається віднесення на собівартість втрат від браку в числі інших прямих витрат у силу явних протиріч загальним принципам належного виконання договірних зобов'язань. Виробник недоброякісної продукції є порушником договірної дисципліни. Відповідальність, що може наступити за неналежне виконання умов договору, передбачає зазнавання ним негативних наслідків економічного характеру, що виражаються у фінансових втратах від браку. Включення ж втрат від браку в собівартість дозволяє перекладати відповідальність на споживачів.

Для досягнення позитивного ефекту в сфері ціноутворення необхідно уніфікувати правові норми, що визначають порядок двох обліків, у зв'язку з чим пропонується внести зміни в наступні нормативні акти:

- у Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України №381 від 31.12.1999 р., виключивши втрати від браку з переліку інших прямих витрат, які відносяться на собівартість продукції;

- у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р., включивши у валові витрати вартість поліпшень основних фондів, що сприяють підвищенню обсягу виробництва або зменшенню собівартості виробництва.

Зараз в Україні розподілені повноваження в області ціноутворення. Державні фіксовані ціни встановлюються Верховною Радою України. Перелік видів продукції, на яку поширюється чинність закону, визначає Кабінет Міністрів України. Право встановлення комунальних цін на продукцію комунальних підприємств належить органам місцевого самоврядування. Встановлення регульованих цін може здійснюватись міністерствами. В роботі проведено аналіз їх владних повноважень в галузі ціноутворення, результати якого дозволили зробити висновок про неприпустимість довільного розширення компетенції в цій області.

Істотну питому вагу в ціні на промислову продукцію має вартість комунальних послуг і послуг перевезення. Діючий на сьогоднішній момент порядок формування тарифу на послуги комунального характеру засновано на використанні витратного підходу, однак у величину тарифу, крім прямих витрат, включаються і витрати виробництва (обсяг технологічних витоків і втрат), норматив яких затверджується органами місцевого самоврядування. У результаті собівартість послуги відображає не тільки фактичні, але й потенційні витрати підприємства, яке надає комунальні послуги.

Величина тарифу варіюється і в залежності від того, хто є споживачем послуги. В Україні діє дволанкова система тарифних ставок, у рамках якої на одну послугу, надану різним споживачам, встановлюються різні ставки оплати. У результаті поділу споживачів на класи відбувається субсидіювання всієї галузі, коли промислові споживачі, крім своїх обсягів користування природними ресурсами, сплачують і частину тарифу, яка не оплачена іншими споживачами.

У сфері вантажоперевезень формування тарифу здійснюється відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості послуг на транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001 р. Тарифи на залізничні перевезення формуються згідно зі Статутом залізниць України, що є не зовсім вдалим з огляду на монопольне положення залізниці на ринку вантажних перевезень. Результати дослідження і експертні висновки, проведені Інститутом економіко-правових досліджень НАН України, свідчать про неприпустимість свавільного трактування законодавчого визначення перевезення Статутом залізниць України, у результаті чого відправник вантажу змушений оплачувати не тільки переміщення свого вантажу, але й витрати перевізника на повернення порожніх вагонів. Ретельний аналіз порядку визначення тарифу на перевезення, що міститься в Статуті, дозволив зробити висновок про те, що більша частина його положень враховує інтереси лише однієї сторони - перевізника, що є порушенням конституційних положень про недопущення зловживання монопольним становищем і захист конкуренції (ст.42 Конституції України), визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом (ст.41 Конституції України). Мова йде про оплату клієнтом часу, витраченого залізницею на маршрутизацію; відстані, яка розраховується не за найкоротшим шляхом, а відповідно до планів формування потягу, подвійного включення в оплату користування вагонами сум плати за початково-кінцеві операції.

Як варіант реформування порядку тарифоутворення в сфері залізничних перевезень пропонується внести відповідні зміни у Статут залізниць України у частині формування тарифу, передбачивши у ньому порядок формування тарифу, аналогічний тому, що міститься у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", а саме: віднести на собівартість перевезення лише прямі матеріальні, прямі трудові, інші прямі та загальновиробничі витрати. У Статуті залізниць необхідно визначити перелік витрат, які відносяться на кожну групу витрат.

Задача 1

Підприємство виробляє і реалізує один вид продукції.

Визначити величину прибутку по місяцям і розмір залишків готової продукції на кінець періоду, використовуючи два методи оцінки витрат:

1) калькуляція собівартості за змінними витратами (маржинальна собівартість);

2) калькуляція собівартості з повним розподілом витрат.

Коротко проаналізуйте одержані результати.

Величина прибутку за липень = (600 * 30) - (750 * 18 + 4500) = 18 000 - 18 000 = 0.

Величина прибутку за серпень = (1150 * 30) - (1000 * 18 + 4500) = 34500 - 22500 = 12000 грн.

Залишок готової продукції на кінець липня = 750 - 600 = 150

Залишок готової продукції на кінець серпня = 1150 - 1150 = 0

Як ми бачимо у липні було виготовлено продукції на 150 од. менше, ніж визначено плановим показником у 900 од., а у серпні на 100 од. більше запланованого. Але у серпні було реалізовано продукцію виготовлену за цей місяць і залишки за минулий.

Задача 2

Підприємство виготовляє три види продукції. За останній звітний періоди маємо таку інформацію:

ціна собівартість прибуток кошторис

Визначте:

а) сукупні змінні витрати для всіх виробів;

б) операційний прибуток (збитки) підприємства;

в) середню долю маржинального прибутку в сукупному чистому доході підприємства.

Визначемо суму маржинального прибутку (суми покриття) в чистому доході по кожному виду продукції:

1) Сума маржинального прибутку (суми покриття) в чистому доході = 15 * 240 / 100 = 36 тис. грн.

2) Сума маржинального прибутку (суми покриття) в чистому доході = 17 * 300 / 100 = 51 тис. грн.

3) Сума маржинального прибутку (суми покриття) в чистому доході = -6,5 * 160 / 100 = - 10,4 тис. грн (збиток)

Сукупні змінні витрати по кожному виду продукції:

1) 240 - 36 - 55 = 149 тис. грн.

2) 300 - 51 - 55 = 194 тис. грн.

3) 160 - (-10,4) - 55 = 115,4 тис. грн.

Операційний прибуток підприємства = 36 + 51 - 10,4 = 76,6 тис. грн.

Середня доля маржинального прибутку в сукупному чистому доході підприємства = (15 + 17 - 6,5) / 3 = 8,5%

Задача 3

Дано відомості про нормативні і фактичні витрати на підприємстві за місяць.

Планова ціна одиниці продукції (без ПДВ) визначалась таким чином, щоб одержати 10% прибутку. Фактична продукція була реалізована по ціні, що на 8% вище запланованої.

Визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (по факторам), сукупний плановий і фактичний операційний прибуток.

Визначаємо непрямі витрати по замовленню:

Визначаємо сумарні витрати по замовленню (собівартість):

Можливі причини відхилень:

- втрати при розвантаженні (склад);

- підвищення або зниження якості матеріалів (відділ МТП);

- викрадення (виробничі відділи);

- зміна технології (виробничі відділи).

Нормативні витрати на виробництво одиниці продукції складають:

Виробничі непрямі витрати розподіляються пропорційно відпрацьованому часу основними виробничими робітниками.

Адміністративні і збутові непрямі витрати розподіляються пропорційно виробничим витратам. Ставка розподілу 15%.

Запланований прибуток в процентах від ціни складає 25%.

Інші кошторисні дані за рік складають:

Програма збуту

2. Виробнича програма формується тільки в натуральних показниках і входить у сферу відповідальності керівника виробництва (начальника виробничого відділу, цеху). Метою програми є забезпечення обсягу виробництва, достатнього для задоволення купівельного попиту, і створення економічно доцільного рівня запасів. Складається виробнича програма в розрізі виробничих цехів, ділянок і видів продукції.

Виробнича програма (од.)

Діяльність кожного підприємства (організації) обмежує на даному етапі якійсь фактор. Для більшості підприємств цим фактором, що обмежує виробничі потужності, є купівельний попит. Проте можливі випадки, коли виробництво стримують виробничі ресурси, а купівельний попит перевищує їх (див. тему 2). Тобто, після розробки виробничої програми іноді виникає необхідність її коригування через недостачу виробничих потужностей (ресурсів).

3. Кошторис витрат на використання матеріалів складається перед розрахунком витрат на закупівлю основних матеріалів по виробничих підрозділах у розрізі видів продукції і використовуваних матеріалів:

Кошторис витрат на використання матеріалів

4. Кошторис витрат на придбання матеріалів складається у розрізі окремих видів матеріалів. Даний кошторис складається в відділом МТП (закупівель). Задачею керівника даного відділу є своєчасне придбання матеріалів по запланованій ціні з урахуванням запланованого рівня запасів сировини на початок і кінець періоду.

Кошторис витрат на придбання основних матеріалів

5. Кошторис прямих витрат на оплату праці підготовляється на основі даних виробничих підрозділів виходячи з витрат часу робітника на виробництво продукції і запланових годинних ставок заробітної плати (з урахуванням % премії від годинної тарифної ставки, відрахувань на соціальні потреби). Даний кошторис розробляється виходячи з кваліфікаційного розподілу робітників і середньогодинної ставки зарорбітної плати.

Кошторис прямих витрат на оплату праці

6. Кошторис згальновиробничих непрямих витрат складається керівником виробничого (планового) відділу. Непрямі витрати визначаються виходячи із ставок їхнього розподілу за вибраною базою. Складається кошторис у розрізі виробничих підрозділів.

Кошторис загальновиробничих витрат

7. При необхідності складається кошторис адміністративних і збутових витрат кервниками управлінських підрозділів і керівником відділу збуту, де розраховуються витрати на управління і реалізацію продукції.

8. Необхідним етапом перед одержанням зведеного кошторису витрат на виробництво і для контролю за рівнем витрат складаються виробничі кошториси підрозділів шляхом об'єднання даних з кошторису витрат на оплату праці основних виробничих робітників, кошторису витрат на використання матеріалів і кошторису загальновиробничих витрат. Даний кошторис складається в розрізі окремих видів виробленої продукції.

Виробничий кошторис (цех 1)

9. Коли всі кошториси складені, розробляється зведений (узагальнений) кошторис витрат на виробництво і розраховується виробнича собівартість одиниці продукції.

Зведений кошторис витрат на виробництво

Виробнича собівартість одиниці продукції

Список використаної літератури

Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 1997 р.

Фінанси підприємства. Учбовий посібник. Під ред. Бурковського В. В. - Дніпропетровськ: Пороги, 1998 р.

Фінанси підприємства: Підручник. За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 1998 р.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України - К.: НІОС, 2002 р.

Малишкін О. І. "Податковий облік: ситуації та рішення"- К.: Лібра, 1999 р.

Завгородній В. П. "Податки та податковий контроль в Україні" - К.: А.С.К.. 2001 р.

Панасик В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В., "Податковий облік" - Тернопіль: Карт-бланш, 2002 р.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

Журнал "Фінанси" № 11, 2002 р

Журнал "Фінанси" № 5, 2002 р.

Журнал "Фінанси" № 8, 2003 р.

Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. "Бухгалтерський управлінський облік" - Житомир: ПП "Рута", 2002

Размещено на Allbest.ru